Постанова

від 28.05.2024 по справі 372/4451/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 372/4451/23

провадження № 22-ц/824/8204/2024

28 травня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т.І.

при секретарі Халепчук Д. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа: Фермерське господарство «Ніна», про конфіскацію земельної ділянки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Євдоченко Наталії Дмитрівни на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 06 грудня 2023 року в складі судді Тиханського О. Б. про забезпечення позову,

встановив:

15.09.2023 керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Фермерське господарство «Ніна» про конфіскацію земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1538 від 19.11.2021, виданого нотаріусом Української міської державної нотаріальної контори Антонченко О. В., набула право власності на 1/2 частку земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 3223181000:04:003:0008 площею 2,7213 га, яка знаходиться на території с. Верем`я Обухівського району Київської області, про що прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 61704605 від 19.11.2021.

Право власності на іншу 1/2 частку цієї земельної ділянки зареєстровано за ОСОБА_2 .

Встановлено, що набувши у листопаді 2021 року право власності на частку земельної ділянки з кадастровим номером 3223181000:04:003:0008, громадянка російської федерації ОСОБА_1 протягом року не виконала покладений на неї обов`язок, а саме не відчужила земельну ділянку до 19 листопада 2022 року.

За таких підстав право власності на належну відповідачу земельну ділянку підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив суд припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 право власності на частку земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 3223181000:04:003:0008 площею 2,7213 га, яка знаходиться на території с. Верем`я Обухівського району Київської області, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.11.2021, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.

05.12.2023 керівник Обухівської окружної прокуратури звернувся до суду з заявою, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частку земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 3223181000:04:003:0008, площею 2,7213 га, власником якої є ОСОБА_1 Заборонити ОСОБА_1 та іншим фізичним і юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки із зазначеним вище кадастровим номером.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 06 грудня 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено.

До набрання у справі рішенням суду законної сили накладено арешт та заборону відчуження на 1/2 частку земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_1 , на 1/2 частку земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3223181000:04:003:0008, площею 2,7213 га.

Заборонено ОСОБА_1 та іншим фізичним і юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки із зазначеним вище кадастровим номером.

13.02.2024 представник ОСОБА_2 - адвокат Євдоченко Н. Д. через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 06 грудня 2023 року в частині заборони ОСОБА_1 та іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223181000:04:003:0008.

Вважає, що при постановленні вказаної ухвали судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та права ОСОБА_2 .

Зазначила, що ОСОБА_2 є власником 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 3223181000:04:003:0008.

Застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки в цілому (замість 1/2 частини) не відповідає заявленим позовним вимогам та безпідставно обмежує право власності ОСОБА_2 .

Між ОСОБА_2 та позивачем відсутній спір щодо належної їй частини земельної ділянки.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник - адвокат Євдоченко Н. Д. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_1 та іншим фізичним і юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223181000:04:003:0008, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами про припинення права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину цієї земельної ділянки шляхом її конфіскації, не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом відповідно до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».

У справі, яка переглядається, предметом позовних вимог, про забезпечення яких просив позивач, є 1/2 частина земельної ділянки з кадастровим номером 3223181000:04:003:0008, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Інша 1/2 частина вказаної земельної ділянки належить на праві власності ОСОБА_2 , вона не є предметом даного спору, до власника вказаної частини земельної ділянки позовних вимог заявлено не було, заборона вчиняти будь-які дії щодо належної їй частини земельної ділянки порушує її права власника.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вказану обставину, а також не врахував, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії всім фізичним і юридичним особам щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223181000:04:003:0008 не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про конфіскацію 1/2 частини цієї земельної ділянки, на яку судом першої інстанції було накладено арешт, відсутня.

З огляду на наведене, апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції в частині заборони ОСОБА_1 та іншим фізичним і юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223181000:04:003:0008 скасувати, в задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині відмовити.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Євдоченко Наталії Дмитрівни задовольнити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 06 грудня 2023 року про забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_1 та іншим фізичним і юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223181000:04:003:0008 скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

В задоволенні заяви керівника Обухівської окружної прокуратури про забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_1 та іншим фізичним і юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223181000:04:003:0008, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31.05.2024.

Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук