Рішення

від 28.02.2011 по справі 2-1384/11

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-1384/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2011 р.

Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Кисельова В.К.

при секретарі - Журик Т.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд»

про стягнення грошової компенсації за невикористану відпуску, стягнення середньомісячного заробітку за час затримання виплати заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд`про стягнення грошової компенсації за невикористану відпуску, стягнення середньомісячного заробітку за час затримання виплати заробітної плати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 04.01.2007 року по 16.08.2010 року позивач працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Технобуд`на посаді інспектора з безпеки технічного відділу. Наказом за № ТБ/к-004 від 16.08.2010 року позивача було звільнено за власним бажанням. Однак в день звільнення позивачу не була виплачена грошова компенсація за невикористані відпуски з 2007р. по 2010р.. Позивач вважає, що йому повинні були виплатити суму відпускних біля 3500 гривень, проте він конкретну суму не знає, оскільки довідку про заборгованість йому не надали.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача грошову компенсацію за невикористані відпуски з 2007р. по 2010р., т.п. день звільнення, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку з дня звільнення. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 300 гривень.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та пояснив, що йому не було виплачено в день звільнення грошову компенсацію за невикористані відпуски з 2007р. по 2010р.. Він також пояснив, що фактично відпрацював у відповідача до кінця листопада 2010р., проте офіційно вже не був працевлаштований.

Представниця відповідача позовні вимоги не визнала та пояснила, що позивачу була виплачена грошова компенсація за невикористані відпуски з 2007р. по 2010р., частково у серпні та в грудні 2010р.. Крім того, позивачу надана матеріальна допомога.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших

осіб, які беруть участь у справі.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що з 04.01.2007 року по 16.08.2010 року він працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Технобуд`на посаді інспектора з безпеки технічного відділу. Наказом за № ТБ/к-004 від 16.08.2010 року позивача було звільнено за власним бажанням. Однак в день звільнення позивачу не була виплачена грошова компенсація за невикористані відпуски з 2007р. по 2010р.

Суд вважає, що вищевказані обставини частково знайшли своє підтвердження під час судового засідання.

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04.01.2007 року по 16.08.2010 року працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Технобуд`на посаді інспектора з безпеки технічного відділу. Наказом за № ТБ/к-004 від 16.08.2010 року позивача було звільнено за власним бажанням.

Частиною 1 ст. 83 КЗпПУ встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а

також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Однак в день звільнення позивачу не була виплачена грошова компенсація за невикористані відпуски з 2007р. по 2010р..

Фактично виплата грошової компенсації за невикористані відпуски з 2007р. по 2010р. відбулась лише на початку грудня 2010р..

Вищевказаний факт підтверджується платіжними відомостями за серпень 2010р. та за листопад 2010р., з яких вбачається, за останню виплату грошової компенсації за невикористані відпуски з 2007р. по 2010р.. позивач отримав лише 07.12.2010р..

Таким чином, судом встановлено, що позивач отримав грошову компенсацію за невикористані відпуски з 2007р. по 2010р., проте несвоєчасно.

В зв`язку з чим, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд`про стягнення грошової компенсації за невикористану відпуску необхідно відмовити, оскільки надані суду документи свідчать про виплату грошової компенсації за невикористану відпуску.

В той же час, є обґрунтованими позовні вимоги про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку.

Так, згідно ст. 116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпПУ в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, термін прострочення виплати грошової компенсації за невикористану відпуску з дати звільнення по дату фактичного розрахунку (16.08.2010р. -07.12.2010р.) склав 80 робочих днів.

Середньомісячний заробіток ОСОБА_1 за період склав (950+950/21+22=44,18 грн./день) 44 гривні 18 копійок.

В зв`язку з чим, суд вважає, що необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.ст. 116,117 КЗпПУ суму середньомісячний заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, тобто (44,18*80= 3534,4) 3534 гривні 40 копійок.

Суд також вважає, обґрунтованим стягнення з відповідача витрат за правову допомогу у розмірі 300 гривень.

Крім того, необхідно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд`в дохід держави державне мито в сумі 51 (п`ятдесят одна) гривна, а також витрати за інформаційне-технічне забезпечення процесу у розмірі 120 (сто двадцять) гривень, оскільки позивач був звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 83, 116, 117 КЗпПУ, ст.ст. 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд`на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час затримання виплати заробітної плати у розмірі 3534 (три тисячі п`ятсот тридцять чотири) 40 (сорок) копійок, виплату за правову допомогу у розмірі 300 (триста) гривень, а всього стягнути суму у розмірі 3834 (три тисячі вісімсот тридцять чотири) гривні 40 (сорок копійок).

3. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд`про стягнення грошової компенсації за невикористану відпуску відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд`в дохід держави державне мито в сумі 51 (п`ятдесят одна) гривна, а також витрати за інформаційне-технічне забезпечення процесу у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання повного рішення.

Суддя: