Постанова

від 05.12.2024 по справі 190/2397/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7693/24 Справа № 190/2397/23 Суддя у 1-й інстанції - Фирса Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.

суддів - Космачевської Т.В., Халаджи О.В.

за участю секретаря - Піменової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 6,9727 га, що розташована на території Комісарівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224582000:01:001:0090. 05 жовтня 2013 року вона уклала з ФОП ОСОБА_2 договір оренди цієї земельної ділянки. Відповідно до умов договору оренди орендар зобов`язувався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати орендну плату у грошовому виразі у розмірі 3% від вартості земельної ділянки, що на момент укладення договору становить 4037,10 грн. Згідно п. 9 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації грошової оцінки сільськогосподарських земель та з урахуванням індексів інфляції. Проте взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав, орендна плата з 2014 року сплачується без урахування індексації та індексів інфляції, а саме в фіксованому розмірі 4037,10 грн. кожен рік.

Крім того, пунктом 14 Договору оренди встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з обов`язковим дотриманням існуючого чергування сільськогосподарських культур у сівозміні. Проте, вказаних умов договору відповідач не дотримується.

У зв`язку з вищевикладеним, просить розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 05 жовтня 2013 року між нею та ФОП ОСОБА_2 , стягнути з відповідача сплачений нею судовий збір.

Рішенням П`ятихатськогорайонного судуДніпропетровської областівід 23травня 2024року узадоволенні позовнихвимог ОСОБА_1 до фізичноїособи-підприємця ОСОБА_2 пророзірвання договоруоренди земельноїділянки відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове яким задовольнити її позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає те, що надана відповідачем план-схема сівозміни не є доказом дотримання такої сівозміни у 2014-2023 роках.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки вона є необґрунтована та безпідставна, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Статтею 22 Закону України «Про оренду землі» встановлена форма орендної плати, де зазначено, що орендна плата справляється у грошовій формі.

За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 6,9727 га, кадастровий номер 1224582000:01:001:0090, що розташована на території Комісарівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, про що свідчить копія Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку/а.с.7-8/.

05 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 в письмовій формі укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 передала фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 в строкове платне користування належну їй земельну ділянку строком на 25 років /а.с.9-12/.

Фактичну передачу земельної ділянки, якою користується відповідач ФОП ОСОБА_2 здійснено на підставі акту прийняття-передачі земельної ділянки в оренду, копія якого долучена до матеріалів справи /а.с.13/.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 ставить питання про розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на невиконання відповідачем ФОП ОСОБА_2 умов договору оренди, зокрема невиплату відповідачем орендної плати в повному обсязі починаючи з 2014 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог щодо порушення ФОП ОСОБА_2 вимог договору оренди, не доведено наявність порушення відповідачем порядку сівозмін, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав, передбачених Законом України «Про оренду землі», для розірвання договору оренди та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона невповному обсязі отримувала грошові кошти від орендаря, а також порушення останнім рекомендованої схеми сівозміни, як того вимагають рекомендації Мінагрополітики та Української аграрної академії аграрних наук, оскільки це спростовується матеріалами справи.

На підтвердження вищевказаного, ФОП ОСОБА_2 надало власноруч написані позивачем розписки, надано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, які є в матеріалах справі. Зазначені обставини нічим не спростовуються, а тому судом першої інстанції податкові розрахунки правильно прийняті як належний доказ.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт невиконання орендарем обов`язків щодо своєчасної оплати орендної плати, позивачем не доведений, а тому відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки і стягнення заборгованості з орендної плати.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегією суддів не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: