Ухвала

від 29.05.2024 по справі 760/1774/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

справа № 760/1774/24

провадження № 61-6786ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Аграрний фонд» на постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Аграрний фонд» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до АТ «Аграрний фонд» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, в якому просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку з розрахунку 12 072,91 грн за кожен день затримки, починаючи з 21 травня 2020 року по день фактичного розрахунку та 180 000,00 грн моральної шкоди.

Солом`янський районний суд м. Києва ухвалою від 12 лютого 2024 року повернув позовну заяву ОСОБА_1 .

Київський апеляційний суд постановою від 09 квітня 2024 року ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У травні 2024 року АТ «Аграрний фонд» подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з огляду на те, що для позитивного вирішення питання про відкриття провадження у справі недостатньо наявності у особи права на звернення до суду з позовом, необхідним елементом є також реалізація такого права у належному порядку. Відповідач наполягає на тому, що ОСОБА_1 неодноразово звертався з тими ж вимогами до судів цивільної, господарської та адміністративної юрисдикції, що на його переконання свідчить про зловживання своїми процесуальними правами, що є підставою для повернення позовної заяви особі, яка її подала. За таких підстав відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на такі підстави.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та повертаючи справу до суду першої інстанції, Київський апеляційний суд керувався тим, що Солом`янський районний суд не мав підстав для повернення позовної заяви, оскільки іншою ухвалою від 12 лютого 2024 року відстрочив сплату судового збору за подання позову, а отже вимога про вказівку у позовній заяві точного розрахунку грошової суми, яка стягується, втратила актуальність.

Позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді (стаття 184 ЦПК України).

Порядок прийняття позовної заяви до розгляду врегульований нормами Глави 2 Розділу ІІІ ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Ухвалою від 31 січня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва залишив позовну заяву без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме для надання доказів сплати судового збору, а також виконання обов`язку з зазначення точного розміру матеріальної позовної вимоги про стягнення коштів.

Суд першої інстанції в цій ухвалі зауважив, що позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру (за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та за вимогу про відшкодування моральної шкоди) в розмірі 1 % від визначеної позивачем загальної суми таких вимог.

Ухвалою від 12 лютого 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва задовольнив клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі по суті спору з огляду на важкий матеріальний стан позивача.

З огляду на вимогу закону про сплату судового збору у розмірі 1% від ціни позову, суд першої інстанції надав оцінку доводам клопотання позивача про його важкий фінансовий стан, який був спричинений тривалим порушенням трудових прав з боку АТ «Аграрний фонд», зокрема, суд встановив, що станом на день подання клопотання у нього відсутні доходи протягом останніх двох років. Крім того, внаслідок збройної агресії російської федерації та запровадження воєнного стану в Україні відбулось зростання вартості життя, що об`єктивно позбавляє його можливості сплатити судовий збір.

Проаналізувавши доводи клопотання, суд відстрочив сплату судового збору за подання позовної заяви, розмір якого обчислюється шляхом визначення частки від загальної ціни позову.

Відповідно до приписів частини другої статті 176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Отже, процесуальний закон у разі неможливості визначення точної ціни позову станом на час подання позовної заяви наділяє суд повноваженням попередньо визначити суму судового збору з подальшим стягненням недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду, заявив майнову вимогу про стягнення на його користь середнього заробітку на весь час затримки з розрахунку 12 072,91 грн за кожен день затримки, починаючи з 21 травня 2020 року до дня фактичного розрахунку.

Отже, визначальним фактором для правильного обрахунку остаточної суми середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку є день фактичного розрахунку. Таких даних станом на час подання позовної заяви у позивача та суду не було, а отже в контексті частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір» та частини другої статті 176 ЦПК України точну ціну позову неможливо було визначити станом на час звернення ОСОБА_1 до суду. Водночас, в контексті наведених норм суд був уповноважений станом на час ухвалення остаточного рішення у справі по суті позовних вимог обчислити точний розмір судового збору та стягнути недоплачену частину судового збору чи повернути частину судового збору у разі його переплати.

Виконуючи визначені процесуальним законом повноваження, суд першої інстанції відстрочив позивачу сплату судового збору, розмір якої визначається пропорційно до точно визначеної ціни позову, необхідного до сплати за подання позовної заяви.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про помилковість висновку суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви, оскільки ОСОБА_1 не усунув недолік позовної заяви, не вказавши у позовній заяві точну ціну позову, з огляду на неможливість визначення точної ціни позову через відсутність дати остаточного розрахунку роботодавця з працівником.

Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують та стосуються обґрунтування інших підстав для повернення позовної заяви заявнику, а саме внаслідок зловживання на переконання відповідача позивачем своїми процесуальними правами.

Відповідно до приписів частини третої статті 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Водночас, підставою для повернення позовної заяви суд першої інстанції визначав невиконання позивачем вимог статті 175 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.

Тобто, зазначені процесуальним законом підстави для повернення позовної заяви є різними за диспозицією їх застосування та процесуальними наслідками.

Верховний Суд наголошує на тому, що є судом права та переглядає судові рішення на предмет правильності застосування норм права судами попередніх інстанцій, натомість неуповноважений процесуальним законом визнавати правильність висновку судів попередніх інстанцій щодо вирішення процедурного питання з підстав, які не були предметом аналізу судів попередніх інстанцій.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.

Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Аграрний фонд» на постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Аграрний фонд» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров