Рішення

від 30.05.2024 по справі 927/122/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

30 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/122/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Заступника прокурора Чернігівської області ,

код ЄДРПОУ 02910114, вул. К.Чорного,9, м. Чернігів, 14000,

в інтересах держави в особі

Позивача : Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області,

код ЄДРПОУ 26295412, вул. Княжа, 16, м. Чернігів, 14000,

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ,

код ЄДРПОУ 39576385; юридична адреса: вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021; поштова адреса: пр. Миру,53, м.Чернігів, 14005

Предмет спору: про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 141548,40 грн

Представники сторін:

від прокуратури: Ходико О.Є.;

від відповідача: ОСОБА_1 ;

У судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

В С Т А Н О В И В:

Заступником прокурора Чернігівської області подано позов в інтересах держави в особі позивача Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ про визнання недійсними додаткових угод №1-7 щодо внесення змін і доповнень до Договору про постачання газового палива споживачу № 41АВ147-42-21 від 03.03.2021 та стягнення 141 548,40 грн.

Позов обґрунтований порушенням вимог чинного законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.02.2024 відкрите загальне позовне провадження у справі №927/122/24, сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

09.02.2024 прокурором подано заяву про уточнення підстав позову. Заява обґрунтована тим, що спірні додаткові угоди суперечать нормам ЦК України та Закону України Про публічні закупівлі, тому підлягають визнанню недійсними. Таким чином, грошові кошти в сумі 141548,40 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття внаслідок недійсності додаткових угод відпала, а тому останній зобов`язаний їх повернути. Наведена нормативно-правова кваліфікація спірних відносин узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (що є подібною).

Згідно з частинами 3, 5 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. В разі подання будь-якої заяви, передбаченої п. 2 частини 2, частиною 3 або 4 цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Враховуючи, що позивач наділений правом на зміну підстав позову на стадії підготовчого провадження, беручи до уваги дотримання вимог приписів частини 5 статті 46 ГПК України, суд приймає зміну підстав позову, оскільки це є процесуальним правом сторони.

Подальший розгляд справи проводиться з урахуванням поданої прокурором заяви.

09.02.2024 позивачем подано до суду письмові пояснення по суті спору в яких підтримано заявлений позов.

21.02.2024 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від. У відзиві на позовну заяву відповідач щодо позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність підстав для здійснення прокурором самостійного представництва інтересів держави в суді у даній справі, спірні додаткові угоди укладені відповідно до Закону України Про публічні закупівлі.

23.02.2024 до суду надійшли письмові пояснення відповідача по суті спору в яких заперечено заявлений позов.

27.02.2024 до суду надійшла відповідь прокурора на відзив в яких заперечено доводи відповідача.

19.03.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.04.2024, про що повідомив прокурора та відповідача під розписки, а позивача ухвалою від 19.03.2024, доставленою до електронного кабінету сторони в підсистемі Електронний суд.

У судовому засіданні 30.04.2024 суд розпочав розгляд справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

25.11.2020 на веб-порталі публічних закупівель Prozorro оприлюднено оголошення за № UA-2020-11 -25-004737-b про проведення відкритих торгів на закупівлю 100 000 куб.м. газового палива з терміном постачання до 31.12.2021, очікуваною вартістю 800000,00 грн.

За результатами проведеної процедури закупівлі, відповідно до рішення замовника, оформленого протоколом уповноваженої особи від 29.12.2020 № 15/3, переможцем визнано TOB «Чернігівгаз Збут» з ціновою пропозицією 649 тис грн з ПДВ.

13.01.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір № 41AB 147- 42-21 про закупівлю природного газу.

Відповідно до пунктів 1.1-1.2. Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу ДК 021:2015: 09120000-6 Газове паливо (природний газ, ДК 021:2015 код 09123000-7-Природний газ) у необхідних об`ємах, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Річний плановий обсяг постачання газу 100 000 куб.м.

Згідно п.4.2.- 4.3. умов договору ціна Договору з ПДВ складає 649 000,00 грн, ціна за 1000 куб.м з ПДВ становить 6,490 грн, загальна вартість природного газу, який Постачальник зобов`язується передати споживачу за цим Договором, визначається загальною вартістю об`ємів поставленого газу за кожний розрахунковий місяць на підставі актів приймання-передачі. Ціна, зазначена в п.4.2. Договору, може змінитись протягом строку дії цього Договору лише у відповідності до вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Пунктом 4.4 договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування споживачем відповідної грошової суми через органи Державної казначейської служби на поточний рахунок постачальника по факту отриманого обсягу газу на підставі підписаного обома сторонами акту прийому-передачі газу за попередній місяць та рахунку, протягом 7 (семи) банківських днів з дати підписання акту прийому-передачі газу.

Відповідно до п. 12.3 договору істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зокрема:

зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

збільшення ціни за одиницю м.куб. газу до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни газу на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

У разі зміни ціни сторони укладають додатковий договір до цього Договору, за умови надання відповідною стороною підтверджуючих документів про відповідне коливання ціни газу на ринку, а саме: документу, виданого Торгово-промисловою палатою України, та цінової довідки, виданої ДП «Держзовнішінформ», про рівень цін на товар на ринку на дві дати.

01.02.2021 між позивачем та ТОВ "Чернігівгаз Збут" укладено додаткову угоду №1 щодо зміни ціни до Договору, якою сторони дійшли згоди викласти п.1.2., 4.2. Договору в наступній редакції: річний плановий обсяг природного газу до 90917,36 куб. м., а ціна Договору з ПДВ складає 648 999,94 грн; ціну за 1000 куб. м природного газу погодили в розмірі 7,13835 грн, в т. ч. ПДВ 20%.

Дана Додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 13.01.2021 (п.4 додаткової угоди).

До додаткової угоди відповідачем було додано Цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №62/21 від 14.01.2021, в якій зазначено, що середньозважена ціна по всіх умовах оплати (з ПДВ) за грудень 2020 року (станом на 31.12.2020) становила 6329,75 грн/1000 куб.м; за січень 2021 року (станом на 31.01.2021) 7924,07 грн/1000куб.м; коливання середньозваженої ціни між вказаними періодами +25,19%.

02.02.2021 між позивачем та ТОВ "Чернігівгаз Збут" укладено додаткову угоду №2 щодо зміни ціни до Договору, якою сторони дійшли згоди викласти п.1.2., 4.2. Договору в наступній редакції: річний плановий обсяг природного газу до 82659,67 куб. м., а ціна Договору з ПДВ складає 648 999,92 грн; ціну за 1000 куб. м природного газу погодили в розмірі 7,85147 грн, в т. ч. ПДВ 20%.

Дана Додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 13.01.2021 (п.4 додаткової угоди).

До додаткової угоди відповідачем було додано Цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №116/21 від 20.01.2021, в якій зазначено, що згідно з інформацією, опублікованою на офіційному сайті Товарної біржі Українська енергетична біржа, середньозважена ціна газу на європейських хабах до кордону України становить: станом на 04.01.2021 за тис. куб м: на NCG 9 701,94 грн, на Gaspool 9 910,02 грн, на TTF 10 073,83 грн; станом на 13.01.2021 за тис. куб м: на NCG 12 794,37 грн, на Gaspool 12 690,14 грн, на TTF 13 102,73 грн; зміна між вказаними датами +31,87%, +28,05%, +30,07%, відповідно.

03.02.2021 між позивачем та ТОВ "Чернігівгаз Збут" укладено додаткову угоду №3 щодо зміни ціни до Договору, якою сторони дійшли згоди викласти п.1.2., 4.2. Договору в наступній редакції: річний плановий обсяг природного газу до 75152,00 куб. м., а ціна Договору з ПДВ складає 648999,90 грн; ціну за 1000 куб. м природного газу погодили в розмірі 8,63583 грн, в т. ч. ПДВ 20%.

Дана Додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 13.01.2021 (п.4 додаткової угоди).

До додаткової угоди відповідачем було додано Цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №163/21 від 27.01.2021, в якій зазначено, що середньозважена ціна газу становить: ресурс грудня 2020 року (станом на 31.12.2020) 6 329,75 грн/1000 куб. м; лютого 2021 року (станом на 22.01.2021) 8 211,68 грн/1000 куб. м; коливання середньозваженої ціни між вказаними періодами +29,73%.

04.02.2021 між позивачем та ТОВ "Чернігівгаз Збут" укладено додаткову угоду №4 щодо зміни ціни до Договору, якою сторони дійшли згоди викласти п.1.2., 4.2. Договору в наступній редакції: річний плановий обсяг природного газу до 68326,20 куб. м., а ціна Договору з ПДВ складає 648999,83 грн; ціну за 1000 куб. м природного газу погодили в розмірі 9,49855 грн, в т. ч. ПДВ 20%.

Дана Додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 13.01.2021 (п.4 додаткової угоди).

До додаткової угоди відповідачем було додано Цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №232/21 від 02.02.2021, в якій зазначено, що середньозважена ціна газу становить: ресурс січня 2021 року (станом на 04.01.2021) 7578,55 грн/1000 куб. м; лютого 2021 року (станом на 19.01.2021) 8 455,10 грн/1000 куб. м; коливання середньозваженої ціни між вказаними періодами +11,57%.

03.03.2021 між позивачем та ТОВ "Чернігівгаз Збут" укладено додаткову угоду №5 щодо зміни ціни до Договору, якою сторони дійшли згоди викласти п.1.2., 4.2. Договору в наступній редакції: річний плановий обсяг природного газу до 66031,15 куб. м., а ціна Договору з ПДВ складає 648999,78 грн; ціну за 1000 куб. м природного газу погодили в розмірі 9,90грн, в т. ч. ПДВ 20%.

Дана Додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.02.2021 (п.4 додаткової угоди).

До додаткової угоди відповідачем було додано Цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №393/21 від 17.02.2021, в якій зазначено, що середньозважена ціна газу становить: ресурс січня 2021 року (станом на 05.01.2021) 7578,59 грн/1000 куб. м; лютого 2021 року (станом на 21.01.2021) 8 364,56 грн/1000 куб. м; коливання середньозваженої ціни між вказаними періодами +10,37%.

05.07.2021 між позивачем та ТОВ "Чернігівгаз Збут" укладено додаткову угоду №6 щодо зміни ціни до Договору, якою сторони дійшли згоди викласти п.1.2., 4.2. Договору в наступній редакції: річний плановий обсяг природного газу до 63929,33 куб. м., а ціна Договору з ПДВ складає 648999,73 грн; ціну за 1000 куб. м природного газу погодили в розмірі 10, 88901 грн, в т. ч. ПДВ 20%.

Дана Додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.06.2021 (п.4 додаткової угоди).

До додаткової угоди відповідачем було додано Цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №1187/21 від 21.05.2021, в якій зазначено, що середньозважена ціна газу становить: ресурс квітня 2021 року (станом на 30.04.2021) 8098,53 грн/1000 куб. м; травня 2021 року (станом на 18.05.2021) 9296,81 грн/1000 куб. м; коливання середньозваженої ціни між вказаними періодами +14,80%.

06.07.2021 між позивачем та ТОВ "Чернігівгаз Збут" укладено додаткову угоду №7 щодо зміни ціни до Договору, якою сторони дійшли згоди викласти п.1.2., 4.2. Договору в наступній редакції: річний плановий обсяг природного газу до 62018,50 куб. м., а ціна Договору з ПДВ складає 648 999,73 грн; ціну за 1000 куб. м природного газу погодили в розмірі 11,97682 грн, в т. ч. ПДВ 20%.

Дана Додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання та розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.06.2021 (п.4 додаткової угоди).

До додаткової угоди відповідачем було додано Цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №1261/21 від 01.06.2021, в якій зазначено, що середньозважена ціна газу становить: ресурс травня 2021 року (станом на 05.05.2021) 9403,73 грн/1000 куб. м; червня 2021 року (станом на 31.05.2021) 12146,75 грн/1000 куб. м; коливання середньозваженої ціни між вказаними періодами +29,17%.

Суд погоджується з доводами прокурора, що внаслідок укладення додаткових угод № 1-7, за якими поставлялося газове паливо, ціна за час дії договору від 13.01.2021 № 41 AB 147-42-21 зросла за 1 куб.м з 6,49 грн до 11,97692 грн (+ 5,48 грн.), або + 84,54%, а її обсяг зменшився з 100000 куб.м до 62018,5 куб.м, (- 37 981,5 куб.м), або на-37,98%.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору, в період з січня 2021 по травень 2021 року ТОВ "Чернігівгаз збут" поставив позивачу природний газ у загальному обсязі 42890,61 куб.м., на загальну суму 419908,44 грн, про що свідчать двосторонні акти приймання-передавання природного газу, що містяться в матеріалах справи (а.с.72, 75, 79,82,83).

Позивач на рахунок ТОВ Чернігівгаз збут перераховано кошти у сумі 419908,44 грн, згідно платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказав, що за договором та на підставі спірних додаткових угод позивач мав на меті шляхом укладення договору від 13.01.2021 № 41АВ147-42-21 забезпечити свою потребу у газовому паливі 100 000 куб.м, але за результатами внесених змін змогла розраховувати лише на 62 018,5 куб.м.

Прокурор зазначає, що внаслідок укладення з порушенням Закону України Про публічні закупівлі спірних додаткових угод розмір безпідставно сплачених позивачем коштів відповідачу становить 141548,40 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача.

Відповідачем заперечено представництво прокуратурою інтересів держави в особі позивача, зазначено, що укладені додаткові угоди не вплинули на загальну ціну договору, Закон України «Про публічні закупівлі» не містить вимог щодо збереження обсягів газопостачання, вимогами чинного законодавства не передбачено якими саме документами має бути підтверджено коливанння ціни. Відповідач заперечив позов вцілому.

Оцінка суду.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України Про публічні закупівлі до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать: 1) органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад; 3) юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Указом Президента України від 29.08.2002 № 780/2002 було створено Державну судову адміністрацію України, як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, а Законом України «Про судоустрій України» утворено її територіальні управління.

Завданнями ТУ ДСА у Чернігівській області являються організаційне забезпечення діяльності місцевих судів області, створення належних умов їх роботи, організація будівництва та ремонту приміщень судів, їх технічне оснащення, запровадження ефективної системи безпеки судів і суддів, організація комп`ютеризації судів для здійснення судочинства, ведення діловодства, а також розвиток в судах новітніх інформаційних технологій.

Крім того, здійснення представництва в установленому законодавством порядку інтересів ТУ ДСА у Чернігівській області та ДСА України в судах, органах державної влади, на підприємствах установах організаціях, веде претензійно-позовну роботу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на принципах ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Статтею 26 Бюджетного кодексу України, передбачено контроль за дотриманням бюджетного законодавства, спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами, та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26).

Відповідно до ст. 57 Бюджетного кодексу України право бюджетних установ на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року, припиняється 31 грудня поточного року.

Згідно з п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно- правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 № 372, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.

Отже, позивач є розпорядником бюджетних коштів, отриманих за рахунок коштів Державного бюджету для здійснення діяльності.

Вказані прокурором у позові порушення вимог Закону України Про публічні закупівлі порушили матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням цих угод організація фактично отримала менше палива у порівнянні з первісним договором та за значно вищою ціною.

При укладенні договору від 13.01.2021 № 41АВ147-42-21 ТУ ДСУ в області передбачало та мало намір і можливість закупити достатню кількість газового палива для забезпечення належних умов функціонування, а внаслідок укладення додаткових угод зменшено такий обсяг, відповідно гарантоване законодавчими актами право на забезпечення належних умов порушено.

Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджений Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі Порядок).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого п. 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Таким чином, позивач в спірних правовідносинах, що виникли щодо закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником указаного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 905/1907/21 від 21.06.2023.

За частиною 4 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

З урахуванням наведених обставин, за висновком суду, прокурор правильно визначив позивача в цій справі, оскільки використання коштів Державного бюджету становить суспільний інтерес; неефективне витрачання коштів Державного бюджету, зокрема шляхом укладення незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси держави.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, з огляду на незаконне використання бюджетних коштів шляхом укладення оспорюваних додаткових угод, на підставі яких сплачено кошти у надмірній сумі, і невжиття уповноваженим органом у спірних правовідносинах заходів щодо усунення таких порушень.

Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель, та в нього було достатньо часу для вжиття належних заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.

В порядку частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор повідомив позивача про намір подати позов про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів (а.с. 107).

За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності позивача, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

Суд врахував, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес. Разом з тим, потенційно факт перерахування відповідачу зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання бюджетних коштів, унеможливлює їх раціональне та ефективне використання, що підриває фінансово-економічні основи держави. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Щодо визнання недійсними додаткових угод.

За п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1, 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених договором або законом.

За приписами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору про закупівлю природного газу, поставка якого здійснюється через приєднану мережу, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначені Законом України Про публічні закупівлі.

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі).

За пунктами 6, 11 та 22 статті 1 Закону України Про публічні закупівлі:

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами частини 4 статті 41 вказаного Закону України Про публічні закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції чинній на момент укладення спірних додаткових угод) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України Про публічні закупівлі встановлює імперативну норму, за якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, зокрема, за п. 2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі урегульовано саме зміну істотних умов договору в разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору в частині його ціни за одиницю товару є правомірним лише в випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення) щодо внесення змін.

Судом установлено, що позивач та відповідач уклали договір про закупівлю природного газу № 41АB147-42-21 від 13.02.2021 за результатами процедури відкритих торгів, на виконання вимог Закону України Про публічні закупівлі. На момент підписання Договору сторони погодили всі його істотні умови - предмет, ціну, строк виконання зобов`язань за Договором, що узгоджується з положеннями частини 3 статті 180 ГК України та Законом України Про публічні закупівлі.

Виходячи з умов Договору, обсяг постачання природного газу 100 000 куб. м., ціна 1 куб. м природного газу складає 6,490 грн (з ПДВ), ціна Договору 649000,00 грн (з ПДВ).

Спірними додатковими угодами змінені істотні умови Договору, зокрема за підсумком: збільшено ціну за одиницю товару з 6,49 грн (з ПДВ) до 11,97692 грн (з ПДВ) за 1 куб. м. Фактично ціна за 1 куб. м (одиницю товару) збільшилася на 5,48 грн або на 84,54%, в той час як замовлений обсяг природного газу зменшився до 62018,5 куб.м. або на-37,98%.

Аналіз змісту спірних додаткових угод свідчить про те, що хоча ці угоди й не містять прямого посилання на норму частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, однак сторони укладали їх з метою зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% мотивованим коливанням ціни такого товару на ринку.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до Договору відповідач обґрунтував коливанням ціни на природний газ на ринку, на підтвердження якого (коливання) надав позивачу цінові довідки Харківської торгово-промислової палати №62/21 від 14.01.2021, №116/21 від 20.01.2021,№163/21 від 27.01.2021, № 232/21 від 02.02.2021, № 393/21 від 17.02.2021, № 1187/21 від 21.05.2021, № 1261/21 від 01.06.2021.

Перераховані довідки Харківської ТПП містять лише інформацію щодо середньозваженої ціни на природний газ за різні періоди часу, без урахування дати укладення Договору та погодження сторонами його істотних умов (ціни), та не обґрунтовують тенденцію коливання ціни (зростання) на момент укладення Договору порівняно з моментом введення нової ціни за оскаржуваними додатковими угодами.

Згідно з приміткою, довідки носили фактографічно-інформаційний характер.

При цьому, жоден з перерахованих документів не містить інформації саме про факт коливання цін на природний газ у порівняні з моментом укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до Договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.

Крім того, відповідач не надав жодного документа, який фактично б підтверджував коливання вартості газового палива та належно обґрунтовував зростання ціни природного газу з 13.01.2021.

Водночас п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі передбачає дотримання пропорційності збільшення ціни за одиницю товару до коливання ціни на ринку.

Пропорційність означає рівність, співрозмірність двох відношень до порівняння.

За висновком суду, з метою підтвердження факту коливання ціни природного газу на ринку, необхідно порівнювати її ціну за співмірні проміжки часу, наприклад, місяць з місяцем, декаду з декадою, а не на вибіркові дати в різних розрахункових періодах, при цьому, обов`язково таке порівняння має бути проведене починаючи з моменту укладення Договору, що відображатиме реальну тенденцію коливання ціни товару на ринку.

Водночас, визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, відтак, є похідною від попередніх додаткових угод, та підлягає визнанню недійсною, оскільки змінює ціну більш як на 10% (сумарно) в порівнянні до ціни, що погоджена сторонами на момент укладення Договору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (пункти 88 - 90) зробила наступний правовий висновок, що є обов`язковим для врахуванням судом першої інстанції в силу частини 4 статті 236 ГПК України: ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару в власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його в власність покупця за договором про закупівлю можлива в випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення в випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у статті 652 ЦК України та п. 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Натомість, сторони шляхом укладення спірних додаткових угод змінили (збільшили) ціну за одиницю товару, встановлену за результатами закупівлі, з 6,49 грн (з ПДВ) до 11,97692 грн (з ПДВ) за 1 куб. м., тобто фактично ціна за 1 куб. м збільшилася на 5,48 грн або ж 84,54%.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку, що надані постачальником документи не є належними доказами, що підтверджують факт коливання ціни природного газу на ринку в порівняні з моментом укладення Договору (істотні умови якого визначені за фактом проведеної закупівлі), за підсумком, ціна за одиницю товару зросла на +84,54%.

Крім того, як вбачається з інформації про середньозважені ціни на природний газ за результатами біржових торгів на ТБ Українська енергетична біржа (www.ueex.com.ua), протягом дії Договору простежується тенденція коливання ціни на ринку протягом спірного періоду, проте, зобов`язання документально підтвердити таке коливання (в бік зростання ціни) покладено саме на постачальника на момент його звернення до замовника з відповідними пропозиціями щодо перегляду ціни в відповідному розрахунковому періоді, водночас загальне збільшення погодженої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії Договору.

Метою Закону України Про публічні закупівлі є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 5 Закону України Про публічні закупівлі закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення каскадних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України Про публічні закупівлі.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору. В силу особливостей ціна на природний газ є динамічною, про що не міг не знати та не враховувати відповідач, проводячи свою діяльність на ринку та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, Товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

В силу особливостей ціна на природний газ є динамічною, про що не міг не знати та не враховувати відповідач, проводячи свою діяльність на ринку та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Позивач мав беззаперечне право на отримання природного газу по ціні, визначеній в Договорі, однак, внаслідок укладання спірних додаткових угод, ціна 1 куб. м природного газу значно збільшилась, а запланований обсяг поставки - зменшився.

Укладення додаткових угод до Договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України Про публічні закупівлі підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд установив наявність фактичних обставин, з якими Закон пов`язує визнання спірних додаткових угод до Договору недійсними на момент їх укладення, та дійшов висновку, що оскаржувані додаткові угоди суперечать п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, установлених статтею 5 цього Закону, відтак про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 141548,40 грн.

Відповідно до вимог статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, за подібних обставин, дійшла висновку, що кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки підстава внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов`язаний їх повернути, в силу статей 216, 1212 ЦК України.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка природного газу, і його оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції Договору.

Наведена правова позиція узгоджується з сталою та послідовною практикою Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, Верховного Суду в постановах від 13.04.2023 у справі № 908/653/22, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 07.02.2023 у справі № 927/188/22.

Відповідно до умов Договору (пунктів2.2., 4.2.) відповідач повинен був поставити позивачу 100000 куб. м природного газу по ціні 6,490 грн за 1 куб. м.

Як установив суд, відповідач, у період з січня по травень 2021 року, поставив позивачц природний газ обсягом 42890,61 куб.м., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу.

Позивач здійснив оплату поставленого природного газу в зазначеному періоді на суму 419908,44 грн, що підтверджується наданими платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Виходячи з ціни, обумовленої сторонами в п. 4.2. Договору, позивач повинен був сплатити відповідачу за спожитий природний газ 278 360,04 грн, а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 141 548,40 грн.

З урахуванням установлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора в частині вимог про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у сумі 141 548,40 грн.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір.

За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак з відповідача підлягає відшкодуванню сплачений судовий збір у сумі 24224,00 грн.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 01.02.2021, № 2 від 02.02.2021, № 3 від 03.02.2021, № 4 від 04.02.2021, № 5 від 03.03.2021, № 6 від 05.07.2021, № 7 від 06.07.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання газового палива споживачу від 13.01.2021 № 41 АВ 147-42-21, укладену між Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 26295412) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (код ЄДРПОУ 39576385).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут (код ЄДРПОУ 39576385, проспект Миру, 53, м. Чернігів, 14005) на користь Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 04412309, вул. Кгяжа,16, м.Чернігів,14000) кошти в сумі 141 548,40 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут (код ЄДРПОУ 39576385, проспект Миру, 53, м. Чернігів, 14005) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, №UA248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 24224,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 30.05.2024 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяС.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ засоби зв`язку - тел.099 420 54 50