Постанова від 29.05.2024 по справі 300/7973/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/7973/23 пров. № А/857/6389/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСудової-Хомюк Н.М.,

суддівОнишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 300/7973/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина (району) про визнання бездіяльність неправомірною та зобов`язання до вчинення дій,

суддя (судді) в суді першої інстанції Главач І.А.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач, заявник, ОСОБА_1 ) звернувся з адміністративним позовом до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі також відповідач 1), Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) (далі також відповідач 2), в якому просить:

- визнати неправомірними дії відповідача 1 щодо прийняття рішення оформленого протоколом №189 від 25.10.2023 засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями в частині непогодження забезпечення житлом полковника запасу ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача 1 в частині погодити забезпечення житлом полковника запасу ОСОБА_1 ;

- визнати неправомірною бездіяльність відповідача 2 щодо не направлення документів до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради для закріплення однокімнатної постійної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 20,9 м.кв., загальною площею 43,3 м.кв за ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача 2 направити документи до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради для закрпілення однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 20,9 м.кв, загальною площею 43,3 м.кв. за ОСОБА_1

Позов обґрунтовує тим, що з 1983 р. по 2014 р. проходив військову службу, є інвалідом війни 3 групи та з 20.05.2008 перебував на квартирному обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20.03.2013 був зарахований до першочергового списку на отримання житла, 18.11.2015 - до позачергового. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 по справі №300/4755/22, яке за наслідками апеляційного оскарження набрало законної сили 28.06.2023, зобов`язано Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей повторно розглянути питання щодо надання постійного житла полковнику запасу ОСОБА_1 30.09.2023 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №805 «Про затвердження рішення об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.09.2023 №10» повторно погоджено надання ОСОБА_1 однокімнатної постійної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 20,9 м.кв., загальною площею 43,3 м.кв (по першочерговій черзі зі зняттям з квартирного обліку). Список надання житлової площі для постійного проживання, який, на думку позивача, є підставою для оформлення та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру з метою вселення в надане житлове приміщення, 02.08.2022 погодили та підписали начальник Івано-Франківського гарнізону, начальник Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) та голова об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте 08.11.2023 позивача повідомлено, що Комісією з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями не погоджено надання йому вищевказаного житла для постійного проживання по причині отримання ОСОБА_1 в 1992 році однокімнатної квартири в АДРЕСА_2 та проживання останнього в трьохкімнатній квартирі, яка належить батьку позивача. Позивач не погоджується з винесеним рішенням та вважає його неправомірним, оскільки згадана 1 кімнатна квартира, житловою площею 17,2,м. кв., надавалася на склад сім`ї з трьох осіб. Рівень забезпечення житловою площею при її отриманні склав 5.7 м.кв. на особу, що значно менше рівня середнього забезпечення житлом в Івано-Франківській області, який становив 8 м.кв. на особу. Цей факт був врахований житловою комісією при зарахуванні позивача на квартирний облік. Відповідні висновки щодо вказаної квартири були викладені в рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 справа №300/4755/22. Щодо проживання позивача в 3-кімнтаній квартирі, яка належить його батьку, вказав, що таке не може бути підставою для відмови в забезпеченні житом, оскільки жодний правовий зв`язок між позивачем та вказаним житлом відсутній. Вважає дії та бездіяльність відповідачів неправомірними та просить позов задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями щодо прийняття рішення, оформленого протоколом №139 від 25.10.2023 засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, в частині непогодження забезпечення житлом полковника запасу ОСОБА_1 .

Зобов`язано Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями повторно розглянути питання щодо надання постійного житла полковнику запасу ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги апелянт обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норми матеріального права, що привело до порушення в свою чергу норми процесуального права. Зазначає, що в даній ситуації Комісія з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями діяла в межах своїх повноважень та відповідно до діючого законодавства.

Зокрема, згідно з приписами абз.4 ч.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.4 розділу І Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщення, затв. наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018р. (набрала чинності з 16.10.2018р.), житлові приміщення для постійного проживання та грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надають один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

З наведеного слідує, що військовослужбовець втрачає право на отримання житла або компенсації за нього за таких умов: в разі вже отримання житлового приміщення та за умови використання ним права на безоплатну приватизацію.

Таким чином, реалізувавши своє право на отримання квартири, позивач використав своє право, передбачене ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволенняз огляду на наступні підстави.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив з 05.08.1983р. по 12.12.2014р. військову службу, мав військове звання полковник, що підтверджується витягом з його послужного списку за обліковою справою (реєстраційний номер НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 ); вислуга років календарна 31 рік 04 місяці, пільгова відсутня.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 01.03.2018р. (попереднє посвідчення серії НОМЕР_3 від 03.02.2015р.) позивач є інвалідом ІІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для інвалідів війни .

Згідно із витягом з протоколу засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 № 65 від 20.05.2008р. позивача зараховано на квартирний облік в загальну чергу з 20.05.2008р. на підставі п.п.4, 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР та п.4 ст.34 ЖК України зі складом сім`ї 1 (одна) особа.

Відповідно до витягу з протоколу засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 № 2 від 20.03.2013р. полковника ОСОБА_1 зараховано на першочергову чергу, на підставі п.7 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», витягу з наказу командувача Західного оперативного командування № 1 від 02.01.2013.

Як вбачається з витягу з протоколу засідання об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 № 7 від 18.11.2015р., полковника у відставці ОСОБА_1 зараховано на позачергову чергу, як звільненого за станом здоров`я у відставку, та на позачергову чергу з обмеженим терміном забезпечення житлом, як інваліда війни ІІІ групи, з 18.11.2015р.; підстава: п.2.17 наказу Міністерства оборони України № 737 від 30.11.2011р. та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.13, п.5 ст.34, ст.39 ЖК України.

Відповідно до протоколу засідання об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 /СП/ № 7 від 01.08.2022р. винесено рішення щодо погодження позивачу розподілу однокімнатної постійної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 20,9 кв.м, загальною площею - 43,3 кв.м..

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 358 від 01.08.2022р. «Про затвердження рішення об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.08.2022 року № 7» погоджено розподіл ОСОБА_1 , як такому, що перебуває на обліку згідно списків загальної черги з Івано-Франківського гарнізону з 20.05.2008р., на першочерговій з 20.03.2013р., на позачерговій черзі з 18.11.2015р., складом сім`ї 1 особа, однокімнатної постійної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 20,9 кв.м, загальною площею 43,3 кв.м. Квартира надавалася за першочерговою чергою зі зняттям з квартирного обліку. Підставою винесення наказу слугували: постанова КМ України № 1081 від 03.08.2006р., наказ Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018р., протокол житлової комісії Івано-Франківського гарнізону № 4 від 15.07.2022р., витяг наказу начальника Івано-Франківського гарнізону № 15 від 18.07.2022р. «Про розподіл житлової площі між військовими частинами гарнізону».

Список надання житлової площі для постійного проживання позивачу 02.08.2022р. належним чином погоджений та підписаний начальником Івано-Франківської КЕЧ (району), начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 , головою об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 та затверджений начальником Івано-Франківського гарнізону. У вказаному списку зазначено відомості про стан забезпечення військовослужбовця житлом за попередніми місцями служби: Фонд Міністерства оборони України, АДРЕСА_3 , жила площа 17,2 кв.м, загальна площа 39,2 кв.м. Квартира надавалась у 1992 році на склад сім`ї - 3 (три) особи: військовослужбовець, дружина, син 1989р.н., яку приватизовано по 1/3 на кожного члена сім`ї. Місце фактичного проживання: піднайом, зареєстрований на території Івано-Франківського ОВК. У Списку вказано, що квартира в с.Угорники надається по першочерговій черзі, як інваліду війни 3 групи, який має онкохвору дружину.

11.08.2022р. Міністерством оборони України здійснено перевірку дотримання вимог законодавства при розподілі житла у Івано-Франківському гарнізоні. За поданням відповідача Івано-Франківської КЕЧ (району) Комісією з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями розглянуто пропозиції щодо розподілу квартир, у т.ч. позивачеві. За результатами перевірки складено протокол № 71.

Згідно зі Списком розподілу житлової площі для постійного проживання військовослужбовцям Івано-Франківського гарнізону, який є додатком до Протоколу засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями № 71 від 11.08.2022р., запис № 5, щодо розподілення житла полковнику запасу ОСОБА_1 зазначено, що голосувало 9 членів комісії, рішення не погоджено і у графі зауваження зазначено про необхідність житловій комісії переглянути правомірність розподілу житла та перебування на квартирному обліку.».

15.08.2022р. начальник Івано-Франківської КЕЧ (району) повідомив позивача про те, що відповідачем Міністерством оборони України не погоджено надання йому житла для постійного проживання, внаслідок чого документи на видачу ордеру до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради спрямовані не були, по причині отримання позивачем в 1992 році однокімнатної квартири в АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись з такою відмовою позивач оскаржив прийняте рішення у судовому порядку.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями щодо прийняття рішення, оформленого протоколом № 71 від 11.08.2022 засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, в частині непогодження забезпечення житлом полковника запасу ОСОБА_1 . Зобов`язано Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями повторно розглянути питання щодо надання постійного житла полковнику запасу ОСОБА_1 . У решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.06.2023 Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.01.2023р. в адміністративній справі № 300/4755/22 залишено без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Згідно листа начальника Івано-Франківського КЕЧ району №580/579 від 20.09.2023, за дорученням начальника Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України від 13.09.2023 №370/2/8857, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 №300/4755/22 проведено засідання об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно надання постійного житла за адресою: АДРЕСА_1 , полковнику запасу ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу засідання об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.09.2023 №10 винесено рішення щодо повторного погодження позивачу розподілу однокімнатної постійної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 20,9 м. кв., загальною площею - 43,3 м. кв.

Список надання житлової площі для постійного проживання позивачу 28.09.2023 належним чином погоджений та підписаний начальником Івано-Франківської квартирно - експлуатаційної частини (району), ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , головою об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 та затверджений начальником Івано-Франківського гарнізону. У вказаному списку зазначено відомості про стан забезпечення військовослужбовця житлом за попередніми місцями служби: Фонд Міністерства оборони України, АДРЕСА_3 1-кімнатна квартира, жила площа 17,2 кв.м., загальна площа 39,2 кв.м. Квартира надавалась у 1992 році на склад сім`ї - 3 особи: військовослужбовець, дружина, син 1989 р.н., яку приватизовано по 1/3 на кожного члена сім`ї. Місце фактичного проживання піднайом, зареєстрований на території Івано-Франківського ОВК. У Списку вказано, що квартира в с.Угорники надається по першочерговій черзі, як інваліду війни 3 групи, який має онкохвору дружину.

30.09.2023 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №805 «Про затвердження рішення об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.09.2023 №10» повторно погоджено надання ОСОБА_1 однокімнатної постійної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 20,9 м.кв., загальною площею 43,3 м.кв. Квартира надається по першочерговій черзі зі зняттям з квартирного обліку.

25.10.2023 Комісія з контролю розглянула документи щодо надання полковнику запасу ОСОБА_1 на склад сім`ї з однієї особи однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , житловою площею 20,9 кв. м., загальною площею - 43,3 кв. м. та прийняла рішення про відмову в погодженні наданні житла ОСОБА_1 на підставі наявності 3-кімнатної квартири в АДРЕСА_5 , а також отримання житла в м. Коломия за рахунок Міністерства оборони України .

Згідно зі Списком розподілу житлової площі для постійного проживання військовослужбовцям Івано-Франківського гарнізону, який є додатком до Протоколу засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями від 25.10.2022 №139 запис №1 щодо розподілення житла полковнику запасу ОСОБА_1 зазначено, що голосували 8 членів комісії, рішення не погоджено одноголосно, в графі зауваження зазначено причину відмови, а саме - на підставі наявності 3-кімнатної квартири у АДРЕСА_5 , а також отримання житла в м. Коломия за рахунок Міноборони.

08.11.2023 начальник Івано-Франківської квартирно - експлуатаційної частини (району) повідомив позивача про те, що Комісією з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями не погоджено надання йому вищевказаного житла для постійного проживання по причині отримання ОСОБА_1 в 1992 році однокімнатної квартири в АДРЕСА_2 та проживання останнього в трьохкімнатній квартирі, яка належить його батьку.

Не погоджуючись із такими діями та бездіяльністю відповідачів, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та члени його сім`ї використали право на безоплатну приватизацію житла не в повному обсязі, що слідує з наявності невикористаних житлових чеків на площу, що становить різницю між санітарною нормою в 21 кв.м та 1/3 приватизованого раніше житла в АДРЕСА_2 .

Разом з тим, у разі неповної реалізації права на приватизацію чинним законодавством передбачена можливість надання військовослужбовцям житла за умови врахування житлової площі у квартирі, яка знаходиться у приватній власності військовослужбовця або членів його сім`ї.

Водночас, факт приватизації та відчуження розподіленої позивачу та членам його сім`ї квартири житловою площею 17,2 кв.м., загальною площею 39,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , не приховувався позивачем при постановці на квартирний облік та у сукупності з іншими факторами був врахований житловою комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 при прийнятті рішення щодо розподілу житла інваліду війни 3 групи.

Щодо однієї з підстав у прийнятті оскаржуваного рішення щодо наявності і позивача трьохкімнатної квартири, суд першої інстанції зазначає, що даний об`єкт нерухомого майна належить батьку позивача, і відповідно Комісія з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України при прийнятті рішення керувалась виключно припущеннями, які жодним чином не підтверджені.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 6-зп від 25.11.1997 головним обов`язком держави, згідно зі статтею 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8 Конституції України).

Крім того, відповідно до абзацу другого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 № 4-р/2019, утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, частини першої статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні ефективного механізму такого захисту.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 2-р(II)/2022 від 06.04.2022 гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає конечність забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, тобто квартирний облік, ведеться відповідно до приписів Житлового кодексу України (далі - ЖК), Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради профспілок від 11.12.1984 № 470 ( далі Правила) та інших нормативно-правових актів.

За приписами ст.34 ЖК України потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:

1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України;

2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;

3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

6) які проживають у гуртожитках.

Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.

Жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам (ст.50 ЖК України).

Згідно зі ст.47 ЖК України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Частиною 2 ст.48 ЖК України установлено, що при передачі громадянам житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі.

Згідно зі ст.43 ЖК громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Законодавством України окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.

Згідно із п.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.4 п.1 ст.12 вказаного Закону військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року (п.18 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Пунктом 2 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затв. наказом МО України № 380 від 31.07.2018р., визначено, що житлові приміщення, які надаються військовослужбовцям для постійного проживання, мають відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Житлові приміщення надаються військовослужбовцям та членам їх сімей не менше рівня середньої забезпеченості громадян житловою площею, але не більше 13,65 квадратних метрів житлової площі на одну особу за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

У разі якщо військовослужбовець чи члени його сім`ї використали право на безоплатну приватизацію житла не в повному обсязі, при наданні житла враховується житлова площа у квартирі (будинку), яка знаходиться у приватній власності військовослужбовця або членів його сім`ї.

Постановою Виконавчого комітету Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів та президії обласної ради професійних спілок № 2 від 07.01.1985р. встановлений середній розмір забезпеченості жилою площею на кожного члена сім`ї у всіх містах та населених пунктах області в розмірі 8 кв.м.

Із матеріалів справи слідує, що у 1992 році позивач став співвласником однокімнатної квартири житловою площею 17,2 кв.м, загальною площею 39,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 , в рівних частках з членами своєї сім`ї: дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 . При цьому, розмір забезпеченості житловою площею у вказаній квартирі на одну проживаючу особу становив менше 8 кв.м та складав 5,73 кв.м.

Позивач, як співвласник цієї нерухомості, скористався правом на безоплатну приватизацію 1/3 вказаного житла. Тобто, виходячи з розрахунку розміру квартири, позивач реалізував своє право на приватизацію на 5,7 кв.м житлової площі та на 13,06 кв.м загальної площі.

У свою чергу, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (Філія Івано-Франківське обласне управління) видало позивачу довідку № 108.067-08/315 від 09.07.2019р., згідно якої ОСОБА_1 перебуває у списках громадян, які мають право на отримання приватизаційних паперів за адресою: АДРЕСА_3 . Майновий сертифікат отримав. Житловий чек використав частково - залишок 1,97 грн.

Аналогічна інформація наведена щодо членів сім`ї позивача у довідці Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (Філія Івано-Франківське обласне управління) № 108.067-08/314 від 09.07.2019р.

За приписами ст.3 Закону України № 2482-XII від 19.06.1992р. «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Згідно зі ст.4 цього Закону приватизація житла в Україні здійснюється з використанням житлових чеків, що видаються кожному громадянину.

При цьому, якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім`ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра (ч.2 ст.5 вказаного Закону).

Виходячи з вищевикладеного, для приватизації житла належало отримати житлових чеків з розрахунку 21 кв.м на кожного члена сім`ї та додатково 10 кв.м на сім`ю, що в сумі складає 73 кв.м. Оскільки сім`єю позивача було приватизовано квартиру загальною площею 39,2 кв.м (по 1/3 кожний), тому різниця 33,8 кв.м надана позивачу та членам його сім`ї в якості житлових чеків, що підтверджується вищевказаними довідками Публічного акціонерного товариств «Державний ощадний банк України».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів робить висновок, що позивач та члени його сім`ї використали право на безоплатну приватизацію житла не в повному обсязі.

Водночас, в разі неповної реалізації права на приватизацію діючим законодавством передбачена можливість надання військовослужбовцям житла за умови врахування житлової площі у квартирі, яка знаходиться у приватній власності військовослужбовця або членів його сім`ї.

Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2010 від 10.06.2010р. у справі № 1-38/2010 встановлено, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що право на приватизацію житла використано позивачем у неповному обсязі, виходячи з невикористаних житлових чеків на площу, що становить різницю між санітарною нормою в 21 кв.м та 1/3 приватизованого раніше житла в м.Коломия.

Звідси, позивач не втратив право безоплатно приватизувати житлове приміщення, із урахуванням вже приватизованої частки житла.

У 2022 році позивачу погоджено на склад сім`ї 1 (одна) особа розподіл однокімнатної постійної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 20,9 кв.м, загальною площею 43,3 кв.м, як інваліду війни 3 групи.

Водночас, зміст облікової справи ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо полковника запасу ОСОБА_1 (за реєстраційним номером 474) вказує на те, що факт приватизації та відчуження розподіленої позивачу та членам його сім`ї квартири житловою площею 17,2 кв.м., загальною площею 39,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , не лише не приховувався позивачем при постановці на квартирний облік, але й був врахований житловою комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 під час прийняття рішення щодо розподілу житла інваліду війни 3 групи.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів наголошує на тому, що приписи ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначають умови, за яких військовослужбовець втрачає право на отримання житлового приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а саме: у разі вже отримання такого житлового приміщення та за умови використання ним права на безоплатну приватизацію такого житла.

У даному випадку така умова як використання права на безоплатну приватизацію такого житла позивачем вчинена лише частково, через що останній не втратив право на отримання житлового приміщення для постійного проживання.

Щодо посилання скаржника на наявність у позивача трьохкімнатної квартири у АДРЕСА_5 , що послугувало однією з підстав у прийнятті рішення, оформленого протоколом № 139 від 25.10.2023 засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, в частині непогодження забезпечення житлом полковника запасу ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Як слідує із матеріалів справи довідки №354794613 від 17.11.2023 Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивач не має власного житла, а трьохкімнатна квартира належить батьку позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що Комісією з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями не надано жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявності у позивача трьохкімнатної квартири у м.Івано-Франківськ, однак саме це стало однією з причин відмови у погодженні забезпечення житлом позивача, а отже таке рішення є протиправним.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі №280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів робить висновок про наявність підстав для визнання неправомірними дії Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями щодо прийняття рішення, оформленого протоколом №139 від 25.10.2023 засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, в частині непогодження забезпечення житлом ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги визнати неправомірною бездіяльність Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) щодо не направлення документів до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради для закріплення однокімнатної постійної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 20,9 м.кв., загальною площею 43,3 м.кв за ОСОБА_1 колегія суддів зазначає наступне.

За приписами пунктів 4 7 розділу VII Інструкція № 380 на підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла) (додаток 23).

Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

Для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій).

За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про:

погодження надання постійного житла;

відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.

Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.

У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Рішення Комісії з контролю є обов`язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, військовими комісаріатами та військовими частинами.

ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю готує Список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків).

Затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

Колігя суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що Список надання житлової площі для постійного проживання, який 28.09.2023 погодив та підписав, зокрема, начальник Івано-Франківської квартирно - експлуатаційної частини (району), є не підставою для оформлення та подання Івано-Франківською квартирно-експлуатаційною частиною (району) до виконавчих органів міської ради документів для видачі йому ордеру, оскільки такий Список, відповідно до норм Інструкції № 380, разом з іншими документами попередньо має направлятися до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, що і було зроблено Івано-Франківською КЕЧ (району) та не заперечується сторонами у справі.

Саме список надання постійного житла у Збройних Силах України, який готує ГКЕУ за результатами погоджувального рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджений заступником Міністра оборони України, є підставою для вжиття Івано-Франківською квартирно-експлуатаційною частиною (району) дій протягом десяти робочих днів щодо подання до виконавчих органів міської ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги про визнання неправомірною бездіяльність Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) щодо не направлення документів до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради для закріплення однокімнатної постійної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 20,9 м.кв., загальною площею 43,3 м.кв за позивачем.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Так, у рішенні від 10 лютого 2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 300/7973/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 29.05.24