Постанова

від 21.08.2024 по справі 922/5344/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року м. Харків Справа № 922/5344/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,

представників:

від позивача Кравцова С.М.,

від першого відповідача не з`явився,

від другого відповідача не з`явився,

від третього відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.1514Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2024 (суддя Усата В.В., повний текст складено 30.05.2024) у справі №922/5344/23

за позовом Акціонерного товариства Сенс Банк, м.Київ

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОІЛ", м.Харків;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЙЛ", м.Харків;

3. ОСОБА_1 , м.Кременчук Полтавської області,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Сенс Банк звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОІЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЙЛ" та ОСОБА_1 , в якому просило:

- стягнути солідарно з відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОІЛ" (ЄДРПОУ 36565962) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЙЛ" (ЄДРПОУ 42098572) на користь Акціонерного товариства Сенс Банк заборгованість 1 885 725,17 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 1 478 400,45 грн., сума заборгованості за відсотками 407 324,72 грн.;

- стягнути солідарно з відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОІЛ" (ЄДРПОУ 36565962) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Сенс Банк заборгованість 1 885 725,17 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 1 478 400,45 грн., сума заборгованості за відсотками 407 324,72 грн.;

- стягнути з відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОІЛ" (ЄДРПОУ 36565962), Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЙЛ" (ЄДРПОУ 42098572) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Сенс Банк витрати по сплаті судового збору в сумі 28 285,88 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.05.2024 у справі №922/5344/23 позов задоволено частково:

- стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОІЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЙЛ" на користь Акціонерного товариства Сенс Банк заборгованість у розмірі 1 496 496,76 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 1 478 400,45 грн., сума заборгованості за відсотками 18 096,31 грн.;

- стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОІЛ" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Сенс Банк заборгованість у розмірі 1 496 496,76 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 1 478 400,45 грн., сума заборгованості за відсотками 18 096,31 грн.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОІЛ" на користь Акціонерного товариства Сенс Банк витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 482,48 грн.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЙЛ" на користь Акціонерного товариства Сенс Банк витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 482,48 грн.;

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Сенс Банк витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 482,48 грн.;

- у частині стягнення суми заборгованості за відсотками у розмірі 389 228,41 грн. відмовлено.

В обґрунтування вказаного рішення господарський суд зазначив, що перший відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором строк (до 14.03.2022), позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 1 478 400,45 грн є цілком доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Що стосується позовних вимог про стягнення відсотків річних у загальній сумі 407 324,72 грн за період з 15.03.2021 по 24.08.2023, господарський суд зазначив, що проценти за користування кредитом нараховані банком станом по 24.08.2023, однак після спливу строку кредитування 14.03.2022 їх нарахування є безпідставним, отже правомірно нарахованими є проценти за користування кредитом за період з 15.03.2021 по 14.03.2022; здійснивши перерахунок і перевірку сум процентів річних за користування кредитом, господарський суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 18 096,31 грн. Щодо посилань третього відповідача на те, що з огляду на закінчення строку дії договору овердрафту (14.03.2022) та в силу положень ч. ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України його зобов`язання як поручителя за договором поруки припинені суд першої інстанції вказав, що зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за кредитним договором, який забезпечено договором поруки, не виконано, крім того, строк дії договору поруки, встановлений п.5.2. цього договору, не закінчився.

Не погодившись із означеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2024 у справі №922/5344/23 скасувати, у задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Сенс Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОІЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЙЛ" та ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити повністю; стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог скарги заявник зазначає наступне:

- позивачем при поданні позовної заяви до суду першої інстанції не було виконано приписи, встановлені п. 1 ч. 1 ст.164 ГПК України (а саме, на підтвердження надіслання копії позовної заяви на адресу третього відповідача надав опис вкладення у цінний лист, який не містить посилання на відповідний номер поштового відправлення), однак суд першої інстанції зазначене в розрізі релевантних висновків Верховного Суду (постанови Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/28408/15 та від 26.03.2020 у справі №910/9962/16) не врахував, положення ч. 11 ст. 176 ГПК України не застосував;

- у даній справі судом першої інстанції було встановлено, що основна заборгованість за кредитним договором підтверджена, проте заявлені проценти саме за користування кредитом нараховані банком станом по 24.08.2023, в той же час, датою повернення овердрафту є 14.03.2022, а тому, подальше нарахування процентів на підставі договору кредиту та відповідно до ст. 1048 ЦК України є неможливим; з викладеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про стягнення відсотків у розмірі 18 096,31 грн;

- огляду на закінчення строку дії договору овердрафту (14.03.2022) апелянт вважає, що в силу положень ч. ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України його зобов`язання як поручителя за договором поруки припинені, а тому позовні вимоги про стягнення в солідарному порядку з нього боргу є безпідставними, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема, уточнити вимоги апеляційної скарги.

Через підсистему Електронний суд 03.07.2024 від ОСОБА_1 надійшли заяви про усунення недоліків (вх.8881; вх.8885; у межах визначеного судом строку), за змістом яких заявник просить рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2024 у справі №922/5344/23 у частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Сенс Банк заборгованості у розмірі 1 496 496,76 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 1 478 400,45 грн., сума заборгованості за відсотками 18 096,31 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 482,48 грн. скасувати та у задоволені позовної заяви Акціонерного товариства Сенс Банк про стягнення коштів у цій частині - відмовити повністю.

Після усунення заявником недоліків скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Встановлено строк по 26.07.2024 (включно) для подання: відзиву на апеляційну скаргу; заяв та/або клопотань (за наявності), що пов`язані з розглядом апеляційної скарги, із доказами надіслання їх копій іншій стороні. Призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2024 у справі №922/5344/23 на 14.08.2024 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №131. Витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/5344/23, які надійшли до суду апеляційної інстанції 11.07.2024.

У судове засідання 14.08.2024 сторони явку повноважних представників не забезпечили. Належне повідомлення останніх про дату, час та місце судового засідання підтверджене матеріалами справи. Позивач, відповідачі-1, 2 про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомили.

Через підсистему «Електронний суд» 12.08.2024 від ОСОБА_1 отримано клопотання (вх.10501) про відкладення розгляду справи, мотивоване хворобою представника відповідача-3 адвоката Каблучка Дмитра Олеговича і перебуванням останнього в період з 27.07.2024 по 09.08.2024 та з 10.08.2024 по 16.08.2024 на лікуванні, що підтверджується електронними листками непрацездатності.

За таких обставин, з метою дотримання принципу змагальності та забезпечення прав відповідача-3, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення клопотання ОСОБА_1 , у зв`язку з чим ухвалою суду від 14.08.2024 розгляд справи було відкладено на 21.08.2024 на 10:30 год.

У вказаній ухвалі суд звернув увагу ОСОБА_1 на те, що у разі неможливості явки в наступне судове засідання представника відповідача-3 адвоката Каблучка Дмитра Олеговича, відповідач-3 не позбавлений права забезпечити явку в судове засідання іншого повноважного представника з метою ефективного захисту прав та інтересів ОСОБА_1 . Явку представників сторін визнано необов`язковою та доведено до відома сторін, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Ухвалу від 14.08.2024 про відкладення розгляду справи було доставлено в електронні кабінети позивача, відповідача-1, відповідача-2, а також представника відповідача-3 в підсистемі «Електронний суд» 15.08.2024 о 14:10 год.

20.08.2024 представник апелянта, адвокат Каблучко Д.О. через підсистему «Електронний суд» подав клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи на будь-яку прийнятну для суду дату починаючи з 11.09.2024. Заявник стверджує, що зазначений час є необхідним та достатнім для пошуку, проведення відповідного роду комунікацій та в кінцевому підсумку залучення нового представника, який здійснюватиме захист прав та інтересів ОСОБА_1 по справі №922/5344/23 у разі не одужання в цей строк адвоката Каблучко Д.О. До заяви додано електронний листок непрацездатності, в якому зазначено дату закриття 30.08.2024.

У судовому засіданні 21.08.2024 взяв участь представник позивача.

Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили.

Розглянувши клопотання представника відповідача-3 про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ч.11 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 24.04.2024 у справі № 910/435/23, від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22, відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Як було встановлено вище, сторони у справі були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи належним чином та завчасно, тобто в ході апеляційного розгляду цієї справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Зокрема, ухвалою від 14.08.2024 судом було задоволено клопотання апелянта та відкладено розгляд справи на 21.08.2024 на 10:30 год., однак 20.08.2024 представник ОСОБА_1 знову звернувся з клопотанням, у якому просив відкласти розгляд справи на дату не раніше 11.09.2024.

Разом з тим, враховуючи, що апеляційне провадження в даній справі було відкрито 05.07.2024, останнім днем шістдесятиденного строку розгляду апеляційної скарги, у відповідності до ч.1 ст.273 ГПК України, є 03.09.2024.

Заявник клопотання посилався на хворобу представника ОСОБА_1 , разом з тим він не надав доказів неможливості направлення в судового засідання 21.08.2024 іншого представника, а також не довів неможливості вирішення спору у відповідному судовому засіданні враховуючи, що правову позицію відповідача-3 викладено в апеляційній скарзі і що явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалася.

Оскільки судом апеляційної інстанції було створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, колегія суддів дійшла висновку про відмову представнику відповідача-3 у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні за відсутності представників відповідачів.

Стосовно суті спору у судовому засіданні 21.08.2024 представником позивача викладено заперечення щодо вимог апелянта.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

15.03.2021 між Акціонерним банком Альфа-Банк, правонаступником якого є Акціонерне товариство Сенс Банк (Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім БІОІЛ (Клієнт, відповідач-1) було укладено додатковий договір про надання кредиту у формі овердрафт та заставу майнових прав на грошові кошти, розміщені на поточному рахунку, №МВОV02254 до договору на комплексне банківське обслуговування №3656962 від 07.12.2016 (далі Договір овердрафту), пунктом 1 якого визначено, що Банк в порядку та на умовах визначених цим Договором овердрафту та Договором, зобов`язується надати Клієнту кредит у формі Овердрафт, а Клієнт зобов`язується сплатити проценти за користування Овердрафтом, виконати інші умови цього Договору овердрафту та повернути банку заборгованість за Овердрафтом у строки, встановлені цим Договором овердрафту.

Відповідно до п. 2 Договору овердрафту, Банк надає Клієнту кредит у формі Овердрафт на наступних умовах:

п.п. 2. Максимальна сума ліміту Овердрафту 1 500 000 грн. 00 коп.

п.п. 5. Дата повернення овердрафту 14.03.2022 р. (включно).

п.п. 6. Розмір процентів за користування Овердрафтом 18,2% річних. Тип процентної ставки (процентів) за користування Овердрафтом фіксована.

Розмір процентів від простроченої суми Овердрафту 18,2% річних. Тип процентної ставки (процентів) за користування Овердрафтом фіксована.

п.п. 8. Цільове призначення кредиту - поповнення обігових коштів, а також на інші цілі, що не суперечать чинному законодавству України.

п.п. 11. Забезпечення виконання зобов`язань Клієнта за цим Договором овердрафту:

а) Порука Шульги Геннадія Олександровича на всю суму зобов`язань Клієнта за цим Договором Овердрафту;

б) Порука ТОВ ТД БІОЙЛ, на всю суму зобов`язань Клієнта за цим Договором Овердрафту;

в) Застава майнових прав на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку Клієнта, зазначеному у підпункті 1 (таблиця) пункту 2 цього Договору овердрафту.

Так, на забезпечення умов виконання кредитного договору № MBOV02254 від 15.03.2021 року позивачем було укладено Договір поруки № MBOV02254/2 від 15.03.2021 року з товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЙЛ" (відповідачем-2).

Також, на забезпечення умов виконання кредитного договору № MBOV02254 від 15.03.2021 року з ОСОБА_1 (відповідачем-3) було укладено Договір поруки № MBOV02254/1 від 15.03.2021.

Пунктом 1.1. Договорів поруки встановлено, що цим Договором Поручитель поручається за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім БІОІЛ, код ЄДРПОУ 36565962 (надалі - Боржник) зобов`язання, що виникло на підставі Додаткового договору про надання кредиту у формі овердрафт та заставу майнових прав на грошові кошти, розміщені на поточному рахунку, № МВОV02254 до Договору на комплексне банківське обслуговування № 36565962 від 07.12.2016 року. укладеного між Банком та Боржником 15.03.2021 (надалі - Основний договір) або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому:

- обов`язку повернути Банку заборгованість за Овердрафтом у загальній сумі, що у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт Овердрафту, у строк не пізніше 60 (шістдесят) днів з дати виникнення, а заборгованість, що виникла пізніше, ніж за 60 (шістдесят) днів до закінчення строку дії Овердрафту, - не пізніше 14 березня 2022 року;

- обов`язку сплачувати Банку проценти за користування Овердрафтом у розмірі 18,2 % (Вісімнадцять цілих два десятих відсотків) річних або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни Основного договору, у строки, визначені в Основному договорі;

- обов`язку сплачувати Банку комісію за управління Овердрафтом у розмірі і строки, визначені в Основному договорі;

- обов`язку у випадках, передбачених Основним договором або законодавством України, достроково (до настання термінів або строків повернення / сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути Банку заборгованість за Овердрафтом, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, що виникають із Основного договору;

- обов`язку сплатити Банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподі яні Банку невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов`язань за Основним договором;

- обов`язку сплачувати Банку проценти від простроченої суми Овердрафту (його частини) у розмірі 18,2 % (Вісімнадцять цілих два десятих відсотків) річних або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни Основного договору, у строки, визначені в Основному договорі.

Пунктом 3.1. Договорів поруки встановлено, що Боржник та Поручитель відповідають перед Банком за порушення обов`язків, передбачених пунктом 1,1. цього Договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник.

На виконання умов Договору Банк надав Клієнту кредитні кошти у формі овердрафту в сумі 1 500 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2 .

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується апелянтом, відповідач-1 грошові зобов`язання за Кредитним договором не виконав, не повернув кредит в узгоджені строки та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами.

За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, АТ «Сенс Банк» подало до господарського суду позов про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором у сумі 1 885 725,17 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 1 478 400,45 грн, сума заборгованості за відсотками 407 324,72 грн, нарахованими за період з 15.03.2021 по 24.08.2023.

Вказаний позов було частково задоволено рішенням господарського суду від 20.05.2024, стягнуто борг за кредитом і суму несплачених відсотків обрахованих до 14.03.2021, тобто до закінчення строку кредитування. У частині стягнення суми за відсотками у розмірі 389 228,41 грн., тобто нараховану за межами вказаного строку, було відмовлено.

В частині відмови в позові рішення не було оскаржено в апеляційному порядку.

Судова колегія враховує наступне.

Як уже зазначалося, предметом позову в даній справі є вимога банку про солідарне стягнення з позичальника та поручителів суми заборгованості за кредитним договором та процентів, розмір та порядок нарахування яких встановлено договором.

Частиною 1 ст.1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як встановлено місцевим господарським судом під час розгляду справи та не заперечується апелянтом, позичальник (відповідач-1) не виконав умов договору щодо повернення кредитних коштів у строк до 14.03.2022, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 1 478 400,45 грн.

В апеляційній скарзі відповідач-3 не заперечує ні факту виникнення вказаного боргу, ні його розміру, визначеного позивачем та місцевим господарським судом на підставі документів та розрахунків, наданих до матеріалів справи АТ «Сенс Банк».

Водночас апелянт зазначає, що датою повернення овердрафту є 14.03.2022, а тому, подальше нарахування процентів на підставі договору кредиту та відповідно до ст. 1048 ЦК України є неможливим; з викладеного вбачається, що, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про стягнення відсотків у розмірі 18 096,31 грн.

Отже доводи апелянта про безпідставність нарахування процентів за користування кредитом після 14.03.2022 є обґрунтованими і такими, що співпадають із висновками суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Разом із тим апелянтом не наведеного мотивування, чому він вважає неправильним висновок місцевого господарського суду про стягнення відсотків у сумі 18 096,31 грн .

Судовою колегією здійснено перевірку розрахунку суду першої інстанції на підставі наданих позивачем документів та встановлено його правильність. Вказана сума відповідає розміру заборгованості за несплаченими відсотками за період з 15.03.2021 по 14.03.2022 (тобто в межах строку, про необхідність застосування якого до періоду нарахування відсотків зазначає також і апелянт у скарзі). Водночас у стягненні суми відсотків у розмірі 389 228,41 грн, нарахованої позивачем за період з 15.03.2022 по 24.08.2023, господарський суд відмовив. Відповідач-3 в ході апеляційного провадження не навів контррозрахунку або жодних інших заперечень щодо періоду або розміру нарахування відсотків на суму 18 096,31 грн.

Окрім того, посилаючись на закінчення строку дії договору овердрафту (14.03.2022) апелянт стверджує, що в силу положень ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України його зобов`язання як поручителя за договором поруки припинені, а тому позовні вимоги про стягнення в солідарному порядку з нього боргу є безпідставними, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув.

