Рішення

від 28.05.2024 по справі 380/24590/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року

справа №380/24590/23

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Сподарик Н.І.

за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,

представника позивача Вовк У.Я.,

представника відповідача Тлуста А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом компанії «Тюркіш Ерлайнз Інк.» (Тюрк Хава Йоллари) в особі представництва «ТЮРК ХАВА ЙОЛЛАРИ А. О.» до Львівського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про визнання протиправними дій та скасування розрахунку,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява компанії «Тюркіш Ерлайнз Інк.» (Тюрк Хава Йоллари) в особі представництва «ТЮРК Хава Йоллари А. О.» (79040, м. Львів, вул. Любінська, 168; ідентифікаційний код 26579351) до Львівського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю) із вимогами:

- визнати протиправними дії Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю щодо нарахування представництву «ТЮРК ХАВА ЙОЛЛАРИ А. О.» сум адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році в сумі 246541 гривень 58 копійок;

- визнати незаконними та скасувати нараховані представництву «ТЮРК ХАВА ЙОЛЛАРИ А. О.» адміністративно-господарські санкції у сумі 246541 гривень 85 копійок.

Ухвалою суду від 23.10.2023 позовну заяву залишено без руху, а позивачеві надано строк для усунення виявлених недоліків (десять днів з дня вручення цієї ухвали).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 позовну заяву компанії «Тюркіш Ерлайнз Інк.» (Тюрк Хава Йоллари) в особі представництва «ТЮРК ХАВА ЙОЛЛАРИ А. О.» до Львівського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про визнання протиправними дій та скасування розрахунку повернуто позивачу.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2024 апеляційну скаргу компанії «Тюркіш Ерлайнз Інк.» (Тюрк Хава Йоллари) в особі представництва «ТЮРК ХАВА ЙОЛЛАРИ А. О.» задоволено, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 про повернення позовної заяви у справі № 380/245905/23 скасовано та направлено справу для продовження розгляду в суд першої інстанції.

23.02.2024 адміністративна справа повернулась до Львівського окружного адміністративного суду.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, вказану справу передано на розгляд головуючому у справі судді Сподарик Н.І.

Ухвалою суду від 28.02.2024 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 15.03.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що представництво «ТЮРК ХАВА ЙОЛЛАРИ А. О.» є відокремленим підрозділом іноземного суб`єкта господарювання Компанії «Тюрк Хава Йоллари А.О.» (Тюркіш Ерлайнз Інк.»), юридичної особи, зареєстрованої за законодавством Турецької республіки. Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні від 18.01.1996 №30, представництво іноземного суб`єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не здійснює самостійно господарської діяльності, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб`єкта господарської діяльності. Оскільки позивач є представництвом іноземного суб`єкта господарської діяльності, тому не відноситься до суб`єктів, яким відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», не встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю, а відтак відсутні будь-які підстави для нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання такого нормативу. З огляду на це, дії відповідача є протиправними, а розрахунок підлягає скасуванню. Також зазначає про порушення відповідачем встановленого порядку надсилання та здійснення розрахунку адміністративно-господарських санкцій. З огляду на наведене просить суд позовні вимоги задовольнити.

08.04.2024 за вх.№7210ел від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні із повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 10.04.2024 вирішено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду адміністративної справи № 380/24590/23 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 25 квітня 2024 року о 10:00 год.

21.05.2024 за вх.№38941 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено обов`язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (незалежно від форми власності і господарювання, виду діяльності і галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - підприємства, установи та організації), фізичні особи, які використовують найману працю, залучають представників громадських об`єднань осіб з інвалідністю до підготовки рішень, що стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю. Частиною 1 ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Вважає, що скорочення застосоване у ч. 2 ст. 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» поширюється на інші статті цього Закону, зокрема і на ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Також зазначає, що розрахунок адміністративно-господарських санкцій виконується в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду, для усіх роботодавців. Такі розрахунки у вигляді PDF-файлу за електронним цифровим підписом керівника (заступника керівника) територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надсилаються до електронного кабінету роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України. З огляду на вищезазначене, усі розрахунки сум адміністративно-господарських санкцій здійснюються виключно на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556 (зі змінами), що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку. Отже, Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, надсилаючи розрахунок адміністративно-господарських санкцій позивачеві, діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому відсутні законні підстави вважати дії відділення протиправними.

Вказує, що розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій не має ознак нормативно-правового акта чи акта індивідуальної дії, розрахунок є документом, який підтверджує факт діяльності Відділення та є лише носієм доказової інформації, не містять обов`язкових для виконання приписів, не тягне за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов`язків, не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні приписів ст. 17 КАС України, його скасування не призведе до захисту прав позивача.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити. В засіданні суду наголошує про наявність публічно-правового спору, так як просить визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень щодо формування розрахунку. Наголошує, що такий не мав би формуватися для представництва, так як не є юридичною особою, а юридична особа зареєстрована в Туреччині. Наявність зазначеного у Статуті, що представництво веде окремий бухгалтерський облік, податки і збори сплачуються представництвом у відповідності до вимог чинного законодавства України, то в даному випадку визначена сума санкції не є податком і збором. Вважає, що ст.19 Закону на представництва не поширюється.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечила, просила суд у задоволенні позову відмовити. Стверджує, що Фонд лиш формує розрахунок в межах повноважень і такий підписується електронним цифровим підписом. Формується на підставі даних Пенсійного фонду України .

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до Положення про представництво «ТЮРК ХАВА ЙОЛЛАРИ А. О.», представництво «ТЮРК ХАВА ЙОЛЛАРИ А. О.» зареєстроване Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, діє з 15.07.2009, реєстраційний номер: ПІ-4355.

Представництво є відокремленим структурним підрозділом компанії без статусу юридичної особи (п. 2.1 Положення).

17.04.2023 року відповідачем до електронного кабінету відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України надіслано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на суму 246541,85 грн.

Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого позивачу:

- середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у позивача, за рік склала 8 осіб;

- середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 8;

- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 1;

- фонд оплати праці штатних працівників 3944669,57 грн;

- середня річна заробітна плата штатного працівника 493083,07 грн.;

- кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше 0,00;

- сума коштів адміністративно-господарської санкції 246541,85 грн.

Вважаючи вказані дії відповідача щодо формування розрахунку протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII від 21.03.1991 року (далі - Закон № 875-ХІІ), який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно із частиною першою статті 17 Закону № 875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

При цьому, вимоги стосовно виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю поширюються на всіх роботодавців (частина 2 статті 1 Закону№ 875-XII).

Посилання на те, що позивач є представництвом іноземної юридичної компанії, а тому до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції суд відхиляє.

В абз. 2 статті 1 Закону №875-XII надано визначення терміну "підприємства, установи та організації" - центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (незалежно від форми власності і господарювання, виду діяльності і галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - підприємства, установи та організації).

Крім того, відповідно пункту 2.5 Положення про Представництво «ТЮРК ЙОЛЛАРИ А.О.», затвердженого директором Представництва Айхан Аксой, Представництво веде окремий бухгалтерський облік. Податки, збори та інші обов`язкові платежі сплачуються представництвом у відповідності до чинного законодавства України.

З викладеного слід дійти висновку, що позивач підпадає під дію Закону.

Відповідно до частин 13, 14 статті 19 Закону № 875-XII Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Відповідно до частин 4, 5, 9, 10 статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно із ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Таким чином, Закон визначає конкретні та вичерпні положення щодо зарахування виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Разом із тим Постановою правління Пенсійного фонду України від 10 березня 2023 року № 14-1 та наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10 березня 2023 року № 17 затверджено «Порядок надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, а додатком до цього Порядку установлено форму такого розрахунку.

Як встановлено в ході розгляду справи на формування такого розрахунку впливає інформація наявна у Пенсійного фонду, так як згідно Постанови Правління Пенсійного Фонду «Про затвердження Порядку та Форми надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування», яким затверджена Форма надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за певний період, де серед іншої інформації міститься «колонка найменування відокремленого підрозділу юридичної особи (якщо звітні відомості подає податковий агент за відокремлений підрозділ), а також зазначено в колонках підприємства, організації і без виокремлення ст.1 Закону№ 875-ХІІ чи ст.19 Закону № 875-ХІІ ». Інформацію Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування формує Пенсійний фонд на основі відомостей … серед інших і від підприємств, установ, організацій …, тобто без виокремлення, як зазначено у ст.1 Закону № 875-ХІІ. Тобто, суд дійшов переконання, що ст.1 Закону № 875-ХІІ поширюється і на позивача у справі і відповідно відповідач наділений повноваженнями формування розрахунку за встановленою формою відповідно до Закону № 875-ХІІ.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій є службовим документом, який створений територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, використовується ним в своїй діяльності та не створює для суб`єкта господарювання (роботодавця) правових наслідків у вигляді зміни (припинення) прав чи встановлення обов`язків (крім тих, які визначені Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"), не передбачає відповідальності за його невиконання, а лише інформує суб`єкта господарювання (роботодавця) про розмір нарахованих санкцій та про строк їх сплати.

Таким чином, вказаний вище розрахунок не є індивідуальним актом у розумінні КАС України, який може бути оскаржений до адміністративного суду, а законність такого розрахунку не може бути предметом самостійного розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Водночас, суд зазначає, що наведені позивачем обставини, зокрема щодо неможливості застосування до юридичної особи адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання чи невиконання товариством нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, підлягають дослідженню та оцінці в процесі розгляду справи за позовом територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про примусове стягнення з Товариства нарахованих адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав для визнання дій відповідача щодо складання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій протиправними.

Відтак, похідні вимоги в частині зобов`язання відповідача скасувати незаконно нараховані адміністративно-господарські санкції за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у розмірі 246541,85 грн. та пеню, нараховану станом на день ухвалення судом рішення задоволенню не підлягають.

Також суд зауважує, що Повноваження відповідача у даному випадку обмежуються лише розрахунком сум адміністративно-господарської санкцій у встановленому порядку. З системного аналізу правових норм висновується, що такі суми адміністративно-господарські санкції не можуть бути примусово стягнуті на підставі розрахунку відповідача, сплачуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Тобто, оцінка поданого розрахунку може бути надана під час розгляду справи за позовом територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення з підприємства сум адміністративно-господарських санкцій у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.

Подібна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 18.10.2016 у справі №500/2776/14-а, в якій зазначено, що у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача.

У постанові Верховного Суду України від 23.05.2017 у справі № 800/541/16 зазначено, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

У задоволені позову компанії «Тюркіш Ерлайнз Інк.» (Тюрк Хава Йоллари) в особі представництва «ТЮРК ХАВА ЙОЛЛАРИ А. О.» до Львівського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про визнання протиправними дій та скасування розрахунку- відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293,295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 31.05.2024.

СуддяСподарик Наталія Іванівна