Рішення

від 29.05.2024 по справі 460/26381/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2024 року м. Рівне №460/26381/23Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2023 №82471700240522, №82481700240522, №82491700240522, №82501700240522, від 01.08.2023 №65521700240522, №65511700240522.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що податковим органом було проведено позапланову документальну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період його підприємницької діяльності з 01.01.2017 по 01.12.2020, за наслідками чого було прийнято оскаржувані рішення. Зазначає, що висновки перевірки щодо безоплатного отримання позивачем товарів, робіт, послуг є хибними, оскільки жодних доказів цього перевіряючими не було виявлено. На підтвердження реальності та оплатності придбаних ним товарів, робіт, послуг наголошує на наданих доказах, а саме договірних, первинних, платіжних та інших документах та актах звірок. Наголошує на тому, що податковим органом не було виявлено у вказаний період отримання позивачем доходу який би, відображався в податковому розрахунку (форма №1ДФ) як додаткове благо або як дохід, виплачений підприємцю, що отриманий від виду діяльності, який не зазначено у документі, що підтверджує його держреєстрацію, що спростовує припущення про безоплатне отримання позивачем товарів, робіт, послуг та їх не включення їх вартості до загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи. Звертає увагу на суперечності висновків перевіряючих, викладених у Акті від 06.10.2023р. №8470/ж5/17-00-24-05-17/2669202897 та у Акті від 12.10.2023р. №8607/ж5/17-00-24-05-17/2669202897 в частині наявності у позивача в період 2017 - 2020 років витрат по сплаті єдиного соціального внеску, суми якого були ним сплачені до бюджету, а відповідно правомірно віднесені до витрат, пов`язаних з господарською діяльністю підприємця. Вважає, що розрахунок залишків здійснений відповідачем за допомогою непрямого методу, а саме через відомості ЄРПН щодо зареєстрованих податкових накладних в адресу позивача не відповідає законодавству, а зроблені у акті перевірки висновки про залишки товарів, які начебто були нереалізовані позивачем не є достовірними, оскільки ґрунтуються на неперевірених відомостях. Вказує на суперечність інформації податкового органу в частині начебто непроведених позивачем розрахункових операцій, наведених у Акті перевірки від 28.06.2023 та у Акті перевірки від 06.10.2023, з чого робить висновок про помилковість донарахування штрафу за порушення законодавства, що регулює застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. На підставі наведеного, позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 16.11.2023 позову заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

21.11.2023 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, згідно з якою позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №82471700240522 від 23.10.2023, №82481700240522 від 23.10.2032, №82491700240522 від 23.10.2023, №82501700240522 від 23.10.2023, №65521700240522 від 01.08.2023, №65511700240522 від 01.08.2023 та №857317002400522 від 03.11.2023;

- визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Рівненській області рішення №87911700240522 від 13.11.2023 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 90712,11грн.; рішення №87921700240522 від 13.11.2023 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок в сумі 136,00грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-87901700240522 від 13.11.2023 на суму 226762,47грн.

Ухвалою суду прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмету позову у справі №460/26381/23.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Головного управління ДПС у Рівненській області, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що позивач згідно п.2 ст.55 Господарського кодексу України є суб`єктом господарювання, тому на нього поширюються його норми, а відповідно до ч.8 ст.19 Господарського кодексу України усі суб`єкти господарювання зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, а також вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Зазначає, що під час перевірки представником позивача було надано акти звірок між позивачем та його контрагентами, але сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Стверджує, що позивачем не було надано до перевірки в повному обсязі первинних документів на закупівлю продукції або придбання товару для подальшої реалізації (накладні, платіжні документи та ін.) та надані послуги, тому такий товар (послуги) отримані безоплатно відповідно до вимог пп.14.1.13, пп.14.1.71, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України. З огляду на вказане перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, відображеного у деклараціях про майновий стан і доходи було встановлено заниження позивачем суми доходу за 2017 рік у розмірі +260269,01грн., за 2018 рік у розмірі +273417,60грн., за 2019 рік у розмірі 236721,36грн., за 2020 рік у розмірі +66217,28грн. Звертає увагу, що за даними перевірки встановлено завищення валових витрат позивача на загальну суму 285772,03грн., у зв`язку із віднесенням позивачем до складу витрат сум вартості понесених витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, які документально не підтверджені, безпосередньо непов`язані з отриманням доходу, та не брали участі у господарській діяльності, а саме: які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на суму 202654,59грн. Вказує, що в ході проведеної перевірки податкові зобов`язання по ПДВ були визначені на підставі інформації підсистеми «Моніторинговий центр - Виторги РРО» ІС «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних, за результатами чого було встановлено невключення позивачем до складу податкових зобов`язань суму ПДВ в розмірі 5864,00грн. вартості реалізованого товару та 84713грн. вартості придбаного товару, що не було віднесено до складу податкового кредиту у відповідному періоді, внаслідок чого відбулося заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 119533грн., а також нереєстрація в ЄРПН податкових накладних на таку суму. Також вказує на встановлення перевіркою порушення пп.1.1 - 1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині заниження суми військового збору на 16835,96грн. та порушення вимог п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій на загальну суму 38166,87грн., а також заниження акцизного податку на суму 1037 грн. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та розглянути справу з участю представника відповідача.

10.01.2024 судом отримано відповідь на відзив, у якій представник позивача виклав пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, а також наголосив на тому, що відзив було подано з пропуском встановленого судом процесуального строку та без зазначення наявності у податкового органу будь-яких поважних причин пропуску такого строку, а тому просить суд не приймати та не оцінювати поданий відповідачем відзив.

18.01.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених ним витрат на правову допомогу.

31.01.2024 судом отримано клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому представник відповідача просить суд у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

06.03.2024 від відповідача надійшли заперечення на заяву про зміну предмету позову, зміст яких частково повторює зміст відзиву на позовну заяву.

Оскільки, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву та матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд враховує наступне.

В період з 15.06.2023 року по 21.06.2023 року працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог іншого законодавства за період 01.01.2017 по 01.12.2020.

За результатами такої перевірки було складено акт №6061/Ж5/17-00-24-05-17/2669202897 від 28.06.2023 (далі Акт перевірки від 28.06.2023), згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення:

- п.44.1 ст.44, п.177.10 ст.177 ПК України та абз.5 п.6 ст.128 Господарського кодексу України, перевіркою встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат за перевіряємий період, а саме: книга обліку доходів і витрат фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 не надана до перевірки. Також під час проведення перевірки облік доходів і витрат, який може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет;

- пп.14.1.13, пп.14.1.71, пп.14.1.202 п.14.1. ст.14, п.164.1, п.164.3 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України та заниження податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у розмірі 505106,78грн., в т.ч. за 2017р. на 169513,78грн., за 2018р. на 180986,20грн.,за 2019р. на 127993,53грн. та за 2020р. на 26613,27грн.;

- п.187.1 ст.187, п.189.1 ст.189, пп. «г» п.198.5 ст.198 ПК України, ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 288697грн. в т.ч. за січень 2017р. - 11291грн., за лютий 2017р. - 9602грн., за березень 2017р. - 8636грн., за квітень 2017р. - 9036грн., за травень 2017р. - 8759грн., за червень 2017р. - 9428грн., за липень 2017р. - 8486грн., за серпень 2017р. - 7979грн., за вересень 2017р. - 10322грн., за жовтень 2017р. - 6016грн., за листопад 2017р. - 8722грн., за грудень 2017р. - 12970грн., за січень 2018р. - 7622грн., за лютий 2018р. - 6912грн., за березень 2018р. - 7528грн., за квітень 2018р. - 6055грн., за травень 2018р. - 7934грн., за червень 2018р. - 6019грн., за липень 2018р. - 5488грн., за серпень 2018р. - 8734грн., за вересень 2018р. - 6964грн., за жовтень 2018р. - 9020грн., за листопад 2018р. - 7935грн., за грудень 2018р. - 6876грн., за січень 2019р. - 6957грн., за лютий 2019р. - 5323грн., за березень 2019р. - 5413грн., за квітень 2019р. - 3401грн., за травень 2019р. - 9299грн., за червень 2019р. - 4374грн., за липень 2019р. - 3272грн., за серпень 2019р. - 7304грн., за вересень 2019р. - 6926грн., за жовтень 2019р. - 4288грн., за листопад 2019р. - 4450грн., за грудень 2019р. - 7859грн., за січень 2020р. - 6896грн., за лютий 2020р. - 6554грн., за березень 2020р. - 2793грн., за квітень 2020р. - 1117грн., за травень 2020р. - 1789грн., за червень 2020р. - 643грн., за жовтень 2020р. - 1700грн.;

- п.201.10 ст.201 ПК України, оскільки ФОП ОСОБА_1 не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 288697грн. в т.ч. за січень 2017р. - 11291грн., за лютий 2017р. - 9602грн., за березень 2017р. - 8636грн., за квітень 2017р. - 9036грн., за травень 2017р. - 8759грн., за червень 2017р. - 9428грн., за липень 2017р. - 8486грн., за серпень 2017р. - 7979грн., за вересень 2017р. - 10322грн., за жовтень 2017р. - 6016грн., за листопад 2017р. - 8722грн., за грудень 2017р. - 12970грн., за січень 2018р. - 7622грн., за лютий 2018р. - 6912грн., за березень 2018р. - 7528грн., за квітень 2018р. - 6055грн., за травень 2018р. - 7934грн., за червень 2018р. - 6019грн., за липень 2018р. - 5488грн., за серпень 2018р. - 8734грн., за вересень 2018р. - 6964грн., за жовтень 2018р. - 9020грн., за листопад 2018р. - 7935грн., за грудень 2018р. - 6876грн., за січень 2019р. - 6957грн., за лютий 2019р. - 5323грн., за березень 2019р. - 5413грн., за квітень 2019р. - 3401грн., за травень 2019р. - 9299грн., за червень 2019р. - 4374грн., за липень 2019р. - 3272грн., за серпень 2019р. - 7304грн., за вересень 2019р. - 6926грн., за жовтень 2019р. - 4288грн., за листопад 2019р. - 4450грн., за грудень 2019р. - 7859грн., за січень 2020р. - 6896грн., за лютий 2020р. - 6554грн., за березень 2020р. - 2793грн., за квітень 2020р. - 1117грн., за травень 2020р. - 1789грн., за червень 2020р. - 643грн., за жовтень 2020р. - 1700грн.;

- підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а саме заниження суми військового збору на 42092,23грн., в тому числі за 2017р. на 14126,15грн., за 2018р. на 15082,18грн., за 2019р. на 10666,13грн., за 2020р. на 2217,77грн.;

- п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме перевіркою встановлено факт непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, що підтверджує виконання розрахункової операції, на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання на загальну суму 29792,62грн., в т.ч. за січень 2017р. - 386,89грн., за лютий 2017р. - 38,21грн., за травень 2017р. - 25,56грн., за грудень 2017р. - 49,48грн., за липень 2018р. - 212,38грн., за березень 2019р. - 4632,84грн., за липень 2019р. - 3829,72грн., за серпень 2019р. - 9683,67грн., за вересень 2019р. - 360,38грн., за листопад 2019р. - 1280,03грн., за грудень 2019р. - 4989,87грн., за січень 2020р. - 1889,85грн., за лютий 2020р. - 1209,98грн., за березень 2020р. - 1203,82грн.;

- пп.213.1.9 ст.213, пп.214.1.4 п.214.1 ст.214, пп.215.3.10 п.215.2 ст.215, п.216.9 ст.216, п.223.1 ст.223 ПК України, а саме заниження акцизного податку на суму 1037грн., в т.ч. за січень 2019р. - 833грн., лютий 2019р. - 75грн., травень 2019р. - 116грн., жовтень 2019р. - 13грн.;

- п.63.3 ст.63 ПК України та п.8.2., п.8.5. розд.VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, а саме перевіркою встановлено, що фізична особа-платник податків ОСОБА_1 після внесення відомостей до ЄДР щодо припинення підприємницької діяльності (№2006060060005000465 від 01.12.2020р.) повідомлення про зміни відомостей про об`єкт оподаткування платником податку по терміну подання з 01.12.2020р. по 15.12.2020р. до контролюючого органу не подано;

- пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.3 ст.44 ПК України платником податків ОСОБА_1 не забезпечено зберігання первинних документів (актів виконаних робіт, надання послуг, накладних, рахунків на оплату, тощо) протягом установлених строків їх зберігання та ненадання до контролюючого органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Кодексом.

На підставі Акту перевірки від 28.06.2023 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.08.2023:

- №65521700240522, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 1296,25грн. (з яких 1037,00грн. за основним зобов`язанням та 259,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №65561700240522, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 624730,16грн. (з яких 505106,78грн. за основним зобов`язанням та 119623,38грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №65551700240522, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 360871,25грн. (з яких 288697грн. за основним зобов`язанням та 72174,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №65531700240522, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 52060,85грн. (з яких 42092,23грн. за основним зобов`язанням та 9968,62грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №65541700240522, яким застосовано штраф в сумі 70162,50грн. (за платежем податок на додану вартість);

- №65511700240522, яким застосовано штраф в сумі 1020,00грн. (за платежем адміністративні штрафи та інші санкції).

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 01.08.2023 в адміністративному порядку до ДПС України та на підставі п.78.1.5. ст.78 ПК України попросив призначити та провести позапланову документальну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань, що стали предметом оскарження.

В період з 27.09.2023 року по 29.09.2023 року працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області з метою забезпечення об`єктивного розгляду скарги платника з питань, що стали предметом перевірки за період з 01.01.2017 по 01.12.2020, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог іншого законодавства за період 01.01.2017 по 01.12.2020.

За результатами такої перевірки було складено акт №8470/ж5/17-00-24-05-17/2669202897 від 06.10.2023 (далі Акт перевірки від 06.10.2023), згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення:

- п.44.1 ст.44, п.177.10 ст.177 ПК України та абз.5 п.6 ст.128 Господарського кодексу України, перевіркою встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат за перевіряємий період, а саме: книга обліку доходів і витрат фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 не надана до перевірки. Також під час проведення перевірки облік доходів і витрат, який може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет;

- пп.14.1.13, пп.14.1.71, пп.14.1.202 п.14.1. ст.14, п.164.1, п.164.3 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України та заниження податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у розмірі 202654,59грн., в т.ч. за 2017р. на 65298,59грн., за 2018р. на 67554,78грн.,за 2019р. на 54609,94грн. та за 2020р. на 15191,28грн.;

- п.184.7 ст.184, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, пп. «г» п.198.5 ст.198 ПК України, ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 119533грн. в т.ч. за січень 2017р. - 7210грн., за лютий 2017р. - 6488грн., за березень 2017р. - 4484грн., за квітень 2017р. - 3077грн., за травень 2017р. -3414грн., за червень 2017р. - 4495грн., за липень 2017р. - 2463грн., за серпень 2017р. - 2677грн., за вересень 2017р. -3949грн., за жовтень 2017р. - 102грн., за листопад 2017р. - 4219грн., за грудень 2017р. - 5402грн., за січень 2018р. - 1079грн., за лютий 2018р. - 690грн., за березень 2018р. - 2590грн., за квітень 2018р. - 85грн., за травень 2018р. - 1179грн., за червень 2018р. - 2665грн., за липень 2018р. - 1388грн., за серпень 2018р. - 2888грн., за жовтень 2018р. - 1196грн., за листопад 2018р. - 23грн., за грудень 2018р. - 35грн., за березень 2019р. - 1367грн., за травень 2019р. - 1333грн., за червень 2019р. - 765грн., за липень 2019р. - 1491грн., за серпень 2019р. - 1881грн., за вересень 2019р. - 5612грн., за жовтень 2019р. - 996грн., за листопад 2019р. - 233грн., за грудень 2019р. - 1190грн., за січень 2020р. - 3273грн., за лютий 2020р. - 3394грн., за березень 2020р. - 1995грн., за квітень 2020р. - 1117грн., за травень 2020р. - 1789грн., за червень 2020р. - 643грн., за жовтень 2020р. - 1700грн., за грудень 2020р. - 28956грн.;

- п.201.10 ст.201 ПК України, оскільки ФОП ОСОБА_1 не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 119533грн., в т.ч. за січень 2017р. - 7210грн., за лютий 2017р. - 6488грн., за березень 2017р. - 4484грн., за квітень 2017р. - 3077грн., за травень 2017р. -3414грн., за червень 2017р. - 4495грн., за липень 2017р. - 2463грн., за серпень 2017р. - 2677грн., за вересень 2017р. -3949грн., за жовтень 2017р. - 102грн., за листопад 2017р. - 4219грн., за грудень 2017р. - 5402грн., за січень 2018р. - 1079грн., за лютий 2018р. - 690грн., за березень 2018р. - 2590грн., за квітень 2018р. - 85грн., за травень 2018р. - 1179грн., за червень 2018р. - 2665грн., за липень 2018р. - 1388грн., за серпень 2018р. - 2888грн., за жовтень 2018р. - 1196грн., за листопад 2018р. - 23грн., за грудень 2018р. - 35грн., за березень 2019р. - 1367грн., за травень 2019р. - 1333грн., за червень 2019р. - 765грн., за липень 2019р. - 1491грн., за серпень 2019р. - 1881грн., за вересень 2019р. - 5612грн., за жовтень 2019р. - 996грн., за листопад 2019р. - 233грн., за грудень 2019р. - 1190грн., за січень 2020р. - 3273грн., за лютий 2020р. - 3394грн., за березень 2020р. - 1995грн., за квітень 2020р. - 1117грн., за травень 2020р. - 1789грн., за червень 2020р. - 643грн., за жовтень 2020р. - 1700грн., за грудень 2020р. - 28956грн.;

- підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а саме заниження суми військового збору на 16835,96грн., в тому числі за 2017р. на 5389,63грн., за 2018р. на 5629,56грн., за 2019р. на 4550,83грн., за 2020р. на 1265,94грн.;

- п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме перевіркою встановлено факт непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, що підтверджує виконання розрахункової операції, на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання на загальну суму 38166,87грн., в т.ч. за січень 2017р. - 13843,09грн., за лютий 2017р. - 14902,14грн., за квітень 2017р. - 682,49грн., за червень 2017р. - 3048,64грн., за червень 2018р. - 275,98грн., за грудень 2018р. - 182,65грн., за березень 2019р. - 1893,96грн., за жовтень 2019р. - 1779,44грн., за березень 2020р. - 1558,48грн.;

- пп.213.1.9 ст.213, пп.214.1.4 п.214.1 ст.214, пп.215.3.10 п.215.2 ст.215, п.216.9 ст.216, п.223.1 ст.223 ПК України, а саме заниження акцизного податку на суму 1037грн., в т.ч. за січень 2019р. - 833грн., лютий 2019р. - 75грн., травень 2019р. - 116грн., жовтень 2019р. - 13грн.;

- п.63.3 ст.63 ПК України та п.8.2., п.8.5. розд.VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, а саме перевіркою встановлено, що фізична особа-платник податків ОСОБА_1 після внесення відомостей до ЄДР щодо припинення підприємницької діяльності (№2006060060005000465 від 01.12.2020р.) повідомлення про зміни відомостей про об`єкт оподаткування платником податку по терміну подання з 01.12.2020р. по 15.12.2020р. до контролюючого органу не подано;

- пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.3 ст.44 ПК України платником податків ОСОБА_1 не забезпечено зберігання первинних документів (актів виконаних робіт, надання послуг, накладних, рахунків на оплату, тощо) протягом установлених строків їх зберігання та ненадання до контролюючого органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Кодексом.

За результатами розгляду Акту перевірки від 06.10.2023 та скарги позивача, Державною податковою службою України було прийнято рішенням про результати розгляду скарги вих.№31148/6/99-00-06-01-03-06 від 18.10.2023, яким скаргу позивача було задоволено частково: залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 01.08.2023 №65511700240522 та №65521700240522 та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 01.08.2023 №65561700240522 в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 302452,19грн. та штрафних санкцій у розмірі 72757,55грн.; №65531700240522 в частині податкового зобов`язання з військового збору на суму 25256,27грн. та штрафних санкцій у розмірі 6076,11грн., №65551700240522 в частині податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 169164грн. та штрафних санкцій у розмірі 42291грн., №65541700240522 в частині штрафних санкцій по податку на додану вартість у розмірі 49279,25грн., в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі Акту перевірки від 06.10.2023 з урахуванням рішення ДПС України про результати розгляду скарги вих.№31148/6/99-00-06-01-03-06 від 18.10.2023, ГУ ДПС у Рівненській області було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 23.10.2023 №82501700240522, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 249520,42грн., з яких 202654,59грн. за основним зобов`язанням та 46865,83грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- від 23.10.2023 №82481700240522, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 149416,25грн., з яких 119533,00грн. за основним зобов`язанням та 29883,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- від 23.10.2023 №82471700240522, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 20728,47грн., з яких 16835,96грн. за основним зобов`язанням та 3892,51грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- від 23.10.2023 №82491700240522, яким за платежем податок на додану вартість застосовано штраф в сумі 20883,25грн.;

- від 03.11.2023 №857317002400522, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за порушення законодавства, що регулює обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 38166,87грн.

В період з 03.10.2023 року по 05.10.2023 року працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2011 по 01.12.2020.

За результатами такої перевірки було складено акт №8607/ж5/17-00-24-05-17/2669202897 від 12.10.2023 (далі Акт перевірки від 12.10.2023), згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення:

- п.2 ч.1 ст.7, ч.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» донарахована за результатами перевірки сума єдиного внеску становить 226762,47грн., в т.ч. за 2017р. - 78474,32грн., за 2018р. - 79112,64грн., за 2019р. - 59947,94грн., за 2020р. - 9227,57грн.

- ч.2 п.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» перевіркою встановлено неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок.

На підставі Акту перевірки від 12.10.2023, ГУ ДПС у Рівненській області 13.11.2023 було прийнято:

- рішення №87911700240522 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 90712,11грн.;

- рішення №87921700240522 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок в сумі 136,00грн.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8790/17002405/22 на суму 226762,47грн.

Процедурою адміністративного оскарження рішень, прийнятих на підставі Акту перевірки від 12.10.2023 позивач не скористався.

Не погодившись з прийнятими відповідачем рішеннями, вважаючи їх незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

У цій справі предметом оскарження з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову є такі рішення відповідача:

- податкові повідомлення-рішення (далі ППР)

- №82471700240522 від 23.10.2023,

- №82481700240522 від 23.10.2032,

- №82491700240522 від 23.10.2023,

- №82501700240522 від 23.10.2023,

- №65521700240522 від 01.08.2023,

- №65511700240522 від 01.08.2023,

- №857317002400522 від 03.11.2023;

- рішення від 13.11.2023 №87911700240522 та №87921700240522 і вимога від 13.11.2023 про сплату боргу (недоїмки) №Ф-87901700240522.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень ППР, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

ОСОБА_1 з 22.04.1997 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено запис №26060170000000465 від 21.06.2005.

Підприємницька діяльність позивача у вказаному статусі була припинена за його рішенням, про що у державному реєстрі внесено запис №2006060060005000465 від 01.12.2020.

В період з 01.01.2017 по 01.12.2020 позивач здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, обравши загальну систему оподаткування зі сплатою податку на додану вартість.

Види господарської діяльності, які здійснював у вказаний період позивач, згідно КВЕД:

56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний),

56.30 - обслуговування напоями,

68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульовано статтею 177 Податкового кодексу України (далі ПК України, в редакції, чинній на час спірних відносин).

Так, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (п.177.1 ст.177 ПК України).

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ст.177 ПК України).

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.«а» п.176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Пунктом 177.4 ст.177 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування.

Відповідно до пп.177.4.5. п.177.4 ст.177 ПК України до складу витрат підприємця не включаються: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати.

Отже, до витрат, які враховуються при визначенні чистого оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця, включаються безпосередньо пов`язані з отриманням доходів витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності такої особи, підтверджені документально.

Відповідно до підпункту «а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Оцінюючи доводи контролюючого органу щодо недотримання позивачем встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПК України (в редакції на час спірних правовідносин) фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 № 481 (далі Порядок №481), у пункті 1 якого вказано, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Під час перевірки встановлено, що позивач будучи фізичною особою-підприємцем, що здійснює діяльність на загальній системі оподаткування, не надав для перевірки Книги обліку і витрат, що не заперечується позивачем.

Пунктом 121.1 ст.121 ПК України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

З огляду на вказане суд дійшов висновку по правомірність прийняття відповідачем на підставі пункту 121.1 ст.121 ПК України податкового повідомлення-рішення від 01.08.2023 №65511700240522, яким до позивача застосовано штраф в сумі 1020,00грн.

Враховуючи відсутність Книги обліку доходів і витрат, відповідач в силу приписів п.86.10 ст.86 та підпункту 54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України був зобов`язаний самостійно визначити розмір податкових зобов`язань позивача за наслідками перевірки, для чого необхідно було встановити величини витрат позивача, пов`язаних з господарською діяльністю, та доходів позивача на підставі первинних та розрахункових документів.

З урахуванням вказаного, суд зауважує, що висновки податкового органу, викладені у Акті перевірки від 06.10.2023 з урахуванням рішень, прийнятих контролюючим органом, в частині перевірки визначення загального оподатковуваного доходу відповідно до яких встановлено заниження суми доходу за 2017 рік на 260269,01грн., за 2018 рік на 273417,60грн., за 2019 рік на 236721,36грн., за 2020 рік на 66217,28грн. ґрунтуються на підставі відомостей про суми виплачених доходів Центральної бази даних ДРФО, інформаційної підсистеми ІС «Податковий блок», в тому числі інформації підсистеми «Моніторинговий центр - Виторги РРО» ІС «Податковий блок».

Щодо вказаного суд зазначає, що контролюючий орган у відповідності до вимог податкового законодавства має не лише керуватися відомостями власних інформаційних систем, а в першу чергу враховувати дані первинних, облікових та розрахункових документів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час перевірки за описом надавав відповідачу первинні та інші документи, які стосуються предмету та періоду, охопленого перевіркою.

Відповідач наполягає на тому, що позивач під час здійснення ним підприємницької діяльності отримував безоплатно товари та послуги у 2017 році на суму 122160,70грн., у 2018 році на суму 41131,94грн., у 2019 році на суму 33226,25грн. та у 2020 році на суму 37617,39грн від ТОВ «Фірми «Скорпіо Лімітед», КП «Вараштепловодоканал» ВМР обґрунтовуючи це тим, що акт звірки взаємних розрахунків є лише технічним (фіксуючим) документом, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин та тим, що такий документ не є належним доказом факту здійснення господарських операцій.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію, при цьому відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи, які були надані позивачем до перевірки контролюючому органу суд зазначає, що господарські операції з оренди нежитлового приміщення у ТОВ «Фірми «Скорпіо Лімітед» були оформлені актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №7 від 31.01.17 (за січень 2017 на суму 10966,91грн.), №61 від 28.02.17 (за лютий 2017 на суму 10869,96грн.), №113 від 31.03.17 (за березень 2017 на суму 10891,50грн.), №164 від 30.04.17 (за квітень 2017 на суму 10880,72грн.), №258 від 31.05.17 (за травень 2017 на суму 10837,64грн.), №265 від 30.06.2017 (за червень 2017 на суму 10870,20грн.), №317 від 31.07.2017 (за липень 2017 на суму 10912,32грн.), №366 від 31.08.2017 (за серпень 2017 на суму 10944,72грн.), №417 від 30.09.2017 (за вересень 2017 на суму 10795,68грн.), №470 від 31.10.2017 (за жовтень 2017 на суму 10763,28грн.), №524 від 30.11.17 (за листопад 2017 на суму 10986,84грн.), №578 від 31.12.2017 (за грудень 2017 на суму 10902,60грн.), №9 від 31.01.18 (за січень 2018 на суму 11443,68грн.), №60 від 28.02.18 (за лютий 2018 на суму 11453,40грн.), №110 від 31.03.18 (за березень 2018 на суму 11511,72грн.), №160 від 30.04.18 (за квітень 2018 на суму 11443,68грн.), №217 від 31.05.18 (за травень 2018 на суму 11466,36грн.), №259 від 30.06.18 (за червень 2018 на суму 11430,72грн.), №303 від 31.07.18 (за липень 2018 на суму 11340,00грн.), №341 від 31.08.2018 (за серпень 2018 на суму 11340,00грн.), №381 від 30.09.2018 (за вересень 2018 на суму 11262,24грн.), №421 від 31.10.2018 (за жовтень 2018 на суму 11340,00грн.), №463 від 30.11.2018 (за листопад 2018 на суму 11557,08грн.), №506 від 31.12.2018 (за грудень 2018 на суму 11534,40грн.), №9 від 31.01.2019 (за січень 2019 на суму 11498,76грн.), №51 від 28.02.2019 (за лютий 2019 на суму 11430,72грн.), №94 від 31.03.2019 (за березень 2019 на суму 11453,40грн.), №137 від 30.04.2019 (за квітень 2019 на суму 11396,70грн.), №180 від 31.05.2019 (за травень 2019 на суму 11443,68грн.), №223 від 30.06.2019 (за червень 2019 на суму 11453,40грн.), №268 від 31.07.2019 (за липень 2019 на суму 11421,00грн.), №311 від 31.08.2019 (за серпень 2019 на суму11283,30грн.), №398 від 31.10.2019 (за вересень 2019 на суму 11340,00грн.), №443 від 30.11.2019 (за жовтень 2019 на суму 11419,40грн.), №443 від 30.11.2019 (за листопад 2019 на суму 11419,40грн.), №488 від 31.12.2019 (за грудень 2019 на суму 11419,40грн.), №7 від 31.01.2020 (за січень 2020 на суму 11351,35грн.), №55 від 29.02.2020 (за лютий 2020 на суму 11340,00грн.), №109 від 31.03.2020 (за березень 2020 на суму 8796,92грн.), №155 від 30.04.2020 (за квітень 2020 на суму 5670,00грн.), №201 від 31.05.2020 (за травень 2020 на суму 5715,35грн.), №284 від 15.06.2020 (за червень 2020 на суму 2857,68грн.).

З наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається, що за господарськими операціями з оренди нерухомого майна у ТОВ «Фірма «Скорпіо Лімітед» позивачем було отримано послуг на суму 130622,37грн. (в т.ч. ПДВ 21770,40грн.) у 2017 році, на суму 137123,28грн. (в т.ч. ПДВ 22853,88грн.) у 2018 році, на суму 136979,16грн. (в т.ч. ПДВ 22829,86грн.) у 2019 році та на суму 45731,30грн. (в т.ч. ПДВ 7621,88грн.) у 2020 році.

Суд зазначає, що всі акти здачі-приймання робіт (надання послуг) мають визначені законодавством на час їх складення обов`язкові реквізити, а отже, є первинними документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції по оренді позивачем нерухомості, яку він використовував у своїй підприємницькій діяльності, що не заперечується контролюючим органом, який у Акті перевірки від 28.06.2023 зазначив, що позивач у період з 01.01.2017 по 01.12.2020 здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями та продуктами харчування в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою АДРЕСА_4, буд.5б.

Здійснення грошових розрахунків позивачем з ТОВ «Фірма «Скорпіо Лімітед» за надані послуги оренди підтверджуються квитанціями про оплату від 08.05.2017, від 10.05.2017, від 02.07.2017, від 07.08.2017, від 06.08.2017, від 20.09.2017, від 17.09.2017, від 11.10.2017, від 08.11.2017, від 25.12.2017, від 11.01.2018, від 18.01.2018, від 09.02.2018, від 11.03.2018, від 14.04.2018, від 20.05.2018, від 30.06.2018, від 02.08.2018, від 30.07.2018, від 29.07.2018, від 30.06.2018, від 30.08.2018, від 26.08.2018, від 30.09.2018, від 29.10.2018, від 26.11.2018, від 26.12.2018, від 30.01.2019, від 27.02.2019, від 30.03.2019, від 30.04.2019, від 31.05.2019, від 30.06.2019, від 01.09.2019, від 21.10.2019, від 30.11.2019, від 26.12.2019, від 31.01.2020, від 28.02.2020, а також Актом звірки взаємних розрахунків за період січень 2017 - грудень 2020 та листом за вих.№07-01/11-23 від 07.11.2023, яким ТОВ «Фірма «Скорпіо Лімітед» підтвердило відсутність безоплатного надання послуг та того, що всі надані послуги оренди за період січень 2017 - грудень 2020 оплачені позивачем в повному обсязі.

Будь-яких доказів, які б спростовували наявні в матеріалах справи докази оплатності наданих орендних послуг позивачу ТОВ «Фірма «Скорпіо Лімітед» відповідачами не надано і судом не здобуто.

Оцінюючи господарські операції з постачання КП «Вараштепловодоканал» ВМР (попереднє найменування - Кузнецовське МКП) позивачу комунальних послуг, суд зазначає, що на підтвердження здійснення таких операцій сторонами було складено акти №890 від 31.01.2017, №1402 від 31.01.2017, №875 від 31.01.2017, №1156 від 31.01.2017, №1401 від 31.01.2017, №3356 від 31.03.17, №3357 від 31.03.17, №3528 від 31.03.17, №3527 від 31.03.17, №4008 від 31.03.2017, №4419 від 31.03.2017, №4418 від 31.03.2017, №4212 від 31.03.2017, №4097 від 31.03.2017, №4211 від 31.03.2017, №4982 від 30.04.17, №4727 від 30.04.17, №5813 від 30.04.2017, №5812 від 30.04.2017, №4726 від 30.04.17, №5857 від 30.04.17, №5583 від 30.04.2017, №5582 від 30.04.2017, №5335 від 30.04.2017, №5350 від 30.04.2017, №6481 від 31.05.17, №6309 від 31.05.17, №6758 від 31.05.2017, №6744 від 31.05.2017, №7107 від 31.05.2017, №7108 від 31.05.2017, №7024 від 31.05.2017, №7025 від 31.05.2017, №6308 від 31.05.17, №6480 від 31.05.17, №722 від 31.01.18, №265 від 31.01.18, №435 від 31.01.18, №1115 від 31.01.18, №1114 від 31.01.18, №917 від 31.01.18, №918 від 31.01.18, №721 від 31.01.18, №434 від 31.01.18, №266 від 31.01.18, №1626 від 28.02.18, №1838 від 28.02.18, №1839 від 28.02.18, №2957 від 31.03.18, №2958 від 31.03.18, №4008 від 31.03.18, №4462 від 30.04.18, №4463 від 30.04.18, №4985 від 30.04.18, №4290 від 30.04.18, №5188 від 30.04.18, №4694 від 30.04.18, №4289 від 30.04.18, №4921 від 30.04.18, №5880 від 31.05.18, №6284 від 31.05.18, №6080 від 31.05.18, №6285 від 31.05.18, №5738 від 31.05.18, №7165 від 30.06.18, №6910 від 30.06.18, №7358 від 30.06.18, №7535 від 30.06.18, №7478 від 30.06.18, №7164 від 30.06.18, №6911 від 30.06.18, №7971 від 31.07.18, №8143 від 31.07.18, №7830 від 31.07.18, №9064 від 31.08.18, №8142 від 31.07.18, №8344 від 31.07.18, №9265 від 31.08.18, №9035 від 31.08.18, №9264 від 31.08.18, №8755 від 31.08.18, №9065 від 31.08.18, №9875 від 30.09.18, №10205 від 30.09.18, №9754 від 30.09.18, №10004 від 30.09.18, №9694 від 30.09.18, №10204 від 30.09.18, №10003 від 30.09.18, №11063 від 31.10.18, №10677 від 31.10.18, №10736 від 31.10.18, №11283 від 31.10.18, №10826 від 31.10.18, №11284 від 31.10.18, №11027 від 31.10.18, №10825 від 31.10.18, №12299 від 30.11.18, №12465 від 30.11.18, №12097 від 30.11.18, №12050 від 30.11.18, №13312 від 31.12.18, №12863 від 31.12.18, №13081 від 31.12.18, №13080 від 31.12.18, №13497 від 31.12.18, №13545 від 31.12.18, №497 від 31.01.19, №739 від 31.01.19, №278 від 31.01.19, №970 від 31.01.19, №788 від 31.01.19, №1030 від 31.01.19, №279 від 31.01.19, №498 від 31.01.19, №1363 від 28.02.19, №2149 від 28.02.19, №1863 від 28.02.19, №1862 від 28.02.19, №1364 від 28.02.19, №1589 від 28.02.19, №1638 від 28.02.19, №2089 від 28.02.19, №2836 від 31.03.19, №2625 від 31.03.19, №3061 від 31.03.19, №3108 від 31.03.19, №2837 від 31.03.19, №2624 від 31.03.19, №4177 від 30.04.19, №3744 від 30.04.19, №5208 від 31.05.19, №4705 від 31.05.19, №5011 від 31.05.19, №5851 від 30.06.19, №6048 від 30.06.19, №6769 від 31.07.19, №6651 від 31.07.19, №7897 від 31.08.19, №9769 від 31.10.19, №10704 від 30.11.19, №11238 від 30.11.19, №11032 від 30.11.19, №10834 від 30.11.19, №9572 від 31.10.19, №9899 від 31.10.19, №10015 від 31.10.19, №8843 від 30.09.19, №8641 від 30.09.19, №12005 від 31.12.19, №12105 від 31.12.19, №12318 від 31.12.19, №11879 від 31.12.19, №547 від 31.01.20, №319 від 31.01.20, №445 від 31.01.20, №2919 від 31.01.20, №924 від 31.01.20.

З наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається, що за господарськими операціями з придбання комунальних послуг у Кузнецовське МКП позивачем було придбано на суму 23206,05грн. (в т.ч. ПДВ 3867,68грн.) у 2017 році, на суму 20523,05грн. (в т.ч. ПДВ 3420,51грн.) у 2018 році, 26155,88грн. (в т.ч. ПДВ 4359,31грн.) у 2019 році , 8309,38грн. (в т.ч. ПДВ 2077,35грн.) у 2020 році.

Суд зазначає, що всі акти мають визначені законодавством на час їх складення обов`язкові реквізити, а отже, є первинними документами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій з придбання комунальних послуг позивачем в процесі експлуатації нерухомості (кафе «Фортеця» та кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2»), яку він використовував у своїй підприємницькій діяльності.

На підтвердження того, що надані послуги підлягали оплаті до матеріалів справи долучено рахунки-фактури від 31.01.2017 №МКП00000816, №МКП00001281, №МКП00000801, №МКП00001082, №МКП00001280, від 31.01.18 №МКП00000715, №МКП00000259, №МКП00000429, №МКП00001108, №МКП00001107, №МКП00000910, №МКП00000911, №МКП00000714, №МКП00000428, №МКП00000260, від 28.02.18 №МКП00001609, №МКП00001821, №МКП00001822, від 31.03.18 №МКП00002927, від 31.03.18 №МКП00002928, №МКП00003610, від 30.04.18 №МКП00004396, №МКП00004397, №МКП00004908, №МКП00004224, №МКП00005109, №МКП00004620, №МКП00004223, №МКП00004847, від 31.05.18 №МКП00005783, №МКП00006185, №МКП00005981, №МКП00006186, №МКП00005642, від 30.06.18 №МКП00007038, №МКП00006783, №МКП00007231, №МКП00007407, №МКП00007350, №МКП00007037, №МКП00006784, від 31.07.18 №МКП00007840, №МКП00008012, №МКП00007699, №МКП00008011, №МКП00008213, від 31.08.18 №МКП00008921, №МКП00009118, №МКП00008892, №МКП00009117, №МКП00008613, №МКП00008922, від 30.09.18 №МКП00009713, №МКП00010043, №МКП00009592, №МКП0009842, №МКП00009533, №МКП00010042, №МКП00009841, від 31.10.18 №МКП00010886, №МКП00010501, №МКП00010560, №МКП00011103, №МКП00010649, №МКП00011104, №МКП00010850, №МКП00010648, від 30.11.18 №МКП00012067, №МКП00012230, №МКП00011865, №МКП00011818, від 31.12.18 №МКП00013031, №МКП00012596, №МКП00012800, №МКП00012799, №МКП00013216, №МКП00013264, від 31.01.19 №МКП00000487, №МКП00000728, №МКП00000269, №МКП00000959, №МКП00000777, №МКП00001019, №МКП000000270, №МКП00000488, від 28.02.19 №МКП00001335, №МКП00002118, №МКП000001832, №МКП00001607, №МКП00002058, від 31.03.19 №МКП00002794, №МКП00002584, №МКП00003017, №МКП00003064, №МКП00002795, №МКП00002583, від 30.04.19 №МКП00004123, №МКП00003691, від 31.05.19 №МКП00005140, від 28.02.19 №МКП00001831, №МКП00001336, №МКП00001558, від 31.05.19 №МКП00004637, №МКП00004943, від 30.06.19 №МКП00005775, №МКП00005972, від 31.07.19 №МКП00006684, №МКП00006566, від 31.08.19 №МКП00007798, від 31.10.19 №МКП00009632, №МКП00009435, №МКП00009762, №МКП00009878, від 30.11.19 №МКП00010556, №МКП00011090, №МКП00010884, №МКП00010686, від 30.09.19 №МКП00008729 №МКП00008527, від 31.12.19 №МКП000011758, №МКП00011858, №МКП00012070, №МКП00011632, від 31.01.20 №МКП00000521, №МКП00000293, №МКП00000419, №МКП00002811, №МКП00000889, у яких міститься застереження наступного змісту: «Прохання!!! Прохання своєчасно розрахуватись за послуги. В разі несвоєчасної оплати буде примінено санкції згідно Договору купівлі-продажу теплової енергії №61т від 11.09.2012». Оцінюючи такі докази суд зазначає, що рахунок-фактура це документ, на підставі якого оплачуються отримані товари чи послуги відповідно до вказаних умов, при цьому такий документ за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер про те, що комунальні послуги, які надавалися Кузнецовським МКП не були безоплатними, а підлягали оплаті.

На підтвердження здійснення розрахунків за надані комунальні послуги до матеріалів справи долучено чеки і квитанції за спірний період, а також Акт звірки взаємних розрахунків станом за період січень 2017- грудень 2020. Крім того, листом КП «Вараштепловодоканал» ВМР за вих.№4570-1180-23 від 04.10.2023 підтвердило здійснення розрахунків за надані комунальні послуги позивачу, а також те, що на 01.12.2020 заборгованість позивача на користь КП «Вараштепловодоканал» ВМР складала 133,35 грн., на підтвердження чого за підписом головного бухгалтера ОСОБА_2 та бухгалтера ОСОБА_3 складено розрахунки наданих комунальних послуг в розрізі років та місяців спірного періоду, а також протоколи про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.03.2017, від 29.09.2017, від 02.05.2018, від 03.12.2018.

Будь-яких доказів, які б спростовували наявні в матеріалах справи докази оплатності наданих комунальних послуг позивачу КП «Вараштепловодоканал» ВМР відповідачем не надано і судом не здобуто.

Оцінюючи господарські операції з надання послуг позивачу Управлінням поліції охорони в Рівненській області суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження здійснення таких операцій сторонами було складено акти прийому-передачі наданих послуг №402-001299 за травень 2017 від 31.05.17, №402-001298 за травень 2017 від 31.05.17 №402-001297 за травень 2017 від 31.05.17, №402-001296 за травень 2017 від 31.05.17, №402-000034 від 31.01.18, №402-000033 від 31.01.18, №402-000032 від 31.01.18, №402-000031 від 31.01.18, №402-000784 від 31.03.18, №402-000783 від 31.03.18, №402-000782 від 31.03.18, №402-000781 від 31.03.18, №402-001089 від 30.04.18, №402-001091 від 30.04.18, №402-001088 від 30.04.18, №402-001090 від 30.04.18, №402-001376 від 31.05.18, №402-001373 від 31.05.18, №402-001375 від 31.05.18, №402-001374 від 31.05.18, №402-001706 від 30.06.18, №402-001707 від 30.06.18, №402-001705 від 30.06.18, №402-001704 від 30.06.18, №402-002286 від 31.08.18, №402-002288 від 31.08.18, №402-002926 від 31.10.18, №402-002927 від 31.10.18, №402-002928 від 31.10.18, №402-003212 від 30.11.18, №402-001922 від 31.05.19, №402-001923 від 31.05.19, №402-001987 від 31.07.19, №402-001988 від 31.07.19, №402-002260 від 31.08.19, №402-002917 від 31.10.19, №402-003235 від 30.11.19, №402-003234 від 30.11.19, №402-003576 від 31.12.19, №402-003577 від 31.12.19, які складені з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення первинних документів.

На підтвердження того, що надані послуги підлягали оплаті до матеріалів справи долучено рахунки-фактури №402-000436 від 03.03.2017, №402-000850 від 04.05.2017, №402-000851 від 04.05.2017, №402-000853 від 04.05.2017, №402-000852 від 04.05.2017, №402-000571 від 05.03.18, №402-000568 від 05.03.18, №402-000569 від 05.03.18, №402-000570 від 05.03.18, №402-000756 від 03.04.18, №402-000754 від 03.04.18, №402-000755 від 03.04.18, №402-000757 від 03.04.18, №402-000953 від 04.05.18, №402-000954 від 04.05.18, №402-000951 від 04.05.18, №402-000952 від 04.05.18, №402-001148 від 04.06.18, №402-001146 від 04.06.18, №402-001147 від 04.06.18, №402-001145 від 04.06.18, №402-001524 від 03.08.18, №402-001525 від 03.08.18, №402-001522 від 03.08.18, №402-002105 від 05.11.18, №402-001331 від 20.05.19, №402-001332, від 20.05.19, №402-001357 від 03.07.19, №402-001356 від 03.07.19, №402-001560 від 05.08.19, №402-002206 від 04.11.19, №402-002207 від 04.11.19, №402-002433 від 02.12.19, №402-002432 від 02.12.19. На підтвердження здійснення розрахунків за надані комунальні послуги до матеріалів справи долучено чеки і квитанції від 03.04.2017, від 30.03.18, від 30.03.18, від 30.03.18, від 30.03.18, від 22.06.18, від 22.06.18, від 22.06.18, від 22.06.18, від 22.06.18, від 22.06.18, від 22.06.18, від 22.06.18, від 22.06.18, від 22.06.18, від 22.06.18, від 22.06.18, від 25.09.18, від 25.09.18, від 25.09.18, від 30.06.19, від 30.06.19, від 25.12.19, від 25.12.19, а також відповіддю на адвокатський запит за №3372/43/37/01-2023 від 03.11.2023 у якій Управлінням поліції охорони в Рівненській області зазначено, що охоронні послуги для ФОП ОСОБА_1 надавалися на оплатній основі згідно укладених договорів щодо охорони об`єктів за адресами АДРЕСА_1 (кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та АДРЕСА_4 (кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2») і заборгованість по оплаті наданих послуг відсутня.

Будь-яких доказів, які б спростовували наявні в матеріалах справи докази оплатності наданих Управлінням поліції охорони в Рівненській області позивачу послуг охорони відповідачем не надано і судом не здобуто.

Оцінюючи господарські операції з постачання електроенергії ПАТ «Рівнеобленерго» позивачу, суд зазначає, що на підтвердження здійснення таких операцій і їх оплатності до матеріалів справи долучено акт прийняття-передавання електричної енергії за квітень 2017 №А-8575687838 від 30.04.17, рахунок-фактура за спожиту електричну енергію №8575687838 від 13.04.17, акт прийняття-передавання електричної енергії за травень 2017 №А-8528023933 від 31.05.17, рахунок-фактура за спожиту електричну енергію №8528023933 від 13.05.17, чек на оплату від 27.05.17, акт прийняття-передавання електричної енергії за серпень 2017р. №А-8921289982 від 31.08.17, рахунок-фактура за спожиту електричну енергію №8921289982 від 14.08.17, чек на оплату від 03.09.17, від 31.08.17, акт прийняття-передавання електричної енергії за вересень 2017р. №А-8824016748 від 30.09.17, рахунок-фактура за спожиту електричну енергію №8824016748 від 13.09.17, чек на оплату від 25.09.17, рахунок №8147842127 від 15.12.17, чек від 21.12.17, Акт прийняття-передавання електричної енергії №А-8778728215 від 31.01.18, рахунок №8778728215 від 16.01.18, чек від 25..01.18, акт прийняття-передавання електричної енергії №А-8828003544 від 28.02.18, рахунок №8828003544 від 13.02.18, чеки від 13.03.18 та від 28.02.18, акт прийняття-передавання електричної енергії №А-8828852130 від 31.03.18, рахунок №8828852130 від 13.03.18, чек від 21.03.18, акт прийняття-передавання електричної енергії №А-8878350977 від 30.04.18, рахунок №8878350977 від 13.04.18, чек від 25.04.18, акт прийняття-передавання електричної енергії №А-8248892153 від 31.05.18, рахунок №8248892153 від 14.05.18, чек від 26.05.18, від 23.05.18, від 22.05.18, акт прийняття-передавання електричної енергії №А-8977262941 від 30.06.18, рахунок №8977262941 від 13.06.18, чек від 25.06.18 та від 22.06.18, акт прийняття-передавання електричної енергії №А-8348536981 від 31.07.18, рахунок №8348536981 від 13.07.18, чек від 07.08.18 та від 25.07.18, акт прийняття-передавання електричної енергії №А-8979202424 від 31.08.18, рахунок №8979202424 від 14.08.18, чек від 23.08.18, акт прийняття-передавання електричної енергії №А-8448421712 від 30.09.18, рахунок №8448421712 від 13.09.18, чек від 22.09.18, акт виконаних робіт №91263854 від 15.08.18, акт прийняття-передавання електричної енергії №А-8449334443 від 31.10.18, рахунок №8449334443 від 17.10.18, чек від 24.10.18, Акт прийняття-передавання електричної енергії №А-8938746982 від 30.11.18, рахунок №8938746982 від 14.11.18, чек від 26.11.18, акт прийняття-передавання електричної енергії №А-8546889547 від 31.12.18, рахунок №8546889547 від 31.12.18, дві квитанції від 28.12.18, акт звіряння розрахунків від 17.10.2018, які відповідають вимогам до форми та порядку складення таких документів. Відповідачем не надано доказів, які б спростували оплатність послуг, що надавалися позивачу ПАТ «Рівнеобленерго».

Таким чином, в ході розгляду справи не підтвердилися висновки контролюючого органу щодо відсутності у позивача первинних документів на придбання товарів, робіт та послуг, при цьому оцінюючи висновки контролюючого органу в частині їх безоплатності, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.13. ст.14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги - це:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Наявні в матеріалах справи документи складені на оформлення господарських операцій з позивачем не містять відомостей про безоплатність таких операцій і жодних доказів того, що суб`єкти господарювання у своїй звітності за фактом операцій з позивачем відображали безоплатне надання ними товарів, робіт, послуг ФОП ОСОБА_1 суду надано не було і під час перевірки позивача відповідачем виявлено не було, оскільки у Акті перевірки від 06.10.2023 відсутні відомості про це. Зазначене свідчить про те, що доводи відповідача про безоплатність отримання позивачем товарів та послуг є лише припущенням, яке не доведено відповідачем в ході судового розгляду справи.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2023 №82501700240522 підлягають до задоволення.

Оцінюючи правову позицію сторін стосовно збільшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість суд виходить із наступного.

Згідно з пункту 185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

У відповідності до п.14.1.185. ст.14 ПК України постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

Згідно з пунктом 14.1.191 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Постачанням товарів також вважаються: а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу; б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства; в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення; д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника; е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Як вбачається з Акту перевірки від 06.10.2023 контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено вартість придбаних послуг та товару, який не реалізований станом на 01.12.2020 (дата припинення фізичної особи-підприємця та анулювання свідоцтва платника ПДВ) та не встановлено факту використання такого товару та послуг у господарській діяльності в період з 01.01.2017 по 01.12.2020 відповідно до переліку податкових накладних по такому товару та послугах зареєстрованих в ЄРПН в сумі ПДВ 28956грн., зведені дані щодо чого викладені у додатку №1 та додатку №2 до Акта перевірки від 06.10.2023, відомості якого сформовані за даними ЄРПН та підсистеми «Моніторинговий центр - Виторги РРО» ІС «Податковий блок».

Оцінюючи відомості, викладені відповідачем у додатку №2 до Акту перевірки від 06.10.2023, суд зазначає, що наведені у ньому відомості є некоректними, що вбачається з того, що відомості про придбання товару в деяких позиціях є пізнішими порівняно з відомостями про продаж такого товару, наприклад, придбання «Настоянки Немирів Українська Медова з перцем 40% 0,50л штоф» за даними податкової накладної №2150 відбулося 08.09.2017, при цьому податковий орган вказує, що продаж позивачем цього товару відбувся 13.08.2017 (по чеку №1225), 31.08.2017 (по чеку №1287), 02.09.2017 (по чеку №1291); придбання «Настоянки Немирів Українська Медова з перцем 40% 0,50л штоф» за даними податкової накладної №7674 відбулося 24.10.2017, при цьому податковий орган вказує, що продаж позивачем цього товару відбувся 07.09.2017 (по чеку №1306), 24.09.2017 (по чеку №1377); придбання «Настоянки Немирів Українська Медова з перцем 40% 0,50л штоф» за даними податкової накладної №7710 відбулося 24.10.2017, при цьому податковий орган вказує, що продаж позивачем цього товару відбувся 19.09.2017 (по чеку №1351), 10.10.2017 (по чеку №1419); придбання «Настоянки Немирів Українська Медова з перцем 40% 0,50л штоф» за даними податкової накладної №6112 відбулося 17.11.2017р., при цьому податковий орган вказує, що продаж позивачем цього товару відбувся 15.10.2017 (по чеку №1438); придбання «Настоянки Немирів Українська Медова з перцем 40% 0,50л штоф» за даними податкової накладної №6114 відбулося 17.11.2017р., при цьому податковий орган вказує, що продаж цього товару відбувся 04.11.2017 (по чеку №1538); придбання «Настоянки «Немирів Персик» 0,50л штоф» за даними податкової накладної №7972 відбулося 27.08.2018р., при цьому податковий орган вказує, що продаж позивачем цього товару відбувся 08.07.2018 (по чеку №2332), 31.08.2017 (по чеку №1287), 02.09.2017 (по чеку №1291); придбання «Горілка особлива Козацька рада «Женьшенева» 0,5л» за даними податкової накладної №1529/18 відбулося 16.02.2017р., при цьому податковий орган вказує, що продаж позивачем цього товару відбувся 04.02.2017 (по чеку №440), 05.02.2017 (по чеку №444, чеку №2, чеку №7, чеку №10), 07.02.2017 (по чеку №452); придбання «Горілка Хлібний дар «На пророщеному зерні» 0,50л» за даними податкової накладної №1107/18 відбулося 15.11.2017р., при цьому податковий орган вказує, що продаж позивачем цього товару відбувся 17.06.2017 (по чеку №3), 31.08.2017 (по чеку №1287), 02.09.2017 (по чеку №1291) тощо.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на отримання позивачем попередніх оплат за ТМЦ і сторони про це не стверджують, то зважаючи на специфіку господарської діяльності позивача (громадське харчування), суд приходить до висновку про те, що наведені у Додатку №2 до Акту перевірки від 06.10.2023 відомості, які стали підставою для висновку контролюючого органу про розмір залишків ТМЦ, не дають можливості дійти висновку про їх правильність.

Окрім того, суд зазначає, що відповідач ґрунтує свої висновки на відомостях аналізу придбання та продажу ТМЦ, викладених ним у додатку №2 до Акту перевірки від 06.10.2023, які сформовані ним за даними ЄРПН та підсистеми «Моніторинговий центр - Виторги РРО» ІС «Податковий блок», при цьому на сторінці 5 Акту перевірки від 06.10.2023 контролюючим органом зазначено про те, що при перевірці відповідальними за проведення перевірки особами було використано документи лише вибірковим методом, без застосування суцільного порядку, що свідчить про застосування в Акті перевірки від 06.10.2023 непрямого способу розрахунку залишків ТМЦ, який не передбачений ні Податковим кодексом України, ні іншими нормативними актами.

Аналізуючи положення підпункту 20.1.9 підпункту 20.1 статті 20 ПК України (відповідно до якого контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), суд зазначає, що вимога щодо проведення інвентаризації поширюється на усіх платників податків, в тому числі і фізичних осіб-підприємців. При цьому проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Водночас, нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена (ініційована).

Суд вважає за необхідне зазначити, що за своєю суттю, інвентаризація - це перевірка фактичної наявності майна і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком. Нестачу товару можна виявити, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період. При цьому відомості щодо даних залишку товарів на початок інвентаризації мають встановлюватись на підставі первинної документації. Відсутність інформації у відомостях інвентаризації про залишки запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізації) запасів за визначений період взагалі виключає можливість вирахування залишків товару та підстави стверджувати про наявність нестачі товару.

Отже, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Саме таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 №807/1556/17, від 15.04.2024 у справі №120/2764/23, від 18.03.2024 у справі №120/2466/23.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази вбачається, що контролюючим органом під час перевірки надавалися позивачу запити про надання документів (копій документів) №1 від 27.09.2023 та №2 від 28.09.2023, при цьому вимог щодо проведення інвентаризації позивачу контролюючим органом не вручалося та не направлялося, що підтверджується змістом Акту перевірки від 06.10.2023.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні відомості інвентаризації та відсутні докази встановлення контролюючим органом на підставі первинної документації позивача залишків товарів станом на початок періоду, охопленого перевіркою, то відповідно відсутньою є можливість достовірного вирахування залишків товару станом на 01.12.2020, що в свою чергу унеможливлює підтвердження висновку відповідача про використання товарів не в межах підприємницької діяльності позивача.

Оцінюючи доводи в частині не включення позивачем до складу податкових зобов`язань суми ПДВ в розмірі 84713грн. вартості придбаного товару, що не було віднесено до складу податкового кредиту у відповідному періоді, відповідно до даних, наведених у додатку №3 до Акту перевірки від 06.10.2023, суд зазначає, що такі висновки обґрунтовані контролюючим органом покликанням на п.198.5 ст.198 ПК України, згідно з якою платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Як вже було встановлено судом, контролюючий орган у Акті перевірки від 06.10.2023 в розділі «Податок на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності» зробив висновок про те, що позивач одержував у перевіряємий період безоплатно товари та послуги, при цьому під час розгляду цієї справи такі висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження. З огляду на те, що жодних доказів використання позивачем придбаних ним товарів та послуг не у його підприємницькій діяльності в матеріалах справи немає і судом не здобуто, то відповідно висновки про те, що позивач був зобов`язаний збільшити податкові зобов`язання на суми ПДВ в розмірі 84713грн. вартості придбаного товару, що не було віднесено до складу податкового кредиту у відповідному періоді, не знаходять свого підтвердження.

При цьому суд звертає увагу на те, що у розділі 2.5.3 Акту перевірки від 06.10.2023 «Податковий кредит» контролюючий орган не зазначив про виявлення ним будь-яких порушень позивача в частині формування податкового кредиту, крім того, у цьому розділі вказано про те, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість порушень п.198.6 ст.198 ПК України не встановлено.

Суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Як вбачається з розділу 2.5.2 Акту перевірки від 06.10.2023 «Податкові зобов`язання» контролюючим органом здійснено лише узагальнене наведення сум на які він вважає позивач був зобов`язаний збільшити податкові зобов`язання у розрізі періодів, які були охоплені перевіркою, при цьому жодних відомостей про конкретні операції внаслідок яких виникли такі суми та обґрунтування їх не пов`язаності з підприємницькою діяльністю позивача контролюючий орган не наводить. Суд зауважує, що відомості додатку №3 до Акту перевірки від 06.10.2023 також не містять відомостей на підставі яких суд міг би переконатися у правомірності висновків контролюючого органу, при цьому будь-яких доказів на підтвердження достовірності відображеної у такому додатку №3 інформації суду не надано.

Приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

В той же час, відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що за висновки відповідача в частині заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 119533грн. ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення визначених законом заходів та способів встановлення відповідних відомостей та без належного дослідження первинних документів, у зв`язку із чим, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2023 №82481700240522 підлягають до задоволення.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення від 23.10.2023 №82491700240522, яким до позивача застосовано штраф в сумі 20883,25грн. за платежем податок на додану вартість, було прийняте на підставі висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 119533грн., то зважаючи на те, що судом у цій справі визнається протиправним податкове повідомлення-рішення від 23.10.2023 №82481700240522, яким було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, протиправним є також і застосування до позивача штрафу за нескладення і нереєстрацію в ЄРПН податкових накладних на суму такого зобов`язання, а відповідно позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2023 №82491700240522 підлягають до задоволення.

Оцінюючи правову позицію сторін стосовно збільшення податкових зобов`язань за платежем військовий збір, суд виходить із наступного.

Відповідно до підпункту 1.1. та 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Статтею 163 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

З врахуванням наведеного військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається, виходячи із документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця.

Згідно підпункту 1.4. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

За наведених положень законодавства розмір військового збору напряму залежить від розміру оподатковуваного доходу звітного періоду платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом у розділі 2.7. Акту перевірки від 06.10.2023 «Військовий збір» з покликанням на висновки розділу 2.1.2 Акту перевірки «Визначення загального оподатковуваного доходу, документально підтверджених витрат, пов`язаних з діяльністю, чистого оподатковуваного доходу» зроблено висновок про заниження загального оподатковуваного доходу за період діяльності 2017-2020 роки на суму 1125858,90грн., що призвело до заниження суми військового збору на суму 16835,96 грн.

Оскільки судом визнається протиправним збільшення відповідачем суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб згідно податкового повідомлення рішення від 23.10.2023 №82501700240522, то відповідно неправомірним є також донарахування позивачу суми військового збору на визначену контролюючим органом суму доходу, а отже, підлягає визнанню протиправним та скасуванню податкове повідомлення-рішення від 23.10.2023 №82471700240522 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 20728,47грн.

Оцінюючи підставність позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішень від 13.11.2023 №87911700240522 та №87921700240522 від 13.11.2023 і вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-87901700240522 від 13.11.2023 суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.10 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI в редакції станом на час спірних відносин).

У статті 1 Закону № 2464-VI закріплено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з абзацом першим пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Як вбачається з Акту перевірки від 12.10.2023 контролюючий орган покликається на Акт перевірки від 06.10.2023 №8470/ж5/17-00-24-05-17/2669202897 в частині висновків, які стосуються встановленої суми чистого оподатковуваного доходу на підставі чого перевіркою зроблено висновок по заниження позивачем бази нарахування єдиного внеску на загальну суму 1030738,44грн, в тому числі за 2017 на суму 356701,41грн., за 2018 - 359602,9грн., за 2019 - 272490,62грн., за 2020 - 41943,51грн.

Оскільки судом визнається протиправним збільшення відповідачем суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб згідно податкового повідомлення рішення від 23.10.2023 №82501700240522, то відповідно протиправними є і рішення від 13.11.2023 №87911700240522 та №87921700240522 від 13.11.2023 і вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-87901700240522 від 13.11.2023.

Надаючи оцінку позовним вимогам щодо збільшення податкових зобов`язань за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, суд виходить із наступного.

За період здійснення діяльності з 01.01.2017 року по 01.12.2020 року позивач здійснював роздрібну торгівлю підакцизними товарами (алкогольними напоями) у закладах громадського харчування кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 та кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до п.214.1.4 ст.214 ПК України базою оподаткування У разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

Контролюючим органом на підставі даних декларацій з податку на додану вартість та даних реєстраторів розрахункових операцій встановлено, що позивачем занижено вартість підакцизних товарів, що реалізовані у роздрібній торгівельній мережі та у мережі громадського харчування у розмірі 20717,39грн., що призвело до заниження акцизного податку на суму 1037грн., в т.ч. січень 2019 - 833грн., лютий 2019 - 75грн/, травень 2019 - 116грн., жовтень 2019 - 13грн., чим порушено вимоги пп.213.1.9, ст.213, пп.214.1.4 п.214.1 ст.214, пп.215.3.10 п.215.3 ст.215, пп.216.9 ст.216, п.223.1 ст.223 ПК України.

Допущення зазначеного порушення позивачем жодними доказами не спростовано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2023 №65521700240522, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 1296,25грн. (з яких 1037,00грн. за основним зобов`язанням та 259,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), не може бути задоволено.

Оцінюючи правомірність застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції за порушення законодавства, що регулює обіг готівки та застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 38166,87грн., суд виходить із наступного.

Відповідачем встановлено порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у зв`язку із чим винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.11.2023 №857317002400522, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за порушення законодавства, що регулює обіг готівки та застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 38166,87грн.

Податковий орган зазначив, що позивачем відповідно до даних декларацій з податку на додану вартість та даних реєстраторів розрахункових операцій (інформації підсистеми «Моніторинговий центр - Виторги РРО» ІС «Податковий блок») встановлено факт не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (в редакції станом на час спірних відносин), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі встановлення в ході перевірки факту непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання застосовується фінансова санкція у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Таким чином, для застосування фінансової санкції контролюючий орган не тільки повинен встановити в ході перевірки факт непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, але і правильно визначити вартість товарів (робіт, послуг), які були продані з порушеннями.

Як вбачається зі сторінки 42 Акту перевірки від 06.10.2023 відповідач констатує, що загальна сума непроведених через РРО (з ПДВ та акцизним податком) розрахункових операцій позивачем складає загальну суму 38166,87грн., в тому числі за січень 20178 - 13843,09грн., за лютий 2017 - 14902,14грн., за квітень 2017 - 682,49грн., за червень 2017 - 3048,64грн., за червень 2018 - 275,98грн., за грудень 2018 - 182,65грн., за березень 2019 - 1893,96грн., за жовтень 2019 - 1779,44грн., за березень 2020 - 1558,48грн. При цьому у Акті перевірки від 28.06.2023 відповідач вказував інші суми та інші періоди. Так, на сторінках 56 - 57 Акту перевірки від 28.06.2023 зазначено, що контролюючим органом відповідно до даних декларацій з податку на додану вартість, даних реєстраторів розрахункових операцій (інформаційної підсистеми «Моніторинговий центр - Виторги РРО» ІС «Податковий блок») та декларацій акцизного податку встановлено факт непроведення розрахункових операцій позивачем на загальну суму 29792,62грн., в т.ч. за січень 2017 - 386,89грн., за лютий 2017 - 38,21грн., за травень 2017 - 25,56грн., за грудень 2017 - 49,48грн., за липень 2018 - 212,32грн., за березень 2019 - 4632,84грн., за липень 2019 - 3829,72грн., за серпень 2019 - 9683,67грн., за вересень 2019 - 360,38грн., за листопад 2019 - 1280,03грн., за грудень 2019 - 4989,87грн., за січень 2020 - 1889,85грн., за лютий 2020 - 1209,98грн., за березень 2020 - 1203,82грн.

Порівнюючи відомості обох актів перевірок відповідачем позивача вбачається, що при використанні контролюючим органом одних і тих же відомостей для встановлення факту порушення порядку проведення розрахункових операцій суб`єкт владних повноважень не тільки вказує різні суми, але і інші періоди. Так, у акті перевірки від 06.10.2023 зазначено про виявлення порушення порядку проведення розрахункових операцій у квітні 2017, червні 2017, червні 2018, грудні 2018, жовтні 2019, при цьому у Акті перевірки від 28.06.2023 про наявність порушень у такі періоди не зазначалося, в той же час у Акті перевірки від 06.10.2023 не вказано про наявність фактів порушень розрахункових операцій позивачем у травні 2017, грудні 2017, липні 2018, липні 2019, серпні 2019, вересні 2019, листопаді 2019, грудні 2019, січні 2020, лютому 2020, хоча інформація про наявність порушень у ці місяці вказана у Акті перевірки від 28.06.2023.

Будь-яких доказів відповідачем на підтвердження правильності, викладеної ним у Акті перевірки від 06.10.2023 інформації в частині сум непроведених позивачем через РРО розрахункових операцій суду не надано, при тому, що позивач у позовній заяві наголошував саме на наявності розбіжностей у відомостях обох актів перевірок.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи податкове повідомлення-рішення від 03.11.2023 №857317002400522 на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України суд дійшов висновку, що наявні у справі матеріали дають підстави стверджувати про недотримання відповідачем при прийнятті такого рішення принципів обґрунтованості та добросовісності.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

В даному випадку внесення відповідачем до двох актів перевірок позивача різної інформації щодо питання здійснення розрахункових операцій і дотримання законодавства про РРО при використанні одних і тих же джерел вказує на невмотивованість прийнятого податкового повідомлення-рішення від 03.11.2023 №857317002400522 та на недотримання під час прийняття такого рішення принципів обґрунтованості та добросовісності.

Право на визначення розміру штрафних санкцій належить виключно контролюючому органу, на якого закон покладає обов`язок скласти та направити відповідне податкове повідомлення-рішення, а суд у межах своєї компетенції може лише встановити правомірність/неправомірність нарахування відповідних штрафних санкцій, але не може підміняти собою уповноважений орган та самостійно встановлювати правильний розмір непроведених через РРО позивачем розрахункових операцій та визначати позивачу відповідний штраф.

Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку, що позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2023 №857317002400522 підлягає до задоволення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 7986,43грн., що підтверджується платіжними документами на суму 4810,32грн. та 3176,11грн. (примірники яких знаходяться в матеріалах справи), але оскільки позов задовольняється частково, суд присуджує на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 7962,38грн., що є пропорційно до задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 44000,00грн. суд зазначає про таке.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Приписи ст. 134 КАС України не виключають права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч.5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 зазначив, що на підставі аналізу положень ст. 134 КАС України склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також, Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18 зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30). У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

На виконання вимог ч.4 ст.134 КАС України, стороною позивача надано суду копію договору про надання правничої допомоги від 08.11.2023, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро "Миколи Бляшина" з додатком від 20.11.2023 та додатковою угодою від 20.11.2023, звіт про надану правову допомогу з описом наданої правової допомоги із зазначенням кількості годин, витрачених адвокатом на надання послуг станом на 10.01.2024, платіжні інструкції від 15.12.2023 №@2PL569567 на суму 7500,00грн. та від 22.11.2023 №@2PL701519 на суму 15000,00грн.

Згідно п.1.1. Договору про надання правничої допомоги від 08.11.2023 в редакції Додаткової угоди до такого договору від 20.11.2023, предметом договірних відносин є обов`язок адвоката надати правничу допомогу у справі щодо оскарження податкових повідомлень-рішень №82471700240522 від 23.10.2023, №82481700240522 від 23.10.2023, №82491700240522 від 23.10.2023, №82501700240522 від 23.10.2023, №65521700240522 від 01.08.2023, №65511700240522 від 01.08.2023, №857317002400522 від 03.11.2023 та рішення №87911700240522 від 13.11.2023, рішення №87921700240522 від 13.11.2023 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-87901700240522 від 13.11.2023. Вартість правничої допомоги складається з гонорару і відповідно до пункту 2 додатку до Договору про надання правничої допомоги від 20.11.2023 Договору про надання правової допомоги від 24.03.2023 становить - 44000,00грн.

На підтвердження понесення витрат позивачем було надано платіжні документи на суму 22500грн., що свідчить про здійснення позивачем часткового розрахунку з Адвокатським бюро "Миколи Бляшина". Водночас, Верховний Суд 21.01.2020 року у справі №904/1038/19 зазначив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, затрачений адвокатом час на надання правничої допомоги, суд дійшов висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 44000,00 грн, є надмірною, неспівмірною із складністю справи та фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, а отже, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

З огляду на наведене, суд, виходячи з критерію пропорційності, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачів, повинен становити 30000,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 23.10.2023 №82501700240522, від 23.10.2023 №82481700240522, від 23.10.2023 №82471700240522, від 23.10.2023 №82491700240522, від 03.11.2023 №857317002400522, рішення від 13.11.2023 №87911700240522, рішення від 13.11.2023 №87921700240522 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-87901700240522 від 13.11.2023.

У задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області від 01.08.2023 №65521700240522 та від 01.08.2023 №65511700240522 - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7962,38 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 29 травня 2024 року.

Учасники справи:

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, код ЄДРПОУ 44070166)

Суддя В.В. Щербаков