Постанова

від 28.05.2024 по справі 916/3076/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3076/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від позивача: К.О. Захарова

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Винно-коньячний завод «Ольвія»

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 (суддя Ю.М. Щавинська, м.Одеса, повний текст складено 24.01.2024)

у справі №916/3076/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Винно-коньячний завод «Ольвія»

про стягнення 872340,23 грн,

В С Т А Н О В И В :

17.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Винно-коньячний завод «Ольвія», в якій, з урахуванням уточнень, просило стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 562462,00 грн, 17032,38 грн інфляційних втрат, 52565,85 грн - 20% річних, 127787,60 грн пені, 112492,40 грн штрафу, судовий збір та витрати на правову допомогу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Винно-коньячний завод «Ольвія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп» основний борг у сумі 562462,00 грн, інфляційні втрати у сумі 11474,71 грн, 20% річних у сумі 52110,37 грн, пеню у сумі 100000,00 грн, штраф у сумі 50000,00 грн, судовий збір у сумі 12994,91 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Винно-коньячний завод «Ольвія» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 у справі №916/3076/23 в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Винно-коньячний завод «Ольвія» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 у справі №916/3076/23. Встановлено позивачу строк до 13.03.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 13.03.2024 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

15.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№452/24/Д2), направлений позивачем 13.03.2024 засобами поштового зв`язку, що вбачається із відмітки АТ «Укрпошта» на конверті, в якому вказаний відзив надійшов до суду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а також стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 21000,00 грн.

Разом із відзивом Товариством з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп» подано попередній розрахунок судових витрат (вх.№452/24/Д3) та доказами таких витрат.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Винно-коньячний завод «Ольвія» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 у справі №916/3076/23 залишено без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.

Проте у постанові апеляційного суду від 23.04.2024 у даній справі не вирішено питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 у справі №916/3076/23 у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду заяви, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вирішено розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп», викладену у відзиві на апеляційну скаргу, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за наслідками апеляційного перегляду справи №916/3076/23 поза межами строку, передбаченого у частині третій статті 244 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Призначено судове засідання у справі №916/3076/23 на 20.05.2024 о 10:00 год. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «Винно-коньячний завод «Ольвія» в строк до 15.05.2024 надати свої міркування або заперечення щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп», викладеної у відзиві на апеляційну скаргу, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за наслідками апеляційного перегляду справи №916/3076/23.

09.05.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Винно-коньячний завод «Ольвія» подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому відповідач зазначив про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, але у випадку якщо суд дійде висновку про необхідність стягнення витрат на правову допомогу, просив зменшити розмір витрат на 90%.

Відповідач послався на те, що розмір витрат на професійну правову допомогу у даній справі у сумі 21000 грн не являється співмірним зі складністю справи та роботою, виконаною адвокатом. Крім того, зазначав, що до матеріалів позовної заяви не додано опису робіт (наданих послуг).

Судове засідання 20.05.2024 о 10:00 не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, а тому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Винно-коньячний завод «Ольвія» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 у справі №916/3076/23 відбудеться 28.05.2024 о 12:00 год у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 28.05.2024 представник позивача підтримала заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу та просила її задовольнити.

Відповідач про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, проте участі не брав.

Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за наслідками апеляційного перегляду справи №916/3076/23, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце проведення судового засідання.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп», викладену у відзиві на апеляційну скаргу, про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити у першій заяві по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19).

У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№452/24/Д2) від 15.03.2024) Товариством з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп» викладено заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за наслідками апеляційного перегляду справи №916/3076/23 у розмірі 21000,00 грн. До відзиву на апеляційну скаргу відповідачем долучено копію договору про надання правової допомоги №29/01 від 29.02.2024, копію додатку №1 від 29.02.2024 до договору про надання правової допомоги №29/01 від 29.02.2024, розрахунок вартості правничої допомоги у розмір 21000 грн, копію рахунку на оплату №1 від 29.02.2024 на суму 21000грн, копію платіжної інструкції №9783 від 04.03.2024 у сумі 21000грн та копію акту приймання наданих послуг від 12.03.2024 за договором №29/01 від 29.02.2024,

Отже, позивач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Щодо обставин надання послуг з професійної правничої допомоги

Із наданих заявником документів вбачається, що 29.02.2024 між Адвокатським об`єднанням «КРІСЛЕКС» (надалі адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп» (надалі замовник) укладено договір про надання правової допомоги №29/01, за умовами пунктів 1.1., 1.2. якого адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами. Адвокатське об`єднання відповідно до узгоджених сторонами доручень, зокрема, надає замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього у господарських справах усіх інстанції та представляє замовника з усіма правами, які надано позивачу.

При виконанні зобов`язань, передбачених в пункті 1.2. договору, адвокатське об`єднання має право до виконання своїх обов`язків, передбачених цим договором, залучати своїх працівників. Працівники можуть брати участь у судових засіданнях, подавати заяви, клопотання, для чого оформлюється окреме доручення для представництва інтересів Замовника (пункт 1.3. договору №29/01 від 29.02.2024).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 2.1. договору №29/01 від 29.02.2024).

Конкретний перелік правничої допомоги, вартість та порядок оплати, яку адвокатське об`єднання надає згідно договору, визначається в додатку №1 до цього договору (пункт 3.1. договору №29/01 від 29.02.2024).

Оплата правової допомоги здійснюється у вигляді 100% передоплати протягом 5 календарних днів з моменту виставлення рахунку (пункт 4.1. договору №29/01 від 29.02.2024).

У пункті 1.1 додатку №1 від 29.02.2024 до договору про надання правничої допомоги №29/01 від 29.02.2024 сторони узгодили, що адвокатське об`єднання надає замовнику правничу допомогу в якості представника позивача (відповідача в апеляційному провадженні) у справі №916/3076/23.

Відповідно до пункту 1.2. додатку №1 від 29.02.2024 до договору про надання правничої допомоги №29/01 від 29.02.2024 перелік правничої допомоги замовнику та її вартість включає в себе підготовку заперечень на апеляційну скаргу, направлення запитів (клопотань, скарг, заяв), участь у судових засіданнях по справі в апеляційній інстанції замовник сплачує гонорар адвокатському об`єднанню в сумі 21000,00 грн.

У пункті 3.1. додатку №1 від 29.02.2024 до договору про надання правничої допомоги №29/01 від 29.02.2024 сторони передбачили, що оплата правової допомоги здійснюється у вигляді 100% предоплати.

З матеріалів справи вбачається, що Адвокатським об`єднанням «КРІСЛЕКС» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп» рахунок на оплату №1 від 29.02.2024 на суму 21000,00 грн за надання правничої допомоги згідно додатку №1 до договору №29//01 від 29.02.2024.

На підставі рахунку на оплату №1 від 29.02.2024 позивач сплатив на користь Адвокатського об`єднання «КРІСЛЕКС» грошові кошти у сумі 21000,00 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія платіжної інструкції №9783 від 04.03.2024.

12.03.2024 між Адвокатським об`єднанням «КРІСЛЕКС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп» складено акт приймання наданих послуг за договором №29/01 від 29.02.2024, у пункті 1 якого сторони підтвердили, що для здійснення захисту прав замовника по справі №916/3076/23 у Південно-західному апеляційному господарському суді в м.Одесі адвокатським об`єднанням, як представником позивача по справі, було надано наступний перелік правничої допомоги:

1)аналіз та дослідження змісту тексту апеляційної скарги;

2)консультування відповідача щодо можливих шляхів захисту його прав, перспектив та порядку судового шляху захисту;

3)аналіз та дослідження практики Верховного Суду щодо спірних питань;

4)підготовка заперечення на апеляційну скаргу;

5)відправлення заперечення на апеляційну скаргу;

6)підготовка клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду при розгляді справи;

7)фізична участь адвоката у розгляді справи в суді в залежності від фактичної кількості призначених судових засідань.

Як вбачається із пункту 2 акту приймання наданих послуг за договором №29//01 від 29.02.2024, замовник підтвердив, що послуги, зазначені в пункті 1 акту, надані в повному обсязі і належної якості.

Відповідно до пункту 3 акту приймання наданих послуг за договором №29//01 від 29.02.2024 вартість послуг, вказаних в пункті 1 акту, становить 21000,00 грн.

Інтереси позивача у межах справи №916/3076/23 в суді апеляційної інстанції представляла адвокат Захарова К.О., на підтвердження повноважень якої надано копію ордеру серії ВІ №1201679, виданого 29.02.2024 Адвокатським об`єднанням «КРІСЛЕКС», який посвідчує повноваження адвоката Захарової К.О. на надання правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп» на підставі договору про надання правової допомоги №29/01 від 29.02.2024 у Південно-західному апеляційному господарському суді.

Також у матеріалах справи міститься копія свідоцтва серії ПТ №4204, виданого 26.01.2024, про право Захарової К.О. на заняття адвокатською діяльністю.

Щодо розміру понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп» судових витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції

Як уже зазначалося, розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За змістом частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1)договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2)за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3)як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4)адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5)адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6)відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.

У пункті 1.2. додатку №1 від 29.02.2024 до договору про надання правничої допомоги №29/01 від 29.02.2024 сторони погодили фіксовану вартість правничої допомоги у розмір 21000,00 грн.

Таким чином, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

З огляду на викладене Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, що переглядається, фіксований розмір гонорару, погоджений між позивачем та адвокатським об`єднанням у додатку №1 від 29.02.2024 до договору про надання правничої допомоги №29/01 від 29.02.2024 означає те, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між позивачем і його адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом позивача час на надання послуг правничої допомоги.

З урахуванням викладеного, вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між позивачем та адвокатським об`єднанням у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.

Відхиляючи доводи відповідача про ненадання позивачем детального опису робіт, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у пунктах 139 - 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила наступне:

«Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

Апеляційний суд також враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21, відповідно до яких частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України хоча і містить положення про те, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, проте ця норма не передбачає (не конкретизує), що такий детальний опис робіт (наданих послуг) має бути оформлений окремим документом. Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

Наведене підтверджується численною усталеною практикою Верховного Суду, згідно з якою детальний опис робіт (наданих послуг) як окремий документ до суду не подавався, а Верховний Суд брав до уваги те, що такий детальний опис робіт (наданих послуг) міститься в інших наданих стороною доказах та визнавав достатніми надані стороною докази в їх сукупності (серед яких був відсутній детальний опис робіт (наданих послуг) як окремий документ) на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу (постанови та додаткові постанови Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 910/18954/17, від 16.06.2021 у справі 3 904/1672/19, від 18.06.2020 у справі № 873/91/19, від 25.11.2020 у справі № 911/1006/19, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, від 07.12.2020 у справі № 910/11361/19 та інші).

Колегія суддів також зазначає, що відсутність детального опису робіт не є безумовною підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат, відповідної норми чинний Господарський процесуальний кодекс України не містить. При цьому, при розгляді заяви про розподіл судових витрат суд надає оцінку поданим доказам в їх сукупності відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, визначення у додатку №1 від 29.02.2024 до договору про надання правничої допомоги №29/01 від 29.02.2024 фіксованого розміру гонорару адвоката разом із переліком правничої допомоги, а також визначення переліку наданих послуг в укладеному між сторонами акті приймання наданих послуг за договором №29/01 від 29.02.2024, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо надання сторонами доказів на підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

Щодо критеріїв оцінки розміру витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп» на надання адвокатським об`єднанням послуг правничої допомоги в суді апеляційної інстанції

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи обґрунтованість заявленої суми судових витрат зі складністю справи, зазначає, що справа не містить завеликий обсяг матеріалів та не містить складних юридичних конструкцій.

Південно-західний апеляційний господарський суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Як вбачається із рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і матеріалів справи, правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями. Крім того, підготовка відзиву на апеляційну скаргу у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, враховуючи те, що у даній справі в суді апеляційної інстанції адвокату позивача не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, оскільки його позиція, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, є аналогічною доводам, викладених позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву.

Отже, за встановлених обставин та норм права, керуючись такими критеріями, як складність справи, а також розумну необхідність судових витрат для розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а також з урахуванням наданих заявником доказів в обґрунтування судових витрат на правничу допомогу та за наявності клопотання відповідача про зменшення таких витрат, судова колегія вважає, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп» на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн є обґрунтованими, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, є співрозмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданими послугами), у зв`язку з чим підлягають відшкодуванню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп» за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Винно-коньячний завод «Ольвія» у наведеній сумі.

При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд також керувався тим, що стягнення витрат на правову допомогу у заявленому позивачем розмірі 21000,00 грн не відповідає критеріям розумності, співмірності, справедливості. В той же час, зменшення витрат на 90%, про що просить відповідач, порушуватиме баланс інтересів сторін, а також не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право позивача на правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин заяву позивача слід задовольнити частково, стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00грн, у задоволенні решти заяви відмовити.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 244, 281 - 284

Господарського процесуального кодексу України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп», викладену у відзиві на апеляційну скаргу, про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за наслідками апеляційного перегляду справи №916/3076/23 задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Винно-коньячний завод «Ольвія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп» 10000 /десять тисяч/ грн 00 коп судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи №916/3076/23 в суді апеляційної інстанції.

3.У задоволені решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за наслідками апеляційного перегляду справи №916/3076/23 відмовити.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.05.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран