Рішення

від 27.05.2024 по справі 229/173/23

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/229/313/2024

ЄУН 229/173/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі: головуючого суддіШевченко Л. В., при секретарі судового засідання Зінченко С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» та Міністерства освіти і науки України,

про стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди і судових витрат (гонорар адвоката),

УСТАНОВИВ:

11.01.2023 адвокат Деменкова Євгенія Сергіївна, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги від 17.10.2022 року та ордеру серії АН № 1100613 від 29.10.2022 року, в інтересах позивача ОСОБА_1 звернуласядо судуз позовноюзаявою доДержавного вищогонавчального закладу«Донецький національнийтехнічний університет»та Міністерстваосвіти танауки України,у якомупросить стягнутисолідарно зДержавного Вищогонавчального закладу«Донецький Національнийтехнічний університет»,Міністерства освітита наукиУкраїни накористь ОСОБА_1 заборгованість іззаробітної платиза періодз 01.05.2022по 31.08.2022(зурахуванням щорічноївідпустки таматеріальної допомогина оздоровленнядо основноїщорічної відпусткиза робочийвідпрацьований учбовийрік з01.09.21по 31.08.2022)в розмірі31350,27грн.,яка згіднорозрахунку складаєзаробітну платуза червень2022року всумі 10943,20грн.,матеріальну допомогуна оздоровленняв сумі 6746,30грн.,оплату щорічноївідпустки за56днів всумі 20427,30грн.,а всього38116,80грн.за виключеннямподатку здоходів фізичнихосіб 6861,02грн тавійськового збору571,76грн.,що становить30684,02грн.та заборгованістьза травень2022в сумі666,25грн. Крім того, позивач просить стягнути солідарно з вищевказаних відповідачів на її користь моральну шкоду у розмірі 15000 грн та судові витрати в сумі 3000 грн як гонорар адвокату.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач з 01.09.2012 працює викладачем з дисципліни «Біологія», є спеціалістом 2 категорії, 12 розряду Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» Державного вищого начального закладу «Донецькій національний технічний університет». З травня 2022 року позивачу не виплачується заробітна плата, не оплачена відпустка та не виплачені кошти на оздоровлення відповідно до умов колективного договору. Позивач зверталась до відповідачів з приводу виплати їй заборгованості із заробітної плати, але її заробітна плата станом на день звернення до суду із цим позовом залишається невиплаченою.

Листом № 1/9898-22 від 30.08.2022 відповідач, Міністерство освіти і науки України, повідомив позивача, що грошові кошти на виплату педагогам заробітної плати виділені, але потрібно, щоб відповідні відомості подав відповідач Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет» до МОН через свої структурні підрозділи, тобто бездіяльність посадових відповідальних осіб з боку відповідачів призвела до виникнення заборгованості зі сплати заробітної плати позивачу.

Листом № 22/2397-03 від 06.09.2022 служба освітнього омбудсмена повідомила позивача, що відповідно до ч. 2 ст. 57-1 Закону України «Про освіту» забезпечення державних гарантій у межах своєї компетенції здійснюють, зокрема, заклади освіти, установи освіти, наукові установи, їх засновники. Таким чином, освітнім омбудсменом було направлено запит до Міністерства освіти і науки України для врегулювання питання оплати праці. Заява позивачки про її звільнення також залишена поза увагою відповідачем-1.

Зазначає, що відповідачі, достовірно знаючи про свій обов`язок сплачувати заробітну плату, не зробили цього до теперішнього часу, що призвело до порушення конституційних прав позивача на отримання заробітної плати. Такі дії відповідача позивач розцінює не інакше як бажання роботодавця застосувати негативні заходи впливу до позивача. Тим більш, що в учбовому році 2021-2022 позивач всі свої зобов`язання педагога виконувала в повному обсязі, до неї не було застосовано жодного дисциплінарного заходу, господарську діяльність позивач не припиняв весь цей час. Відповідач взагалі самоусунувся від вирішення питання щодо організації виплати боргу із заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення до основної щорічної відпустки, оплати щорічної відпустки за відпрацьований робочий 2021-2022 рік. Така позиція роботодавця спричинила додаткові незручності та душевні страждання для позивача. Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення відповідачем прав позивача, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди. Заподіяння відповідачами шкоди позивачу, що виявилися у душевних стражданнях та переживаннях, яких зазнав позивач у зв`язку із порушенням її прав, незаконного звільнення, позбавлення права на працю і отримання заробітної плати, яка так вкрай важлива для позивача в теперішньому стані, відсторонення відповідачів від вирішення питання по суті в досудовому порядку (перекладання обов`язків один на одного щодо організацій виплати заробітної плати позивачу), вимагає від позивачки вжиття додаткових заходів для захисту своїх прав. враховуючи необхідність зміни її нормального життєвого стану, зокрема у зв`язку із витрачання часу на звернення до суду, вирішення питання щодо витрачання коштів на звернення до суду, що також спричинило значні незручності позивачу, оскільки вона не отримувала заробітну плату, іншого доходу не мала, виходячи з принципів розумності, справедливості та спів розмірності, просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 15000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи грубе та тривале порушення трудових прав, позивач вимушена звернутися до суду із цим позовом.

Дружківський міський суд Донецької області ухвалою від 13.03.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Відповідачам надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

28.03.2023 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача Міністерства освіти і науки України Остапенко Ю. О., в якому вона просить відмовити у задоволенні позову. Міністерство освіти і науки України повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. МОН постійно контролює ситуацію щодо виплати заробітної плати працівникам закладів освіти, зокрема спрямування коштів освітньої субвенції з державного бюджету. Звертає увагу, що освітня субвенція, яка спрямовується на оплату праці педагогічних працівників закладів освіти, надходить на рахунки у повному обсязі з рахунків відкритих асигнувань за узагальненими показниками загального фонду державного бюджету України. З травня 2022 року відокремлений структурний підрозділ навчального закладу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» Державного вищого начального закладу «Донецькій національний технічний університет» (далі - ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ) був профінансований МОН у повному обсязі лімітів, затверджених закладу освіти у встановленому порядку у травні (тобто так, як і у попередні місяці з січня по квітень). За інформацією управління бухгалтерського обліку та звітності, органи, ДКСУ не повідомляли про не проходження платежів або повернення коштів, що свідчить про те, що платіж пройшов, а отже, місячний фонд заробітної плати у травні був профінансований МОН у повному обсязі. За інформацією керівництва відокремленого структурного підрозділу «Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», який згідно з пунктом 1 наказу МОН від 29.07.2022 № 676 є правонаступником ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ, відповідно до наданої органом ДКСУ виписки, фінансування за травень надійшло на рахунки ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ у розмірі 1076390 грн, з яких виплачено пепереднім керівництвом ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ 519493,50 грн із них, аванс: зарплата 351487,35 грн та нарахування на заробітну плату 168006,15 грн. Зазначає, що повноваження пов`язані з нарахуванням заробітної плати педагогічних та інших працівників є автономією навчального закладу, гарантованою статтею 23 Закону України «Про освіту», у яку Міністерство не має права втручатись, а саме до виконання обов`язків ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ щодо нарахування та виплати заробітної плати відповідно до штатного розпису.

У додаткових запереченнях представник відповідача вказує на те, що Східне міжрегіональне управління Держпраці надало роз`яснення щодо правомірності відмови в оплаті працівнику, з яким немає зв`язку та який не має можливості працювати дистанційно (https://medoc.ua/blog/pracivnik-nevihodit-na-zvjazok-ta-ne-pracjudistancijno-shho-robiti-robotodavcju).

Так, відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України Про правовий режим воєнного стану в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Законом України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану № 2136-ІХ (далі - Закон № 2136-ІХ) доповнено главу XIX Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) пунктом 2, яким передбачено, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану, діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану.

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статей 43, 44 Конституції України (частина друга статті 1 Закону № 2136-ІХ).

Відповідно до статті 94 КЗпП та Закону України Про оплату праці заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій (стаття 60-2 КЗпП).

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов`язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 КЗпП не застосовуються.

Частиною третьою статті 12 Закону № 2136-IX встановлено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України Про відпустки.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 12 Закону № 2136-IX, у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов`язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України Про відпустки.

Оформлення відпусток без збереження заробітної плати, передбачених статями 25, 26 Закону України Про відпустки, є правом, а не обов`язком працівника.

Також працівнику може бути надана відпустка за сімейними обставинами та з інших причин без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Відпустка без збереження заробітної плати надається роботодавцем тільки після отримання від працівника заяви з проханням надати таку відпустку. Роботодавець має право відмовити у її наданні.

Ініціатива завжди повинна йти від працівника, але остаточне рішення про її надання залишається за роботодавцем.

Отже, якщо зв`язку із працівником немає та він не надав заяви про надання відпустки, його відсутність на роботі має обліковуватися як відсутність з інших причин, що не передбачає проведення оплати.

Відповідно, дохід у вигляді зарплати не нараховується, а тому і розрахунок подавати не потрібно. Адже розрахунок подається тільки в разі нарахування доходів платникові податку протягом звітного періоду.

Звертає увагу суду на те, що представник закладу освіти неодноразово зазначав, що у закладу немає правових підстав нарахування заробітної плати, оскільки фактично Позивач не виконував роботу, даних, що працівник перебуває у трудових відносинах у закладі відсутні. Крім того, МОН не є роботодавцем Позивача, ніколи не перебувало з остатньою у трудових відносинах та, як наслідок, не є належним відповідачем у даній справі.

29.03.2023 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» Гончарової Ж. В., в якому вона просить відмовити в задоволенні вимог позивача. Зазначає, що з огляду копії трудової книжки внаслідок неякісності документа неможливо зробити висновки щодо записів, які зроблені відповідачем Державним вищим навчальним закладом «Донецький національний технічний університет». Вважає, що позивач не довів факт перебування у трудових відносинах з відповідачем. Також позивач не надає розрахунок заборгованості. Враховуючи, що стосовно позивача відсутні документи кадрового та бухгалтерського обліку, позивач як працівник до роботи не стала, будь-яких трудових функцій за посадою не виконувала, тому відсутні підстави для виплати заробітної плати і така вимога не підлягає задоволенню. Також позивач не надає ніяких доказів для підтвердження заподіяння їй моральної шкоди, не наводить ніяких доказів в залежності від чого розрахована саме така сума моральної шкоди, тому така вимога не підлягає задоволенню.

27.06.2023 представник відповідача ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про застосування строку позовної давності, у якій вказала про порушення позивачкою тримісячного строку звернення до суду без поважних причин, оскільки позовні вимоги стосуються стягнення заоргованості за період з 01.05.2022 по 31.08.2022, стягнення моральної шкоди (арк.с.7-10 т.3).

Представник позивачки ОСОБА_3 вважала доводи відповідача 1 - Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду помилковими, оскільки її право на звернення до суду до 19.07.2022 року не було обмежено будь-яким строком, а строки встановлені статтею 233 КЗпП України в редакції чинній з 19.07.2022 продовжені автоматично до 30.06.2023 у зв`язку з продовженням дії карантину на території України до цього строку (арк.с. 53-57 т.3). Також представник позивачки зазначає, що відповідачі мають володіти та володіють усією інформацією щодо трудової діяльності позивачки, яка має збергіатися в електронному виді та враховуватися під час обчислення трудового стажу з урахуванням Закону України від 05.02.2021 № 1217-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі». Посилається на рішення у справі № 405/3901/22.

27.07.2023 представник позивачки ОСОБА_3 звернулася з клопотанням про долучення до матеріалів справи довідку про місцезнаходження студентів групи Ф/ЕК-21 станом на 16.05.2022, відомость успішності та відвідування занять студентами групи Ф/ЕК за ІІ сесместр 2021/2022 року (куратор Рябуха Г.М.), докази виконання робіт, докази направлення заяви на відпустку від 10.06.2022 з відповіддю ОСОБА_4 , тощо.

Крім того, звертає увагу суду на те, що відповідачами не спростований розмір заборгованості, заявлений позивачкою та вважає, що суд повинен враховувати стандарт доказування «більшої вірогідності» з урахуванням висловленої правової позиції у постанові КЦС ВС від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 (арк.с.56 т.3).

У додаткових поясненнях від 07.12.2023 року представник відповідача ОСОБА_2 стосовно заявленої вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 01.04.2022 по 31.08.2022 вказує на таке.

«Бахмутський індустріальний фаховий коледж» є відокремленого структурним підрозділом (код ЄДРПОУ 33670479).

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів виступають безпосередніми суб`єктами бюджетних правовідносин. Стаття 19 Бюджетного кодексу відносить їх до учасників бюджетного процесу.

Відповідно до п. 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу (БК) розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків з бюджету.

Бюджетне асигнування є повноваженням, що надається розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету (п. 6 ст. 2 БК).

Бюджетні установи мають право брати бюджетні зобов`язання, витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а навчальні заклади та наукові установи - також установлених затвердженими планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів.

Таким чином, ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ в розумінні Бюджетного кодексу є розпорядником бюджетних коштів, самостійно отримував від МОН фінансове забезпечення його діяльності.

Матеріали справи містять докази того, що у квітні та травні 2022 року ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ був профінансований МОН у повному обсязі лімітів, затверджених закладу освіти у встановленому порядку. За інформацією управління бухгалтерського обліку та звітності, органи ДКСУ не повідомляли про непроходження платежів або повернення коштів, що свідчить про те, що платіж пройшов, а отже, місячний фонд заробітної плати у травні був профінансований МОН у повному обсязі.

Враховуючи, що ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ є самостійним розпорядником бюджетних коштів, відповідач як юридична особа не володіє інформацією щодо розпорядження бюджетними коштами в період квітень - травень 2022 року.

ГУ Державної казначейської служби України у Донецькій області надало дублікат виписки по рахунках відкритих в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Бахмуті Донецької області на ім`я Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» (код ЄДРПОУ 33670479) за період квітень-травень 2022 року.

Відповідно до наказу Мінфін України від 24.12.2012 № 1407 «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами» подається платіжне доручення (платіжна інструкція» з призначенням платежу «заробітна плата» вказується також термін сплати платежу.

Таким чином, згідно виписки з рахунку ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ вбачається, що заробітна плата за квітень-травень 2022 року перераховувалася на рахунок відділення ПУМБ в м. Бахмут.

Враховуючи, що позивач не надав виписку з власного карткового рахунку, відкритого в ПУМБ в м. Бахмут, на який він отримував заробітну плату, відповідач -1 зробив запит до Головного відділення ПУМБ з метою отримання виписки по рахунку ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ.

З урахуванням того, що відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 9 травня 2022 № 420 «Про тимчасове переміщення відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ було переміщено до м. Луцьк, наступного дня, 10.05.2022 року наказом ректора скасовано довіреність директора ОСОБА_5 .

Аналізуючи виписки з рахунку ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ, вбачається, що всі платіжні операції по виплаті заробітної плати за квітень-травень 2022 року проведенні керівником ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ до часу скасування довіреності, тобто з наявними відповідними повноваженнями.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 23.10.2023 та у додаткових поясненнях від 26.07.2023 підтримала позовну заяву, просила позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 просила задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» Гончарова Ж. В. в судовому засіданні підтримала позицію щодо невизнання позову та просила відмовити в його задоволенні з урахуванням відзиву та усіх документів наданих до суду.

Представник відповідача Міністерства освіти та науки України Остапенко Ю. О. в судовому засіданні 13.03.2024 просила відмовити в задоволенні позову, зокрема вказуючи на те, що не є належним відповідачем у справі.

Ухвалою суду від 18.12.2023 заяву (з урахуванням поданої інформації Пенсійним фондом України), подану адвокатом Деменковою Є.С. до суду 14.11.2023 залишено без розгляду. Ухвала набрала законної сили, тому суд розглядає позовну заяву, зареєстровану 11.01.2023.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змістустатті 12 ЦПК Українивбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 6 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як наголошує ст. 2 КЗпП Україниправо громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники мають право в тому числі на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про оплату праці» при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Згідно зі ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст.115 КЗпП України).

В силу положень ст. 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, яка ратифікована 31 січня 1961 року, метою цієї Конвенції є термін «заробітна плата», який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Згідно положень ч. 1 ст. 2 Конвенції ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.

Заробітна плата виплачується через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу (ст. 12 Конвенції про захист заробітної плати).

Статтею 141 КЗпП України встановлено, що обов`язок неухильного додержання законодавства про працю лежить на власнику або уповноваженому ним органі.

Частиною 1 статті 35 Закону України «Про фахову передвищу освіту» безпосереднє управління діяльністю закладу фахової передвищої освіти здійснює його керівник (директор, начальник тощо). Права, обов`язки та відповідальність керівника закладу фахової передвищої освіти визначаються законодавством і установчими документами закладу фахової передвищої освіти.

З трудової книжки серії НОМЕР_1 , витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування № 0844 8789 7385 1859, вбачається, що ОСОБА_1 з 01.09.2012 року знаходиться у трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», перебуваючи на посаді викладача з дисципліни «Хімія» та «Біологія» (арк.с.16 т.1).

Відповідно до п. 1.3 Положення про відокремлений структурний підрозділ «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» (в новій редакції, затвердженій ректором ДВНЗ ДонНТУ Я.Ляшок 25.09.2020), далі _ Положення останній здійснює свою діяльність відповдно до Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про фахову передвищу освіту» та інших нормативно-правових актів України, Статуту Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний універсистет» та цього Положення.

Пунктом 5.3.10 Положення встановлено, що Коледж має створювати належні умови для якісної організації освітнього процесу студентів та висолкопродуктівної праці співробітників, додержуватися законодавства про працю, правил та норм охорони праці, протипожежної безпеки, соціального страхування.

Пункт 5.5 передбачає, що право та обов`язки педагогічних працівників і осіб, що навчаються у Коледжі, визначаються відповідно до Законів України «Про освіту», «Про фахову передвищу освіту» та інших нормативних актів з питань освіти.

Відповідно до п. 5.6.5.4, 5.6.5.5 педагогічні та інші працівники приймаються на роботу та звільняються ректором Університету за пропозицією директора Коледжу. Ректор Університету може делегувати директору повноваження щодо прийняття та звільнення з роботи педагогічних та інших працівників Коледжу (арк.с. 33-77 т.1).

Згідно з листом Міністерства освіти і науки України від 25.04.2022, № 1/4444-22 «Про оплату праці працівників закладів освіти» - посадові особи (керівники, голови, начальники), органи управління (структурні підрозділи) у сфері освіти приймають у межах своєї компетенції рішення, обов`язкові до виконання на відповідній території, для реалізації державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду) (арк.с.121 т.1).

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 09.05.2022 № 420 «Про тимчасове переміщення відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» з метою збереження життя та здоров`я громадян України, а також створення безпечного освітнього середовища, організації здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану, відокремлений структурний підрозділ «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (ВСП БІФК ДонНТУ), тимчасово переміщений на базу Луцького національного технічного університету за адресою: вул. Софії Ковалевської, 29, м. Луцьк, Волинська область, 43012, до завершення дії воєнного стану.

Згідно з п. 3 вказаного Наказу обов`язки щодо забезпечення зазначеного переміщення покладено на ректора ДВНЗ ДонНТУ»

ОСОБА_6 метою негайного виконання наказу МОНУ № 420 адміністрацією університету була ініційована та проведена організаційна нарада із керівниками відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ ДонНТУ, на якій директор ВСП БІФК ДонНТУ ОСОБА_7 був ознайомлений з наказом МОНУ № 420, отримав відповідне доручення ректора, але відмовився особисто приїжджати та забезпечувати переміщення ВСП БІФК ДонНТУ до м. Луцьк. Через бездіяльність керівництва коледжу у особі ОСОБА_8 , який до 13.05.2022 року мав відповідні повноваження та обов`язки, а також інших посадових осіб коледжу, у тому числі заступника директора, які фактично самоусунулися від виконання своїх посадових обов`язків, на теперішній час фактично втрачений доступ до будь-якої фінансової та кадрової документації коледжу, документів обліку освітнього процесу, архівів та ін. У зв`язку з втратою доступу до документації коледжу подано відповідну заяву до Національної поліції України у м. Луцьк щодо вчинення дій, що мають ознаки кримінального правопорушення, а директор ВСП БІФК ДонНТУ ОСОБА_9 за поданням вченої ради звільнений наказом ректора.

Листом-відповіддю на звернення Міністерства економіки України № 4711- 06/61389-07 від 24.08.2022 року повідомлено, що на підставі ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (зі змінами) - заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження).

Відповідно доЗакону України від 05.02.2021 № 1217-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі»працедавцю доступна історія трудової діяльності працівника в електронному вигляді і може бути врахована під час обчислення трудового стажу та ін.

Суд відхиляє доводи відповідача про недоведеність факту перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» у зв`язку з відсутністю трудової книжки, подання позивачкою неякісної копії трудової книжки через що неможливо зробити висновки щодо записів, які зроблені відповідачем-1, і, як наслідок, відсутність обов`язку виплачувати позивачці заробітну плату, оскільки Кодексом законів про працю України та Правилами внутрішнього трудового розпорядку (Додаток № 1 до Колективного договору), затвердженими директором ВСП «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» 24.09.2021 (далі - Правила внутрішнього трудового розпорядку Відокремленого структурного підрозділу) визначено, що при прийнятті на роботу особа, яка працевлаштовується, повинна надати паспорт, трудову книжку, оформлену у встановленому порядку, диплом… Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (п.2.2, 2.7 арк.с.37, 38 т.2). Тобто,при оформленнітрудових відносин ОСОБА_1 подавала трудовукнижку,доказів їївидачі судуне надано,і ОСОБА_1 не повиннабула надаватиїї припродовженні роботиу Луцькомузакладі освіти.Роботодавець повиненбув забезпечитизберігання трудовихкнижок працівниківКоледжу. Саме через бездіяльність керівництва коледжу у особі ОСОБА_8 , який до 13.05.2022 мав відповідні повноваження та обов`язки, які покладені на нього, зокрема, Законом України «Про освіту» (ст. 26), було втрачено доступ до будь-якої документації коледжу.

Позивач не зобов`язана вести облік виконаної роботи, щоб доводити це при нарахуванні заробітної плати, відповідачем не надано також і доказів звільнення ОСОБА_1 із займаної посади. Перебування позивача у трудових відносинах з роботодавцем підтверджується отриманням нею заробітної плати по травень 2022 року. Крім того, відповідачами не доведено факту нез`явлення позивачки на роботу та табелювання факту прогулу чи відсутноісті з інших причин.

Відповідно до частини першоїстатті 94 КЗпП України,статті 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованоїЗаконом України від 14 вересня 2006 року № 137-V «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оплату праці», виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці.

Згідно з п. 3.1.1., 3.1.2. Колективного договору між роботодавцем та трудовим колективом відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», схваленого на загальних зборах трудового колективу 24.09.2021 року протокол № 2/2021 (надалі Колективний договір), оплата праці працівників Коледжу здійснюється на підставі законів України та інших нормативно-правових актів, Галузевої угоди, цього Колективного договору в межах затверджених кошторисів доходів і видатків на утримання Коледжу.

Кошти загального фонду Державного бюджету - визначаються щорічно Законом України «Про Державний бюджет України», затвердженого в кошторисі та плані використання коледжу за відповідною бюджетною програмою.

Кошти спеціального фонду Державного бюджету, затверджуються в кошторисі та плані використання коледжу за відповідними бюджетними програмами та формуються за рахунок платних послуг, які можуть надаватися коледжем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 p. № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності» та інших нормативно-правових актів, що регулюють надання платних послуг у навчальних закладах. Також до спеціального фонду відносяться кошти з інших джерел власних надходжень (благодійні та спонсорські внески, фінансова підтримка місцевих органів влади, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб тощо).

Джерелом фінансування фонду оплати праці Коледжу є Державний бюджет України. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені Колективним договором або наказом Роботодавця, погодженим з Профспілковим комітетом, двічі через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, і не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. На момент укладання даного Колективного договору строки виплати заробітної плати встановлено такі: за першу половину місяця - 15-те число поточного місяця, за другу половину - 30-те число місяця, за який виплачується заробітна плата.

Пунктом 1.3 Колективного договору визначено, що він є чинним з дня затвердження загальними зборами трудового колективу та дійсний до укладання нового договору або його перегляду. Невід`ємною частиною Колективного договору є додатки до нього (п.1.10).

Колективний договір Коледжу внесено в реєстр колективних договорів, змін і доповнень до них за 2021 рік на сайті Бахмутської міської ради 20.10.2021 під номером 64 (лист реєструючого органу з інформацією про повідомну реєстрацію угоди № 09/5186-1 від 20.10.2021 р.).

Коледжу надані рекомендації № 24 від 20.10.2021 щодо приведення у відповідність деяких положень Колективного договору, які не впливають на вирішення даного спору.

Зміни до Колективного договору з урахуванням наданих рекомендацій схвалені на Загальних зборах трудового колективу 9 листопада 2021 року (протокол 3/2021) та зареєстровані у Бахмутській міській раді (номер 69 в реєстрі, повідомна реєстрація № 01-32/5085/0/2-21 від 22.11.2021) (посилання: сайт Бахмутської міської ради, https://artemrada.gov.ua).

Пунктом 2.1.12 Колективного договору передбачено, що за три місяці до прийняття рішення про ліквідацію, злиття, приєднання, поділ, зміну власника або організаційно-правової форми закладу проводити консультації з профкомом щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшенню несприятливих наслідків таких змін.

Згідно з пунктом 3.1.13 Роботодавець (Коледж) зобов`язується виплачувати щорічну грошову винагороду педагогічним працівникам відповідно до ст.57 Закону України «Про освіту» відповідно до Положення про порядок надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам (Додаток № 4). Виплачувати матеріальну допомогу педагогічним працівникам на оздоровлення при наданні щорічної відпустки відповідно до ст.37 Закону України «Про освіту» з урахуванням Положень Колективного договору.

Пунктом 3.1.16 Коледж зобов`язується відповідно до вимог ст.115 КЗпП України заробітну плату за період відпустки виплачувати не пізніше ніж за три дні до початку відпустки, зазначеної у графіку відпусток, за наявності відповідного фінансування.

Сторони Колективного договору також домовилися, що матеріальна допомога на оздоровлення під час надання щорічної відпустки виплачуються працівникам, які обіймають посади педагогічних працівників (за основною посадою), у розмірі посадового окладу (ставки заробітної плати). При цьому виплата матеріальної допомоги провадиться цим працівникам лише за місцем основної роботи принаданні чергових відпусток (згідно з графіком їх надання) (п.3.3.1).

Положеннями пункту 3.3.3 Колективного договору визначено, що матеріальна допомога надається за наказом без заяви працівника (арк.с.13-19 т.2).

Пунктом 5.1.11 Колективного договору визначено, що графік щорічних відпусток Роботодавець (Коледж) зобов`язується затверджувати не пізніше 15 січня поточного року, графіки доводити до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховувати інтереси Коледжу, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку (арк.с.23 т.2).

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який нараховується з дня укладання трудового договору. Встановити в Коледжі гарантовану тривалість щорічної основної відпустки окремим категоріям працівників (Додаток № 6) п. 5.1.13, 5.1.14 (арк.с.24 т.2).

Пунктом 6.3.1 Колективного договору передбачено, що за зверненням працівників у найкоротші строки готувати документи, необхідні для пред`явлення їх до органів, установ, організацій усіх форм власності, призначення пенсій за вислугу років та за віком у т.ч. для консультаційного звернення. На цей пункт звертала увагу представник позивачки ОСОБА_3 , яка на заперечення представників відповідачів щодо відсутності трудової книжки ОСОБА_1 як доказу трудових відносин у період з травня по серпень 2022 року, і, як наслідок, нарахування щорічної відпустки та матеріальної допомоги на оздоровлення, зазначила, що мала б бути оцифрована копія трудової книжки. Однак, доказів звернення ОСОБА_1 до Коледжу з приводу підготовки документів, зокрема трудової книжки для подання до Пенсійного фонду, суду не надано.

Колективний договір укладено строком на чотири роки (арк.с.33 т.2).

Відповідно до п. 4.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку Відокремленого структурного підрозділу роботодавець зобов`язаний: дотримуватись умов Колективного договору; видавати заробітну плату педагогічним та іншим працівникам у встановлені строки; своєчасно подавати центральним органам державної виконавчої влади встановлену статистичну і бухгалтерську звітність і т. п.(арк.с.41 т.2).

Згідно зіст. 30 КЗпП Українипрацівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Отже, трудовій договір передбачає, що саме роботодавець повинен забезпечити умови праці працівника, тобто забезпечити працівника роботою. Працівник отримує заробітну плату за факт виконаної роботи (за процес), а не за кінцевий результат (в протилежність цивільно - правової угоди, де оплачується саме кінцевий результат роботи). Таким чином оплаті підлягає весь час знаходження працівника у трудових відносинах до дати звільнення.

Згідно Положення про встановлення надбавок і доплат працівникам Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», затвердженого 24.09.2001 та який є Додатком № 3 до Колективного договору Коледжу, за вислугу років педагогічним працівникам щомісячно встановлюється надбавка у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: - понад 3 роки 10 відсотків, - понад 10 років 20 відсотків, - понад 20 років 30 відсотків (п.3.1.3).

Відповідно до наказу відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» від 02.11.2021 року № 109 в/к в 2021-2022 навчальних роках ОСОБА_1 мала педагогічне навантаження: денна форма 695 годин та заочна форма 43 години.

Відповідачем не надано доказів звільнення позивачки із займаної посади. Однак, з трудової книжки вбачаться, що позивачці призначена допомога по безробіттю у вересні 2022 року.

У поясненнях, надісланих до суду 04.08.2023 представником позивачки ОСОБА_3 вказується на те, що ігнорування заяви позивачки щодо виплати їй заробітної плати і щодо її звільнення відповідачем 1, призвело до того, що звільнення позивачки відбувалося за допомогою спеціалістів Уманського міського центру зайнятості. ОСОБА_1 було звільнено з 01 вересня 2022 року з посади педагога ВСП «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» ДВНЗ «Донецький національний технічний університет», про що достовірно обізнаний відповідач -1 (арк.с.55 т.3).

При цьому у судовому засіданні 15.11.2023 представник позивачки ОСОБА_3 (09:14:21) зазначає, що зараз трудові відносини з позивачкою не розірвані, заробітна плата повинна нараховуватися, також треба враховувати щорічну відпустку та виплату одноразової матеріальної допомоги.

14.11.2023подала досуду заяву(зурахуванням поданоїінформації Пенсійнимфондом Українита просиластягнути солідарно з відповідачів заробітну плату за квітень, травень та червень в сумі 32829,60грн. (10943,20 грн *на 3 міс.),20427,12 грн. за відпустку за період з 01.09.2021 по 31.08.2022 56днів, виходячи зрозміру одноденної заробітної плати 364,77грн, а також заробітну платуза період з 01.07.2022 по 06.07.2022 364,77 * 6 днів= 2188,62 грн., виплатити матеріальну допомогу в сумі 6746,30 грн., а всього 62191,64 (32829,60+2188,62+20427,12+6746,30) грн. Крім того, просить стягнути солідарно з відповідачів 15000 моральної шкоди, 3000 грн судових витрат. Ухвалою суду від 18.12.2023 дану заяву - залишено без розгляду. Ухвала набрала законної сили 04.01.2024.

На заяву позивачки та її представника про те, що відповідно до листа Головного управління ПФУ в Донецькій області від 06.11.2023 № 05-000-0704-8/94707 нарахування суми доходу за період з 04.2022 по теперішній час стосовно ОСОБА_1 відсутня, представник відповідача ОСОБА_10 у запереченнях від 24.11.2023 зазначає, що Мінфін наказом від 15.12.2020 року № 773 затвердив нову об`єднану звітність з ПДФО та ЄСВ, яка називається Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Новий податковий розрахунок включає в себе суми ПДФО, військового збору та єдиного внеску. Він подається роботодавцями замість Звіту з єдиного внеску та податкового розрахунку за формою №1ДФ. Вперше його подавали за І квартал 2021 року.

Розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) з розбивкою по місяцях звітного кварталу протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу (тобто за I квартал, II квартал, III квартал та IV квартал). Окремий Розрахунок за календарний рік не подається.

Розрахунок подається до податкового органу за основним місцем обліку (у т. ч. і за новим основним місцем обліку в разі зміни податкової адреси платника протягом року).

Представник МОН вказує, що фізично закладом освіти був поданий розрахунок до Пенсійного Фонду України за І квартал податкового періоду. Ззаробітну плату було нараховано та отримано Позивачем, про що свідчать перерахування коштів на рахунок навчального закладу. МОН наголошувало у відзиві від 27.03.2023 № 14.1/111-23 (міститься в матеріалах справи), що січень, лютий, березень, квітень, травень 2022 року були про фінансові у повному обсязі. На думку представника відповідача Міністерства освіти і науки, позивач вводить в оману суд та відповідачів щодо неотримання заробітної плати за квітень, травень 2022 року. На переконання представника відповідача, станом на день подання позову до суду, Позивач достеменно знала, що не отримала заробітну плату фактично тільки за червень, липень 2022, оскільки вже серпень 2022 року МОН теж був профінансований.

Так, з виписки з рахунку з рахунку НОМЕР_2 за період з "01" квітня 2022р. по "31" травня 2022р. вбачається, що 04.04.2022 (Термін сплати 05.04.2022р.) на рахунок відділення ПУМБ в м. Бахмут зроблено перерахування за кодом 2201420; 2282; «З/плата за I половину 04.2022 р..» в сумі 525570,39.

13.04.2022 (Термін сплати 14.04.2022р.) на рахунок відділення Вiддiлення ПУМБ в м.Бахмут зроблено перерахування за кодом 2201420 ; 2282; Вiдпускнi за 04.2022 р. в сумі 150 550.94;

28.04.2022 на рахунок відділення ПУМБ в м. Бахмут зроблено перерахування за кодом 2201420 ; 2282; «З/плата за II половину 04.2022 р.Т. сплати 28.04.2022р.» в сумі 17579,86.

Також з виписки вбачається, що 20.05.2022 пройшла банківська операція по списанню коштів по перерахуванню на рахунок Вiддiлення ПУМБ в м.Бахмут за кодом 2201420 ; 2282; З/плата за I половину 05.2022 р. Т. сплати 10.05.2022р. в сумі 351 487.35 грн.

Відповідно до виписок, які надані на запит відділенням ПУМБ в м. Бахмут вбачається, що позивачці за квітень-травень 2022 року виплачена заробітна плата, а також відпускні (арк. с. 74-79 т.4) .

Реєстр № 48 від 05.04.2022 перерахування на рахунки отримувачів згідно угоди № 4491157, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , МФО 334851, № рахунку НОМЕР_4 отримала аванс за квітень 2022 року в розмірі 1350,89 грн (арк. с. 74 т. 4).

Реєстр № 49 від 05.04.2022 перерахування на рахунки отримувачів згідно угоди № 4491157, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , МФО НОМЕР_5 , № рахунку НОМЕР_4 отримала аванс за квітень 2022 року в розмірі 6000 грн (арк. с. 75 т. 4).

Реєстр № 70 від 23.05.2022 перерахування на рахунки отримувачів згідно угоди № 4491157, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , МФО НОМЕР_5 , № рахунку НОМЕР_4 отримала аванс за травень 2022 року в розмірі 1501,00 грн (арк. с. 76 т. 4).

Реєстр № 72 від 23.05.2022 перерахування на рахунки отримувачів згідно угоди № 4491157, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , МФО НОМЕР_5 , № рахунку НОМЕР_4 отримала аванс за травень 2022 року в розмірі 5996,26 грн (арк. с. 77 т. 4).

Реєстр № 51 від 14.04.2022 перерахування на рахунки отримувачів згідно угоди № 4491157, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , МФО 334851, № рахунку НОМЕР_4 отримала відпускні за квітень 2022 року в розмірі 662,51 грн (арк. с. 78 т. 4).

Реєстр № 52 від 14.04.2022 перерахування на рахунки отримувачів згідно угоди № 4491157, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , МФО 334851, № рахунку НОМЕР_4 отримала відпускні за квітень 2022 року в розмірі 150,11 грн (арк. с. 79 т. 4).

Отже, за квітень 2022 року ОСОБА_1 отримала 2 виплати авансу та 2 виплати відпускних загальною сумою 8163,51 грн; за травень 2022 року - отримала 2 виплати авансу загальною сумою 7497,26 грн., з утриманням податків та зборів.

Представник відповідача Гончарова Ж. звертає увагу суду на те, що належним підтвердженням кількості фактично відпрацьованих годин, які підлягають оплаті, є табель обліку використання робочого часу (постанова Верховного Суду від 09.09.2020, справа №493/2031/17).

Верховний Суд України у постанові від 16.01.2020 р. (справа №2040/7558/18) дійшов до висновку, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи шляхом ведення табеля обліку робочого часу (в тому числі посилаючись на вищевказані Листи Міністерства праці та соціальної політики України).

Підставою для нарахування заробітної плати працівнику - є табель робочого часу. Нараховування заробітної плати (як за першу половину місяця, так і за другу половину місяця) проводиться на основі табелю обліку робочого часу працівника.

Таким чином, табель обліку робочого часу є підставою для нарахування працівникам заробітної плати. Із нього можна отримати інформацію про кількість відпрацьованих днів (годин), днів відпустки, лікарняного, відрядження тощо.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про вищу освіту» (в редакції чинній на час спірних правовідносин) робочий час науково-педагогічних працівників становить 36 годин на тиждень (скорочена тривалість робочого часу). Робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. Робочий час наукового працівника включає час виконання ним наукової, дослідницької, консультативної, експертної, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. Норми часу навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи визначаються закладом вищої освіти. Максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищувати 600 годин на навчальний рік.

Згідно ч.1, 2 статті 60 Закону України «Про фахову передвищу освіту» ( в редакції чинній на час спірних правовідносин) робочий час педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів фахової передвищої освіти визначається обсягом їхньої навчальної, методичної, інноваційної, організаційної роботи та іншої педагогічної діяльності, передбаченої трудовим договором. Робочий час педагогічних та науково-педагогічних працівників становить не більше 36 годин на тиждень (скорочена тривалість робочого часу). Норми часу навчальної роботи в закладах фахової передвищої освіти державної та комунальної форми власності, які мають статус бюджетної установи або виконують державне (регіональне) замовлення, визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Норми часу навчальної роботи в інших закладах фахової передвищої освіти визначаються відповідно до установчих документів таких закладів. Навчальне навантаження на одну ставку викладацького складу закладу фахової передвищої освіти становить 720 годин на навчальний рік.

Суд погоджується з твердженням відповідачів, що викладач зобов`язаний дотримуватися встановленого йому графіка робочого часу та виконання викладачем індивідуального робочого плану кожний день, який має фіксуватися в табелі обліку використання робочого часу.

Проте, викладач закладу освіти не веде облік робочого часу.

Суд звертає увагу на пункт 6.17 Правил внутрішнього трудового розпорядку Відокремленого структурного підрозділу у разі неявки на роботу через хворобу працівники зобов`язані повідомити про причини відсутності старшого інспектора з кадрів, надати листок працездатності, виданий за встановленим зразком лікувальним закладом. При відсутності педагога або іншого працівника Роботодавець (Коледж) зобов`язаний вжити заходи щодо його заміни іншим педагогом чи працівником.

Суду не надано доказів звернення позивачки до Роботодавеця (Коледжу) з приводу її відсутності на роботі в період з квітня по липеень 2022 року, а також звернення самого Роботодавця до позивачки з приводу не виходу її на роботу та невиконання не посадових обов`язків у цей період. Тому, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 не перебувала на лікарняному, у відпустці без збереження заробітної плати, прогулі, іншій відпустці в період з квітня по травень 2022 року, хоча за даними відповідачів у квітні 2022 року їй нараховувалися відпускні.

09.06.2022 позивачка звернулася до в.о. директора ВСП БФК ДВНЗ ДонНТУ Ноженко І.В. з заявою про надання частини основної щорічної відпустки строкм на 24 календарних дня та виплатити їй кошти на оздоровлення відповідно до норм чинного законодавства, що діють на період воєнного стану, з 14.06.2022 (том.3 арк.с.25).

Графіком відпусток викладачів ВСП БФК ДВНЗ ДонНТУ на 2021-2022 навчальний рік передбачено, що ОСОБА_1 за відпрацьований період з 01.09.21 по 31.08.2022 передбачено 56 днів відпустки на липень 2022 року. Графік затверджено директором коледжу, погоджено з профспілковим комітетом та доведено до відома позивачки, про що міститься її підпис у графіку (арк.с.29 т.3).

Копія заяви Рябухи на ім я в.о.директора ОСОБА_11 про звільнення її з роботи з 01.09.2022 за власним бажанням у зв язку з неможливістю продовжувати роботу за місцем проживання за ст. 38 від 31.08.2022 не містить даних куди вона відправлена, ані електронної адреси, а ні доказів відправки її по пошті. (арк.21 т.1).

24.11.2023 ОСОБА_1 звернулася до Керівника ДВНЗ «ДонНТУ» та Міністерства освіти і науки України про звільнення за угодою сторін з 24.11.2023 у зв`язку зі зміною в організації праці, оскільки діяльність ВСП БФК ДВНЗ ДонНТУ припинена. Просила наказ про звільнення направити на її електронну адресу.

Державний вищий навчальний заклад «Донецький націогальний технічний університет» 21.12.2023 повідомив позивачку, що її звільнення неможливе за відсутності доступу до архівів документів підрозділу. При цьому у даному листі вказується, що ОСОБА_1 жодним чином не виявила бажання переміститися до м. Луцьк та стати до роботи за місцем тимчасового розташування закладу.

Згідно наказу МОН від 29.07.2022 № 676 «Про реорганізацію відокремлених структурних підрозділів Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет». Цим наказом МОН погодилося з рішенням Вченої ради Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» щодо реорганізації Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (код ЄДРПОУ ВП 33670479) шляхом його приєднання до Відокремленого структурного підрозділу «Костянтинівський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (код ЄДРПОУ ВП 36512800). Установлено, що Відокремлений структурний підрозділ «Костянтинівський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» є правонаступником прав і обов`язків Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», якому наказано здійснити інвентаризацію майна Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет». Державному вищому навчальному закладу «Донецький національний технічний університет» наказано утворити комісію з реорганізації Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» та забезпечити здійснень заходів з реорганізації відповідно до законодавства.

Відповідачем Державним вищим навчальним закладом «Донецький національний технічний університет» не доведено належними доказами повідомлення позивача про зміну істотних умов праці та реорганізацію Коледжу. Позивач виконувала своє посадові обов`язки дистанційно відповідно до наказу від 30.04.2022.

В силу вимог статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогамистаті 76 ЦПКдоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Відповідно до вимогстатті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Положеннями частини 2статті 78 ЦПК Українивизначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( частина 6статті 81 ЦПК).

Відповідно до нормстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Стандарт доказування, тобто ступінь доведеності обставин справи сторонами є питанням досить складним для Суду, яке він вирішує у кожній справі окремо. Загальне правило, сформульоване у рішенні по справі Ireland v. the United Kingdom (5310/71, § 161, 18 January 1978) наступним чином: оцінюючи докази Суд застосовуватиме стандарт доказування «поза розумним сумнівом», але додає, що такий доказ може слідувати з співіснування достатньо сильних, чітких та узгоджених припущень або інших схожих неспростованих презумпцій факту. В цьому контексті поведінка Сторін при отриманні доказу також приймається до уваги.

Згідно з ч. 4 п. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995(далі за текстом - Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до ч.7 п.2 розділу ІІ Порядку з розрахункового періоду виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.

Згідно реєсту застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов язкогого державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» ОСОБА_1 в 2022 році страхувальник відокремлений підрозділ повідомив про нарахування заробітної плати в січні 2022 -11265,53 грн, лютому 10620,87, березні 10943,20 вересні 2022- 15581,72, всього 48411,32 грн. (арк.с. 87 т.1) відомості про нараховану заробітну плату за квітень 2022 року відсутні, хоча в судовому засіданні встановлено, що в квітні 2022 позивач працювала та отримала заробітну плату, але звіти до відповідних органів керівництвом Коледжу не були подані внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану, а отже вони мають бути виключені з розрахункового періоду. Виплачено у квітні 2022 8163,51 грн.

Таким чином, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 (березень 2022 ) становить 10943,20 грн. В 2022 році в березні було 22 робочих дня (без субот, неділь, 8 березня). Шляхом розрахунку середньоденна заробітна плата складає 497,42 грн (10943,20:22, з урахуванням податків та зборів). Суд відхиляє доводи позивача щодо розміру одноденної середньої заробітної плати у сумі 364,77 грн., оскільки вона розрахована для відпусток і не підтверджена розрахунками (арк.с.24 т.1).

Невиплата позивачеві заробітної плати протягом вказаного у позовній заяві періоду суперечить ст.115 КЗпП України. Відповідачами не спростовано розмір заборгованості з виплати заробітної плати.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про встановлення факту невиплати заробітної плати позивачці та у зв`язку з цим про часткове задоволення її позовних вимог про стягнення заробітної плати за травень 796,17 грн. (без податків та зборів 666,25 грн.), за червень 2022 10943,20 грн, та за 6 днів 497,42*6=2984,52 (без податків та зборів 2386,84грн.). Таким чином, підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі всього в сумі 14723,89 грн, з відрахуванням з цієї суми податків і зборів.

При ухваленні судового рішення в частині позовних вимог про стягнення відпускних за відпрацьований позивачем учбовий рік за період з 01.09.2021 по 31.08.2022 в липні 2022 року та матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, що визначено Колективним договором, суд виходить з такого.

Вст. 3 Конституції Українипроголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Особливе місце в системі конституційних прав людини й громадянина посідають соціальні права і свободи, які надають людині можливість задовольняти свої соціальні потреби та інтереси.

Соціальні права та свободи людини і громадянина - це міра можливої поведінки або діяльності людини в соціальній сфері, що передбачає задоволення законних інтересів і потреб у сфері трудової діяльності, соціального захисту та охорони здоров`я.

Одним з основних серед соціальних прав та свобод людини є право на відпочинок.

Право на відпочинок гарантоване як міжнародними правовими актами, так і національними.

В ст. 24 Загальної декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН від 10.12.1948 року, проголошено: «Кожна людина має право на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану періодичну відпустку».

Статтею 1 Конвенції про оплачувані відпустки №132 (переглянутій у 1970 році), ратифікованоїЗаконом України № 2481-ІІІ від 29.05.2001 року, встановлено, що положення Конвенції здійснюються шляхом національного законодавства такою мірою, якщо вони не впроваджуються в життя іншим шляхом: через колективні договори, арбітражні рішення, судові постанови або офіційними органами із встановлення заробітної плати чи будь-яким іншим шляхом, що відповідає практиці цієї країни з урахуванням існуючих у ній умов.

Статтею 2 цієї Конвенції передбачено, що Конвенція застосовується до всіх осіб, які працюють за наймом, за винятком моряків.

Згідно ст. 3 Конвенції кожна особа, до якої застосовується ця Конвенція, має право на щорічну оплачувану відпустку встановленої мінімальної тривалості. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, зазначає тривалість відпустки в заяві, яка додається до документа про ратифікацію. Відпустка ні в якому разі не може становити менше трьох робочих тижнів за один рік роботи.

У статті 10 цієї Конвенції зазначено, що період, коли надається відпустка, якщо вона не встановлюється правилами, колективними угодами, арбітражним рішенням чи іншими способами відповідно до національної практики, визначається роботодавцем після консультації із зацікавленою особою, що працює за наймом, або з його представниками. Після визначення періоду, коли надається відпустка, слід враховувати вимоги роботи і можливості для відпочинку, які мають особи, що працюють за наймом.

Відповідно до ст. 12 Конвенції угоди про відмову від права на мінімальну щорічну оплачувану відпустку, визначену параграфом 3 ст. 3 цієї Конвенції, або про невикористання такої відпустки із заміною її компенсацією чи іншим чином, відповідно до національних умов, визнаються недійсними або забороняються.

Згідност. 45 Конституції Україникожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

З аналізуст. 45 Конституції України, міжнародно-правових актів про працю та інших норм трудового законодавства можна зробити висновок, що право на відпочинок пов`язане з обмеженням робочого часу, встановленням його граничних норм і є часом, який не входить до робочого часу.

Час відпочинку - проміжок часу, протягом якого працівник згідно із законодавством та локальними нормативними актами вільний від виконання трудових обов`язків і який він має право використовувати на свій розсуд та відновити свої фізичні та духовні сили у вільних від роботи час.

Законодавством до часу відпочинку віднесено: перерви протягом робочого дня (зміни); перерви між робочими днями (змінами); відпочинок між робочими тижнями; святкові і неробочі дні; щорічні відпустки.

Відповідно до п.6.27 Колективного договору графік відпусток складається на кожен календарний рік не пізніше 15 січня поточного року і доводиться до відома всіх працівників Коледжу старшим інспектором з кадрів (арк.с.47 т.2).

Пунктом 3.1 Положення про виплату матеріальної допомоги працівникам Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», затвердженого 24.09.2001 та який є Додатком № 5 до Колективного договору Коледжу передбачено, що у межах економії коштів на оплату праці загального та спеціального фондів кошторису надаються такі види допомоги: - на оздоровлення працівників коледжу (при наданні щорічної відпустки); - для вирішення соціально-побутових пиань, на лікування тощо (та за умови наявності економії фонду оплати праці).

При цьому, як вже вказувалося вище, Положеннями пункту 3.3.3 Колективного договору визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення надається за наказом без заяви працівника, тоді як рішення про надання та розмір іншої допомоги приймає директор коледжу після узгодження з головним бухгалтером. Матеріальна допомога, яка нараховується платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму, включається до складу заробітної плати платнику податку і підлягає оподаткуванню у тому місяці, в якому здійснені нарахування (п.3.7, 4.3) (арк.с 71, 72 т.2).

Так, згідно зіст. 2 Закону України "Про відпустки",в редакції чинній на час спірних правовідносин, станом до 19.07.2022, право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Відповідно дост.5 Закону України «Про відпустки» тривалістьвідпусток визначається цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про відпустки" щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Частина 6 цієї статті визначає, що керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів упорядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови надання щорічних відпусток регулюютьсяст.79 КЗпП Українитаст.10 Закону України «Про відпустки». Згідно з нормами зазначених статей надання відпустки є обов`язком роботодавця. Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Відповідно до положеньст.80 КЗпП Українищорічна відпустка за ініціативою роботодавця, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

Положенням про відпустки працівників Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», затвердженого 24.09.2001 та який є Додатком № 8 до Колективного договору Коледжу передбачено, що відпустка надається згідно з графіком та за погодженням керівнитцва (розділ 4, арк.с. 90 т.2).

Положенням про виплату матеріальної допомоги та інших заохочувальних виплат (додаток № 9 до Колективного договору) визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення повинна виплачуваться одночасно з наданням основної щорічної відпустки ( арк.с.107 т.2).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня № 346 затверджено Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, згідно з абзацом 3 пункту 2 якої керівним, педагогічним, науковим і науково-педагогічним працівникам закладів освіти та навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів щорічна основна відпустка повної тривалості, визначеної вдодаткудо цього Порядку, у перший та наступні роки надається у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу. Графік надання відпусток педагогічним працівникам складається з урахуванням можливості проведення регулярних консультацій для учнів, складання іспитів якими перенесено на осінь.

У розділі IV «Заклади вищої освіти, заклади післядипломної освіти, заклади професійної (професійно-технічної) освіти» визначено, що викладачу надається щорічна основна відпустка тривалістю 56 календарних днів.

Відповідно до Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 31 грудня 1998 року № 1024 (далі - ДКУД), заява про надання відпустки (код 0203010, індекс ЗНВ) входить поряд з наказом про надання відпустки (код 0203011, індекс ННВ) до переліку документації з управління кадрами (код 0203) організаційно-розпорядчої документації (код 02), в той час як сам наказ (розпорядження) про надання відпустки (код 0301006, індекс П-6) також входить до складу документації з обліку особового складу (код 0301) первинно-облікової документації (код 03), уніфікованої системи управлінської документації.

ДКУД використовується під час збирання таоброблення документів за відповідними уніфікованимиформамиусімаорганами державногоігосподарського управління та підвідомчими підприємствами й організаціямивпроцесівиконаннявідповідних управлінських функцій згідно з чинним законодавством.

Таким чином заява працівника про надання відпустки та наказ про надання відпустки підлягають обов`язковому оформленню як документи управлінської діяльності.

Відповідно доНаказу Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці»з змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету статистики N 496 від 25.12.2009 типова форма № П-3 "Наказ (розпорядження) про надання відпустки" видається керівником підприємства із зазначенням періоду роботи, за який надається відпустка, і доводиться до відома працівника під підпис останнього. Тобто заява працівника є усталеною формою його волевиявлення на надання відпустки; надання відпустки працівникові не відбувається автоматично, а лише шляхом видання уповноваженим працівником (зазвичай керівником) наказу про відпустку на підставі поданої працівником заяви.

Суд зауважує, що позивачка не ставила питання щодо бездіяльності керівника (чи виконуючого обов`язки керівника) Коледжу у невидачі наказу про її відпустку як в червні 2022 року, так і щодо неповідомлення про відпустку за графіком в липні 2022 року, адже у графіку відпусток працівників конкретна дата початку та закінчення відпустки ОСОБА_1 не вказана, лише вказано «липень».

Суд при ухваленні рішення про відмову в задоволенні заяви про стягнення нарахування на відпустку та матеріальної допомоги на оздоровлення, виходить з того, за трудовим законодавством України та Законом України «Про відпустки» конкретний період надання відпустки узгоджується між працівником та роботодавцем з урахуванням інтересів кожної сторони правовідносин. Вказане погодження знаходить своє вираження у графіку відпусток. Конкретні дні відпустки узгоджуються сторонами шляхом звернення працівника із заявою про надання відпустки та видання відповідного наказу роботадавцем.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до п. 13Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно дост. 237-1 КЗпПза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (зокрема невиплати належних йому грошових сум), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Право на відшкодування моральної шкоди з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б останнього вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

Сам по собі факт невиплати заробітної плати, який позивач вважає незаконним і звертається до суду за захистом своїх прав, несе страждання та емоційний дискомфорт позивачу.

Суд виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, розглядаючи справу не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, доходить висновку, що з відповідача Державного Вищого навчального закладу «Донецький Національний технічний університет» на користь позивача в порядку відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 2500 грн., що, на переконання суду, буде цілком еквівалентним завданим моральним стражданням.

Щодо строку позовної давності

Частиною 2 ст.233 КЗпП Українив редакції, чинній до 19 липня 2022 року, було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Офіційне тлумачення положень вказаної норми надав Конституційний Суд України в рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013, де вказав, що в аспекті конституційного звернення, положення ч. 2 ст.233 КЗпП Україниу системному зв`язку з положеннями ст. ст.1,12 Закону УкраїниПро оплату працінеобхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить. Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч. 2 ст.233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

За висновком Верховного Суду, поняттяоплата праці,заробітна плата, які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір охоплюється застосованим у ч. 2 ст.233 КЗпП Українивизначеннямзаконодавство про оплату праці.

Подібну правову позицію Верховний Суд висловлював, зокрема, у постановах від 22 травня 2020 року у справі № 808/3200/17, від 4 лютого 2021 року у справі № 160/5393/19, від 10 лютого 2022 року у справі № 420/13606/21, від 8 червня 2023 року у справі № 240/15540/20, від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 та інших.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесені зміни, зокрема доКЗпП України.

Так, частини 1 і 2 ст.233 КЗпП Українивикладені в новій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, після 19 липня 2022 року строк звернення до суду із трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 6 квітня 2023року у справі № 260/3564/22, від25квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 та інших справах за подібних правовідносин.

Однак, згідно із ч. 1глави 19 Прикінцевих положень КЗпП Українипід час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів УкраїниПро встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2від 9 грудня 2020 року № 1236установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.

Постановами Кабінету Міністрів України строк дії карантину в країні неодноразово продовжувався і тривав до 24-00 год 30 червня 2023 року (скасований постановою Кабінету Міністрів УкраїниПро відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2від 27 червня 2023 року №651).

Отже, з урахуванням викладеного вище, позивачем не порушено строк позовної давності при зверненні до суду.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно достатті 59 Конституції Україникожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина першастатті 15 ЦПК Українивизначає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно доЗакону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(частина четвертастатті 62 ЦПК України).

За положеннями пункту 4 статті1, частин третьої та п`ятої статті27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечитиКонституції Українита законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пункт 9 частини першоїстатті 1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність" установлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина першастатті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей134,137,141 ЦПК України.

Відповідно до частини першоїстатті 134 ЦПК Україниразом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку,що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Аналогічний висновок вкладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано ордер, договір про надання правової допомоги від 17.10.2022 року та розрахункову квитанцію від 17.10.2022 року в сумі 3000 грн.

Відповідачі у відзиві та в судовому засіданні заявляли про те, що представником позивача до суду подано низку позовних заяв аналогічного змісту, відрізняються тільки дані позивача та прохальна частина, тому просять зменшти розміру витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем при розгляді цієї справи в суді, суд провів правову оцінку наданих на підтвердження понесених таких витрат доказів, встановив співмірність вартості послуг із складністю справи і змістом цих послуг та дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування на користь позивача 2500 грн, що також відповідає принципу розумності, співмірності й реальності судових витрат у справі.

Щодопозовних вимог до відповідачаМіністерства освіти і науки України суд зазначає, що в ході судового розгляду встановлено, що Міністерством освіти і науки України вживалось всіх заходів, створювалось умови та механізми щодо належного виконання ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» своїх обов`язків по виплаті заборгованості по заробітній платі працівникам Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», а також відповідач не є роботодавцем позивача, його вини у невиплаті заробітної плати позивачу судом не встановлено, тому з огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову до вказаного позивачем відповідача Міністерства освіти і науки.

Таким чином, суд доходить висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача ДВНЗ «Донецький національний технічний университет»на користь позивача заборгованості по заробітній платі за період10.05.2022 по 06.07.2022року включно заборгованість із заробітної плати за період з за травень 796,17 грн., за червень 2022 10943,20, та за 6 днів липня (з 01.07.2022 по 08.07.2022)- 2984,52 грн а всього 14723,89 грн, з відрахуванням з цієї суми податків і зборів, моральної шкоди у розмірі 2500 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 2500 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суд зазначає, що стягнення і оплата прибуткового податку покладається на роботодавця, який самостійно розраховує суму податкових відрахувань і зменшує суму, призначену судом, на суму нарахованих податків. При цьому в резолютивній частині рішення обов`язково має бути зазначено, що суму зазначено без утримання податку.

Відповідно до пункту 2, ч. 1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.

У постанові КЦС ВС від 28 листопада 2018 р. у справі № 761/11472/15-ц; ухвалі КЦС ВС від 08 липня 2020 року у справі № 213/4130/19 зроблено висновок про таке: за змістом ч. 3ст. 23 ЦК Українипозовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, якщо вона визначена у грошовому або іншому майновому вимірі, правовим наслідком відшкодування якої є грошове або інше майнове стягнення на користь позивача (стягнення грошових коштів, витребування майна, визнання права на майно тощо). Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а, отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Згідно з ч. 3ст. 6 Закону України «Про судовий збір»за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

За вимогу майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 1073,60 грн.

Позивач просив стягнути заборгованість із заробітної плати в розмірі 31350,27 грн. та моральну шкоду в сумі 15000 грн. Позов задоволено частково. За стягнення моральної шкоди відповідач має сплатити судовий збір в сумі 178,93 грн (2500*1073,6/15000).

Дружківський міський суд Донецької області ухвалою від 13.03.2023 року частково задовольнив клопотання представника позивачаадвоката Деменкової Є. С., поданого в інтересах позивача, про відстрочення позивачу сплату судового збору. Відстрочив сплату судового збору в сумі 573,60 грн. до ухвалення судового рішення у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України«Про судовий збір».

Відповідно до вимог ч.1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а тому стягненню з відповідача Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь позивача 500 грн., держави Україна - в розмірі 573,60 грн. судового збору щодо вимоги про стягнення заробітної плати та в розмірі 178,93 грн. судового збору щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, а всього 1252,53 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» та Міністерства освіти та науки України, про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди і судових витрат (гонорар адвоката) задовольнити частково.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період: за травень 2022 року 796,17 грн, за червень 2022 10943,20 грн та за 6 днів липня 2022 - 2984,52 грн, а всього 14723,89 грн, з відрахуванням з цієї суми податків і зборів.

Стягнути з Державного Вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2500 /дві тисячі п`ятсот / грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині присудження виплати заробітної плати за один місяць в сумі 10943,20 грн.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь ОСОБА_1 судовий збір 500,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу (гонорар адвоката) 2500 грн.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь держави Україна судовий збір у розмірі 752,53 грн

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення підписано 29.05.2024.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач-1: Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет», код ЄДРПОУ 02070826, юридична адреса: пл. Шибанкова, 2, м. Покровськ, Донецька область; фактична адреса: вул. Софії Ковалевської, 29, м. Луцьк, Волинська область;

відповідач-2: Міністерство освіти та науки України, код ЄДРПОУ 38621185, адреса місцезнаходження: пр. Перемоги, 10, м. Київ.

Cуддя Л. В. Шевченко