Рішення

від 21.05.2024 по справі 144/1440/22

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/1440/22

Провадження № 2/144/11/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р. смт Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Довгалюк Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Дудник С.Р.,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Клінчикова О.С.,

представника відповідача ФГ "Щиглика В.В." адвоката Шкрабалюк Ю.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 , представником якої є адвокат Клінчиков Сергій Олександрович, до Фермерського господарства «Щиглика Валентина Володимировича» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом зобов`язання їх повернути,

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду з указаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок, які розташовані на території Пологівської сільської ради Гайсинського (Теплицького) району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами: 0523786000:03:000:0037, площею 4.5266 га та 0523786000:02:000:0076, площею 3.8282 га.

Весною 2021 року ОСОБА_1 дізналася, що між нею та Фермерським господарством ОСОБА_2 (далі - ФГ «Щиглика В.В.») 01.04.2011 без її відома укладено договори оренди вказаних земельних ділянок, які вона не підписувала.

03.03.2021 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про надання їй цих договорів. Не отримавши відповіді, 16.03.2021 вона подала до відділення поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області заяву про вчинення посадовими особами ФГ «Щиглика В.В.» злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, на підставі якої до ЄРДР внесено відомості за № 1202102511000031 від 16.03.2021. Під час досудового розслідування кримінального провадження 12.08.2021 проведено почеркознавчу експертизу оскаржуваних договорів оренди землі.

Відповідно до висновку експерта Вінницького науково дослідного експертно криміналістичного центру МВС України № СЕ 19/102-21/11413-ПЧ від 12.08.2021 ОСОБА_1 дані договори не підписувала.

На підставі укладених договорів ФГ «Щиглика В.В.» зареєструвало за собою речове право-право оренди вказаних земельних ділянок.

Враховуючи той факт, що позивач не підписувала договори, тобто її волевиявлення на їх укладання було відсутнє, умови оренди свого майна вона не погоджувала, а відповідач на момент подачі до суду позову користується цими земельними ділянками, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав у відповідності до положень ст. 55 Конституції України та ст. 16 ЦК України.

Ухвалою судді від 17.01.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 31-33).

Ухвалою суду від 24.05.2023 частково задоволено клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи та зупинено провадження по справі (а.с. 95-100).

Ухвалою судді від 28.08.2023 поновлено провадження по справі, оскільки кошти на оплату судової почеркознавчої експертизи від відповідача не надійшли, тому ухвалу суду від 24.05.2023 експертом залишено без виконання (а.с. 112-113).

Ухвалою суду від 12.10.2023 задоволено клопотання представника позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи та зупинено провадження по справі (а.с. 131-135).

Ухвалою судді від 27.03.2024 поновлено провадження у справі, у звязку із надходженням до суду висновку експерта № 1154/4617/-4-23/21 від 05.03.2024 (а.с. 180-181).

16.04.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи копії квитанції поштового переказу на суму 13624,00 грн на підтвердження отримання ОСОБА_1 від ФГ «Щиглика В.В.» орендної плати за 2023 рік (а.с. 184-188).

Ухвалою суду від 17.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті (а.с. 193-194).

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, вважає обраний позивачем спосіб захисту порушених прав ефективним.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись, зокрема, на обрання позивачем неналежного способу захисту, недобросовісність і суперечливу поведінку, зважаючи на укладені між сторонами додаткові угоди до договорів оренди землі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали, встановивши фактичні обставини справи та оцінивши надані сторонами докази, що мають значення для розгляду справи, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та законності, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції України).

Як зазначено у ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею двох земельних ділянок із кадастровими номерами: 0523786000:03:000:0037, площею 4.5266 га та 0523786000:02:000:0076, площею 3.8282 га, які розташовані на території Пологівської сільської ради Гайсинського (Теплицького) району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки серія ЯЛ № 207114 від 17.08.2010 та серія ЯЛ № 207115 від 06.08.2010 (а.с. 6-7).

Весною 2021 року ОСОБА_1 дізналася про те, що між нею та ФГ «Щиглика В.В.» 01.04.2011 без її відома укладено договори оренди даних земельних ділянок, які вона не підписувала.

03.03.2021 позивач звернулася до відповідача з заявою про надання їй договорів оренди землі, які вона не підписувала, що підтверджується заявою ОСОБА_1 до ФГ «Щиглика В.В.» від 03.03.2021 та описом вкладення у цінний лист на ім`я ФГ « ОСОБА_2 » (а.с. 13-14).

Не отримавши відповідь, 16.03.2021 ОСОБА_1 звернулася до відділення поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області з заявою про вчинення посадовими особами ФГ «Щиглика В.В.» кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 358 КК України, на підставі якої внесені відомості до ЄРДР за № 1202102511000031 від 16.03.2021 (а.с. 8).

Під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 12.08.2021 проведено почеркознавчу експертизу оскаржуваних договорів землі.

Відповідно до висновку Вінницького науково дослідного експертно криміналістичного центру МВС України № СЕ 19/102-21/11413-ПЧ від 12.08.2021 «підпис у графі «Орендодавець» під рукописним записом ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 01.04.2021, кадастровий номер 0523786000:03:000:0037, площею 4.5266 га виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою», «підпис у графі «Орендодавець» під рукописним записом ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 01.04.2021, кадастровий номер 0523786000:02:000:0076, площею 3.8282 га виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою» (а.с. 9-12).

На підставі договорів оренди землі від 01.04.2011 ФГ «Щиглика В.В.» зареєструвало за собою речові права права оренди земельних ділянок із кадастровими номерами 0523786000:03:000:0037 та 0523786000:02:000:0076.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини першої статті 319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства, а саме: Земельним кодексомУкраїни (далі ЗК України), Законом України «Про оренду землі» (далі Закон).

Згідно з ч. 2 ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

У відповідності з ч. 2ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

За змістом ст.1Закону України«Про державнийконтроль завикористанням таохороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Частиною 1 статті 93ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, ч. 1 ст. 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини 1 статті 638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 792ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється на підставі договору оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч. 4 ст. 124 ЗК України, ст. 13 Закону).

Статтями 13, 14 Законувизначено, що договір оренди земліце договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною 1 ст. 15 Закону передбачені істотні умови договору оренди землі.

За змістом статтей 125, 126 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, яке оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно ч. 1 ст.202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203ЦК Українивизначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно достаттей 204, 205 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

За змістом ч. 2ст.207ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першоюстатті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

У постанові від 22.01.2020 у справі № 674/461/16-ц Верховний Суд зазначив, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника/-ів правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Факт підписання договорів оренди позивачем або протилежне має бути доведено шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи.

Відповідно до частини 3 статті 12, частин 1 та 6 статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.01.2020 у справі № 370/999/16-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Звертаючись до суду з позовом, представник позивача просив усунути перешкоди в користуванні належними ОСОБА_1 земельними ділянками шляхом зобов`язання відповідача їх повернути, посилаючись на те, що договори оренди землі від 01.04.2011 позивач особисто не підписувала, інших осіб на їх підписання не уповноважувала, а тому вважає їх неукладеними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) вказано, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

За наявності оспорюваних підписів у договорах оренди встановлення їх автентичності відбувається шляхом проведення почеркознавчої експертизи.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами відповідно до постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.01.2020 у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18)).

24.05.2023 судом частково задоволено клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, натомість ухвалу суду експертом залишено без виконання, оскільки кошти на її оплату від відповідача не надійшли.

В подальшому на підтвердження заявлених позовних вимог про те, що позивач не підписувала договорів оренди з відповідачем, адвокатом Клінчиковим С.О. подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 12.10.2023 клопотання задоволено, призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, яких попереджено про кримінальну відповідальність за статтями385та384 КК України. На вирішення експерта поставлено запитання: чи виконаний підпис у договорах оренди земельних ділянок від 01.04.2011, укладених між ОСОБА_1 та ФГ «Щиглика В.В.» у графі "Орендодавець" ОСОБА_1 чи іншою особою? Водночас особам, які беруть участь у справі, в ухвалі судом роз`яснено положення ст. 109 ЦПК України (а.с. 131-135).

Відповідно до висновку експерта від 05.03.2024 № 7416/23-21 підпис у договорі оренди земельної ділянки від 01.04.2011, кадастровий номер 0523786000:03:000:0037, площею 4.5266 га, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Щиглика В.В.» у графі «Орендодавець» - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, підпис у договорі оренди земельної ділянки від 01.04.2011, кадастровий номер 0523786000:02:000:0076, площею 3.8282 га, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Щиглика В.В.» у графі «Орендодавець» - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 174-178).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Суд констатує, що представником відповідача не доведено таких обставин належними та допустимими доказами. Копію квитанції поштового переказу на суму 13624,00 грн, долучену до справи 16.04.2024 (а.с. 188), суд не бере до уваги, як таку, що беззаперечно не підтверджує факту отримання ОСОБА_1 від ФГ «Щиглика В.В.» орендної плати за 2023 рік у погодженому сторонами розмірі, оскільки вказаний документ є сумнівним, містить ряд недоліків, із якого неможливо достовірно встановити ким та кому саме (не зазначено ініціалів отримувача) здійснено поштовий переказ грошових коштів, призначення платежу тощо.

Також суд звертає увагу на те, що переказ коштів датований 27.12.2023, тобто після звернення позивача до суду з даним позовом. Натомість доказів отримання позивачем орендних платежів від орендаря за попередні роки (з 2011 року) стороною відповідача до суду не надано.

Заперечуючи проти задоволення позову, представником відповідача зазначено про недобросовісність із боку позивача, оскільки до вказаних договорів оренди сторонами укдладено додаткові угоди за номерами 13 та 15 від 01.04.2011.

Натомість підписання додаткових угод, що не були предметом позову, укладення яких заперечував представник позивача, не доведено відповідачем. Суд зауважує, що представник відповідача у передбачений ЦПК України порядок і строки не скористалася своїм правом на звернення до суду з зустрічним позовом, надання відзиву та інших доказів, їх витребування, зокрема, додаткових угод на підтвердження своїх доводів і заперечень, зокрема, щодо фактичного виконання договорів оренди обома сторонами та прийняття позивачем усіх їх істотних умов.

Добросовісність відповідно до пункту 6 статті 3 ЦК України, це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Отже, встановивши, що ОСОБА_1 не підписувала договорів оренди, тобто не виявила свою волю на їх вчинення, суд дійшов висновку про те, що такі угоди є неукладеними, тому вказані земельні ділянки, які належать останній, перебувають у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22)).

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2024 у справі № 567/3/22 зробила висновок, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача; позовна вимога про скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права оренди щодо спірної земельної ділянки, з одночасним припиненням такого права, не є належним способом захисту порушеного права, а вимога про зобов`язання повернути позивачу спірну земельну ділянку є похідною.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.09.2022 у справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім.

Тлумачення статті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2023 у справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21).

Належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Оскільки представник позивача позовних вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляв, тому і відсутні підстави для кваліфікації договорів оренди землі як неукладених, а отже у задоволенні позову належить відмовити, зважаючи обрання позивачем неналежного способу захисту.

Викладене також узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22, Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 567/1408/22.

На підставі п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 20, 202-205, 207 319, 321, 391, 407, 626, 627, 638, 792 ЦК України, статтями 90, 93, 124, 125-126, 152 ЗК України, статтями 2,5,13,76-81,89,141,258,259,263-265,268,273,352,354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , представником якої є адвокат Клінчиков Сергій Олександрович, до Фермерського господарства «Щиглика Валентина Володимировича» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками з кадастровими номерами: 0523786000:03:000:0037 площею 4,5266 га та 0523786000:02:000:0076 площею 3,8282 га, що розташовані на території Пологівської сільської ради, шляхом зобов`язання їх повернути відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Фермерське господарство "Щиглика В.В." адреса: вул. Садова, 10, с. Лозовата, Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 36975166.

Повне рішення суду складено та підписано 30.05.2024.

Суддя