Рішення

від 24.05.2024 по справі 295/9240/22

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/9240/22

Категорія 75

2/295/306/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

Головуючої судді Воробйової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Опанасюк В.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до дочірнього підприємства «Металіст» приватного акціонерного товариства «Атмашбуд»

про стягнення коштів, не виплачених при звільненні,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 30 600,00 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 56 834,20 грн, грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 3 884,76 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що у період з 16.04.2018 по 31.05.2022 він перебував у трудових відносинах з дочірнім підприємством «Металіст» приватного акціонерного товариства «Атмашбуд». Наказом відповідача №319 від 31.05.2022 позивача було звільнено із займаної посади на підставі ст.38 КЗпП України. Вказаним наказом була також передбачена виплата компенсації за невикористану відпустку. В день звільнення 31.05.2022 відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми, належні до виплати при звільненні, та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст.116 КЗпП України. Позивач вказує, що у зв`язку із невиплатою йому належних звільненому працівникові сум, відповідно до ст.117 КЗпП України відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Так, відповідно до наказу відповідача №304 від 30.11.2021 «Про затвердження штатного розпису ДП «Металіст», з 01.12.2021 вводиться штатний розпис дочірнього підприємства «Металіст» приватного акціонерного товариства «Атмашбуд», відповідно до якого позивачу встановлено посадовий оклад у розмірі 10 200,00 грн. Однак, станом на 31.05.2022 відповідачем не виплачено позивачу заробітну плату за березень - травень 2022 року. Загальна тривалість затримки у проведенні остаточного розрахунку з позивачем з 31.05.2022 по 21.09.2022 становить 82 робочі дні. Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.05.2022 по 21.09.2022 дорівнює: 14 280,00 грн + 12751,25 грн (заробітна плата за два останні місяці) / 39 (фактично відпрацьовані дні за останні два місяці) = 693,1 грн (середньоденна заробітна плата) х 82 (кількість робочих днів за вказаний період) = 56 834,20 грн. У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 82 робочих дні, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 56 834,20 грн. Крім того, позивачу не виплачено компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3 884,76 грн.

10.11.2022 позивач подав до суду клопотання про витребування доказів, у якому просив витребувати у дочірнього підприємства «Металіст» приватного акціонерного товариства «Атмашбуд» наказ відповідача №309 від 07.02.2022 «Про преміювання працівників ДП «Металіст» за підсумками роботи за січень 2022 року» та наказ «Про преміювання працівників ДП «Металіст» за підсумками роботи за лютий 2022 року».

Ухвалою суду від 17.11.2022 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи; клопотання позивача про витребування доказів задоволено та витребувано у дочірнього підприємства «Металіст» приватного акціонерного товариства «Атмашбуд» наказ відповідача №309 від 07.02.2022 «Про преміювання працівників ДП «Металіст» за підсумками роботи за січень 2022 року» та наказ «Про преміювання працівників ДП «Металіст» за підсумками роботи за лютий 2022 року».

20.12.2022 до суду надійшов відзив, у якому зазначено, що позов відповідач вважає необґрунтованим. Заперечення проти позову мотивовані тим, що 31.05.2022 позивача було звільнено із займаної посади а саме: заступника директора ДП «Металіст» ПрАТ «Атмашбуд», в цей же день з ним проведено повний розрахунок. Твердження ОСОБА_1 про те, що він починаючи з 01.03.2022 по 31.05.2022 працював на підприємстві ДП «Металіст» ПрАТ «Атмашбуд» не відповідають дійсності, оскільки у зв`язку з військовою агресією рф проти України та проведення на території України бойових дій, введення на території України воєнного стану на підставі Закону України «Про затвердження Указу України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», починаючи із зазначеного дня ОСОБА_1 на роботу не виходив, що підтверджується наказом №311А від 28.02.2022 про надання відпустки без збереження заробітної плати. Обов`язки директора покладено на слюсаря-сантехніка ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 на роботі. Крім того, в.о. директора ДП «Металіст» ПрАТ «Атмашбуд» ОСОБА_3 16.03.2022 видано наказ №313 про призупинення дії договору з працівниками ДП «Металіст» ПРАТ «Атмашбуд» у зв`язку з військовою агресією рф. В той же час, керівництвом ДП «Металіст» ПрАТ «Атмашбуд», починаючи з 01.03.2022 по 31.05.2022 складалися акти про невихід на роботу ОСОБА_1 . Окрім цього, твердження ОСОБА_1 про те, що він працював на підприємстві, спростовується і тим, що 07.03.2022 на вхідних дверях офісу ДП «Металіст» ПрАТ «Атмашбуд» було замінено замка, тобто у ОСОБА_1 не було ключів від офісу підприємства. Керівництвом ДП «Металіст» ПРАТ «Атмашбуд» на адресу ОСОБА_1 неодноразово направлялися листи щодо виходу його на роботу та передачі матеріальних цінностей, однак вказані листи він не забирав і вони повертались. До відзиву представник відповідача додав, серед іншого, докази, які витребовувались ухвалою суду від 17.11.2022.

12.01.2023 від ОСОБА_4 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме копій реєстрів ДП «Металіст» про перерахування заробітної плати за період з грудня 2021 року по квітень 2022 року.

25.04.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач, серед іншого, вказує, що за весь час його роботи на посаді заступника директора ДП «Металіст ПрАТ «Атмашбуд» жодних зауважень від директора ОСОБА_5 не отримував, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, натомість з вересня 2021 директор ОСОБА_5 почала проявляти до нього недоброзичливість. 14.04.2022 йому в застосунок «Viber» від директора ОСОБА_5 надійшов наказ №313 від 16.03.2022 за її підписом, «Про призупинення дії трудового договору з працівниками ДП «Металіст» ПрАТ «Атмашбуд», натомість до відзиву на позовну заяву про стягнення невиплачених коштів при звільненні долучений ідентичний за змістом наказ, проте за підписом виконуючого обов`язки підприємства ОСОБА_3 . На підставі наказу ДП «Металіст» ПрАТ «Атмашбуд" №313 від 16.03.2022 «Про призупинення дії трудового договору з працівниками ДП «Металіст» ПрАТ «Атмашбуд", керуючись Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ від 15.03.2022, у зв`язку з виїздом працівників за межі області та за межі України через військову агресію призупинено дію трудових договорів з працівниками ДП «Металіст ПрАТ «Атмашбуд» з 16.03.2022 до відновлення можливості виконувати ними роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану. Вважає, що наказ винесено безпідставно, з грубим порушенням вимог законодавства про працю. Позивач зауважує, що наказ на підставі Закону України«Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» був виданий передчасно, оскільки вказаний закон станом на 16.03.2022 не набрав чинності. Вказує, що у м. Житомирі не велись бойові дії, тому призупинення дії трудового договору є неправомірним. Позивач постійно знаходився в межах м. Житомира та знаходився на робочому місці. Наказ, яким обов`язки директора відповідача покладено на ОСОБА_3 , не містить посилання на те, що ОСОБА_1 станом на день винесення наказу 28.02.2022, та у період відпуски директора ОСОБА_5 , був відсутній на роботі. У відзиві на позовну заяву зазначено, що керівництвом ДП «Металіст» ПрАТ «Атмашбуд», починаючи з 01.03.2022 по 31.05.2022, складалися акти про невихід на роботу ОСОБА_1 . Однак, позивач не погоджується із вказаним твердженням відповідача. Так, відповідачем надано до відзиву на позовну заяву акти в кількості 65 штук, які складені в період з 01.03.2022 по 31.05.2022. Вказані акти складені та підписані третіми особами, які жодного відношення до працівників ДП «Металіст» ПрАТ «Атмашбуд» не мають. Так, акт №1 від 01.03.2022 підписаний в.о. директора ДП «Металіст» ПрАТ «Атмашбуд» ОСОБА_3 , ФОП по наданню послуг ДП «Металіст» ПрАТ «Атмашбуд» ОСОБА_6 , комплексним працівником по прибиранню прибудинкової території і під`їздів ОСОБА_7 . Акт №20 від 28.03.2022 підписано директором ДП «Металіст» ПрАТ «Атмашбуд» ОСОБА_5 , слюсарем-сантехніком ДП «Металіст» ПрАТ «Атмашбуд» ОСОБА_3 , ФОП орендар по АДРЕСА_1 ОСОБА_8 . Однак, ФОП по наданню послуг ДП «Металіст» ПрАТ «Атмашбуд» ОСОБА_6 та ФОП орендар по АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 жодного відношення до працівників ДП «Металіст» ПрАТ «Атмашбуд» не мають і в трудових відносинах з відповідачем не перебувають, а тому і не були правомочні підписувати вказані акти, отже такі акти не можуть бути прийняті до уваги судом. Також вказано, що суми заробітної плати за березень 2022 року, які були узгоджені між відповідачем (директором ОСОБА_5 ) і ПП КБ «Бізнес-аналітика» (з яким відповідач уклав договір на виконання робіт з бухгалтерського обслуговування) в розмірі 3 884,76 грн були виплачені позивачу 06.05.2022 та 13.05.2022, а в подальшому, в тому ж розмірі 16.05.2022 і 18.05.2022 виплачені ОСОБА_7 , а 31.05.2022 наказом №319 від 31.05.2022 «перераховано», вказану суму, із заробітної плати позивача (відповідно до тексту наказу №319 від 31.05.2022). Оскільки, для нарахування заробітної плати працівникам підприємства відповідач (директор ОСОБА_5 ) та працівник ПП КП «Бізнес-аналітика» неодноразово між собою узгоджують прізвища працівників підприємства та суми заробітної плати, які необхідно виплатити вказаним працівникам, а також суми відрахувань, а тому виключається помилка щодо нарахування заробітної плати не тому працівнику підприємства. Доводи відповідача, викладені у відзиві, позивач вважає безпідставними, та позов просить задовольнити у повному обсязі.

Заперечення на відповідь на відзив до суду не надійшло.

25.04.2023 позивач ОСОБА_1 подав клопотання про виклик свідків, у якому просив викликати у судове засідання свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та особи на ім`я ОСОБА_9 , та клопотання про витребування доказів.

Протокольною ухвалою суду від 05.06.2023 клопотання про виклик свідків задоволено частково та викликано свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , у задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено.

14.06.2023 представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, який встановлений ст. 223 КЗпП України.

Ухвалою суду від 14.06.2023 у задоволені клопотання про виклик свідків у частині виклику особи на ім`я ОСОБА_9 відмовлено; у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

04.08.2023 до суду надійшла заява свідка ОСОБА_8 , у якій він вказав, що у судове засідання з`явитися не може за станом здоров`я та у зв`язку з проходженням лікування у м. Києві. У заяві свідок також повідомив, що поруч з офісом ДП «Металіст» ПАТ «Атмашбуд» він орендує приміщення для підприємницької діяльності, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , в коридорі спільного користування з ДП «Металіст» ПАТ «Атмашбуд», та щоденно в приміщення, яке він орендує, заносить бухгалтерські документи. У березні 2022 року офіс ДП «Металіст» ПАТ «Атмашбуд» був зачинений, та на робочих місця керівники були відсутні. В квітні 2022 року свідок отримав платіжне доручення на оплату орендної плати за орендоване приміщення, та зателефонував до ОСОБА_1 з приводу роз`яснення сум нарахування орендної плати, на що він повідомив, що на той час перебуває за межами Житомирської області. В.о. керівника ДП «Металіст» ПАТ «Атмашбуд» ОСОБА_3 на початку березня 2022 року свідку були надані нові ключі від спільного коридору офісу, в зв`язку із заміною замків. Упродовж березня-травня 2022 року ОСОБА_1 свідок жодного разу в офісі ДП «Металіст» ПАТ «Атмашбуд» не бачив. Кожного дня свідок підписував акти про невихід на роботу ОСОБА_1 і підтверджує свій підпис в актах.

Протокольною ухвалою суду від 24.05.2024 прийнято відмову позивача від допиту свідка ОСОБА_8 .

29.11.2023 ОСОБА_1 подав клопотання про витребування доказів, у задоволенні яких протокольною ухвалою суду від 29.11.2023 відмовлено.

29.11.2023 від ОСОБА_4 надійшли клопотання про долучення доказів, які підтверджують що з 24.02.2022 він не виїжджав за межі країни, та документів зі справи №295/7059/23, також надійшли письмові пояснення.

21.03.2024 від ОСОБА_4 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме копії рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19.12.2023 у справі №295/7259/23.

21.03.2024 ОСОБА_1 подав клопотання про витребування доказів, у задоволенні якого протокольною ухвалою суду від 21.03.2024 відмовлено.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити, з підстав викладених у заявах по суті справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Допитана усудовому засіданнісвідок ОСОБА_5 вказала, що працює на посаді директора ДП «Металіст». Пояснила, що з початком війни 24.02.2022 працівники підприємства своїми силами почали готувати підвальне приміщення для евакуації людей, потрібно було готувати сховище, звільнити підвальне приміщення від непотрібних речей, проводити світло та інтернет. Свідок подзвонила до ОСОБА_1 , просила прийти на роботу, однак він повідомив, що не знаходиться в м. Житомир, а перебуває з родиною на заході країни, допомогти не може. Коштів у підприємства не було, дохід підприємства складається з квартплати, більшість орендарів виїхало. Оскільки підприємство не мало коштів для виплати заробітної плати, свідок пішла у відпустку без збереження заробітної плати, та просила так зробити всіх працівників. У щілини замків хтось засунув сірники, тому довелось змінити замки, що було зроблено приблизно 5-7 березня, після чого доступу до приміщення ОСОБА_1 не мав. Ніякої роботи він не виконував. Розрахунок з позивачем проведено у день звільнення без врахування періоду, коли було призупинено. Підприємство діяльність не зупиняло. ОСОБА_1 виїхав, про що не попередив, заяв щодо виконання обов`язків дистанційно не надходило. Особи, які підписували акти про відсутність працівника на роботі, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , були присутніми у той момент, коли фіксувалась відсутність ОСОБА_1 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 вказав, що він працює у відповідача на посаді слюсаря-сантехніка. У березні виконував обов`язки директора підприємства, проєкти наказів, які виносились по підприємству у той період, готувала ОСОБА_5 , та підписувались свідком. Акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі підписував. З лютого по травень свідок позивача не бачив. Після зміни замків ОСОБА_1 потрапити на робоче місце не міг.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 вказав, що надає відповідачу послуги електрика. У березні-травні 2022 року свідок часто приходив до підприємства, використовує там кухню та туалет, ОСОБА_1 там не бачив. В період з березня по травень 2022 підписував акти про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці, також підписував акт про зміну замків. У зазначений період працівники підприємства разом з мешканцями будинку облаштовували укриття, ОСОБА_1 участі в цих роботах не приймав.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 вказав, що у березні-травні 2022 року працював у ДП «Металіст» на посаді працівника по прибиранню прибудинкової території (двірник). Акти про відсутність позивача на роботі підписував, його на роботі не бачив. Востаннє бачив ОСОБА_12 до початку війни.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно з наказом №203/2ДК від 16.04.2018 ОСОБА_1 був призначений на посаду заступника директора Дочірнього підприємства «Металіст» Приватного акціонерного товариства «Атмашбуд» за сумісництвом з 16.04.2018, в подальшому з 19.08.2020, згідно з наказом №277 від 18.08.2020, працював на посаді заступника генерального директора, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (том 1 а.с. 5-6).

Наказом №319від 31.05.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 » останній звільнений з посади заступника директора ДП «Металіст» ПрАТ «Атмашбуд» з 31.05.2022 у зв`язку з доглядом за дитиною до досягнення нею 14-річного віку на підставі ст.38 КЗпП України. Наказано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку та зробити перерахунок зайво виплачених коштів внаслідок лічильних помилок в сумі 3884,75 грн (том 1 а.с. 7).

Між сторонами виник спір в сфері трудових правовідносин стосовно невиплати розрахункових коштів при звільненні працівника, що регулюється нормами трудового законодавства.

Щодо строку звернення до суду.

Відповідно доположень ст.233КЗпП Україниу редакції,чинній начас виникненняспірних правовідносин,працівник можезвернутися ззаявою провирішення трудовогоспору безпосередньодо районного,районного умісті,міського чиміськрайонного судув тримісячнийстрок здня,коли віндізнався абоповинен бувдізнатися пропорушення свогоправа,а усправах прозвільнення -в місячнийстрок здня врученнякопії наказу(розпорядження)про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Для зверненнявласника абоуповноваженого ниморгану досуду впитаннях стягненняз працівникаматеріальної шкоди,заподіяної підприємству,установі,організації,встановлюється строкв одинрік здня виявленнязаподіяної працівникомшкоди. Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, ч. 1 і 2 ст. 233 КЗпП Українивикладено в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116)".

Надаючи оцінку доводам дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з того, що даний спір є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Аналогічний правовий висновок викладений урішенні Верховного Суду від 06.04.2023 №260/3564/22та від 19.01.2023 у справі №460/17052/21.

Позовна заява з вимогами про стягнення заробітної плати за березень-травень 2022 року, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та грошової компенсації за невикористану відпустку подана 21.09.2022.

Разом з тим, відповідно до п. 1 прикінцевих положень КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттею 233цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначенихст. 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України.

Таким чином, строк, встановлений ст.233 КЗпП України, продовжено по 30.06.2023 включно. Право на звернення до суду із цим позовом, відповідно до положень ч.2 ст.233 КЗпП України(в редакції, чинній до 19.07.2022) не обмежене будь-яким строком, а враховуючи, що станом на час звернення позивача до суду діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, тому строк визначений ч.2 ст.233 КЗпП України в редакції, чинній з 19.07.2022 продовжено на строк дії карантину, тобто по 30.06.2023 включно, тому подавши даний позов 21.09.2022, позивач звернувся до суду у строк, встановлений ст. 233 КЗпП України.

Щодо суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 7 ст.43 Конституції Українивизначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно дост.94 Кодексу законі про працю Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й уст.1 Закону України «Про оплату праці».

Згідно зістаттею 115 Кодексу законі про працю України,статтею 24 Закону України «Про оплату праці»,заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Позивач упозові проситьстягнути звідповідача невиплаченузаробітну платуза березень-травень2022року урозмірі 30600,00грн,середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 56 834,20 грн, грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 3 884,76 грн.

Заперечуючи проти вимог позову, відповідач посилається на те, що у день звільнення з ОСОБА_1 проведено повний розрахунок, у період з 01.03.2022 по 31.05.2022 позивач на роботу не виходив, в.о. директора ДП «Металіст» ПрАТ «Атмашбуд» Бобриком І.С. 16.03.2022 видано наказ №313 про призупинення дії договору з працівниками ДП «Металіст» ПРАТ «Атмашбуд» у зв`язку з військовою агресією рф.

Так, судом встановлено, що відповідно до наказу №313 від 16.03.2022 «Про призупинення дії трудового договору з працівниками ДП «Металіст» ПрАТ «Атмашбуд", керуючись ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ від 15.03.2022, у зв`язку з виїздом працівників за межі області та за межі України через військову агресію, призупинено дію трудових договорів з працівниками ДП «Металіст ПрАТ «Атмашбуд» з 16.03.2022 до відновлення можливості виконувати ними роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану. Наказ підписаний в.о. директора ДП «Металіст» ПрАТ «Атмашбуд» Бобриком І.С. (том 1 а.с. 48).

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19.12.2023, яке набрало законної сили 30.01.2024, скасовано наказ Дочірнього підприємства «Металіст» Приватного акціонерного товариства «Атмашбуд» №313 від 16.03.2022 «Про призупинення дії трудового договору з працівниками ДП «Металіст» ПрАТ «Атмашбуд" (том 2 а.с. 118-123).

Разом з тим, відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 у період з 01.03.2022 по 31.05.2022 на робочому місці не з`являвся та посадові обов`язки не виконував.

Як вже зазначалося, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідно достатті 139 КЗпП Українипрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

У матеріалах справи наявні копії актів, які складалися кожного робочого дня у період з 01.03.2022 по 31.05.2022 про відсутність на роботі ОСОБА_1 (том 1 а.с. 54-119).

У постанові Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №695/1076/22 вказано, що відсутність працівника на роботі має бути зафіксована в акті про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акта, тому він подається у довільній письмовій формі та підписується не менш ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано факт відсутності працівника на роботі протягом робочого дня. Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез`явлення працівника на роботі.

Позивач вказує, що такі акти не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони підписувались, зокрема, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які не є працівниками підприємства.

З матеріалів справи та показів свідків судом встановлено та не заперечується сторонами, що у штаті відповідача лише п`ять працівників, а ОСОБА_6 та ОСОБА_8 є особами, які певним чином пов`язані з підприємством, оскільки ОСОБА_6 надає підприємству послуги електрика, а ОСОБА_8 орендував у відповідача приміщення (том 1 а.с. 8-9), яке знаходиться поряд з приміщенням офісу ДП «Металіст», отже ОСОБА_6 та ОСОБА_8 є особами, які могли засвідчити факт відсутності особи на робочому місці.

Зазначене у акті ОСОБА_6 підтвердив у судовому засіданні при допиті у якості свідка (том 2 а.с. 143-150), а ОСОБА_8 у письмовій заяві від 04.08.2023 (том 1 а.с. 234). Також кожен з актів підписаний двома особами, які є працівниками підприємства ОСОБА_13 , ОСОБА_7 або ОСОБА_5 .

Також 07.03.2022 ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 склали акт про те, що 07.03.2022 було проведено заміну секрету врізного замка вхідних дверей офісу директора ДП «Металіст» внаслідок втрати ключів (том 1 а.с. 44).

У судовому засіданні встановлено, що позивач працював в одному офісі з директором ДП «Металіст», та внаслідок заміни замка він не міг потрапити на робоче місце, що сторонами не заперечувалось, та позивачем не спростовано.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що у період з 01.03.2022 по 31.05.2022 ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Заявляючи вимогу про стягнення заробітної плати за період з 01.03.2022 по 31.05.2022, позивач не надав до суду жодних доказів того, що у зазначений період він працював, зокрема, що між ним та роботодавцем було погоджено роботу у дистанційному режимі, відсутні докази того, що ОСОБА_1 у зазначений період виконував посадові обов`язки та на їх виконання проводив певні роботи.

Отже те, що у період з 01.03.2022 по 31.05.2022 ОСОБА_1 працював у відповідача, позивачем не доведено, натомість відповідачем спростовано.

Оскільки заробітна плата є винагородою працівнику за виконану роботу, а позивачем не доведено, що він у спірний період він працював, отже підстави для стягнення заробітної плати відсутні.

Відповідно до ст.47 КЗпП, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно дост. 116 КЗпП, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За правилами ст. 117 КЗпП, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, передбаченийст. 117 КЗпП Україниобов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум.

За змістом ч. 1ст.і 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться у ч. 1ст. 83 КЗпП України.

Заявляючи вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач посилається на те, при звільненні йому не було виплачено заробітну плату за березень-травень 2022 року у сумі 30600,00 грн та компенсацію за невикористану відпустку у сумі 3884,76 грн.

Щодо відсутності підстав для виплати заробітної плати, оскільки позивач не довів, що у спірний період він працював та виконував посадові обов`язки, судом зазначено вище.

Щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку у сумі 3884,76 грн, суд зазначає наступне.

За змістом довідки ПП «Консалтингова компанія «Бізнес-аналітика» №5 від 13.05.2022, ОСОБА_1 було зайво виплачено кошти внаслідок рахункової помилки в сумі 3884,76 грн (том 1 а.с. 52).

Відповідно до наказу №319від 31.05.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 », наказано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку та зробити перерахунок зайво виплачених коштів внаслідок лічильних посилок в сумі 3884,75 грн (том 1 а.с. 7).

Згідно з довідкою про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за 2022 рік, у травні 2022 року було нараховано компенсацію у розмірі 18599,48 грн, та після відрахування податків, обов`язкових платежів та зайво виплачених коштів у сумі 3884,76 грн, сума до виплати становила 10087,82 грн (том 1 а.с. 51).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).

Нормами п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

З матеріалів справи вбачається, що кошти у сумі 3884,76 грн були зайво виплачені ОСОБА_1 внаслідок рахункової помилки, отже така сума є безпідставно набутим майном.

ОСОБА_1 у відповіді на відзив вказує, що ця сума була виплачена йому як заробітна плата за березень 2022 року, однак судом встановлено, що у березні 2022 року позивач не працював, отже підстави для нарахування та виплати йому заробітної плати були відсутні.

Доказів того, що зайво виплачені кошти внаслідок рахункової помилки в сумі 3884,76 грн ОСОБА_1 повернув відповідачу, матеріали справи не містять, отже відрахування такої суми із суми компенсації, яка була виплачена позивачу при звільненні, суд вбачає правомірним, тому підстави для її стягнення з відповідача відсутні.

На підставі наведеного, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що при звільненні ОСОБА_14 з ним не було проведено повного розрахунку, тому вимога позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставною.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що дії відповідача суперечать вимогам чинного законодавства, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

За таких підстав, судові витрати, згідно зі ст. 141 ЦПК України,покладаються на позивача, з урахуванням відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст. 47, 116, 117, КЗпП України, ст. 12, 13, 76, 77, 82, 83, 89, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Металіст» приватного акціонерного товариства «Атмашбуд» про стягнення коштів, не виплачених при звільненні відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Дочірнє підприємство «Металіст» приватного акціонерного товариства «Атмашбуд» (м. Житомир, вул. Лесі Українки, 52, код ЄДРПОУ 31888692).

Суддя Воробйова Т.А.

Повне рішення складено 31.05.2024.