Рішення

від 16.05.2024 по справі 465/5172/18

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/5172/18

2/465/1469/24

РІШЕННЯ

Іменем України

16.05.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої - судді Марків Ю.С.

за участі секретаря судового засідання Мучинської Ю.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4 ,

відповідача ОСОБА_5 ,

представника відповідача ОСОБА_6 ,

представника відповідача ОСОБА_7 ,

представника відповідача ОСОБА_8 ,

третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, Львівського комунального підприємства «Навколо базару», ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , треті особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Франківська районна адміністрація Львівської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, Львівського комунального підприємства «Навколо базару», ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , треті особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Франківська районна адміністрація Львівської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов мотивує тим, що 03.08.2012 ДАБІ у Львівській області прийняла в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт: реконструкція з розширенням квартири АДРЕСА_1 (декларація про готовність об`єкта до експлуатації ЛВ 014212132964 від 03.08.2012, проектувальник - ФОП ОСОБА_13 , підрядник - ФОП ОСОБА_14 ). 06.12.2013 внаслідок поділу квартири АДРЕСА_2 на дві окремі квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , квартиру АДРЕСА_3 було під`єднано до не діючої системи водовідведення, тобто підключено до не діючого каналізаційного стояка (ймовірно влаштованого в період будівництва будинку ще на початку 19 ст.), який закінчувався посередині в несучій стіні квартири АДРЕСА_4 (перший поверх): стіна між приміщеннями житлової кімнати (46-4) та туалету (46-6) (згідно технічного паспорту). Вказує, що з 03.08.2012 по 11.08.2014 на стіні зі сторони кімнати спостерігалось прогресуюче замокання стіни, появлявся "грибок", обвисання стелі, часткове прогнивання підлоги та зі сторони туалету - замокання стіни, відшарування та відпадання штукатурки, провал підлоги разом з унітазом та сантехнікою, руйнування цегляної кладки; через руйнування цегляної кладки цегла відпала, в результаті чого утворився отвір, в якому розташована недіюча каналізаційна труба, що має закінчення (обривається) майже посередині стіни. Зазначає, що звернення до уповноважених органів тривалий час (до 2014) не давали жодних результатів, роботи з відновлення стану квартири проведені не були. У зв`язку з вищевикладеним, 07.08.2018 ПП "КГ Септіма" складено звіт про визначення розміру збитків, спричинених залиттям приміщення №46-6 та №46-4 квартири АДРЕСА_5 , в якому зазначається, що розмір прямих збитків, спричинених залиттям приміщення №46-4 та №46-6 квартири становить 13360,00 грн. Вважає, що шкода спричинена власникам квартири АДРЕСА_4 внаслідок дій/бездіяльності ІДАБК, оскільки їх дії/бездіяльність призвели до прийняття в експлуатацію квартиру, яка під`єднана до недіючого каналізаційного стояка; ЛКП «Навколо базару», оскільки таке є виконавцем послуг, який не виконав обов`язок по належному утриманню і технічному обслуговуванню каналізації, що призвело до залиття квартири позивача; ОСОБА_10 , оскільки виготовлювач товару, що є нерухомим майном, зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних та інших недоліків товару, робіт (послуг).

Окрім цього, позивач зазначає, що внаслідок постійного триваючого з 2012 по 2014 затоплення квартири йому завдано душевних страждань, які проявились у втраті нормальних життєвих зв`язків, що вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, був порушений звичайний спосіб життя позивача, пошкоджено майно, викликало глибину душевних страждань позивача, майнова шкода відповідачами у добровільному порядку не відшкодовувалась. Відтак, розмір моральної шкоди позивач оцінює у 20000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, просить солідарно стягнути з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, Львівського комунального підприємства «Навколо базару», ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 13360,00 грн. матеріальної шкоди, 20000,00 грн. моральної шкоди, 1500,00 грн. витрат на проведення робіт з визначення величини збитків та 704,80 грн. судового збору.

Не погоджуючись з поданим позовом, від відповідача ОСОБА_15 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відзив мотивує тим, що позов є безпідставним, оскільки відсутнє порушення прав позивача. Покликається на те, що відсутні належні докази того, що каналізаційна труба в туалеті на першому поверсі та відноситься до квартири АДРЕСА_5 не є діючою, також вказаний факт спростовується технічною документацією, якою дозволено експлуатувати вищезазначену трубу. Звертає увагу, що приєднання квартири АДРЕСА_3 до системи водовідведення і водопостачання відбувалося під контролем і з дозволу контролюючих органів та квартиру АДРЕСА_2 прийняли до експлуатації без будь-яких зауважень, зважаючи на те, що вищевказані квартири експлуатують трубу, яка знаходиться в туалеті, що відноситься до квартири АДРЕСА_4 . Окрім цього, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази винної та протиправної поведінки відповідача, оскільки не надано відповідного акту комісійного обстеження квартири, який підтверджував би факт залиття. Актом від 31.05.2018, складений комісією ЛКП «Навколо базару» не встановлено винної особи, а лише сам факт наявності ушкоджень, тому якщо допустити факт залиття, то таке відбулось, на думку відповідача, виключно із вини ЛКП «Навколо базару», яке не виконало обов`язок по отриманню і технічному обслуговуванню каналізації. Вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження завданих йому моральних страждань та загалом їх наявності та розміру шкоди. Окрім цього, вважає, що позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду, оскільки факт замокання стіни почалося із 03.08.2012 року.

Окрім цього, відзив на позовну заяву надійшов від представника ЛКП «Навколо базару», в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відзив мотивує тим, що позовні вимоги не можуть бути задоволенні, оскільки у даному випадку пропущено строк позовної давності, тому що позивачу стало відомо про порушення свого права ще у 2012 році. Також зазначає, що позивачем не надано належних документів, які підтверджували б набуття ним права власності, оскільки відомо, що у квартирі АДРЕСА_4 , зареєстровані ще три особи, які повинні солідарно нести витрати на утримання квартири. Окрім цього, позивачем не надано відповідних документів, які підтверджували б право оцінювача на визначення розміру збитків, а отже висновок на обґрунтування вартості матеріальних збитків не може бути належним доказом. Щодо претензій, із якими позивач звертався, то вказує, що на адресу ЛКП «Навколо базару» не надходило жодних викликів. Також для проведення загального огляду працівникам ЛКП необхідний доступ до кв. АДРЕСА_4 , який мешканці не надали, про що було складено відповідний акт, а також акт про самовільне перепланування приміщення. Наголошує, що у актах, складених ЛКП немає інформації про залиття квартири, що свідчить про неправдивість висновків та актів, складених самими мешканцями.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначив, що неодноразово звертався із скаргою, на що виконавчий орган ЛМР повідомив що ремонтно-будівельні роботи будуть проведені за рахунок бюджетних коштів, однак внутрішні роботи виконувати не будуть, що підтверджується відповідними листами, а тому вважає, що за захистом своїх прав звернувся до суду в межах строків позовної давності. Щодо недоведеності факту права власності чи користування на квартиру вказує, що у звіті містяться правовстановлюючі документи. Окрім цього, зазначає, що звіт виконаний суб`єктом оціночної діяльності із зазначенням кваліфікаційного свідоцтва. Наголошує, що ЛКП «Навколо базару» уповноважене здійснювати поточний ремонт, зокрема систем водовідведення та зливної каналізації.

Також, відзив на позовну заяву надійшов від представника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, в якому просив відмовити у задоволенні позову.

Мотивує відзив тим, що у даному випадку сплив строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Також зазначає, що Інспекція ДАБК у м.Львові не є правонаступником ДАБІ у Львівській області, тому позов подано не до тієї особи, яка повина відповідати за позовом. Зазначає, що свої повноваження інспекція ДАБК у м.Львові почала здійснювати з 29.04.2016 року, а тому між заподіяною шкодою і протиправною діяльністю інспекцією ДАБК у Львівській області немає причинового зв`язку.

Окрім цього, до суду від відповідачів ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 надійшли письмові заперечення, в яких просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Мотивують заперечення тим, що позивачем пропущено строк позовної давності та клопотання про його поновлення не заявляв. Окрім цього, вказують, що жодного факту заподіяння шкоди відповідачем ОСОБА_10 та її розмір позивач не навів. Вказують, що жодних доказів понесення реальних збитків позивачем не надано.

На спростування вищевказаних відповідачами фактів ОСОБА_1 зазначив, що визначення розміру майнової шкоди стало можливим лише в кінці 2015 року, а тому строки позовної давності не пропущено. Вказує, що інспекція ДАБК у м. Львові приймає в експлуатацію об`єкти архітектури, в результаті прийняття кв. АДРЕСА_1 до експлуатації та приєднання до недіючого стояка йому спричинено майнову та матеріальну шкоду.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мартинишин М. О. від 22.10.2018 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

25.09.2019 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, розпорядження керівника апарату Франківського районного суду м. Львова №110/Р від 25.09.2019 року, вказану цивільну справу передано судді Дзеньдзюрі С. М.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Дзеньдзюрою С. М. від 07.10.2019 року прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

23.02.2023 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, розпорядження керівника апарату Франківського районного суду м. Львова №427/Р від 23.02.2023 року, вказану цивільну справу передано судді Марків Ю. С.

Ухвалою судді Франківського районного суду м.Львова Марків Ю.С. від 27.02.2023 прийнято до провадження вказану цивільну справу та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 04.09.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просив такий задоволити. Пояснив суду, що його квартира АДРЕСА_5 . Над ним на другому поверсі розташована квартира АДРЕСА_6 та у мансарді над квартирою АДРЕСА_7 . Вказав, що квартиру АДРЕСА_3 після поділу було під`єднано до недіючої системи водовідведення, підключено до недіючого каналізаційного стояка, який знаходився всередині несучої стіни його квартири АДРЕСА_4 ; стояк знаходився всередині несучої стіни між приміщеннями житлової кімнати та туалету. Приміщення туалету було місцем загального користування, який міська рада дозволила йому приєднати до його квартири. Зазначив, що по стіні туалету, який вони приєднали до своєї квартири, зі сторони кімнати спостерігалось замокання стіни, прогнивання підлоги, сирість та поява «грибка», а зі сторони туалету замокання стіни, відпадання штукатурки, провал підлоги разом з унітазом та сантехнікою, руйнування цегляної кладки; через руйнування цегляної кладки цегла відпала, утворився отвір, в якому розташована каналізаційна труба, що має закінчення та обривається майже посередині стіни туалету.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила такий задоволити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснила, що внаслідок дій відповідачів позивачу були спричинені негативні наслідки, заподіяна матеріальна та моральна шкода.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову, просив відмовити у такому. Пояснив, що у зв`язку з аварійністю даху над їх квартирою було здійснено реконструкцію кв. АДРЕСА_2 (з поділом на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ) та після закінчення реконструкції ними було отримано всі необхідні дозволи та документи у компетентних органах, які дозволили експлуатувати квартиру АДРЕСА_3 , включаючи відповідно і каналізаційну трубу в туалеті, яка знаходиться у стіні будинку АДРЕСА_8 ; згідно Декларації виконання всіх будівельних робіт відбувалось відповідно до Державних будівельних норм і правил. Зазначив, що приєднання квартири АДРЕСА_3 до системи водовідведення і водопостачання також відбувалось під контролем та з дозволу компетентних контролюючих органів та посадових осіб; будь-яких зауважень до системи водопостачання та водовідведення не було. Вказав, що 31.12.2010 р. за № 15-4887 ЛКП «Львівводоканал» їм було видано технічні умови на водопостачання та водовідведення квартири АДРЕСА_2 (реконструкція з розширенням за рахунок площі горища) в будинку АДРЕСА_8 , згідно яких для водопостачання та водовідведення дозволено використовувати існуючі мережі водопроводу та каналізації. Окрім цього, звертає увагу, що квартира АДРЕСА_9 позивача знаходиться на першому поверсі, а тому відповідачі не могли залити квартиру позивача, не затопивши квартири на другому поверсі - кв. АДРЕСА_6 . Крім того, вказує, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду, оскільки як вказує сам позивач затоплення мало місце протягом 2012- 2014, а акт візуального обстеження колишніх туалетів загального користування 1,2,3 поверхів та суміжних приміщень 1,2,3 поверху під`їзду 4 кв.46, 50, 57,59 був складений 31.05.2018 р. Даний акт, на думку відповідача, не відповідає вимогам, встановленим для них Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, а також при складанні акту не були присутні самі відповідачі та їх не було повідомлено про складання акту, а також у данному акті не вказано, яка причина пошкоджень; у акті вказано - зволоження стіни не спостерігається. На думку відповідача, даний акт не може бути доказом залиття відповідачами квартири позивача. Також, не може бути належним та допустимим доказом вини відповідачів Висновок про визначення розміру прямих збитків спричинених залиттям приміщення №46-4 та №46-6 квартири від 07.08.2018, оскільки у самому звіті не вказано дату, коли сталося залиття квартири та для розрахунку використано інформацію, надану замовником, тобто позивачем. Окрім цього, відповідач наголосив на тому, що позивач у 2017 році самовільно здійснював перебудову, перепланування квартири АДРЕСА_4 , а тому вологість та сирість на стінах туалету у позивача могла утворитись і внаслідок самовільної перебудови.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позову, пояснення надали аналогічні поясненням відповідача ОСОБА_4 та просять у позові відмовити.

Представник відповідачів адвокат Колотій Ю.Я. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову. Пояснив, що позивач пропустив строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові. Вказав, що при розгляді справи не було встановлено часу спричинення шкоди, не було встановлено, чи мало місце спричинення самої шкоди відповідачами, чи це стало можливим внаслідок дій самого позивача та членів його родини. Зазначив, що в акті не зазначені конкретні причини залиття квартири та особи, які допустили залиття та інші потрібні для такого документу реквізити, а Висновок про визначення розміру прямих збитків спричинених залиттям приміщення №46-4 та №46-6 квартири від 07.08.2018, замовлений позивачем до звернення до суду з позовом, не містить відповіді на питання щодо причин залиття квартири позивача, оскільки таке дослідження експертом не проводилось. Інших доказів, які б доводили факт спричинення залиття квартири позивача саме відповідачами до позовної заяви та до матеріалів справи не надано.

Представник відповідачаінспекції ДАБККарнидал В.В.в судовомузасіданні пояснив,що вказанийпозов пред`явленодо неналежноговідповідача,оскільки згідноз п.1.1та п.1.5положення проІнспекцію державногоархітектурно будівельного контролю,Інспекція ДАБКу м.Львові євиконавчим органомЛМР,який дієна правахсамостійного управління,що створенийна підставіухвали міськоїради від19.06.2015року №4780«Про створенняінспекції державногоархітектурно будівельного контролюЛьвівської міськоїради»,Законів України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо децентралізації повноваженьу сферіархітектурно будівельного контролюта удосконаленнямістобудівного законодавства»,«Про регулюваннямістобудівної діяльності»,«Про місцевесамоврядування вУкраїни».Інспекція єправонаступником правта обов`язківДАБІ Українищодо здійсненняпереданих повноваженьвідповідно доЗУ «Прорегулювання містобудівноїдіяльності України».Вказує,що Актспільної комісіїбув затверджений28.04.2016року,відтак відповідачпочав здійснюватисвої повноваженняз 29.04.2016року,а томуІнспекція ДАБКу м.Львові (аз 2021року внаслідокзміни назвиІнспекція ДАБК)є правонаступникомправ таобов`язків ДАБІУкраїни щодоздійснення переданихповноважень відповіднодо ЗУ«Про регулюваннямістобудівної діяльностіУкраїни,а неДепартаменту архітектурно будівельноїінспекції уЛьвівській області,а томуналежним відповідачему данійсправі повиннобути ДАБІУкраїни. Зазначив також, що підключення закінченого будівництвом об`єкта, прийнятого в експлуатацію, до інженерних мереж здійснюється протягом десяти днів з дня відповідного звернення замовника до осіб, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію.» Таким чином, отримання стороною відповідача дозвільних документів на експлуатацію об`єкта будівництва не має жодного відношення щодо підключення до мережі водовідведення. Також вказав, що позивачем не надано суду жодних допустимих та належних доказів на підтвердження причиново - наслідкового зв`язку між виданням дозвільного документу у сфері містобудівної діяльності та залиттям квартири. Просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Представник відповідача ЛКП «Навколо базару» Кріль Т.Є. в судове засідання 16.05.2024 не з`явилась, однак подала заяву про розгляд справи без її участі. В попередніх судових засіданнях заперечила щодо задоволення позову, просила відмовити у такому, оскільки позовні вимоги є безпідставними, необгрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами, а також заявлені з пропуском встановленого законом строку. Пояснила, що у позовній заяві та доданих документах позивач зазначає, що ще у 2012 році було відомо про порушення його права, однак доказів чи обставин, які б зумовили неможливість звернення за захистом своїх прав у строк, визначений законодавством позивач не надав. Щодо надання позивачем висновку про визначення розміру збитків вказала, що стороною позивача не надано підтверджуючих документів, що даний оцінювач має право на проведення такого характеру робіт. Окрім цього, висновок про визначення розміру збитків вказує лише на ймовірну суму матеріальної шкоди, а не на причину збитків та не на протиправну поведінку ЛКП «Навколо базару», на його вину та причинно-наслідковий зв`язок між ними. Пояснила також, що огляд був проведений в односторонньому порядку, без залучення представників відповідачів. У актах, наданих позивачем, відсутня причина їх складання, а особи, які підписували акти, не є фахівцями в галузі будівництва та не можуть встановлювати причини та обставини настання пошкоджень; описані в актах обставини не свідчать про порушення ЛКП «Навколо базару» умов договору про надання житлово-комунальних послуг. Тезиси щодо нереагування працівників ЛКП на звернення позивача спростовуються відповідями, наданими на ці звернення. Також звернула увагу, що працівниками ЛКП було проведено обстеження та розпочато підготовчі роботи для забезпечення доступу до пошкодженої ділянки мережі, оскільки дана ділянка розміщена під перекриттям підлоги першого поверху приміщень туалетів загального користування першого поверху та після завершення підготовчих робіт з`ясувалося, що мережа водовідведення туалетів загального користування об`єднана в загальний випуск в приміщенні спільного туалету, котрий знаходиться в користуванні позивача. Відтак, для проведення даних робіт працівникам ЛКП був необхідний доступ до даних приміщень, однак мешканці кв. АДРЕСА_5 доступу не надали, про що складено відповідний акт 24.12.2014 р. На момент складення Акту працівниками ЛКП виявлено факт самовільного перепланування позивачем даних приміщень, а саме демонтаж перегородок та перекриття підлоги. В актах, складених ЛКП спільно з ФРА ЛМР жодна інформація щодо залиття квартири позивача так і стояка, що закінчується посередині стіни не підтвердилась, а із наданої ФРА кошторисної документації на проведення підрядних робіт вбачається, що пошкодження стояка відбулося під фундаментом будинку, що, на її думку, ставить під сумнів правдивість інформації, викладеної як у висновку, наданому позивачем, так і у актах, складених мешканцями будинку.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- ОСОБА_9 пояснила у судовому засіданні, що позивач, вона та їх сини ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є співвласниками квартири АДРЕСА_5 . Квартира знаходиться на першому поверсі будинку. У 2008 вони приєднали до своєї квартири приміщення туалету загального користування, який знаходився на першому поверсі їх будинку. У несучій стіні будинку, яка знаходилась у приміщенні туалету знаходилась недіюча каналізаційна труба. Внаслідок підключення до даної труби відповідачів по справі - мешканців будинку із квартир АДРЕСА_3 в їх квартирі спостерігалось замокання стіни, обвисання стелі, часткове прогнивання підлоги та поява «грибка»; у туалеті замокання стіни, відпадання штукатурки, провал підлоги разом з унітазом та сантехнікою, руйнування цегляної кладки, внаслідок чого позивачу була завдана матеріальна та моральна шкода. Вважає, що шкода була завдана діями чи бездіяльністю відповідачів, а тому просить стягнути з відповідачів завдану шкоду на користь позивача у повному розмірі.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного із доказів, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено,що позивачу ОСОБА_1 та третім особам ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_5 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру АДРЕСА_10 , виданого 11.09.2008.

Згідно технічного паспорту квартира позивача ( АДРЕСА_5 .

Згідно заяви мешканців квартир АДРЕСА_11 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 будинку АДРЕСА_8 до Львівської міської ради від 06.08.2010, такі не заперечили щодо реконструкції даху над квартирою АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок горища в межах квартири.

Наказом Департаменту містобудування Львівської міської ради №А-396 від 24.11.2010 затверджено гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції квартири АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок площі горища в житловому будинку АДРЕСА_8 .

31.12.2010 ЛМКП «Львівводоканал» видано ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 . Технічні умови на водопостачання та водовідведення квартири АДРЕСА_2 (реконструкція з розширенням за рахунок площі горища) в будинку АДРЕСА_8 .

22.03.2011 Управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради за №2401-3вих-714 погоджено робочий проект реконструкції квартири АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок площі горища без зміни конфігурації даху.

15.07.2011 Інспекцією ДАБК у Львівській області зареєстровано за №ЛВ08211017625 Декларацію про початок виконання будівельних робіт реконструкція з роширенням квартири АДРЕСА_1 за рахунок частини об`єму горища, без зміни конфігурації даху та 03.08.2012 Інспекцією ДАБК у Львівській області зареєстровано за №ЛВ14212132964 Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації реконструкція з роширенням квартири АДРЕСА_1 за рахунок частини об`єму горища, без зміни конфігурації даху.

Згідно Розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №410 від 03.10.2013 затверджено висновок міжвідомчої комісії (протокол від 24.09.2013 №32, параграф 06); дозволено ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 здійснити розділ та перепланування квартири АДРЕСА_1 на дві окремі квартири згідно з проектними пропозиціями; квартирі, розташованій на третьому поверсі залишено номер 57, квартирі, розташованій в мансардному поверсі присвоєно номер 59.

Розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №530 від 06.12.2013 затверджено висновок міжвідомчої комісії (протокол від 03.12.2013 №42 параграф 05) про відповідність утворених після розділу та перепланованих квартир АДРЕСА_15 погодженим проектним пропозиціям та вимогам розпорядження районної адміністрації від 03.10.2013 №410 «Про розділ квартири АДРЕСА_1 на дві окремі квартири АДРЕСА_7 та заміну опалення».

Згідно вищевказаного Розпорядження перепланована квартира АДРЕСА_16 розташована в мансардному поверсі.

Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 є власниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на власність на нерухоме майно №15590596 від 27.12.2013.

Окрім цього, відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 є власниками квартири АДРЕСА_17 , що підтверджується свідоцтвом про право на власність на нерухоме майно №15925049 від 10.01.2014.

Також, судом встановлено, що 11.08.2014 ОСОБА_9 звернулася до директора ЛКП "Навколо базару" зі скаргою, відповідно до якої просив зобов`язати ОСОБА_10 підключити своє водовідведення в діючу каналізаційну трубу на 4 поверсі, оскільки каналізаційна труба, в яку він підключився, вже не придатна для експлуатації (труба має тріщини, тому що на першому та другому поверсі мокріє стіна, в якій прокладена ця труба).

Відповідно до акту від 28.08.2014, складеного мешканцями квартир АДРЕСА_18 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_19 будинку АДРЕСА_8 , каналізаційні стоки до 20.08.2014 відкрито текли в стіну квартири АДРЕСА_4 даного будинку; причина, що експлуатовані ЛКП «Навколо базару» труби навіть не доходили до дна стояка, а закінчувались просто в повітрі, а після 20.08.2014 каналізаційні стоки ще почали відкрито текти з під`їзду № НОМЕР_1 та траншеї викопані працівниками ЛКП «Навколо базару» в стіну цієї ж квартири; дана ситуація призвела до часткової руйнації фундаменту та стіни будинку та кв. АДРЕСА_4 , а також руйнації перегородки та провалу підлоги в туалеті квартири АДРЕСА_4 .

15.08.2005 мешканці квартир АДРЕСА_20 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_2 звернулись до начальника ЛКП «Навколо базару» з заявою у зв`язку з затопленням підвалів у 3-му та 4-му під`їздах.

Окрім цього, 20.06.2011 мешканці квартир АДРЕСА_13 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_22 звернулись до директора ЛКП «Навколо базару» та голови райадміністрації з заявою, зі змісту якої вбачається, що з 2009 року вони звертались в ЖЕК-ЛКП «Навколо базару», оскільки в них постійно затоплені підвали; каналізація забивається, вони не можуть зайти через це до підвалу. Окім цього, у вказаній заяві зазначається про неналежність освітлення на сходових клітках.

Окрім цього, 23.12.2014 ОСОБА_9 звернулась до голови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради з заявою з проханням вплинути на ситуацію, яка склалась у зв`язку з аварійним станом у будинку та її квартирі.

Відповідно до відповіді Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №35-128 від 20.01.2015 на звернення ОСОБА_1 на гарячу лінію Львівського обласного контактного центру, зареєстроване 24.12.2014 за №1.6-2491, роботи з підсилення фундаменту та кріплення стін, заміни аварійної ділянки каналізаційної мережі будинку АДРЕСА_8 заплановано виконати підрядною організацією за бюджетні кошти.

Згідно відповіді Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №35-4040 від 19.11.2015 на звернення ОСОБА_1 на гарячу лінію Львівського обласного контактного центру, зареєстроване 24.12.2014 за №1.6-2491, в листопаді 2015 виконано ремонт пошкодженої частини фасаду 1-го поверху будинку АДРЕСА_8 .

Відповідно до акту від 09.03.2018, складеного мешканцями квартир АДРЕСА_18 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_19 будинку АДРЕСА_8 , після реконструкції квартири АДРЕСА_2 та здачі в експлуатацію згідно з декларацією інспекції ДБК у Львівській області від 03.08.2012 №ЛВ1421213246 та після перепланування даної квартири АДРЕСА_2 на дві окремі квартири (+ квартира АДРЕСА_17 , відчули на собі в наступні роки халтурність даних реконструкцій та некомпетентність та халатність посадових осіб, які прийняли кв. АДРЕСА_7 в експлуатацію в сім`ї Іванець; як пізніше виявилось в утворенні при реконструкції дири даху насипало снігом та задувало дощем на сусіднє горище, що призводило до затоплення квартир, а каналізація підключена до незадіяної труби, яка закінчувалась в стіні квартири АДРЕСА_4 .

Зі змісту акта від 31.05.2018, складеного заступником начальника відділу житлового господарства ФРА, директором ЛКП "Навколо базару" та майстром з експлуатації вбачається, що при обстеженні квартири АДРЕСА_4 встановлено, що в колишньому туалеті загального користування, який станом на 31.05.2018 знаходиться у власності мешканців кв. АДРЕСА_4 , з 2008 року знаходиться недіючий каналізаційний стояк, діючий каналізаційний стояк з частково заміненою ділянкою функціонує; також труби (пластикові) холодного водопостачання змонтовані мешканцями квартири АДРЕСА_4 від стояка водопостачання; штукатурка стін туалету частково пошкоджена, має місце на одній із стін тріщина (шириною розкриття до 2-3 см.); по периметру приміщення туалету встановлено металоконструкції на висоті орієнтовно 3 м. під час виконаних робіт в данному будинку на замовлення ФРА у 2015 році; підлога туалету була частково відновлена у 2015 році та на даний час інша частина не відновлена мешканцями через незавершення робіт з реконструкції; до приміщення туалету примикає суміжна стіна житлової кімнати, на якій спостерігається місцями спучення побілки, плями зволоження стін не спостерігається; на іншій стіні під збитою штукатуркою (3 на 3 см.) має місце просмолення ділянки стін, які мешканці провели в 2014 році.

Згідно акту від 05.06.2018, складеного заступником начальника відділу житлового господарства ФРА, директором ЛКП "Навколо базару" та майстром дільниці ЛКП "Навколо базару", за результатами обстеження 4-го під`їзду житлового будинку АДРЕСА_8 встановлено, що стіни приміщень квартири АДРЕСА_2 , яка розміщена на 3-му поверсі вищевказаного житлового будинку сухі, сирості не виявлено; в квартирі АДРЕСА_12 , яка розміщена на 2-му поверсі вищевказаного житлового будинку виявлено незначні місця зволоження стіни та стелі житлової кімнати; стіни в приміщеннях вбиралень загального користування, які примикають до вищезазначених квартир сухі, сирості не виявлено.

Також, ОСОБА_1 02.06.2021 звертався до міського голови Львова ОСОБА_16 з заявою (вимогою) про визнання недійсною декларації департаменту ДАБІ у Львівській області за №ЛВ014212132964 від 03.08.2012 та розпорядження Франківської районної адміністрації від 03.10.2013 за №410 про дозвіл на здійснення розподілу та перепланування кв. АДРЕСА_2 на дві окремі квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 за рахунок горища.

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст.379 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст.382 ЦК Україниквартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Статтею 383 ЦК Українивизначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

За вимог ч. 1, 2, 4ст. 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.Власність зобов`язує.

Частинами першою тадругою 22 статті ЦК Українивизначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 23 ЦК Українивстановлено, зокрема, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із пошкодженням її майна.

Згідно ч. 3ст. 386 ЦК Українивласник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Так, відповідно до ч. 1ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У пункті 2постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 за № 6, визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином, для покладення відповідальності на заподіювача майнової шкоди необхідна сукупність таких обов`язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина в заподіянні шкоди, тобто деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Згідно із частиною першоюстатті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 1192 ЦК Українипередбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, у відповідності з вимогами ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності з вимогами частин 1, 2статті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 2статті 78 ЦПК Україниімперативно встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як на докази обґрунтування позовних вимог та завдання позивачу шкоди відповідачами в розмірі 13360,00 грн., позивач ОСОБА_1 , серед іншого, долучає до позовної заяви акт від 28.08.2014, заяву мешканців будинку АДРЕСА_8 від 18.07.2017, акт від 09.03.2018, акт від 31.05.2018 та Звіт про визначення розміру збитків №S663032528 від 07.08.2018.

Надаючи оцінку вищевказаним доказам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт.

Додатком 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій встановлено форму згаданого акта. Тобто факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника (власника) будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача, орендаря, квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено що згадані особи (прізвище ім`я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій визначено, що з актом про залиття повинні бути ознайомлені мешканці відповідних квартир шляхом його підписання, що дає змогу майбутньому відповідачу включити до акту свої пояснення. Окрім цього, в актах повинна бути вказана чітка причина залиття, як того вимагає Додаток 4 до п. 2.3.6 зазначених Правил: «чітко зазначити причини, а саме несанкціоноване втручання мешканців кв. №___ у роботу системи (заміна радіаторів, трубопроводів, вентилів, рушникосушарок тощо), незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін.».

Акти від 28.08.2014 та від 09.03.2018, надані позивачем, не відповідають вищезазначеним вимогам, оскільки такі складено мешканцями будинку АДРЕСА_8 , однак без участі представника організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинку, представника організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи водопостачання та водовідведення, такий не затверджений начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинку.

Щодо акту від 31.05.2018, наданого позивачем до позовної заяви, суд зазначає, що такий також не може бути належним доказом вини відповідачів та причинно-наслідкого зв`язку між їх виною та завданою позивачу шкодою, оскільки в акті не зазначені причини залиття квартири позивача, конкретний проміжок часу, коли сталося вказане залиття, особи, винні у залитті квартири позивача та перелік пошкоджених унаслідок залиття приміщень квартири, їх розмір та обсяги необхідного ремонту приміщень квартири. Більш цього, вказаним актом взагалі не встановлено факту залиття квартири позивача.

Представник позивача в судових дебатах покликалась на постанову Верховного Суду у справі №761/12945/19 від 27.05.2021, відповідно до якої начеб-то «невстановлення причин залиття в акті не може вплинути на їх відхилення при постановленні рішення». Однак, суд вважає таке покликання не обгрунтованим, з огляду на таке.

В зазначеній Постанові Верховний Суд не констатував наведені представником позивача твердження. Зокрема, в зазначеній постанові правовідносини були інші. Дійсно, в актах не було зазначено причини залиття квартири, оскільки відповідач не надав доступу до своєї квартири, однак такі акти були складені належним суб`єктом та в них був зафіксований сам факт залиття квартири, а в подальшому факт залиття квартири був підтверджений висновком експертно-будівельного дослідження.

В даній справі акти складені неналежними особами, без залучення організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинку, не зафіксовано факту залиття квартири позивача та не має висновку експертно-будівельного дослідження.

Натомість в постановах у справі №2-1974/11 від 21.02.2018, у справі №465/2120/14-ц від 10.05.2018, від 26 вересня 2018 року у справі № 569/14230/15-ц, від 21 лютого 2018 року у справі № 2-1974/11, від 22 травня 2019 року у справі №640/8205/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 711/7670/16-ц Верховний Суд прийшов до висновку, що акт залиття квартири, який не містить необхідних реквізитів, не може бути належним і допустимим доказом заподіяння майнової шкоди.

Відтак, як докази наявності вини відповідачів суд вищевказані акти враховувати не може. Зазначені акти не можуть бути належними та допустимими доказами заподіяння відповідачами майнової шкоди.

З приводу тверджень сторони позивача, що ЛКП «Навколо базару» не реагувало на скарги, подані до них, суд зазначає наступне.

Згідно ст.323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч.1 ст.323 Житлового кодексу України (далі ЖК) громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 (далі - Правила), а Порядком обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунальногогосподарства України 15.08.2018 року № 219 (далі - Порядок) визначено механізм обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного житлового будинку, забезпечення їх належного функціонування, технічного обслуговування та ремонту з метою надійного та безпечного надання споживачам відповідних комунальних послуг.

Згідно з п.32 Правил виконавець зобов`язаний, зокрема, утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт.

Пунктами 4, 5 Порядку передбачено, що обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації.

Разом з тим, відповідно до відповіді ЛКП «Навколо базару» №433 від 30.12.2014, наданої начальнику відділу житлового господарства Франківського району, відповідно до звернення мешканки квартири АДРЕСА_5 щодо витоку з мереж водовідведення, на центральну диспечерську службу міста, зареєстрованого 09.12.2014, працівниками ЛКП «Навколо базару» проведено обстеження та розпочаті підготовчі роботи для забезпечення доступу до пошкодженої ділянки мережі, враховуючи, що дана ділянка розміщена під перекриттям підлоги першого поверху приміщень туалетів загального користування 1-го поверху; мешканці квартири АДРЕСА_4 не надають працівникам ЛКП доступу до даних приміщень для можливості виконання ремонтних робіт.

Окрім цього, згідно акту від 24.12.2014 працівники ЛКП прибули за адресою: АДРЕСА_8 (4 під`їзд) для проведення робіт по заміні частини мережі водовідведення туалетів загального користування 3-го і 4-го під`їздів, однак мешканці квартири АДРЕСА_4 для проведення таких робіт не надають доступу.

Відтак, суд не бере до уваги такі твердження сторони позивача, оскільки вказане спростовується наявними в матеріалах справи вищевказаними доказами, згідно яких працівники ЛКП прибували за адресою: АДРЕСА_8 , однак доступу до приміщень для можливості проведення ремонтних робіт мешканці квартири АДРЕСА_4 їм не надали.

Зі змісту заяви мешканців будинку АДРЕСА_8 голові Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 18.07.2017 вбачається, що «в серпні 2014 року, коли начальник ЛКП «Навколо базару» п.Пех А. сказав п.Іванець злити воду (каналізаційні стоки) зі своєї новозбудованої квартири ці каналізаційні стоки потекли з труби, яка закінчувалась в стіні кв. АДРЕСА_4 , стіна була роздовблена і це все було добре видно; ця труба була давно закинута і не використовувалась під каналізацію будинку».

Разом з тим, обставини, викладені у вказаній заяві, не підтверджені жодними іншими доказами, а тому не можуть братись до уваги судом, як єдиний доказ вини відповідачів у завданні шкоди позивачу. Окрім того, зі змісту такої заяви вбачається, що у ній описані події, які відбувались в серпні 2014 року за участі начальника ЛКП «Навколо базару» Пех А., однак матеріали справи не містять будь-яких актів за серпень 2014 року за участі начальника ЛКП «Навколо базару», які б підтвердили, що дійсно така ситуація мала місце. Також, слід звернути увагу на те, що події, які зафіксовані в заяві мешканців будинку АДРЕСА_8 мали місце в серпні 2014 року, а заява мешканців складена аж через три роки після вказаних подій, що позбавляє суд дослідити достовірність викладених у заяві обставин у сукупності з іншими доказами.

Надаючи оцінку наданому позивачем Звіту про визначення розміру збитків №S663032528 від 07.08.2018, слід зазначити наступне.

Так, з приводу наданого позивачем звіту про визначення розміру збитків №S663032528 від 07.08.2018 представник відповідачів ОСОБА_7 в судовому засіданні вказав, що оцінювач ОСОБА_17 не є належним суб`єктом оцінювання завданої шкоди, оскільки такий є адвокатом, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру адвокатів України. Також зазначив, що наданий позивачем висновок не містить попередження оцінювача про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Надаючи оцінку вказаним твердженням, суд зазначає наступне.

Відповідно до наданого Витягу з Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_17 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №001211 від 09.11.2018.

Разом з тим, наданий позивачем звіт про визначення розміру збитків №S663032528 виконаний ОСОБА_17 07.08.2018, тобто до отримання права на заняття адвокатською діяльністю.

Відтак, судом встановлено, що ОСОБА_17 , як оцінювач відповідно до кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ 2451-1 від 23.06.2001, був належним суб`єктом оціночної діяльності та міг надавати такі висновки.

Щодо відсутності у звіті про визначення розміру збитків №S663032528 від 07.08.2018 попередження оцінювача ОСОБА_17 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, суд зазначає наступне.

Статтею 102 ЦПК України передбачені вимоги до висновку експерта, зокрема частиною сьомою цієї статті передбачено, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Враховуючи, що до суду позивачем було подано не висновок експерта, а звіт про визначення розміру збитків, суд не бере до уваги твердження представника відповідачів щодо невідповідності вищевказаного звіту вимогам ст.102 ЦПК України.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до Висновку про визначення розміру збитків від 07.08.2018, розмір збитків, спричинених залиттям приміщення №46-4 та №46-6 квартири АДРЕСА_5 становить 13360,00 грн.

Зі змісту вищевказаного висновку вбачається, що оцінювачем встановлювався розмір прямих збитків, спричинених залиттям приміщення №46-4 та №46-6 (згідно технічного паспорту) квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_23 , а метою оцінки є визначення величини прямих збитків на основі огляду та інформації, наданій замовником.

Разом з тим, у наданому позивачем звіті не вказано дату, коли сталося залиття квартири та для розрахунку використано інформацію, надану самим замовником, тобто позивачем, а не належний акт, складений комісією, який б відповідав вимогам, встановленим до такого акту.

Окрім цього, оцінювачем зроблено висновок про розмір прямих збитків, спричинених залиттям приміщень, не зазначаючи жодного доказу, який підтверджував факт залиття, місця та часу залиття. Такі відомості відсутні у висновку про визначення розміру збитків від 07.08.2018.

Також, з вищевказаного висновку вбачається, що оцінювачем не досліджувалось причин залиття квартири позивача, а відтак наданий позивачем висновок не може бути визнаний належним та допустимим доказом вини відповідачів у залитті квартири позивача.

Окрім того, при наданні оцінки долученому позивачем звіту судом встановлено, що такий є неповним, оскільки до позовної заяви долучено лише титульний аркуш звіту та сторінки №2, 4, 8, 9, 10. Разом з тим, на титульному аркуші згаданого звіту зазначено, що прошито 26 аркушів звіту, що в свою чергу скріплено підписом директора ПП "КГ "Септіма" ОСОБА_17 та печаткою підприємства.

Суд не бере до уваги твердження позивача, що відповідачі ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , внаслідок поділу квартири АДРЕСА_2 на дві окремі квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_24 до недіючої системи водовідведення, підключили до недіючого каналізаційного стояка (ймовірно влаштованого в період будівництва будинку ще на початку 19 ст.), який закінчувався посередині в несучій стіні квартири АДРЕСА_4 (перший поверх): стіна між приміщеннями житлової кімнати(46-4) та туалету (46-6) (згідно технічного паспорту), оскільки жодних доказів вказаного позивачем під час розгляду справи не надано.

Також, суд не бере до уваги твердження сторони позивача щодо вини відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка проявилась у халатному відношенні до своїх обов`язків та полягала у прийнятті в експлуатацію квартири, яка під`єднана до недіючого каналізаційного стояка, оскільки судом встановлено, що Декларація про готовність об`єкта до експлуатації №ЛВ14212132964 реконструкція з роширенням квартири АДРЕСА_1 за рахунок частини об`єму горища, без зміни конфігурації даху, станом на даний момент не є скасованою у встановленому законом порядку.

Окрім цього, слід зазначити, що дана справа перебувала в провадженні суду близько шести років, однак, за цей час позивач не звертався до суду з клопотанням про призначення відповідної судово-будівельної експертизи.

Інших доказів, які б доводили факт спричинення залиття квартири позивача саме відповідачами суду також не надано.

Судом також зазначається, що надані сторонами заяви мешканців будинку АДРЕСА_8 від 15.08.2005 та 20.06.2011 про затоплення підвалів, заява ОСОБА_9 від 23.12.2014, відповідь ФРА ЛМР від 20.01.2015 та 19.11.2015 не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову та не доводять вини відповідачів у заподіянні позивачу матеріальної шкоди.

З урахуванням всіх обставин справи, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустими доказами протиправність (незаконність) дій відповідачів та причинно-наслідковий зв`язок таких дій із заподіяною йому шкодою, а відтак позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів на користь позивача матеріальної шкоди не підлягають до задоволення з підстав та мотивів, викладених вище.

Також, суд відмовляє у стягненні на користь позивача моральної шкоди, оскільки така вимога є похідною від вимоги про стягнення матеріальної шкоди, яка не була доведена.

Крім цього, відповідачами під час розгляду справи зазначалось, що позивач, звертаючись до суду з позовом до них, пропустив строк позовної давності.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до вимог ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як роз`яснено в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові на цих підставах, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, строк позовної давності застосовується судом у тому разі, коли позов є доведеним.

З огляду на викладене, у задоволенні позову слід відмовити, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58(sad) принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Таким чином, інші доводи сторін, які наведені у заявах по суті справи, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з п. 2 ч. 2ст. 141 ЦПК Українисудові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

За ч.ч.1,3ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно дост. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.4ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування відповідачами надано договір про надання правової допомоги №2705/21 від 27.05.2021, укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та адвокатом Колотій Ю.Я., предметом якого є надання професійної правничої допомоги; акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 03.04.2024 до Договору №2705/21 від 27.05.2021, відповідно до якого адвокатом Колотій Ю.Я. надано відповідачам ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 правничу допомогу вартістю 7500,00 грн.; квитанцію про переказ адвокату Колотій Ю.Я. грошових коштів в розмірі 7500,00 грн. за надання правової допомоги по цивільній справі №465/5172/18.

Згідно з приписами ч. 6ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач будь-яких доказів на доведення неспівмірності понесених відповідачами витрат не подав.

Суд визначає, що заявлені позивачем витрати є співмірними зі складністю справи та відповідають критерію реальності, а тому з позивача на користь відповідачів підлягають стягненню витрати на професійну правову допомогу в розмірі 7500,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 263, 265, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, Львівського комунального підприємства «Навколо базару», ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , треті особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Франківська районна адміністрація Львівської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_23 .

Відповідач: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, код ЄДРПОУ 40181003, адреса: м.Львів, вул.Угорська, буд.7а.

Відповідач: Львівське комунальне підприємство «Навколо базару», код ЄДРПОУ 20806739, адреса: м.Львів, вул.Героїв УПА, буд.78.

Відповідач: ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_25 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_25 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_25 .

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_25 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_23 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_12 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_23 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_23 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 04056121, адреса: м.Львів, вул.Генерала Чупринки, буд.85.

Повний текст рішення виготовлено 27.05.2024.

Суддя Ю.С. Марків