Рішення

від 01.03.2011 по справі 2-490/11

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-490/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2011 року м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого судді Шепітко І.Г.

при секретарі Лірчук Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №22 у м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про визнання договору купівлі-продажу дійсним, усунення перешкод у користуванні власністю, вселення, виселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу №13/2000 від 18 січня 2000 року 16/25 частки домоволодіння АДРЕСА_1 , що складаєтсья з: в літ.А житлових приміщень №1-3, 1-4, 1-5, 1-6 загальною житловою площею 51,7 кв.м., в літ.а 1-1 коридор, 1-1а санвузол, 1-2 кухня; літ.Г сараю, літ.Д літньої кухні, літ.Е сараю, літ.Ж навісу, літ.З вбиральні, що був укладений між його батьком ОСОБА_6 , з однієї сторони, та позивачем, з іншої сторони, зареєстрований на Одеській Новій Біржі, мотивувавши свої вимоги тим, що між ним та батьком був укладений договір купівлі-продажу належного батькові нерухомого майна, право власності було зареєстроване за позивачем в КП ОМБТІ та РОН, однак позивач не вселявся в будинок, оскільки існували суперечки між його дружиною та матір`ю. Після смерті батька, померлого

ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач вирішив вселитись у будинок, однак йому у цьому перешкоджають, на даний час у будинку мешкає дочка його сестри з чоловіком ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , розпорядитись належною позивачеві часткою будинку він також не має можливості, оскільки договір не був посвідчений нотаріально, хоч і відповідає діючому на той час Закону України Про товарну біржу. У зв`язку з порушенням прав власника нерухомого майна зі сторони відповідачів, позивач просить виселити ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , зобов`язавши їх не перешкоджати позивачеві у користуванні, володінні і розпорядженні своєю власністю та вселити його у вказне житло.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та просили визнати недійсним зазначений договір купівлі-продажу, обґрутвовуючи вимоги тим, що позивач не прийняв у володіння майно, не проживає в ньому з 1998 року, не оплачував комунальні послуги та не приймав участі в утриманні нерухомого майна, договір не був посвідчений нотаріально та про такий договір їм взагалі не було відомо. Також відповідачі зазначили, що позивачем не надано доказів, що він розрахувався з продавцем згідно умов договору.

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_7 наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, не визнавши вимоги за зустрічни позовом.

Відповідачі та позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також їх представник ОСОБА_8 , позов не визнали та просили задовольнити їх вимоги за зустрічним позовом, звернувши увагу суду на ту обставину, що при при укладенні договору купівлі-продажу не надавався державний акт на земельну ділянку. Також у зустрічному позові позивачі вказали на пропуск позивачем строку позовної давності.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, жодних клопотань суду не надсилали, у попередніх засіданнях надавали пояснення, згідно яких первісний позов не визнали, вважали обґрунтованим зустрічний позов.

Згідно ч.4 ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, допитавши свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , суд вважає, що первісний уточнений позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічний задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 16/25 частки домоволодіння АДРЕСА_1 належали батькові позивача ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння АДРЕСА_2 , виданого УЖКГ Одеського міськвиконкому 14.06.1999 року, зареєстрованого КП ОМБТІ та РОН 02.08.1999 року за №22488, стор.70, кн.218. Зазначене свідоцтво отримане в результаті приватизації, про що зазначено відповідачами, отже належало ОСОБА_6 на праві особистої власності.

Відповідачка ОСОБА_2 приходиться матір`ю позивача, ОСОБА_3 його рідною сестрою, відповідачка ОСОБА_4 дочкою сестри (племінницею), ОСОБА_5 чоловіком племінниці.

Позивач зі своєю дружиною ОСОБА_12 та їх сином ОСОБА_18 проживали в будинку з 1986 року по 1998 рік, приймав особисту участь у будівництві в 1987-1988 роках кухні, прихожої коридору, т.і., при цьому позивач з сином зареєстровані за даною адресою по цей час.

18 січня 2000 року на Одеській Новій Біржі між ОСОБА_6 та позивачем у справі був укладений договір купівлі-продажу за №13/2000, згідно якого власник продав за 20000 гривень належні йому 16/25 частки домоволодіння АДРЕСА_1 , при цьому за заявою власника було відчужено: в літ.А житлові приміщення №1-3, 1-4, 1-5, 1-6 загальною житловою площею 51,7 кв.м., в літ.а 1-1 коридор, 1-1а санвузол, 1-2 кухня; літ.Г сарай, літ.Д літня кухня, літ.Е сарай, літ.Ж навіс, літ.З вбиральня.

Після укладення договору, позивач 24 січня 2000 року зареєстрував за собою право власності на вказане нерухоме майно в КП ОМБТІ та РОН за №22488, стор.70, кн.218, однак через складні стосунки з матір`ю позивача ОСОБА_2 у будинку не проживав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, після його смерті із заявами про прийняття спадщини до держнотконтори звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Інші спадкоємці, згідно наданої відповіді Четвертої Одеської державної нотаріальної контори, відсутні.

Оскільки договір на момент укладення угоди не був посвідчений нотаріально та у зв`язку зі смертю продавця, позивач на даний час позбавлений можливості усунути вказані недоліки для розпорядження своїм нерухомим майном.

Правовідносини, що виникли між сторонами, в частині визнання договору дійсним регулюються ст.47 ЦК України в редакції 1963 року, згідно якої, якщо одна із сторін повністю або частково виконала умови угоди, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі на вимогу сторони, яка виконала угоду, визнати її дійсною. Крім того, стаття 15 Закону України Про товарну біржу передбачала можливість відчуження нерухомого майна без нотаріального посвідчення, що відповідало на той час діючому законодавству.

Відповідачами не спростовано факт передання грошових коштів за нерухоме майно, від проведення почеркознавчої експертизи на пропозицію суду відмовились, пояснення свідків з цього приводу значення не мають.

Згідно пояснень свідків, позивач зі своєю сім`єю проживав у будинку з 1986 року по

1998 рік, здійснював будівельні роботи, т.і., через суперечки з матір`ю вимушений був переїхати на інше місце проживання, однак з 2000 року вони примирились, батьки навідували сина за його новим місцем проживання. Заслуговують на увагу пояснення свідка ОСОБА_14 , котра зазначила, що мати позивача ОСОБА_2 особисто повідомила їй про укладення у 2000 році договору купівлі-продажу, за яким було здійснено відчуження батьком синові частини будинку, однак просила не повідомляти про це невістку ОСОБА_12 .

Інші пояснення свідків суд до уваги не приймає як такі, що не мать відношення до предмета спору.

Згідно ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно вимог ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ст.391 ЦК України передбачає, що власник майна може вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Щодо вимог позивача про виселення з будинку ОСОБА_19 в порядку ст.116 ЖК України без надання іншого житла та зобов`язання їх не перешкоджати позивачеві у користування його власністю, суд вважає вимоги не обґрунтованими, оскільки позивачеві належить 16/25 частки будинку, виділ в натурі нерухомого майна не здійснювався, суду не надано доказів незаконного вселення їх до будинку, частина якого йому не належить. Також позивачем не надано доказів на підтвердження факту перешкоджання саме Петровими у користуванні його власністю.

Разом з тим, відповідачі не визнають право позивача на 16/25 частки будинку, про що свідчить і зустрічний позов, перешкоджають йому у проживанні в будинку, тому вимоги про його вселення пілягають задоволенню.

Із зазначених вище підстав вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають, посилання представника відповідачів на неправомірність укладення угоди з тієї підстави, що при укладенні угоди був відсутній акт на землю, суд вважає помилковим, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу такі вимоги законодавством не передбачались.

Наслідки пропущення строку позовної давності, на яких наполягали позивачі за сутрічним позовом, застосуванню не підлягають, оскільки до спірних правовідносин підлягає застосуванню загальний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України у три роки, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення його права (ст.261 ЦК України), доводи позивача, що йому стало відомо про його порушене право лише після смерті батька, тобто у 2010 році, відповідачами не спростовані.

Таким чином суд прийшов до висновку, що позовні вимоги правомірні та обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач придбав вказану частку домоволодіння у свою власність на законних підставах, його право співвласника підлягає судовому захисту шляхом визнання договору дійсним та вселення.

Керуючись ст.ст.10, 11, 61, 64, 79, 81, 88, 169, 209, 212 215, 218, 222 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №13/2000 від 18 січня

2000 року 16/25 частки домоволодіння АДРЕСА_1 , що складаєтсья з: в літ.А житлових приміщень №1-3, 1-4, 1-5, 1-6 загальною житловою площею

51,7 кв.м., в літ.а 1-1 коридор, 1-1а санвузол, 1-2 кухня; літ.Г сараю, літ.Д літньої кухні, літ.Е сараю, літ.Ж навісу, літ.З вбиральні, що був укладений між ОСОБА_6 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з іншої сторони, та зареєстрований на Одеській Новій Біржі.

Вселити ОСОБА_1 в будинок АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.

Копію рішення направити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: