Ухвала

від 28.05.2024 по справі 990/177/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 травня 2024 року

м. Київ

справа №990/177/24

адміністративне провадження №П/990/177/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О.О.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., Яковенка М.М.,

перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення,

установив:

23 травня 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 12 лютого 2024 року № 1/вс-24;

- визнати рішення ВККС від 21 квітня 2017 року про підтвердження ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у відповідному суді, прийняте у складі колегії ВККС, таким, що набрало чинності з 12 лютого 2024 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 травня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Шишов О.О. - головуючий суддя, судді: Білоус О.В., Блажівська Н.Є., Желтобрюх І.Л., Яковенко М.М.

Пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Згідно із частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України передбачені статтею 266 КАС України.

Зокрема частиною першою статті 266 КАС України встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; 5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї документами, колегія суддів дійшла висновку, що її належить залишити без руху з огляду на таке.

Відповідно до матеріалів позовної заяви предметом спору у справі є рішення ВККС України від 12 лютого 2024 року № 1/вс-24, яким ОСОБА_1 визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду у зв`язку з неявкою за відсутності поважних причин.

До позовної заяви позивач додав клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому позивач зазначає, що такий строк (шестимісячний строк звернення до суду) він не пропустив.

Так, обґрунтовуючи наявність підстав для поновлення строку, позивач зауважує, що вказаний позов не пов`язаний із прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби, щодо якого встановлюється місячний строк, з огляду на те, що він фактично оскаржує рішення, ухвалене Комісією за наслідками його участі у конкурсних процедурах.

Крім того, позивач зазначив, що у разі якщо суд дійде висновку, що подана позовна заява пов`язана із прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби, щодо якої встановлюється місячний строк звернення до суду відповідно частини 5 статті 122 КАС України, тоді позивач просить врахувати таке.

У провадженні Верховного Суду знаходиться справа за його позовом до ВККС про визнання протиправними дій відповідача щодо здійснення кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 з метою визначення здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді без прийняття рішення про відновлення такого кваліфікаційного оцінювання, зупиненого рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 193/вс-17 від 17 липня 2017 року, та одночасно з проведенням кваліфікаційного оцінювання з метою визначення відповідності займаній посаді судді ОСОБА_1 , призначеного на підставі рішення Комісії № 133/зп-18 від 07 червня 2018 року і продовженого рішенням Комісії від 11 січня 2024 року № 6/зп-24.

Ухвалою суду від 15 лютого 2024 року відкрито провадження у справі №990/31/24. У процесі здійснення кваліфікаційного оцінювання, протиправність дій щодо проведення якого вже є предметом розгляду справи №990/31/24, відповідач 12 лютого 2024 року ухвалив рішення № 1-вс-24, яким визнано ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду у зв`язку із неявкою за відсутності поважних причин.

Оскільки таке рішення, на думку позивача, нерозривно було пов`язане з предметом та наслідком вчинення відповідачем протиправних дій щодо його кваліфікаційного оцінювання, 07 березня 2024 року, тобто в межах строку, визначеного статтею 122 КАС України, позивач подав заяву в межах справи № 990/31/24 про збільшення розміру позовних вимог шляхом їх доповнення новими, а саме про: визнання протиправним та скасування рішення ВККС від 12 лютого 2024 року № 1/вс-24; зобов`язання Комісії констатувати факт його успішного проходження кваліфікаційного оцінювання, зафіксованого за наслідком його проведення колегією ВККС 21 квітня 2017 року, шляхом ухвалення Комісією відповідного рішення.

Як стверджує позивач, в судовому засіданні 22 травня 2024 року суд протокольною ухвалою не прийняв до розгляду та повернув йому заяву від 07 березня 2024 року про збільшення розміру позовних вимог, оскільки позивач не надав доказів направлення іншим учасникам справи копії такої заяви та копій доданих до неї документів.

Надаючи правову оцінку наведеним позивачем обставинам, в контексті поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом, Верховний Суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За змістом частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

З аналізу зазначених законодавчих норм випливає, що у випадку, коли особа вважає, що її права під час прийняття на публічну службу, проходження чи звільнення з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду в більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку, за відсутності поважних причин, позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду для захисту прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду для вирішення спору, відносини стають стабільними.

Згідно із нормами частини восьмої статті 122 КАС України встановлюється місячний строк для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Усталеною є позиція Верховного Суду, що визначені процесуальним законом строки звернення до суду - це період часу, протягом якого особа повинна проявити інтерес стосовно захисту своїх прав, свобод та законних інтересів. Строк звернення до суду для такої категорії спорів (щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби) доволі стислий, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист.

Реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини.

Беручи до уваги вищезазначені обставини, приписи норм процесуального права та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, колегія суддів констатує, що у спірних у цій справі правовідносинах строк звернення до суду розпочався 12 лютого 2024 року.

Однак позовна заява ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення ВККС України від 12 лютого 2024 року №1/вс-24 подана безпосередньо до Верховного Суду (з використанням скриньки) у паперовому вигляді 23 травня 2024 року, тобто з пропуском встановленого законом строку звернення до суду з таким позовом.

Відтак не знайшли свого підтвердження наведені ОСОБА_1 доводи, що до цих правовідносин застосовується шестимісячний строк звернення до суду.

В контексті наведених позивачем обставин, на підтвердження поважності підстав пропуску строку звернення до суду, Верховний Суд зазначає таке.

Частиною шостою статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, згідно з зазначеними нормами, законодавець бере до уваги не тільки безпосередню обізнаність особи про факти порушення його прав, а й об`єктивну можливість цієї особи знати про такі факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому слово «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини ухвалення рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення ухвалено або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з огляду на обставини справи.

Поняття «поважні причини пропуску процесуальних строків» є оціночним, а його тлумачення покладається на розсуд суду.

Суд зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Отже, Суд перевіряє обставини пропуску строку на підставі клопотання особи, в якому наведено поважність причин такого строку та наданих нею доказів, що їх Суд може оцінити у контексті правових норм.

При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

ОСОБА_1 зауважує, що у справі П/990/31/23 ставив питання щодо збільшення позовних вимог шляхом їх доповнення, однак Верховний Суд в судовому засіданні 22 травня 2024 року протокольною ухвалою таку заяву не прийняв до розгляду та повернув йому, оскільки скаржник не надав доказів направлення іншим учасникам справи копії такої заяви та копій доданих до неї документів.

Обґрунтовуючи клопотання щодо поновлення строків звернення до суду ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження відповідних обставин. Тобто, за відсутності у матеріалах позову копії судового рішення про повернення заяви щодо збільшення позовних вимог (копії ухвали, або виписки з протоколу судового засідання) Суд позбавлений можливості дійти будь-якого висновку щодо поважності пропуску звернення до суду з позовом.

Згідно з частинами першою, другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позовна заява ОСОБА_1 подана поза межами строку звернення до суду та не містить достатнього обґрунтування про його поновлення, її слід залишити без руху, надавши позивачеві десятиденний строк для усунення встановленого судом недоліку шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом та доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 266 КАС України, Суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення залишити без руху.

Встановити позивачеві строк для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення цих недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. Шишов

Судді О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська

Л. І. Желтобрюх

М. М. Яковенко