Ухвала

від 30.05.2024 по справі 910/4912/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/4912/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Берднік І.С.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 (у складі колегії суддів: Пономаренко Є.Ю. (головуючий), Барсук М.А., Руденко М.А.)

у справі за позовом Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України

до Львівської обласної ради,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Профспілки працівників освіти та науки України, Львівського національного університету імені Івана Франка,

за участю Львівської обласної прокуратури,

про визнання частково недійсною ухвали Львівської обласної ради Х-ої сесії І-го демократичного скликання народних депутатів від 04.06.1992 №236 «Про обласну комунальну власність»,

ВСТАНОВИВ:

15.05.2024 Львівська обласна організація профспілки працівників освіти і науки України засобами поштового зв`язку подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі №910/4912/23.

19.05.2024 Львівська обласна рада через систему «Електронний суд» подала до суду клопотання про залишення зазначеної касаційної скарги без руху, обґрунтоване невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зважаючи на відсутність належних обґрунтувань наявності випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України, Суд дійшов висновку, що її оформлено з порушенням вимог, установлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

За змістом пункту 1 частини першої статті 287 ГПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК.

У касаційній скарзі Львівська обласна організація профспілки працівників освіти і науки України викладає обставини справи № 910/4912/23, обґрунтування того, в чому, на її думку, полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права під час ухвалення оскарженої постанови, зазначаючи, що підставою, на якій подається касаційна скарга, є наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК.

Однак за змістом касаційної скарги Львівська обласна організація профспілки працівників освіти і науки України не формулює висновок щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, який не було враховано суд судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, тобто належним чином не обґрунтовує наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК.

Відповідно до частини другої статті 292 ГПК у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За змістом частини другої статті 174 ГПК в ухвалі про залишення скарги без руху зазначаються, зокрема, недоліки цієї скарги, спосіб і строк їх усунення.

Ураховуючи те, що касаційну скаргу оформлено з порушенням вимог, установлених статтею 290 ГПК, цю скаргу слід залишити без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліків.

Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подачі нової редакції касаційної скарги із чітким зазначенням і належним обґрунтуванням підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 ГПК (із урахуванням змісту цієї ухвали).

При цьому Суд звертає увагу скаржника на те, що нову редакцію касаційної скарги, подану на виконання вимог цієї ухвали, слід також надіслати іншим учасникам справи № 910/4912/23 (з урахуванням положень статті 42 ГПК).

Суд також звертає увагу скаржника на необхідність використання функціоналу «Електронного кабінету».

Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 ГПК,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі № 910/4912/23 залишити без руху.

2. Надати скаржникові строк для усунення недоліків та виконання вимог цієї ухвали не більше 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.

4. Звернути увагу усіх учасників судового провадження на виконання вимог статті 6 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо реєстрації своїх офіційних електронних адрес в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та використання функціоналу «Електронного кабінету».

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. С. Берднік