Рішення

від 31.05.2024 по справі 420/8960/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/8960/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.02.2003р. по 20.03.2024р.; зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи із середньоденного розміру грошового забезпечення 361,43 грн., а саме з 14.02.2003р. по 20.03.2024р. по день фактичного розрахунку виплати нарахованої надбавки за звання Майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15% від посадового окладу інспектора спортивної команди УМВС України в Одеській області у розмірі 95,00 грн., відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2024р. у справі №420/23986/23, з відрахуванням установлених законом податків та обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 26.08.2015 року № 608 о/с, його підполковника міліції ОСОБА_1 , на підставі підпункту «б» пункту 64 розділу VII Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого 29.07.1991 року постановою Кабінету Міністрів Української РСР №114, звільнено з органів внутрішніх справ України (копія витягу наказу додається). Проте, при звільненні, всупереч ст.116 КЗпП України, не був проведений повний розрахунок, а саме: - не виплачена надбавка за звання майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15%, за період з 14.02.2003 по 29.10.2003 р. у розмірі 95 гривень. 20.03.2024р. на картку «Акцент-Банк», яка належить ОСОБА_1 зарахована сума грошових коштів у розмірі 93,57 грн. (дев`яносто три грн. 57 коп.), на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2023р. у справі №420/23986/23, з відрахування податків. Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, ліквідаційна комісія остаточний розрахунок провело лише 20.03.2024р., тобто із запізненням на 21 рік 01 місяць та 6 днів після звільнення зі служби. Таким чином, оскільки відповідач вчасно не провів повного розрахунку при звільненні у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, то це є підставою для пред`явлення претензій відповідачу та вимагати від нього проведення виплат середнього заробітку за весь час затримки.

Представником відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що на момент звільнення ні позивачем ні Головним управлінням не визнавались зобов`язання щодо сплати на користь позивача грошових сум, законність невиплати яких досліджувалась у справі №420/23986/23. Тому на день звільнення ОСОБА_1 . Головним управлінням відповідні грошові суми не нараховувалась та через що обов`язку щодо їх виплати у відповідача не було. При цьому, відповідно до ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Крім того, сума до стягнення у розмірі повноцінного розміру грошового забезпечення за недоплату його порівняно несуттєвої складової частини є очевидно неспівмірною і відповідний розсуд призвів би до незабезпечення необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і відповідною сумою сатисфакції, яку позивач вважає справедливою, що суперечить завданню адміністративного судочинства та не узгоджується із його принципами.

Позивачем до суду надано відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Ухвалою суду від 01 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу з 20.08.1995 року по 26.08.2015 року в органах внутрішніх справ України та наказом ГУ МВС в Одеській області від 26.08.2015 року №608 о/с звільнений з органів внутрішніх справ України (а.с. 15).

11 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними дій, які виразилися у відмові нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , надбавку за звання Майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15% від посадового окладу 95 грн., інспектора спортивної команди УМВС України в Одеській області, за період з 14.02.2003 по 29.10.2003; зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , надбавку за звання Майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15% від посадового окладу 95 грн., інспектора спортивної команди УМВС України в Одеській області, за період з 14.02.2003 по 29.10.2003.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року по справі № 420/23986/23, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за звання Майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15% від посадового інспектора спортивної команди УМВС України в Одеській області у розмірі 95,00 гривень за період з 14.02.2003 по 29.10.2003; зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за звання Майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15% від посадового інспектора спортивної команди УМВС України в Одеській області у розмірі 95,00 грн за період з 14.02.2003 по 29.10.2003.

13 березня 2024 року на виконання судового рішення по справі № 420/23986/23 ОСОБА_1 виплачено кошти у розмірі 93,57 грн. (а.с. 17-18, 53).

Згідно ст. 19 Закону України «Про міліцію» (чинного на звільнення зі служби позивача) форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Разом з тим, ні ЗУ «Про міліцію», ні іншими нормативно-правовими актами не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівників міліції зі служби.

При цьому, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

В постанові від 26 лютого 2020 року по справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Верховний Суд в постанові від 13 травня 2020 року по справі № 810/451/17 вказав, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення. Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Таким чином, враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці працівників міліції, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд приходить висновку про можливість застосування норм ст.ст. 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби з органів внутрішніх справ.

З матеріалів справи вбачається, що у день звільнення позивача зі служби, йому не було виплачено в повному обсязі надбавку за звання Майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15% від посадового інспектора спортивної команди УМВС України в Одеській області у розмірі 95,00 грн. за період з 14.02.2003 по 29.10.2003. При цьому, такий розрахунок в повній мірі був здійснений 13.03.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року по справі № 420/23986/23, яке набрало законної сили, що підтверджується копією платіжної інструкції від 11.03.2024 року № 20 (а.с. 53).

За таких підстав, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звільнений зі служби 26.08.2015 року (а.с. 15).

В той же час, надбавка за звання Майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15% від посадового інспектора спортивної команди УМВС України в Одеській області за період з 14.02.2003 по 29.10.2003 на виконання рішення суду виплачена лише 13.03.2024 року, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, період з 27.08.2015 року по 12.03.2024 року є періодом затримки Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області розрахунку при звільнені ОСОБА_1 .

Згідно ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Відповідно до п. 1 Порядку № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки ГУ МВС в Одеській області від 19.04.2024 року № 650 розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 складає 254,44 грн. (а.с. 52).

Таким чином, розмір середнього заробітку позивача за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку (з 27.08.2015 року по 18.07.2022 року (дата внесення змін до КзПП) становить 640 679,92 грн. (2518 днів х 254,44 грн.) та з 19.07.2022 року по 12.03.2024 року (шість місяців) становить 46 816,96 грн. (184 дні х 254,44 грн.), що значно перевищує розмір несвоєчасно виплаченої суми надбавки на виконання рішення суду.

В постанові від 30 листопада 2020 року по справі № 480/3105/19 Верховний Суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Також, в цій постанові Верховний Суд вказав, що Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (див. висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

При задоволенні позову суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності до подібних правовідносин викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 806/345/16, від 18.07.2018 у справі № 825/325/16, від 04.04.2018 у справі № 524/1714/16-а.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, принципу пропорційності та співмірності, оцінюючи розмір простроченої заборгованості та тривалість періоду з моменту порушення права і до моменту звернення з вимогою про стягнення відповідних сум, суд дійшов висновку, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.08.2015 року по 18.07.2022 року та за період з 19.07.2022 року по 12.03.2024 року (шість місяців), що підлягає виплаті позивачу складає 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок), з урахуванням обов`язкових відрахувань. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08592268, адреса місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок), з урахуванням обов`язкових відрахувань.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя О.А. Левчук