Ухвала

від 30.05.2024 по справі 909/789/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 909/789/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Оріана"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 (головуючий суддя Малех І. Б., судді Гриців В. М., Зварич О. В.)

і додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 (головуючий суддя Малех І. Б., судді Гриців В. М., Зварич О. В.)

у справі № 909/789/23

за позовом Акціонерного товариства "Оріана"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лімниця"

про визнання права власності на будівельні матеріали,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Акціонерне товариство "Оріана" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лімниця" про визнання права власності на будівельні матеріали, що є частиною об`єкту не завершеного будівництвом профілакторію "Світанок", а саме: плит перекриття ПК 63.12.8 (розміром 6280х1190х220) у кількості 56 штук, фундаментних блоків ФБС 24-4-6 (розміром 2380х580х400) у кількості 72 штуки, що знаходяться на земельній ділянці, кадастровий номер 2622881201:01:003:0121, за адресою: Івано-Франківська область, Калуський район, с. Вістова.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зазначені будівельні матеріали є елементами незавершеного будівництвом профілакторію "Світанок", будівництво якого здійснювалось Акціонерним товариством "Оріана" і право власності на яке, всупереч вимогам Конституції України, Цивільного кодексу України не визнається Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Лімниця", тобто товариством, на земельній ділянці якого перебувають будівельні матеріали, що є предметом позову.

06.12.2023 рішенням Господарського суду Івано-Франківської області позовні вимоги задоволено повністю.

13.03.2024 постановою Західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.12.2023 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

27.03.2024 додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лімниця" задоволено частково.

15.04.2024 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 і додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі № 909/789/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

01.05.2024 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху. Надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - вказано на необхідність надання доказів вартості спірного майна та надання доказів про сплату судового збору.

На виконання вимог вказаної ухвали скаржник 10.05.2024 надіслав до суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги та зазначив, що загальна вартість спірного майна становить 74 031 грн.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги (з урахуванням заяви про усунення недоліків) Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 і додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі № 909/789/23 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

Частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є визнання права власності на будівельні матеріали загальною вартістю 74 031 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа № 909/789/23 є малозначною.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте, наводячи такі обґрунтування, скаржник не врахував, що у справі з ціною позовів в загальному до ста розмірів прожиткового мінімуму такі посилання можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження лише за умови, що наявними будуть і, вже наведені вище, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України умови, які даватимуть суду право вважати судові рішення у справі з ціною позову до ста розмірів прожиткового такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" і "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а Суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Посилання скаржника на ряд постанов Верховного Суду, які містяться у касаційній скарзі, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновки у справах, на які він посилається, мають загальний характер і зроблені судами за інших встановлених обставин, які формують зміст правовідносин та зумовили прийняття відповідних судових рішень.

Доводи скаржника (в тому числі із посиланнями на ряд постанов Верховного Суду без належного обґрунтування цих посилань) зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України і це повністю узгоджується із положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, з урахуванням заперечення проти відкриття касаційного провадження, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оріана" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 і додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі № 909/789/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил