Ухвала

від 08.08.2024 по справі 990/177/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 серпня 2024 року

м. Київ

справа №990/177/24

адміністративне провадження №П/990/177/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О.О.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., Яковенка М.М.,

за участі:

секретаря судового засідання: Івченка М.В.

представника позивача Панченко О.О.

представника відповідача Ксендзова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про самовідвід судді ОСОБА_3 у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 12 лютого 2024 року № 1/вс-24;

- визнати рішення ВККС від 21 квітня 2017 року про підтвердження ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у відповідному суді, прийняте у складі колегії ВККС, таким, що набрало чинності з 12 лютого 2024 року.

Верховний Суд відкрив провадження у справі.

Суддя ОСОБА_3. подала заяву про самовідвід, обґрунтовану тим, що позивачем у справі є ОСОБА_1 , з яким вона працювала як суддя Окружного адміністративного суду міста Києва у 2007-2012 роках. Розглядаючи у 2019 році у складі колегії суддів справу № 9901/512/19 за позовною заявою Генеральної прокуратури України до Вищої ради правосуддя, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, вона розкрила учасникам справи інформацію, що у відповідний період працювала з ОСОБА_1 . Відводів заявлено не було. Ухвалене у цій справі рішення було залишене без змін Великою Палатою Верховного Суду згідно з постановою від 12 березня 2020 року.

Водночас в подальшому з`явилась низка публікацій та відеоматеріалів в соціальних мережах та засобах масової інформації під назвою «Хто допомагав ОСОБА_1 уникнути відповідальності: імена скандальних суддів», «Як судді допомогли ОСОБА_1 уникнути звільнення: скандальне рішення» тощо.

Як зазначила суддя ОСОБА_3., в цей час Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Саприкіної І. В., суддів Коваленко Н. В., Стародуба О.П., Стеценка С.Г., Чиркіна С.М., 11 листопада 2019 року ухвалив аналогічне рішення у справі №9901/511/19 за позовом Генеральної прокуратури України до Вищої ради правосуддя, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення. Ухвала у справі №9901/512/19 була постановлена 13 грудня 2019 року, тобто після рішення у справі № 9901/511/19. Але автори публікацій не висвітлювали це рішення у справі №9901/511/19 в такому ж негативному аспекті (рішення взагалі не висвітлювалось) на противагу тому, що ухвалювалось у справі №9901/512/19.

Зважаючи на наведену інформацію та з огляду на наведені в публікаціях та відеоматеріалах відомості, які мали на меті підірвати не лише її авторитет, а і довіру до судової влади, ОСОБА_3 зазначила, що будь-яке прийняте за її участі судове рішення в цій справі може викликати у стороннього спостерігача, а також у суспільства загалом, сумнів в її неупередженості, й відсутність довіри до суду як такого і судового рішення зокрема.

Заявляючи самовідвід суддя акцентувала, що сама по собі така категорія справ не викликала суспільного резонансу, але такий резонанс викликала саме її участь у розгляді справи, в якій учасником був ОСОБА_1 .

Представники позивача та відповідача не заперечували проти задоволення самовідводу судді ОСОБА_3

Проаналізувавши мотиви та обґрунтування заявленого клопотання, Суд виходить із такого.

Відповідно до частини третьої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Частиною першою статті 40 КАС України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

За правилами частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

За змістом пункту 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 жовтня 2010 року, відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).

У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 9 квітня 2013 року зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді, вимога об`єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію (див. "Пуллар проти Сполученого Королівства", 10 червня 1996 року, § 32, Звіти 1996-111).

У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).

Як установлено у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені резолюцією №2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Щодо об`єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52).

Наведені суддею ОСОБА_3. обставини щодо наявності підстав для самовідводу судді, передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України, не можуть свідчить на користь висновку про упередженість, її зацікавленість в певному рішенні у цій справі, чи про необ`єктивне ставлення до учасників справи.

Відтак, надавши оцінку інформації, наведеній суддею ОСОБА_3. у заяві про самовідвід, колегія суддів дійшла висновку, що з предмета та меж заявлених позовних вимог та зазначених у позовній заяві доводів не простежується будь-яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість ОСОБА_3 як судді щодо позивача та можливу її необ`єктивність при розгляді цієї справи чи заінтересованість у результаті розгляду справи.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення заявленого самовідводу судді ОСОБА_3 немає.

Повний текст ухвали виготовлений 08 серпня 2024 року.

Керуючись статтями 36,39, 49, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви судді ОСОБА_3 про самовідвід від участі у розгляді справи №990/177/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. Шишов

Судді О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська

Л. І. Желтобрюх

М. М. Яковенко