Рішення

від 20.05.2024 по справі 922/5344/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2024м. ХарківСправа № 922/5344/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатої В.В.

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Сенс Банк ( вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150) до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОІЛ" (пр. Олександрівський, буд.2 а, м. Харків, 61046) , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЙЛ" (вул. Короленка, буд.4, м. Харків, 61003) , 3. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів за участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача 1 не з`явився;

відповідача 2 не з`явився;

відповідача 3 не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Сенс Банк звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОІЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЙЛ" та ОСОБА_1 , в якому просить:

- Стягнути солідарно з Відповідачів, яким (якою) є: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОІЛ" ЄДРПОУ: 36565962 та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЙЛ" ЄДРПОУ: 42098572 на користь Акціонерного товариства Сенс Банк, 03150, Україна, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р № НОМЕР_1 , заборгованість 1 885 725,17 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 1 478 400,45 грн., сума заборгованості за відсотками 407 324,72 грн.

- Стягнути солідарно з Відповідачів, яким (якою) є: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОІЛ" ЄДРПОУ: 36565962 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 - на користь Акціонерного товариства Сенс Банк, 03150, Україна, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р № НОМЕР_1 , заборгованість 1 885 725,17 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 1 478 400,45 грн., сума заборгованості за відсотками 407 324,72 грн.

- Стягнути з Відповідачів, яким (якою) є: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОІЛ" ЄДРПОУ: 36565962 та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЙЛ" ЄДРПОУ: 42098572 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 - на користь Акціонерного товариства Сенс Банк, 03150, Україна, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р № НОМЕР_1 , - витрати по сплаті судового збору у сумі 28 285,88 грн.

Згідно з вимогами частини 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

На виконання вищевказаних вимог процесуального закону, господарським судом 19.12.2023 через систему Електронний суд сформовано запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1 та отримано відповідь за № 372105, згідно якої адресою реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 , що збігається з адресою зазначеною позивачем.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.12.2023 позовну заяву Акціонерного товариства Сенс Банк (вх. № 5344/23)- залишено без руху. Встановлено позивачу на усунення недоліків позовної заяви десятиденний строк з дня вручення ухвали шляхом подання до суду: доказів того, що ОСОБА_2 є адвокатом; доказів, відповідно до вимог ст.60 ГПК України, на підтвердження права підпису ОСОБА_2 позовної заяви як адвокатом (ордер або довіреність).

05.01.2024 представником позивача через систему Електронний суд подано заяву про усунення недоліків за вх. № 342 разом з доказами повноважень особи, що підписала позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/5344/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 05 лютого 2024 року о 12:00 год.

В судовому засіданні 05.02.2024 на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 26.02.2024р. о 12:15 год.

26.02.2024 від представника відповідача-3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № 5071, в якому представник позивача просить розгляд справи №922/5344/23 відкласти на будь-яку прийнятну для суду дату другої половини березня місяця 2024 року.

26.02.2024 через систему Електронний суд представником позивача подано клопотання за вх. № 5161 про проведення підготовчого судового засідання у відсутності представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 клопотання представника відповідача-3 про відкладення розгляду справи (вх. № 5071 від 26.02.2024) задоволено. Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 922/5344/23 на тридцять днів за ініціативою суду. Відкладено підготовче засідання на "18" березня 2024 р. о 12:45 год.

13.03.2024 через систему Електронний суд представником ОСОБА_1 подано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за вх. № 6985.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.03.2024 заяву представника ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 6985 від 13.03.2024) задоволено.

15.03.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву за вх. № 7167, який долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 18.03.2024 на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 01.04.2024р. о 12:00 год.

01.04.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача-3 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху (вх.№8536 від 01.04.2024).

В судовому засіданні 01.04.2024 постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без руху (вх.№8536 від 01.04.2024). Крім того, на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.04.2024р. о 12:00 год.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.04.2024 знято з розгляду справу № 922/5344/23, призначену до розгляду у судовому засіданні на "08" квітня 2024 р. о 12:00 год. Призначено судове засідання з розгляду справи по суті на "22" квітня 2024 р. о 12:20 год.

В судовому засіданні 22.04.2024 на підставі ч.2 ст.216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 13.05.2024р. о 13:30 год.

У зв`язку обстрілами міста Харкова 08.05.2024, які відбулися без оголошення сигналу Повітряна тривога, через реальну загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників апарату суду та суддів, керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України Про судоустрій і статус суддів, рішенням Ради суддів України № 23 від 05.08.2022, враховуючи положення Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами), з огляду на встановлення у Господарському суді Харківської області особливого режиму роботи і запровадженням відповідних організаційних заходів, ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.05.2024 знято з розгляду справу № 922/5344/23, призначену до розгляду у судовому засіданні на "13" травня 2024 р. о 13:30 год. Призначено розгляд справи № 922/5344/23 у судовому засіданні на "20" травня 2024 р. о 11:30 год.

В призначене судове засідання 20.05.2024 учасники справи своїх представників не направили.

Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15.03.2021 року між Акціонерним банком «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк» (надалі Банк, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «БІОІЛ» (надалі Клієнт, Відповідач-1) було укладено додатковий договір про надання кредиту у формі овердрафт та заставу майнових прав на грошові кошти, розміщенні на поточному рахунку, №МВОV02254 до договору на комплексне банківське обслуговування №3656962 від 07.12.2016 р (далі Договір овердрафту), пунктом 1 якого визначено, що Банк в порядку та на умовах визначених цим Договором овердрафту та Договором, зобов`язується надати Клієнту кредит у формі Овердрафт, а Клієнт зобов`язується сплатити проценти за користування Овердрафтом, виконати інші умови цього Договору овердрафту та повернути банку заборгованість за Овердрафтом у строки, встановлені цим Договором овердрафту.

Відповідно до п. 2 Договору овердрафту, Банк надає Клієнту кредит у формі Овердрафт на наступних умовах:

п.п. 2. Максимальна сума ліміту Овердрафту 1 500 000 грн. 00 коп..

п.п. 5. Дата повернення овердрафту 14.03.2022 р. (включно).

п.п. 6. Розмір процентів за користування Овердрафтом 18,2% річних. Тип процентної ставки (процентів) за користування Овердрафтом фіксована.

Розмір процентів від простроченої суми Овердрафту 18,2% річних. Тип процентної ставки (процентів) за користування Овердрафтом фіксована.

п.п. 8. Цільове призначення кредиту - поповнення обігових коштів, а також на інші цілі, що не суперечать чинному законодавству України.

п.п. 11. Забезпечення виконання зобов`язань Клієнта за цим Договором овердрафту:

а) Порука Шульги Геннадія Олександровича на всю суму зобов`язань Клієнта за цим Договором Овердрафту;

б) Порука ТОВ «ТД «БІОЙЛ», на всю суму зобов`язань Клієнта за цим Договором Овердрафту;

в) Застава майнових прав на на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку Клієнта, зазначеному у підпункті 1 (таблиця) пункту 2 цього Договору овердрафту.

Так, на забезпечення умов виконання кредитного договору № MBOV02254 від 15.03.2021 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЙЛ" (відповідачем-2) було укладено Договір поруки № MBOV02254/2 від 15.03.2021 року.

Також, на забезпечення умов виконання кредитного договору № MBOV02254 від 15.03.2021 року з ОСОБА_1 (відповідачем-3) було укладено Договір поруки № MBOV02254/1 від 15.03.2021 року.

Пунктом 1.1. Договорів поруки встановлено, що цим Договором Поручитель поручається за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БІОІЛ», код ЄДРПОУ 36565962 (надалі - Боржник) зобов`язання, що виникло на підставі Додаткового договору про надання кредиту у формі овердрафт та заставу майнових драв на грошові кошти, розміщені на поточному рахунку, № МВОV02254 до Договору на комплексне банківське обслуговування № 36565962 від 07.12.2016 року укладеного між Банком та Боржником 15" березня 2021 року (надалі - Основний договір) або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому:

- обов`язку повернути Банку заборгованість за Овердрафтом у загальній сумі, що у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт Овердрафту, у строк не пізніше 60 (шістдесят) днів з дати виникнення, а заборгованість, що виникла пізніше, ніж за 60 (шістдесят) днів до закінчення строку дії Овердрафту, - не пізніше 14 березня 2022 року;

- обов`язку сплачувати Банку проценти за користування Овердрафтом у розмірі 18,2 % (Вісімнадцять цілих два десятих відсотків) річних або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни Основного договору, у строки, визначені в Основному договорі;

- обов`язку сплачувати Банку комісію за управління Овердрафтом у розмірі і строки, визначені в Основному договорі;

- обов`язку у випадках, передбачених Основним договором або законодавством України, достроково (до настання термінів або строків повернення / сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути Банку заборгованість за Овердрафтом, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, що виникають із Основного договору;

- обов`язку сплатити Банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподі яні Банку невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов`язань за Основним договором;

- обов`язку сплачувати Банку проценти від простроченої суми Овердрафту (його частини) у розмірі 18,2 % (Вісімнадцять цілих два десятих відсотків) річних або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни Основного договору, у строки, визначені в Основному договорі.

Пунктом 3.1. Договорів поруки встановлено, що Боржник та Поручитель відповідають перед Банком за порушення обов`язків, передбачених пунктом 1,1. цього Договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник.

На виконання умов Договору Банк надав Клієнту грошові кошти у вигляді овердрафту, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_3 .

Проте, за твердженнями Позивача, Відповідач-1 грошові зобов`язання за Кредитним договором не виконав, не повернув кредит в узгоджені строки та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами, внаслідок чого загальна сума заборгованості Відповідача-1 за кредитом станом на 25.08.2023 року становить 1 885 725,17 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 1 478 400,45 грн., сума заборгованості за відсотками 407 324,72 грн.

Банком вживались заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення засобами поштового зв`язку на адреси позичальника (боржника) та поручителів вимоги про усунення порушень вих. № 1/25 від 25.08.2023 надавши можливість протягом 30 календарних днів добровільно сплатити заборгованість за кредитним договором. Докази направлення вимог містяться в матеріалах справи.

Однак, у визначений позивачем строк вимоги не були виконані, заборгованість відповідачами добровільно не сплачена.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором у сумі 1 885 725,17 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 1 478 400,45 грн., сума заборгованості за відсотками 407 324,72 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором.

Частиною 1 ст.1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк» виконав належним чином свої зобов`язання за кредитним договором №МВОV02254 від 15.03.2021 та надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «БІОІЛ» (Відповідачу-1) кредитні кошти у формі овердрафту в сумі 1 500 000,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позичальника. за період з 15.03.2021 по 25.08.2023.

Виписка (виписки) з рахунку (рахунків) позичальника відкритих в рамках кредитного договору, відповідають вимогам та підтверджують факт передачі кредитних коштів позичальнику та заборгованість за кредитним договором (позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18).

Також судом встановлено, що відповідно до умов Кредитного договору Відповідач-1 зобов`язався повернути кредит із врахування процентів у строк до 14.03.2022 року. Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «БІОІЛ» не виконало умови договору і взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим кредит залишається непогашеним.

Отже, враховуючи те, що відповідач-1 не здійснив повернення кредиту (овердрафту), заборгованість перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, факт наявності заборгованості на заявлену суму не спростований, розмір заборгованості підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 1 478 400,45 грн. є цілком доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог про стягнення відсотків річних у загальній сумі 407 324,72 грн. за період з 15.03.2021 по 24.08.2023., суд зазначає наступне.

Зокрема, згідно з положеннями статей 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України на підставі кредитного договору у позичальника виникає обов`язок з повернення наданих йому банком грошових коштів (кредиту) та сплати процентів у встановлені договором строки (терміни). Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (абз. 2 ч. 1 ст. 1048 зазначеного Кодексу).

Водночас невиконання зобов`язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушеннями зобов`язання, що зумовлюють настання правових наслідків, встановлених договором або законом: зміни умов зобов`язання, сплати неустойки, зокрема пені, тощо (ст.ст. 549, 610, 611 Цивільного кодексу України).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно з частиною 2 якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стосовно застосування наведених норм матеріального права Велика Палата Верховного Суду неодноразово в своїх постановах (зокрема від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12) викладала висновок про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.

Натомість в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

У вказаній постанові у справі №912/1120/16 також викладений висновок про необхідність тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів, що має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду відзначила про таке у контексті відступлення від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №913/11/18 щодо відсутності підстав для застосування відповідної правової позиції, наведеної в зазначеній постанові у справі №444/9519/12, через обумовлення сторонами у договорі нарахування процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

Вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми позики передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Тобто регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

При цьому щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування Велика Палата Верховного Суду зауважила, що сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, і цей розмір може зменшити суд.

У даній справі судом встановлено, що основна заборгованість за кредитним договором підтверджена, проте заявлені проценти саме за користування кредитом нараховані банком станом по 24.08.2023.

В той же час, судом встановлено, що датою повернення овердрафту є 14.03.2022. А тому, враховуючи наведену вище позицію Великої Палати Верховного Суду, подальше нарахування процентів на підставі договору кредиту та відповідно до ст. 1048 ЦК України є неможливим.

Суд зауважує, що після спливу строку кредитування 14.03.2022, за звичайних умов позивач мав би право здійснювати нарахування процентів відповідно до статті 625 ЦК України. Проте, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Таким чином, суд вважає, що правомірно нарахованими є проценти за користування кредитом за період з 15.03.2021 по 14.03.2022.

Здійснивши перерахунок і перевірку сум процентів річних за користування кредитом, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 18 096,31 грн. Натомість, в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 389 228,41 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Що стосується солідарного стягнення заборгованості з відповідачів, слід звернути увагу на таке.

Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною першою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Так, на забезпечення умов виконання кредитного договору № MBOV02254 від 15.03.2021 року з Відповідачем-2 було укладено Договір поруки № MBOV02254/2 від 15.03.2021 року та з Відповідачем -3 було укладено Договір поруки № MBOV02254/1 від 15.03.2021 року.

Договорами поруки, якими забезпечується виконання зобов`язань Відповідача-1 не передбачено спеціальних умов відповідальності Поручителів, а отже Відповідач-1 і поручителі відповідають перед Акціонерним товариством Сенс Банк як солідарні з позичальником боржники.

У зв`язку з виникненням заборгованості Відповідача-1, Позивач звернувся до позичальника (боржника) та поручителів з вимогою про усунення порушень вих. № 1/25 від 25.08.2023 .

Проте, доказів виконання зобов`язання поручителями, як і самим Позичальником, до суду не було надано.

Щодо посилань Відповідача-3 на те, що з огляду на закінчення строку дії договору овердрафту (14.03.2022 р) та в силу положень ч. ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України його зобов`язання як поручителя за договором поруки припинені, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1. ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Частиною 4 ст. 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Разом з цим, п. 5.2. Договору поруки № MBOV02254/1 від 15.03.2021 передбачено, що цей Договір складений у двох примірниках, які є оригіналами, по одному для кожної зі Сторін та набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання зобов`язань Боржника за Основним договором. Цей Договір припиняється через 4 (Чотири) роки з дати набуття чинності цим Договором.

Судом встановлено, що зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за кредитним договором, який забезпечено договором поруки, не виконано. Крім того, строк дії договору поруки, встановлений п.5.2., не закінчився. А отже, доводи Відповідача-3 щодо припинення зобов`язань як поручителя за договором поруки № MBOV02254/1 від 15.03.2021 є необґрунтованими.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 1 496 496,76 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 1 478 400,45 грн., сума заборгованості за відсотками 18 096,31 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення відсотків у розмірі 389 228,41 грн. суд відмовляє у задоволенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову витрати зі сплати судового збору має бути покладено на відповідачів у розмірі 22 447,45 грн. Втім, оскільки солідарне стягнення судових витрат процесуальним законом не передбачено, судовий збір у даній справі покладається на відповідачів в рівних частинах по 7482,48 грн. на кожного.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОІЛ" (ЄДРПОУ: 36565962; пр.Олександрівський, буд.2 а, м.Харків, 61046) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЙЛ" (ЄДРПОУ: 42098572; вул. Короленка, буд.4, м. Харків, 61003) на користь Акціонерного товариства Сенс Банк (03150, Україна, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р № НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 1 496 496,76 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 1 478 400,45 грн., сума заборгованості за відсотками 18 096,31 грн.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОІЛ" (ЄДРПОУ: 36565962; пр.Олександрівський, буд.2 а, м.Харків, 61046) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Сенс Банк (03150, Україна, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р № НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 1 496 496,76 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 1 478 400,45 грн., сума заборгованості за відсотками 18 096,31 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОІЛ" (ЄДРПОУ: 36565962; пр.Олександрівський, буд.2 а, м.Харків, 61046) на користь Акціонерного товариства Сенс Банк (03150, Україна, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р № НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 7482,48 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЙЛ" (ЄДРПОУ: 42098572; вул. Короленка, буд.4, м. Харків, 61003) на користь Акціонерного товариства Сенс Банк (03150, Україна, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р № НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 7482,48 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Сенс Банк (03150, Україна, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р № НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 7482,48 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми заборгованості за відсотками у розмірі 389 228,41 грн. відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач: Акціонерне товариство Сенс Банк (03150, Україна, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100; ЄДРПОУ: 23494714).

Відповідач -1: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОІЛ" (ЄДРПОУ: 36565962; пр. Олександрівський, буд.2 а, м. Харків, 61046).

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЙЛ" (ЄДРПОУ: 42098572; вул. Короленка, буд.4, м. Харків, 61003).

Відповідач-3: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ).

Повне рішення складено "30" травня 2024 р.

СуддяВ.В. Усата

справа № 922/5344/23