Постанова

від 23.05.2024 по справі 441/200/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року

м. Київ

справа № 441/200/17

провадження № 61-7709св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - Приватне акціонерне товариство «МетЛайф»

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «МетЛайф» на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 31 січня 2022 року у складі судді Яворської Н. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року у складі колегії суддів Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «МетЛайф» (далі - ПрАТ «МетЛайф») про стягнення страхового відшкодування за договором страхування життя.

Позов мотивований тим, що 29 січня 2016 року він подав у страхову компанію ПрАТ «МетЛайф» заяву про страхування, а 01 квітня 2016 року, після довготривалої перевірки поданих ним документів, йому видано страховий поліс № 10032408 в страховій компанії ПрАТ «МетЛайф», за яким він був застрахований на всі випадки життя.

11 червня 2016 року з ним стався страховий випадок - нещасний випадок, в результаті якого він був госпіталізований з діагнозом забій-стиснення головного мозку важкого ступеню, гострі епісубдуральні гематоми справа, лінійний злам скроневої кістки справа, забої м`яких тканин скроневої ділянки справа, забійна рана лівої слухової мушлі. В процесі лікування йому зробили операцію. Згодом він ще кілька разів лікувався у стаціонарі, 5 днів лежав в реанімації в комі. Після того як він прийшов до тями, ? попросив свого знайомого повідомити про зазначений випадок ПрАТ «МетЛайф».

25 червня 2016 року він подав першу письмову заяву ПрАТ «МетЛайф» про здійснення страхової виплати за страховим полісом № 10032408. Після чого продовжував лікуватись. 09 серпня 2016 року отримав другу групу інвалідності. Всю інформацію разом з оригіналами медичних документів щодо своєї госпіталізації, хірургічного втручання та інвалідність він надав відповідачу.

07 листопада 2016 він отримав відмову ПрАТ «МетЛайф» у здійсненні страхової суми та рішення про припинення дії договору страхування, яка була мотивована тим, що він подав свідомо неправдиві відомості про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку, що є підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат.

Вважає таку відмову надуманою з огляду на те, що заяву про страхування від 29 січня 2016 року заповнював консультант-працівник страхової компанії, тоді як він (позивач) правдиво відповів на всі поставлені запитання. У лютому проходив медичний огляд у лікаря, на який його направили з ПрАТ «МетЛайф», під час якого було пред`явлено всі його медичні документи. Під час цього огляду лікар провів повне обстеження, проводилось опитування, в межах якого він правдиво відповів на всі питання. Крім того, у заяві про страхування він вказував, що у період з 2000 по 2016 років він жодного разу не лікувався та не обстежувався щодо психічних захворювань та нервових розладів. Страховий випадок, який з ним стався, не залежав від жодного психічного захворювання та не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з відсутністю у нього реєстрації як фізичної особи-підприємця. На момент укладення договору страхування відповідачу було відомо про причини, з яких він був звільнений від проходження військової служби, так як при оформленні документів та при медичному огляді він надавав копію обліково-послужної картки до військового квитка.

Він застрахований на випадок постійної непрацездатності внаслідок нещасного випадку, розмір страхової виплати за яким згідно з страховим полісом становить 17 000 000,00 грн. Також він застрахований по програмі *Н/S/Cas «Страхування на випадок хірургічного втручання та/або госпіталізації внаслідок нещасного випадку або через хворобу», якою передбачено, що страховик також здійснює страхові виплати за хірургічне втручання внаслідок нещасного випадку, у випадку госпіталізації за кожен день фактичного перебування на стаціонарному лікуванні після трьох послідовних днів після госпіталізації, виплату за кожен день такої госпіталізації, наступні перебування в лікарні через одну і ту саму причину, якщо між такими перебуваннями пройшло не більше 12 місяців, протягом яких застрахована особа була госпіталізована через цю причину.

ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПрАТ «МетЛайф» на свою користь страхове відшкодування в розмірі 17 120 000 ,00 грн за договором страхування життя (страховий поліс № 10032408), а також 3 % річних в сумі 15 408, 00 грн.

У вересні 2017 року ПрАТ «МетЛайф» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору страхування життя недійсним.

Зустрічний позов мотивований тим, що між товариством та ОСОБА_1 був укладений договір страхування строком дії з 03 березня 2016 року до 03 березня 2051 року, умовами якого було передбачено обов`язок страхувальника сплачувати страхові премії кожного року двічі на рік у розмірі 37 382,00 грн. Однак вже у червні 2016 року ОСОБА_1 повідомив про настання страхового випадку та зазначив, що 11 червня 2016 року у нього сталося запаморочення в голові, в результаті чого він впав та втратив свідомість, та як наслідок отримав закриту черепно-мозкову травму та інші ушкодження.

В ході з`ясування обставин події, що має ознаки страхового випадку, були отримані відомості, існування яких виключає можливість укладення договору страхування. Згідно з довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 (лист від 27 жовтня 2016 року вих. № 2092) ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час за пунктом «б» статті 20 Додатку 2 до Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 04 січня 1994 року № 2. Крім того, з 2002 року страхувальник перебував на обліку в психіатричному кабінеті Городоцької центральної районної лікарні і в 2010 році був знятий з обліку у зв`язку з соціально-трудовою адаптацією. Разом з тим при укладення договору страхування відповідач заперечував наявність у нього відповідних розладів.

Також встановлено, що зазначена страховиком інформація в частині його платоспроможності також не відповідає дійсності. Розпорядженням Самбірської районної державної адміністрації від 26 червня 2015 року № 540 ОСОБА_1 надано дозвіл для нарахування пільг, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Також ОСОБА_1 рекомендовано було працевлаштуватись. Отже, на кінець 2015 року ОСОБА_1 не був працевлаштований, а відомості зазначені страхувальником у декларації - недостовірні.

ПрАТ «МетЛайф» просило суд визнати недійсним з моменту укладення договір страхування життя, укладений між товариством та ОСОБА_1 , укладення якого посвідчено страховим полісом від 01 квітня 2016 року № 100324008.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 21 березня 2018 року справи за первісним позовом та зустрічним позовом об`єднані в одне провадження.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 31 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «МетЛайф» на користь ОСОБА_1 страхову суму в розмірі 6 800 000,00 грн та 3 % річних ? 15 408,00 грн. (

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ПрАТ «МетЛайф» на користь держави 11350 грн судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ПрАТ «МетЛайф» до ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що має місце нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 не умисно та не з його власної волі. Договір страхування, факт укладення якого посвідчує страховий поліс, на момент настання страхового випадку відповідно до вимог закону припиненим не був та продовжив свою дію. Договором страхування, невід`ємною частиною якого є Правила страхування життя, передбачено програму страхування на випадок постійної непрацездатності внаслідок нещасного випадку та до якої долучено таблицю видів втрат непрацездатності і, відповідно, розмір страхових виплат. Як вбачається з виписки з історії хвороби ОСОБА_1 та долучених письмових доказів інвалідність 2 групи йому була встановлена на один рік, на теперішній час, як пояснив ОСОБА_1 , в нього 3 група інвалідності. Судом не здобуто доказів того, що у позивача була і є постійна повна непрацездатність, а отже, з урахуванням таблиці до Правила страхування життя, за умовами якої програмою РІ «Страхування на випадок постійної непрацездатності внаслідок нещасного випадку» передбачено, що «у разі настання випадку, згідно якої у разі втрати кісткової тканини черепа не менше 6 см. кв. розмір страхової виплати не може становити більше 40 % від страхової суми». Таким чином розмір страхового відшкодування складає 6 800 000,00 грн, тобто 40 % від 17 000 000,00 грн.

Ураховуючи, що ПрАТ «МетЛайф» несвоєчасно виконав покладене на нього зобов`язання за договором, задоволенню підлягає й вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов`язання, сума якої складає 15 408,00 грн.

Разом з тим підстави для стягнення додаткових страхових премій відсутні, оскільки відповідач не заперечує у здійсненні їх виплат, що підтверджується листом від 02 листопада 2016 року № 1139-CL.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання договору страхування життя недійсним, суд виходив із того, що укладенню оспорюваного договору та видачі страхового полісу передувало надання ОСОБА_1 пакету документів (заява, копія паспорта, медична анкета від 25 лютого 2016 року, в якій відображено, що ОСОБА_1 мав відстрочку від військової служби, результати обстежень лікарем від 24 лютого 2016 року, декларацію про доходи), які досліджувались чотири місяця і лише після цього було видано страховий поліс. ОСОБА_1 надавав страховику військовий квиток з відповідними записами. При оцінці матеріалів страхової справи ПрАТ «МетЛайф» досліджувала документи та товариству було відомо, що ОСОБА_1 не є військовозобов`язаним. При цьому про діагноз, який був встановлений ОСОБА_1 у 2002 році, він не знав і не міг знати, що підтверджується довідкою лікаря. Документи, які зібрані після настання страхового випадку, суд відхилив, оскільки такі мали бути витребувані, вивчені і узагальнені перед укладенням договору страхування з ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПрАТ «МетЛайф» задоволено частково.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 31 січня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з ПрАТ «МетЛайф» на користь ОСОБА_1 додаткових страхових премій в розмірі 120 000,00 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Стягнуто з ПрАТ «МетЛайф» на користь ОСОБА_1 страхову суму в розмірі 120 000, 00 грн.

Змінено рішення суду першої інстанції в частині розподілу судового збору та стягнуто з ПрАТ «МетЛайф» на користь держави 3 237,60 грн судового збору.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суду погодився з висновком суду про те, що з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, який відповідно до Програми РІ та Програми *H/S/Cas, за якими застрахований ОСОБА_1 згідно з страхового полісу № 100324008 від 01 квітня 2016 року, є страховим випадком, та, відповідно, підставою для здійснення страховиком страхової виплати.

Посилання ОСОБА_1 на втрату ним кісткової тканини черепа площею 27,5 см кв., як на підставу виплати йому 100 % страхової суми (17 000 000,00 грн), є безпідставним, оскільки договором страхування, зокрема Програмою РІ та Таблицею видів втрат, не передбачено здійснення страхової виплати у такому розмірі.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для стягнення з ПрАТ «МетЛайф» на користь ОСОБА_1 3 % річних у розмірі 15 408,00 грн, оскільки наданий позивачем суду апеляційної інстанції розрахунок 3 % річних виходить за межі позовних вимог та не може бути взятий до уваги судом на стадії апеляційного провадження.

Висновок суду першої інстанції про відсутність заперечень ПрАТ «МетЛайф» щодо стягнення на користь ОСОБА_1 додаткових страхових премій спростовується матеріалами справи, а тому, з урахувань положень Програми *H/S/Cas, за якою був застрахований ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для стягнення з ПрАТ «МетЛайф» на його користь 120 000,00 грн страхових виплат згідно з цією програмою.

Проведення перевірки документів, наданих ОСОБА_1 , тривалістю чотири місяці, за наслідками проведення якої власне укладено договір між сторонами, спростовує доводи ПрАТ «МетЛайф» про те, що укладення такого договору стало наслідком отримання товариством недостовірної інформації від ОСОБА_1 . ОСОБА_1 було сплачено ПрАТ «МетЛайф» страхову премію в розмірі 74 764,00 грн. Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору страхування, а підстав недійсності правочину не встановлено.

Аргументи учасників справи

24 травня 2023 року ПрАТ «МетЛайф» подало до Верховного Суду касаційну скаргу та просило скасувати оскаржені судові рішення в частині часткового задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення страхових виплат у розумі 6 800 000,00 грн та 120 000,00 грн, 3 % річних у розмірі 15 408,00 грн, відмови у задоволенні зустрічного позову та направити справу у відповідних частинах на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що положення Закону України «Про страхування» однозначно визначають, що обов`язок здійснення виплати виникає у страхової компанії виключно за умови настання страхового випадку. Аналогічні положення визначені підпунктом 3 пункту 10.1 Правил страхування, які є невід`ємною частиною договору страхування. Таким чином, суди мали встановити факт настання страхового випадку. За Програмою РІ (пункт 2) страховим випадком є постійна непрацездатність застрахованої особи внаслідок нещасного випадку. Страховим випадком за цією програмою є не сам факт втрати кісткової тканини черепа, а лише якщо втрата зумовлена нещасним випадком. За змістом підпунктів 3.1.1-3.1.4 Програми *H/S/Cas страховим випадком є не сам факт розладу здоров`я, а лише якщо такий розлад зумовлений нещасним випадком або ж хворобою. Отже, обома програмами страхування, за якими були стягнуті страхові виплати, визначено, що страховими випадками є визначені ними ушкодження здоров`я за умови, що вони є результатом нещасного випадку. Для встановлення факту страхового випадку та стягнення страхової виплати суди попередніх інстанцій мали встановити конкретну подію, що може бути кваліфікована як нещасний випадок. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що тілесні ушкодження отримані ним внаслідок нещасного випадку, однак жодним чином не конкретизує про яку саме подію йде мова та що є нещасним випадком. У свою чергу у заяві про здійснення страхової виплати, в наданих поясненнях як свідка в рамках кримінального провадження від 12 червня 2016 року № 12016140180000458, відкритого за фактом його госпіталізації, неодноразово повідомлялось, що отримані ОСОБА_1 травми є наслідком втрати свідомості та падіння з висоти власного росту. Як наслідок, у постанові від 26.09.2017 року про закриття вказаного кримінального провадження зазначається, що «Під час допиту ОСОБА_1 зазначив, що тілесні ушкодження з якими він доставлений в Городоцьку ЦРЛ, останній отримав від падіння, ніхто йому цих тілесних ушкоджень не наносив, потерпілим себе не вважає, претензій до нікого не має». Разом з тим, висновком комісійної судово-медичної експертизи спростовуються повідомлені ОСОБА_1 факти щодо обставин отримання ним тілесних ушкоджень. З огляду на викладене, ОСОБА_1 повідомлено недостовірні відомості щодо обставин отримання ним тілесних ушкоджень.

При укладенні договору страхування ОСОБА_1 була надана недостовірна інформація щодо стану власного здоров`я. У пункті 4.3 блоку «Інформація щодо застрахованої особи/страхувальника» заяви про страхування ОСОБА_1 було запропоновано надати відомості про проходження лікування та/або обстеження з приводу психічних або нервових розладів, однак страхувальник не навів будь-яких застережень щодо таких обставин, а підписанням пункту 4.10 Заяви про страхування фактично задекларував, що не лікувався і не обстежувався у зв`язку з психічними або нервовими розладами. Так само, відповідаючи на питання підпункту «б» пункту 2 Медичної анкети щодо лікування або наявності симптомів нервових або психічних хвороб/розладів, ОСОБА_1 дав негативну відповідь. Разом з тим, у ході з`ясування обставин травмування ОСОБА_1 товариство одержало від ІНФОРМАЦІЯ_1 інформацію про те, що страхувальник був визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час, оскільки має розлади психіки. Крім того, з 2002 року він перебував на обліку в психіатричному кабінеті Городецької центральної районної лікарні. Посилання суду на те, що ОСОБА_1 не був обізнаний про встановлений йому діагноз спростовуються матеріалами справи. Отже, зазначені в заяві про страхування та медичній анкеті відомості є невиправданими. Крім того, відповідаючи на питання підпункту «б» пункту 2 медичної анкети щодо наявності запаморочень ОСОБА_1 надав негативну відповідь, однак, будучи допитаним в рамках згаданого кримінального провадження № 12016140180000458 повідомив протилежне. Більше того, страхувальник в силу вимог положень Правил страхування повинен був не лише надати правдиву і повну інформацію щодо всіх відомих йому обставин, що мають значення для оцінки страхового ризику, а й надалі інформувати про будь-яку зміну страхового ризику.

Звертає увагу, що рідний брат ОСОБА_1 ? ОСОБА_2 , будучи допитаним як свідок по зазначеному кримінальному провадженню вказав, що ОСОБА_1 10 червня 2016 року (тобто напередодні його травмування) повідомив, що «робить собі групу по інвалідності. ОСОБА_1 мав лягати на лікування у медінститут. Також ОСОБА_1 повідомив, що лікар сказав, що він на вихідні дні (11-12 червня 2016 року) повинен лягати на лікування. Про те, що він лягає на лікування ОСОБА_1 нікому не мав говорити і виключити телефон щоб ні з ким не спілкуватись». У свою чергу суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотання товариства про виклик та допит як свідка ОСОБА_2 щодо зазначених обставин, які, очевидно, є пов`язаними.

Незаконними є судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, оскільки інформація про наявність у ОСОБА_1 психічних розладів була невідома товариству на момент укладення договору страхування, а страхувальником натомість повідомлено про відсутність у нього будь-яких психічних розладів. Отже, укладення договору страхування стало наслідком отримання товариством недостовірної інформації від ОСОБА_1 . При цьому правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. Всупереч вказаному, у товариства є підстави стверджувати, що ОСОБА_1 не мав на меті отримувати страхові послуги протягом всього строку дії договору (більш того, не мав такої можливості), а договір страхування укладено, ймовірно, лише з метою отримання максимальної страхової виплати у найкоротші терміни після укладення договору страхування. При укладенні договору страхування товариством запитувалась інформація щодо платоспроможності страхувальника з огляду на необхідність сплати ним протягом тривалого періоду (35 років) щорічних страхових премій у досить значному розмірі. З цією метою ОСОБА_1 надав декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2015 рік, на підставі якої було зроблено висновок про можливість сплачувати ним страхові премії. Разом з тим така інформація не відповідає дійсності, оскільки встановлено, що сім`я ОСОБА_1 розпорядженням голови Самбірської районної державної адміністрації від 26 червня 2015 року та від 15 грудня 2015 року (незадовго до звернення з заявою про страхування) надано дозвіл для нарахування пільг, державної соціальної допомоги (субсидії) малозабезпеченим сім`ям. Відповідно до останнього розпорядження ОСОБА_1 рекомендовано працевлаштуватись, а отже станом на кінець 2015 року він не був працевлаштований. Жодних доказів його платоспроможності матеріали справи не містять. Судом першої інстанції від органів Державної фіскальної служби України витребовувалась інформація щодо доходів ОСОБА_1 , однак відповідно до отриманої відповіді вбачається, що жодних доходів останній не отримував. Серед іншого, не отримував доходів від ТОВ «Західагропромтранс», де, на переконання суду першої інстанції, був працевлаштований ОСОБА_1 . Більш того, інформація щодо працевлаштування спростовується матеріалами кримінального провадження, в межах якого свідки зазначили про неофіційне працевлаштування ОСОБА_1 охоронцем.

Також суди не допитали колишню дружину ? ОСОБА_3 та не витребувано у Самбірської районної державної адміністрації Львівської області інформації і документів щодо призначення сім`ї ОСОБА_1 державної соціальної допомоги (субсидії), яка призначається малозабезпеченим сім`ям, що призвело до неповного з`ясування обставин справи.

Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування:

частини другої статті 8, частини першої статті 16, пункту 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» щодо подібних правовідносин, а саме ? можливість визнання страховим випадком ушкодження/розладу здоров`я страхувальника, отриманого ним за невстановлених обставин (оскільки повідомлені ним обставини травмування спростовуються висновком судово-медичної експертизи), якщо згідно договору добровільного страхування життя страховим випадком вважається таке ушкодження/розлад здоров`я виключно за умови, що воно отримане внаслідок нещасного випадку;

пункту 3 частини першої статті 26 Закону України «Про страхування» щодо подібних правовідносин, а саме: можливість відмови у здійсненні страхової виплати на підставі того факту, що повідомлені страхувальником обставини події, яка може мати ознаки страхового випадку, спростовуються висновком судово-медичної експертизи, а отже є неправдивими; можливість відмови у здійсненні страхової виплати на підставі повідомлення страхувальником при укладенні договору добровільного страхування життя недостовірних відомостей щодо стану його здоров`я (зокрема, щодо відсутності психічних або нервових розладів/захворювань, запаморочень), які потім, за його твердженням, стали причиною настання страхового випадку (в контексті запаморочень).

07 липня 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу відхилити.

При заповненні заяви і оформленні відповідних документів саме представник ПрАТ «МетЛайф» пропонував програми страхування. Він хотів застрахуватись на 100 000-200 000 грн, проте страховий агент, дізнавшись, що він заробляє 2 000-3000 євро, запропонував страхування на всі випадки життя. Два місці страхова компанія перевіряла його документи, зокрема і військовий квиток. Він двічі сплатив (в тому числі й після настання страхового випадку) внески за договором у розмірі 37 000,00 кожна.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, відмовлено у задоволенні клопотання ПрАТ «МетЛайф» про витребування доказів та у задоволенні заяви ПрАТ «МетЛайф» про зупинення виконання оскаржених судових рішень.

В ухвалі зазначено, що касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень ПрАТ «МетЛайф» вказало, що суди не врахували правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 23 квітня 2012 року у справі № 6-101цс11, в постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 130/928/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 389/1189/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). ПрАТ «МетЛайф» також зазначило, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 8, частини першої статті 16, пункту 3 частини першої статті 20, пункту 3 частини першої статті 26 Закону України «Про страхування», частин третьої, п`ятої статті 203 ЦК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім цього, суди не дослідили зібрані у справі докази і безпідставно відхилили його заяву щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 рокусправу призначено до судового розгляду.

Судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення страхових сум в розмірі 6 800 000,00 грн, 120 000,00 грн і 3 % річних у розмірі 15 408,00 грн, а також в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ПрАТ «МетЛайф» про визнання недійсним договору страхування. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 29 січня 2016 ОСОБА_1 подав заяву № 10 з усіма необхідними документами про укладення договору довгострокового страхування життя з ПрАТ «МетЛайф». Загальна страхова премія з урахуванням періодичності, що підлягає сплаті на поточний рахунок страховика, складає 37 382,00 грн, а річний еквівалент страхової премії ? 71 891,00 грн.

01 квітня 2016 року ОСОБА_1 отримав страховий поліс № 100324008 із зазначенням програми страхування основних ризиків та додаткових ризиків, зокрема, за страховими програмами: РІ «Страхування на випадок постійної непрацездатності внаслідок нещасного випадку» із зазначеною страховою сумою у розмірі 17 000 000, 00 грн; H/S/Cas «Страхування на випадок розладу здоров`я внаслідок нещасного випадку або через хворобу, який призвів до госпіталізації», страхова сума за якою складає 1 000,00 грн; *H/S/Cas «Страхування на випадок розладу здоров`я внаслідок нещасного випадку або через хворобу, який призвів до хірургічного втручання» з страховою сумою у розмірі 100 000,00 грн; *H/S/Cas «Страхування на випадок тимчасової непрацездатності в період одужання після госпіталізації», зазначеної в п. 3.1 Програми, страхова сума ? 500 ,00 грн. Початком дії програми страхування є 03 березня 2016 року, а закінчення її дії - 03 березня 2051 року. Страховий поліс посвідчує факт укладення договору страхування та його виконання.

Згідно з пунктами 2, 2.1 Програми РІ «Страхування на випадок постійної непрацездатності внаслідок нещасного випадку» страховим випадком є постійна непрацездатність застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, яка визначається за допомогою спеціальної Таблиці видів втрат, а страхова виплата здійснюється у відповідному розмірі частини страхової суми, згідно згаданої Таблиці видів втрат.Поняттям «постійна непрацездатність» для цілей даної Програми також охоплюється втрата кісткової тканини черепа по всій його товщині. У разі настання випадку та у разі втрати кісткової тканини черепа не менше 6 см. кв. розмір страхової виплати не може становити більше 40 % від страхової суми (6 800 000 грн., тобто 40 % від 17 000 000).

Згідно з підпунктом 3.1.1-3.1.4 Програми *H/S/Cas страховими випадками є: розлад здоров`я внаслідок нещасного випадку або хвороби, який призвів до хірургічного втручання; та/або розлад здоров`я внаслідок нещасного випадку або хвороби, який призвів до госпіталізації; та/або тимчасова непрацездатність в період одужання після зазначеної госпіталізації (тобто госпіталізації внаслідок нещасного випадку або хвороби); розлад здоров`я внаслідок нещасного випадку або хвороби, який призвів до транспортування застрахованої особи автомобілем «швидкої допомоги» до лікарні з метою зазначеної госпіталізації.

Положення та умови договору страхування були визначені у Правилах добровільного страхування життя, зареєстрованих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг за № 0115339 від 17 грудня 2015 року, які є невід`ємною частиною договору страхування. Згідно з Правилами страхування (розділ «Визначення термінів, які використовуються в правилах») нещасним випадком є випадкова, зовнішня, насильницька, раптова, не спричинена застрахованою особою навмисно та не пов`язана з іншими подіями подія, що сталась протягом строку дії договору страхування та спричинила таке тяжке тілесне ушкодження або таку травму застрахованій особі, в результаті якої вона є тимчасово або постійно, повністю чи частково непрацездатна, потребує госпіталізації чи убита.

Укладенню договору та видачі страхового полісу ОСОБА_1 передувало надання останнім всіх необхідних документів, які вимагались страховиком (заява, копія паспорта, медична анкета від 25 лютого 2016 року, в якій відображено, що позивач мав відстрочку від військової служби, результати обстежень лікарем від 24 лютого 2016 року, декларацію про доходи).

11 червня 2016 року з ОСОБА_1 зазнав численних тілесних ушкоджень, був госпіталізований в лікарню з діагнозом ВЧМТ, забій головного мозку важкого ступеню, гостра епідуральна та субдуральна гематома справа, забій м`яких тканин скроневої ділянки голови справа, забійна рана вушної раковини, які утворилися від дії тупих предметів.

25 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «МетЛайф» із заявою про здійснення страхової виплати згідно з страховим полісом № 100324008.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 338979 ОСОБА_1 з 09 серпня 2016 року до вересня 2017 року встановлено ІІ групу інвалідності.

Листом ПрАТ «МетЛайф» від 02 листопада 2016 року за вих. №1139-СL ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні страхової виплати та повідомлено про припинення дії договору страхування.

Згідно з висновку комісійної судово-медичної експертизи від 12 серпня 2020 року ОСОБА_1 11 червня 2016 року спричинена травма голови. У сукупності вказані травми голови не могли виникнути в результаті однократного самовільного падіння з висоти власного росту через те, що вони розміщені на протилежних ділянках голови. Ушкодження на голові ОСОБА_1 (важкість черепно-мозкової травми, перелом кісток черепа, забій головного мозку) малоймовірно, щоби така травма могла бути спричинена від дій його власних рук. На даний час у ОСОБА_1 виявлені наслідки хірургічного лікування отриманої 11 червня 2016 року важкої закритої черепно-мозкової травми у вигляді дефекту кісток черепа у правій скореневій ділянці.

Позиція Верховного Суду

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23)).

В Дигестах, наприклад, вказувалося, що juris praecepta sunt haec: honeste vivere, alterum non laedere, suum cuique tribuere (норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах). Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року у справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24)).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У частині першій статті 981 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування ? це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (частина друга статті 8 Закону України «Про страхування»).

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком.

Випадки, за умови настання яких страховик має право відмовити у здійсненні страхової виплати, були передбачені у частині першій статті 991 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема:

навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації;

подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

наявність інших підстав, встановлених законом.

Інші підстави для відмови у здійсненні страхової виплати можуть бути передбачені договором страхування (частина друга статті 991 ЦК України в указаній редакції).

У постанові Верховного Суду України від 23 квітня 2012 у справі № 6-101цс11 зроблено висновок, що «обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування. Якщо ж подія, що настала, не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, обов`язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає».

Договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом. Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо: 1) його укладено після настання страхового випадку; 2) об`єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації. Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом (стаття 998 ЦК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У статті 29Закону України «Про страхування» (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір страхування вважається недійсним з моменту його укладання у випадках, передбачених Цивільним кодексом України. Відповідно до цього Закону договір страхування визнається недійсним і не підлягає виконанню також у разі: 1) якщо його укладено після страхового випадку; 2) якщо предметом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили. Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.

Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання (стаття 8Закону України «Про страхування»).

Відповідно до статті 18 цього Закону, для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.

Страхувальник зобов`язаний, зокрема при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику (стаття 21 Закону України «Про страхування»).

Переддоговірний обов`язок страхувальника надати страховику достовірні відомості про фактори ризику є проявом найвищої добросовісності (доктрина uberrima fides) і пов`язаний з ризиковим характером договору страхування. По суті страховику потрібна інформація для оцінки страхового ризику. Цивільне законодавство не містить вказівки про те, який стандарт розкриття інформації майбутнім страхувальником має бути застосований. З урахуванням принципів цивільного права, слід зробити висновок, що для розкриття інформації майбутнім страхувальником потрібно застосувати конструкцію «розумного повідомлення про ризик», тобто, майбутній страхувальник повинен надати інформацію, яку він знає або повинен знати щодо об`єкта, який страхується, та інших обставин, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 753/731/16 (провадження № 61-25171св18).

Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину. Такі висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18).

У частині першій статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (частина перша та друга статті 234 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки (див., зокрема, постанову Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року в справі № 723/405/17 (провадження № 61-46674св18)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі від 13 червня 2018 року у справі №130/928/16-ц (провадження №61-21834св18), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що «встановивши, що сторони у договорі страхування чітко конкретизували та визначили страхові випадки, до яких належать наслідки нещасних випадків, та встановили перелік таких нещасних випадків, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, з урахуванням встановлення позивачу стійкої втрати працездатності внаслідок загального захворювання, а не в результаті нещасного випадку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення страхового відшкодування».

Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 24 жовтня 2018 року у справі № 389/1189/15-ц (провадження № 61-20413св18) зазначив, що «встановивши, що страхувальник надав страховику неправдиві відомості про факт настання страхового випадку, які полягали у намаганні отримати страхове відшкодування за повне відновлення транспортного засобу, хоча обставини страхового випадку свідчать про пошкодження під час пригоди лише передньої частини транспорту, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про часткове стягнення страхового відшкодування. Результат системного аналізу договору страхування, Закону України «Про страхування» та статті 991 ЦК України свідчить про те, що законом та договором передбачений захист страховика від недобросовісних страхувальників, який полягає у праві відмовити страхувальнику у виплаті страхового відшкодування у випадку подання свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку. Таким чином, позивач порушив умови договору страхування, а саме підпункти 11.1.2, 11.1.5 пункту 11.1 договору страхування, а тому страховик обґрунтовано відмовив у виплаті страхового відшкодування з урахуванням статті 979 ЦК України та статті 25 Закону України «Про страхування»».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

У справі, що переглядається:

ПрАТ «МетЛайф» вказувало, що ОСОБА_1 надав завідомо неправдиву інформацію щодо стану свого здоров`я, платоспроможності та про факт настання страхового випадку;

ОСОБА_1 посилався на те, що 11 червня 2016 року з ним стався страховий випадок - нещасний випадок, заяву про страхування від 29 січня 2016 року заповнював працівник страхової компанії, тоді як він правдиво відповів на всі поставлені запитання та надав всі витребувані документи. Страховий випадок, який з ним стався, не залежав від жодного психічного захворювання;

суди встановили, що 01 квітня 2016 року ОСОБА_1 видано страховий поліс №100324008, відповідно до якого позивач застрахований ПрАТ «МетЛайф», крім іншого, за програмами: «Страхування на випадок постійної непрацездатності внаслідок нещасного випадку» (поняттям «постійна непрацездатність» для цілей даної Програми також охоплюється втрата кісткової тканини черепа по всій його товщині. У разі настання випадку та у разі втрати кісткової тканини черепа не менше 6 см. кв. розмір страхової виплати не може становити більше 40 % від страхової суми); «Страхування на випадок розладу здоров`я внаслідок нещасного випадку або через хворобу, який призвів до хірургічного втручання», «Страхування на випадок розладу здоров`я внаслідок нещасного випадку або через хворобу, який призвів до госпіталізації», «Страхування на випадок тимчасової непрацездатності в період одужання після госпіталізації». 11 червня 2016 року ОСОБА_1 зазнав численних тілесних ушкоджень, був госпіталізований в лікарню з діагнозом ВЧМТ, забій головного мозку важкого ступеню, гостра епідуральна та субдуральна гематома справа, забій м`яких тканин скроневої ділянки голови справа, забійна рана вушної раковини, які утворилися від дії тупих предметів; висновком комісійної судово-медичної експертизи від 12 серпня 2020 року підтверджується спричинена травма голови ОСОБА_1 11 червня 2016 року та вказано, що вказані травми не могли виникнути в результаті однократного самовільного падіння з висоти власного росту через те, що вони розміщені на протилежних ділянках голови; малоймовірно, щоби така травма (важкість черепно-мозкової травми, перелом кісток черепа, забій головного мозку) могла бути спричинена від дій його власних рук, на даний час у ОСОБА_1 виявлені наслідки хірургічного лікування отриманої 11 червня 2016 року важкої закритої черепно-мозкової травми у вигляді дефекту кісток черепа у правій скореневій ділянці;

суди не врахували, що переддоговірний обов`язок страхувальника надати страховику достовірні відомості про фактори ризику є проявом найвищої добросовісності (доктрина uberrima fides) і пов`язаний з ризиковим характером договору страхування та необхідністю оцінки страховиком страхового ризику. Майбутній страхувальник повинен надати інформацію, яку він знає або повинен знати щодо об`єкта, який страхується, та інших обставин, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику. Водночас законом передбачений захист страховика від недобросовісних страхувальників, який полягає у праві відмовити страхувальнику у виплаті страхового відшкодування у випадку подання свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку. Положення та умови страхування були визначені у Правилах добровільного страхування життя, зареєстрованих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг за № 0115339 від 17 грудня 2015 року,які є невід`ємною частиною оспорюваного договору страхування. Згідно з цими Правилами нещасним випадком є випадкова, зовнішня, насильницька, раптова, не спричинена застрахованою особою навмисно та не пов`язана з іншими подіями подія, що сталась протягом строку дії договору страхування та спричинила таке тяжке тілесне ушкодження або таку травму застрахованій особі, в результаті якої вона є тимчасово або постійно, повністю чи частково непрацездатна, потребує госпіталізації чи убита. Обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування, у цій справі - постійна непрацездатність внаслідок нещасного випадку. Якщо ж подія, що настала, не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, обов`язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає;

суди не встановили обставин отримання позивачем численних тілесних ушкоджень, які утворилися від дії тупих предметів, не надали належної оцінки висновку комісійної судово-медичної експертизи від 12 серпня 2020 року, що травми голови ОСОБА_1 11 червня 2016 року не могли виникнути в результаті однократного самовільного падіння з висоти власного росту або спричинена від дій його власних рук, тому зробили передчасний висновок, що непрацездатність позивача є наслідком нещасного випадку;

суди не надали належної оцінки та не перевірили доводів ПрАТ «МетЛайф», що ОСОБА_1 надав неправдиву інформацію щодо стану свого здоров`я, зокрема, з урахуванням наданих доказів, що позивач з 2002 по 2010 роки перебував на обліку в психіатричному кабінеті Городоцької центральної районної лікарні і був знятий з обліку у зв`язку з соціально-трудовою адаптацією, та чи міг за таких обставин ОСОБА_1 не знати про такий діагноз. Помилково відхилили доводи відповідача та надані документи з посиланням лише на те, що такі документи мали бути витребувані, вивчені і узагальнені страховиком перед укладенням договору страхування.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Разом з тим, суди зробили правильний висновок про відсутність підстав вважати, що укладення оспорюваного договору не було спрямоване на реальне настання наслідків, відповідач не довів, що страхувальник навмисно ввів страховика в оману щодо обставин, якіунеможливили здійснення страховиком оцінки страхових ризиків, або інших обставин, які мають істотне значення тамогли перешкодити вчиненню правочину, як і інших підстав недійсності договору страхування на момент його укладення.

Тому судові рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ПрАТ «МетЛайф» про визнання недійсним договору страхування належить залишити без змін.

Оскільки встановлено підстави для часткового скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції інші доводи касаційної скарги та підстави відкриття касаційного провадження не аналізує.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині частково ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, судові рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення страхових сум та процентів річних скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в іншій оскарженій частині - залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «МетЛайф» задовольнити частково.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 31 січня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення страхових сум та процентів річних скасувати.

Справу № 441/200/17 в зазначеній частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 31 січня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства «МетЛайф» про визнання недійсним договору страхування залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Городоцького районного суду Львівської області від 31 січня 2022 року та постанова Львівського апеляційного суду від 16 травня 2023 року в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков