Постанова

від 08.10.2024 по справі 922/1715/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/1715/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

Державної організації "Національний антидопінговий центр" - Коноваленко Є. Л. (адвокат),

Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Аллхім-сервіс" - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу Державної організації "Національний антидопінговий Центр"

на рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 (суддя Байбак О. І.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 (судді: Стойка О. В. - головуючий, Крестьянінов О. О., Попков Д. О.) у справі

за первісним позовом Державної організації "Національний антидопінговий Центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Аллхім-сервіс"

про стягнення 13 162 977,60 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Аллхім-сервіс"

до Державної організації "Національний антидопінговий Центр"

про визнання недійсним договору та визнання недійсним рішення уповноваженого органу з питань закупівель.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У вересні 2022 року Державна організація "Національний антидопінговий Центр" (далі - Організація) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (первісний позов) до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Аллхім-сервіс" (далі - Товариство) про стягнення грошових коштів у сумі 13 162 977,60 грн, з яких: 3 144 082,38 грн пені, 2 276 400,00 грн штрафу 7%, 6 504 000,00 грн штрафу 20%, 1 377 477,27 грн інфляційних, 186 217,95 грн. 3% річних, з вирахуванням із загального розміру зазначених нарахувань гарантійного внеску у сумі 325 200,00 грн.

У жовтні 2022 року відповідач подав зустрічний позов (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про:

- визнання недійсним рішення замовника (Організації) у вигляді протоколу розгляду тендерних пропозицій від 23.07.2021 UA-2021-04-29-004927-a, розміщеного на веб-порталі prozorro.gov.ua, у частині допущення до аукціону Товариства та Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсі", рішення тендерного комітету Організації, оформленого протоколом від 17.08.2021 № 01/8 щодо визначення переможцем Товариства, а також рішення про намір укласти договір про закупівлю з Товариством за тендером оголошення UA- 2021-04-29-004927-a на закупівлю товару: рідинний хромато-мас-спектрометр з потрійним квадруполем (код ДК 021:2015 - 38430000-8 - Детектори та аналізатори);

- визнання недійсним договору про закупівлю від 01.09.2021 № 49, укладеного між Організацією та Товариством за результатами відкритих торгів (оголошення UA-2021-04-29-004927-a на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (prozorro.gov.ua) на закупівлю таких товарів: рідинний хромато-мас-спектрометр з потрійним квадруполем (код ДК 021:2015 - 38430000-8 - Детектори та аналізатори), рідинний хромато-мас-спектрометр з потрійним квадруполем SCIEX Triple Quad 7500 LC-MS/MS System - QTRAP Ready, вартістю 32 520 000,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Організація провела процедуру закупівлі товару, за наслідками якої Товариство визнано переможцем, та уклала з останнім договір щодо поставки, однак у встановлений договором термін Товариство товар не поставило.

Зустрічний позов мотивовано відсутністю у тендерних пропозиціях Товариства та Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсі" довідок або листів-згоди на обробку персональних даних фізичних осіб, що містяться у поданих документах. Зазначені обставини, на думку позивача за зустрічним позовом, свідчать про порушення вимоги підпункту 4 пункту 3 додатку 3 до тендерної документації та абзацу 3 пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі". У зв`язку з цим Організація мала відхилити пропозиції зазначених учасників, а за відсутності інших учасників закупівлі (враховуючи, що у закупівлі брали участь три учасники, проте тендерну пропозицію одного з учасників було відхилено) відповідно до пункту 3 частини 2 статті 32 Закону України "Про публічні закупівлі" тендер автоматично відміняється електронною системою закупівель. Отже, договір підлягає визнанню недійсним як такий, що укладено з порушенням законодавства, зокрема, положень статей 31, 32 Закону України "Про публічні закупівлі".

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.12.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2023, у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено повністю.

4. Постановою Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1715/22 рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2023 скасовано; у частині зустрічних позовних вимог Товариства до Організації про визнання недійсним договору та визнання недійсним рішення Уповноваженого органу з питань закупівель ухвалено нове рішення про відмову у позові; у частині позовних вимог Організації до Товариства про стягнення коштів справу № 922/1715/22 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

5. За результатом нового розгляду справи у переданій на новий розгляд частині рішенням Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 первісний позов задоволено частково: стягнуто з Товариства на користь Організації 5 095 282,38 грн грошових коштів; в іншій частині у задоволенні первісного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано, зокрема тим, що:

- Товариство порушило свої зобов`язання за договором від 01.09.2021 № 49, оскільки не виконало його умови щодо поставки Організації обумовленого цим договором товару, тому остання має право на нарахування визначених договором штрафних санкцій;

- здійснений Організацією розрахунок на підставі пункту 7.3 договору суд першої інстанції вважав обґрунтованим та арифметично правильним, відповідно стягнув на корись Організації 3 144 082,38 грн пені за період прострочення з 01.12.2021 по 31.05.2022 та 2 276 400,00 грн., штрафу, що становить 7% вартості товару;

- здійснений Організацією розрахунок на підставі пункту 7.2 договору суд першої інстанції вважав обґрунтованим та арифметично правильним, відповідно стягнув на корись Організації штраф в сумі 6 504 000,00 грн, що становить 20% вартості товару;

- щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суд, з посиланням на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.02.2018 у справі № 910/11249/17, зазначив про те, що базою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України є виключно сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями. Оскільки розрахунок інфляційних втрат та 3% річних здійснений Організацією у зв`язку з простроченням Товариством сплати штрафних санкцій, попередньо нарахованих Організацією відповідно до пунктів 7.2, 7.3 договору, а, отже, в цій частині у задоволенні позову слід відмовити;

- разом з тим, суд першої інстанції, розглянувши клопотання Товариства про зменшення розміру штрафних санкцій, задовольнив його частково, вказавши що: штрафні санкції в зазначеному розмірі становлять 35,66% від загальної вартості товару, який підлягав поставці за договором (яка становить 32 520 000,00 грн), тобто є надмірними стосовно суми договору; їх стягнення у повній сумі порушує розумний баланс інтересів сторін, оскільки перетворюються на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором; також враховується відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів наявності в Організації збитків, понесених в зв`язку з невиконанням зобов`язань Товариством; Організація скористалася своїм правом на отримання банківської гарантії; враховуючи викладені обставини, ступінь порушення Товариством своїх зобов`язань за договором (у тому числі, щодо не здійснення поставки товару та тривале ухилення від сплати штрафних санкцій, принаймні у визнаній частині), суд вважав за необхідне частково задовольнити клопотання Товариства та зменшити розмір штрафних санкцій, які нараховані до стягнення за договором, на 6 504 000,00 грн;

- таким чином, суд першої інстанції задовольнив частково первісний позов та стягнув з Товариства на користь Організації грошові кошти в загальній сумі 5 095 282,38 грн (різниця загального розміру штрафних санкцій (11 924 482,38 грн) та отриманого гарантованого внеску (325 200,00 грн) і суми, на яку суд зменшив нараховані до стягнення штрафні санкції (6 504 000,00 грн), в решті у задоволенні первісного позову відмовив.

Згідно з додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі № 922/1715/22 присуджено до стягнення з Товариства на користь Організації 114 643,85 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 152 858,10 грн судового збору за подання касаційної скарги.

6. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Організація звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просила скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 у справі № 922/1715/22 у частині часткової відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом; ухвалити нове рішення, згідно з яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги Організації та стягнути з Товариства на користь Організації грошові кошти у сумі 13 162 977,60 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 мотивувальну частину рішення суду першої інстанції від 08.11.2023 у справі № 922/1715/22 змінено за мотивами відмови в задоволенні вимог про стягнення штрафу у сумі 6 504 000,00 грн, що становить 20% вартості товару, а резолютивну частину рішення суду першої інстанції від 08.11.2023 у справі № 922/1715/22 залишено без змін.

Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив, зокрема, з такого:

- перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені та штрафу (7% вартості товару), нараховані на підставі пункту 7.3 договору, суд першої інстанції встановив їх обґрунтованість та арифметичну правильність, з чим колегія апеляційного суду погоджується;

- щодо здійсненого Організацією розрахунку на підставі пункту 7.2 договору, апеляційний суд в цій частині не погодилася з висновком суду першої інстанції та з посиланням на частину четверту статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначила про те, що у пункті 7.2 договору сторони погодили штраф саме за порушення умов зобов`язання щодо якості, кількості та/або комплектності товару, разом з тим позивачем не надано до матеріалів справи будь-яких доказів вчинення відповідачем цих порушень. Крім того, позивач не повідомляв суд про здійснення сторонами дій, передбачених підпунктами 6.1.3 та .6.1.4 пункту 6.1 договору щодо складання сторонами двосторонніх актів при виявленні невідповідності товару умовам договору за якістю, кількістю чи комплектністю. Пунктом 7.2 договору сторони погодили штраф у розмірі 20% вартості саме неякісного (некомплектного) товару, а не вартості непоставленого товару. У цьому випадку сторони підтверджують факт непоставки товару, мова про поставку неякісного (некомплектного) товару або товару неналежної кількості не йде. Будь-які докази про вчинення відповідачем порушення, передбаченого пунктом 7.2 договору в матеріалах справи відсутнє, відповідно, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для притягнення відповідача до відповідальності, передбаченої пунктом 7.2 договору та нарахування для стягнення з Товариства штрафу в сумі 6 504 000,00 грн, що становить 20% вартості товару;

- крім того, апеляційний господарський суд, дослідивши клопотання Товариства про зменшення розміру штрафних санкцій, яке частково було задоволено судом першої інстанції, дійшов висновку, що таке клопотання не підлягає задоволенню, оскільки стягнення штрафних санкцій у заявленому розмірі не порушує розумний баланс інтересів сторін. Отже, враховуючи викладені вище обставини та інтереси обох сторін, оцінивши відповідні аргументи і докази сторін, апеляційний господарський суд вважав помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення поданого відповідачем клопотання та зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають до стягнення, на 6 504 000,00 грн;

- щодо нарахованих Організацією інфляційних втрат та річних на підставі приписів статті 625 ЦК України (саме в цій частині Організація просила суд апеляційної інстанції здійснити перегляд рішення суду першої інстанції), апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зазначених вимог Організації, оскільки такі нарахування не можуть здійснюватися на суму штрафних санкцій (базою для нарахування 3% річних та інфляційних згідно з приписами статті 625 ЦК України є виключно сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями).

7. Постановою Верховного Суду від 21.03.2024 постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі № 922/1715/22 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення штрафу в сумі 6 504 000,00 грн, що становить 20% вартості товару, скасовано, справу № 922/1715/22 у скасованій частині передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду, в решті судові рішення (в частині відмови у задоволенні позову стосовно стягнення інфляційних втрат та річних) залишено без змін.

Підставами до скасування постанови суду апеляційної інстанції Верховний Суд визначив вихід суду апеляційної інстанції за межі апеляційної скарги, порушення принципу "заборони повороту до гіршого" та фактичне не дослідження доводів апеляційної скарги щодо незгоди зі зменшенням штрафних санкцій.

8. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 у справі № 922/1715/22 залишено без змін.

Постанову мотивовано тим, що, враховуючи інтереси обох сторін, майновий стан відповідача, відсутність доказів того, що порушення зобов`язання відповідачем завдало збитків позивачу чи іншим учасникам господарських відносин, а також розмір нарахованої пені та штрафу, що складає 35,66% від загальної суми договору, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про їх надмірність та наявність правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача від заявленої у загальному розмірі до 5 095 282,38 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. У касаційній скарзі Організація просить скасувати частково рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 922/1715/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у сумі 6 504 000,00 грн за первісним позовом; прийняти нове рішення, яким задовольнити частково позовні вимоги Організації та стягнути з Товариства на користь Організації грошові кошти у сумі 11 599 282,38 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на те, що, ухвалюючи оскаржувану постанови, суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду, а саме:

1) у постанові від 21.03.2024 у цій справі (№ 922/1715/22), оскільки суд апеляційної інстанції не врахував преюдиційність встановлених судом першої інстанції фактів;

2) у постановах від 24.05.2023 у справі № 179/363/21, від 21.06.2023 у справі № 757/42885/19-ц, від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22 щодо принципу "заборони повороту до гіршого";

3) у постанові від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 щодо обов`язку сторони, до якої застосовується санкція, довести згідно зі статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

11. Товариство своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу не скористалось.

Розгляд справи Верховним Судом

12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Організації на рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 922/1715/22 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 24.09.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2024 у судовому засіданні було оголошено перерву до 08.10.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13. 01.09.2021 за результатами проведення тендерної процедури закупівлі обладнання між Організацією (замовник) та Товариством (постачальник) укладено договір № 49, за умовами якого:

- постачальник зобов`язався поставити замовнику обладнання: рідинний хромато-масспектрометр з потрійним квадруполем (код ДК 021:2015-38430000-8 - Детектори та аналізатори), а саме рідинний хромато-мас-спектрометр з потрійним квадруполем SCIEX Triple Quad 7500 LC-MS/MS System - QTRAP Ready, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити товар у порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1);

- кількість, перелік, комплектність та асортимент товару визначено у специфікації, що є додатком № 1 і є невід`ємною частиною цього договору, яка розроблена на підставі прийнятої тендерної пропозиції (пункт 1.2);

- сума договору становить 32 520 000,00 грн, у тому числі ПДВ, 5 420 000,00 грн (пункт 3.1);

- термін поставки товару: до 30.11.2021. Місце поставки (передачі) товару: постачальник передає у власність замовника товар на умовах DDP-Україна (Incoterms 2010) за адресою: 04112, м.Київ. вул. Сікорського Ігоря Авіаконструктора, 8, офіс 26, включаючи розвантаження товару (пункти 5.1, 5.2);

- поставка товару здійснюється постачальником власними силами та засобами (пункт 5.3);

- датою поставки вважається дата отримання товару замовником та оформлення уповноваженими представниками сторін необхідних документів у встановленому чинним законодавством порядку (пункт 5.4);

- за порушення умов зобов`язання щодо якості, кількості та/або комплектності товару із постачальника стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісного (некомплектного) товару (пункт 7.2);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості (пункт 7.3);

- розмір забезпечення виконання даного договору (договірне забезпечення) - 1% від його вартості (пункт 8.1);

- сума договірного забезпечення становить 325 200,00 грн (пункт 8.2);

- постачальник до моменту укладення договору надав гарантію виконання за цим договором, а саме банківську гарантію від 25.08.2021 № 205603-Г-3250 (пункт 8.3);

- оригінал банківської гарантії (документ) зберігається у замовника до повернення постачальнику у випадках, передбачених цим договором, або до закінчення строку дії гарантії, що зазначений у ній (пункт 8.4);

- замовник повинен повернути договірне забезпечення протягом п`яти банківських днів з дня настання підстав для повернення, в тому числі, у разі виконання виконавцем договору, визнання його недійсним, припинення договору за взаємною згодою сторін (пункт 8.5);

- замовник не повертає договірне забезпечення в повному обсязі або частково у разі: повного або часткового невиконання поставки товару; порушення строків виконання поставки з вини постачальника; незадовільної якості товару; заподіяння шкоди, збитків замовнику; порушення строків усунення недоліків, відповідно до умов даного договору. Сума договірного забезпечення, що не підлягає поверненню, визначається сумою нарахованої пені, штрафних санкцій, збитків відповідно до розділу 7 даного договору (пункт 8.6);

- покриття нарахованих постачальнику пені, штрафів, суми завданих замовнику збитків проводиться повністю або частково за рахунок договірного забезпечення постачальника. При відсутності або недостатності коштів договірного забезпечення постачальник перераховує різницю на рахунок замовника протягом двадцяти днів з дня звернення замовника (пункт 8.7);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно з умовами цього договору (пункт 11.1).

14. Відповідно до специфікації від 01.09.2021: найменування товару - рідинний хромато-мас-спектрометр з потрійним квадруполем SCIEX Triple Quad 7500 LC-MS/MS System - QTRAP Ready (AB Sciex Pte. LTD. Singapore); кількість 1 шт.; ціна за одиницю (сума без ПДВ) 27 100 000,00 грн; ПДВ 5 420 000,00 грн; усього з ПДВ 32 520 000,00 грн.

15. Судами також встановлено, убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, зобов`язання з поставки товару не були виконані Товариством.

16. Зазначене стало підставою для нарахування пені, річних, інфляційних втрат та штрафів Товариству, звернення до останнього з претензіями від 17.12.2021 № 271, від 28.03.2022 № 71 та від 13.06.2022 № 115 щодо сплати таких санкцій. Претензійні вимоги залишені Товариством без задоволення, у зв`язку з чим Організація звернулася до суду з цим позовом.

Позиція Верховного Суду

17. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частково задоволенню, з огляду на таке.

19. Причиною виникнення спору зі справи за первісним позовом стало питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з Товариства пені, річних, інфляційних втрат та нарахованих штрафів.

20. Як вже зазначалося вище, предметом касаційного оскарження є рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної в частині відмови у задоволенні позову про стягнення штрафу в сумі 6 504 000,00 грн, що становить 20% вартості товару.

21. Так, одним із доводів касаційної скарги позивача за первісним позовом є посилання на неврахування апеляційним господарським судом висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 179/363/21, від 21.06.2023 у справі № 757/42885/19-ц, від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22 (стосовно принципу "заборони повороту до гіршого").

22. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції у постанові від 22.05.2024, незважаючи на вказівки та висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 21.03.2024 у цій справі, проігнорував такі принципи та незаконно знову застосував частину 4 статті 269 ГПК України та вийшовши за межі доводів та вимог апеляційної скарги позивача, фактично знову переглянув рішення суду першої інстанції та відмовив позивачу у задоволені позову в частині стягнення штрафу з відповідача, що становить 20% вартості товару (в тій частині в якій позивач не оскаржував рішення суду).

23. При цьому Організація зазначає про те, що становище сторони, яка подала апеляційну скаргу, не може стати гіршим ніж те, яке вона отримала в суді першої інстанції. Принцип "заборони повороту до гіршого" означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.

24. Відповідно до статті 269 ГПК України, якою визначено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта). У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина п`ята).

25. Так, зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що суд дійшов висновку про те, що вимоги Організації щодо здійснених нею розрахунків на підставі пунктів 7.2 Договору (20 % штрафу) та 7.3 Договору (пені та 7% штрафу) є обґрунтованими та арифметично правильними. Разом з тим, суд першої інстанції, розглянувши клопотання Товариства про зменшення розміру штрафних санкцій, задовольнив його частково та зменшив розмір санкцій на 6 504 000,00 грн, зазначивши, що: штрафні санкції в зазначеному розмірі становлять 35,66% від загальної вартості товару, який підлягав поставці за договором (яка становить 32 520 000,00 грн), тобто є надмірними щодо суми договору; їх стягнення у повній сумі порушує розумний баланс інтересів сторін, оскільки перетворюються на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором; також враховується відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів наявності в Організації збитків, понесених в зв`язку з невиконанням зобов`язань Товариством.

26. Згідно з матеріалами справи рішення суду першої інстанції в частині регулювання відносин між сторонами відповідно до частини 2 статті 231 ГК України ні позивачем, ні відповідачем не оскаржувалось, а отже, набуло законної сили. Організація в апеляційний скарзі просила суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині часткової відмови у задоволенні первісного позову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Організації задовольнити повністю.

27. Разом з тим, суд апеляційної інстанції у своїй постанові від 23.01.2024 визнав необґрунтованими твердження позивача, що загальний розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем, передбачений саме нормами закону, зокрема, частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, оскільки, на думку суду, змістом наведеної норми за вчинення відповідачем порушення строків виконання зобов`язання передбачено стягнення пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а також штрафу у розмірі 7% зазначеної вартості, а нарахування іншого розміру штрафу (20%) передбачено за інше правопорушення, вчинення якого відповідачем в межах цієї справи не встановлено.

28. Саме про заборону (не можливість) відмови у цій частині суду апеляційної інстанції зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 21.03.2024 у цій справі, але апеляційний суд, вирішуючи питання зменшення штрафних санкцій, в обґрунтування позиції необхідності зменшення суми штрафних санкцій навів обґрунтування, яким стверджує, що самого порушення для застосування судом штрафу у розмірі 20% фактично не було, а тому є підстави для зменшення штрафних санкцій на 6 504 000,00 грн, що дорівнює сумі штрафу 20%.

29. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 14 ГПК України).

30. Касаційний суд неодноразово звертав увагу на те, що принцип "заборони повороту до гіршого" ("non reformatio in peius") відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2023 у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23, 21.06.2023 у справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22), на які посилається скаржник у доводах касаційної скарги.

31. Апеляційний господарський суд повторно не врахував зазначених правових висновків Верховного Суду, не звернув увагу на те, що Організація не оскаржувала рішення суду першої інстанції в частині встановлення судом факту обґрунтованості позовних вимог щодо нарахованого штрафу 20% на підставі пункту 7.2 договору.

32. Отже, доводи скаржника щодо неврахування висновків Верховного Суду стосовно принципу "заборони повороту до гіршого" знайшли своє підтвердження.

33. Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинні бути взяті до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

34. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, штрафу які підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені або штрафу, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

35. Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.

36. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконати основне зобов`язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

37. Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не можуть становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для постачальника, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності.

Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013.

38. За таких обставин Верховний Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

При цьому Суд звертає увагу на те, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

39. Задля забезпечення принципу процесуальної економії, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо відсутності доказів того, що порушення Підприємством зобов`язання завдало збитків Організації чи іншим учасникам господарських відносин, а також зважаючи на розмір нарахованої пені та штрафу, що складає 35,66% від загальної суми договору, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити подане Товариством клопотання та зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають сплаті за договором на користь Організації, частково задовольнити позов про стягнення штрафу в сумі 6 504 00,00 грн, що становить 20% вартості товару, стягнути з Товариства на користь Організації штраф у сумі 1 000 000,00 грн, у іншій частині (відмови у задоволення позову про стягнення штрафу в сумі 6 504 00,00 грн, що становить 20% вартості товару) рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 922/1715/22 залишити без змін.

Висновки Верховного Суду

40. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

У разі, коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з`ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим, висновки суду першої та апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.

41. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1 статті 311 ГПК України).

42. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 в частині відмови у задоволення позову про стягнення штрафу в сумі 6 504 00,00 грн, що становить 20% вартості товару, скасувати частково, прийняти у цій частині нове рішення, яким частково задовольнити позов про стягнення штрафу в сумі 6 504 00,00 грн, що становить 20% вартості товару, стягнути з Товариства на користь Організації штраф у сумі 1 000 000,00 грн; у іншій частині (відмови у задоволення позову про стягнення штрафу в сумі 6 504 00,00 грн, що становить 20% вартості товару) рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 922/1715/22 залишити без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної організації "Національний антидопінговий Центр" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 922/1715/22 в частині відмови у задоволення позову про стягнення штрафу в сумі 6 504 00,00 грн, що становить 20% вартості товару, скасувати частково.

Прийняти у цій частині нове рішення, яким частково задовольнити позов про стягнення штрафу в сумі 6 504 00,00 грн, що становить 20% вартості товару, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Аллхім-сервіс" на користь Державної організації "Національний антидопінговий Центр" штраф у сумі 1 000 000,00 грн (один мільйон гривень 00 коп.).

У іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 922/1715/22 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Аллхім-сервіс" на користь Державної організації "Національний антидопінговий Центр" судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за розгляд справи в цій частині, в суді першої інстанції у сумі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.), в суді апеляційної інстанції у сумі 40 500,00 (сорок тисяч п`ятсот гривень 00 коп.), в суді касаційної інстанції у сумі 78 000,00 грн (сімдесят вісім тисяч гривень 00 коп.).

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай