Рішення
від 20.05.2024 по справі 916/3730/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3730/23Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

секретар судового засідання: Курко Ю.О.

за участю представників сторін:

прокурор: Бондаревський О.М.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача1: не з`явився;

від відповідача2: не з`явився;

від відповідача3: Маврич Т.А;

від відповідача4: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/3730/23

за позовом: керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області (67500, Одеська обл., смт. Доброслав, вул. Центральна, 85) в інтересах держави в особі Одеської районної державної адміністрації Одеської області (65032, Одеська обл., місто Одеса, пр.Шевченка, будинок 4; код ЄДРПОУ 44010662);

до відповідачів: 1. Акціонерного товариства ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД (65481, Одеська обл., місто Южне, вул. Заводська, будинок 3; код ЄДРПОУ 00206539); 2. Лиманської районної державної адміністрації Одеської області (67500, Одеська обл., Лиманський р-н, смт. Доброслав, проспект 40 річчя Визволення, буд. 1; код ЄДРПОУ 04057155); 3. Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Космонавтів, буд. 34; код ЄДРПОУ 39765871); 4. Южненської міської ради Одеського району Одеської області (65481, Одеська обл., м. Южне, пр-т Георгіївського десанту, буд. 18; код ЄДРПОУ 02018103);

про визнання незаконними розпорядження, скасування договору оренди землі, скасування державної реєстрації та усунення перешкод у розпорядженні земельними ділянками,-

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 28.08.2023 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№4247/23) керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської районної державної адміністрації Одеської області до відповідачів - AT "ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД", Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Южненської міської ради Одеського району Одеської області, в якій прокурор просить суд:

-усунути перешкоди Одеській районній державній адміністрації у розпорядженні і користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 11.08.2003 № 575 «Про надання земельних ділянок Одеському державному припортовому заводу у довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення підсобного сільського господарства на території Новобілярської селищної ради»;

- усунути перешкоди Одеській районній державній адміністрації у розпорядженні і користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 23.10.2003 року, укладеного між Комінтернівською районною державною адміністрацією та Одеським державним припортовим заводом;

- усунути перешкоди Одеській районній державній адміністрації у розпорядженні і користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації (номери записів про інше речове право 30896758) права оренди за AT Одеський припортовий завод на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 1796394051227, внесену 25.03.2019 державним реєстратором Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук А.І.;

- усунути перешкоди Одеській районній державній адміністрації у розпорядженні і користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації (номери записів про інше речове право 30849784) права оренди за AT Одеський припортовий завод на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:001:0063, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 1793962551227, внесену 19.03.2019 державним реєстратором Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук А.І.;

- припинити право комунальної власності Южненської міської ради (до 20.06.2020 Новобілярської селищної ради) на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, шляхом скасування державної реєстрації права власності за Новобілярською селищною радою на земельну ділянку площею 20,5936 га з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 (номер відомостей про речове право 30896625), внесену державним реєстратором Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук А.І. 25.03.2019 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1793962551227 з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки та закриттям розділу;

- сасувати проведену 23.07.2014 управлінням держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

Позовна заява обґрунтована тим, що спірні земельні ділянки належить до земель лісового фонду та перебувають в користуванні державного підприємства, проте Одеською районною державною адміністрацією як розпорядником земель лісового фонду не приймались будь-які рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність, відтак прокурор доводить, що вказані ділянки вибули з володіння власника поза його волею.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 позовну заяву керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.

12.09.2023 до суду від позивача надійшла заява (вх.№31356/23) про усунення недоліків позовної заяви, згідно якої позивачем усунуто встановлені судом недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2023 було відкрито провадження у справі №916/3730/23 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 16.10.2023

У судове засідання 16.10.2023 з`явився прокурор та представник Южненської міської ради, інші учасники справи у судове засідання не з`явились.

05.10.2023 від АТ «ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД» надійшов відзив.

06.10.2023 від Южненської міської ради Одеського району Одеської області надійшов відзив та клопотання про застосування строків позовної давності.

10.10.2023 до суду від Лиманської районної державної адміністрації Одеської області надійшов лист № 02-28/549 від 26.09.2023, в якому голова комісії з реорганізації просив суд розглядати вказаний позов за її відсутністю та прийняти рішення на розгляд суду.

13.10.2023 від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшов відзив.

13.10.2023 від прокуратури надійшла відповідь на відзив Южненської міської ради Одеського району Одеської області та АТ «ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД».

16.10.2023 від АТ «ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При цьому у судовому засіданні 16.10.2023, суд встановив строки для надання відповіді на відзив до 23.10.2023, для заперечень до 08.11.2023 та за результатом задоволення клопотання відповідача, суд ухвалою у протокольній формі відклав підготовче засідання на 15.11.2023 о 15:00.

24.10.2023 від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

08.11.2023 від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшли заперечення.

У судове засідання 13.11.2023 з`явився прокурор та представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, інші учасники справи у судове засідання не з`явились.

У судовому засіданні 13.11.2023, суд, ухвалою у протокольній формі відклав підготовче засідання на 04.12.2023 о 15:00.

Судове засідання 04.12.2023, не відбулось у зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду та здійсненням рандомної спам-розсилки фішингових повідомлень з вірусами серед державних установ, підприємств, установ, організацій і громадян, з огляду на що у період з 30.11.2023 до 07.12.2023 комп`ютерна мережа суду була відключена та здійснювалось відновлення бази даних Автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" на іншому серверному обладнанні.

Ухвалою суду від 12.12.2023 розгляд справи №916/3730/23 призначено на "18" січня 2024 р. о 11:30.

Судове засідання 18.01.2024, не відбулось у зв`язку оголошенням повітряної тривоги у м. Одеса та Одеській області, про що секретарем судового засідання було створено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 23.01.2024 розгляд справи №916/3730/23 призначено на "05" лютого 2024 р. о 16:00.

У судовому засіданні 05.02.2024, суд ухвалою у протокольній формі закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 26.02.2024 об 11:00.

У судовому засіданні 26.02.2024, суд, ухвалою у протокольній формі закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 18.03.2024 о 14:30.

Судове засідання 18.03.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, про що секретарем судового засідання було створено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 26.03.2023 розгляд справи №916/3730/23 призначено на "11" квітня 2024 р. о 15:15.

У судове засідання 11.04.2024 з`явився прокурор та представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, інші учасники справи у судове засідання не з`явились.

У судовому засіданні 11.04.2024, суд ухвалою у протокольній формі оголосив перерву у розгляді справи по суті до 20.05.2024 о 14:30.

У судовому засіданні 20.05.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області.

Прокурор зазначає, що рішенням виконавчого комітету Комінтернівської районної ради депутатів трудящих від 27.10.1970 за № 306 закріплено в постійне користування Одеського лісгоспзагу під заліснення ділянки рекультивованих земель Булдинського заводоуправління, загальною площею 178 га.

На підставі вказаного рішення, Одеському лісгоспзагу 27.10.1970 видано акт на право користування землею площею 178 га.

Листом ДП «Одеське лісове господарство» від 26.12.2022 за № 539 були надані викопіювання з матеріалів базового лісовпорядкування, які складались з планшетів лісовпорядкування за 2003 та 2013 роки та планів лісонасаджень за 2003 та 2013 роки, в частині кварталу № 9 Красносільського лісництва.

Вказані документи, на думку прокурора, свідчать про планування, організацію, ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів кварталу № 9 Красносільського лісництва з боку постійного користувача, як у 2003 році так і до теперішнього часу.

Згідно п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Візуальним співставленням вбачається, що квартал № 9 Красносільського лісництва зазначений на вказаних вище планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування збігається з графічною частиною виданого у 1970 році акту на право користування землею.

У кримінальному провадженні № 42021162330000027 від 30.11.2022 проведено судову земельно-технічну експертизу, виконання якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз постановою від 22.02.2023.

Відповідно до висновку експерта від 13.04.2023 № 23-1014, земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 накладається на земельну ділянку площею 3 та, що розташована в кварталі № 9, виділ № 7 Красносільського лісництва лісового господарства ДП «Одеський лісгосп».

Таким чином, прокурор вважає, що експертом установлено, що у межі земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, яка перебуває у довгостроковій оренді АТ «Припортовий завод» для ведення підсобного господарства, входять дві ділянки лісогосподарського призначення, загальною площею 0, 294 га, які перебувають в постійному користуванні ДП «Одеське лісове господарство».

Також, прокурор вказує про те, що у проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок Одеському державному припортовому заводу для підсобного сільського господарства в оренду терміном на 49 років на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області відсутня інформація щодо наявності згоди відповідного обласного державного органу лісового господарства на переведення земель лісового фонду до іншої категорії, а також він не містить будь-яких відомостей щодо зміни цільового призначення земель лісового фонду та їх вилучення або припинення права постійного користувача.

Згідно листа від 12.04.2023 № 585 АТ «ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД» інформації щодо вилучення земельної ділянки з кадастром номером 5122755400:01:001:0062 (в яку входять ділянки лісового призначення) із земель лісового фонду, на користь АТ «ОПЗ» не має.

За даними ДП «ОДЕСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО», викладеними в листі від 03.03.2023 № 29, інформації про добровільну відмову від земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 (в яку входять лісові ділянки) у лісгоспі немає.

Окрім того прокурор зазначає про те, що, у розпорядженні Комінтернівської районної державної адміністрації від 11.08.2003 № 575 «Про надання земельних ділянок Одеському державному припортовому заводу у довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення підсобного сільського господарства на території Новобілярської селищної ради», яким надано Одеському державному припортовому заводу в оренду земельні ділянки площею 60,0034 га для ведення підсобного сільського господарства, до складу яких входили землі лісового фонду, не було вирішено питання про збереження або вирубування дерев і чагарників і про порядок використання одержаної при цьому деревини. Також вказане розпорядження видано без урахування вимог ч.5 ст. 116 Земельного кодексу України.

У зв`язку з тим, що на підставі незаконного розпорядження укладено договір оренди земельної ділянки від 23.10.2003, прокурор вважає, що зазначений договір, підлягає також визнанню недійсним як похідний правочин від оскаржуваного розпорядження, а також у зв`язку з його невідповідністю закону.

З огляду на наведене, прокурор наголошує на тому, що складовою частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 площею 20,5936 га, що розташована на території Новобілярської селищної (з 12.06.2020 Южненської міської) ради Одеського району Одеської області є земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 0,294 га, які перебувають в постійному користуванні державного підприємства «Ліси України», а отже не можуть бути передані до комунальної власності.

Проте, в порушення ст. 117 Земельного кодексу України, державним реєстратором Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук А.І. 25.03.2019 прийнято рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) за Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області земельної ділянки площею 20,5936 га з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, номер відомостей про речове право 30896625.

Правовою підставою для даної реєстрації зазначено рішення Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 № 372-VIІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановленя меж селища міського типу Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області».

Рішенням Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області від 22.12.2017 № 291-VII затверджено генеральний план смт. Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території Нові Біляри, відповідно до якого земельні ділянки з кадастровими номерами 5122755400:01:001:0062 та 5122755400:01:001:0063 увійшли в межі смт. Нові Біляри.

На думку прокурора, в порушення ч. 3 ст. 122 ЗК України, земельна ділянка державної власності лісогосподарського призначення, яка перебуває в постійному користуванні державного підприємства, за рішенням державного реєстратора речових прав на нерухоме майно незаконно передана до комунальної власності Новобілярської селищної ради, у зв`язку з чим, вказане рішення та державна реєстрація відповідного права підлягають скасуванню.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 20-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Одеської області» затверджено територію Южненської територіальної громади у складі: Южненської, Новобілярської, Сичавської територіальних громад.

Новобілярська селищна рада Лиманського району Одеської області (код ЄДРПОУ 05406037) 02.02.2022 припинила свою діяльність як юридична особа (номер запису. 1 005 381 1200 10000977) в результаті реорганізації. Отже, на даний час земельні ділянки Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області є частиною Южненської територіальної громади.

Ураховуючи, що право оренди АТ «Одеський припортовий завод» на земельні ділянки із кадастровими номерами 5122755400:01:001:0062 та 5122755400:01:001:0063, що розташовані на території Новобілярської сільської ради (на даний час Южненської міської ради) Одеського району Одеської області зареєстровано на підставі розпорядження від 11.08.2003 за № 575 та договору оренди від 23.10.2003, які мають бути визнані судом незаконними та недійсними, прокурор вважає, що державна реєстрація права оренди за № 3089675 від 25.03.2019 та за № 30849784 від 19.03.2019 також підлягає скасуванню у судовому порядку з одночасним припиненням права оренди АТ «Одеський припортовий завод» на вказані земельні ділянки.

Також прокурор вважає, що у зв`язку із тим, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення вибула із державної власності та державного лісового фонду на підставі розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 11.08.2003 № 575 та договору оренди від 23.10.2003, що мають бути визнані незаконними та скасовані, то й державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі підлягає скасуванню, а поземельна книга на спірну земельну ділянку закриттю.

Стосовно доводів АТ «ОПЗ» про те, що в матеріалах справи відсутні відомості про формування земельної ділянки ДП «Одеське лісове господарство» в порядку, який передбачений Земельним Кодексом України, прокурор з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України вказує, що належність спірних земельних ділянок до земель ДП «Одеське лісове господарство» підтверджується планово- картографічними матеріалами лісовпорядкування, державним актом на право постійного користування та висновками експерта.

Прокурор вважає безпідставним твердження АТ «ОПЗ» про відсутність у даному випадку у нього повноважень представляти інтереси держави з огляду на те, що незаконне вилучення земель лісогосподарського призначення із державної у комунальну власність та їх подальша передача у користування порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Повернення у державну власність земельних ділянок лісового фонду, незаконно відчужених для ведення підсобного селянського господарства, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.

Щодо доводів АТ «ОПЗ» про відсутність підстав для представництва інтересів держави саме в особі Одеської районної державної адміністрації прокурор зазначає про те, що відповідно до генерального плану смт Нові Біляри, затвердженого рішенням Новобілярської селищної ради 22.12.2017 № 291 -VII, спірні земельні ділянки увійшли в межі смт. Нові Біляри. Таким чином, враховуючи положеннями ст. ст. 122, 149 ЗК України на даний час власником (розпорядником) спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, що розташована в межах Южненської міської (раніше Новобілярської селищної) ради Одеського (Комінтернівського) району Одеської області площею 0,294 га, яка входить до складу земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, є Одеська районна державна адміністрація Одеської області.

Щодо твердження Южненської міської ради про відсутність підстав для задоволення вимог стосовно земельної ділянки з площею 39,4097 га з кадастровим номером 5122755400:01:001:0063, оскільки у висновку експерта встановлено накладення лісових земель лише на ділянку з площею 20.5936 га з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, прокурор вказує про те, що у зв`язку з тим, що на підставі незаконного розпорядження укладено договір оренди земельної ділянки від 23.10.2003 на земельну ділянку загальною площею 60.0034 га, і зазначений договір підлягає визнанню недійсним, як похідний правочин від оскаржуваного розпорядження, то і земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:001:0063, як частина об`єкту оренди, зазначеної в цьому договорі, не може бути в даному випадку розглядатися окремо.

Прокурор наголошує на тому, що вказані позовні вимоги є негаторними, тому можуть бути заявлені упродовж всього часу порушення прав законного володільця цієї ділянки. За таких обставин, позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується.

3.2.Доводи відповідача 1 - Акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД» (далі АТ «ОПЗ»).

АТ «ОПЗ» зазначає про те, що після набрання чинності Земельним кодексом України в редакції 1992 року підприємство, яке мало право на користування земельною ділянкою мало б чітко виконати вимоги передбачені даним Земельним кодексом України та посвідчити своє право постійного користування земельною ділянкою шляхом замовлення у землевпорядній організації документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з отриманням нового державного акта.

На думку відповідача, викопіювання з матеріалів базового лісовпорядкування, які складались з планшетів лісовпорядкування та планів лісонасаджень, а також планово - картографічні матеріали лісовпорядкування - не є документацією із землевпорядкування.

Також, відповідач наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні відомості про формування земельної ділянки ДП «Одеське лісове господарство» в порядку, який передбачено Земельним кодексом України. Також відсутні відомості про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), присвоєння кадастрового номера земельної ділянки, право на користування якою може мати ДП «Одеське лісове господарство» та витягу з держаного реєстру про реєстрацію речового права.

Як зазначається в позовній заяві та підтверджується доданими до неї документами, зокрема, актом на право користування земельною ділянкою, Одеському ліспгосзагу, датованим 20.10.1970 року, право на користування земельною ділянкою виникло у Одеського ліспгосзагу з 20.10.1970. Проте, відповідач вважає, що у відповідності до норм Земельного кодексу України 1992 року, або у відповідності до норм Земельного кодексу 2002 року користувачі не підтвердили дане право та не внесли до Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку, право на користування якою виникло до 1 січня 2013 року.

АТ «ОПЗ» вказує, що оформлення земельної ділянки в тимчасове користування на умовах оренди відбувалось акціонерним товариством у 2003 році у відповідності до норм земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій» шляхом формування земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номера та внесення відомостей про сформовану земельну ділянку до державного реєстру. Підтвердження даного факту надано прокуратурою до позовної заяви (відомості з державного реєстру речових прав). Враховуючи, що на момент оформлення, (і по даний час) земельна ділянка, на яку має право ДП «Одеське лісове господарство» не сформована, відомості щодо неї не внесені в державний реєстр речових прав, отож, і будь-якого погодження меж від ДП «Одеське лісове господарство» не оформлялось. А відтак, на думку відповідача, не могло мати місце і оформлення переведення лісових земель у нелісові, в порядку ст. 42 Лісового кодексу України, про що зазначено у позовній заяві.

Крім того, відповідач вважає, що висновок експерта від 13.04.2023 № 23-1014 є єдиним доказом, який підтверджує накладення меж земельних ділянок. Проте, експертом не враховано, що межі земельної ділянки, яка належить ДП «Одеський лісгосп» не встановлені, кадастровий номер не присвоєно, а право на земельну ділянку не підтверджено, у відповідності до вимог земельного законодавства (описано вище), висновок експерт проводив на підставі документів лісовпорядкування, які відповідно до Земельного кодексу та ЗУ «Про землеустрій» не є землевпорядною документацією.

Також АТ «ОПЗ» посилається на відсутність у даному випадку у прокурора повноважень представляти інтереси держави. Суд не може усунути перешкоди Одеській районній державній адміністрації в користуванні земельною ділянкою, оскільки даній установі таке право не належить.

Зважаючи на те, що земельна ділянка не сформована у відповідності до вимог Земельного кодексу України, та не зареєстрована у державному реєстрі речових прав, межі земельної ділянки не визначені, а отже, на думку відповідача-1, і право ні Одеської РДА, ні право ДП «Одеське лісове господарство» не порушене.

3.3. Доводи відповідача 2 - Лиманської районної державної адміністрації Одеської області.

Лиманська райдержадміністрація повідомила суд про те, що Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області, розпорядженням якої надано земельні ділянки Одеському державному припортовому заводу у довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення підсобного сільського господарства на території Новобілярської селищної ради, 27.07.2016 змінила назву на Лиманська районна державна адміністрація Одеської області. Проте, Лиманська райдержадміністрація з 11 березня 2021 року перебуває в стані припинення, до її штату вже не входять юристи, а документи на земельні ділянки, про які йдеться у позові, у ній відсутні. Враховуючи наведене, відповідач зазначає про неможливість надання суду об`єктивних пояснень стосовно предмета позову.

3.4. Доводи відповідача 3 - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

ГУ Держгеокадастру в Одеській області у відзиві на позовну заяву посилається на те, що за інформацією Сектору № 2 відділу № 5 управління надання адміністративних послуг Головного управління (далі - Сектор № 2 відділу № 5) від 02.10.2023 № 22-15-0.1152-2485/486-23, згідно з Книгами записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, других примірників державних актів станом на 31.12.2012, наявний запис про реєстрацію договору оренди земельної ділянки між Комінтернівською районною державною адміністрацією Комінтернівського району Одеської області та Одеським державним припортовим заводом, зареєстрований за № 1 від 27.10.2003, земельна ділянка площею 60,0034 га, для ведення підсобного сільського господарства, яка розташована на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області

Разом з тим, відомості щодо реєстрації державного акту на право користування землею від 27.10.1970 за Одеським лісгоспзагом відсутні.

Крім того, у Секторі № 2 відділу № 5 відсутній другий (архівний) примірник державного акту на право користування землею від 27.10.1970 за Одеським лісгоспзагом.

Головне управління повідомляє, що до Сектору ГУ Держгеокадастру в Одеській області не надходило документації із землеустрою на земельні ділянки, що належать Одеському лісгоспзагу.

Разом з тим, в Державному земельному кадастрі наявні відомості щодо державної реєстрації спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 5122755400:01:001:0062 та 5122755400:01:001:0063.

Крім того, відповідач повідомляє, що згідно даних Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель у Секторі № 2 відділу № 5 наявний «Проект відведення земельних ділянок Одеському державному припортовому заводу для підсобного сільського господарства у довгострокову оренду терміном на 49 років на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області». Код документації із землеустрою та оцінки земель 2003МФ130ДКМ000023.

Окремо Головне управління наголошує на тому, що так як земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 зареєстрована 27.10.2003 Комінтернівським районним відділом Одеської регіональної філії центра державного земельного кадастру, позовна вимога керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області щодо скасування проведеної 23.07.2014 управлінням держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області реєстрації у Державному земельному кадастрі цієї земельної ділянки, з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки, є некоректною.

Також, Головне управління вказує на те, що для скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, необхідно скасувати реєстрацію права власності. Лише після внесення до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування речового права (права власності) на земельну ділянку, відповідна інформація в порядку автоматизованого обміну надійде до Державного земельного кадастру та державний кадастровий реєстратор матиме можливість внести інформацію в Державний земельний кадастр щодо скасування державної реєстрації зазначеної земельної ділянки та буде закрита Поземельна книга.

При цьому, ні Головне управління, ні його структурні підрозділи не являються суб`єктами державної реєстрації прав.

Враховуючи відсутність державного акту на право користування землею від 27.10.1970 за Одеським лісгоспагом та відповідної інформації у Державному земельному кадастрі, Головне управління вважає, що реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 була проведена відповідно до вимог чинного законодавства.

3.5. Доводи відповідача 4 - Южненської міської ради Одеського району Одеської області.

Южненська міська рада зазначає про те, що 03.04.2018 року Лиманською районною радою Одеської області було прийняте рішення №372-УІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж селища міського типу Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області», яке в подальшому стало підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 20.5936 га кадастровий номер 5122755400:01:001:0062 та земельну ділянку площею 39.4097 га кадастровий номер 5122755400:01:001:0063 за Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області.

Таким чином, Лиманська районна рада Одеської області та Новобілярська селищна рада Лиманського району діяли згідно чинного законодавства.

Згідно розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 11.08.2003 року №575 «Про надання земельних ділянок Одеському державному припортовому заводу у довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення підсобного сільськогосподарського господарства на території Новобілярської селищної ради» земельні ділянки загальною площею 60.0034 га, які надаються в оренду, є землями запасу сільськогосподарського призначення.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (на запит від 13:13 29-09-2023) цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 5122755400:01:001:0062 - 01.04 «Для ведення підсобного сільського господарства», категорія земель - «Землі сільськогосподарського призначення», вид використання - «для ведення підсобного сільського господарства».

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (на запит від 17:24 04-10-2023) цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 5122755400:01:001:0063 - 01.04 «Для ведення підсобного сільського господарства», категорія земель - «Землі сільськогосподарського призначення», вид використання - «для ведення підсобного сільського господарства».

Ч. 1.2 ст. 55 Земельного кодексу України визначає, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті, зокрема полезахисними лісовими смугами на землях сільськогосподарського призначення;

Згідно зі ст. 22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих. що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Тому, на думку відповідача, не зрозумілим залишається, виходячи з чого, позивач вважає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5122755400:01:001:0062 та 5122755400:01:001:0063 є землями лісогосподарського призначення, оскільки згідно висновків експертизи, земельна ділянка кадастровий номер 5122755400:01:001:0062 накладається на земельну ділянку площею 3 га., що розташована в кварталі №9, виділ №7 Красносільського лісництва лісового господарства ДП «Одеське лісове господарство» загальною площею 0,294 га (Контур 3 та Контур 4).

Окрім іншого, відповідач вважає, що експертиза не стосувалася земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0063 площею 39,4097 га.

Южненська міська рада вважає, що оскільки, зазначена вище земельна ділянка не накладається на земельну ділянку, яка знаходиться в постійному користуванні у ДП «Одеське лісове господарство», то і всі позовні вимоги Позивача відносно даної земельної ділянки є безпідставними.

Також посилаючись на пункт 24 розділу X Земельного кодексу України Южненська міська рада вважає, що зазначені земельні ділянки, окрім спірної частини, в будь-якому випадку повинні знаходитися у комунальній власності Южненської міської ради.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, як саме порушено права Одеської районної державної адміністрації, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин 2003 рік та 2019 рік її взагалі не існувало. Одеську районну державну адміністрацію було утворено у 2020 році відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» віт 17.07.2020 р. № 807-ІХ.

Також Южненська міська рада вважає, що Позивач подаючи негаторний позов обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном ніяким чином не відновить порушене, на думку Позивача, право Одеської районної державної адміністрації, як власника земельної ділянки.

В обґрунтування підстав для застосування строку позовної давності до позовних вимог Южненська міська рада посилається на те, що Позивач мав можливість у будь-який момент виявити зазначене правопорушення, оскільки з моменту виникнення спірних правовідносин (надання Комінтернівською районною державною адміністрацією земельних ділянок у довгострокову оренду на 49 років Одеському державному припортовому заводу у 2003 році) пройшло 20 років. Крім того, Комінтернівська районна державна адміністрація (з 27.07.2016 року Лиманська районна державна адміністрація) на момент виникнення спірних правовідносин виконувала делеговані Державою функції щодо розпорядження землями державної власності, а тому Державі в особі Лиманської районної державної адміністрації було відомо про спірні правовідносини. Незважаючи на те, що з 2020 року Лиманська районна державна адміністрація знаходиться в стадії припинення шляхом ліквідації відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 р. № 807-ІХ, вона є відповідачем в даній справі.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

Рішенням виконавчого комітету Комінтернівської районної ради депутатів трудящих від 27.10.1970 № 306 закріплено в постійне користування Одеського лісгоспзагу під заліснення ділянки рекультивованих земель Булдинського заводоуправління, загальною площею 178 га у визначених на плані межах.

На підставі вказаного рішення, Одеському лісгоспзагу 27.10.1970 видано акт на право користування землею площею 178 га. (т. 1, а.с. 34)

Розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації від 11.08.2003 року №575 «Про надання земельних ділянок Одеському державному припортовому заводу у довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення підсобного сільськогосподарського господарства на території Новобілярської селищної ради» затверджено проект відведення земельних ділянок Одеському державному припортовому заводу для ведення підсобного сільськогосподарського господарства на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, надано Одеському державному припортовому заводу із земель запасу сільськогосподарського призначення у довгострокову оренду терміном на 49 років земельні ділянки загальною площею 60,0034 га, в тому числі 51,2164 га ріллі, 0,0389 га під господарськими шляхами, 8,1378 га полезахисних лісосмуг, 0,06103 га інших відкритих земель без рослинного покриву.

На підставі вищевказаного розпорядження, 23.10.2003 року між Комінтернівською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Одеським державним припортовим заводом (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами п. 1.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду із земель запасу сільськогосподарського призначення у довгострокову оренду терміном на 49 років земельні ділянки загальною площею 60,0034 га, в тому числі 51,2164 га ріллі, 0,0389 га під господарськими шляхами, 8,1378 га полезахисних лісосмуг, 0,06103 га інших відкритих земель без рослинного покриву. Земельна ділянка розташована на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області.

Згідно з п. 1.2 договору, зазначена земельна передається в оренду для ведення підсобного сільського господарства.

Цей договір укладений на термін 49 (сорок дев`ять) років, який починається з дати його реєстрації у встановленому законом порядку (п.1.3 договору.)

Вищевказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Марченко О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1472.

Договір зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Комінтернівською районною філією ДП «Одеський регіональний центр державного земельного кадастру» 27.10.2003 за № 1, Новобілярською селищною радою 28.10.2003 за № 6 та Комінтернівською районною державною адміністрацією 10.11.2003 за № 26а.

Судом встановлено, що згідно з даними поземельних книг, 23.07.2014 земельним ділянкам, наданим в оренду Одеському державному припортовому заводу, присвоєно кадастрові номери 5122755400:01:001:0062 та 5122755400:01:001:0063 (т. 1, а.с. 67-82).

Постановою Верховної Ради України від 14 липня 2016 року № 1465-VIII «Про перейменування деяких населених пунктів Миколаївської, Одеської, Харківської областей та Комінтернівського району Одеської області» перейменовано деякі населені пункти та райони, зокрема: Комінтернівський район Одеської області на Лиманський район.

Рішенням Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області від 22.12.2017 № 291-VII затверджено генеральний план смт Нові Біляри, поєднаний з планом зонування території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області. Надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області відповідно до генерального плану смт Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області.

Згідно інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.08.2023 № 343579217, 25.03.2019 року право власності на земельну ділянку площею 20,5936 га, кадастровий номер земельної ділянки 5122755400:01:001:0062, на підставі рішення Лиманської районної державної адміністрації № 372-VІІ від 03.04.2018 було зареєстровано за Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області (номер відомостей про речове право: 30896625), а право оренди цієї земельної ділянки строком на 49 років на підставі договору оренди землі, серія та номер: 1472 від 23.10.2003 та розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 11.08.2003 року №575 було зареєстровано за ПАТ «Одеський припортовий завод» (номер запису про інше речове право: 30896758) (т. 1, а.с.66).

Згідно інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.08.2023 № 343579894, 19.03.2019 року право власності на земельну ділянку площею 39,4097 га, кадастровий номер земельної ділянки 5122755400:01:001:0063, на підставі рішення Лиманської районної державної адміністрації № 372-VІІ від 03.04.2018 було зареєстровано за Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області (номер відомостей про речове право: 30849262), а право оренди цієї земельної ділянки строком на 49 років на підставі договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Марченко О.М. 23.10.2003 за реєстровим № 1472, та розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 11.08.2003 року №575 було зареєстровано за ПАТ «Одеський припортовий завод» (номер запису про інше речове право: 30849784) (т. 1, а.с.64-65).

Листом від 03.03.2023 № 29 ДП «Одеське лісове господарство» на лист №58-748ВИ-23 від 27.02.2023р. повідомило Доброславську окружну прокуратуру про те, що - згідно до Наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 851 28.10.2022 року «Про припинення ДП «Одеське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» відбувається припинення ДП «Одеське лісове господарство» та відповідно до наказу №l55 від 18.01.2023року «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Одеське лісове господарство» було проведено передачу всіх активів та пасивів підприємства до державного господарського підприємства спеціалізованого «Ліси України» філії «Одеське лісове господарство» в тому числі матеріалів лісовпорядкування. ДП «Одеське лісове господарство» замовляло роботи по розробленню технічної документації із землеустрою в межах населених пунктів смт. Нові Біляри; - вихідні дані надані з матеріалів лісовпорядкування 2013р; - інформації про приналежність ділянок з кадастровими номерами 5122755400:01:001:0095 та 5122755400:01:001:0062 до земель наданих в постійне користування ДП «Одеське лісове господарство» в лісгоспі немає (за відсутності доступу до кадастрової карти та матеріалів лісовпорядкування); інформації про добровільну відмову, незаконне вилучення чи відчуження ділянок з кадастровими номерами 5122755400:01:001:0095 та 5122755400:01:001:0062 в лісгоспі немає; - накладання меж перевірити немає можливості (за відсутності доступу до кадастрової карти та матеріалів лісовпорядкування).

Листом АТ «ОПЗ» від 12.04.2023 № 585 повідомило Доброславську окружну прокуратуру Одеської області про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 знаходиться у користуванні АТ «ОПЗ» на правах оренди згідно Договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №1 від 27.10.2003р. Згідно Договору, Комінтернівська районна державна адміністрація Комінтернівського району Одеської області на підставі розпорядження № 575 від 11.08.2003р. передає в оренду АТ «ОПЗ» земельну ділянку із земель запасу сільськогосподарського призначення. Інформації щодо вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 із земель лісового фонду, належності її до ДП «Одеське лісове господарство» АТ «ОПЗ» не має.

Відповідно до наявного у справі висновку експерта судової земельно-технічної експертизи від 13.04.2023 № 23-1014, яку було проведено у межах кримінального провадженні № 42021162330000027 від 30.11.2022, за наслідком проведеного зіставлення цифрових моделей контурів меж земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 та планшету № 5 лісовпорядкування 2013 року по Красносільському лісництву ДП «Одеський лісгосп» встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 накладається на земельну ділянку площею 3 га, що розташована в кварталі № 9, виділ № 7 Красносільського лісництва лісового господарства ДП «Одеський лісгосп».

Експертом визначено наступні контури, утворені в результаті накладання меж земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 на земельну ділянку площею 3 га, що розташована в кварталі № 9, виділ № 7 Красносільського лісництва лісового господарства ДП «Одеський лісгосп»:

- контур № 3, утворений в результаті накладення меж земельної ділянки, з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 на земельну ділянку площею 3 га, що розташована в кварталі № 9, виділ № 7, загальною площею 0,1504 га.

Схематично межі, а також координати поворотних точок та ліній промірів меж земельної ділянки Контуру № 3 зображено в додатку Г «Плану меж земельної ділянки»;

- контур № 4, утворений в результаті накладення меж земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, на земельну ділянку площею 3 га, що розташована в кварталі № 9, виділ № 7, загальною площею 0,1436 га.

Схематично межі, а також координати поворотних точок та ліній промірів меж земельної ділянки Контуру № 4 зображено в додатку Д «План меж земельної ділянки».

Звертаючись з даним позовом прокурор посилається на те, що складовою частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 площею 20,5936 га, що розташована на території Новобілярської селищної (з 12.06.2020 Южненської міської) ради Одеського району Одеської області є земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 0,294 га, які перебувають в постійному користуванні державного підприємства «Ліси України», а отже не можуть бути передані до комунальної власності.

Наведені обставини і стали підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

5. Позиція Суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання у користування.

Відповідно до частини другої статті 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням земельне законодавство передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт "е" частини першої статті 19 ЗК України).

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Відповідно до статті 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини першої статті 164 ЗК України).

Відповідно до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР від 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Тому, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 488/402/16-ц, постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 у справі № 707/2196/15-ц, від 04 серпня 2021 року у справі № 925/889/19, від 29 березня 2023 року у справі № 911/164/21.

- контур № 3, утворений в результаті накладення меж земельної ділянки, з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 на земельну ділянку площею З га, що розташована в кварталі № 9, виділ № 7, загальною площею 0,1504 га.

Таким чином, у межі земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, яка перебуває у довгостроковій оренді АТ «Припортовий завод» для ведення підсобного господарства, входять дві ділянки лісогосподарського призначення, загальною площею 0,294 га, які перебувають в постійному користуванні ДП «Одеське лісове господарство».

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами

Частиною 5 ст. 116 ЗК України (станом на момент винесення спірного розпорядження) визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим кодексом.

Земельне законодавство обмежує передання у користування земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 29 Лісового кодексу (станом на час виникнення спірних правовідносин) до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів належить, зокрема, здійснення державного контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів.

Як вже було зазначено, відповідно до вимог п. 9 ст. 149 Земельного кодексу (станом на момент винесення спірного розпорядження), Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно з наведеними приписами вилучення земельних ділянок державного лісового фонду площею більш ніж 10 гектарів, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, належало до виключних повноважень Кабінету Міністрів України.

Порядок погодження питань, пов`язаних з вилученням земель передбачався ст. 151 Земельного кодексу України, відповідно до якої юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов`язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об`єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об`єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

Проте, судом встановлено, що у проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок Одеському державному припортовому заводу для підсобного сільського господарства в оренду терміном на 49 років на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області відсутня інформація щодо наявності згоди відповідного обласного державного органу лісового господарства на переведення земель лісового фонду до іншої категорії, а також він не містить будь-яких відомостей щодо зміни цільового призначення земель лісового фонду та їх вилучення або припинення права постійного користувача.

Також, згідно листа від 12.04.2023 № 585 АТ «Одеський припортовий завод» інформації щодо вилучення земельної ділянки з кадастром номером 5122755400:01:001:0062 (в яку входять ділянки лісового призначення) із земель лісового фонду, належність її до ДП «Одеське лісове господарство» АТ «ОПЗ» не має.

Окрім того, листом від 03.03.2023 № 29 ДП «Одеське лісове господарство» на лист №58-748ВИ-23 від 27.02.2023р. повідомило Доброславську окружну прокуратуру про те, що зокрема, інформації про добровільну відмову, незаконне вилучення чи відчуження ділянок з кадастровими номерами 5122755400:01:001:0095 та 5122755400:01:001:0062 в лісгоспі немає.

Відсутність заперечення користувача земельної ділянки проти її вилучення, не свідчить про належний спосіб вилучення цієї ділянки із земель лісогосподарського призначення, а також про те, що було виявлення волі повноважної особи на її відчуження (рішення ВП ВСУ від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Відсутність спрямованого на передання в оренду земельної ділянки рішення повноважного на час видання спірного розпорядження органу державної влади - Кабінету Міністрів України означає, що держава як власник, волю на вилучення земельних ділянок із державного лісового фонду не виявляла. Останні фактично вибули з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення. Відсутність заперечення користувача земельної ділянки проти її вилучення не свідчить про належний спосіб вилучення цієї ділянки із земель лісогосподарського призначення, а також про те, що був вияв волі повноважної особи на її вилучення.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

Отже, Комінтернівською районною державною адміністрацією поза межами компетенції та поза волею належного власника - держави в особі Кабінету Міністрів України (до 27.05.2021 - дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин»), незаконно вилучено спірні земельні ділянки державної власності та надано їх у користування АТ «ОПЗ».

Вказане свідчить, що внаслідок прийняття усупереч вимогам земельного законодавства України Комінтернівською райдержадміністрацією спірного розпорядження, фактично незаконно змінено цільове призначення земельних ділянок державного лісового фонду, вилучено спірні земельні ділянки з лісового фонду та передано у користування АТ «ОПЗ».

При цьому слід врахувати загальні принципи права, зокрема nemo plus juris ad alium transferre potest quam ipse habet (ніхто не може передати іншому більше прав, аніж має сам).

Статтею 391 Цивільного кодексу України установлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями cт. 152 ЗК України передбачають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язанні з позбавленням прав володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Статтею 393 Цивільного кодексу України визначено, що правовий акт органу державної впади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується

У зв`язку з вищезазначеним, розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 11.08.2003 № 575 «Про надання земельних ділянок Одеському державному припортовому заводу у довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення підсобного сільського господарства на території Новобілярської селищної ради» підлягає скасуванню, з огляду на те, що Комінтернівської районна державна адміністрація не мала необхідного обсягу повноважень для передання в оренду спірної земельної ділянки площею 60,0034 га, здійснила передачу земельної ділянки поза волею дійсного власника, яким до 27.05.2021 була держава в особі Кабінету Міністрів України, чим порушила ч. 9 ст. 149 ЗК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).

Як вже було зазначено, на підставі вищевказаного розпорядження, 23.10.2003 року між Комінтернівською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Одеським державним припортовим заводом (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами п. 1.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду із земель запасу сільськогосподарського призначення у довгострокову оренду терміном на 49 років земельні ділянки загальною площею 60,0034 га, в тому числі 51,2164 га ріллі, 0,0389 га під господарськими шляхами, 8,1378 га полезахисних лісосмуг, 0,06103 га інших відкритих земель без рослинного покриву. Земельна ділянка розташована на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області.

Згідно із вимогами п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин, згідно положень ч. 3 ст. 215 ЦК України, може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані із його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину…

Відповідно до роз`яснень, наведених в Постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Також відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Договір оренди землі від 23.10.2003р. укладено органом, який відповідно до положень ст. 122 ЗК України не мав права розпоряджатись земельними ділянками лісогосподарського призначення та вилучати їх. Крім того, умовами вказаного договору фактично надано в оренду землі лісового фонду, що суперечило приписам ст. 20 ЗК України.

Враховуючи те, що на підставі незаконного розпорядження між Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеським державним припортовим заводом 23.10.2003 укладено договір оренди землі, то, відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст. 152 ЗК України, останній також підлягає визнанню недійсним.

Як вже зазначалось вище, з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що державним реєстратором Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук А.І. 25.03.2019 прийнято рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) за Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області земельної ділянки площею 20,5936 га з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, номер відомостей про речове право 30896625.

Частиною 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За змістом ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 178 Цивільного кодексу України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у- цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Частиною 2 ст. 117 Земельного кодексу України встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Як вже було зазначено вище, складовою частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 площею 20,5936 га, що розташована на території Новобілярської селищної (з 12.06.2020 Южненської міської) ради Одеського району Одеської області, є земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 0,294 га, які перебувають в постійному користуванні державного підприємства «Ліси України», а отже не можуть бути передані до комунальної власності.

Правовою підставою для даної реєстрації зазначено рішення Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 № 372-VIІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж селища міського типу Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області».

У зв`язку з внесенням Законом України № 1423-IX від 28.04.2021 змін до Земельного кодексу України, відповідно до п.п. "а" п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств).

Частина перша статті 149 ЗК України встановлює, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України, у редакції з 27.05.2021, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Отже в межах населених пунктів на території Одеського району повноваження з вилучення та розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення здійснюються Одеською районною державною адміністрацією.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, вирішення питання про вилучення для нелісогосподарських потреб земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства та знаходиться в межах населеного пункту районного значення належало до повноважень Харківської районної державної адміністрації.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, рішення уповноваженого державою органу про вилучення з постійного користування державного лісогосподарського підприємства земель лісового фонду (за погодженням з таким підприємством) повинно передувати відведенню таких земель у приватну або комунальну власність.

Відповідно до пункту 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-V від 05.09.2012, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах а і б пункту 4 цього розділу.

Водночас, відповідно до підпункту "а" пункту 4 Розділу II вищевказаного Закону з дня набрання ним чинності у державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Таким чином, відповідно до Закону №5245-V від 05.09.2012 землі державної власності, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств та розташовані в межах населеного пункту, залишаються у державні власності та не переходять до комунальної власності.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами прокурора про те, що Закон України №5245-V прийнятий у 2012 році не може бути правовою підставою для набуття права комунальної власності на землі державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 належить до земель державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні ДП "Ліси України".

Слід зазначити, що на землі лісогосподарського призначення розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати власника лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ЛК України.

При цьому, реєстрація права комунальної власності Новобілярською селищною радою щодо спірної земельної ділянки державного лісового фонду, яка перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, без її попереднього вилучення з постійного користування, є порушення вимог законодавства у зазначеній сфері.

Таким чином, заволодіння Новобілярською селищною радою земельною ділянкою з кад.№ 5122755400:01:001:0062 (реєстрація права комунальної власності на таку земельну ділянку), що належить до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства суперечить наведеним вимогам законодавства.

Тобто, земельна ділянка державної власності лісогосподарського призначення, яка перебуває в постійному користуванні державного підприємства, за рішенням державного реєстратора речових прав на нерухоме майно незаконно передана до комунальної власності Новобілярської селищної ради, у зв`язку з чим, вказане рішення та державна реєстрація відповідного права підлягають скасуванню.

Водночас, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 20-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Одеської області» затверджено територію Южненської територіальної громади у складі: Южненської, Новобілярської, Сичавської територіальних громад.

Новобілярська селищна рада Лиманського району Одеської області (код ЄДРПОУ 05406037) 02.02.2022 припинила свою діяльність як юридична особа (номер запису: 1 005 381 1200 10000977) в результаті реорганізації.

Отже, на даний час земельні ділянки Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області є частиною Южненської територіальної громади.

З огляду на викладене, суд погоджується з твердженням прокурора про те, що належним відповідачем за позовною вимогою щодо скасування рішення від 25.03.2019 № 30896625 про державну реєстрацію права власності за Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області земельної ділянки площею 20,5936 га з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 є Южненська міська рада Одеського району Одеської області.

Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із частиною 1 статті 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому приписи статті 387 ЦК України передбачають, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У пункті 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/73/17 (провадження № 12-67гс18) зазначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Отже, законодавець, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, застосування норм Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не призводить.

Таким чином, за змістом статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою для виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 р. у справі № 916/675/15.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 р. у справі 359/3373/16-ц звертає увагу, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина 1 статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Близькі за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95, 96), від 30.06.2020 р. у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29).

Отже, внесення державним реєстратором до реєстру запису про право власності є офіційним підтвердженням існування юридичного факту права власності відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією реєстратора.

Обраний заявником спосіб захисту має гарантувати практичну та ефективну можливість захисту порушеного права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Водночас за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 р. у справі № 924/1220/17 (провадження № 12-26гс19) та у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 914/1623/17, від 26.05.2020 р. у справі № 906/656/19, від 03.06.2020 р. у справі № 916/1666/18, від 14.07.2021 р. у справі № 922/1125/19).

Особливістю подання позову в порядку статті 391 ЦК України є те, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2019 р. у справі № 914/814/16.

Господарський суд вважає, що усунення порушень права власності, що перешкоджають власнику належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном, може відбуватися тим чи іншим способом, який забезпечить йому реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном.

Абзацом 1 частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними (абзац 2 частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними (абзац 3 частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За частинами 6 та 10 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Зміна найменування акціонерного товариства у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки. Відмова в державній реєстрації земельної ділянки з підстав, не передбачених цією частиною, заборонена. Державний кадастровий реєстратор зазначає вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки. У разі повторного подання заяви про державну реєстрацію земельної ділянки не допускається відмова у здійсненні державної реєстрації з підстав, не зазначених у раніше наданій відмові (крім неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови, або якщо підстави для відмови у державній реєстрації виникли після попередньої відмови). Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Згідно із частиною 4 статті 25 Закону України Про Державний земельний кадастр поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 р. у справі № 910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 р. у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland)).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 р. у справі Афанасьєв проти України зазначено, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003).

З огляду на наведене, судом не приймаються до уваги твердження Южненської міської ради про те, що прокурор подаючи негаторний позов обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном ніяким чином не відновить порушене, на думку Позивача, право Одеської районної державної адміністрації, як власника земельної ділянки.

Як встановлено судом, відповідно до висновку експерта від 13.04.2023 № 23-1014, земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 накладається на земельну ділянку площею 3 та, що розташована в кварталі № 9, виділ № 7 Красносільського лісництва лісового господарства ДП «Одеський лісгосп».

Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та фактичні обставини справи, є обґрунтованими та правомірними позовні вимоги про усунення перешкод державі в особі Одеської районної державної адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації права оренди за AT «Одеський припортовий завод» на земельні ділянки з кадастровими номерами 5122755400:01:001:0062 та 5122755400:01:001:0063, припинення права комунальної власності Южненської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, шляхом скасування державної реєстрації права власності за Новобілярською селищною радою на земельну ділянку площею 20,5936 га з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 (номер відомостей про речове право 30896625), внесену державним реєстратором Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук А.І. 25.03.2019 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1793962551227 з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки та закриттям розділу, а також про скасування проведеної 23.07.2014 управлінням держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

Щодо заяви відповідача про застосування до позовних вимог прокурора позовної давності, то суд зазначає таке.

З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у Постанові від 28.11.2018р. у справі № 504/2864/13-ц, слід зазначити, що зайняття земельної ділянки належить розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності, захист від якого має бути здійснено шляхом пред`явлення негаторного позову, який може бути заявлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує правовідносини та правопорушення.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає доводи Южненської міської ради щодо порушення строків давності невмотивованим.

Обґрунтування наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно до частин 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Зміст поняття «інтереси держави» розглянуто в рішенні Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999. Так, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як .національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з ' посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Велика Палата Верховного Суду конкретизувала власний правовий висновок та висновки Касаційного господарського суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, визначивши, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та N9 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 440/6738/18.

Також слід зазначити, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1, зокрема вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини забезпечено врахування принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

У той же час, незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення шляхом здійснення реєстрації права комунальної власності на них не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Верховний Суд звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками, держава може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст.41, ч. 1 ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. ст. 18, 19, п. "а" ч. 1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України) (п. 127 постанови ВП ВС від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, п. 90 постанови ВП ВС від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, п. 148 постанови ВП ВС від 14.11.2018 № 183/1617/16).

Отже, правовідносини із використання земель становлять суспільний інтерес, а використання земельних ділянок з порушенням закону такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

З огляду на зазначене землі лісового фонду за особливостями свого цільового призначення і правового режиму не можуть використовуватися для створення штучних водних об`єктів, зокрема під будівництво ставків для рибогосподарської діяльності.

Здійснення незаконної державної реєстрації права комунальної порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Повернення у державну власність земельних ділянок, переслідує легітимну мету контролю за використанням манна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.

Вказане є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Додатково слід зазначити, що згідно з п. 2 Рекомендацій CM/Rec (2012) щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятих Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права.Відповідно до висновку № 3 (2008) Консультативної Ради Європейських прокурорів «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права» прокурор має реалізовувати функції від імені суспільства та на захист державних інтересів.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54).

Судовою практикою Верховного Суду України зокрема у постановах від 16.12.2015 у справі №6-2510ц15, від 05.10.2016 у справі №916/2129/15, від 29.06.2016 у справі №6-1376ц16 підставою для представництва інтересів держави прокурором визнано захист «суспільного» «публічного» інтересу, яким є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання.

Доброславською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Одеської районної державної адміністрації 05.06.2023 та 21.08.2023 направлені повідомлення за № 58-2042вих-23, № 58-3080вих-23 від 21.08.2023 щодо виявлених вищезазначених порушень вимог земельного та лісового законодавства, в частині здійснення державної реєстрації Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області права комунальної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення.

Але, фактично позивач самоусунувся від самостійного захисту власних майнових інтересів, з часу державної реєстрації права комунальної власності, а також з часу направлення Одеською обласною прокуратурою повідомлення у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», тобто жодних заходів з метою скасування державної реєстрації не вжив, до суду із відповідним позовом не звернувся.

З огляду на вищевикладене, враховуючи незаконність вищевказаної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, порушено майнові інтереси власника земельної ділянки - держави в особі Одеської районної державної адміністрації, а тому даний позов подається до суду прокурором в інтересах позивача, єдиного належного органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Одеської районної державної адміністрації.

У даному випадку допуск прокурора до суду у зв`язку з бездіяльністю відповідного органу, уповноваженого на здійснення функцій держави які би могли звернутися до суду з відповідним позовом є виправданим відповідно до вищевказаних положень.

Звернення прокурора до суду у даному випадку з метою захисту інтересів держави здійснено прокурором в межах дискреційних повноважень.

Враховуючи, що постійним користувачем спірних ділянок є Державне підприємство «Одеське лісове господарство», (станом на час пред`явлення позовної заяви перебуває у процесу припинення), а незаконна реєстрація права комунальної власності на земельні ділянки, що перебувають у його постійному користуванні безумовно стосується законних прав держпідприємства на спірну земельну ділянку, наявні підстави для його залучення як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів за переліком згідно з додатком 1 та утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів за переліком згідно з додатком 2.

Згідно з Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022№ 1003 Одеське обласне управління лісового та мисливського господарства ліквідовано як юридичну особу публічного права територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів.

Згідно з Додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022№ 1003 утворено як юридичну особу публічного права Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв), яке відповідно до Додатку 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 є правонаступником Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства

У п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 погоджено з пропозицією Державного агентства лісових ресурсів щодо: утворення державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та приєднання до нього спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, з подальшим перетворенням державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, з урахуванням особливостей, визначених законом.

Пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 установлено, що державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником: майна, прав та обов`язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються.

Наказом № 851 від 28.10.2022 «Про припинення Державного підприємства «Одеське лісове господарство» (далі - Наказ №851 від 28.10.2022) та затвердження складу Комісії з припинення» припинено Державне Підприємство «Одеське лісове господарств» шляхом реорганізації, а саме - приєднання до державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034).

Згідно з п. 2 Наказу № 851 від 28.10.2022 утворено комісію з припинення Державного Підприємства «Одеське лісове господарство» та затверджено її склад, що додається.

У п. 8 Наказу № 851 від 28.10.2022 визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Одеське лісове господарство».

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» «Про створення філій ДП «Ліси України» від 14.12.2022 №18 створено філії Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» згідно з додатком 1.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 18.01.2023 №155 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Одеське лісове господарство» затверджено передавальний акт Державного підприємства «Одеське лісове господарство», яке координується Одеським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Таким чином, правонаступником прав та обов`язків державного підприємства «Одеське лісове господарство» є державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», враховуючи, що відповідно до даних Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про припинення ДП «Одеське лісове господарство» до теперішнього часу не внесено, доцільно визначити у якості третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору також ДСГП «Ліси України».

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову керівника Доброславської окружної прокуратури у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Усунути перешкоди Одеській районній державній адміністрації Одеської області у розпорядженні і користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 11.08.2003 № 575 Про надання земельних ділянок Одеському державному припортовому заводу у довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення підсобного сільського господарства на території Новобілярської селищної ради.

3.Усунути перешкоди Одеській районній державній адміністрації Одеської області у розпорядженні і користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 23.10.2003, укладеного між Комінтернівською районною державною адміністрацією та Одеським державним припортовим заводом.

4.Усунути перешкоди Одеській районній державній адміністрації Одеської області у розпорядженні і користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації (номери записів про інше речове право 30896758) права оренди за Акціонерним товариством Одеський припортовий завод на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1796394051227, внесену 25.03.2019 державним реєстратором Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук А.І.

5.Усунути перешкоди Одеській районній державній адміністрації Одеської області у розпорядженні і користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації (номери записів про інше речове право 30849784) права оренди за Акціонерним товариством Одеський припортовий завод на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:001:0063, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1793962551227, внесену 19.03.2019 державним реєстратором Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук А.І.

6.Припинити право комунальної власності Южненської міської ради (до 20.06.2020 Новобілярської селищної ради) на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, шляхом скасування державної реєстрації права власності за Новобілярською селищною радою на земельну ділянку площею 20,5936 га з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 (номер відомостей про речове право 30896625), внесену державним реєстратором Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук А.І. 25.03.2019 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1793962551227 з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки та закриттям розділу.

7.Скасувати проведену 23.07.2014 управлінням держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.8. Стягнути з Акціонерного товариства ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД (65481, Одеська обл., місто Южне, вул. Заводська, будинок 3; код ЄДРПОУ 00206539) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) судовий збір у сумі 4026/чотири тисячі двадцять шість/грн 00 коп.

9.Стягнути з Лиманської районної державної адміністрації Одеської області (67500, Одеська обл., Лиманський р-н, смт. Доброслав, проспект 40 річчя Визволення, буд. 1; код ЄДРПОУ 04057155) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) судовий збір у сумі 4026/чотири тисячі двадцять шість/грн 00 коп.

10.Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Космонавтів, буд. 34; код ЄДРПОУ 39765871) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) судовий збір у сумі 4026/чотири тисячі двадцять шість/грн 00 коп.

11.Стягнути з Южненської міської ради Одеського району Одеської області (65481, Одеська обл., м. Южне, пр-т Георгіївського десанту, буд. 18; код ЄДРПОУ 02018103) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) судовий збір у сумі 4026/чотири тисячі двадцять шість/грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повний текст складено 30.05.2024

Суддя Ю.М. Невінгловська


Суд	Господарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення	20.05.2024
Оприлюднено	03.06.2024
Номер документу	119416593
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою щодо визнання незаконним акта, що порушує право оренди

Невінгловська Ю.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 20.05.2024 по справі 916/3730/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —916/3730/23

Рішення від 20.05.2024

Рішення
від 20.05.2024 по справі 916/3730/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