Рішення

від 23.05.2024 по справі 190/2397/23

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/2397/23

Провадження №2/190/38/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року м.Пятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 6,9727 га, що розташована на території Комісарівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224582000:01:001:0090. 05 жовтня 2013 року вона уклала з ФОП ОСОБА_3 договір оренди цієї земельної ділянки. Відповідно до умов договору оренди орендар зобов`язувався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати орендну плату у грошовому виразі у розмірі 3% від вартості земельної ділянки, що на момент укладення договору становить 4037,10 грн.. Згідно п. 9 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації грошової оцінки сільськогосподарських земель та з урахуванням індексів інфляції. Проте взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав, орендна плата з 2014 року сплачується без урахування індексації та індексів інфляції, а саме в фіксованому розмірі 4037,10 грн. кожен рік.

Крім того, пунктом 14 Договору оренди встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з обов`язковим дотриманням існуючого чергування сільськогосподарських культур у сівозміні. Проте, вказаних умов договору відповідач не дотримується.

У зв`язку з вищевикладеним, просить розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 05 жовтня 2013 року між нею та ФОП ОСОБА_3 , стягнути з відповідача сплачений нею судовий збір.

Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, від представника позивача до суду надійшла заява з проханням справу розглядати без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві, просять позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що дійсно 05 жовтня 2013 року між відповідачем та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки. ФОП ОСОБА_3 належним чином виконує умови договору оренди, заборгованості по орендній платі відповідач не має, дотримується чергування сільськогосподарських культур у сівозміні. Вважає, що підстави для розірвання договору оренди відсутні, а тому у задоволені позову просив відмовити.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи позивачці ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 6,9727 га, кадастровий номер 1224582000:01:001:0090, що розташована на території Комісарівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, про що свідчить копія Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку/а.с.7-8/.

05 жовтня 2013 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 в письмовій формі укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_2 передала фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 в строкове платне користування належну їй земельну ділянку строком на 25 років /а.с.9-12/.

Фактичну передачу земельної ділянки, якою користується відповідач ФОП ОСОБА_3 здійснено на підставі акту прийняття-передачі земельної ділянки в оренду, копія якого долучена до матеріалів справи /а.с.13/.

Частиною першою статті 526Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 частини першої статті 611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За змістом статті 13Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною першо юстатті 15Закону України«Про орендуземлі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до частин першої, другої статті 651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексомУкраїни (далі - ЗК України) та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті д) частини першої статті 141ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущенного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першоїстатті 3ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту д) частини першоїстатті 141 ЗК України, частини другоїстатті 651ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Укладеним між сторонами договором оренди від 05.10.2013 року, передбачено, що орендна плата виплачується орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної гроршової оцінки, що на момент укладення договору становить 4037,01 грн; з урахуванням грошової оцінки сільськогосподарських земель та з урахуванням індексів інфляції (п.8,9 Договору).

Згідно п. 10 Договору оренда плата сплачується один раз на рік до 25 грудня поточного року.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 ставить питання про розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на невиконання відповідачем ФОП ОСОБА_3 умов договору оренди, зокрема невиплату відповідачем орендної плати в повному обсязі починаючи з 2014 року.

Згідно наданих представником відповідача копій податкових розрахунків сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку ОСОБА_3 перерахував на користь ОСОБА_2 кошти по сплаті орендної плати за 2014 рік - 4037,10 грн., у 2015 році - 7000 грн., у 2016 році 12500 грн., у 2017 році 12500 грн., у 2018 році 16000 грн., у 2019 році 16000 грн., у 2020 році 16000 грн., у 2021 році 36000 грн., про що також свідчать надані розписки позивача про отримання орендної плати/а.с.87-104/,

Таким чином, твердження позивача щодо отримання орендної плати, починаючи з 2014 року у розмірі 4037,10 грн., без урахування індексації грошової оцінки сільськогосподарських земель та індексів інфляції не знайшло підтвердження в судовому засіданні та спростовано наданими представником відповідача письмовими доказами.

Що ж стосується посилання позивача на недотримання відповідачем існуючого чергування сільськогосподарських культур у сівозміні, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із частиною першою статті 32Закону України«Про орендуземлі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Вказані вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 20 січня 2016 року № 6-1998цс15 та № 6-1980цс15.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 783 ЦК України передбачено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі.

Судом встановлено, що відповідно до п. 14 Договору оренди встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з обов`язковим дотриманням існуючого чергування сільськогосподарських культур у сівозміні.

Відповідно до частини першої статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування обставин, якими особа обґрунтовує свої позовні вимоги, покладається на позивача, відповідач має спростувати зазначені доводи відповідними аргументами та доказами.

З копії схеми сівозмін вбачається фактичне розміщення посівів на земельній ділянці позивача, та порядок проведення чергування сільськогосподарських культур, які вирощувалися/а.с.106/.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог щодо порушення ФОП ОСОБА_3 вимог договору оренди, не доведено наявність порушення відповідачем порядку сівозмін, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав, передбачених Законом України «Про оренду землі», для розірвання договору оренди та задоволення позовних вимог ОСОБА_2 ..

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-дений строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 30 травня 2024 року.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса