Рішення

від 28.05.2024 по справі 902/76/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2024 р. Cправа № 902/76/22(120/10032/23)

Господарський суд Вінницької області у складі

головуючого судді Лабунської Т.І.

за участю: секретаря судового засідання - Марчук А.П.

за відсутності учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, м. Вінниця

до Приватного акціонерного товариства "Могилів-Подільський консервний завод", м. Могилів-Подільський Вінницької області

про стягнення 3 568 133,82 грн.

в межах справи № 902/76/22

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "АІРФУД", м. Київ

до: Приватного акціонерного товариства "Могилів-Подільський консервний завод" м. Могилів-Подільський Вінницької області

про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/76/22 за заявою ТОВ "АІРФУД", про банкрутство ПрАТ "Могилів-Подільський консервний завод".

Провадження у справі знаходиться на стадії процедури санації.

Ухвалою суду від 10.04.2023 затверджено план санації ПрАТ "Могилів-Подільський консервний завод", введено процедуру санації та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Беркута М.С.

07.07.2023 Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ПрАТ "Могилів-Подільський консервний завод" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 325 214,14 грн. та пені в сумі 18 732,24 грн.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.07.2023 (суддя Поліщук І.М.) відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ПрАТ "Могилів-Подільський консервний завод" про стягнення заборгованості. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.11.2023 (суддя Поліщук І.М.) справу № 120/10032/23 передано на розгляд до Господарського суду Вінницької області за підсудністю.

22.01.2024 справа №120/10032/23 надійшла до Господарського суду Вінницької області.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.01.2024, для розгляду справи № 902/76/22(120/10032/23) визначено суддю Лабунську Т.І.

Ухвалою суду від 25.01.2024 матеріали справи № 120/10032/23 прийнято до свого провадження для розгляду в межах справи № 902/76/22 про банкрутство відкрито провадження у справі № 902/76/22(902/1307/23) за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ПрАТ "Могилів-Подільський консервний завод". Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 06.03.2024.

06.02.2024 до суду від керуючого санацією ПрАТ "Могилів-Подільський консервний завод", арбітражного керуючого Беркута М.С. надійшов відзив з наведенням заперечень на позовну заяву.

Ухвалою суду від 06.03.2024 розгляд справи по суті відкладено на 03.04.2024.

29.04.2024 до суду від позивача надійшло клопотання № 184ПП/23 від 29.04.2024 про розгляд справи без участі позивача та письмові пояснення № 184ПП/23 від 29.04.2024, в яких наведено заперечення на відзив.

Ухвалою суду від 30.04.2024 розгляд справи по суті відкладено на 28.05.2024.

На визначену дату представники сторін не з`явилися. З матеріалів справи вбачається, що останні про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, наявних в матеріалах справи

Крім того, судом встановлено, що 28.05.2024 до суду від позивача надійшло клопотання № 184ПП/23 від 27.05.2024 про розгляд справи без участі позивача.

Відтак, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення представників сторін про час і місце розгляду судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності, за наявними у справі письмовими доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач у 2022 не виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, як це передбачено ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», у зв`язку з чим має сплатити суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 3 середньої річної заробітної плати в сумі 325 214,47 грн. та за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій сплатити пеню в розмірі 18 732,24 грн.

Посилаючись на несплату відповідачем у добровільному порядку адміністративно- господарських санкцій та пені, позивач звернувся до суду з позовом.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечує з наступних підстав.

Відповідач, керуючись приписами ч. 2 ст. 19 Закону України №875-XIІ відповідач самостійно розрахував кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу за 2022 та виконав його.

Також відповідач зазначає, що в нього у продовж 2022 за основним місцем роботи було працевлаштовано 4 особи з інвалідністю: ОСОБА_1 , якому встановлено ІІІ групу інвалідності загального захворювання, що підтверджується зазначеним в пенсійному посвідченні № НОМЕР_1 , витяг із акта огляду МСЕК серія НОМЕР_3; ОСОБА_2 , якій встановлено ІІІ групу інвалідності загального захворювання, що підтверджується зазначеним в пенсійному посвідченні № НОМЕР_2 та повідомленням про результати огляду МСЕК від 23.04.2018; ОСОБА_3 , якій встановлено ІІІ групу інвалідності загального захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 07.04.2022 серія 12 ААГ №017404; Вовк Ірина Олександрівна, якій встановлено ІІІ групу інвалідності загального захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 09.09.2021 серія 12 ААВ №257135.

Детальним розрахунком відповідач доводиться, що у 2022 році його середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, становила - 3 особи.

Крім того, у відзиві позивач вказує, що позивач не надав до суду жодних належних та допустимих доказів надсилання відповідачу розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій у визначений законом строк (до 10 березня 2023 - ч.12 ст. 19 ЗУ №875-XIІ); не надав до суду жодних належних та допустимих доказів вчинення відповідачем правопорушень у сфері господарювання щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю. Наданий, в додаток до позовної заяви, сумнівний розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, є винятково службовим документом позивача, оскільки саме позивач його створив, крім того його зміст не містить жодних формулювань щодо порушення відповідачем будь-якого нормативно-правового акта (в тексті не зазначено про порушення відповідачем вимог частини першої статті 19 ЗУ №875-XII). Створений позивачем розрахунок не є документом, який доводить порушення вимог законодавства зі сторони відповідача, позаяк позивач не має повноважень (компетенції) на здійснення нагляду (контролю) та встановлення правопорушень щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки такі повноваження надано Державній службі України з питань праці (Держпраці), її територіальним органам.

У відзиві також зазначено, що в матеріалах справи відсутній акт перевірки Держпраці з описом виявлених порушень та розрахунком невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, отже позивач, як суб`єкт владних повноважень, не довів, у спосіб визначений законодавством, вчинення правопорушень відповідачем, а не доведення спеціально уповноваженим органом (Держпраці) та у спосіб визначений законодавством вчинення правопорушень відповідачем, прирівнюється до доведеної невинуватості, що виключає можливість застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, а від так і їх стягнення.

У письмових поясненнях позивача № 184ПП/23 від 29.04.2024 зазначено, що законодавчо визначеним джерелом нарахування адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є дані податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 11 1/26556 (зі змінами), що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Інформація з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності є належним доказом невиконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, отже наявності очевидного правопорушення у сфері господарювання.

Нормами чинного законодавства не передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій виключно за актами перевірок Держпраці, правопорушення може бути виявлено на підставі поданої звітності (до 2023 звіту № 10-ПОІ), у т.ч. податкової, більше того, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Позивачем забезпечено можливість досудового врегулювання спорів усім роботодавцям, які звернулись до Фонду до 16 липня 2023, та подали уточнюючі звіти з відміткою про прийняття їх податковим органом.

Внаслідок бездіяльності відповідача щодо досудового врегулювання даного спору в межах строку позовної давності постала необхідність стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені до державного бюджету в судовому порядку.

Вирішення спору в судовому порядку є реалізацією завдань та повноважень, що покладені на Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в межах чинного законодавства та Положення про Фонд.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що, доводи викладені у позовній заяві, відповідачем не спростовані, на час звернення до суду позивач діяв в межах норм чинного законодавства, що є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що Вінницьким обласним відділенням фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік та розміщено його в електронному кабінеті ПрАТ "Могилів-Подільський консервний завод" 17.04.2023.

Згідно з цим розрахунком, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2022 рік становила 87 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб, а норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, становить 3 особи.

Оскільки відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2022 році осіб з інвалідністю та в строк до 17.04.2023 самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за три робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняті ними, в розмірі 325214,47 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом. Окрім того, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 18 732,24 грн.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначаються Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч.ч.10-12 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (ч.ч.2, 3 ст.20 Закону).

Системний аналіз наведених норм доводить, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Вказаний норматив коливається залежно від кількості працюючих осіб. Чинне законодавство покладає на роботодавців обов`язок щодо виділення та створення робочих місць саме для працевлаштування осіб з інвалідністю, а обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого нормативу, покладається як на роботодавця, так і на державну службу зайнятості.

Як уже встановлено судом відповідач у своїй діяльності використовує найману працю та у 2022 році середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача складає 87 осіб.

Вдповідно до п. 9 Інструкції, затвердженої наказом Мінсоцполітики України від 27.08.2020 № 591 якщо при обчисленні виникає дробове число, застосовується правило заокруглення до цілого: якщо після коми число від 1 до 4, заокруглення відбувається в бік зменшення, від 5 до 9 - в бік збільшення.

Таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю складає 3 робочі місця.

Тобто, відповідно до нормативів, відповідач повинен був забезпечити одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю. Натомість у розрахунку позивача в графі "середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб" зазначено "0".

Втім, суд вважає, що доводи позивача про незабезпечення відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування 3 осіб з інвалідністю в цьому разі є передчасними.

Так, матеріалами справи підтверджується, що впродовж 2022 року за основним місцем роботи було працевлаштовано 4 особи з інвалідністю:

1. ОСОБА_1 , якому встановлено ІІІ групу інвалідності загального захворювання, що підтверджується зазначеним в пенсійному посвідченні № НОМЕР_1 , витяг із акта огляду МСЕК серія НОМЕР_3.

2. ОСОБА_2 , якій встановлено ІІІ групу інвалідності загального захворювання, що підтверджується зазначеним в пенсійному посвідченні № НОМЕР_2 та повідомленням про результати огляду МСЕК від 23.04.2018.

3. ОСОБА_3 , якій встановлено ІІІ групу інвалідності загального захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 07.04.2022 серія 12 ААГ №017404.

4. ОСОБА_4 , якій встановлено ІІІ групу інвалідності загального захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 09.09.2021 серія 12 ААВ №257135.

Прийнятий на посаду голови правління ОСОБА_1 - наказ від 15.03.2004 №43 перебував в трудових відносинах з відповідачем упродовж усього календарного 2022 року та був звільнений наказом від 08.05.2023 №15.

Прийнята на посаду укладальника ОСОБА_2 - наказ від 07.04.1982 №95 перебувала в трудових відносинах з відповідачем упродовж усього календарного 2022 року, з роботи не звільнялась та на даний час продовжує працювати.

Враховуючи сезонний характер періоду обробки сировини, який зумовлює додатковий набір працівників, відповідачем на початку липня 2022 разом з іншими працівниками працевлаштовано іще двох осіб з інвалідністю, а саме:

- наказом від 06.07.2022 №47 прийнято на умовах строкового договору готувачем сировини основного виробництва ОСОБА_3 , яку звільнено наказом від 30.09.2022 №68 (витяг з наказу додається) на підставі пункту 2 статті 36 КЗпПУ (закінчення строкового договору), але укладений строковий договір фактично продовжив свою дію до 06.10.2022 (6-ть днів невикористаної відпустки) з підстав визначених частиною другою статті 3 ЗУ «Про відпустки» (далі - ЗУ №504/96-ВР). Згідно вимог частини першої статті 21 ЗУ №504/96-ВР та частини п`ятої статті 115 КЗпПУ заробітну плату за 6-ть днів відпустки у жовтні 2022, було нараховано та виплачено в вересні 2022 року;

- наказом від 06.07.2022 №47 прийнято на умовах строкового договору готувачем сировини основного виробництва ОСОБА_4 , яку звільнено наказом від 30.09.2022 №68 на підставі пункту 2 статті 36 КЗпПУ (закінчення строкового договору), але укладений строковий договір фактично продовжив свою дію до 06.10.2022 (6-ть днів невикористаної відпустки) з підстав визначених частиною другою статті 3 ЗУ «Про відпустки» (далі - ЗУ №504/96-ВР). Згідно вимог частини першої статті 21 ЗУ №504/96-ВР та частини п`ятої статті 115 КЗпПУ заробітну плату за 6-ть днів відпустки у жовтні 2022, було нараховано та виплачено в вересні 2022 р..

Отже, з урахуванням приписів частини другої статті 3 ЗУ №504/96-ВР працівники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично перебували в трудових відносинах з відповідачем з 06.07.2022 по 06.10.2022.

Таким чином, в ході розгляду справи судом встановлено, що відповідачем виконано обов`язок, передбачений нормами чинного законодавства щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що вказані обставини свідчать про відсутність підстав для застосовування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в сумі 325 214,47 грн. Як наслідок відсутні також підстави і для стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 18 732,24 грн.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ч. 8 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається про, зокрема, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Ухвалою суду від 26.04.2022 Господарським судом Вінницької області відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Могилів-Подільський консервний завод" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Наведене свідчить про ще одну підставу для відмови в задоволенні позову.

При винесенні даного рішення суд врахував висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Заява № 63566/00) п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23).

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових озицій.

Ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки рішенням суду в задоволенні позову відмовлено, судовий збір відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 11, 12, 13, 18, 73, 74, 76-79, 86, 129, 196, 210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 255, 256, 326, 327 ГПК України -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити в задоволенні позову.

2. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Копію рішення суду надіслати сторонам на електронні адреси та рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення: Вінницькому обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - vinnitsia@ispf.gov.ua; ПрАТ "Могилів-Подільський завод" - konserv_zvit@ukr.net; керуючому санацією ПрАТ "Могилів-Подільський консервний завод", арбітражному керуючому Беркуту М.С. - ІНФОРМАЦІЯ_1

Повне рішення складено 31 травня 2024 р.

Суддя Лабунська Т.І.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - Вінницькому обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Пирогова, 135-а, м. Вінниця, 21100);

3 - ПрАТ "Могилів-Подільський завод" (вул. Дністровська, буд. 60, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000).