Стосовно вищенаведених аргументів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 3.1. Договорів поруки встановлено, що Боржник та Поручитель відповідають перед Банком за порушення обов`язків, передбачених пунктом 1,1. цього Договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Отже, як вбачається зі змісту вищенаведеної законодавчої норми, припинення зобов`язання поруки законодавець пов`язує не зі строком дії кредитного договору, а саме із припиненням зобов`язання, забезпеченого порукою.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як було встановлено вище, відповідачем-1 станом на час судового розгляду цієї справи не виконано зобов`язання щодо повернення позивачеві коштів, отриманих за кредитним договором, тобто вказане зобов`язання не припинено. Відповідно не припинено і поруку (враховуючи положення ч.1 ст. 559 ЦК України).

Згідно з ч.4 ст.559 ЦК України, на яку також посилається апелянт, порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, пунктом 5.2. Договору поруки № MBOV02254/1 від 15.03.2021 передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання зобов`язань Боржника за Основним договором. Цей Договір припиняється через 4 (Чотири) роки з дати набуття чинності цим Договором.

Отже, відповідно до вищенаведених положень ч.4 ст.559 ЦК України та умов договору поруки, зобов`язання ОСОБА_1 як поручителя (солідарного боржника) не припинилися із закінченням строку кредитного договору (як зазначав апелянт у скарзі), оскільки зобов`язання боржника за основним договором не було виконано, строк дії договору поруки також не сплинув. Крім того кредитором пред`явлено позов до поручителя до сплинення вказаного в ч.4 ст.559 ЦК України строку.

Судова колегія вважає безпідставним твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на вищезазначені обставини оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач-3 наводив у суді першої інстанції ті ж доводи, що викладені в апеляційній скарзі, і господарський суд надав їм належну правову оцінку, обґрунтовано зазначивши про те, що заборгованість за кредитом та відсотками (з урахуванням вищенаведених висновків господарського суду щодо обмеження періоду нарахування відсотків) підлягає стягненню з ОСОБА_1 як із солідарного боржника, чиє зобов`язання поруки на час подання позову та його судового розгляду не припинено в силу вимог закону та умов укладених між сторонами договорів.

Також, на думку апелянта, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав порушення місцевим господарським судом норм процесуального права. А саме, в апеляційній скарзі відповідач-3 зазначає, що позивачем при поданні позовної заяви до суду першої інстанції не було виконано приписи, встановлені п. 1 ч. 1 ст.164 ГПК України (а саме, на підтвердження надіслання копії позовної заяви на адресу третього відповідача надав опис вкладення у цінний лист, який не містить посилання на відповідний номер поштового відправлення), однак суд першої інстанції зазначене в розрізі релевантних висновків Верховного Суду (постанови Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/28408/15 та від 26.03.2020 у справі №910/9962/16) не врахував, положення ч. 11 ст. 176 ГПК України не застосував.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно з ч.11 ст.176 ГПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи, опис вкладення до листа, яким позивач надіслав копію позовної заяви на адресу ОСОБА_1 , дійсно не містить посилання на відповідний номер поштового відправлення. У постановах, на які посилається апелянт, Верховний Суд дійшов висновків про те, що опис вкладення у цінний лист без розрахункового документа (фіскального чека, квитанції) та який не містить посилання на відповідний номер поштового відправлення, не може братися до уваги як належний та допустимий доказ.

Разом з тим, апелянт не зазначав про те, що він. не отримав копію позовної заяви. Матеріалами справи також підтверджується, що ОСОБА_1 було повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції, відповідач-3 брав участь у її розгляді, подавав до господарського суду клопотання та заперечення. Тобто суд апеляційної інстанції не вбачає порушення процесуальних прав ОСОБА_1 як учасника цієї справи.

Під час апеляційного провадження не встановлено обставин, що могли б бути визнані обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку ч.3 ст.277 ГПК України, тому, на думку суду апеляційної інстанції підлягають застосуванню приписи ч.2 ст. 277 ГПК України, відповідно до яких порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що відсутність в описі вкладення до цінного листа посилання на відповідний номер поштового відправлення та прийняття місцевим господарським судом такого опису як належного доказу направлення позивачем копії позову на адресу відповідача-3 не призвели до неправильного вирішення справи, оскільки, як було встановлено вище, висновки господарського суду узгоджуються з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, і заявник апеляційної скарги не спростував їх правильності.

Отже, вищенаведені твердження апелянта також не можуть бути підставою для задоволення скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, оскаржуваного рішення - без змін.

Такий результат апеляційного перегляду з урахуванням приписів ст.129 ГПК України має наслідком покладення витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на скаржника.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2024 у справі №922/5344/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.08.2024.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова