Рішення

від 06.02.2024 по справі 235/9115/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 235/9115/21

Провадження № 2/204/1319/24 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Дніпрі цивільнусправу запозовом розглянувшиу відкритомусудовому засіданнів м.Дніпрі справуза позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат» про визнання наказу про відсторонення від роботи незаконним,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив визнати незаконним та скасувати Наказ №268-к від 09.12.2021 року по особовому складу «про відсторонення від роботи (виконання робіт) ОСОБА_2 » як незаконний; стягнути з відповідача судові витрати, які на час звернення з цим позовом становлять 10 000,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що 03.04.2015 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до відповідача який мав назву - КУ «Красноармійський геріатричний пансіонат з психоневрологічним відділенням», за професією - молодша медсестра (санітарка - палатна) психоневрологічного відділення згідно Наказу №48-к від 03.04.2015 р. 21.06.2016 року Відповідача перейменовано на КУ «Покровський психоневрологічний інтернат» (Розпорядження голови Донецької облдержадміністрації №488 від 21.06.2016 р.) і назву професії позивача змінено на «молодший медичний брат» (санітар-палатний) з 01.12.2020 року для приведення у відповідність до зміни №9 до Національного класифікатора професій ДКООЗ:20Ю «Класифікатор професій» (наказ №27 від 30.11.2020 р.). 09.12.2021 року відповідачем було постановлено Наказ №268-к по особовому складу «про відсторонення від роботи (виконання робіт) ОСОБА_2 », який постановлений у відповідності до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини 2 ст. 12 Закону України від 06.04.2000 р. №1645-111 «про захист населення від інфекційних хвороб» (із змінами), пункт 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 р. №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами), наказу МОЗ України від 04.10.2021 р. №2153 «про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». Згідно наказу: з 09.12.2021 року відсторонити від роботи (виконання робіт) молодшого медичного брата (санітара-палатного) психоневрологічного відділення ОСОБА_1 таб. №2534, на час відсутності щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, до моменту проведення щеплення і пред`явлення відповідних підтверджуючих документів або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я за формою №028-1/о «Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», без збереження заробітної плати. Допуск до роботи (виконання робіт) оформити окремим наказом. На час відсторонення за відстороненим працівником зберігається місце роботи, посада. Інспектору з кадрів ОСОБА_3 довести цей наказ до відома ОСОБА_1 та його безпосереднього керівника під підпис. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою. Підстава: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, від 17.11.2021 № 2, доповідна інспектор з кадрів від 08.12.2021 р. № 820 про працівників у яких відсутні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. З цим наказом ОСОБА_1 не погодився і тому звертається до суду з цим позовом з наступних підстав. Наказом МОЗ від 04.10.2021 р. №2153 затверджено Перелік професій виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Також ним затверджений і перелік працівників, які підлягають обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторно хвороби COVID-19 на період дії карантину, встановленого КМУ. Наказ набрав чинності з 08.11.2021 р. Пізніше цей Перелік було розширено наказом МОЗ від 01.11.2021 р. №2393, який набрав чинності з 09.12.2021 р. Крім освітніх та працівників центральних та місцевих органів влади, з цієї дати обов`язковій вакцинації проти коронавірусу на період дії карантину підлягають співробітники: підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єкті державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2015 р. №83. Вимог про відсторонення таких робітників не було в зазначених наказах МОЗ, ними було затверджено лише перелік працівників, які підлягають обов`язковій вакцинації. Роз`яснення МОЗ не має сили нормативного документа.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, раніше представник надав заяву відповідно до якої підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та розглунити справу за наявними документами в матеріалах справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, раніше представник надав до суду заяву відповідно до якої просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач відмовся пройти щеплення від Covid-19, не зважаючи, на те що займає посаду молодший мед. брат та санітар. Після того, як увійшов у дію наказ МОЗ 2153 від 04.10.2021 року про профілактичні дії проти розповсюдження Covid-19, було надано наказ №268-к від 09.12.2021 року, з яким його було і ознайомлено. Він не надав жодної довідки, яка б підтверджувала, що йому це заборонено. Він безпосередньо контактував з підопічними і міг нести загрозу їх життю, будучі носієм захворювання. Судове засідання просила проводити без участі представника.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити по наступним підставам.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнято на роботу до відповідача молодшою медсестрою (санітаркою-палатною) психоневрологічного відділення, наказ 48-к від 03 квітня 2015 року (а.с 17.), з 21 червня 2016 року молодшим медичним братом (санітар-палати), що підтверджується копією трудової книжки.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 листопада 2021 року №2393, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08 листопада 2021 року за №1452/37074 «Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» затверджено Зміни до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928.

Також, затверджено Наказ Міністерства охорони здоров`я України від 01 листопада 2021 року № 2393, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 08 листопада 2021 року за № 1452/37074, яким доповнено Перелік новими пунктами 4-6 такого змісту: «4. Підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 5. Установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 6. Підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.».

Наказом КУ «Покровський психоневрологічний інтернат» від 11 листопада 2021 року №46 вирішено довести до відома працівників, які не надали документ, що підтверджує проходження профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку форма № 028-1/0: «Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2», шляхом вручення працівникові повідомлення про обов`язкове щеплення проти COVID-19, що з 09.12.2021 року вони будуть відсторонені від роботи.

Наказом КУ «Покровський психоневрологічний інтернат» від 09 грудня 2021 року №268-к по особовому складу «про відсторонення від роботи (виконання робіт) ОСОБА_2 », з 09.12.2021 року відсторонено від роботи (виконання робіт) молодшого медичного брата (санітара-палатного) психоневрологічного відділення ОСОБА_1 таб.№2534, на час відсутності щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 до моменту проведення щеплення і пред`явлення відповідних підтверджуючих документів або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я за формою № 028-1/с «Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», без збереження заробітної плати. Допуск до роботи (виконання робіт) оформити окремим наказом. На час відсторонення за відстороненим працівником зберігаються місце роботи, посада. Підстава: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 від _17.11.2021р. № _2 , доповідна інспектор з кадрів від 08.12.2021р. № _820 про працівників у яких відсутні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

ОСОБА_1 з вказаним наказом був ознайомлений - 10 грудня 2021 року, з наказом був не згоден.

За змістом п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного життя. Поняття приватного життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру. Тому обмеження, накладені, зокрема, на доступ до трудової діяльності, впливають на приватне життя людини та є втручанням у право на повагу до такого життя.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) втручання вважатиметься «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення легітимної мети, якщо воно відповідає «нагальній суспільній необхідності» та є пропорційним цій меті, тобто дозволяє її досягнути найменш обтяжливими для людини засобами. З огляду на це в кожній конкретній ситуації треба з`ясовувати, наскільки захід втручання у відповідне право був виправданим.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття).

У Рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі:

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

За статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), Міністерство охорони здоров`я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.

Накази Міністерства охорони здоров`я України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 вказаного Положення).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. У первинній редакції до цього переліку ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 листопада 2021 року № 2393 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набрав чинності 09 грудня 2021 року, Перелік № 2153 було доповнено пунктами 4-6, відповідно до яких у Перелік увійшли також працівники: підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; підприємств, установ та організацій, включених до Переліку № 83.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 лютого 2022 року № 380, який набрав чинності 01 березня 2022 року, зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я України № 2153 до завершення воєнного стану в Україні, який триває в Україні з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з подальшими змінами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 постанову Кабінету Міністрів України № 1236 було доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України від 24 лютого 1994 року № 4004-XII «Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення» (далі - Закон № 4004-XII) та Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 квітня 1995 року № 66 (далі - Інструкція № 66).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) викладено наступні висновки.

Відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачено законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявлених за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Нагальна необхідність вжиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності хворих на COVID-19) не викликає сумнівів у кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід проводити оцінку загрози, яку потенційно при виконанні трудової функції може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вищевказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, вирішуючи позовні вимоги, слід надати оцінку тому, чи було нагально необхідним відсторонення його від роботи та наскільки саме таке відсторонення було пов`язано із досягненням зазначеної легітимної мети.

Встановлено, що позивач підлягав обов`язковому профілактичному щепленню проти COVID-19 згідно переліку затвердженого наказом МОЗ України №2153 від 04 жовтня 2021 року.

При цьому, слід також враховувати суспільну загрозу, яку потенційно може нести працівник в силу своєї роботи. Зокрема, слід враховувати й інші обставини, зокрема: кількість контактів працівника на робочому місці (прямих / непрямих); форму організації праці працівника (дистанційна / надомна); умови, в яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19; контакт із продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач є працівником Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат» та працює на посаді молодшого медичного брата (санітар-палати). Під час виконання своїх посадових обов`язків здійснює спілкування зі своїми підопічними.

Від проходження вакцинації ОСОБА_1 відмовився, оскільки вважав, що щеплення від COVID-19 не є обов`язковим.

Суд зазначає, що твердження щодо необов`язковості вакцинування спростовується тим, що COVID-19 на підставі наказу МОЗ від 05.02.2020 року № 521 було внесено шляхом доповнення розділу «Особливо небезпечні інфекційні хвороби» пунктом 39 такого змісту: «COVID-19» до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, який також затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року № 133, а наказом МОЗ від 04.10.2021 року № 2153, тобто, аналогічним по юридичній силі спеціальним нормативно правовим актом вакцинацію проти COVID-19 включено до обов`язкових профілактичних щеплень для працівників окремих видів професій.

Частиною шостою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення. Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими.

Інформування позивача про обов`язкове щеплення підтверджується аркушом ознайомлення, в якому 10 грудня 2021 року він поставив свій підпис, чим підтвердив його поінформованість про наслідки відмови від вакцинації.

Суд звертає увагу на те, що організація дистанційної та надомної роботи позивача неможлива, жодних доказів того, що у нього наявні протипоказання для проведення обов`язкового щеплення, позивач не надав.

Дослідивши встановлені обставини, зокрема, об`єктивну необхідність під час виконання своїх трудових обов`язків позивачем особисто контактувати з іншими людьми, суд доходить висновку про наявність у відповідача правових підстав для відсторонення позивача від роботи станом на 09 грудня 2021 року у зв`язку із відмовою здійснити щеплення, що було пропорційним меті охорони здоров`я іншим працівникам даного підприємства та втручання в права позивача, а відтак мало об`єктивні підстави та було виправданим.

Необхідно зазначити, що при розгляді подібних справ необхідно перш за все враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті).

Окрім того, відсторонення від роботи не є дисциплінарним стягненням, за позивачем зберігалося його робоче місце, більш того в березні 2022 року він був допущений до роботи, а отже таке обмеження переслідувало законні цілі, було тимчасовим та пропорційним.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат» про визнання наказу про відсторонення від роботи незаконним слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 46, 232, 233 КЗпП України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 128, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Комунальної установи «Покровський психоневрологічний інтернат» про визнання наказу про відсторонення від роботи незаконним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Комунальна установа «Покровський психоневрологічний інтернат», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03190679, місцезнаходження: 85300, м. Покровськ, вул. С. Бовкуна, будинок, 1.

Суддя В.В. Самсонова