Постанова

від 30.05.2024 по справі 260/7121/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/7121/23 пров. № А/857/8443/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року, головуючий суддя Ващилін Р.О., ухвалене у м. Ужгород, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУ ДМС у Закарпатській області, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 11 квітня 2022 року про припинення громадянства України ОСОБА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він є громадянином російської федерації, однак має намір набути громадянство України, про що свідчать отримання у вересні 2019 року тимчасового посвідчення громадянина України строком дії до 05 червня 2021 року. Стверджує, що з метою припинення громадянства російської федерації позивач звертався до дипломатичних установ російської федерації в Україні, однак був повідомлений, що для отримання відповідних документів йому потрібно знятися з місця реєстрації на території російської федерації. Разом з тим, з огляду на початок проведення антитерористичної операції та операції Об`єднаних сил, а в подальшому широкомасштабне вторгнення російської федерації в Україну, позивач не міг поїхати до країни-агресора з міркувань особистої безпеки. Окрім того, в обґрунтування неможливості перетину кордону посилається також на запровадження протиепідемічних заходів, пов`язаних з поширенням COVID-19.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позову, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є громадянином російської федерації.

У зв`язку з наміром набути громадянство України ОСОБА_1 06 березня 2019 року звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (далі ГУ ДМС України в Закарпатській області) із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням. При цьому позивач взяв на себе зобов`язання припинити протягом 2 років з моменту набуття громадянства України громадянство російської федерації. Окрім того, ОСОБА_1 повідомив, що у разі неотримання ним з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства російської федерації зобов`язується подати декларацію про відмову від громадянства і повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави.

За результатами розгляду поданої ОСОБА_1 заяви 05 червня 2019 року ГУ ДМС України в Закарпатській області прийняло рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_2

18 вересня 2019 року ОСОБА_1 видано тимчасове посвідчення громадянина України № НОМЕР_1 , дійсне до 05 червня 2021 року.

Поряд з цим у встановлений законодавством строк ОСОБА_1 жодних відомостей щодо припинення громадянства російської федерації до органу Державної міграційної служби України не надав, що підтверджується поданням про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, наявним в матеріалах справи.

У зв`язку з наведеним ГУ ДМС України в Закарпатській області підготувало довідку про наявність підстав для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням громадянина України ОСОБА_1

11 квітня 2022 року на підставі подання начальника Хустського РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області ГУ ДМС України в Закарпатській області прийняло рішення про скасування рішення від 05.06.2019 року про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 у зв`язку з не виконанням поданого зобов`язання про припинення іноземного громадянства.

Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДМС України в Закарпатській області, приймаючи рішення про скасування рішення про набуття ОСОБА_1 громадянства України, діяло на підставі, у межах повноважень та у законодавчо встановлених спосіб.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Статтею 4 Конституції України встановлено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про громадянство України» № 2235-III передбачено, що для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України іноземцем подається зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону № 2235-III іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Статтею 1 Закону України «Про громадянство України» визначено, що декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (абзац 16 статті 1).

Відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про громадянство України» незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.

Особа, яка набула громадянство України, зобов`язана протягом двох років подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав або, у випадку неможливості надання такого документу з незалежних від неї причин, декларацію про відмову від іноземного громадянства. При цьому, до незалежних причин законодавцем віднесено, зокрема, невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін.

Колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта про те, що після набуття позивачем громадянства України, існували незалежні від нього обставини, що перешкоджали отриманню документа про припинення російського громадянства, оскільки доказів звернення до уповноважених органів (консульських установ) російської федерації щодо припинення громадянства російської федерації, позивачем не надано.

При цьому, як вірно зазначив суд попередньої інстанції, Законом передбачена процедура припинення іноземного громадянства шляхом подання декларації про відмову від іноземного громадянства у разі, якщо з незалежних від них причин особи не можуть отримати документи про припинення іноземного громадянства (підданства). Незважаючи на це ОСОБА_1 у разі неможливості, за його твердженнями, отримати відповідний документ про припинення іноземного громадянства в консульських установах російської федерації, розміщених на території України, декларацію про відмову від іноземного громадянства до органів Державної міграційної служби України не подавав.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач зобов`язався протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подати до органу, що видав їй тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства рф, виданий уповноваженим на те органом цієї держави, а у разі неотримання ним з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства рф, зобов`язався подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави і повернути національний паспорт громадянина рф до уповноваженого органу цієї держави, однак жодних дій до виконання зобов`язання реально не вчинив.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є безпідставні та необґрунтовані, відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі №260/7121/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар С. М. Кузьмич