Ухвала

від 30.05.2024 по справі 695/1227/24

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 695/1227/24

номер провадження 1-кп/695/327/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2024 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

головуючого: судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 та

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024250370000075 від 16.01.2024 року за обвинувальним актом стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ,

що обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Золотоніського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_5 , що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченій строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, надавши суду письмове клопотання оскільки вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, а саме: ризик переховування з метою уникнення від суду, так як обвинувачена вчинила тяжкий злочин, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження правопорушення, в якому обвинувачується, оскільки будучи засудженою за ч. 2 ст. 309 КК України ОСОБА_5 знову вчинила тяжкий злочин, справа розглядом не розпочата, а тому обвинувачена, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків. За таких обставин, враховуючи, що термін запобіжного заходу, обраного обвинуваченій закінчується 06.06.2024 року, прокурор просив продовжити термін запобіжного заходу на 60 діб.

Обвинувачена у судовому засіданні, посилаючись на практику Європейського суду та чинне законодавство, просила змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки має на утриманні двох малолітніх дітей, має батьків, пенсійного віку, жодним чином уникати суду не буде, так само не буде намагатись незаконно впливати на свідків, а ризики, вказані прокурором, жодним чином не стверджені.

Захисник підтримав клопотання своєї підзахисної та наголосив, що ОСОБА_5 будучи засудженою за ч. 2 ст. 309 КК України обов`язки суду не порушувала, на досудовому слідстві без застосування запобіжного заходу всі вимоги слідчого та прокурора виконувала, оте є всі підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Суд, вирішуючи клопотання, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.,п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Як зазначено вп.79рішення ЄСПЛу справі«Харченко протиУкраїни» від 10.02.2011 року «тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превуалює над принципом поваги до свободи особистості».

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року № 33977/97, п. 81 вказав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Суд при вирішенні клопотання погоджується з прокурором, що наведені ризики є дійсними та триваючими, і на даний час виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 на більш м`який, оскільки обраний запобіжний захід забезпечує належну процесуальні поведінку обвинуваченої.

При цьому суд також враховує суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченій, його вчинення під час іспитового строку, визначеного вироком Чорнобаївського районного суду від 21.09.2023 року, суворість можливого призначеного покарання та реальну небезпеку можливості ухилення від правосуддя у разі зміни обраного щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також суд враховує, що стан здоров`я ОСОБА_5 не перешкоджає утриманню під вартою, так як доказів протилежного стороною захисту не надано. Отже вказані обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що виправдовують потребу у триманні обвинуваченої під вартою та є достатніми та вагомими для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання покладених на обвинувачену процесуальних обов`язків.

За вказаних вище обставин в їх сукупності суд приходить до переконання, що на час розгляду даного клопотання ризики, які були підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати.

Наведені в матеріалах справи обставини в повній мірі підтверджують необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 .

Отже, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, бо у суду є достатні підстави вважати, що інший, більш м`який запобіжний захід, не буде достатнім для запобігання вказаним ризикам, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Дане судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За таких обставин суд вважає, що більш м`якими запобіжними заходами забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_5 неможливо, а тому продовжує термін запобіжного заходу у виді тримання під вартою та відмовляє стороні захисту щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який у виді домашнього арешту.

Враховуючи вищезазначене та керуючись п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177, 181, 194, 196, ст. ст. 369-372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити термін запобіжного заходу тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що обвинувачуються за ч. 2 ст. 307 КК України, на 60 діб, тобто по 28.07.2024 року включно.

Суддя: ОСОБА_1