Рішення

від 28.05.2024 по справі 160/7018/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року Справа № 160/7018/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРКОН-Д» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БАРКОН-Д» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA110130/2023/000208/1 від 10.11.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення легкового автомобілю позивач подав до Дніпровської митниці електронну митну декларацію №23UА110130023084U4 від 09.11.2023 року, а також всі передбачені митним законодавством обов`язкові документи. Митна вартість придбаного товару була визначена позивачем за основним методом, передбаченим Митним кодексом України, а саме - за ціною договору.

Вказано, що надані позивачем митниці документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому, на думку позивача, зазначені відповідачем підстави для коригування митної вартості товарів є безпідставними.

Проте, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та виніс рішення №UA110130/2023/000208/1 від 10.11.2023 про її коригування, за яким митну вартість товару визначено за резервним методом. При цьому, відповідачем не наведено жодного доводу, з якого декларант не міг застосувати визначення митної вартості за ціною договору та безпідставно застосував резервний метод визначення митної вартості придбаного позивачем оминувши інші другорядні (попередні) методи, які один за одним повинні застосовуватися при визначенні ціни ввезеного товару на митну територію України, які передують резервному. Також, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви, які стали підставою для коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 року задоволено заяву Дніпровської митниці про продовження процесуального строку для надання відзиву по адміністративній справі №160/7018/24.

18.04.2024 року відповідачем було надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих позивачем до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 МКУ, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митно вартості (п. 3 ст. 53 МКУ), а саме:

- відповідно до графи 4 «місце та дата завантаження» наданої до митного контролю CMR від 02.11.2023 № 0056 зазначено Bannepoort 2 4205 MZ Gorinchen, що не відповідає заявленим у контракті та в інвойсі умовам поставки FCA Hindenburg Gorinchen 1 Netherland;

- відповідно до відомостей, зазначених у автотранспортній накладній CMR від 02.11.2023 № 0056, місце розвантаження визначене с. Орлівщина (Дніпропетровська обл.), однак, за умовами договору-заявки на перевезення від 02.11.2023 № 02-1/11- 2023 між перевізником (ФОП ОСОБА_1 ) та позивачем адреса завантаження зазначена м. Дніпро, що суперечить наданими перевізником товаросупровідним документів;

- зазначене свідчить про не включення до ціни товару усіх складових за маршрутом переміщення товару, у тому числі за маршрутом Bannepoort 2 4205 MZ Gorinchen - Hindenburg Gorinchen 1 Netherland;

- у графі 2 автотранспортної накладної CMR від 02.11.2023 № 0056 зазначено отримувача товару ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ-К», 51215, Орлівщина, Україна, що не відповідає умовам Контракту та може свідчити про залучення до зовнішньоекономічної операції третіх осіб та як наслідок, наявність додаткових посередницьких витрат;

- відомості щодо договірних відносин, а також документи купівлі-продажу між ТОВ «ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ-К» та Продавцем ALIKA-L sp. z o.o. у митного органу відсутні;

- перевізником ФОП ОСОБА_1 надано довідку від 08.11.2023 №б/н про допущену помилку при заповненні CMR від 02.11.2023 № 0056;

- відповідно до даних, наявних у Журналі пропуску через митний кордон, перевізником на кордоні виступала особа ТОВ «АВТО ХАНТЕР» (витяг з Журналу додається до відзиву на позовну заяву), відповідно, рахунок на оплату транспортних послуг до митного кордону має бути від ТОВ «АВТО ХАНТЕР», проте, до митного контролю документи щодо вартості послуг зазначеного перевізника не наддавалось. Вищезазначене, на думку відповідача, викликає сумніви, що саме перевізником ФОП ОСОБА_1 було складено та заповнено автотранспорту накладну CMR від 02.11.2023 № 0056;

- до митного контролю не надано відомостей щодо експедиторського договору, при цьому у договорі-заявці на перевезення від 02.11.2023 № 02-1/11-2023 фігурують відомості про включення експедиторських витрат до вартості перевезення; при чому в наданих до митного контролю документах відсутні відомості щодо числових значень таких витрат;

- оскільки виконавцями перевезення виступають різні особи, такі як ТОВ «АВТО ХАНТЕР» та ФОП ОСОБА_1 , одним із них є фактичний перевізник (зазначений у CMR), а інша особа є експедитором;

- при здійсненні міжнародних перевезень має бути укладений договір перевезення або договір транспортно-експедиторського обслуговування або договір експедирування тощо, натомість до митного контролю надано лише договір-заявку на перевезення від 02.11.2023 № 02-1/11-2023 без посилання на відповідний договір, в якій загальну вартість перевезення складає сума 132 606 грн, при цьому прописом зазначено таке: «сімдесят девять тисяч шістсот десять гривень». Відомості щодо ТОВ «АВТО ХАНТЕР» у зазначеній заявці відсутні, отже існує окремий договір з ТОВ «АВТО ХАНТЕР», який до митного контролю не надано;

- заявка-договір від 02.11.2023 № 02-1/11-2023 містить вартість перевезення окремо щодо трьох різних автомобілів. Вартість такого перевезення для кожного із автомобілів ідентична та складає 32 160 грн. за межами митної території України та 12 060 грн на митній території України, але при цьому пункти відправки для всіх автомобілів є різними, а саме: для двох автомобілів є м. Gorinchen (Нідерланди), а для третього автомобіля таким пунктом є м. Mannheim (Німеччина). Таким чином, враховуючи різницю у відстані, вартість такого перевезення має відрізнятися;

- заявка-договір від 02.11.2023 № 02-1/11-2023 містить відомості про те, що оплата за транспортні послуги здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Враховуючи наданий до митного контролю платіжний документ від 06.11.2023 № 45, такий акт виконаних робіт вже має бути складений та підписаний, протее, даний документ до митного контролю не надано;

- наданий до митного контролю рахунок на оплату транспортних послуг від 06.11.2023 № 1 не містить відомостей щодо вартості експедиторських послуг;

- враховуючи характер вантажу (легкові автомобілі), у митниці відсутні відомості щодо страхування такого товару;

- дата наданої до митного оформлення довідки про транспортні витрати (з уточненням) № б/н становить 02.11.2023, що не кореспондується з датою виставленого рахунку на оплату транспортних витрат № 1 від 06.11.2023;

- переміщення товару розпочалось 02.11.2023 згідно з наданою до митного оформлення автотранспортної накладної CMR від 02.11.2023 № 0056. Крім того, відповідно до заявки на перевезення датою завантаження товару є 02.11.2023, проте, таке завантаження здійснено у Нідерландах та окремо у Німеччині, в той час як документ CMR від 02.11.2023 № 0056 складений у Польщі.

Отже, у митниці є сумніви щодо достовірності зазначених даних щодо дати завантаження товару.

У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA110130/2023/000208/1 від 10.11.2023 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін у справі №160/7018/24.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до Дніпровської митниці для здійснення митного оформлення товару: «Автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався: марка - BMW, модель - M3; номер кузова/VIN - НОМЕР_1 , тип двигуна - бензиновий; робочий об`єм циліндрів - 3201см3; екологічна норма - не нижче Євро-2; рік виготовлення - 01.06.1997; колір - зелений», країна походження Німеччина.

Вищезазначений товар надійшов на адресу позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту від 02.11.2023 № 02/11-2 із компанією «ALIKA-L sp. z o.o.» (Польща), рахунку-фактури від 02.11.2023 № 14/11/23 та заявлений до митного оформлення шляхом електронного декларування за митною декларацією № 23UA110130023084U4 (далі ЕМД).

Поставка товарів здійснена на умовах FCA, Mannheim, Німеччина.

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України (далі МКУ) та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема: Контракт №02/1 1-2 від 02.11.2023 року; Додаткову угоду б/н від 03.11.2023 року; Рахунок-фактуру №14/11/23 від 02.11.2023 року; Рахунок-фактуру №14/11/23 від 02.11.2023 року з уточненням; Свіфт б/н від 21.11.2023 року; Договір-заявку на перевезення №02-1/11-2023 від 02.11.2023 року; Договір-заявку на перевезення №02-1/11-2023 від 02.11.2023 року з уточненням; Рахунок-фактуру №1 від 06.1 1.2023 року; Платіжну інструкцію №45 від 06.11.2023 року; Акт виконаних робіт №1 від 07.11.2023 року; Довідку від 02.11.2023 року; Довідкл №40862 від 09.11.2023 року; Довідку від 08.11.2023 року; ЦМР №0056 від 02.11.2023 року; ЦМР №0056 від 02.11.2023 року з уточненням; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобч НОМЕР_2 від 10.10.2023 року; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 10.10.2023 року; Висновок Т006112023-009 від 06.11.2023 року; Перепуску №8653 від 08.11.2023; Фото ТЗ; Паспорт НОМЕР_4 від 14.12.2018 року.

Під час здійснення Дніпровською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №23UA110130023084U4 від 09.11.2023 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UА110130/2023/000208/1 від 10.11.2023 р., а саме: «... за ЕМД від 09.11.2023 №23UA110130023084U4 заявлено Товар «Автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався: марка - BMW, модель - M3; номер кузова/VIN - НОМЕР_1 , тип двигуна - бензиновий; робочий об`єм циліндрів - 3201см3» відповідно до зовнішньоекономічного контракту Міжнародної купівлі-продажу від 02.11.2023 №02/11-2 (далі - Контракт, Договір) між компанією «ALIKA-L sp. z o.o.» (Польща) та покупцем ТОВ "БАРКОН-Д" (Україна). 1. Згідно графи 4 «місце та дата завантаження» наданої до митного контролю СМR від 02.11.2023 №0056 зазначено Bannepoort 2 4205 MZ Gorinchen, що не відповідає заявленим у контракті умовам поставки Hindenburg Gorinchen 1 Netherland. Зазначене може свідчити про не вкпючення до ціни товару усіх складових за маршрутом переміщення товару. У графі 2 СМR від 02.11.2023 №0056 зазначено отримувача товару ТОВ "ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ-К", 51215, Орлівщина, Україна, що не відповідає умовам Контракту та може свідчити про залучення до зовнішньоекономічної операції третіх осіб та як наслідок, наявність додаткових посередницьких витрат. Відомості щодо договірних відносин, а також`документи купівлі-продажу між ТОВ "ДИСТРИБУЦІЙНА КОМПАНІЯ-К" та Продавцем ALIKA-L sp. z o.o у митного органу відсутні. Надана перевізником ФОП ОСОБА_1 довідка №06/11 від 08/11/2023 про допущену помилку при заповненні СМR від 02.11.2023 №0056 викликає сумніви щодо відношення саме перевізника до складання та заповнення СМR від 02.11.2023 №0056. Згідно наявних даних перевізником на кордоні виступала особа ТОВ "АВТО ХАНТЕР", відповідно рахунок на оплату транспортних послуг до митного кордону має бути від ТОВ "АВТО ХАНТЕР", проте до митного контролю документи, щодо вартості послуг зазначеного перевізника не надавалось. Крім того, до митного контролю не надано відомостей щодо експедиторського договору, при цьому у договорі-заявці на перевезення від 02.11.2023 № 02-1/11-2023 фігурують відомості про включення експедиторських витрат до вартості перевезення. При чому в наданих до митного контролю документах відсутні відомості щодо числових значень таких витрат. Оскільки, виконавцями перевезення виступають різні особи, такі як ТОВ "АВТО ХАНТЕР" та ФОП ОСОБА_1 , одним із них є фактичний перевізник (зазначений у СМR), а інша особа є експедитором. При здійсненні міжнародних перевезень має бути укладений договір перевезення або договір транспортно-експедиторського обслуговування або договір експедирування тощо, натомість до митного контролю надано лише договір-заявку на перевезення без посипання на відповідний договір від 02.11.2023 №02-1/11-2023, в якій загальну вартість перевезення складає сума 132606 грн., при цьому прописом зазначено таке: «сімдесят девять тисяч шістсот десять гривень», крім того відомості щодо ТОВ "АВТО ХАНТЕР" у зазначеній заявці відсутні, отже існує окремий договір з ТОВ "АВТО ХАНТЕР", який до митного контролю не надано. Зазначена заявка містить вартість перевезення окремо щодо трьох різних автомобілів. Вартість такого перевезення для кожного із автомобілів ідентична та складає 32 160 грн за межами митної території України та 12 060 грн на митній території України, але при цьому пунктами відправки для двох автомобілів є м. Gorinchen (Нідерланди), а для третього автомобіля таким пунктом є м. Mannheim (Німеччина). Таким чином, враховуючи різницю у відстані вартість такого перевезення має відрізнятися. Слід зазначити, що дана заявка містить відомості про те, що оплата за транспортні послуги здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Враховуючи наданий до митного контролю платіжний документ від 06.11.2023 № 45 такий акт виконаних робіт вже має бути підписаний, проте даний документ до митного контролю не надано. Наданий до митного контролю рахунок на оплату транспортних послуг від 06.11.2023 № 1 не містить відомостей щодо вартості експедиторських послуг. Враховуючи характер вантажу (легкові автомобілі) у митниці відсутні відомості щодо страхування такого товару. 2. Дата наданої до митного оформлення довідки про транспортні витрати (з уточненням) № б/н становить 02/11/2023, що не кореспондується з датою виставленого рахунку на оплату транспортних витрат № 1 від 06/11/2023. Переміщення товару розпочалось 02/11/2023 згідно наданої до митного оформлення СМR від 02.11.2023 №0056. Крім того, згідно заявки на перевезення датою завантаження товару є 02/11/2023, проте таке завантаження здійснено у Нідерландах та окремо у Німеччині, в той час як документ СМR від 02.11.2023 №0056 складений у Польщі. Таким чином, у митниці є сумніви щодо достовірності зазначених даних щодо дати завантаження товару…».

З урахуванням положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України, товари було випущено у вільний обіг за митною декларацією: №23UA110130023281U1 від 10.11.2023 року.

Зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та із наданням фінансових гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України у загальному розмірі 203417,69 грн,- мито, ПДВ.

У зв`язку з тим, що документи, які були надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх необхідних відомостей стосовно складової митної вартості, відповідач запропонував декларанту надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - за наявності виписку з бухгалтерської документації; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - копію митної декларації країни відправлення.

За відсутності відповіді та відповідно до приписів ч. 6 ст. 54 МК України відповідач прийняв рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною вартістю, заявленою декларантом. Так, відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000208/1 від 10.11.2023 відповідно до статті 64 МК України.

На вимогу відповідача листом від 15.02.2024 №2 декларантом надано додаткові документи: додаткову угоду від 03.11.2023 б/н до Контракту №02/11-3 від 02.11.2023 року; рахунок № 14/11/23 від 02.11.2023 року (з уточненням); договір заявку № 02-1/11-2023 від 02.11.2023 (з уточненням); платіжну інструкцію №б/н від 21.11.2023 року; автотранспртну накладну СМR №0056 від 02.11.2023 року; акт виконаних робіт № 1 від 07.11.2023 року.

27.02.2024 року Дніпровською митницею розглянуто додаткові документи та надано лист №7.5-1/15-02/8.19/1241, яким повідомлено, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000208/1 від 10.11.2023 залишено в силі.

Незгода позивача з рішенням про коригування митної вартості товарів стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України (надалі - МК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до положень статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частинами 1, 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.

Частинами 1, 2, 3, 4 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частинами 5, 6, 7 статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Частиною 8 статті 57 МК України передбачено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно з частинами 3, 4 статті 64 МК України, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже, чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.

Як вже зазначалося судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронними митними деклараціями, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності: декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, а сааме, посиланні, що заявлена до декларування вартість легкового автомобілю значно нижча аніж рівень митних вартостей товарів по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі «імпорт» за час наближений до дати експорту в МКУ, суд зазначає про таке.

Положеннями п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, чітко встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. ст. 59, 60 та 64 Митного кодексу України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань.

Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому митний орган зобов`язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.

У зв`язку з цим, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак рішення про коригування митної вартості товару №UA110130/2023/000208/1 від 10.11.2023 не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару митницею не наведено посилань на ЕМД в якості інформації щодо автомобіля, митне оформлення якого вже здійснено.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

При коригуванні митної вартості декларант не має змоги перевірити серед яких митних декларацій контролюючий орган обирає саме ту, що слугує джерелом для коригування митної вартості товарів у конкретному випадку, оскільки доступу до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України не має.

Суд зазначає, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про автомобіль.

Не наведення у спірному рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань суперечить принципу правової визначеності та позбавляє декларанта права спростувати наведену митним органом інформацію.

Отже, доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Як вбачається з матеріалів справи, за ЕМД №23UА110130023084U4 від 09.11.2023 заявлено Товар «Автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався: марка - BMW, модель - M3; номер кузова/VIN - НОМЕР_1 , тип двигуна - бензиновий; робочий об`єм циліндрів - 3201см3» відповідно до зовнішньоекономічного контракту Міжнародної купівлі-продажу від 02.11.2023 №002/11-2 (далі - Контракт) між компанією «ALIKA-L sp. z o.o.» (Польща) та покупцем ТОВ "БАРКОН-Д" (Україна).

Додатковою угодою б/н від 03.11.2023 року до Контракту погоджена умова поставки FСА Gorinchem. Суд зазначає, що той факт, що в Додатковій угоді б/н від 03.11.2023 року маються невідповідності з мовою її складання, зазначені п. 2, жодним чином не перешкоджає числовому визначенню митної вартості товару, оскільки угода станом на час розгляду справи є дійсною. Також, та обставина, що Додаткова угода укладена 03.11.2023 року, а рахунок №14/11/23 з уточненням датовано 02.11.2023 року також не перешкоджає числовому визначенню митної вартості товару, оскільки рахунок №14/11/23 з уточненням має постання на Контракт, що датований 02.11.2023 року.

Встановлено, що вартість товару відповідно до рахунку №14/11/23 від 02.11.2023 року з уточненням та Контракту склала 13000 євро. Відповідно до свіфта б/н від 21.11.2023 року товар було сплачено у повному обсязі. Також, суд зазначає, що свіфт б/н від 21.11.2023 року має посилання на Контракт, який містить вартість товару. Отже, суд вважає, що вищезазначене у повній мірі дає можливість визначити, за який саме товар було здійснено оплату.

Щодо доводів митного органу про ненадання документів, що підтверджують сплату транспортно-експедиційних послуг, відомостей про вартість транспортування товарів до ввезення на митну території України, документів що підтверджують витрати на навантаження, вивантаження, суд зазначає наступне.

Факт поставки на умовах FCA Gorinchem підтверджується: Додатковою угодою б/н від 03.11.2023 року; заявкою на перевезення №02-1/11-2023 від 02.11.2023 року з уточненням; рахунком №14/11/23 від 02.11.2023 року з уточненням, рахунком-фактурою №1 від 06.11.2023 року; актом виконаних робіт №1 від 07.11.2023 року; ЦМР №0056 від 02.11.2023 року з уточненням; довідкою від 02.11.2023 року.

Вартість транспортних витрат при митному оформленні була заявлена у розмірі 32 160 грн.

Отже, вартість доставки товару з Gorinchem до п/п Угринів-Долгобичув склала 32 160 грн. з урахуванням експедиторської винагороди, що підтверджується: заявкою на перевезення №02-1/11-2023 від 02.11.2023 року з уточненням; рахунком-фактурою №1 від 06.11.2023 року; актом виконаних робіт №1 від 07.11.2023 року, довідкою від 02.11.2023 року.

Відповідно до платіжної інструкції №45 від 06.11.2023 року транспортні витрати оплачені у повному обсязі.

Відповідно до умов поставки FCA страхування не є обов`язковим. В довідці від 02.11.2023 року зазначено, що страхування не здійснювалося.

Додатково суд зазначає, що в заявці на перевезення №02-1/11-2023 від 02.11.2023 року з уточненням виправлено суму перевезення, яка була зазначена прописом. Заявка на перевезення №02-1/11-2023 від 02.11.2023 року надана з листом від 16.02.2024 №3-16 має позначку «з уточненням».

Відповідно до ст.654 ЦКУ зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Отже, зміни у Заявку на перевезення №02-1/11-2023 від 02.11.2023 року були внесені у спосіб, який передбачений договором.

З приводу оформлення ЦМР суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті КДПВ, якщо, на запит відправника, перевізник вносить у вантажну накладну дані, зазначені у пункті 1 цієї статті, то вважається, доки не доведене зворотне, що він це зробив від імені відправника. Саме у такому порядку були внесені зміні у всі примірники ЦМР. Крім того, при митному оформленні була надана довідка б/н від 08.11.2023 року від перевізника, де було також зазначено, що в ЦМР допущена помилка в назві отримувача товару та правильним вважати отримувача ТОВ «Баркон-Д», код ЄДРПОУ 44905727.

Отже, суд зазначає, що виправлення були внесені в ЦМР у спосіб, передбачений діючим законодавством України, що жодним чином не перешкоджає числовому визначенню митної вартості товару.

Окремо суд звертає увагу, що рахунок від 02.11.2023 № 14/11/23 (з уточненням), автотранспортна накладна СМR від 02.11.2023 №0056, договір-заявка від 02.11.2023 № 02-1/11- 2023 (з уточненням), акт виконаних робіт від 07.11.2023 №1, у розумінні ст.55 МКУ є саме додатковими документами, оскільки містять відомості відносно розміру складових митної вартості товару.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, передбачених статтею 53 МК України. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації (позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 27.04.2023 у справі № 820/3767/16).

Також, суд враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові № 815/2552/16 від 15.02.2023, які зводяться до того, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

У постановах від 14.08.2018 у справі № 820/9195/15, від 28.08.2018 у справі № 810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 Верховний Суд вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Суд наголошує на тому, що аналізовані приписи Митного кодексу України дають підстави дійти висновку, що розбіжності в документах «повинні мати вплив» на визначення числового значення митної вартості товару.

З огляду на це, окремі неточності, які не мають впливу на визначення числового значення митної вартості товару і дають змогу ідентифікувати вартісні показники зовнішньоекономічної операції, не можуть ставити під сумнів добросовісність декларанта під час визначення митної вартості товару.

В постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.08.2022 у справі №820/9195/15 Суд, оцінюючи обґрунтованість обрання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару (резервний), зазначає, що сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Довід відповідача про те, що при виконанні митних формальностей за митною декларацією спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, не стосується обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару. Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.08.2022 у справі №820/9195/15, 05.07.2022 у справі № 804/150/16 та 30.06.2022 у справі №280/1824/19).

Суд вважає, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості. Твердження декларанта про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Неподання декларантом документів, які передбачені частиною другою статті 53 МК України, може викликати в митного органу обґрунтований сумнів, який обов`язково повинен виснуватись із обставин, які, передбачені частиною третьою статті 53 цього Кодексу. Це означає, що в кожному конкретному випадку виникненню сумніву передує встановлення таких обставин. Для підтвердження (спростування) обставин митний орган вправі витребувати в декларанта конкретний документ (документи). В свою чергу, декларант повинен чітко усвідомлювати, яку обставину він повинен усунути, це дасть змогу останньому найбільш точно виконати вимогу митного органу. Абстрактний перелік документів, які повинен надати декларант, з однієї сторони, свідчить про те, що митний орган не встановив обставин, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України та обґрунтований сумнів у нього не виник. З іншої сторони, це свідчить про те, що декларант ніколи не зможе спростувати сумніви в митного органу, тільки тому, що вони відсутні. Не встановлення вказаних обставин, відсутність обґрунтованого сумніву не дає право витребувати документи, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, а в подальшому - приймати рішення про коригування митної вартості товару.

Висновки, сформульовані судом у даній справі, узгоджуються із правозастосовною практикою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеною в постановах: від 03.03.2023 у справі № 400/3830/19, від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21, від 15.02.2023 у справі № 815/2552/16, 07.02.2023 у справі № 815/6775/17, від 13.01.2023 у справі № 813/713/18.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Дослідивши вказані вище докази, суд встановив, що задекларована позивачем вартість товару відповідала даним зазначеним у митній декларації та доданим до матеріалів справи інвойсом, платіжними дорученнями про перерахування коштів.

Достовірність вказаних документів обґрунтованих сумнівів не викликає.

Отже, наведені документи у повній мірі підтверджують вартість витрат з транспортування товару до кордону України.

Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Отже, під час судового розгляду справи відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Таким чином, подані декларантом документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

У ч.2 ст. 53 МК України не передбачено надання декларантом на підтвердження митної вартості документів, які зазначаються сторонами у зовнішньоекономічній угоді.

Таким чином, зазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні, як підстави для його прийняття, суперечить положенням чинного законодавства України.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).

Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та встановлених обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРКОН-Д» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA110130/2023/000208/1 від 10.11.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРКОН-Д» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 051,27 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник