Постанова

від 30.05.2024 по справі 320/3541/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/3541/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів :

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Чаку Є.В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави до Відділу освіти Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави звернувся з позовом до Відділу освіти Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Відділу освіти Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області щодо не нарахування та невиплати випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»;

- зобов`язати Відділ освіти Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області нарахувати та виплатити всім випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області одноразову грошову допомогу у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбачену ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» у розмірі, встановлених Законами України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік», а саме:

1) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчив навчальний заклад 14.06.2019;

2) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , закінчила навчальний заклад 27.06.2019;

3) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закінчила навчальний заклад 14.06.2019;

4) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , закінчила навчальний заклад 27.6.2019;

5) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , закінчив навчальний заклад 27.06.2019;

6) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , закінчив навчальний заклад 27.06.2019;

7) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , закінчив навчальний заклад 15.06.2019;

8) ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчила навчальний заклад 15.06.2019;

9) ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , закінчила навчальний заклад 20.06.2019;

10) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , закінчила навчальний заклад 20.06.2019;

11) ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , закінчила навчальний заклад 14.06.2019;

12) ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , закінчив навчальний заклад 15.06.2020;

13) ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , закінчив навчальний заклад 26.06.2020;

14) ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , закінчив навчальний заклад 26.06.2020;

15) ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , закінчила навчальний заклад 26.08.2020;

16) ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , закінчила навчальний заклад 26.06.2020;

17) ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , закінчив навчальний заклад 26.06.2020;

18) ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , закінчила навчальний заклад 25.06.2021;

19) ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , закінчив навчальний заклад 25.06.2021;

20) ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчив навчальний заклад 25.06.2021;

21) ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , закінчив навчальний заклад 15.06.2021;

22) ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , закінчила навчальний заклад 29.06.2021;

23) ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , закінчив навчальний заклад 01.09.2021;

24) ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , закінчила навчальний заклад 15.06.2021;

25) ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , закінчив навчальний заклад 18.06.2021;

26) ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , закінчив навчальний заклад 26.06.2021;

27) ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , закінчила навчальний заклад 16.06.2022;

28) ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , закінчила навчальний заклад 22.06.2022;

29) ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , закінчила навчальний заклад 22.06.2022;

30) ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , закінчила навчальний заклад 22.06.2022;

31) ОСОБА_31 ( ОСОБА_31 ), ІНФОРМАЦІЯ_23 , закінчив навчальний заклад 16.06.2022;

32) ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_24 , закінчила навчальний заклад 30.06.2022;

33) ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_25 , закінчив навчальний заклад 30.06.2022;

34) ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_26 , закінчила навчальний заклад 30.06.2022.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави до Відділу освіти Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії -повернуто позивачеві.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми процесуального права.

За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року про повернення позовної заяви та на підставі ч. 2 ст. 312 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, звернення Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області до суду із цим позовом зумовлено реалізацією ним наданих законом повноважень щодо захисту інтересів держави у сфері охорони дитинства та відсутністю органу, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати обґрунтування наявності у прокурора повноважень щодо звернення з даною позовною заявою до суду саме в інтересах держави у зв`язку із відсутністю відповідного органу чи суб`єкта, якому надано таке право на звернення до суду за захистом порушених прав за предметом спору у даній справі; надати уточнений примірник позовної заяви з урахуванням вказаних судом зауважень (по кількості учасників процесу).

30 березня 2023 року на адресу суду першої інстанції від позивача надійшли письмові пояснення та уточнена позовна заява. Також, позивач у письмових поясненнях зазначив, що не нарахування та невиплата всім випускникам з числа дітей-сиріт, та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги, гарантованої чинним законодавством по закінченню навчального закладу свідчить про системну протиправну бездіяльність відповідача, як суб`єкта владних повноважень, в частині невжиття заходів з охорони дитинства щодо проведення державної політики, спрямованої на надання дітям пільг, які гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Вказана протиправна бездіяльність завдає шкоди державі у сфері охорони дитинства, а не окремо взятої дитини, так як порушує засади державної політики у цій сфері, що ґрунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини. Таким чином, позивачем зауважено, що наявність вказаної протиправною бездіяльності і є підставою для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави до Відділу освіти Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії -повернуто позивачеві.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, виходив з того, що прокурором не надано належного обґрунтування права на звернення до суду із цим позовом у випадках, визначених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки відсутні докази неможливості захисту прав та інтересів дітей як ними самостійно, так і через законних представників.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 3-5 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

При цьому, за правилами п. 7 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Так, відповідно до частини 3 названої статті Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

За змістом ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту і зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень на звернення до суду з позовом прокурор зазначає про це в позовній заяві та в такому випадку прокурор набуває статусу позивача. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Отже виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 єдиний суд конституційної юрисдикції, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» навів мотиви, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Тому, колегія суддів вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18.

Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. З наведеного констатується, що звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади.

Це відповідає правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду від 29.11.2022 у справі №240/401/19.

Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.07.2022 у справі №910/5201/19.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Аналіз положень згаданої вище ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У свою чергу колегія суддів підкреслює, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 та від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Як було встановлено раніше, обґрунтовуючи наявність підстав для представництва у цій справі, Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області посилався на бездіяльність Служби у справах дітей Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, яка полягає у невжитті уповноваженим органом належних заходів щодо захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема, на отримання випускниками навчальних закладів із числа цих дітей одноразової грошової допомоги у розмірі не менше 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що перевірка права прокурора на звернення до адміністративного суду передує розгляду питання щодо правомірності дій (бездіяльності) відповідача, що оскаржуються (розгляду справи по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено правову позицію, за якої прокурор має право звернутися відповідно до порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», із позовом в інтересах держави, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

У свою чергу, аналіз змісту поданої Керівником Вишгородської окружної прокуратури Київської області позовної заяви не дає підстав стверджувати про те, що у цьому випадку звернення до суду спрямоване на захист інтересів невизначеного, широкого кола осіб, наприклад територіальної громади, окремої групи (частини) суспільства, інших суб`єктів, інтереси яких збігаються з державними і потребують захисту саме у обраний прокурором спосіб.

Із змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що прокурор звернувся до суду з позовом на захист прав та інтересів конкретних фізичних осіб - тридцяти чотирьох дітей, які ним вказані у позовній заяві та які, на його переконання, незаконно були позбавлені наданих державою гарантій у сфері захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

За правилами статті 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Органи опіки та піклування забезпечують вирішення питань щодо: подання заяв, клопотань, позовів про захист прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Функції служби у справах дітей щодо опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, визначає стаття 12 вищенаведеного Закону.

Так, за нормами вказаної вище статті на служби у справах дітей покладаються безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Служба у справах дітей, зокрема, бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів.

Указаним правовим приписам кореспондують положення постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», якою затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини.

Зокрема, абзацом 6 пункту 3 цього Порядку визначено, що безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, а також стосовно здійснення передбачених законодавством заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей).

Пунктом 3-1 вищезазначеного Порядку передбачено, що з метою створення належних умов для забезпечення реалізації права кожної дитини на виховання в сім`ї, підтримки сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, і захисту прав дітей у таких сім`ях органи державної влади, органи місцевого самоврядування, заклади освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення, інші заклади та установи, зокрема структурні підрозділи районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад з питань освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення, здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі тощо, служби у справах дітей, центри соціальних служб, фахівці із соціальної роботи або інші надавачі соціальних послуг, органи Національної поліції, територіальні органи ДСНС та підпорядковані підрозділи, спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правової допомоги, регіональні та місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, бюро правової допомоги, суди, органи прокуратури, уповноважені органи з питань пробації, інші загальні та спеціалізовані служби підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - уповноважені суб`єкти) забезпечують виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, за місцем їх проживання (перебування), надання їм послуг у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, інформують інших уповноважених суб`єктів у разі необхідності здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів таких дітей і надання підтримки їх сім`ям (у разі наявності) відповідно до Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 585.

Наразі, судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , досягли повноліття на дату подання позову у цій справі та набули адміністративно процесуальної дієздатності в розумінні ч. 2 ст. 43 КАС України, а тому в спорах з приводу публічно-правових відносин вони можуть самостійно брати участь, в тому числі звернутися за захистом оспорюваного чи порушеного права.

Проте, ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ), ОСОБА_15 ( ІНФОРМАЦІЯ_14 ), ОСОБА_21 ( ІНФОРМАЦІЯ_17 ), ОСОБА_23 ( ІНФОРМАЦІЯ_18 ), ОСОБА_24 ( ІНФОРМАЦІЯ_19 ), ОСОБА_25 ( ІНФОРМАЦІЯ_18 ), ОСОБА_27 ( ІНФОРМАЦІЯ_21 ), ОСОБА_28 ІНФОРМАЦІЯ_15 ), ОСОБА_29 ( ІНФОРМАЦІЯ_19 ), ОСОБА_36 ( ІНФОРМАЦІЯ_22 ), ОСОБА_31 ( ОСОБА_31 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_23 ), ОСОБА_33 ( ІНФОРМАЦІЯ_24 ), ОСОБА_34 ( ІНФОРМАЦІЯ_25 ), ОСОБА_35 ( ІНФОРМАЦІЯ_26 ) станом на момент звернення прокурора із цим позовом у грудні 2023 року не досягли повноліття та не набули адміністративно процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі у таких справах відповідно неповнолітніх осіб, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.

Отже інтереси вищевказаних осіб, які не досягли повноліття та не набули адміністративно процесуальної дієздатності, повинні захищати, насамперед визначені законом органи та особи. У спірних правовідносинах це Служба у справах дітей Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, на первинному обліку якої перебувають вказані у позовній заяві прокурора особи, зокрема, неповнолітні ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 .

На переконання колегії суддів, представництво цих же осіб у суді може здійснюватися й прокурором в порядку ч. 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», якою встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За правилами ч. 3 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Органи та особи, які визначені у статті 53 цього Кодексу і звертаються до адміністративного суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права й обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права закінчувати справу примиренням (ч. 1 ст. 54 КАС України).

Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку з урахуванням фактичних обставин цієї справи дає підстави стверджувати, що прокурор не позбавлений можливості здійснювати представництво в суді інтересів вищевказаних громадян, однак повинен довести існування передбачених законом підстав для цього, зокрема, неспроможність ними самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, не здійснення або неналежне здійснення захисту цих осіб законними представниками або органами, яким законом надано право захищати їх права, свободи та інтереси.

Лише за доведеності таких обставин прокурор може звернутися до суду з позовною заявою. У такому випадку прокурор набуває процесуальні права й обов`язки осіб, в інтересах яких він діє, за винятком права закінчувати справу примиренням, а справа, в силу вимог частини першої статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України, може розглядатись судом із залученням до участі у такій справі відповідних, зокрема, неповнолітніх осіб, або без такого залучення.

У свою чергу, у даній справі підстави для звернення до суду з цим позовом прокурор обґрунтовував порушенням саме інтересів держави у сфері охорони дитинства.

Разом з тим, як вже зазначалось вище, з позовної заяви прокурора не вбачається існування у спірних відносинах інтересів держави, захист яких необхідно здійснювати у обраний прокурором спосіб, а наявність визначених законом підстав для представництва ним в суді інтересів вищевказаних осіб не доведена з посиланням на обставини, визначені ч. 2 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і можуть зумовлювати право прокурора на подання такого позову.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що у справі, ухвала в якій є предметом апеляційного перегляду, прокурор, зазначаючи у своєму позові про необхідність захисту інтересів держави, не навів належних обґрунтувань стосовно того, у чому саме виражається порушення або загроза порушення таких інтересів і які саме інтереси держави, з огляду на викладені вище критерії, підлягають судовому захисту.

До того ж, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що прокурор дотримався встановленого законом порядку звернення до суду й виконав передбачений абз. 3 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок попередньо, до звернення до суду, повідомити про це вказаних у позові, у тому числі неповнолітніх осіб, їх законних представників.

У зв`язку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у цьому конкретному випадку прокурором не доведено наявності підстав для звернення до суду в інтересах держави або в інших, визначених законодавством випадках, що у розумінні норм п. 7 ч. 4 ст. 169 КАС України зумовлює повернення позовної заяви позивачеві.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постановах від 18.11.2021 у справі №140/4953/20 та від 07.08.2023 у справі № 120/2940/23.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 КАС України, суд,-

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року про повернення позовної заяви залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

Є.В. Чаку

(повний текст постанови складено 30.05.2024р.)