Постанова

від 22.05.2024 по справі 922/1715/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року м. Харків Справа № 922/1715/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

та представників учасників справи:

від позивача Коноваленко Є.Л. - адвокат; від відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної організації "Національний антидопінговий Центр" на рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 у справі №922/1715/22

за первісним позовом Державної організації "Національний антидопінговий Центр", м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Аллхім-сервіс", м.Харків,

про стягнення 13 162 977,60 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Аллхім-сервіс", м.Харків,

до Державної організації "Національний антидопінговий Центр", м.Київ,

про визнання недійсним договору та визнання недійсним рішення уповноваженого органу з питань закупівель

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022року Державна організація "Національний антидопінговий Центр" (далі Позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (первісний позов) до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Аллхім-сервіс" (далі Відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 13 162 977,60 грн., з яких: 3 144 082,38 грн. пені, 2 276 400,00 грн. штрафу 7%, 6 504 000,00 грн. штрафу 20%, 1 377 477,27 грн. інфляційних, 186 217,95 грн. 3% річних, з вирахуванням із загального розміру вказаних нарахувань гарантійної суми у розмірі 325 200,00 грн.

Відповідач подав зустрічний позов (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про:

- визнання недійсним рішення замовника (ДО «Національний антидопінговий центр») у вигляді протоколу розгляду тендерних пропозицій UA-2021-04-29-004927-a від 23.07.2021, розміщеного на веб-порталі prozorro.gov.ua, у частині допущення до аукціону ТОВ «НВП «Аллхім-сервіс» та ТОВ «Медсі» та рішення тендерного комітету ДО «Національний антидопінговий центр», оформлене протоколом №01/8 від 17.08.2021, щодо визначення переможцем ТОВ «НВП «Аллхім-сервіс», а також рішення про намір укласти договір про закупівлю з ТОВ «НВП «Аллхім-сервіс» по тендеру оголошення UA- 2021-04-29-004927-a на закупівлю товару: Рідинний хромато-мас-спектрометр з потрійним квадруполем (код ДК 021:2015 - 38430000-8 - Детектори та аналізатори);

- визнання недійсним договору про закупівлю №49 від 01.09.2021, укладеного між ДО «Національний антидопінговий центр» та ТОВ «НВП «Аллхім-сервіс» за результатами відкритих торгів (оголошення UA-2021-04-29-004927-a на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (prozorro.gov.ua) на закупівлю таких товарів: Рідинний хромато-мас-спектрометр з потрійним квадруполем (код ДК 021:2015 - 38430000-8 - Детектори та аналізатори), Рідинний хромато-мас-спектрометр з потрійним квадруполем SCIEX Triple Quad 7500 LC-MS/MS System - QTRAP Ready (далі - товар), вартістю 32 520 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.12.2022 у справі №922/1715/22, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2023, у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено, зустрічний позов задоволений.

Постановою Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №922/1715/22 за касаційною скаргою Позивача рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2023 у справі №922/1715/22 скасовано, в частині зустрічних позовних вимог ухвалено нове рішення про відмову у їх задоволенні, в частині первісних позовних вимог про стягнення коштів справу №922/1715/22 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 у справі №922/1715/22 первісний позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 5 095 282,38 грн. грошових коштів, 76 429,23 грн. судового збору, в задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись із означеним рішенням, Позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 у справі №922/1715/22 у частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги та стягнути з Відповідача на його користь грошові кошти у сумі 13 162 977,60 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Позивач посилався на наступне:

- хибним є висновок місцевого господарського суду про безпідставність вимог Позивача у частині стягнення 1 377 477,27 грн. інфляційних та 186 217,95 грн. 3% річних, оскільки своє право на забезпечення виконання умов договору замовник реалізував шляхом складання та направлення постачальнику вимог/претензій про сплату штрафних санкцій, що трансформувалось у «грошове зобов`язання», отже вимоги закону не порушуються;

- суд першої інстанції неправильно застосував норми ч.2 ст.233 ГК України та неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки не врахував належність Позивача до державного сектора економіки, його неприбутковість, порушення зобов`язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України;

- є неправомірним висновок суду щодо надмірності встановлених законом санкцій по відношенню до суми договору, порушення розумного балансу інтересів сторін та перетворення їх на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, оскільки відповідальність Відповідача обмежена встановленим ч.2 ст.231 ГК України розміром, а всі кошти, отримані у якості штрафних санкцій, спрямовуються до державного бюджету України, також судом не досліджувався майновий стан сторін, відсутні докази, що затримка/не поставка товару виникла з причин, які не залежали від Відповідача.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 мотивувальну частину рішення суду першої інстанції від 08.11.2023 у справі № 922/1715/22 змінено за мотивами відмови в задоволенні вимог про стягнення 20% штрафу у розмірі 6 504 000,00 грн., а резолютивну частину рішення суду першої інстанції від 08.11.2023 у справі № 922/1715/22 залишено без змін, вимоги апеляційної скарги- без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 21.03.24р. постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі № 922/1715/22 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення штрафу в сумі 6 504 000,00 грн, що становить 20% вартості товару, скасовано, справу № 922/1715/22 у скасованій частині передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду, в решті судові рішення залишено без змін.

Підставами до скасування постанови суду апеляційної інстанції Верховний Суд визначив вихід суду апеляційної інстанції за межі апеляційної скарги, порушення принципу «заборони повороту до гіршого» та фактичне не дослідження доводів апеляційної скарги щодо незгоди зі зменшенням штрафних санкцій.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2024 року в порядку ст. 32 ГПК України визначено склад колегії суддів головуюча (суддя-доповідач) Стойка О.В. , судді Крестьянінов О.О., Попков Д.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 року означену апеляційну скаргу прийнято до провадження, встановлено сторонам строк на подання заяв та клопотань.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 року призначено справу № 922/1715/22 до розгляду на 20.05.2024р. о 11:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 131.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 20.05.2024р. Позивач підтримав доводи апеляційної скарги, рішення суду просив скасувати в частині часткової відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги.

Представник Відповідача у судове засідання не з`явився, в тому числі, не приєднався до участі в режимі відеоконференції, але був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів вважала за необхідне розглянути справу за його відсутності, оскільки він не скористався своїм правом, передбаченим статтею 42 ГПК України.

У судовому засіданні 20.05.24 оголошено перерву до 22.05.24р. до 10:00.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи у відповідній частині, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлено наступне.

- укладення 01.09.2021 за результатами проведення тендерної процедури закупівлі обладнання між сторонами Договору №49 (далі - Договір), за умовами якого Відповідач зобов`язався поставити Позивачу в строк до 30.11.2021 року обладнання: Рідинний хромато-масспектрометр з потрійним квадруполем (код ДК 021:2015-38430000-8 Детектори та аналізатори), а саме Рідинний хромато-мас-спектрометр з потрійним квадруполем SCIEX Triple Quad 7500 LC-MS/MS System - QTRAP Ready (далі - товар) на загальну суму 32 520 000,00 грн, а Позивач- прийняти і оплатити товар у порядку та на умовах, визначених цим договором;

- факт невиконання Відповідачем обов`язку з поставки товару;

- звернення Позивача до Відповідача з претензіями №271 від 17.12.2021, №71 від 28.03.2022 та №115 від 13.06.2022 щодо сплати штрафних санкцій за порушене зобовязання .

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Невиконання зобов`язань з поставки товару з боку Відповідача, що не заперечується сторонами, стало підставою для нарахування Позивачем пені, у розмірі 144 082,38 грн. 2 276 400,00 грн. штрафу 7%, 6 504 000,00 грн. штрафу 20%, 1 377 477,27 грн. інфляційних, 186 217,95 грн. 3% річних, з вирахуванням із загального розміру вказаних нарахувань гарантійної суми у розмірі 325 200,00 грн.

Направляючи на новий апеляційний перегляд у відповідній частині, Верховний Суд зазначив, що внаслідок процесуальної помилки суду апеляційної інстанції перегляд рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог за первісним позовом щодо зменшення штрафних санкцій в межах статті 269 ГПК України фактично не був здійснений.

З урахуванням змісту постанови касаційної інстанції від 21.03.2024, судова колегія переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення штрафу в сумі 6 504 000,00 грн в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем на підставі п.п.7.2.-7.3. Договору нараховано Відповідачу штрафні санкції в загальній сумі 11 924 482,38 грн., з яких - 3 144 082,38 грн пені на підставі п. 7.3. договору за період прострочення з 01.12.2021 по 31.05.2022, 2 276 400,00 грн штраф 7% на підставі п. 7.3. договору, 6 504 000,00 грн. штраф 20% на підставі п. 7.2. договору. За виключенням 325 200,00 грн. отриманих Державною організацією Національний антидопінговий центр від АТ «Банк Січ» за банківською гарантією № 205603-Г-3250 від 25.08.2021 сплаті підлягають штрафні санкції в 11 599 282,38 грн.

Суд першої інстанції з урахуванням поданого Відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій встановив, що штрафні санкції в зазначеному розмірі становлять 35,66% від загальної вартості товару який підлягав поставці за договором (яка становить 32 520 000,00 грн.), що є надмірним по відношенню до суми договору, їх стягнення у всій сумі порушує розумний баланс інтересів сторін, оскільки перетворюються на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Судом також враховано відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів наявності у Позивача збитків, понесених в зв`язку з невиконанням зобов`язань Відповідачем, Позивач скористався своїм правом на отримання банківської гарантії.

Врахувавши викладені обставини, ступінь порушення Відповідачем своїх зобов`язань за договором (в т. ч. щодо не здійснення поставки товару та тривале ухилення від сплати штрафних санкцій принаймні у визнаній частині) суд першої інстанції вважав за необхідне частково задовольнити подане Відповідачем клопотання, зменшивши розмір штрафних санкцій, які підлягають сплаті за договором на користь Позивача на 6 504 000,00 грн, визначивши загальний розмір штрафних санкцій, який підлягає стягненню з Відповідача - у сумі 5 095 282,38 грн.

Надаючи оцінку наведеному висновку суду першої інстанції , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин 1,3,4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на суб`єкта господарювання нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України та 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, штрафу які підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені або штрафу, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18 від 21.11.2019 у справі № 916/553/19).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконати основне зобов`язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не можуть становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для постачальника, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності.

Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі №7-рп/2013.

Враховуючи інтереси обох сторін, майновий стан Відповідача, відсутність доказів того, що порушення зобов`язання Відповідачем завдало збитків Позивачу чи іншим учасникам господарських відносин, а також розмір нарахованої пені та штрафу, що складає 35,66% від загальної суми Договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх надмірність та наявність правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягає стягненню з Відповідача від заявленої у загальному розмірі до 5 095 282,38 грн.

Судова колегія вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо необхідності надання переваги статусу Позивача, як державного підприємства та надходження стягнутих з Відповідача штрафних санкцій до державного бюджету, оскільки це порушує принцип рівності сторін в господарському процесі.

Також судова колегія вважає необґрунтованим твердження Позивача, що загальний розмір нарахований Позивачем штрафних санкцій передбачений саме нормами закону, зокрема, ч.2 ст.231 ГК України, оскільки змістом наведеної норми за вчинення Відповідачем порушення строків виконання зобов`язання передбачено стягнення пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а також штрафу у розмірі семи відсотків вказаної вартості, а нарахування іншого розміру штрафу (20%) передбачено за інше правопорушення, вчинення якого Відповідачем в межах даної справи не встановлено.

Саме до визначеного наведеною нормою закону розміру (5 095 282,38 грн) фактично зменшив суд першої інстанції нараховані на підставі умов Договору штрафні санкції Відповідачу за невиконання обов`язку з поставки товару.

За наведених підстав судова колегія вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що його не спростовують.

Відповідно до частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Становище сторони, що подала апеляційну скаргу, не може стати гіршим, ніж те, яке вона отримала в суді першої інстанції.

Принцип заборони звороту до гіршого є гарантією того, що у сторони, не задоволеної рішенням суду першої інстанції, не має бути побоювань в тому, що після оскарження рішення її становище може погіршитись. В іншому випадку це призведе до завуальованого обмеження права на апеляційне оскарження.

Застосування принципу заборони повороту до гіршого (reformatio in pejus) в контексті спірних правовідносин узгоджується з принципом змагальності і диспозитивності, передбачених статтями 13,14 Господарського процесуального кодексу України.

Будь-яких порушень норм процесуального чи матеріального права в діях суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги з урахуванням вказівок Верховного Суду та необхідністю дотримання принципу заборони повороту до гіршого - судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

За таких підстав рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 у справі №922/1715/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної та касаційної скарг відносяться на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної організації "Національний антидопінговий Центр" на рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 у справі №922/1715/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 у справі №922/1715/22 залишити без змін.

Судові витрати, понесені в суді апеляційної інстанції, покласти на Державну організацію "Національний антидопінговий Центр".

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 31.05.2024

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Д.О. Попков