Постанова

від 28.05.2024 по справі 910/2812/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/2812/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства "Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва"

про відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом

справи № 910/2812/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод зварювального обладнання"

до Приватного акціонерного товариства "Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва"

про стягнення коштів,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Мирець Д. С., відповідача - Слівінський І. О.)

ВСТАНОВИВ:

1. Постановою Верховного Суду від 18.04.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод зварювального обладнання" (далі - позивач, Завод) залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024, а також додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 910/2812/23 залишено без змін.

2. 22.04.2024 Приватне акціонерне товариство "Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва" (далі - відповідач, заявник, Інститут) подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи № 910/2812/23 в суді касаційної інстанції.

3. Розглянувши цю заяву, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

4. Згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

5. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

6. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

7. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

8. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

9. Відповідно до частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті, належать витрати на професійну правничу допомогу.

10. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

11. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

12. Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

13. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

14. Відповідно до частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

15. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

16. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

17. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

18. Об`єднана палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

19. Зокрема відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

20. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

21. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостою, сьомою, дев`ятою статті 129 цього Кодексу.

22. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

23. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

24. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

25. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

26. На обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції в розмірі 100 000 грн, Інститут зазначає, що 24.04.2023 між відповідачем (замовник) і Адвокатським об`єднанням "Адер Хабер і Ко" (виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги від № 24/04-2023 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, виконавець надає замовникові правову допомогу у вигляді збору доказів, представництва інтересів та захисту прав відповідача у господарському суді, апеляційному господарському суді, Верховному Суді у справі № 910/2812/23 (далі - правова допомога).

27. Відповідно до п. 3.1.3 Договору вартість правової допомоги із представництва інтересів відповідача в суді апеляційної та касаційної інстанцій погоджується сторонами додатково.

28. 18.03.2024 сторони уклали додаткову угоду № 2 до Договору (далі - Додаткова угода № 2), де передбачили, що вартість правової допомоги та розмір гонорару успіху із представництва інтересів відповідача в суді касаційної інстанції в межах Договору та Додаткової угоди № 2 залежить від результатів розгляду справи № 910/2812/23. Під результатом розгляду справи № 910/2812/23 у суді касаційної інстанції сторони розуміють те, яке рішення буде прийняте судом касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги позивача у справі № 910/2812/23: a. на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду 16.01.2024 у справі № 910/2812/23 (далі - основне рішення); b. на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 910/2812/23 (далі - додаткове рішення).

29. Додатковою угодою №2 передбачено, що в разі прийняття судом касаційної інстанції рішення позитивного для Замовника, за результатами розгляду касаційної скарги позивача у справі № 910/2812/23 щодо основне рішення, замовник сплачує Виконавцю гонорар успіху в розмірі 100 000,00 гривень у справі № 910/2812/23. Позитивним рішенням у касаційній інстанції у справі № 910/2812/23 для замовника, за результатами розгляду касаційної скарги позивача у справі № 910/2812/23 щодо основне рішення, буде вважатися наступне: прийняття судом касаційної інстанції рішення про залишення касаційної скарги позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду 16.01.2024 у справі № 910/2812/23 без задоволення, та залишення рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2023, та постанови Північного апеляційного господарського суду 16.01.2024 у справі № 910/2812/23 без змін.

30. У разі прийняття судом касаційної інстанції рішення позитивного для замовника, за результатами розгляду касаційної скарги позивача у справі № 910/2812/23 щодо додаткове рішення, замовник сплачує виконавцю гонорар успіху в розмірі 50 000,00 гривень у справі № 910/2812/23. Позитивним рішенням у касаційній інстанції у справі № 910/2812/23 для Замовника, за результатами розгляду касаційної скарги позивача у справі № 910/2812/23 щодо додаткового рішення, буде вважатися наступне: прийняття судом касаційної інстанції рішення про залишення касаційної скарги позивача на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 910/2812/23 без задоволення, та залишення додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі №910/2812/23 без змін.

31. Розмір гонорару виконавця у разі прийняття судом касаційної інстанції у справі № 910/2812/23 позитивного рішення для замовника як щодо основного, так і щодо додаткового рішень не сумується, та становить 100 000, 00 грн.

32. Гонорар успіху, який передбачений Додатковою угодою № 2, є формою винагороди виконавця за надання правової допомоги замовнику відповідно до умов Договору та Додаткової угоди № 2. Гонорар успіху, у разі прийняття позитивного рішення для замовника як щодо основного рішення, так і щодо додаткового рішення, сплачується Замовником Виконавцю протягом 10 календарних днів з дня ухвалення рішення судом касаційної інстанції у справі № 910/2812/23.

33. До заяви також долучено детальний опис та акт прийому-передачі наданих послуг № 3 від 22.04.2024 до Договору з відображенням затраченого часу на надання правової допомоги.

34. Як передбачено частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

35. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

36. У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

37. Від позивача надійшли заперечення (а також доповнення до них) на заяву про відшкодування витрат, в яких позивач просить відмовити у задоволенні відповідної заяви.

38. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112).

39. Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

40. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

41. Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом (аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).

42. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

43. В обґрунтування заявленого до стягнення з позивача розміру гонорару адвоката за прийняття судом касаційної інстанції позитивного рішення для відповідача, останній наголошує, що постановою Верховного Суду від 18.04.2024 за результатами розгляду касаційної скарги позивача щодо основного рішення залишено судові рішення першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу позивача без задоволення, а також залишено постанову (додаткову) Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 910/2812/23 без змін, а касаційну скаргу позивача в цій частині - без задоволення. Розмір гонорару успіху виконавця за досягнення позитивного успіху в касаційній інстанції за результатами розгляду справи № 910/2812/23, як щодо основного рішення та і додаткового рішення складає 100 000,00 грн без ПДВ, що від загальної суми позовних вимог складає лише 1,7%. Вказаний гонорар успіху виконавця є витратами на професійну правничу допомогу відповідача у касаційній інстанції за результатами розгляду справи № 910/2812/23. Також зазначає, що розмір винагороди (гонорару) виконавця за правову допомогу є обґрунтованим та співмірним із загальним обсягам заявлених майнових вимог до відповідача (5 836 641,13 грн), враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, значенням справи для відповідача, кваліфікацію і досвід адвоката - представника відповідача та з урахуванням інших обставин справи.

44. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

45. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

46. Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

47. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

48. Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

49. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

50. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

51. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

52. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

53. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

54. При розгляді вимоги заяви щодо оплати "гонорар успіху" адвоката колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, відповідно до яких, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis vs. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

55. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

56. Проте, колегія суддів зазначає, що позиція відповідача у контексті його заперечень проти задоволення позовних вимог була сформована ще в суді першої інстанції; наведені у відзиві на касаційну скаргу заперечення щодо суті заявлених позовних вимог є аналогічними до тих, які були наведені в суді апеляційної інстанції; доводи відзиву на касаційну скаргу на основне рішення не містять аналізу підстав касаційного оскарження, з урахуванням яких відкрито касаційне провадження; наведені заперечення у відзиві на касаційну скаргу на додаткове рішення дублюють заперечення на заяву Інституту про відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

57. Таким чином, оцінивши співмірність заявлених до стягнення витрат з обсягом виконаної представником відповідача роботи в суді касаційної інстанції, колегія суддів відзначає, що заперечення відповідача проти аргументів поданої касаційної скарги є подібними доводам, які наводилися у суді апеляційної інстанції щодо суті спору (зміст відзиву на касаційну скаргу у більшій мірі дублює відзив на апеляційну скаргу), а також запереченням на заяву про відшкодування судових витрат в суді апеляційної інстанції, а сума, визначена за аналіз касаційних скарг, судової практики, підготовку відзивів та заяви, а також участь представника відповідача в одному судовому засіданні, є неспівмірною із складністю справи, часом, об`єктивно необхідним для викладення у відзивах доводів, які подібні до тих, що наводились представником відповідача в попередніх судових інстанціях. Більше того, в частині заяви про відшкодування судових витрат Суд звертається до викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 (пункти 6.6 - 6.28, 6.76).

58. Проаналізувавши наданий представником відповідача обсяг послуг, врахувавши складність справи, ціну позову, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, частково з огляду на озвучені доводи позивача, колегія суддів вважає, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги буде стягнення з позивача на користь відповідача 50 000 грн витрат на правову допомогу.

59. Під час визначення розміру витрат, які підлягають компенсації за рахунок позивача, колегія суддів також не вбачає неузгодженості із загальними висновками Верховного Суду щодо застосування приписів статей 126, 129 ГПК України, які наведені у постановах, на які посилається Завод у запереченнях на заяву про відшкодування судових витрат, зокрема щодо необхідності надання оцінки витратам з урахуванням принципів адекватності, співмірності, необхідності, реальності тощо, адже відповідні висновки Верховного Суду були враховані судом касаційної інстанції, водночас відповідні заперечення позивача зводяться до цитування норм процесуального закону та загальних висновків Верховного Суду щодо питання застосування приписів статей 126, 129 ГПК України, однак при цьому інших конкретних доводів щодо неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу, окрім тих, які вже були враховані касаційним судом, заперечення не містять.

60. Колегія суддів також відхиляє посилання на судові рішення Верховного Суду, наведені у доповненнях до заперечень на заяву про відшкодування витрат, а також під час судового засідання у цій справі, оскільки у них відсутній висновок щодо неможливості стягнення гонорару успіху у суді касаційної інстанції, у чому намагається переконати Суд позивач. Більше того, зазначений позивачем підхід прямо суперечить викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

61. Отже, враховуючи наведене, оцінивши доводи заяви відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням заперечень позивача, виходячи з вищенаведених критеріїв їх оцінки та керуючись статтями 126, 129 ГПК України, а також беручи до уваги викладене у пунктах 6.70, 6.74 і 6.77 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, колегія суддів дійшла до висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу, які пов`язані з касаційним переглядом справи № 910/2812/23, підлягають частковому задоволенню та стягненню з позивача в сумі 50 000 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод зварювального обладнання" на користь Приватного акціонерного товариства "Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва" 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції у справі № 910/2812/23.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Є В. Краснов

Г. М. Мачульський