Рішення

від 31.05.2024 по справі 487/6063/21

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/6063/21

Провадження № 2/487/111/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2024 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

голоуючого судді Карташевої Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Самедової Р.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання права постійного користування квартирою,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати право постійного користування квартирою АДРЕСА_1 на умовах житлового найму за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як членом сім`ї основного квартиронаймача.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що з 25.09.2013 був знятий з постійного місця реєстрації з батьківської квартири.

З весни 2014 позивач разом зі своїми дітьми ОСОБА_3 , 2010 р.н., та ОСОБА_4 , 2010 р.н., постійно проживає зі своїм дядьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказану квартиру ОСОБА_2 отримав на підставі постанови виконкому Миколаївської міської ради народних депутатів та райкому профспілки працівників держустанов №290 від 04.07.1983 р. "Про розподілення житлової площі, виділеної обласним виконкомом для райкому в 1983 р."

10.10.1983 ОСОБА_2 отримав ордер на вселення №1285 та був зареєстрований у вказаній квартирі, з ним також був укладений договір найму житлового приміщення в будинках Ради депутатів трудящих Української РСР.

Квартира складається з двох житлових кімнат, житловою площею 27,3 кв. м, загальною площею 45 кв. м.

Згідно з довідкою від 18.03.2020 Управління комунальної власності ММР вказана квартира не приватизована.

Позивач проживає у цій квартирі з письмового дозволу головного квартиронаймача ОСОБА_2 від 17.04.2014р.

Факт проживання позивача підтверджується також актами проживання від 22.08.2017 та від 17.05.2021, довідкою про навчання дитини позивача ОСОБА_4 у Миколаївській ЗОШ І-ІІІ ступенів №57 за адресою: АДРЕСА_3 , історією розвитку дитини та витягом з постанови ЛКК №57/23 від 26.05.2021. Також факт прожитвання можуть підтвердити свідки.

Позивач вважає, що оскільки він вселився до квартири зі згоди основного квартиронаймача ОСОБА_2 , як племінник, проживає з ним впродовж багатьох років, веде спільне господарство, він є членом сім`ї основного квартиронаймача в розумінні ст. 64 ЖК УРСР. Вказана квартира є його єдиним житлом, але він не може зареєструватися в ній, оскільки виконком не дає дозволу на таку реєстрацію.

Через відсутність документа (ордеру), який підтверджує право на проживання позивача та згоди власника - виконкому ММР на реєстрацію місця проживання, позивач позбавлений можливості зареєструвати своє фактичне місце проживання.

Ухвалою суду від 15.09.2021 відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 22.02.2022 закрито підготовче провадження і призначений судовий розгляд по суті у відкритому судовому засіданні.

За клопотанням позивача було залучено у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 , змінивши його статус з третьої особи, ухвалою суду від 22.03.2023.

Крім того, ухвалою суду від 22.03.2023 залучено Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідно до відзиву на позовну заяву від виконавчого комітету ММР, останній позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив відмовити в задоволенні позову. Заперечення обґрунтовані тим, що нормами чинного законодавства не передбачений такий спосіб захисту, як право саме постійного користування, та позивач не надав доказів того, що він до подачі позову звертався до уповноважених органів щодо реєстрації свого місця проживання, а також на підтвердження сімейних відносин з ОСОБА_2 .

Крім того, позивач звернувся до суду передчасно, оскільки не дотримався порядку реєстрації місця проживання, визначеного в п. 18 "Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру", затвердженого Постановою КМУ від 02.03.2016 №207.

У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що позивач вселився до квартири зі згоди основного квартиронаймача ОСОБА_2 , як племінник, проживає з ним впродовж багатьох років, веде спільне господарство, є членом сім`ї основного квартиронаймача в розумінні ст. 64 ЖК. Вказана квартира є єдиним житлом позивача, але він не може зареєструватися в ній через відсутність дозволу виконкому на таку реєстрацію. У Департаменті надання адміністративних послуг не прймають документи на реєстрацію через відсутність дозволу власника житла на таку реєстрацію.

10.05.2023 надійшли заперечення представника відповідача - виконкому ММР, відповідно до яких зазначено, що ОСОБА_2 рекомендовано для укладення договору найму житлового приміщення звернутись до балансоутримувача. Також відсутні докази, які вказують, що позивач або ОСОБА_2 , відповідно до ст. 105 ЖК України, звертались для внесення змін до договору найму. Крім того, позивач є власником 1/2 трикімнатної квартири, що підтверджується інформацією з реєстру прав власності на нерухоме майно. Докази того, що він належить до числа осіб, які потребують поліпшення житлових умов, відсутні.

Позивач та його представник не були присутні в судовому засіданні, представник позивача подала до суду заяву, в якій просила здійснювати розгляд за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача - виконавчого комітету Миколаївської міської ради не була присутня в судовому засіданні, надала заяву про прозгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 також не був присутнім в судовому засіданні, згідно з заявою від 14.04.2023 позвні вимоги ОСОБА_1 визнав, підтвердив обставини, зазначені в позові, що він дійсно надавав дозвіл від 17.04.2014 на вселення свого племінника - ОСОБА_1 з дітьми в квартиру АДРЕСА_1 . Просив справу розглядати за його відсутності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради не був присутнім в судовому засіданні, відповідно до поданої заяви просив справу слухати за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з положеннями ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що з 25.09.2013 р. ОСОБА_1 знятий з постійного місця реєстрації з батьківської квартири за адресою: АДРЕСА_4 , яку відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2013 р., що підтверджується витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно.

З весни 2014 року позивач разом із своїми дітьми ОСОБА_3 , 2010 р.н., та ОСОБА_4 , 2010 р.н., постійно проживає із своїм двоюрідним дядьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказану квартиру ОСОБА_2 отримав на підставі постанови виконкому Миколаївської районної ради народних депутатів та райкому профспілки працівників держустанов №290 від 04.07.1983 р. «Про розподілення житлової площі, виділеної обласним виконкомом для райкому в 1983 р.».

10.10.1983 р. ОСОБА_2 отримав ордер на вселення №1285 та був зареєстрований у вказаній квартирі.

В 1983 р. із ОСОБА_2 укладено договір найму жилого приміщення в будинках Ради депутатів трудящих Української РСР.

Квартира складається з двох житлових кімнат, житловою площею 27,3 кв.м, загальною площею 45,0 кв.м.

У відповідності до відомостей про зареєстрованих осіб від 23.12.2020р. у вказаній квартирі зареєстрований ОСОБА_2 .

Згідно з довідкою від 18.03.2020 р. Управління комунальної власності ММР вказана квартира не приватизована.

У вказаній квартирі позивач проживає із письмового дозволу головного квартиронаймача ОСОБА_2 від 17.04.2014 р.

Факт проживання позивача підтверджується актами проживання від 22.08.2017 р., від 17.05.2021 р., підписаними сусідами та іншими родичами: ОСОБА_5 , яка є другом сім`ї, проживає за адресою: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_6 , яка є другом сім`ї , проживає за адресою: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_7 , яка є другом сім`ї, проживає за адресою: АДРЕСА_7 ; ОСОБА_8 , яка є сусідкою, проживає за адресою: АДРЕСА_8 ; ОСОБА_9 , який є двоюрідним братом позивача, проживає за адресою: АДРЕСА_9 ; довідкою про навчання дитини позивача ОСОБА_4 у Миколаївській ЗОШ І-ІІІ ступенів №57, за адресою: АДРЕСА_3 ; історією розвитку дитини та витягом з постанови ЛКК №57/23 від 26.05.2021 р.

Частиною першою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно зі статтею 9 ЖК України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Типовий договір найму жилого приміщення, правила користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Умови договору найму жилого приміщення, що обмежують права наймача та членів його сім`ї порівняно з умовами, передбаченими цим Кодексом, Типовим договором найму жилого приміщення та іншими актами законодавства України, є недійсними.

У відповідності до ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. Водночас чинне законодавство не передбачало можливість реєстрації осіб без згоди наймача квартири .

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з наймачем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка), неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші).

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, які вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, якою є тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12 сформульовано такі висновки: у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК України). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК України).

Водночас під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні, наявність згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між згаданими особами, наймачем і членами сім`ї, які проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини, які мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем.

За змістом статті 65 ЖК України за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні.

В пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами житлового кодексу України із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25 травня 1998 року зазначено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Оскільки позивач вселився до квартири зі згоди основного квартиронаймача ОСОБА_2 , як племінник, проживає з ним протягом багатьох років, веде спільне господарство, він є членом сім`ї основного квартиронаймача, в розумінні ст. 64 ЖК УРСР.

Вказана квартира є єдиним житлом позивача.

Позивач не може зареєструватися у вказаній квартирі, оскільки виконком Миколаївської міської ради не надає дозволу на таку реєстрацію. На письмове звернення позивача виконком Миколаївської міської ради відповіді не надав.

За відсутністю ордеру, який підтверджує право на проживання позивача та згоди власника виконкому Миколаївської міської ради позивач позбавлений можливості зареєструвати своє фактичне місце проживання.

В пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, що наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Відсутність письмової згоди виконкому ММР на вселення сама по собі не свідчить про те, що позивач, який вселився, не набув права користування жилим приміщенням, оскільки обставини, які викладені в позові, безспірно свідчать про правомірне вселення до спірної квартири.

Наразі позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_10 , яка є місцем реєстрації безпритульних осіб без права проживання, оскільки така реєстрація необхідна була для подальшого працевлаштування. Позивач не має достатніх та триваючіх зв`язків з цією адресою як з конкретним місцем проживання, воно не є його «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з вимогами ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3-5, 12, 13, 76-81, 89, 211, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання права постійного користування квартирою задовольнити.

Визнати право постійного користування квартирою АДРЕСА_1 на умовах житлового найму за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як членом сім`ї основного квартиронаймача.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошеня.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення проголошено 31.05.2024.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_10 .

Відповідач: виконавчий комітет Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ 04056612, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ 41210422, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20

Суддя Т.А. Карташева