Рішення

від 20.05.2024 по справі 464/3750/23

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/3750/23

пр.№ 2/464/651/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2024 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Керницької І.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до держави Україна в особі органів державної влади: Офісу Генерального прокурора, Державної податкової служби України, Бюро економічної безпеки України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, відшкодування понесених витрат на правничу допомогу під час перебування під слідством та судом,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_4 , в інтересах якого діє представник адвокат Сміруха В.Р., 02.06.2023 звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовом, у якому просив стягнути за рахунок державного бюджету на його користь 483042,56 грн моральної шкоди, завданої у зв`язку із незаконним перебуванням під слідством та судом, та 179010,93 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час незаконного перебування під слідством та судом. Судові витрати просить покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 19.11.2015 внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №32015140000000215 із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.3 ст.212 КК України. Таке рішення прийнято заступником начальника 2-го ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Львівській області Бігуном В.Л. Згідно із фабулою обвинувачення: службові особи ТОВ «Радехівський цукор» (ЄДРПОУ 36153189), в порушення вимог п. 135.1, 135.2, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України занизили дохід, що враховується при призначенні об`єкта оподаткування в період серпня-листопада 2014 року на суму 31 795 835,10 грн, за рахунок не включення до складу інших доходів суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої у вказаному періоді від підприємств з ознаками фіктивності ТОВ «Світлоф» (ЄДРПОУ 38862089), ТОВ ТК «Фючер ТВП» (ЄДРПОУ 36185280), що призвело до несплати податку на прибуток до державного бюджету на загальну суму 5 723 250,30 грн, відповідно до матеріалів ОУ ГУ ДФС у Львівській області. 04 липня 2018 року внесено відомості до ЄРДР за №32018100110000059 із правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 366 КК України. 11 липня 2018 року прокурором відділу Генеральної прокуратури Кіпчарським О.П. винесено постанову про об`єднання матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР за №32018100110000059 та за №32015140000000215, надано доручення на здійснення досудового розслідування. 17 липня 2018 року старшим слідчим з ОВС СУ ФР ОВПП ДРС Стринжою Г.Л., за погодженням із прокурором відділу Генеральної прокуратури України Кіпчарським О.П., повідомлено про підозру ОСОБА_4 у скоєнні ним злочинів, передбачених ч.3 ст. 212 КК України, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України. 12 жовтня 2018 року складено обвинувальний акт, згідно з яким генеральний директор ТОВ «Радехівський цукор» ОСОБА_4 , обвинувачувався в тому, що він, будучи службовою особою підприємства колективної форми власності, за попередньою змовою групою осіб, вчинив умисне ухилення від сплати податку на прибуток підприємства, який входить в систему оподаткування, введений у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України. Також, ОСОБА_4 обвинувачувався в тому, що він, будучи службовою особою підприємства, вніс в офіційні документи завідомо неправдиві відомості, а також склав та видав завідомо неправдиві офіційні документи, за попередньою змовою групою осіб, тобто, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.28 та ч.1 ст.366 КК України. Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 20 липня 2021 року у справі №464/6127/18 (кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №32015140000000215 від 19.11.2015) визнано невинуватим і виправдано ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень. Львівський апеляційний суд ухвалою від 16 листопада 2021 року залишив зазначений виправдувальний вирок щодо ОСОБА_4 без змін. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду виніс постанову від 13 грудня 2022 року, згідно з якою вирок Сихівського районного суду м. Львова від 20 липня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року щодо ОСОБА_4 залишено без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення. Верховний суд дійшов висновку та вказав у зазначеній постанові, що суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодилася і апеляційна інстанція, своє рішення про недоведеність вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та їхнє виправдання ухвалив за результатами детального дослідження сукупності всіх зібраних доказів, у тому числі за результатами дослідження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу у взаємозв`язку з іншими доказами у справі. Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні. Таким чином, повідомлення про підозру ОСОБА_4 ґрунтувалось на протиправних висновках Акту документальної позапланової перевірки №4/28-10-48-11/36153189 від 03.05.2017, який на момент вручення позивачу підозри, вже був оскаржений до суду. Тобто, податкове зобов`язання, відповідно до висновків Акта, залишалося неузгодженим. Разом з тим, старший слідчий з ОВС 2-го ВРКП СУ ФР ОВПП ДФС Стринжа Г.Л., діючи навмисно, з використанням службових повноважень, всупереч вимогам процесуального закону, необґрунтовано повідомив позивачу про підозру та вручив йому повідомлення про підозру від 17.07.2018. Протиправність висновків Акту документальної позапланової перевірки №4/28-10-48-11/36153189 від 03.05.2017, згідно з яким ТОВ «Радехівський цукор» донараховано податок на прибуток підприємства за період 2014-2016 років на суму 18567156 грн, був визнаний судом неналежним та недопустимим доказом, оскільки суми грошових нарахувань були скасовані рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.08.2018. Із покликанням на норми ст.56 Конституції України, ст. 1176 ЦК України та Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», зазначає, що внаслідок незаконного перебування позивача ОСОБА_4 під слідством та судом, останньому завдано моральної шкоди. Щодо періоду перебування позивача під слідством і судом, вказав, що такий слід обраховувати із 19.11.2015 (внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне провадження №32015140000000) по 16.11.2021 (набрання виправдувальним вироком законної сили), відтак загальний строк незаконного перебування позивача під слідством та судом становить 71 місяць та 28 днів. Позивач зазначає, що за час незаконних дій відносно нього у межах кримінального провадження він зазнав значних душевних та психічних страждань, такі негативні наслідки стали причиною погіршення, а в окремих випадках, повного позбавлення для позивача можливості займатися своїми функціональними обов`язками на підприємстві, звичними життєвими справами, позбавили можливості реалізації своїх звичок і бажань. У нього погіршились відносини із оточуючими людьми, колегами по роботі, керівниками великих підприємств (постачальників сировини, покупців продукції), а також негативно вплинуло перебування під слідством і судом на корпоративні відносини із учасниками очолюваного позивачем Товариства. Позивачу потрібно було постійно доводити перед ними щодо безпідставності усіх публічно висунутих слідчим обвинувачень позивача, як службової особи Товариства. Замість законного проведення досудового розслідування кримінального провадження, на нього здійснювався різного роду тиск, з метою примушування добровільно визнати свою вину у вчиненні злочинів. Душевні та психічні страждання наростали, адже після оголошення підозри, проявилась пряма загроза обмеження свободи. Так, слідчий неодноразово здійснював його виклики за місцем знаходження органу досудового розслідування у м.Львові та м.Києві для допиту його, під час яких попереджався про кримінальну відповідальність, за місцем його роботи проводились обшуки, також проводились негласні слідчо-розшукові дії зі зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за його номером телефону, а саме прослуховувались приватні та службові розмови позивача. Окрім цього, з метою тиску на позивача, розпочалося пряме блокування господарської діяльності очолюваного позивачем господарюючого суб`єкта, шляхом арешту всіх банківських рахунків підприємства. Також протиправні дії слідчого полягали в тому, що ним, з метою перешкоджання законній господарській діяльності підприємства, направлялись письмові вимоги до найбільших контрагентів очолюваного позивачем підприємства із завідомо неправдивою інформацією про позивача та фактичними погрозами щодо негативних наслідків співпраці із зазначеним підприємством. Позивачем надано розрахунок завданої йому моральної шкоди та, із покликанням на норми Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», такий розмір становить 483042,56 грн. Окрім цього, із покликанням на п.4 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», згідно з якою громадянинові відшкодовуються суми, сплачені у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги, вказує, що під час перебування під судом і слідством ОСОБА_4 був змушений звертатись за юридичною допомогою та, відповідно, понести витрати на таку допомогу. За період з 22.03.2021 по 31.03.2023 сума таких витрат на професійну правничу допомогу, згідно із Договором про надання правової допомоги №3/2203 від 22.03.2021 становить 179010,93 грн. З огляду на наведені вище обставини, просив стягнути на його користь відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом.

Ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 06.06.2023 матеріали даної цивільної справи передано на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду м.Києва.

Ухвалою судді Печерського районного суду м.Києва від 06.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження, із призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 08.11.2023 дану цивільну справу передано на розгляд Радехівського районного суду Львівської області за підсудністю.

Ухвалою судді Радехівського районного суду Львівської області від 08.01.2024 передано дану цивільну справу на розгляд Сихівського районного суду Львівської області за підсудністю.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2024, така передана в провадження судді Теслюка Д.Ю.

Ухвалою судді від 31.01.2024 прийнято до провадження дану справу та призначено підготовче провадження.

Ухвалою суду від 19.02.2024 замінено у справі за позовом ОСОБА_4 до Офісу Генерального прокурора, Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, відшкодування понесених витрат на правничу допомогу під час перебування під слідством та судом, первісних відповідачів - Офіс Генерального прокурора, Державну податкову службу України, Державну казначейську службу України, на належного відповідача державу Україна в особі органів державної влади: Офіс Генерального прокурора, Державна податкова служба України, Бюро економічної безпеки України.

Також зазначеною вище ухвалою позовну заяву ОСОБА_4 в частині позовних до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, відшкодування понесених витрат на правничу допомогу під час перебування під слідством та судом, залишено без розгляду та прийнято уточнення позовних вимог ОСОБА_4 від 19.02.2024, у зв`язку із заміною первісних відповідачів.

Від представникавідповідача Бюроекономічної безпекиУкраїни (далі БЕБ) ОСОБА_3 05.03.2024надійшов відзивна позовнузаяву,у якомуостання просилавідмовити узадоволенні позовнихвимог ОСОБА_4 з такихпідстав.Позивачем упозовній заявіне зазначенозмісту позовнихвимог щодокожного звідповідачів тане зазначеноз якихміркувань вінвиходив,визначаючи розмірвідшкодування шкоди,в чомуконкретно полягаєтака шкодата якимифактичними доказамипідтверджується їїнаявність.Вважає,що БЕБє неналежнимвідповідачем уданій справі,що єсамостійною підставоюдля відмовиу задоволенніпозову,оскільки з матеріалівсправи вбачається,що органомдосудового розслідуванняу кримінальномупровадженні,внесеному доЄРДР за№32015140000000215відносно ОСОБА_4 є Офісвеликих платниківподатків ДФС,а БЕБне єправонаступником Офісувеликих платниківподатків ДФС.Також зазначає,що враховуючите,що кримінальнепровадження №32015140000000215було розглянутосудом щеу 2021році (вироксуду набравзаконної сили16.11.2021),тобто допочатку створеннята діяльностіБЕБ,воно непідлягало передачідо БЕБ.Згідно зобліковими даними,вказане кримінальнепровадження доархіву БЕБне передавалось,а томуБЕБ немає жоднихправ таобов`язків щододаного кримінальногопровадження тапроцесуальних дій,що вчинялисьв йогомежах. Щодо відсутності правових підстав для відшкодування моральної шкоди представник відповідача зазначила, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. У даній справі вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди охоплюють період, починаючи з моменту внесення відомостей до ЄДРСР про кримінальне правопорушення №32015140000000215 (19.11.2015) і до моменту набрання виправдувальним вироком відносно нього законної сили (16.11.2021). Разом з тим, період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.08.2020 у справі № 607/10144/18, від 19.09.2018 у справі № 534/955/17. Враховуючи вищевикладене, період перебування під слідством та судом ОСОБА_4 має бути обрахований з моменту вручення останньому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тобто з 17.07.2018 до 16.11.2021 дати винесення ухвали Львівським апеляційним судом, якою залишено виправдувальний вирок без змін. Отже, позовна вимога про стягнення моральної шкоди у сумі 483 042,56 грн за період з 19.11.2015 по 16.11.2021 є безпідставною. Також представник відповідача зазначає про те, що доводи позивача про вчинення відносно нього слідчим неправомірних дій, які призвели до моральних страждань, не заслуговують на увагу, оскільки немає жодного рішення суду про визнання таких дій слідчого неправомірними щодо здійснення процесуальних дій в ході досудового розслідування чи встановлення у такому рішенні факту незаконного вчинення процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи позивача. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. При цьому, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом. Фактично, у цій справі мотиви позову про відшкодування моральної шкоди обґрунтовуються загальними фразами і не підкріплюються жодними належними доказами. Так, позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не доведено протиправності дій з боку БЕБ та наявність самої моральної шкоди, як і не доведено причинний зв`язок між поведінкою відповідача в особі БЕБ та заподіяною шкодою. Викладення позивачем обставин із свого життя без належного підтвердження, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, адже згідно вимог ст. ст. 76-80 ЦПК України, докази повинні відповідати визначеним у цих статтях критеріям і свідчити у їх сукупності про наявність таких підстав. Матеріали справи не містять даних про застосування до позивача в рамках кримінального провадження будь-яких запобіжних заходів, відсутні дані про зміну в сторону погіршення стану здоров`я позивача, наявність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Зауважує, що вироком Сихівського районного суду м. Львова від 20.07.2021, ухвалою Львівського апеляційного суду від 16.11.2021 та постановою Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 464/6127/18 не встановлено фактів незаконності дій органу досудового слідства, прокуратури, а отже орган досудового слідства, прокуратури на момент притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, мав достатні докази для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення та діяв виключно у межах законодавства. Таким чином, оскільки позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди працівниками БЕБ у розмірах, вказаних у позовній заяві, не доведено, за яких обставин та якими саме діями заподіяно шкоду, не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між моральною шкодою та діями заподіювача, вважає позовні вимоги до БЕБ необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі. Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених під час досудового розслідування та суду в межах кримінального провадження також просила відмовити з таких підстав. Оскільки склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, належить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Верховний Суд у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/48 зазначив, що неподання стороною розрахунку, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат часу за кожним із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження витрат на правову допомогу під час перебування під слідством і судом позивачем надано копії договору про надання правової допомоги від 22.03.2021 № 3/2203, протоколу погодження ціни (гонорару) до договору про надання правової допомоги, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), звітів до актів здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунків на оплату та платіжних доручень. Однак, з наданих позивачем документів неможливо встановити, які саме послуги були виконані (надані) адвокатом у межах надання правової допомоги під час досудового розслідування, оскільки правнича допомога надавалася у кримінальному провадженні. Надані позивачем копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та звітів до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) містять загальну назву послуги «Правова допомога фіз. особам», а види робіт, що виконувалися в межах надання правової допомоги, не дозволяють встановити, які саме роботи були здійснені адвокатом та у якій кількості, скільки часу було витрачено на кожен із видів робіт. Вищевказані документи не містять інформації щодо участі адвоката в судових засіданнях (дату та час), не надано доказів участі адвоката в таких судових засіданнях. Окрім цього, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та звіти до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) не містять відомостей щодо оплати позивачем зазначених у них сум, а відтак, не є доказами, які б підтверджували понесені позивачем витрати. Також не підтверджені відповідними платіжними документами транспортні витрати, і це при тому, що їх вартість не фіксована, а відрізняється одна від одної. Таким чином, вказане унеможливлює оцінити реальність наданих послуг та понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 179 010,93 грн.

Від представника відповідача Державної податкової служби України Холявки Л.П. 06.03.2024 надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити у задоволенні позову з таких підстав. Наводячи норми законів щодо повноважень та правового статусу БЕБ та Державної податкової служби України, представник відповідача вказує, що Державна податкова служба України не є правонаступником правоохоронної функції, оскільки дана функція належала податковій міліції як структурному підрозділу ДФС, яка фактично передана Бюро економічної безпеки. Як вбачається із Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та ст. 1176 ЦК України, завдана шкода громадянину відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Зазначає, що Державна податкова служба України не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи органом суду, прокуратури, а є центральним органом виконавчої влади, який здійснює контрольно-перевірочні заходи у сфері додержання податкового законодавства. З вищенаведеного вбачається, що позовні вимоги до Державної податковоїслужби України є безпідставними, оскільки така не виступала суб`єктом, який міг вчинити незаконних дій щодо позивача, відтак є неналежним відповідачем у даній справі. Щодо відшкодування моральної шкоди вказує, що з наданих пояснень позивача не вбачається, що слідчі дії вчинені службовими особами Державної податкової служби України, відтак не доведено, що саме даною службою заподіяно ОСОБА_4 фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення та позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відтак, вважає, що відсутні підстави для стягнення вартості заподіяної позивачу моральної шкоди. Окрім цього, зазначає щодо недоведеності понесення позивачем ОСОБА_4 витрат на юридичну допомогу у заявленому ним розмірі, оскільки згідно аналізу долучених позивачем документів щодо підтвердження судових витрат на правничу допомогу, відсутня об`єктивна можливість пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом та його клієнтом про розмір обчислення адвокатського гонорару. Крім того, не надано доказів на підтвердження фактично витраченого адвокатом часу на представництво інтересів позивача. При цьому, ОСОБА_4 перебував під слідством у період з 19 листопада 2015 року по 16 листопада 2021 року, однак правова допомога надавалась позивачу з 22.03.2021 року. Таким чином, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу під час незаконного перебування під слідством та судом у сумі 179 010,93 грн є завищені та документально не підтверджені, а тому не підлягають задоволенню.

Представником відповідача БЕБ ОСОБА_3 11.03.2024 подано клопотання про заміну неналежного відповідача у справі, а саме державу Україна в особі Бюро економічної безпеки України на державу Україна в особі Офісу великих платників податків ДФС. Ухвалою судового засідання від 12.03.2024, яку відображено у протоколі судового засідання, відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання представника відповідача.

Від представника відповідача Офісу Генерального прокурора Кудіної Т.А. 12.03.2024 надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити у задоволенні позову, з огляду на таке. У позовній заяві позивачем не зазначено у чому полягає протиправність дій саме Офісу Генерального прокурора, не обґрунтовано наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням саме Офісу Генерального прокурора та вини останнього у її заподіянні, а також не зазначено ступінь вини. Таким чином, позивачем ОСОБА_4 необґрунтовано визначено Офіс Генерального прокурора, як орган державної влади, що може виступати від імені Держави у спірних правовідносинах, оскільки жодними його діями не завдано шкоди позивачу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (ч. 7 ст. 1176 ЦК України). Відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Згідно з наявними у справі матеріалами, період перебування позивача під слідством та судом складає 40 місяців, тобто з 17.07.2018 (дати повідомлення про підозру) до 16.11.2021 (дати набрання вироком суду законної сили на підставі ухвали Львівського апеляційного суду від 16.11.2021). Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», з 1 січня 2024 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 7 100 грн, з 1 квітня 8 000 грн. Водночас, ч.2 ст.8 того ж Закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600 гривень. Загальний строк перебування позивача під судом та слідством становить 40 місяців, тому розмір відшкодування моральної шкоди, на який може претендувати позивач, становить 64000 грн (40 місяців х 1600 грн = 64 000 грн). Отже, позовна вимога про стягнення 483 042,56 грн за період з 19.11.2015 по 17.07.2018 є безпідставною та необґрунтованою. Окрім цього, аргументи позивача про стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 483 042,56 грн, яку він розрахував за кожне порушення у відношенні до нього під час перебування під слідством і судом окремо, є необґрунтованими, оскільки нормами спеціального закону Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено критерії і спосіб, за якими визначається розмір моральної шкоди, завданої під час перебування особи під слідством і судом. Також, у позовній заяві ОСОБА_4 посилається на те, що у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження знизився престиж, рівень авторитету і ділової репутації позивача серед колег та знайомих. Разом з цим, відповідно до ст. 11 Закону, у разі постановлення виправдувального вироку прокурор або суд зобов`язані на прохання особи письмово повідомити у місячний строк про своє рішення трудовий колектив, в якому працює особа, або за її місцем проживання. Якщо відомості про засудження або притягнення громадянина до кримінальної відповідальності були поширені в засобах масової інформації - на вимогу цієї особи засоби масової інформації протягом одного місяця роблять повідомлення про рішення, що реабілітує громадянина, відповідно до чинного законодавства України. Однак, позивачем до позовної заяви не надано доказів, що внаслідок спричинених незручностей він звертався з відповідними заявами. Щодо позовних вимог позивача про стягнення витрат на юридичну допомогу адвоката в ході кримінального провадження, зазначив, що позивачем надано акти приймання-передачі виконаних робіт під час надання правничої допомоги у кримінальному провадженні, однак з таких неможливо встановити скільки саме часу витрачено адвокатом на надання послуг, як і не можливо встановити, які саме послуги виконані (надані) адвокатом у рамках надання правничої допомог під час здійснення кримінального переслідування. Документи, підготовлені адвокатом ОСОБА_4 - ОСОБА_1 у рамках кримінального провадження, позивачем не долучено до позову. Так, до позову долучені копії договору про надання правової допомоги, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), звітів до актів здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунків та платіжних доручень. Водночас, ані акти здачі-приймання робіт (надання послуг), ані звіти до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) не містять детальної інформації про участь адвоката у судових засіданнях (дату та час), також не надано підтверджуючих фактів участі адвоката у судових засіданнях документів (копії протоколів судових засідань тощо). Також не підтверджені відповідними платіжними документами транспортні витрати, і це при тому, що їх вартість не фіксована, а відрізняється одна від одної. За вказаних обставин, не вдається можливим оцінити реальність виконаних послуг та понесених позивачем витрат на правничу допомогу саме у розмірі 179 010,93 грн, а тому вважає такі позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Від представника відповідача Бюро економічної безпеки України Білашової К.В. 04.04.2024 надійшли додаткові пояснення по суті спору.

Ухвалою суду від 08.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_4 адвокат Сміхура В.Р. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, що наведені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Бюро економічної безпеки України Білашова К.В., яка брала участь в справі в режимі відеоконференції, в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, надала пояснення, які відповідають змісту її відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача Державної податкової служби України Холявка Л.П. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав, що наведені нею у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача - Офісу Генерального прокурора у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши поясненняпредставників сторін,дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно із п.3 ч.2 ст.11 ЦК України завдання майнової шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Аналіз положень статей 11 та 1166ЦК Українидозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди, за загальним правилом виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Аналізуючи норми статей11та23 ЦК України, за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки щодо неї самої, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Стаття 56 Конституції Українипроголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Згідно із ч.1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставіЗакону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (п.1 ч.1 ст.1 Закону).

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (ч. 2 ст.1 Закону).

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно із п. 4, 5 ст. 3 вказаного Закону, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода та суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

Частинами 5 та 6 статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Суд зобов`язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом (ч. 3 ст. 13 Закону).

Окрім цього, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру відшкодування моральної шкоди віднесено до компетенції суду. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 750/5383/22 (провадження № 61-5388св23) зазначено таке: «суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду, виходив із того, що 26 грудня 2015 року внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12015270170000522, тому з цього часу має обраховуватись строк перебування позивача під слідством та судом, тому такий становить 47 місяців (з 26 грудня 2015 року по 14 листопада 2019 року). Разом із тим, колегія суддів не може погодитись із висновком апеляційного суду з огляду на таке. За приписами пункту 14 частини першоїстатті 3 КПК Українипритягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно до частин першої та другоїстатті 42 КПК Українипідозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченомустаттями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченомустаттею 291 цього Кодексу. У частині першійстатті 278 КПК Українивизначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

На підставі системного аналізу наведених норм права Верховний Суд дійшов висновку, що період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання виправдувальним вироком законної сили. Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17».

У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 466/2780/21 (провадження № 61-11787св22) зазначено, що здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінальної справи відноситься до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, тому саме лише здійснення таких заходів не може бути підставою для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди. Такий розмір має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення (постанова Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 214/6982/13-ц (провадження№ 61-97св18)).

Згідно із постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), на яку у своєму відзиві покликається представник Офісу Генерального прокурора, межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19.11.2015 внесено відомості до ЄРДР за №32015140000000215 із правовою кваліфікацією за ч.3 ст.212 КК України, орган досудового розслідування: Слідче управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області. Згідно із витягом з кримінального провадження, зазначена така фабула обвинувачення: службові особи ТОВ «Радехівський цукор» (ЄДРПОУ 36153189), в порушення вимог п. 135.1, 135.2, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України занизили дохід, що враховується при призначенні об`єкта оподаткування в період серпня-листопада 2014 року на суму 31 795 835,10 грн, за рахунок не включення до складу інших доходів суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої у вказаному періоді від підприємств з ознаками фіктивності ТОВ «Світлоф» (ЄДРПОУ 38862089), ТОВ ТК «Фючер ТВП» (ЄДРПОУ 36185280), що призвело до несплати податку на прибуток до державного бюджету на загальну суму 5 723 250,30 грн, відповідно до матеріалів ОУ ГУ ДФС у Львівській області.

Позивач ОСОБА_4 у позовній заяві зазначає, що також не оспорюється з учасниками справи, 17 липня 2018 року старшим слідчим з ОВС СУ ФР ОВПП ДРС Стринжою Г.Л., за погодженням із прокурором відділу Генеральної прокуратури України Кіпчарським О.П., повідомлено йому про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 212 КК України, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.

Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 20 липня 2021 року у справі №464/6127/18 (кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №32015140000000215 від 19.11.2015) визнано невинуватим і виправдано ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 16 листопада 2021 року залишив зазначений виправдувальний вирок щодо ОСОБА_4 без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду виніс постанову від 13 грудня 2022 року, згідно з якою вирок Сихівського районного суду м. Львова від 20 липня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року щодо ОСОБА_4 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

З огляду на наведене, не заслуговують на увагу покликання сторони позивача на те, що ОСОБА_4 перебував під слідством та судом з 19.11.2015 (внесення відомостей до ЄРДР) по 16.11.2021 (набрання виправдувальним вироком законної сили), оскільки кримінальне переслідування відносно ОСОБА_4 тривало з 17.07.2018 (оголошення підозри) до 16.11.2021 (набрання виправдувальним вироком законної сили), а всього 39 місяців 29 днів.

Здійснення зазначеного вище кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , а саме притягнення його до кримінальної відповідальності та в подальшому виправдання у зв`язку з недоведеністю його винуватості, свідчить про незаконні дії посадових осіб органів державної влади, зокрема органів досудового слідства та прокуратури, які ініціювали вказане провадження.

Загалом кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 тривало більше трьох років, протягом цього часу проводились слідчі дії, судовий розгляд вказаного кримінального провадження у судах першої та апеляційної інстанції, що негативно вплинуло на його життя. Окрім цього, беззаперечним є той факт, що була порушена ділова репутація ОСОБА_4 , який станом на час пред`явлення підозри у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень обіймав посаду генерального директора ТОВ «Радехівський цукор». Таким чином, були порушені нормальні життєві зв`язки ОСОБА_4 , останній змушений був доводити свою невинуватість, що вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, складові елементи для цивільно-правової відповідальності у виді шкоди, протиправних діянь осіб, які завдали шкоди, причинного зв`язку між ними, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду даної справи.

Разом з тим, не заслуговують на увагу покликання представника Офісу Генерального прокурора у відзиві на те, що при обчисленні компенсації моральної шкоди необхідно виходити із положень частини другоїстатті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600 грн, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.10 Закону України «Про оплату праці»розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням вироблених шляхом переговорів пропозицій спільного представницького органу об`єднань профспілок і спільного представницького органу об`єднань організацій роботодавців на національному рівні.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024рік»установлено з 1 січня 2024 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі, зокрема з 1 січня 7 100 гривень. Визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600 гривень.

Разом з тим, Бюджетним кодексом України, Кодексом законів про працю України, Законом України «Про оплату праці» та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено можливість запровадження законом України про Державний бюджет України на відповідний рік окремого виду мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду.

Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 неодноразово наголосив на тому, що предмет регулюванняБюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другоїстатті 92 Основного Закону України, а тому вказаними актами законодавства не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, а скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті6, частині другій статті19, статті130 Конституції України.

Таким чином, ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»в частині визначення розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн, не підлягає застосуванню при вирішенні спору у цій справі.

З огляду на наведене, враховуючи термін перебування позивача ОСОБА_4 під слідством та судом, що становить 39 місяців і 29 днів, мінімальний розмір моральної шкоди не може бути меншим, ніж 7100 грн х 40 місяців = 284000 грн.

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини даної справи, характер незаконних дій працівників органу прокуратури та досудового слідства, ступінь негативного впливу на життя та позивача, факт безпідставного кримінального переслідування, тривалість кримінального провадження з 17.07.2018 по 16.11.2021 (40 місяців), вимоги розумності, справедливості, а також співмірності, та дійшов висновку, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди слід визначити в сумі 284000 грн, що буде достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призвести до збагачення позивача за рахунок держави.

При визначенні саме такого розміру відшкодування моральної шкоди, суд, у відповідності до ч. 4ст. 263 ЦПК Українивраховує наведені вище висновки Верховного Суду, наведені норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а також те, що 24.02.2022 року відбулось повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на територію України і з цього часу в УкраїніУказом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022введено воєнний стан. Україна зазнає значних фінансових збитків у зв`язку з воєнними діями, відтак фінансування сектору безпеки і оборони на даний час має визначальне значення для держави Україна. Тому, з огляду на наведене, обов`язок держави відшкодувати громадянину моральну шкоду у невиправдано великому розмірі не може стояти вище від обов`язку держави у захисті незалежності та суверенітету, і ефективне виконання цього обов`язку безпосередньо залежить від належного фінансування.

При цьому, суд частково погоджується з доводами представників відповідачів у тій частині, що визначений позивачем ОСОБА_4 у позовній заяві розмір моральної шкоди є вочевидь завищеним та таким, що не узгоджується з вимогами розумності, виваженості і справедливості, а також з тим, що дійсно позивачем не надано доказів щодо додаткових негативних наслідків під час притягнення до кримінальної відповідальності на підтвердження того, що розмір завданої йому моральної шкоди має значно перебільшувати розмір мінімально гарантованої компенсації.

У постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №346/5428/17 (провадження №61-8102св21), від 14 вересня 2022 року у справі №415/1009/21 (провадження №61-18055св21), від 07 грудня 2022 року у справі №461/9982/19 (провадження №61-4162св22) зазначено, що «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина другастатті 2 ЦК України). Відповідно до частини першоїстатті 170 ЦК Українидержава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди в розмірі 284000 грн.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди у розмірі 179010,93 грн витрат на юридичну допомогу, суд зазначає таке.

Пунктом 4статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»передбачено, що у наведених устатті 1 цього Законувипадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Право на професійну правничу допомогу гарантованостаттею 59 Конституції України.

ПоложеннямиКримінального процесуального кодексу Українивизначено, що юридична допомога в кримінальному провадженні (кримінальній справі) включає дії адвоката як на стадії досудового розслідування, так і судового провадження.

До правової допомоги належать консультації, роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво в судах.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 335/4358/21 (провадження № 61-7653св22) зазначено, що порядок застосування цьогоЗаконувизначено Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення).

Абзацом 3 пункту 10 Положення встановлено, що до сум, які підлягають поверненню на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», відносяться суми, сплачені ним адвокатському об`єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним у рахунок оплати витрат адвоката у зв`язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

Тобто позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги, і право на таке відшкодування виникає на підставі прямої вказівки закону.

Аналогічні висновки щодо стягнення майнової шкоди у розмірі витрат громадянина, сплачених ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження№ 14-342цс18), у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 333/7311/16-ц (провадження № 61-32057св18).

При цьому, передбаченістаттею 137 ЦПК Українипідстави зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути застосовані у разі вирішення питання про відшкодування (повернення) на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» суми, сплаченої громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 750/958/20 (провадження № 61-12600св21).

Частинами 1, 5 та 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження вказаних витрат на юридичну допомогу позивач ОСОБА_4 надав договір про надання правової допомоги №3/2203 від 22.03.2021, укладений між Адвокатським об`єднанням «Галицька правнича Група» та ОСОБА_4 , протокол погодження ціни (гонорару) до договору про надання правової допомоги від 22.03.2021, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та звіти до таких, рахунки на оплату та платіжні доручення за період з 31.03.2021 по 31.12.2022.

Разом зтим,такими доказамине підтверджуютьсяпонесені витратина юридичнудопомогу саме ОСОБА_4 у періодйого перебуванняпід слідствомі судомз 17.07.2018по 16.11.2021у кримінальномупровадженні,внесеному доЄРДР за №32015140000000215, а також з таких неможливо встановити які саме послуги були надані адвокатом в межах такого кримінального провадження. Зокрема, у таких документах зазначена загальна назва послуги «Правова допомога фіз.особам», а також такі не містять відомостей щодо оплати позивачем усіх зазначених сум. Окрім цього, у поданих позивачем ОСОБА_4 зазначених документах зазначені такі послуги, як «Додаткові витрати» та «Транспортні витрати», що унеможливлює оцінити реальність наданих послуг та понесених позивачем витрат саме на юридичну допомогу у період його перебування під слідством та судом.

Отже, правові підстави для стягнення на користь позивача суми витрат на юридичну допомогу без надання доказів їх дійсного понесення відсутні, відтак у цій частині позовних вимог позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.

Щодо судового збору, суд приходить до такого висновку.

Згідно частин 1, 6статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 13 ч. 2ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Враховуючи наведене, оскільки позивач ОСОБА_4 звільнений від сплати судового збору, а відповідачами є органи державної влади, позов до яких задоволено частково, в силу вимогстатті 141 ЦПК України, судовий збір слід компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 265 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди 284000 (двісті вісімдесят чотири тисячі) грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.05.2024.

Повне найменування(ім`я)учасників справита їхмісце проживання(місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Офіс Генеральногопрокурора, код ЄДРПОУ 00034051, м.Київ, вул.Різницька, 13/15.

Відповідач: Державна податкова служба України, код ЄДРПОУ 43005393, м.Київ, пл. Львівська, 8.

Відповідач: Бюро економічної безпеки України, код ЄДРПОУ 44168316, м.Київ, вул.Шолуденка, 31.

СуддяДмитро ТЕСЛЮК