Ухвала

від 30.05.2024 по справі 592/9686/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 травня 2024 року

м. Київ

справа № 592/9686/22

провадження № 61-7736ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» на постанову Сумського апеляційного суду від 25 квітня

2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» (далі - КП СОР «Паливокомуненерго»), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з КП СОР «Паливокомуненерго» заборгованість із заробітної плати, яка виникла станом на 31 березня 2023 року у розмірі 200 616,13 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 до КП СОР «Паливокомуненерго» про стягнення заробітної плати задоволено частково.

Стягнуто з КП СОР «Паливокомуненерго» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 23 625,00 грн з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з КП СОР «Паливокомуненерго» на користь держави судовий збір у розмірі 354,19 грн.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 січня 2024 року

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до КП СОР «Паливокомуненерго» про стягнення заробітної плати, відмовлено.

Відмовлено ОСОБА_1 в ухваленні (прийнятті) додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до КП СОР «Паливокомуненерго» про стягнення заробітної плати.

Постановою Сумського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2023 року та ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 січня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з КП СОР «Паливокомуненерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 квітня 2022 року до 31 січня 2023 року в сумі 139 050,00 грн, з послідуючим відрахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з КП СОР «Паливокомуненерго» на користь держави 1 390,50 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнуто з КП СОР «Паливокомуненерго» на користь держави 1 731,38 грн судового збору за апеляційний перегляд рішення суду.

23 травня 2024 року представник КП СОР «Паливокомуненерго» - адвокат

Сивенко В. М. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду

з касаційною скаргою на постанову Сумського апеляційного суду від 25 квітня

2024 року (надійшла до суду 27 травня 2024 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд скасувати оскаржуване судове рішення.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а саме: справі незначної складності з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах

з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі

ЦПК України.

Верховним Судом враховано, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19

ЦПК України).

Зазначена справа є справою незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи,

а також значення справи для сторін і суспільства та прийшов висновку, що дана справа є справою незначної складності, ціна позову якої не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», заява № 47921/08,

від 09 жовтня 2018 року).

У касаційній скарзі представник КП СОР «Паливокомуненерго» - адвокат

Сивенко В. М. посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та що справа має виняткове значення для заявника.

Однак, представник заявника не надав жодних доказів на підтвердження посилання на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Всі мотивування особи, яка подала касаційну скаргу, вже були предметом розгляду

в судах двох інстанцій і не потребують додаткового перегляду.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що посилання

в касаційній скарзі на порушення судом норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу,

з оскаржуваними судовими рішеннями, та зводиться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи

в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій

у межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка

є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки представник КП СОР «Паливокомуненерго» - адвокат Сивенко В. М. подав касаційну скаргу на судове рішення у справі незначної складності, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» на постанову Сумського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» про стягнення заробітної плати, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник