Постанова

від 29.05.2024 по справі 705/1042/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м.Черкаси

Справа № 705/1042/24Провадження № 22-ц/821/883/24категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Василенко Л.І.,

суддів: Карпенко О.В., Новікова О.М.,

секретаря Ярошенка Б.М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: Уманська районна державна адміністрація Черкаської області, Товариство з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, Бабанська селищна рада Уманського району Черкаської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гапеки Тетяни Валеріївни на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уманської районної державної адміністрації Черкаської області, Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Черняховського, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору оренди та додаткової угоди до нього, скасування державної реєстрації права оренди,

в с т а н о в и в :

14 лютого 2024 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із вищевказаним позовом.

Подана заява мотивована тим, що на підставі рішення Уманської районної Ради народних депутатів від 10.07.1992 №11/21 гр. ОСОБА_1 було видано Державний акт на право постійного користування землею, площею 45,61 га.

З метою використання земельної ділянки за цільовим призначенням, а саме для фермерського господарства, ОСОБА_1 було створено та зареєстровано 04.03.1993 ФГ «АСВО», яке було скасовано рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.12.2004.

Вказує, що в 2023 році виявив бажання відновити діяльність ФГ і йому стало відомо, що земельна ділянка, яка була виділена позивачу на праві постійного користування, перебуває у володінні ТОВ ім. Черняховського на підставі договору оренди.

Також стало відомо, що вказаній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 7124385500:03:000:2622, зменшено площу до 43,662 га та змінено цільове призначення з «для ведення фермерського господарства» на «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

Вважає, що право користування земельною ділянкою, набуте в установленому законодавством порядку до 01.01.2002, після набрання чинності ст. 92 ЗК України таке право не скасовується та не обмежується.

Крім того, починаючи з дати видачі державного акту, позивача не було позбавлено належного йому Державного акта на право користування землею, а отже, невизнання факту належності йому спірної земельної ділянки є фактично «позбавлення» його власності у розумінні т. 1 Першого протоколу та ця дія, фактично анулює юридичну підставу, на якій виникло первісне право користування на землю, становить втручання в зазначене право.

З урахуванням вищевикладеного, позивач просив суд зобов`язати ТОВ ім. Черняховського усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою та витребувати у ТОВ ім. Черняховського земельну ділянку, яка була виділена ОСОБА_1 на підставі рішення Уманської районної Ради народних депутатів від 10.07.1992 №11/21 та Державного акту на право постійного користування землею №11/21 від 10.07.1992.

Визнати недійсним договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 29.07.2010, що укладений між Уманською РДА та ТОВ ім. Черняховського, в частині передання в оренду земельної ділянки, загальною площею 43,6620 га, з кадастровим номером 7124385500:03:000:2622.

Визнати недійсною додаткову угоду від 20.02.2023 про внесення змін до договору оренди від 29.07.2010, укладеного між Бабанською селищною радою та ТОВ ім. Черняховського, в частині передання в оренду земельної ділянки, загальною площею 43,6620 га, з кадастровим номером 7124385500:03:000:2622.

Скасувати рішенняпро державнуреєстрацію речовогоправа земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 29.07.2010 №17122489 від 11.11.2014, номер запису про речове право 7648787 та стягнути судові витрати.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Уманської РДА Черкаської області, ТОВ ім. Черняховського, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору оренди та додаткової угоди до нього, скасування державної реєстрації права оренди.

Мотивація ухвали зводиться до того, що у даній справі спір пов`язаний з господарською діяльністю, оскільки виник щодо реєстрації права власності на нерухоме майно земельну ділянку загальною площею 45,61 га, надану ОСОБА_1 на праві постійного користування. Позивачем у справі є фізична особа, відповідачами юридичні особи.

При цьому земельна ділянка була надана ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

З урахуванням предмету спору, суб`єктного складу осіб, даний спір повинен розглядатися господарським судом та не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

В апеляційнійскарзі,поданій 10квітня 2024року череззасоби поштовогозв`язку, представник ОСОБА_1 адвокат Гапека Т.В., вважаючи ухвалу суду першої інстанції такою, що ухвалена з грубим порушенням норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким повернути справу для продовження розгляду до Уманського міськрайонного суду Черкаської області.

Мотивація апеляційної скарги зводиться до того, що відповідно до суб`єктного складу сторін, то позивачем у справі фізична особа ОСОБА_1 , який не має статусу фізичної особи підприємця, а діяльність фермерського господарства засновником якого він був - припинена, відповідачами у справі є юридичні особи.

Вказаний спір міг бути підсудний господарській юрисдикції лише за умови, якщо б ОСОБА_1 був головою фермерського господарства.

Однак, як вбачається з матеріалів справи позивач не є головою фермерського господарства та не вирішував питання про відновлення раніше створеного фермерського господарства, так як дізнався, що надана йому раніше земельна ділянка вибула з його володіння.

Відповідно спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства та в силу суб`єктного складу не можуть бути предметом розгляду в судах господарської юрисдикції.

Вважає помилковими посилання суду на висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, від 28.11.2018 у справі №823/1508/16, від 16.01.2019 у справі №823/692/14 та від 04.12.2019 у справі №823/588/16, оскільки вони не є тотожними та мають відмінний від даної справи суб`єктний склад та предмет спору.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст.353ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі.

Частиною 1 ст.367ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Гапеки Т.В.,перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до наступних висновків.

Згідно з ч. ч. 1-3, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду, яка у відповідності до ст.258ЦПК України є видом судових рішень, не відповідає приведеним вимогам закону.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Відповідно до ст. 3 ЦПКУкраїни цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право». Законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1ст. 19 ЦПК України, загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 9 жовтня 2019 року по справі №127/23144/18 (Провадження №14-460цс19) дійшла наступного висновку: «Згідно зі статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства».

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 №3, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Справи,що відносятьсядо юрисдикціїгосподарських судів,визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України , у тому числі у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Отже господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

При цьому за змістом ч. ч. 1 та 2 ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до Уманської РДАЧеркаської області,ТОВ ім.Черняховського,Головного управлінняДержгеокадастру уЧеркаській області,Бабанської селищноїради Уманськогорайону Черкаськоїобласті провитребування земельноїділянки зчужого незаконноговолодіння,визнання недійснимдоговору орендита додатковоїугоди донього,скасування державноїреєстрації праваоренди.

Отже предметом даного спору є земельна ділянка загальною площею 45,61 га, яка була надана громадянину ОСОБА_2 на праві постійного користування.

Крім того, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом як фізична особа і не має статусу фізичної особою підприємцем, оскільки діяльність фермерського господарства засновником якого він був припинена, відповідачами у справі є юридичні особи.

При цьому, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом саме за захистом свого цивільного права користування земельною ділянкою загальною площею 45,61 га, яка була надана йому на праві постійного користування на підставі рішення Уманської районної ради народних депутатів від 10.07.1992 № 11/21, державного акту №11/21 від 10.07.1992 та, за твердженням позивача, незаконно вибула з його користування. Стосовно цієї земельної ділянки виник спір, між ОСОБА_1 та ТОВ ім. Черняховського, Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та Бабанською селищною радою щодо укладених договору оренди від 29.07.2010 та додаткових угод від 03.11.2014 та від 20.02.2023 про внесення змін до договору оренди від 29.07.2010 з якими позивач не погоджується і вважає, що дані договори слід визнати недійсними та усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та скасувати рішення про державну реєстрацію.

Із наведеного слідує, що спір у даній справі не є спором, що виник з господарських правовідносин та не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а виник з цивільних правовідносин між позивачем фізичною особою та відповідачами юридичними особами, отже суб`єктний склад учасників даної справи відповідає положенням ч. 1ст. 4 ЦПК України, тому розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загальних судів та має здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув, не пересвідчився належним чином щодо складу правовідносин, предмету та підстав заявлених позовних вимог, та дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги позивача, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства.

Відповідно до положень п. 4 ст. 379 ЦПК Українипідставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 379, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокатаГапеки ТетяниВалеріївни задовольнити.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2024 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 травня 2024 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О.М. Новіков