Постанова

від 30.05.2024 по справі 520/5223/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 р. Справа № 520/5223/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Комітету у справах сім`ї, молоді та спорту у Шевченківському району Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2024, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., повний текст складено 13.02.24 по справі № 520/5223/23

за позовом ОСОБА_1

до Комітету у справах сім`ї, молоді та спорту у Шевченківському району Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради , Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради , Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради , Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Комітету у справах сім`ї, молоді та спорту у Шевченківському району Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради, Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради, Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просить суд: визнати протиправними дії Комітету у справах сім`ї, молоді та спорту у Шевченківському району Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради та Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради щодо невизнання сім`ї позивача багатодітною і зняття її з Єдиного обліку багатодітних сімей; зобов`язати Комітет у справах сім`ї, молоді та спорту у Шевченківському району Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради та Департамент у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради внести інформації про багатодітну сім`ю ОСОБА_1 до Єдиного обліку багатодітних сімей з 18.02.2022; зобов`язати Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради нарахувати та доплатити ОСОБА_1 допомогу на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, у розмірі 1200 грн. 00 коп. за період з березня 2022 року по травень 2022 року включно; зобов`язати Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, у розмірі 4200 грн. 00 коп. за період з червня 2022 року по липень 2022 року включно; визнати бездіяльність Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 у встановлені законом строки відповіді про призначення чи відмову у призначенні допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях; ненаданні переліку документів, які потрібно донести для призначення даної допомоги; та безпідставній відмові у призначенні такої допомоги; зобов`язати Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області призначити ОСОБА_1 виплату допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, з дня звернення за відповідною допомогою - 15.08.2022; стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 75000,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Комітету у справах сім`ї, молоді та спорту у Шевченківському району Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради та Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради щодо невизнання сім`ї позивача багатодітною і зняття її з Єдиного обліку багатодітних сімей. Зобов`язано Комітет у справах сім`ї, молоді та спорту у Шевченківському району Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради та Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради розглянути питання взяття родини ОСОБА_1 на облік багатодітної сім`ї з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 року в частині відмови в задоволені позовних вимог та ухвалити нове рішення, у відповідній частині про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про передчасність вимог позову про зобов`язання відповідачів нарахувати та доплатити позивачу допомогу на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, у розмірі 1200,00 грн за період з березня 2022 року по травень 2022 року включно, та у розмірі 4200,00 00 грн за період з червня 2022 року по липень 2022 року включно, оскільки ці позовні вимоги є похідними від першої вимоги про визнання протиправними дій відповідачів щодо зняття сім`ї з Єдиного обліку багатодітних сімей. Вказує, що до позовної заяви ОСОБА_1 помилково не додано заяву до Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області про призначення допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях від 15.08.2022 року. Стверджує, що судом першої інстанції зроблено безпідставний висновок про недоведеність ОСОБА_1 заподіяння йому моральної шкоди протиправними діями відповідачів, оскільки психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння моральної шкоди. Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд необґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні заяви про слухання справи за правилами загального провадження від 24.12.2023 і двох клопотань з проханням здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від 24.12.2023 та від 29.01.2023.

Департамент у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Зазначає, що видача посвідчення батьків багатодітної сім`ї ОСОБА_1 та внесення до складу багатодітної сім`ї дитини, щодо якої ОСОБА_1 не є батьком, і визнання сім`ї ОСОБА_1 багатодітною сім`єю, буде прямим порушенням норм діючого законодавства України, зокрема Закону України «Про охорону дитинства» та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 №209 «Деякі питання виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім`ї та дитини з багатодітної сім`ї».

Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Комітет у справах сім`ї, молоді та спорту у Шевченківському району Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач по справі не є багатодітним батьком у розумінні вимог чинного законодавства, оскільки обов`язковими ознаками багатодітної сім`ї є: перебування чоловіка та жінки у зареєстрованому шлюбі; спільне проживання та виховання трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя; або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. При цьому, законодавець не відносить до кола членів багатодітної сім`ї дітей, над якими встановлено опіку чи піклування. Наголошує, що Порядком виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім`ї та дитини з багатодітної сім`ї, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 №209, чітко визначені умови, при яких видається посвідчення, зокрема, реєстрація повторного шлюбу, усиновлення. Стверджує, що Порядком №209 не передбачені умови та перелік документів у разі відсутності зареєстрованих шлюбних відносин і встановлення опіки над дитиною від попереднього шлюбу загиблої матері двох біологічних дітей позивача по справі. Звертає увагу, що Порядок №209 не визначає право Комітету відступати від вимог та надавати посвідчення батьків багатодітної сім`ї на підставі самого факту наявності трьох і більше дітей, незалежно від ступеня кровної спорідненості з батьками, наявності зареєстрованого шлюбу між батьками та формами опіки, якщо це не передбачено переліком документів, які чітко визначені Порядком №209, та не передбачає множинного трактування щодо необхідних документів органом, уповноваженим розглядати заяви про видачу посвідчення багатодітної сім`ї.

ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що тлумачення апелянтом норм закону щодо поняття сім`ї та багатодітної сім`ї на свою користь є неправомірним та несправедливим. Стверджує, що багатодітна сім`я - це сім`я, в якій виховується троє та більше дітей (рідних, усиновлених та дітей, над якими встановлено опіку чи піклування). Звертає увагу, що ще у 2021 році сім`я ОСОБА_1 була визнана багатодітною, видані посвідчення, та здійснені нарахування та виплати відповідної соціальної допомоги, однак, відповідач протиправно скасував даний статус.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційних скарг, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на обліку багатодітних сімей у Комітеті у справах сім`ї, молоді та спорту по Шевченківському району Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради з 14.06.2019 перебувала багатодітна сім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До скалу сім`ї входили: мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 13.12.2019 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

На підставі наказу Комітету у справах сім`ї, молоді та спорту по Шевченківському району Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради від 18.02.2022 №15 «Про зняття з обліку багатодітної сім`ї» з 29.03.2021 скасовано статус багатодітної сім`ї та знято з обліку багатодітних сімей по Шевченківському району м.Харкова родину Антоненко.

Листом від 21.02.2022 №74 Комітет у справах сім`ї, молоді та спорту по Шевченківському району Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради повідомив позивача про зняття з обліку багатодітних сімей та запропоновано для відновлення статусу вирішити питання усиновлення ОСОБА_4 .

На підставі вищезазначеного наказу, Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради прийнято рішення від 26.07.2023 про відмову в призначенні допомоги ОСОБА_1 з 01.04.2021.

Згідно довідок від 28.04.2022 ОСОБА_1 разом із дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , взяті на облік внутрішньо переміщених осіб за адресою: АДРЕСА_1 .

15.08.2022 позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, в якій просив зробити запит його справи з Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради.

07.11.2022 Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області повідомило ОСОБА_1 про те, що з 01.08.2022 допомогу на дітей, які виховуються в багатодітних сім`ях не призначено у зв`язку з відсутністю повного пакету документів.

Не погодившись із вказаними діями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій Комітету у справах сім`ї, молоді та спорту у Шевченківському району Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради та Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради щодо невизнання сім`ї позивача багатодітною і зняття її з Єдиного обліку багатодітних сімей. У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Комітету у справах сім`ї, молоді та спорту у Шевченківському району Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради та Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради розглянути питання взяття родини ОСОБА_1 на облік багатодітної сім`ї з урахуванням висновків суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради нарахувати та доплатити ОСОБА_1 допомогу на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, у розмірі 1200 грн 00 коп за період з березня 2022 року по травень 2022 року включно, та зобов`язання Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, у розмірі 4200 грн 00 коп за період з червня 2022 року по липень 2022 року включно, суд першої інстанції виходив з передчасності вказаних вимог, оскільки питання взяття родини ОСОБА_1 на облік багатодітної сім`ї ще не вирішено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання бездіяльності Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 у встановлені законом строки відповіді про призначення чи відмову у призначенні допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях; ненаданні переліку документів, які потрібно донести для призначення даної допомоги; безпідставній відмові у призначенні такої допомоги, та зобов`язання Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області призначити ОСОБА_1 виплату допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, з дня звернення за відповідною допомогою - 15.08.2022, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано доказів звернення до Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області із заявою про надання державної соціальної допомоги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 75000,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні факти щодо наявності шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, відсутній розрахунок розміру заподіяної йому шкоди та, посилань на те, чим позивач керувався при визначенні суми моральної шкоди у розмірі 75000 гривень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 52 Конституції України гарантує рівність дітей у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Відповідно до преамбули Закону України від 26.04.2001 № 2402-III «Про охорону дитинства» охорона дитинства в Україні - це стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави.

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що багатодітна сім`я - сім`я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. До складу багатодітної сім`ї включаються також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про охорону дитинства» всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 2, 4 ст.3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 21 Сімейного кодексу України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Однак особи, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, за змістом Сімейного кодексу України вважаються сім`єю.

Статтею 125 Сімейного кодексу України визначено, що у випадку якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається, зокрема, за заявою батька дитини.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про охорону дитинства» батькам і дітям з багатодітних сімей видаються відповідні посвідчення. Зразок посвідчення, порядок виготовлення і видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Механізм виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім`ї та дитини з багатодітної сім`ї визначає Порядок виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім`ї та дитини з багатодітної сім`ї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 №209 (далі по тексту - Порядок №209).

Посвідчення є документами, що підтверджують статус багатодітної сім`ї і дітей з такої сім`ї та їх право на отримання пільг згідно із Законом України «Про охорону дитинства» та іншими актами законодавства (пункт 2 Порядку №209).

Відповідно до пункту 3 Порядку №209 посвідчення видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських (міст обласного значення), районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (далі - структурний підрозділ / виконавчий орган) і центрами надання адміністративних послуг одному з батьків незалежно від місця проживання протягом десяти робочих днів з дати подання заяви.

Заява для оформлення посвідчення батьків багатодітної сім`ї та посвідчення дитини з багатодітної сім`ї подається одним із батьків структурному підрозділу / виконавчому органу, що видає посвідчення, або центру надання адміністративних послуг за формою, затвердженою Мінсоцполітики (пункт 3-1 вказаного Порядку).

Згідно пункту 3-2 Порядку №209 у заяві зазначаються відомості про осіб, яким видаватимуться посвідчення:

- прізвища, імена та по батькові батьків, місце і дата народження, серія та номер паспорта громадянина України, а також унікальні номери запису особи (за наявності) в Єдиному державному демографічному реєстрі, відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають про це відмітку в паспорті або які не є громадянами України);

- прізвища, імена, по батькові, місце і дата народження дітей, їх унікальні номери запису особи в Єдиному державному демографічному реєстрі та відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності).

До заяви додаються:

- одна фотокартка (кольорова або чорно-біла) розміром 30 х 40 міліметрів;

- у разі народження дитини або навчання особи віком від 18 до 23 років за денною формою навчання за межами України - копія свідоцтва про народження дитини або довідки із закладу освіти. Такі документи подаються за умови їх легалізації, якщо інше не передбачено законом та міжнародним договором України, та з перекладом на українську мову. Вірність перекладу або справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально;

- у разі реєстрації повторного шлюбу та проживання із дітьми від попереднього шлюбу - документи, що підтверджують факт виховання дитини одним із батьків (копія рішення суду із зазначенням місця проживання дитини з одним із батьків після розірвання шлюбу; копія рішення суду про позбавлення батька чи матері батьківських прав, визнання батька чи матері недієздатним (недієздатною), безвісти відсутнім (відсутньою); копія свідоцтва про смерть батька чи матері, копія свідоцтва про народження дитини у разі внесення змін у зв`язку з усиновленням);

- у разі продовження строку дії посвідчення, якщо дитина навчається за денною формою навчання у закладі загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, - довідка про підтвердження зарахування до закладу освіти або про переведення на наступний курс навчання в межах відповідної програми підготовки (інформація підтверджується заявником кожного семестру, до закінчення закладу освіти, але не довше ніж до досягнення особою 23 років).

Дітям з багатодітної сім`ї посвідчення видаються з шести років (пункт 6 Порядку №209).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є батьком двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 13.12.2019 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

24.03.2021 до Комітету у справах сім`ї, молоді та спорту по Шевченківському району Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради звернувся ОСОБА_1 із заявою про взяття на облік багатодітних сімей його сім`ю у складі: батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

До заяви про взяття на облік багатодітної сім`ї позивачем надані копії наступних документів: свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серія НОМЕР_1 , виданого 13.12.2019 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області; повторного свідоцтва про народження ОСОБА_4 серія НОМЕР_2 , виданого 21.12.2019; повторного свідоцтва про народження ОСОБА_5 серія НОМЕР_3 , виданого 21.12.2019; повторного свідоцтва про народження ОСОБА_6 серія НОМЕР_4 , виданого 21.12.2019.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 11.11.2020 №658 «Про надання дітям статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, втрату дітьми статусу дитини-сироти» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати якої померла, а батько рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 24.09.2020 позбавлений батьківських прав, надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 17.03.2021 №148 «Про встановлення опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, призначення фізичних осіб їх опікунами, піклувальниками» встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначено ОСОБА_1 її опікуном.

На підставі цих документів Комітетом взято на облік багатодітних сімей сім`ю у складі: батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

29.03.2021 видані посвідчення батьків багатодітної сім`ї серія НОМЕР_5 строком дії до 28.08.2025 на ім`я ОСОБА_1 , та посвідчення дитини багатодітної сім`ї серія НОМЕР_6 , видане 29.03.2021 строком дії до 28.08.2021 на ім`я ОСОБА_4 .

Рішенням Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 08.04.2021 ОСОБА_1 на підставі посвідчення багатодітної сім`ї призначена допомога з 01.04.2021 по 29.02.2024 в розмірі 1700,00 грн щомісячно.

На підставі наказу Комітету у справах сім`ї, молоді та спорту по Шевченківському району Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради від 18.02.2022 №15 «Про зняття з обліку багатодітної сім`ї» з 29.03.2021 скасовано статус багатодітної сім`ї та знято з обліку багатодітних сімей по Шевченківському району м.Харкова родину Антоненко.

Підставою зняття з обліку відповідач зазначає те, що законодавець не відносить до кола членів багатодітної сім`ї дітей, над якими встановлено опіку чи піклування.

Колегія суддів звертає увагу, що зі змісту статті 3 Сімейного кодексу України вбачається, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Конституційний Суд України у своєму рішення від 03.06.1999 №5-рп 99 надав офіційне тлумачення терміну «член сім`ї»: членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визначення їх членами сім`ї, крім спільного проливання, ї ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Тобто, термін «сім`я» означає створення сім`ї не лише шляхом реєстрації шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а має більш широкі критерії для його визначення.

Листом Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту від 16.02.2010 №4.1/1562 роз`яснено Міністерству праці та соціальної політики України, що сім`ї, які утворені шляхом повторного шлюбу батьків та спільного виховання трьох і більше дітей від попередніх шлюбів без їх усиновлення, можуть бути віднесені до категорії багатодітних сімей.

Отже, багатодітна сім`я - це сім`я в якій виховується троє та більше дітей (рідних, усиновлених та дітей, над якими встановлено опіку чи піклування).

У спірних правовідносинах для встановлення статусу багатодітної сім`ї достатньо факту наявності трьох дітей, незалежно від ступеня кровної спорідненості з батьком, наявності зареєстрованого шлюбу та формами опіки.

Також суд враховує, що у 2021 році сім`ю позивача було взято на облік багатодітних сімей та видано посвідчення батьків багатодітної сім`ї серія НОМЕР_5 строком дії до 28.08.2025 на ім`я ОСОБА_1 , та посвідчення дитини багатодітної сім`ї серія НОМЕР_6 , видане 29.03.2021 строком дії до 28.08.2021 на ім`я ОСОБА_4 , а також призначено допомогу з 01.04.2021 по 29.02.2024 в розмірі 1700,00 грн щомісячно.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що сім`я позивача, який виховує трьох неповнолітніх дітей, є багатодітною сім`єю, що дає позивачу підстави для звернення до органу місцевого самоврядування з відповідною заявою про визнання його багатодітним батьком з видачею відповідного посвідчення.

У спірному випадку встановлення статусу багатодітної сім`ї та видача посвідчень відноситься до повноважень Комітету у справах сім`ї, молоді та спорту у Шевченківському району Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Комітету у справах сім`ї, молоді та спорту у Шевченківському району Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради та Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради щодо невизнання сім`ї позивача багатодітною і зняття її з Єдиного обліку багатодітних сімей, та наявність підстав для зобов`язання Комітету у справах сім`ї, молоді та спорту у Шевченківському району Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради та Департамент у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради розглянути питання взяття родини ОСОБА_1 на облік багатодітної сім`ї з урахуванням висновків суду.

Щодо посилання апеляційної скарги відповідача на те, що законодавець не відносить до кола членів багатодітної сім`ї дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, колегія суддів зазначає, що у відповідності до сталої судової практики, правозастосовчий орган (суб`єкт, що представляє державу або місцеве самоврядування) у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити та застосовувати норму на користь суб`єкта приватного права, адже якщо держава або місцеве самоврядування нездатні забезпечити видання зрозумілих загальнообов`язкових правил поведінки, негативні наслідки у спірних правовідносинах неправомірно покладати на іншу особу.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині позовних вимог спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради нарахувати та доплатити ОСОБА_1 допомогу на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, у розмірі 1200 грн 00 коп за період з березня 2022 року по травень 2022 року включно, та зобов`язання Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, у розмірі 4200 грн 00 коп за період з червня 2022 року по липень 2022 року включно, та відповідним доводам апеляційної скарги позивача, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст.5 КАС України).

Згідно з вимогами ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі №825/1549/17, від 14.09.2020 року у справі №560/2120/20.

Таким чином, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Колегія суддів виходить з того, що предметом розгляду в даній справі є дії Комітету у справах сім`ї, молоді та спорту у Шевченківському району Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради та Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради щодо невизнання сім`ї позивача багатодітною і зняття її з Єдиного обліку багатодітних сімей.

При цьому, на момент розгляду справи питання взяття родини ОСОБА_1 на облік багатодітної сім`ї ще не вирішено, правовідносини між сторонами в частині нарахування та виплати допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, та їх розміру, не виникли.

З огляду на те, що захисту підлягає порушене право, за встановлених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради нарахувати та доплатити ОСОБА_1 допомогу на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, у розмірі 1200 грн 00 коп за період з березня 2022 року по травень 2022 року включно, та зобов`язання Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, у розмірі 4200 грн 00 коп за період з червня 2022 року по липень 2022 року включно, заявлених на майбутнє, як передчасних.

Також, у разі незгоди позивача з подальшими діями відповідача, останній не позбавлений права звернутися за захистом порушених прав з відповідним позовом до суду.

Оскільки суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, вищевказана позовна вимога не підлягає захисту судом і у її задоволенні слід відмовити у зв`язку з передчасністю її заявлення.

За цим, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги позивача про неналежний спосіб захисту порушеного права позивача, визначений судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, оскільки відповідне право позивача не порушено. Доводи позивача в цій частині є помилковими та необґрунтованими.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 у встановлені законом строки відповіді про призначення чи відмову у призначенні допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях; ненаданні переліку документів, які потрібно донести для призначення даної допомоги; та безпідставній відмові у призначенні такої допомоги, та зобов`язання Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області призначити ОСОБА_1 виплату допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, з дня звернення за відповідною допомогою, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом, 15.08.2022 позивач подав до Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області заяву, в якій просив зробити запит його справи з Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради. У вказаній заяві позивач повідомив про те, що отримував "допомогу як малозабезпечений, по втраті годувальника на дітей, як багатодітна сім я, пенсію по інвалідності та опіку на старшу дитину".

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів звернення до Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області із заявою про надання державної соціальної допомоги. Заява від 15.08.2022, на яку посилається позивач, не підтверджує належного звернення до відповідача, а тому посилання на не надання відповідачем у встановлені законом строки відповіді про призначення чи відмову у призначенні допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, не надання переліку документів, які потрібно донести для призначення даної допомоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки заява від 15.08.2022 не є зверненням за відповідною допомогою.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що до позовної заяви ОСОБА_1 помилково не додано заяву до Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області про призначення допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях від 15.08.2022 року.

Однак, суд зазначає, що згідно з ч.4 ст.308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Оскільки позивач не надав суду апеляційної інстанції доказів неможливості подання до суду першої інстанції вказаних документів, долучених до апеляційної скарги, тому суд апеляційної інстанції їх не досліджує та не приймає вказані докази.

Разом з тим, суд враховує, що відповідні посилання апеляційної скарги позивача про наявність підстав для зобов`язання Управління соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області призначити ОСОБА_1 виплату допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, з дня звернення за відповідною допомогою, не спростовують вищенаведених висновків суду про передчасність вимог щодо нарахування та виплати допомоги на дітей, оскільки питання взяття родини ОСОБА_1 на облік багатодітної сім`ї ще не вирішено.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 75000,00 грн та відповідних доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів враховує наступне.

Приписами ст.56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначений в ст.23 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За приписами п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.11.2019 по справі № 818/1430/17.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано та матеріали справи не містять доказів настання втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, які у розумінні ст.23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Крім того, позивачем не зазначено фактів, які б у системному зв`язку з протиправною бездіяльністю відповідачів утворювали підстави для стягнення з останнього моральної шкоди.

Таким чином, позивачем не обґрунтовано підстав для стягнення моральної шкоди, не надано належних доказів заподіяння йому душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення стану здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав відповідач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Крім зазначеного, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Натомість, позивач жодним чином не обґрунтовує заявлений розмір моральної шкоди - 75000,00 грн.

Разом з тим, саме по собі таке твердження позивача не є підставою для стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 75000,00 грн, оскільки позивачем доводиться, а судом оцінюється наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

Колегія суддів зауважує, що апеляційна скарга позивача також не містить належних обґрунтувань, в чому безпосередньо полягає завдана йому моральна шкода, та з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведено факт заподіяння відповідачами моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість зазначеної позовної вимоги, що не підлягає задоволенню.

Щодо посилання апеляційної скарги позивача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки, за позицією позивача, суд необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про слухання справи за правилами загального провадження від 24.12.2023 і двох клопотань з проханням здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від 24.12.2023 та від 29.01.2023, колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 10 ч.6 ст.12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною 3 ст.257 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з п.1, п.2 ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи характер спірних відносин, склад учасників, предмет доказування та той факт, що розгляд справи не становить значний суспільний інтерес, дана справа відноситься до справ незначної складності.

Позивачем не надано до суду належних доказів та обґрунтувань стосовно того, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої доводи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі №755/12623/19.

Враховуючи те, що скаржником оскаржується рішення суду першої інстанції у справі, яка у відповідності до положень статті 12 КАС України не відноситься до категорії справ, що підлягань розгляду виключно за правилами зального позовного провадження, тобто пріоритетним для цієї справи є швидке її вирішення, при цьому враховуючи те, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в апеляційній скарзі не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Інші аргументи, зазначені сторонами по справі, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.

Таким чином, розглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг позивача та відповідача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 по справі № 520/5223/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко