Ухвала

від 28.05.2024 по справі 199/8292/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1732/24 Справа № 199/8292/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з секретарем ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)

обвинуваченого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)

захисника ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , подану на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровськавід 17 квітня 2024 року про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 358 КК України ОСОБА_7 строком до 15 червня 2024 року включно.

встановила:

В провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 358 КК України.

Під час судового засідання ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровськавід 17 квітня 2024 року продовжено строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 358 КК України ОСОБА_7 строком до 15 червня 2024 року включно.

Відмовлено в задоволенні клопотання сторони захистку про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, який непов`язаний з триманням під вартою, зокрема на цілодобовий домашній арешт.

Суд мотивував свої висновки тим, що матеріали кримінального провадження містять достатні дані, які свідчать про продовжуваність наявності ризиків, які виправдовують утримання обвинуваченого під вартою. Судом враховано, що ОСОБА_10 раніше не судимий, не працював, неодружений, на утриманні дітей або непрацездатних осіб, міцних соціальних зв`язків, житла у м. Дніпрі не має, зареєстрований по за межами міста Дніпро, але, згідно характеристики фактично за адресою реєстрації не проживає. Суд зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, як переховуванню обвинуваченого від суду, незаконному впливу обвинуваченого на свідків в цьому кримінальному провадженні, так і перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, ризики чого є реальними та дійсними. Обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого в процесі розгляду кримінального провадження в суді.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції захисник ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої просить суд апеляційної інстанції про скасування ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровськавід 17 квітня 2024 року та постановлення нової ухвали, якою обрати ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, або визначити останньому заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги захисник посилається на недоведеність встановлених судом ризиків.

Захисник зазначає, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання, де мешкає разом зі своєю матір`ю похилого віку, яка є інвалідом 2 групи за загальним захворюванням та потребує постійного догляду та допомоги, а тому ризики переховування від суду та вчинення обвинуваченим іншого злочину відсутні.

Поряд із цим, адвокат вказує на погіршення стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_10 в умовах тривалого тримання під вартою, оскільки останній не отримує належного медичного обслуговування.

Окрім цього, захисник звертає увагу на те, що будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_10 дійсно може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також здійснювати вплив на учасників провадження суду надано не було.

Також, на переконання апелянта, застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Під час апеляційного розгляду справи:

- обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_9 підтримали доводи поданої апеляційної скарги та просили її задовольнити у повному обсязі,

- прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали контрольного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, а доводи захисника про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, суд повинен був з`ясувати та з`ясував всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.

Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п. 1,3,4 ч. 1 ст.177 КПК України, не зменшились та є такими, що виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно вважав доведеними вищезазначені ризики, для запобігання яким продовження строку тримання обвинуваченого під вартою є доцільним з огляду на наступне.

Суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості обвинуваченого ОСОБА_7 переховуватись від суду, здійснювати вплив на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, які є особливо тяжкими, вчинених під час дії воєнного стану в України, а тому розуміючи можливе застосування тяжкого покарання, у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, останній може переховуватися від суду.

При цьому, апеляційний суд враховує, що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).

Колегія суддів враховує те, що розгляд провадження наразі триває, щодо ОСОБА_7 на даний час на розгляді у Заводському районному суді міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, що підвищує встановлені судом ризики.

Не спростовують правильності висновків суду й відомості про особу обвинуваченого, який має певні соціальні зв`язки, має місце реєстрації, оскільки зазначені обставини існували і на момент вчинення інкримінованих йому злочинів, однак не стали тими стримуючими факторами, які б могли запобігти їх вчиненню.

Колегією суддів не встановлено переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою та в судовому засіданні апеляційного суду стороною захисту та самим обвинуваченим не доведені.

Апеляційний суд, також, не вбачає й підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_10 будь-якого іншого більш м`якого запобіжного заходу, зокрема і домашнього арешту, на чому наполягає сторона захисту.

Колегія суддів вважає, що на даному етапі кримінального провадження обвинувачення обґрунтоване достатньою мірою для продовження строку раніше обраного запобіжного заходу, а доводи захисника щодо недоведеності обвинувачення та недопустимості частини доказів підлягають вирішенню при оцінці доказів у межах вирішення обвинувачення по суті.

Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність факту продовжуваності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги захисника в цій частині спростовуються змістом самої ухвали, а тому є неприйнятними.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровськавід 17 квітня 2024 року про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 358 КК України ОСОБА_7 строком до 15 червня 2024 року включно - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4