Постанова

від 29.05.2024 по справі 711/3988/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

справа № 711/3988/21

провадження № 61-11094св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2023 року під головуванням судді Пироженко В. Д. та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 червня 2023 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом у якому просила:

- визнати автомобілі марки MERCEDES BENZ SPRINTER, 2012 року випуску; марки MERCEDES BENZ SPRINTER, 2011 року випуску; марки ПАЗ 3205-110, 2002 року випуску; марки VOLKSWAGEN AMAROK, 2012 року випуску; причіп марки ПГМФ 8304, 2015 року випуску; човен марки KARAVAN BAYLINER 175BR, 2008 року випуску, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя;

- виділити та визнати за нею та за ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині на зазначене майно та припинити право спільної сумісної власності подружжя щодо вказаного рухомого майна.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 07 серпня 2014 року сторони уклали шлюб за час якого за спільні кошти сім`ї ними було набуто спільне рухоме майно, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_3 .

На цей час рухомим майном розпоряджається виключно ОСОБА_3 .

Оскільки спірне рухоме майно є неподільним, а спільне користування ним є неможливим, позивач погоджується на сплату їй відповідачем компенсації за 1/2 частину вартості вказаного майна, виходячи із визначеної суб`єктом оціночної діяльності ринкової вартості майна на підставі висновків про вартість об`єктів оцінки від 26 травня 2021 року, що становить 887 900 грн.

У вересні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом у якому просив:

- визнати автомобілі марки MERCEDES BENZ SPRINTER, 2012 року випуску; марки MERCEDES BENZ SPRINTER, 2011 року випуску; марки ПАЗ 3205-110, 2002 року випуску; марки VOLKSWAGEN AMAROK, 2012 року випуску; причіп марки ПГМФ 8304, 2015 року випуску; човен марки KARAVAN BAYLINER 175BR, 2008 року випуску, його особистою власністю.

Припинити право спільної сумісної власності подружжя сторін на зазначене майно.

Визнати автомобілі марки CHEVROLE VOLT, 2015 року випуску, автомобіль VOLKSWAGEN POLO, 2009 року випуску, житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя.

Визнати за ним та за ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині автомобілів марки CHEVROLE VOLT, 2015 року випуску, VOLKSWAGEN POLO, 2009 року випуску, та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинити його право власності на 1/2 частини автомобілів марки CHEVROLE VOLT,

2015 року випуску, VOLKSWAGEN POLO, 2009 року випуску, та житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 1/2 частини вартості автомобілів марки CHEVROLE VOLT,

2015 року випуску, VOLKSWAGEN POLO, 2009 року випуску, та житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , в розмірі 691 827 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що автомобіль марки VOLKSWAGEN AMAROK,

2012 року випуску, який зареєстрований на праві власності за ним 25 вересня

2012 року не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки шлюб між сторонами було укладено 07 серпня 2014 року, тобто після його придбання.

Причіп марки ПГМФ 8304, 2015 року випуску, придбаний юридичною особою ПП «Агро-Трест» у квітні 2015 року не за спільні кошти подружжя.

Автомобілі марки MERCEDES BENZ SPRINTER, 2012 року випуску, MERCEDES BENZ SPRINTER, 2011 року випуску, та човен марки KARAVAN BAYLINER 175BR,

2008 року випуску, були придбані за кошти, які йому подарувала його матір

ОСОБА_4 .

Також зазначає, що вони із ОСОБА_2 припинили спільно проживати та вести спільний побут, як подружжя, з січня 2021 року.

Автомобілі CHEVROLE VOLT, 2015 року випуску, та CHEVROLE VOLT, 2015 року випуску, є спільною сумісною власністю подружжя, проте були відчуженні ОСОБА_2 . Згоду на відчуження ОСОБА_3 не надавав. Згідно довідки про оціночну вартість транспортних засобів їх вартість складає 530 600 грн. Вартість 1/2 частини транспортних засобів складає 265 300 грн.

Під час перебування у шлюбі сторони придбали житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за

ОСОБА_2 , частка в розмірі 1/2 якого була набута на підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 2015 року № 1271 та частка в розмірі 1/2 - на підставі договору від 30 листопада 2015 року № 1267, який є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу. Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості - житлового будинку складає 853 055,33 грн. Вартість 1/2 частини вказаного нерухомого майна на момент подання позову складає 426 527 грн.

ОСОБА_3 зазначає, що погоджується на сплату йому ОСОБА_2 компенсації за 1/2 частину вартості транспортних засобів CHEVROLE VOLT та VOLKSWAGEN POLO, а також зазначеного житлового будинку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Соснівський районний суд міста Черкаси рішенням від 16 березня 2023 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01 серпня 2023 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя задовольнив частково.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнив частково.

Визнав об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 :

- автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER, 2011 року випуску, кузов

№ НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ; автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER, 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 ; автомобіль марки ПАЗ 3205-110, 2002 року випуску, кузов № НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 , човен марки KARAVAN BAYLINER 175BR, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 , визнавши за ними право власності по 1/2 частині кожному.

Здійснив поділ спільного сумісного майна подружжя та визнав за ОСОБА_2 право власності на :

- автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER, 2012 року випуску, кузов

№ НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , вартістю 464 900 грн;

Визнав за ОСОБА_3 право власності на :

- автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER, 2011 року випуску, кузов

№ НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 418 200 грн; автомобіль марки ПАЗ 3205-110, 2002 року випуску, кузов № НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 , вартістю 62 100 грн та човен марки KARAVAN BAYLINER 175BR, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 , вартістю

375 600 грн.

Припинив право спільної власності подружжя на вищевказане майно.

Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 різницю у вартості виділеного майна в сумі 195 500 грн.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1/2 частину вартості автомобіля в сумі 12 500 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль MERCEDES BENZ SPRINTER, 2011 року випуску, автомобіль MERCEDES BENZ SPRINTER, 2012 року випуску та автомобіль марки ПАЗ 3205-110, 2002 року випуску, які зареєстровані за ОСОБА_3 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Причіп ПГМФ 8304 придбаний відповідно до рахунку-фактури № СФ0000077

від 23 березня 2015 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП-ПАЛИЧ» Приватним підприємством «Агро-Трест», а тому не може бути власністю сторін.

Човен KARAVAN BAYLINER 175BR, 2008 року випуску, зареєстрований за

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому човен є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Доказів того, що цей човен дійсно знищений, суду відповідач не надав.

Автомобіль CHEVROLE VOLT був зареєстрований за ОСОБА_2 та проданий в 2019 році, тобто в період шлюбу, а тому в цій частині позов позивача щодо визнання його об`єктом права спільної сумісної власності подружжя не підлягає до задоволення.

Щодо вимог позивача ОСОБА_3 про визнання автомобіля VOLKSWAGEN POLO, 2009 року випуску спільною сумісною власністю подружжя, то в цій частині відповідач ОСОБА_2 позов визнала. Проте зазначила, що цей автомобіль, в зв`язку з його неналежним технічним станом, був нею проданий відповідно до договору комісії № 03647 від 15 червня 2021 року ТОВ «Центр комісійної торгівлі» за 25 000 грн, а тому відповідач ОСОБА_2 згодна сплатити відповідачу 1/2 частину вартості цього автомобіля, як компенсацію.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову в частині вимог щодо спірного будинку місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_3 визнав, що нерухоме майно, належить його дружині ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, так як набуте майно за час шлюбу, але за кошти які належали особисто ОСОБА_2 .

Черкаський апеляційний суд поставною від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив частково.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 16 березня 2023 року змінив у частині визначення розміру компенсації частки у спільному майні подружжя, вказавши, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 має бути стягнуто

116 000 грн, а в стягненні компенсації з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 відмовлено.

У решті рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 16 березня 2023 року залишив без змін.

Приймаючи постанову про зміну рішення місцевого суду суд апеляційної інстанції вказував, що враховуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_3 , предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог за первісним позовом та вимог зустрічного позову щодо автомобіля VOLKSWAGEN POLO, а в іншій частині рішення місцевого суду не переглядається.

Апеляційний суд зазначав, що за час спільного проживання, за спільні кошти сторони придбали майно: автомобіль марки MERCEDES BENZ SPRINTER, 2011 року випуску,; автомобіль марки MERCEDES BENZ SPRINTER, 2012 року випуску; автомобіль марки ПАЗ 3205-110, 2002 року випуску; човен марки KARAVAN BAYLINER 175BR, 2008 року випуску.

ОСОБА_3 , заперечуючи факт придбання даного майна за спільні кошти пояснив, що це майно було придбано за кошти, подаровані його матір`ю, проте належних та допустимих доказів таких обставин суду не надав, що в апеляційній скарзі доказами не спростовано, попри наведення відповідних заперечень.

Крім того, посилання ОСОБА_3 на те, що автомобіль марки ПАЗ 3205-110 був придбаний юридичною особою ПП «Агро-Трест» не знайшло свого підтвердження належними доказами. Суд апеляційної інстанції також врахував, що цей автомобіль зареєстрований за ОСОБА_3 16 квітня 2016 року, тобто в період шлюбу сторін.

Причіп марки ПГМФ 8304 був придбаний відповідно до рахунку-фактури

від 23 березня 2015 року № СФ0000077, видаткової накладної від 24 квітня 2016 року та платіжного доручення від 24 квітня 2015 року у ТОВ «НВП-ПАЛИЧ» ПП «Агро-Трест», а тому не може бути власністю сторін, проти чого заперечень при апеляційному перегляді справи не заявлено.

Посилання ОСОБА_3 на те, що човен KARAVAN BAYLINER 175BR, 2008 року випуску, згорів після звернення з цим позовом до суду у березні 2021 року, про що вказано і в апеляційній скарзі, апеляційний суд відхилив, оскільки належні та допустимі докази цієї обставини суди надані не були, цей човен з реєстраційного обліку Державного суднового реєстру наразі не знятий. При цьому він зареєстрований за ОСОБА_3 29 червня 2016 року тобто в період шлюбу сторін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2023 року представник ОСОБА_3 адвокат Шестаков С. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 червня 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

У касаційній скарзі, обґрунтовуючи неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявниця посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 711/2302/18; від 12 квітня

2023 року у справі № 511/2303/19; від 31 травня 2023 року у справі

№ 757/45522/20-ц.

Представник заявника зазначає, що до матеріалів справи ОСОБА_2 додала оцінку човна, яка була виготовлена суб`єктом, який не мав спеціалізації 1.5 «Оцінка судноплавних засобів».

Аргументом касаційної скарги також є те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тій обставині, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не мали коштів для придбання спірного майна. Майно було придбане за кошти ОСОБА_3 , які він отримав як подарунок від своєї матері - ОСОБА_3 .. Додатково вказує, що жодного документу, який би це засвідчував сторони такого договору дарування не складали.

Також вказує на ту обставину, що суди не надали належної оцінки витягу у кримінальному провадженні № 12021250310002451, в якому мова іде про ту обставину, що човен згорів, а тому його вартість не може відповідати тій, яка заявлена ОСОБА_2 .

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому у вересні 2023 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Могилей С. В. у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, посилаючись на необґрунтованість її аргументів.

Вказує, що суди обох попередніх інстанцій дійшли правильних висновків по суті спору.

Вважає аргументи касаційної скарги про неврахування судами правових позицій Верховного Суду необґрунтованими, оскільки суди правильно застосували до спірних правовідносин норми статті 60 СК України, а правовідносини у інших наведених представником касатора справах не є подібними до обставин та правовідносин справи, яка є предметом касаційного перегляду.

Вказує, що ОСОБА_2 у зв`язку із народженням у сторін спільної дитини не працювала, чим пояснюється відсутність у неї доходу, проте це не доводить, що спірне майно було набуте лише виключно за особисті кошти ОСОБА_3 , а тому презумпція спільної сумісної власності спростована не була.

Також вважає, що не заслуговують на увагу аргументи касаційної скарги про неврахування витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні, оскільки жодної заяви чи клопотання про його врахування до суду першої інстанції сторона відповідача за первісним позовом не подавала.

Зазначає також і на помилковість аргументів касаційної скарги щодо визначення вартості спірного човна, оскільки у матеріалах справи перебуває оцінка, виконана ТОВ «ЕТЦ «Статус» та долучені із відповідною процесуальною заявою позивача

від 26 травня 2021 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 23 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Соснівського районного суду м. Черкаси.

08 вересня 2023 року цивільна справа № 711/3988/21 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 07 серпня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району міста Черкаси, актовий запис № 206.

Придніпровський районний суд м. Черкаси рішенням від 06 жовтня 2021 року у справі № 711/3987/21 шлюб між сторонами розірвав.

Шлюбні відносини сторонами фактично припинено з січня 2021 року.

Автомобілі марки MERCEDES BENZ SPRINTER, 2011 року випуску, кузов

№ НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 та автомобіль марки MERCEDES BENZ SPRINTER, 2012 року випуску, кузов

№ НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 були зареєстровані за ОСОБА_3 13 квітня 2016 року.

Автомобіль марки «ПАЗ 3205-110», 2002 року випуску, кузов № НОМЕР_8 , державний номерний знак НОМЕР_6 був зареєстрований за ОСОБА_3

16 квітня 2016 року.

Причіп марки ПГМФ 8304 був придбаний Приватним підприємством «Агро-Трест» відповідно до рахунку-фактури від 23 березня 2015 року № СФ0000077, видаткової накладної від 24 квітня 2016 року та платіжного доручення від 24 квітня 2015 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП-ПАЛИЧ».

Сторони за період шлюбу придбали човен KARAVAN BAYLINER 175BR, 2008 року випуску, який зареєстрований за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ця обставина підтверджена листом Державної служби морського та річкового транспорту України від 20 липня 2021 року в якому зазначено, що у Державному судновому реєстрі зареєстровано прогулянкове судно за ОСОБА_3 .

Місцевий суд встановив, що ОСОБА_2 була номінальним власником автомобіля CHEVROLE VOLT, який був придбаний у лютому 2019 року. Автомобіль був придбаний ОСОБА_5 у США для подальшого перепродажу на території України та відчужений третім особам у березні 2019 року.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що вони з сином

ОСОБА_5 займалися купівлею транспортних засобів за кордоном - із США. Була проблема як їх зареєструвати і попросили ОСОБА_3 щоб він їм допоміг в їх реєстрації. Автомобіль CHEVROLE VOLT купили в грудні 2019 року і зареєстрували на ОСОБА_7 . Потім цей автомобіль продали і коштами поділилися. Автомобіль, як прийшов в м. Одесу, так і не виїздив з міста. Там же його і продали.

Щодо вимог позивача ОСОБА_3 про визнання автомобіля VOLKSWAGEN POLO, 2009 року випуску, спільною сумісною власністю подружжя, то в цій частині відповідач ОСОБА_2 позов визнала. Проте зазначила, що цей автомобіль, в зв`язку з його неналежним станом, був нею проданий відповідно до договору комісії від 15 червня 2021 року № 03647 ТОВ «Центр комісійної торгівлі» за 25 000 грн.

Апеляційний суд встановив, що вартість автомобіля VOLKSWAGEN POLO становить 159 200 грн.

Житловий будинок у АДРЕСА_1 , який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 був нею придбаний у її рідних баби та дядька ОСОБА_8 , які проживають в Ізраїлі. Ця обставина підтверджена копією договору купівлі-продажу 1/2 частини від 30 листопада 2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом Плахою Т. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1267.

Згідно п.1.6 цього договору для його укладення та набуття вказаного майна, була надана згода чоловіка ОСОБА_3 , який визнав, що нерухоме майно, яке є предметом цього договору буде належати його дружині ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, так як набуте майно за час шлюбу, але за кошти які належали особисто ОСОБА_2 . ОСОБА_3 особисто подав заяву, посвідчену 30 листопада 2015 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Плахою Т. І. за реєстраційним № 1266.

01 грудня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_9 уклали договір купівлі-продажу 1/2 частини будинку на АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом

Плахою Т. І., де в п.1.7 цього договору ОСОБА_3 визнав, що нерухоме майно, яке є предметом цього договору буде належати його дружині ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, так як набуте майно за час шлюбу, але за кошти які належали особисто ОСОБА_2 . ОСОБА_3 особисто подав заяву, посвідчену 01 грудня 2015 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Плахою Т. І. за реєстраційним № 1270.

Факт подачі таких заяв підтвердив в судовому засіданні позивач ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашньою господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуальною користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини першої статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною першою статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджують одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Конструкція статті 60 СК України передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України

від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду

від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі

№ 404/1515/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Частинами другою, третьою статті 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

З урахуванням вищенаведеного правового регулювання та встановлених при розгляді цієї справи фактичних обставин колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірне майно є таким, що набуте за час шлюбу сторін, отже є їх спільною сумісною власністю, в якій кожному із співвласників, як позивачу так і відповідачу, належить по 1/2 частині.

З урахуванням вимог апеляційної скарги та меж перегляду справи судом апеляційної інстанції Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного суду про те, що місцевий суд загалом правильно вирішив питання про поділ майна з урахуванням його сукупної вартості з тим, щоб кожному зі співвласників було виділено рівну частку в майні.

Разом із тим апеляційний суд правильно зазначив, що суд першої інстанції помилково визначив вартість автомобіля VOLKSWAGEN POLO згідно договору комісії, укладеного ОСОБА_2 .

Колегія суддів зауважує, що апеляційний суд правильно врахував, що у разі коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а вразі недосягнення згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Тобто у разі відчуження відповідачем спірного автомобіля на користь третьої особи позивач вправі вимагати стягнення з відповідача 1/2 частини його вартості, визначеної на час розгляду справи, а не визнання права власності на 1/2 його частини, оскільки поділу підлягає майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, або ж кошти, які були отримані в результаті відчуження майна без згоди іншого співвласника.

Наведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).

Визначаючи розмір компенсації вартості частки автомобіля, суд першої інстанції керувався тим, що у договорі комісії за яким відчужено автомобіль визначена вартість його продажу. Водночас апеляційний суд правильно зауважив, що суд не врахував, що у вказаному договорі купівлі-продажу спірного автомобіля його ціна визначається за згодою сторін, яка може не відповідати його дійсній вартості, а також на момент поділу майна вартість автомобіля може змінитися, а тому під час вирішення спору суд зобов`язаний був врахувати дійсну його вартість.

У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливістю встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає саме ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Відтак, висновок апеляційного суду про те, що при поділі майна слід врахувати вартість автомобіля VOLKSWAGEN POLO згідно наданої апелянтом ринкової оцінки в розмірі 159 200 грн правильний. Також правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що при визначенні суми грошової компенсації, яку мають сплатити сторони одна одній за результатами розподілу спільного майна між ними, слід врахувати взаємозалік сум, що присуджені кожній зі сторін.

Щодо аргументів касаційної скарги з приводу помилковості висновків судів попередніх інстанцій щодо вартості спірного човна колегія суддів доходить таких висновків.

З матеріалів справи вбачається та суди встановили, що човен марки KARAVAN BAYLINER 175BR, 2008 року випуску, коштує 375 600 грн.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_3 зазначав, що цей човен згорів, з цього приводу відкрите кримінальне провадження, а тому його вартість очевидно не буде відповідати тій, яка заявлена ОСОБА_2 .

Матеріали справи містять копію висновку про вартість об`єкта оцінки, складеного ФОП ОСОБА_10 26 травня 2021 року в якому зазначено, що вартість човна марки KARAVAN BAYLINER 175BR, 2008 року випуску, становить 375 600 грн (а. с. 16, том 1).

Також у матеріалах справи наявний висновок про вартість об`єкта оцінки,

від 26 травня 2021 року № 26/05/2021, виконаний Експертно-технічним центром «Статус», відповідно до якого вартість човна марки KARAVAN BAYLINER 175BR,

2008 року випуску, становить 375 600 грн (а. с. 76, том 1).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Враховуючи, що порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Крім того колегія суддів зазначає, що інших доказів вартості спірного човна

ОСОБА_3 до суду не подавав.

Аргумент касаційної скарги про те, що суди не надали належної оцінки витягу у кримінальному провадженні № 12021250310002451, в якому мова іде про ту обставину, що човен згорів, а тому його вартість не може відповідати тій, яка заявлена ОСОБА_2 колегія суддів відхиляє, оскільки надаючи відповідь на аналогічний аргумент апеляційної скарги суд апеляційної інстанції зазначав, що належних та допустимих доказів суду надано так і не було, цей човен з реєстраційного обліку Державного суднового реєстру наразі не знятий.

Суд першої інстанції також зазначав, що доказів того, що човен дійсно знищений, суду відповідач не надав.

Щодо аргументів касаційної скарги відносно того, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тій обставині, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не мали коштів для придбання спірного майна. Майно було придбане за кошти

ОСОБА_3 , які він отримав як подарунок від своєї матері - ОСОБА_3 колегія суддів доходить таких висновків.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільної сумісної власності подружжя на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що спірне нерухоме майно набуто сторонами за час перебування у зареєстрованому шлюбі, тобто воно є спільним сумісним майном подружжя. Презумпцію спільності майна подружжя у встановленому законом порядку спростовано не було.

Аргументи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 711/2302/18; від 12 квітня

2023 року у справі № 511/2303/19; від 31 травня 2023 року у справі

№ 757/45522/20-ц колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 зазначено, що судам, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Таким чином, оскільки суди попередніх інстанцій у цій справі правильно встановили обсяг спільної сумісної власності подружжя, наявного на час припинення спільного ведення господарства, колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на неврахування судами висновку, викладеного у цій справі, оскільки висновки судів, зроблені у цій справі, наведеним висновкам Верховного Суду не суперечать.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2023 року у справі

№ 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22) виклала правовий висновок, відповідно до якого особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга зазначеної статті). До прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). За певних умов суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку. Визнаючи право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 757/45522/20-ц виклав правову позицію у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Косатка Медіа» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації і відшкодування моральної шкоди.

Таким чином колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на неврахування цих висновків, скільки фактичні обставини у справах та, відповідно, їх правове регулювання відрізняються від справи, яка є предметом касаційного перегляду.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2023 року е незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров