Постанова

від 29.05.2024 по справі 712/11222/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 712/11222/23Провадження № 22-ц/821/822/24Категорія: 305010100

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.

за участю секретаря: Ярошенка Б.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

представник відповідача: адвокат Дубинський Віктор Михайлович

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дубинського Віктора Михайловича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 лютого 2024 року (ухваленого під головуванням судді Пироженка С.А. в приміщенні Соснівського районногосуду м.Черкаси) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

16 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.08.2023 відповідач ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначено відповідне покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 11 липня 2023 року приблизно о 18 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , на грунті виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій прямий умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, підійшла до позивача ОСОБА_1 , та тримаючи в правій руці поліетиленовий пакет з твердим тяжким предметом нанесла останній один удар у ліву скроневу ділянку голови. Як наслідок, згідно висновку експерта № 02-01/709 від 11.08.2023, у потерпілої ОСОБА_1 мала місце травма голови зі струсом головного мозку. Вказана травма голови відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та не є небезпечним для життя як в момент заподіяння, так і своєму клінічному протіканні.

Так, під час розгляду матеріалів кримінального провадження, потерпілою особою - цивільним позивачем пред`являвся цивільний позов про стягнення з відповідача у повному обсязі збитків, які складалися з вартості лікарських засобів, які необхідні були для відновлення ушкодженням здоров`я, яке заподіяно відповідачем, що підтверджено фіскальним чеком на придбання ліків на суму 3 698 гри. від 12.07.2023 №3000420990. Ліки, які зазначені в чеку, придбавались за призначенням лікарів. Вказана сума є сумою матеріальних збитків.

Крім того, вважає, що діями відповідача їй також завдано моральну шкоду, які оцінює в 50 000 грн.

Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в сумі 3 698 грн., моральну шкоду в сумі 50 000 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 000 грн., а всього 64 698 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 3 698 грн., моральну шкоду в сумі 8 000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 8 000 грн., а всього 19 698 грн.

В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України вже була встановлена вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.08.2023 року, ухваленого на основі викладених у ньому доказів, а також враховуючи надані позивачем письмові докази, що підтверджують понесення матеріальних витрат позивачем, то вимоги позивача в частині відшкодування відповідачем матеріальної шкоди завданої вищевказаним правопорушенням на суму 3 698 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди суд враховуючи характер та обсяг моральних страждань позивача, їх тривалість, інші конкретні обставини справи, а саме те, що дана шкода була понесена нею в результаті злочинних та умисних дій відповідача, порушення в результаті укладу життя позивача, вимоги розумності і справедливості, вважав справедливою та спів розмірною сумою відшкодування моральної шкоди в розмірі 8 000 грн.

З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд першої інстанції вважав, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 11000 грн є завищеним та таким що не відповідає принципу розумності та пропорційності, а тому вважав обґрунтованим, а тому виходячи з критерію реальності адвокатських витрат прийшов до висновку про стягнення з відповідачки на користь ОСОБА_1 8 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційнійскарзі,поданій 02квітня 2024року , представник ОСОБА_2 адвокат Дубинський В.М. вважаючи, що оскаржуване рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди та розподілу витрат на правничу допомогу є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з недотриманням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати в частині відшкодування моральної шкоди та розподілу витрат на правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 маральної шкоди у розмірі 3698,00 грн та зменшити судові витрати на професійну правничу допомогу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга зокрема, мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано ту обставину, що саме агресивна та неправильна поведінка позивачки стала приводом для нанесення їй тілесних ушкоджень. При цьому, відповідачка свою провину визнає повністю.

Судом першої інстанції також не враховано, що відповідачка має на утриманні трирічного сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який часто хворіє, чоловік ОСОБА_2 перебуває у складі Збройних Сил України. Також остання допомагає своїй матері ОСОБА_4 , яка є особою похилого віку та має проблеми зі здоров`ям. Таким чином, матеріальний стан ОСОБА_2 не дає їй об`єктивної змоги відшкодувати моральну шкоду у визначеному судом першої інстанції розмірі. Водночас вважає, що розумним та справедливим відшкодуванням моральної шкоди є розмір в сумі 3698,00 грн.

Також скаржник просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката.

Відзив на апеляційну скаргу

До Черкаського апеляційного суду 13 травня 2024 року від представника ОСОБА_1 адвоката Степаненка О.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважаючи рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 лютого 2024 року законним та обгрунтованим, просив в задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_2 адвоката Дубинського В.М. відмовити та стягнути витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00 грн.

Фактичні обставини справи

Як встановлено судом першої інстанції, вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.08.2023 відповідач ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначено відповідне покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 11 липня 2023 року приблизно о 18 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , на грунті виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій прямий умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, підійшла до позивача ОСОБА_1 , та тримаючи в правій руці поліетиленовий пакет з твердим тяжким предметом нанесла останній один удар у ліву скроневу ділянку голови. Як наслідок, згідно висновку експерта № 02-01/709 від 11.08.2023, у потерпілої ОСОБА_1 мала місце травма голови зі струсом головного мозку. Вказана травма голови відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та не є небезпечним для життя як в момент заподіяння, так і своєму клінічному протіканні.

Як вбачається з вказаного вироку, потерпілою у кримінальному провадженні є ОСОБА_1 .

Позивачем надано суду фіскальний чек на придбання ліків на суму 3 698 гри. від 12.07.2023 №3000420990. Ліки, які зазначені в чеку, придбавались за призначенням лікарів. На підтвердження цього позивачем надано рекомендації лікаря КНП «Черкаська міська консультативно-діагностична поліклініка» ОСОБА_5 від 12.07.2023.

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідьсудді-доповідача,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 адвокатаДубинського В.М.не підлягаєдо задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 лютого 2024 року оскаржується в частині стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу, а тому в частині стягнення матеріальних збитків не переглядається судом апеляційної інстанції.

Ухвалюючи рішення в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції вважав, що справедливим та співмірним буде розмір морального відшкодування у розмірі 8 000,00 гривень, і саме такий розмір буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції вірними, з огляду на таке.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. ухвалу Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 216/3521/16-ц, постанову Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19).

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц).

У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі №372/2085/16-ц зазначено, що:

«під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди».

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування. Допустимість доказів характеризується органічним зв`язком процесуальної форми засобів доказування та законністю отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.

Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. Разом з тим суд повинен в мотивувальній частині рішення зазначити, чому саме він цей доказ відхиляє.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши, що ОСОБА_2 , завдано шкоду здоров`ю позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що моральна шкода має бути відшкодована. Судом першої інстанції, вірно взято до уваги обсяг моральних страждань позивача, їх тривалість, а також те, що дана шкода була понесена нею в результаті злочинних та умисних дій відповідача, порушення в результаті укладу життя позивача. Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду та, відповідно до встановлених обставин справи, вважає справедливою та співрозмірною сумою відшкодування моральної шкоди в розмірі 8 000 грн., яку вірно визначив суд першої інстанції.

Доводи скаржника про те, що відповідачка не має можливості відшкодувати вказаний розмір моральної шкоди суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі не підтверджені належними та достатніми доказами. Сам по собі факт хвороби сина та матері відповідачки не дає підстав стверджувати, що останні перебувають на її утриманні. До того ж, розмір відшкодування моральної шкоди, який задоволено судом є значно меншим ніж той, що був заявлений позивачкою при подачі позову.

Твердження скаржника про те, що нанесення тілесних ушкоджень було спровоковано саме ОСОБА_1 не спростовують той факт, що саме остання окрім матеріальних збитків безумовно понесла моральних та душевних страждань в результаті злочинних та умисних дій відповідача.

На думку колегії суддів, за обставинами даної справи, розмір моральної шкоди у розмірі 8000,00грн. відповідає вимогам розумності та справедливості та не призводить до збагачення позивача, і не може вважатися непомірним для відповідача.

Підстав для переоцінки цих обставин, повно вставлених судом першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Відтак, доводи апеляційної скарги позивача у цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Надаючи оцінку доводам скаржника в частині зменшення витрат на правничу допомогу адвоката колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

При визначенні суми конкретного відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки викладені також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктами 1-3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі частково задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до положень частини 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 цього Кодексу).

Представником ОСОБА_1 адвокатом Степаненком О.М. на адресу суду були надані докази, які об`єктивно та документально підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвокатом в загальному розмірі 11000 грн.

Однак, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що заявлений позивачем розмір правової допомоги є неспівмірним з розміром заявлених позовних вимог та обсягом виконаних адвокатом робіт, з яким погоджується апеляційний суд. А тому, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, кількість судових засідань, з врахуванням виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторін, суд прийшов до висновку про часткове задоволення клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу та вважав за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 8 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За результатами перегляду рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає обґрунтованих підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 374 та статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представником ОСОБА_1 адвокатом Степаненком О.М. заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн.

На підтвердження понесених витрат надано додатковий договір №1384/2 від 13 травня 2024 року, детальний опис робіт, платіжну інструкцію від 10 травня 2024 року, акт виконаних робіт до додаткового договору №1384/2 від 13.05.2024 року на суму 5000 грн.

Разом з тим, зважаючи на вищезазначені критерії розміру гонорару, складність справи та реально витрачений час на надання адвокатських послуг, а також те, що надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції є менш об`ємною, аніж в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до переконання про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дубинського Віктора Михайловича залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 лютого 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 2500,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

О.М.Новіков