Ухвала

від 03.06.2024 по справі 199/8292/22

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/8292/22

(1-кп/199/97/24)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2024 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

колегії суддів:

головуючий - суддя ОСОБА_1

- судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретар - ОСОБА_4

прокурор - ОСОБА_5

потерпіла - ОСОБА_6

представник потерпілої - ОСОБА_7

обвинувачений - ОСОБА_8

захисник - ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в кримінальне провадження №12022041630000458 за обвинуваченням ОСОБА_8 ускоєнні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.187,п.6ч.2ст.115,ч.1ст.358 ККУкраїни,

В с т а н о в и в:

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 на 60 днів.

Клопотання прокурора підтримала потерпіла та її представник.

Обвинувачений ОСОБА_8 , захисник заперечували проти клопотання, просили суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора, змінити запобіжний захід з тримання під вартою на інший, який непов`язаний з триманням під вартою, проти чого заперечували прокурор, потерпіла та її представник.

Вирішуючи клопотання прокурора та сторони захисту, суд враховує наступне.

У відповідності до п. 9 ч. 2ст. 131 КПК Україниодним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 1ст. 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч. 1ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно дост. 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених уст.177КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

За змістом положень ч. 1ст.194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, відповідно до ч. 2ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 5 ч.1ст. 177 КПК України.

Суд наголошує, що не вдається до оцінки доведення або не доведення винуватості обвинуваченого. ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 358 КК Українина цій стадії процесу.

При розгляді клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , судом оцінюються усі ризики зазначені прокурором у своєму клопотанні у сукупності.

Суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачений може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, може вдатися до відповідних дій.

Судом зазначається, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.

У справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання.

Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами стосовно підозрюваного, а мотиви за обставинами справи могли вбачатися переконливими та відповідними.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її маральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії).

При цьому, вирішуючи питання про доцільність зміни запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченому на будь-який інший, не пов`язаний з позбавленням волі, або його продовження, суд бере до уваги ті обставини, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні низки умисних, у тому числі особливо тяжкому, злочинів, за які у разі доведеності його вини йому може загрожувати покарання на підставі вимоги ст. 70 КК України від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.

Щодо суспільної небезпеки, суд приходить до висновку, що такі злочини мають дуже високий ступінь суспільної небезпеки.

На думку суду вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Росії»).

При цьому, не будучи самостійною підставою для утримання особи під вартою, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, що ґрунтується на позиції в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», у відповідності з якою суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності суспільного інтересу, який незважаючи на презумцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандатри охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летьє проти Франції»).

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Також, суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за яким тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

На думку суду,за даним кримінальним провадженням такими ознаками є особлива тяжкість та велика суспільна небезпека інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, і за таких обставин суд погоджується з думкою прокурора, що зазначені ознаки дають підстави вважати можливим переховування обвинуваченого, ухилення від суду, та таким чином перешкоджання встановленню істини по даному провадженню.

Суд також враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до приписівст. 183 КПК Українивважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, незважаючи на наявність позитивних даних, які характеризують особу ОСОБА_8 , які заслуговують на увагу, проте суттєво ризики у кримінальному провадженні не зменшують.

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

У справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами стосовно підозрюваного, а мотиви за обставинами справи могли вбачатися переконливими та відповідними.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд враховує обсяг пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення, приймає до уваги його репутацію.

Так, ОСОБА_8 , за анкетними даними з обвинувального акту, відповідно до ст. 89 КК України не судимий, не працював, неодружений, на утриманні дітей або непрацездатних осіб, міцних соціальних зв`язків, житла у м. Дніпрі не має, зареєстрований по за межами міста Дніпро але згідно характеристики від старости фактично за адресою реєстрації не проживає.

Крім того, ОСОБА_8 повідомлений органом досудового розслідування у скоєнні інших умисних тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, переховувався, що підтверджено письмовими документами, які суду надавав прокурор.

Суд вважає, що з огляду на викладене є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання останнього винуватим у кримінальних правопорушеннях, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, скоювати інші злочини, що передбачено пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК.

Ціобставини,у своючергу,можуть зашкодитивирішенню завданькримінального судочинства.

Досліджуючи питання щодо можливості зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який суд, враховуючи запровадження на всій території України військового стану, вік та задовільний стан здоров`я обвинуваченого, відомості про його соціальні зв`язки, репутацію обвинуваченого, його майновий стан, вважає, що вказані відомості про особу обвинуваченого в сукупності із обсягом пред`явленого обвинувачення та встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, дають достатні підстави вважати, що альтернативні запобіжні заходи не здатні запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

З огляду на викладене клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів підлягає задоволенню.

Посилання захисника на наявність місця проживання у ОСОБА_8 , що може бути враховано для зміни запобіжного заходу, суд не враховує, оскільки таке житло обвинувачений має не у місті Дніпро, а поза його межами на достатньо великої відстані, тому будь який інший запобіжний захід крім тримання під вартою не здатний забезпечити належну процесуальні поведінку обвинуваченого.

Також, суд не враховує посилання захисника про наявність захворювань у обвинуваченого, оскільки належних доказів на таке посилання суду не надані.

Крім того, на теперішній час відсутні відповідні медичні висновки про неможливість ОСОБА_8 утримуватись в умовах слідчого ізолятоу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.

Водночас, твердження сторони захисту не обґрунтовують нівелювання ризиків, які були встановлені судом та продовжують діяти, а також не наведено існування виключних обставин, які можуть бути підставами для зміни запобіжного заходу на інший не пов`язаний з триманням під вартою.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд, при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_8 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Керуючись ст.ст. 176-178,183,199, 331,350,369,371,372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотанняпрокуроразадовольнити.

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державнійустанові «Дніпровськаустанова виконанняпокарань (№4)»,- до 01серпня 2024року включно.

Відмовити в задоволенні клопотання сторони захистку про зміну ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на інший, який непов`язаний з триманням під вартою.

Копію ухвали в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою направити директору Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», - для виконання.

Відповідно до п. 1-1 ч.2 ст. 395 КПК України ухвала суду про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Судді:

ОСОБА_10 ОСОБА_3