Ухвала

від 12.06.2024 по справі 199/8292/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2188/24 Справа № 199/8292/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні матеріалипровадження заапеляційною скаргоюзахисника обвинуваченого -адвоката ОСОБА_8 на ухвалуАмур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 358 КК України, -

В с т а н о в и л а:

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01 серпня 2024 року включно.

Мотивуючи ухваленерішення,врахувавши тяжкістькримінальних правопорушеньу вчиненніяких обвинувачується ОСОБА_7 ,покарання,яке йомузагрожує уразі визнаннявинуватим, особу обвинуваченого, суд посилався на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не припинили існувати та застосування менш обтяжливого запобіжного заходу не зможе їм запобігти. Водночас, з огляду на положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд не знайшов підстав для визначення розміру застави.

В апеляційній скарзі захисник в інтересах обвинуваченого просить скасувати ухвалу та обрати останньому більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити заставу у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги адвокат посилається на недоведеність встановлених судом ризиків, а також неможливості запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу. Захисник зазначає, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання, де мешкає разом зі своєю матір`ю похилого віку, яка є інвалідом 2 групи за загальним захворюванням та потребує постійного догляду та допомоги, а тому ризики переховування від суду та вчинення обвинуваченим іншого злочину відсутні. Поряд із цим, адвокат вказує на погіршення стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_7 в умовах тривалого тримання під вартою, оскільки останній не отримує належного медичного обслуговування. Відповідно до медичних документів, які наявні в матеріалах кримінального провадження, у ОСОБА_7 встановлений наступний діагноз: «Врожденная патология проводящей системы сердца». Окрім цього, захисник звертає увагу на те, що обставина невизнання обвинуваченим своєї вини не може свідчити про необхідність його тримання під вартою. Серед іншого, захисник зазначає, що судом не було визначено заставу. На переконання апелянта, застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах контрольного провадження, 03 червня 2024 року судом, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , в порядку ст. 331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою останнього.

Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу суд першої інстанції дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість подальшого тримання ОСОБА_7 під вартою, та дійшов висновку про існування тих, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились і виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою ОСОБА_7 та доводи захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який, належно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання.

Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість злочинів у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, особу обвинуваченого, стадію розгляду провадження та відповідно наявність передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК ризиків, які не припинили існувати, тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останнього та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.

Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, та стороною захисту не наведені.

Щодо доводів захисника обвинуваченого про недоведеність встановлених судом ризиків, то їх суд вважає необґрунтованими, оскільки сукупність даних про тяжкість злочинів у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , які відносяться в тому числі до категорії особливо тяжких, покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, а також у вигляді довічного позбавлення волі, особу обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв`язків, стадію судового розгляду провадження, який наразі триває, з урахуванням оголошеного на території України воєнного стану, безпосередньо вказує на їх існування.

Твердження захисника обвинуваченого про наявність у ОСОБА_7 постійного місця проживання та хворої матері не приймаються судом до уваги, оскільки не є стримуючим фактором належної процесуальної поведінки останнього, як такі, що не перешкодили останньому розпочати злочинну діяльність.

Що стосується доводів адвоката про незадовільний стан здоров`я обвинуваченого, то жодних доказів, які б свідчили про наявність у обвинуваченого хвороб, які унеможливлюють його тримання під вартою, суду не надано.

Щодо доводів захисника про необхідність визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, то вони також є необґрунтованими.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується, зокрема, у вчиненні злочину із застосуванням насильства, що у відповідності з вимогами п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України дає право суду не визначати розмір застави.

На переконання колегії суддів, з огляду на обставини провадження, тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , а також особу обвинуваченого, запобіжний захід у вигляді застави не здатен буде забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для її визначення.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів хоча і погоджується з необхідністю подальшого тримання під вартою ОСОБА_7 , проте звертає увагу суду першої інстанції на тривалий строк ув`язнення останнього.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 358 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4