Рішення

від 23.05.2024 по справі 914/3349/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024 Справа № 914/3349/22(200/14758/21)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» до відповідача:Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Донецькій області про:про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняв межах справи:№ 914/3349/22про банкрутство:Приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат»

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Пукач М. В.

Представники:

Позивача:Яковлєв А. В. адвокатВідповідача:Торгіна Л. М. представник

01.11.2021 р. до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 11631/05-99-07-19 від 07.10.2021 р., складеного на підставі акту позапланової виїзної перевірки від 02.09.2021 р. № 8971/05-99-07-19/00191721.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.11.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 200/14758/21.

18.11.2021 р. до Донецького окружного адміністративного суду за вх. № 59736/21 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує позовні вимоги та просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.02.2023 р. задоволено клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про закриття провадження в адміністративній справі; закрито провадження у справі № 200/14758/21; роз`яснено Приватному акціонерному товариству «Великоанадольський вогнетривкий комбінат», що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2023 р. задоволено заяву Приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» про направлення справи № 200/14758/21 до Господарського суду Львівської області; справу № 200/14758/21 передано до Господарського суду Львівської області

Справа № 200/14758/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 11631/05-99-07-19 від 07.10.2021 р. надійшла до Господарського суду Львівської області 20.10.2023р. за вх. № 3382.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.10.202 р., зазначеній справі присвоєно № 914/3349/22(200/14758/21) та передано таку для розгляду судді Цікало А. І. в провадженні якого перебуває справа № 914/3349/22 про банкрутство ПрАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат».

Ухвалою суду від 27.10.2023 р. відкрито провадження у справі № 914/3349/22(200/14758/21) за позовом ПрАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в межах справи № 914/3349/22 про банкрутство ПрАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат»; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 28.11.2023 р.

У судовому засіданні 28.11.2023 р. оголошено перерву до 23.01.2024 р.

01.01.2024 р. до суду за вх. № 8/24 від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі.

22.01.2024 р. до суду за вх. № 1991/24 від позивача надійшло заперечення на заяву про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.01.2024 р. розгляд справи відкладено на 22.02.2024 р.

21.02.2024 р. до суду за вх. № 5076/24 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 22.02.2024 р. розгляд справи відкладено на 21.03.2024 р.

В судовому засіданні 21.03.2024 р. оголошено перерву до 11.04.2024 р.

Судове засідання, призначене на 11.04.2024 р. об 15:30 год., не відбулось у зв`язку з технічними проблемами в роботі КП «ДСС».

Ухвалою суду від 12.04.2024 р. розгляд справи призначено на 23.05.2024 р.

Позовні вимоги ПрАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» обґрунтовані реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які підтверджується документально, а висновки податкового органу не ґрунтуються на фактичних обставинах. Позивачем правомірно віднесено суми ПДВ по взаємовідносинах із його контрагентами у розмірі 656872 грн., у тому числі за листопад 2019 року 87550 грн., за грудень 2020 року 569322 грн., а також правомірно відображено в бухгалтерському обліку кореспонденцію відповідних рахунків. Позивач зазначає, що висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з контрагентами протиправно ґрунтуються на помилковому аналізі первинних документів підприємства, а також на даних, що містяться в податкових базах, та з огляду на довідкову інформацію, надану іншими податковими органами, що, в свою чергу, не є належними доказами в розумінні податкового законодавства, якими б встановлювались певні обставини, зокрема щодо наявності правопорушень з боку позивача, без дослідження первинних документів контрагентів, без залучення суб`єктів господарювання до зустрічної звірки тощо. Позивач є добросовісним платником податків, та чинне законодавство не пов`язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення його контрагентами у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою податків до бюджету, із дотриманням ними законодавчо встановлених умов здійснення господарської діяльності тощо. Внаслідок відсутності факту повторності (протягом 1095 днів) визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, відповідачем протиправно застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в розмірі 50% в сумі 328436,00 грн.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, зазначає, що документи надані до перевірки по взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками ТОВ «НВП «УКРСПЕЦТЕХ» за жовтень 2019 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у листопаді 2019 року, ТОВ «АРЕНТІС» та ТОВ «СІРІУС БІЛДІНГ» за грудень 2020 року не можуть за вимогами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності ПрАТ «Великоанадольський вогнетривикий комбінат». Фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій постачання і складено первині документи: «договори з додатками», «видаткова накладна», «акт надання послуг», «податкова накладна», «товарно-транспортна накладна», «платіжні доручення» та інші, які складено всупереч ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1, пп. 2.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, оскільки відсутній факт формування згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача за період діяльності з 01.10.2019 р. по 31.10.2019 р., з 01.12.2020р. по 31.12.2020 р. з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками: ТОВ «НВП «УКРСПЕЦТЕХ» (код ЄДРПОУ 38664213) за жовтень 2019 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у листопаді 2019 року, ТОВ «АРЕНТІС» (код ЄДРПОУ 42653794) та ТОВ «СІРІУС БІЛДІНГ» (код ЄДРПОУ 43337249) за грудень 2020 року, за результатами якої прийнято акт від 02.09.2021 р. № 8971/05-99-07-19/00191721.

За висновками зазначеного акту встановлено порушення п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п.85.2 ст. 85, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 3, ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 ст. 1, п. 2.1, п. 2.4, п. 2.13 ст. 2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 656872 грн., у т. ч. за листопад 2019 року 87550 грн., за грудень 2020 року 569322 грн.

Не погодившись з актом документальної позапланової виїзної перевірки від 02.09.2021 р. № 8971/05-99-07-19/00191721, позивач звернувся до ГУ ДПС у Донецькій області з запереченням № 630 від 15.9.2021.

За результатами розгляду вказаного заперечення, ГУ ДПС у Донецькій області направлено позивачу лист № 11977/6/05-99-07-19-19 від 30.09.2021 р., яким висновки акта документальної позапланової виїзної перевірки від 02.09.2021 р. № 8971/05-99-07-19/00191721 залишено без змін.

На підставі акту перевірки від 02.09.2021 р. № 8971/05-99-07-19/00191721, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 11631/05-99-07-19 від 07.10.2021 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 985308,00 грн., з яких: 656872,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 328436,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

З матеріалів справи вбачається, що 12.09.2013 р. між ТОВ «НВП «УКРСПЕЦТЕХ» як постачальником та ПрАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» як покупцем укладено договір поставки № Юр-339/13.

Відповідно до специфікацій до договору № 41 від 15.08.2019 р., № 42 від 03.09.2019 р., № 44 від 06.09.2019 р., № 45 від 02.10.2019 р., № 45/1 від 10.10.2019 р., № 46 від 11.10.2019 р., № 47 від 23.10.2019 р. позивачем придбано електрокорунд на суму 617040 грн., у тому числі ПДВ на суму 102840 грн., на суму 118800 грн., у тому числі ПДВ на суму 19800 грн., на суму 252000 грн., у тому числі ПДВ на суму 42000 грн., на суму 252000 грн., у тому числі ПДВ на суму 42000 грн., на суму 1002000 грн., у тому числі ПДВ на суму 167000 грн., на суму 205000 грн., у тому числі ПДВ на суму 34166 грн. 67 коп., на суму 312000 грн., у тому числі ПДВ на суму 52000 грн., на суму 187200 грн., у тому числі ПДВ на суму 31200 грн.

Про факт виконання умов договору свідчать видаткові накладні: від 03.10.2019р. № 46, від 01.11.2019 р. № 55; податкові накладні: № 2 від 02.10.2019 р., № 12 від 25.10.2019 р., № 1 від 01.11.2019 р.; витяг з журналу реєстрації довіреностей (отримання товару за довіреностями № 5022 від 02.10.2019 р. № 5088 від 31.10.2019р.); документи щодо транспортування ТМЦ: товарно-транспортні накладні: від 03.10.2019 р. № УСТ00000046, від 01.11.2019 р. № УСТ00000054; документи щодо якості товару (паспорти якості): №191003 від 03.10.2019р., №191004 від 03.10.2019р., №191030 від 01.11.2019р., №191101 від 01.11.2019р.; документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху ТМЦ між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених ТМЦ у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери №367 від 03.10.2019р., №474 від 01.11.2019р., накладна-вимога (на відпуск з матеріального складу) за жовтень 2019 року.

Підприємством здійснено повний розрахунок за отриманий за договором товар (згідно картки рахунку по контрагенту) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок контрагента: платіжні доручення № 1662 від 02.10.2019 р., № 1707 від 03.10.2019 р., № 1801 від 07.10.2019 р., № 1980 від 17.10.2019 р., № 2006 від 18.10.2019 р., № 2192 від 25.10.2019 р., № 2410 від 04.11.2019 р., № 2484 від 05.11.2019 р., № 2527 від 07.11.2019 р.; контокорентна картка.

02.12.2020 р. між ТОВ «СІРІУС БІЛДІНГ» як постачальником та ПрАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» як покупцем укладено договір поставки № ПТ2/1220.

Відповідно до специфікації № 1 до договору поставки № ПТ2/1220 від 02.12.2020 р., позивачем було придбано цемент та щебінь на загальну суму 1468071,85 грн. у тому числі ПДВ 244678,64 грн.

Про факт виконання умов договору свідчать видаткові накладні № 10712 від 07.12.2020 р., № 20712 від 07.12.2020 р., № 10912 від 09.12.2020 р., № 11512 від 15.12.2020 р.; податкові накладні № 10712 від 07.12.2020 р., № 20712 від 07.12.2020р., № 10912 від 09.12.2020 р., № 11512 від 15.12.2020 р.; витяг з журналу реєстрації довіреностей (отримання товару за довіреностями № 299 від 07.12.2020р.).

Також, 07.12.2020 р. між ТОВ «СІРІУС БІЛДІНГ» як зберігачем та ПрАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» як поклажодавцем укладено договір зберігання № Юр-14/21.

Про факт виконання умов договору свідчать акти приймання-передачі на відповідальне зберігання від 07.12.2020 р., від 09.12.2020 р., від 15.12.2020 р.; акти приймання-передачі з відповідального зберігання від 08.12.2020 р., від 09.12.2020 р., від 10.12.2020 р., від 11.12.2020 р., від 14.12.2020 р., від 15.12.2020 р., від 16.12.2020р., від 17.12.2020 р., від 18.12.2020 р., від 21.12.2020 р.; від 22.12.2020 р.; документи щодо транспортування ТМЦ: договір про надання транспортно-експедиційних послуг № Юр-9/21 від 03.12.2020 р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-004002 від 07.12.2021 р., №0004003 від 08.12.2021 р., №0004004 від 09.12.2021 р., №0004005 від 10.12.2021 р., №0004006 від 11.12.2021 р., №0004007 від 14.12.2021 р., №0004008 від 15.12.2021 р., №0004054 та № 40004237 від 16.12.2021 р., № №0004055, 0004239 від 17.12.2021 р., № №0004058, 0004244 від 18.12.2021 р., № №0004059, 0004249 від 21.12.2021 р., № №0004060, 0004252 від 22.12.2021 р., №№0004069, 0004255 від 23.12.2021 р., №№0004070, 0004258 від 24.12.2021 р., №0004259 від 25.12.2021 р., №№0004071, 0004260 від 28.12.2021 р., №0004072 від 29.12.2021 р., №0004261 від 30.12.2021 р., №0004262 від 31.12.2021 р., документи про оплату наданих послуг платіжні доручення №9929 від 24.12.2020 р., №10052 від 29.12.2020 р., №10121 від 30.12.2020 р., товарно-транспортні накладні №№701-708 від 07.12.2020 р., №№801-808 від 08.12.2020 р., №№901-908 від 09.12.2020 р., №№1001-1008 від 10.12.2020 р., №№1101-1108 від 11.12.2020 р., №№1401-1408 від 14.12.2020 р., №№1501-1508 від 15.12.2020 р., №№1601-1608 від 16.12.2020 р., №№1701-1708 від 17.12.2020 р., №№1801-1808 від 18.12.2020 р., №№2101-2108 від 21.12.2020 р., №№2201-2204 від 22.12.2020 р.; документи щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху ТМЦ між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених ТМЦ у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери: №№615, 616 від 07.12.2020 р., №632 від 15.12.2020р., №621 від 09.12.2020 р.; вимоги (на відпуск з матеріального складу): №№ 45, 73 за грудень 2020 р., №41 за березень 2021 р.

Підприємством здійснено частковий розрахунок за отриманий за договором товар (згідно картки рахунку по контрагенту) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок контрагента: платіжні доручення №№9906, 9907 від 23.12.2020 р., №9997 від 28.12.2020 р., №10053 від 29.12.2020 р., №10120 від 30.12.2020 р., №11 та №12 від 04.01.2021 р., №545 від 25.01.2021 р., №580 від 26.01.2021 р., №934 від 05.02.2021 р., № 970 від 08.02.2021 р., №1008 від 09.02.2021р.; контокорентна картка.

02.11.2020 р. між ТОВ «АРЕНТІС» як виконавцем та ПрАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» як замовник укладено договір про надання послуг № 112/20Д.

Відповідно до додатків (замовлення): № 4 від 01.12.2020 р., №5 від 09.12.2020р., №6 від 14.12.2020 р. позивач отримав послуги з дезінфекції приміщень на загальну суму 1947858,84 грн. у тому числі ПДВ 324643,14 грн.

Про факт виконання умов договору свідчать акти надання послуг № №36-51 від 01.12.2020 р., №№52-67 від 09.12.2020 р., №№68-83 від 14.12.2020 р.; податкові накладні №№ 4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16,17,18,19 від 01.12.2020 р., №№2, 3, 20-33 від 09.12.2020 р., №№34-49 від 14.12.2020.

Підприємством здійснено частковий розрахунок за отримані послуги (згідно картки рахунку по контрагенту) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок контрагента: платіжні доручення №№9517, 9513, 9512, 9520, 9508, 9522, 9518, 9515, 9509, 9519, 9514, 9507, 9521, 9511, 9510, 9516 від 10.12.2020 р., №№9577, 9593, 9573, 9589, 9572, 9588, 9580, 9596, 9568, 9584, 9582, 9598 ,9578, 9594, 9575, 9591, 9569, 9585, 9579, 9595, 9574, 9590, 9567, 9583, 9581, 9597, 9571, 9587, 9570, 9586, 9576, 9592 від 14.12.2020 р., №№9797 ,9793, 9804, 9800, 9792, 9802, 9798, 9795, 9806, 9799, 9794, 9791, 9801, 9803, 9805, 9796 від 21.12.2020 р., №№9816, 9831, 9836, 9813, 9827, 9812, 9826, 9819, 9834, 9808, 9822, 9820, 9835, 9817, 9832, 9815, 9829, 9809, 9823, 9818, 9833, 9814, 9828, 9860, 9807, 9821, 9811, 9825, 9810, 9824, 9830 від 22.12.2020 р., №№9921, 10122 від 30.12.2020 р., №10 від 19.02.2021 р., №1528 від 24.02.2021 р., №1568 від 25.02.2021 р., №1656 від 01.03.2021 р., №2185 від 19.03.2021 р., №2279 від 23.03.2021 р., №4504 від 04.06.2021 р.

Суд зазначає, що позивач та його контрагенти під час укладення зазначених договорів дійшли згоди щодо всіх суттєвих умов, та в подальшому таку домовленість було підтверджено підприємствами під час виконання укладених правочинів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Долучені до матеріалів справи податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підтверджують право позивача і правильність формування ним податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та контрагентами стали, зокрема, зміст узагальненої податкової інформації (дані інформаційних баз даних «Податковий блок», Єдиного реєстру податкових накладних) та додаткову інформацію інших податкових органів.

Суд зазначає, що акти чи податкові інформації не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що статтею 83 Податкового кодексу України визначене в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків. Суд також зазначає, що податковими органами взагалі не перевірялися первинні документи контрагентів позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено.

Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем). Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

Суд зазначає, що правовідносини ПрАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» із ТОВ «НВП «УКРСПЕЦТЕХ», ТОВ «СІРІУС БІЛДІНГ» та ТОВ «АРЕНТІС» за своєю природою є договорами поставки та надання послуг.

Так, укладеними із цими контрагентами договорами (з урахуванням відповідних додатків до них) сторони узгодили всі суттєві умови щодо поставки замовлених товарів та надання замовлених послуг, видатковими накладними, актами надання послуг та іншими документами бухгалтерського обліку зафіксовано факт передання поставленого товару та факт надання послуг від постачальників та виконавця (контрагентів) підприємству (через уповноважених за довіреностями осіб).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Досліджуючи під час перевірки первинні документи із зазначеними контрагентами, контролюючий орган наполягає на вирішальному значенні виявлених ним окремих недоліків у перевізних документах на товар (товарно-транспортних накладних за автомобільними перевезеннями), які, в свою чергу, як визначає чинне законодавство та свідчить усталена ділова практика нашого та більшості інших господарюючих суб`єктів, не є первинними документами у правовідносинах за договорами поставки, зокрема для покупця (в даному випадку ПрАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат»).

Суд також зазначає, що оскільки позивач є підприємством із повним технологічним циклом виробництва, то з огляду на великий обсяг сировини та продукції, що щоденно завозиться до комбінату постачальниками, в тому числі залученим транспортом, позивач не зобов`язаний перевіряти такі деталі перевезення вантажів, які не стосуються безпосередньо договірних умов такого транспортування (наприклад, відомості щодо водіїв, страхування транспортних засобів та інше).

З огляду на викладені в акті перевірки та відзиві доводи та заперечення відповідача, вбачається, що контролюючим органом наводяться будь-які недоліки в документації для формування нереальності характеру правовідносин, а всі нез`ясовані ним з невідомих причин питання ставляться під сумнів, а отже й у провину позивача - платника податків, при цьому, без достатніх на то підстав та належної перевірки протиправності дій позивача.

Товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначають взаємовідносини по перевезенню вантажів для обліку транспортної роботи. Тобто, в даному випадку, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують факт придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. В даному випадку, товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, в т.ч. документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, а отже неналежне оформлення товарно-транспортних накладних не може тягнути собою висновків щодо нереальності господарських операцій та застосування відповідних негативних правових наслідків до позивача.

Стосовно посилання податкового органу на наявність кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 320150600000000066 від 20.08.2015 р. (справа № 295/7667/17) та № 32021100000000097 від 26.01.2021 р. (справа № 760/13207/21) відносно низки суб`єктів господарювання, серед яких згадуються контрагенти ПрАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» - ТОВ «НВП «УКРСПЕЦТЕХ» та ТОВ «АРЕНТІС», суд зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень наявні тільки ухвали слідчого судді з процесуальних дій, якими не розглядається питання про визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, а отже такі доводи контролюючого органу взагалі є неналежними та неприпустимими, оскільки відсутні жодні докази чи встановлені у законний спосіб обставини щодо недобросовісності (винних дій) не тільки відповідного суб`єкта - постачальника продукції, але й безпосередньо ПрАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат», на якого контролюючим органом було протиправно поширено наслідки «нереальних», на думку останнього, правочинів.

Відомості щодо наявності таких кримінальних проваджень взагалі не стосуються позивача чи правочинів, які стали предметом податкової перевірки, отже не спростовують реальність здійснення господарських операцій та правомірність формування позивачем витрат по придбанню ТМЦ/послуг у цих контрагентів-постачальників та, відповідно, податкового кредиту, а такі висновки контролюючого органу щодо неможливості фактичного та реального виконання умов договорів підприємства з його контрагентами (нереальності операцій) є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Сам по собі факт порушення кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження із звільнення особи від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20.02.2018 р. у справі № 826/6280/13-а, від 23.10.2018 р. у справі № 820/1100/18, від 06.11.2018 р. у справі № 822/551/18, від 26.03.2019 р. у справі № 804/13206/13, від 02.04.2019 р. у справі № 804/1444/14, від 09.04.2019 р. у справі № 822/1602/13-а, від 18.12.2019 р. у справі № 826/10951/18, від 03.03.2020 р. у справі № 520/3580/19, від 11.02.2021 у справі № 804/9151/16, від 29.07.2021 р. у справі № 580/2317/19 та інших.

При цьому, відповідачем не надано вироку чи іншого судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у контрагентів позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення.

Отже, відсутні докази чи встановлені у законний спосіб обставини щодо недобросовісності (винних дій) не тільки контрагентів позивача, але й безпосередньо позивача, на якого контролюючим органом було протиправно поширено наслідки «нереальних», на думку останнього, правочинів.

Крім того, суд зазначає, що правочини позивача із зазначеними контрагентами є такими, що укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, не суперечать закону, їх предметами є речі/послуги, що не обмежені в цивільному обороті, а сторони під час здійснення господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ, що, зокрема, підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Суд також зазначає, що доводи контролюючого органу щодо взаємовідносин з відповідними контрагентами, реальність господарських відносин з якими неможливо підтвердити взагалі, фактично є загальним припущенням щодо можливих порушень, допущених цими контрагентами та їх постачальниками, тобто третіми особами, а не доказами недобросовісності позивача як платника податків.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з`ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації про порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме до цієї особи.

Право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій. Сам факт неможливості проведення перевірки контрагентів платника податків, здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях тощо не є належними доказами, які доводять або спростовують реальність вчинення господарських операцій.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Зазначені обставини та докази спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем сплачений судовий збір у сумі 14779,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 26.10.2021 р. № 8809.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений позивачем судовий збір слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 191, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 11631/05-99-07-19 від 07.10.2021 р., складеного на підставі акту позапланової виїзної перевірки від 02.09.2021 р. № 8971/05-99-07-19/00191721 задоволити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 11631/05-99-07-19 від 07.10.2021 р., складене на підставі акту позапланової виїзної перевірки від 02.09.2021 р. № 8971/05-99-07-19/00191721.

3.Стягнути з Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Донецькій області (вул. Італійська, буд. 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87515; ідентифікаційний код ВП 44070187) на користь Приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» (вул.Гоголя, буд. 6/8, м. Львів, 79007; ідентифікаційний код 00191721) 14779 грн. 62 коп. витрат по сплаті судового збору.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 травня 2024 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Цікало А.І.