Рішення

від 20.05.2024 по справі 354/1220/23

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/1220/23

Провадження по справі № 2/354/144/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

представника позивача адвоката Лейбюка В.П.

представника відповідача адвоката Мищишин І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу Питлюка Василя Івановича про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 25.08.2023 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу Питлюка В.І. про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.10.2020 року, за реєстром №1002. В обґрунтуванняпозовних вимогзазначив,що 22.10.2020року міжним тавідповідачем бувукладений договіркупівлі-продажуземельної ділянки площею 0,1553 га із кадастровим номером 2611091500:01:001:0010, що знаходиться за адресою: уч. Паленина с. Микуличин, посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. та зареєстрований у реєстрі за №1002. Відповідно до умов договору він відчужив зазначену земельну ділянку за ціною 21742,00 грн., виходячи із вартості вказаної у звіті про експертну грошову оцінку оцінювача ОСОБА_3 від 17.10.2020 року. Вказаний договір укладений ним під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах через іпотечний кредит банку, а тому він погодився на продаж ділянки за заниженою ціною, що була значно нижчою від її ринкової ціни на момент укладення правочину. Перед укладенням договору у серпні 2020 року він захворів на важку смертельну хворобу коронавірус із двостороннім запаленням легень. Отримавши гроші від відчуження спірної ділянки він почав лікування, на яке витратив значні кошти, а також частково розрахувався із банком за отриманий у 2007 році споживчий кредит у розмірі 100000 грн. та оплачував судові витрати по кредитних спорах. Маючи зазначені борги по кредиту перед банком, які він вимушений був терміново оплатити, а також через понесені значні витрати на лікування він змушений був підписати оскаржуваний договір на вкрай невигідних для себе умовах, про що був добре обізнаний та чим скористався відповідач з вигодою для себе. Водночас ринкова вартість аналогічних земельних ділянкою у с. Микуличин на момент укладення договору купівлі-продажу становила близько 1500 доларів США за 0,01 га. Після укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу він неодноразово звертався до відповідача зі вимогою доплатити вартість земельної ділянки, виходячи із її ринкової ціни, станом на дату продажу, а також при укладенні договору відповідач пообіцяв спільно користуватись дорогою до іншої ділянки позивача. Пізніше відповідач обіцяв доплатити кошти за договором, однак на даний час на вимоги про спільне користування дорогою та доплату коштів відмовляє. Із урахуванням вищенаведеного, відповідно до положень ст.233 ЦК України просить визнати оскаржуваний договір купівлі-продажу земельної ділянки не дійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30.08.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.10.2023 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про застосування заходів забезпечення позову.

15.11.2023 року від відповідача надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що правовідносини між сторонами розпочались у 2014 році, з того моменту, коли позивач продав відповідачу першу земельну ділянку площею 0,06 га, що підтверджується повідомленням про початок будівельних робіт, копією будівельного паспорту, копіями розписок ОСОБА_1 про отримання коштів. На вказаній ділянці відповідач розпочав будівельні роботи, а позивач надавав послуги з будівництва, за що отримував винагороду, що підтверджується копіями грошових переказів та власноруч складеними позивачем актами про виконані земельні роботи. У 2019 році позивач запропонував відповідачу придбати у нього ще дві земельні ділянки загальною площею 0,15 га і між ними була погоджена ціна продажу, а також ОСОБА_1 неодноразово отримував кошти в рахунок оплати, що підтверджується відповідними розписками. У подальшому 22.10.2020 року був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки. У договорі зазначено, що його підписання свідчить про те, що розрахунки за земельну ділянку здійснені повністю і про відсутність претензій по оплаті з боку продавця. Сторони засвідчили, що укладення вказаного договору відповідає їх внутрішній волі, а волевиявлення є вільним та усвідомленим, умови договору зрозумілі та відповідають реальній домовленості сторін. Умови договору спростовують твердження позивача про те, що покупець мав доплатити вартість земельної ділянки у подальшому, а також відповідач не був повідомлений про те, що земельна ділянка відчужується для погашення заборгованості по кредитах. Відповідач зазначає, що кошти за вказану ділянку позивач отримував поетапно з 2019 року, а на корона вірусну хворобу захворів у листопаді 2020 року, вже після укладення договору. При цьому довідка про перебування на амбулаторному лікуванні у серпні 2020 року за відсутності результатів аналізів та історії хвороби не може слугувати належним доказом. Також позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що станом на 2020 рік він сплачував банківські кредити, що могло спровокувати втрату житла чи інші тяжкі наслідки для нього. Наведені позивачем доводи не є належним підтвердженням того, що договір купівлі-продажу вчинений на невигідних умовах за ціною, значно нижчою від ринкової. Виходячи зі змісту ст.ст. 215, 233, 638, 655 ЦК України визнання правочину недійсним на підставі ст.233 ЦК України пов`язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин. При цьому продаж нерухомого майна за ціною, яка є нижчою ніж нормативна грошова оцінка земельної ділянки, не є порушенням вимог цивільного законодавства і не може бути самостійною підставою для визнання договору недійсним, оскільки в силу приписів ч.1 ст.632 ЦК України ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін, а відповідно до положень ст.3 ЦК України свобода договору включає в себе можливість сторін визначати умови договору на власний розсуд. В силу ст.12 ЦК України особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Якщо законом встановлені праві наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом. Із урахуванням вищенаведеного просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

30.11.2023 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що надані до відзиву докази відповідача про будівельну діяльність в с. Микуличин не мають жодного відношення до предмета спору. Тяжкими обставинами для позивача в момент вчинення оскаржуваного правочину є його коронавірусна хвороба із значними витратами на лікування та загроза втрати іпотечного житла і земельної ділянки для обслуговування цього житла, а також реально очікувані грошові витрати за кредитними спорами із АТ «Укрсоцбанк», правонаступниками якого є АТ «Альфа банк» та АТ «Сенс банк». Особливо позивач переживав в момент вчинення оскаржуваного правочину через фактично смертельну на той час хворобу, якою захворів під час пандемії та об`активно вбачав загрозу своєму життю, а для лікування потрібні були значні кошти, що підтверджується долученими квитанціями на придбання ліків. Окрім цього на момент укладення оскаржуваного договору у суді розглядалися дві справи по кредитних спорах ОСОБА_1 із банком, а саме: №354/918/19 за позовом АТ «Альфа-Банк» про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 72747,89 грн. рішення у якій ухвалене у березні 2021 року та №354/162/19 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-банк» про визнання договору іпотеки припиненим, розгляд якої завершено у березні 2021 року. У зв`язку із цим позивач реально переживав за можливу втрату свого іпотечного житлового будинку та земельної ділянки. оскільки у запереченні до цього позову банк вимагав стягнення заборгованості у розмірі 142748,89 грн.

Ухвалою суду від 09.01.2024 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду від 11.04.2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, поновлено пропущений позивачем процесуальний строк та долучено до матеріалів справи надані докази-Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та відповідь ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 03.04.2024 року.

Протокольною ухвалою суду від 20.05.2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, поновлено пропущений відповідачем процесуальний строк та долучено до матеріалів справи наданий доказ- розписку ОСОБА_1 від 05.09.2021 року.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі. Вказав, що оспорюваний договір був укладений ним на вкрай невигідних умовах, оскільки через коронавірусну хворобу та наявність спору із банком, який загрожував втратою іпотечного майна, йому потрібні були кошти. Відповідач знав реальну вартість земельної ділянки, але скористався його важким становищем, вони домовились, що ОСОБА_2 його виручить коштами, а потім доплатить вартість ділянки у сумі 5000 доларів США протягом року, але через довірливі відносини із відповідачем він не взяв відповідної розписки. На той час ціни на аналогічну нерухомість у с. Микуличин становили від 1000 до 2000 доларів США за 0,01 га. Оцінку земельної ділянки замовляв ОСОБА_2 , але так як власником був він, то у замовленні вказано його прізвище. Він бачив, що в експертному звіті вказана занижена вартість ділянки, але змушений був погодитись на вказані умови, бо на нього чинили тиск кредитори. Зазначив, що у 2014 році він продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,07 га за ціною 10000 доларів США. У 2020 році відповідач заплатив йому за земельну ділянку площею 0,15 га лише 25000 грн., відповідно до умов договору. Грошових коштів у сумі 12000 доларів США він від відповідача не отримував, а спірну ділянку змушений був продати на вигідних для ОСОБА_2 умовах, оскільки інших покупців не було, через те, що вказана ділянка знаходиться між двома іншими ділянками відповідача. На спірній ділянці жодні будівельні роботи відповідачем не ведуться, а також не відповідають дійсності твердження про те, що він працював у ОСОБА_2 на будові та отримував за це винагороду, оскільки він тільки допомагав йому, а кошти у розмірі 25000 грн., про які вказує представник відповідача, ОСОБА_2 передав йому для придбання будівельних матеріалів, однак потім пред`явив вимогу про їх повернення і він ці кошти повернув. Зазначив, що на даний час він погодився би на укладення договору купівлі-продажу спірної ділянки, але за ринковою ціною.

Представник позивача адвокат Лейбюк В.П. у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити із мотивів, наведених у позові та відповіді на відзив. Вказав, що позивач уклав оскаржуваний договір купівлі-продажу земельної ділянки на вкрай невигідних для себе умовах під впливом важної обставини, через захворювання на коронавірусну хворобу та наявність судових спорів про стягнення заборгованості за кредитними договорами. ОСОБА_1 розумів, що підписує договір на невигідних для себе умовах, однак сподівався на добросовісність відповідача, який обіцяв доплатити вартість ділянки. Наведені у позові обставини в силу вимог ст..233 ЦК України дають підстави для визнання оскаржуваного договору недійсним.

Представник відповідача адвокат Мищишин І.Я. у судовому засіданні позов не визнала та просила у його задоволенні відмовити, з мотивів наведених у відзиві на позов. Вказала, що правовідносини між сторонами виникли у 2014 році, коли позивач продав відповідачу належну йому земельну ділянку площею 0,07 га, на якій ОСОБА_2 розпочав будівництво, і ОСОБА_1 надавав йому послуги з виконання будівельних робіт. У 2019 році позивач запропонував відповідачу придбати у нього земельну ділянку площею 0,06 га. Сторони погодили ціну продажу і ОСОБА_1 отримав в рахунок оплати за вказану ділянку кошти у сумі 6500 доларів США, що підтверджується долученими розписками, але переоформлення цієї ділянки не відбулось. У 2020 році позивач запропонував відповідачу докупити третю ділянку, після чого 22.10.2020 року між ними був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1553 га, із урахуванням раніше оплаченої ділянки прощею 0,06 га. У вказаному договорі зазначено, що розрахунки за відчужену ділянку проведені у повному обсязі, претензії відсутні. Дружина позивача окремою заявою надала згоду на продаж спірної ділянки. Будь-які посилання на те, що відповідач зобов`язаний доплатити кошти в рахунок вартості земельної ділянки в оскаржуваному договорі відсутні. Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження доводів позивача про укладення оскаржуваного договору під впливом важкої обставини та на вкрай невигідних умовах. Надана позивачем довідка про перебування на лікуванні у серпні 2020 року не може слугувати належним доказом за відсутності результатів ПЛР-тесту та історії хвороби. Окрім цього у матеріалах справи відсутні докази, що у 2020 році позивач сплачував кошти на кредитом та мав заборгованість, що могло призвести до тяжких наслідків. ОСОБА_1 працював у ОСОБА_2 виконробом на будові та отримував відповідну плату, що підтверджується долученими розписками, а тому його доводи про перебування у важкому фінансовому становищі не відповідають дійсності. Конфлікт між сторонами виник у 2021 році, оскільки позивач позичив у відповідач кошти у сумі 25000 грн., які не повертав і ОСОБА_2 звернувся із заявою у поліцію. Також відповідач ще у 2019 році сплатив позивачу в рахунок оплати за придбану ділянку 6000 доларів США, а перед підписанням оскаржуваного договору доплатив ще 6000 доларів США, і позивач підписанням договору засвідчив отримання повної оплати та відсутність претензій. Окрім цього, з моменту укладення оскаржуваного договору ОСОБА_2 збудовано на спірній ділянці 4 капітальні споруди.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу Питлюк В.І. у судове засідання не з`явився, направив до суду заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати у його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 22.10.2020 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І., зареєстрований у реєстрі за №1002. Відповідно до умов якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 прийняв у власність земельну ділянку площею 0,1553 га, кадастровий номер 2611091500:01:001:0010, цільове призначення-для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка), що розташована за адресою: с. микуличин уч. Паленина. Вказана земельна ділянка належить продавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого державним реєстратором реєстраційної служби Яремчанського міського управління юстиції Шелюжаком В.Я. 29.08.2014 року, індексний номер:26186539. Право власності на земельну ділянку зареєстроване за продавцем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.08.2014 року за реєстраційним номером 442199226110, номер запису про право власності 6835196.

Відповідно до п.п.3,4 вказаного договору продаж земельної ділянки вчинено за ціною 21742,00 грн., що відповідно до Звіту про експертну грошову оцінку оцінювача ОСОБА_3 від 17.10.2020 року, відповідає ринковій вартості зазначеної ділянки. Грошові кошти покупець сплатив продавцю до укладення цього договору. На час підписання договору сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків. Підписання цього договору продавцем буде свідчити про те, що розрахунки за земельну ділянку здійснені повністю і про відсутність претензій по оплаті до покупця з боку продавця.

У пункті 4 договору зазначено, що відповідно до відомостей, викладених у Звіті про експертну грошову оцінку від 17.10.2020 року, виконаному оцінюваченим ОСОБА_3 ринкова вартість відчужуваної земельної ділянки становить 21742,00 грн.

Підписанням зазначеного договору продавець серед іншого засвідчив, що: щодо земельної ділянки відсутні судові спори; незастережних недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням зазначеного у цьому договорі майна не має; від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення; до укладення цього договору земельна ділянка іншим особам не відчужена; договір не укладається під впливом тяжкої для продавця обставини; на земельній ділянці будь-які будівлі відсутні; на день укладення договору відсутні: заборони на продаж або інше відчуження певним особам протягом установленого строку, заборони на передачу в оренду(суборенду) земельної ділянки, право на переважну купівлю у разі її продажу; земельна ділянка під забороною(арештом) та в іпотеці не перебуває. Факт відсутності заборони відчуження даної ділянки перевірено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно(п.5 договору).

Сторони правочину також підтвердили, що у тексті зазначеного договору зафіксовані всі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу земельної ділянки, їх волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обмовлені у ньому; будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображенні у його тексті, не мають правового значення, а дружина продавця окремою заявою надала згоду на укладення цього договору(п.п.6,9 договору).

У пункті 13 договору зазначено, що правові наслідки приховування реальної вартості земельної ділянки, зміст статей 90,125,125,131, 132, 140, 158,210,211 ЗК України, ст.ст.229-231, 233-235, 657 ЦК України, ст.65 СК України, ст.ст.167, 172, ПК України та ст.27 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом сторонам роз`яснені.

Із отриманих судом матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення зазначеного договору купівлі-продажу вбачається, що оцінку земельної ділянки виконано експертом оцінювачем ТОВ «Оціночна фірма «Форватор» ОСОБА_3 17.10.2020 року на замовлення ОСОБА_1 на підставі договору ED201017-33.

Як вбачається із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №229188703 від 22.10.2020 року, приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. 22.10.2020 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1553 га, кадастровий номер 2611091500:01:001:0010, рішення про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень, індексний номер:54712523 від 22.10.2020 року, номер запису про право власності: 38787033.

Із долученої копії кредитного договору вбачається, що 06.07.2007 року між позивачем та АКБ CH «Укрсоцбанк» був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 42-32/350 відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 100000,00 грн. зі сплатою 16,0% річних з кінцевим терміном повернення заборгованості до 03.07.2022 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором, ОСОБА_1 (Іпотекодавець) та АКБ СР «Укрсоцбанк»(Іпотекодержатель) 06.07.2007 року уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Фрісом П. Л., відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку банку земельну ділянку площею 0,1434 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 2611091501120030058, що розташована в Івано-Франківській області, с. Микуличин, Яремчанської міської ради, участок Велика Голиця та належить іпотекодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 848671 та квартиру загальною площею 74,0 кв. м, житловою площею 51,1 кв. м, за адресою: Івано-Франківська область, с. Микуличин, Яремчанської міської ради, участок Велика Голиця, що належить іпотекодавцю на підставі договору дарування, посвідченого 11 липня 2006 року державним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Мотрук Н. Д., зареєстрованого Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 19 липня 2006 року за № 1032171.

10.11.2017 року головним державним виконавцем Яремчанського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області Гуменюком В.В. було відкрите виконавче провадження №55133412 з примусового виконання виконавчого листа №2/354/182/14, виданого Яремчанським міським судом 24.04.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором №42-32/350 від 06.07.2007 року у розмірі 69824,71 грн. та 698,25 грн. судових витрат.

Листом за вих. №04.3-02/96-633 від 08.02.2019 року АТ «Укрсоцбанк» повідомило ОСОБА_1 , що не може задовольнити звернення щодо здійснення державної реєстрації припинення іпотеки та зняття заборони, оскільки за кредитним договором №42-32/350 від 06.07.2007 року станом на 08.09.2019 року обліковується прострочена заборгованість.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 04.03.2021 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 19.01.2022 року, у справі №354/162/19 задоволено позов ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», яке є правонаступником АТ «Укрсоцбанк», та визнано припиненим договір іпотеки від 06.07.2007 року, укладений між АКБ СР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Фрісом П. Л. за реєстровим номером 0062. Вирішено виключити з Державного реєстру іпотек запис №5261614 від 06.07.2007 року про реєстрацію іпотеки нерухомого майна: земельної ділянки площею 0,1434 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, з кадастровим номером 2611091501120030058, за адресою: с. Микуличин, уч. Велика Голиця, та квартири, за адресою ОСОБА_4 , уч. Велика Голиця, вчинений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Фрісом П. Л. на підставі договору іпотеки від 06.07.2007 року, реєстровим номером 0062. Вирішено виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи від 06.07.2007 року №5261537 та №5261571 про накладення заборони на відчуження зазначеної земельної ділянки та квартири.

Вказаним рішенням встановлено, що рішенням Яремчанського міського суду від 21.08.2014 року у справі № 354/274/14-ц з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором від 06.07.2007 року №42-32/350 у сумі 69824,71 грн. На виконання зазначеного рішення 21.04.2016 року був виданий виконавчий лист № 354/274/14-ц, провадження № 2/354/182/14, який пред`явлено банком до виконання 10.11.2017 року. 21.09.2018 року головним державним виконавцем Яремчанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Гуменюком В.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 55133412 з примусового виконання виконавчого листа № 2/354/182/14, виданого Яремчанським міським судом 21.04.2016 року, у зв`язку з повною сплатою боргу.

02.11.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Безруким О.В. відкрито виконавче провадження №67354080 з примусового виконання виконавчого листа №354/918/19, виданого Яремчанським міським судом 08.07.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь АТ «Альфа-Банк» три відсотки річних за період з 21.10.2016 року по 14.09.2018 року у розмірі 3453,20 грн. та інфляційних втрат за період з 21.10.2016 року по 14.09.2018 року у розмірі 13628,67 грн.

Відповідно до довідки Микуличинської сільської амбулаторії загальної практики сімейної медицини №307 від 20.06.2023 року ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні у ОСОБА_5 з 10.08.2020 року по 28.08.2020 року з діагнозом: коронавірусна хвороба COVID-19(ПЛР від 12.08.2020 року №8877 «виявлено») не госпітальна пневмонія, двобічна полісегментарна, середньо-важка форма.

Згідно результатів аналізу №80491 від 11.11.2020 року ДУ «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України», результатів лабораторних досліджень ТзОВ «АСТРА-ДІАПЛЮС» від 15.12.2020 року, комп`ютерної томограми ТОВ «Мевіз» від 12.11.2020 року у ОСОБА_1 виявлено РНК вірусу SARS CoV-2.

Випискою із медичної карти амбулаторного хворого КНП Яремчанський центр первинної медико-санітарної допомоги» Яремчанської міської ради №770 від 23.11.2020 року підтверджується, що у період з 09.11.2020 року по 23.11.2020 року ОСОБА_1 , проходив амбулаторне лікування з приводу захворювання на двобічну полісегментарну пневмонію, гостре респіраторне захворювання COV-19.

З долучених позивачем чеків на придбання медикаментів вбачається, що 12.11.2020 року у аптеці ТЗОВ «Подорожник Станіслав» придбано ліки та медичні препарати на суму 1941,29 грн.(чек №48290), 14.11.2020 року на суму 10,60 грн.(чек №48394); згідно чеку №7330 від 12.11.2020 року придбано ліки на суму 600,00 грн.; згідно чеку №7397 від 12.11.2020 року на суму 1151,41 грн.; згідно чеку № 7553 від 17.11.2020 року на суму 493,90 грн.; 14.11.2020 року у аптеці №25 «Яремчанська» придбано ліки на суму 1209,64 грн.(чек №107251).

Відповідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок сформованого 07.02.2024 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 2611091500:01:001:0010 становить 311750,77 грн.

Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області у відповідь на адвокатський запит представника позивача листом від 03.04.2024 року за вих.№29-9-0.10-1805/0/2-24 повідомило, що у 2023 році ТОВ «Про ЗЕМ» розроблено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах частини території Яремчанської міської територіальної громади(с. Микуличин), яка затверджена рішенням Яремчанської міської ради від 14.07.2023 року №525-43/2023 та введена в дію 01.01.2024 року. Відповідно технічна документація з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів Яремчанської міської ради яка виконана державним інститутом проектування міст «Дніпромісто» та затверджена рішенням Яремчанської міської ради від 14.06.2001 року №169-3/2001 втратила чинність, відтак надати інформацію про нормативну грошову оцінку за 2020 рік не є можливим. Згідно п.п.24 п.13 Інформаційної картки адміністративної послуги «Видача витягу із технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок», затвердженої наказом ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 06.12.2023 року №109, підставою відмови у наданні адміністративної послуги є звернення заявника щодо надання витягу з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за минулі роки. Відділом №4 управління адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області на заяву адвоката Лейбюка В.П. від 25.03.2024 року №ЗВ-99347033420245 щодо надання витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки із кадастровим номером 26110912500:01:001:0010 сформовано повідомлення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру від 27.03.2024 року №РВУ-2600045992024, оскільки у відомостях ДЗК наявна невідповідність між категорією земель та кодом виду цільового призначення земельної ділянки.

Із долучених відповідачем копій розписок від 30.08.2014 року, 01.09.2014 року, 03.09.2014 року вбачається, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 2140 доларів США в рахунок плати за землю.

Із копії договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 10.07.2019 року, вбачається, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 аванс у сумі 1500 доларів США у додаток до раніше сплаченої суми у розмірі 3000 доларів США в рахунок оплати вартості земельної ділянки площею 0,06 га, залишок оплати за яку у розмірі 1500 доларів США покупець зобов`язався доплатити після передачі земельної ділянки.

Із долученого відповідачем переліку земельних робіт з 18 по 25.03.2019 року, вбачається, що він не містить підписів замовника та виконавця робіт, а також місця знаходження об"єкту будівництва.

24.09.2014 року Відділом містобудування, архітектури та будівництва Яремчанської міської ради ОСОБА_2 був виданий будівельний паспорт за реєстром №167-14/01/1569 на забудову земельної ділянки у с. Микуличин на уч. Паленина.

03.10.2024 року Інспекцією ДАБК в Івано-Франківській області зареєстровано подане ОСОБА_2 повідомлення про початок виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

22.04.2021 року Управлінням ДАБІ в Івано-Франківській області за №ІФ №051210421560 зареєстровано подане ОСОБА_2 повідомлення про початок виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку та господарської будівлі за адресою АДРЕСА_1 на підставі будівельного паспорта №82-20/01/2261, виданого виконавчим комітетом Яремчанської міської ради 10.06.2020 року на земельній ділянці площею 0,07 га із кадастровим номером 2611091500:016001:0009, яка належить забудівнику на підставі договору дарування від 10.09.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Могилевич Л.В. за реєстровим №2438.

Із копії розписки від 05.09.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 взяв в борг у ОСОБА_2 25000,00 грн.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами суд встановив наступне.

За положеннями ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положень ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно доч.1ст.632ЦК Україниціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 1 ст.638 ЦК передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення(ч.3 ст.640 ЦК України).

Згідно зі ст.655ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно дост.657ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Статтею 203ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі №643/17966/14-ц зазначено, що стаття 204ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Частинами першою, третьою ст.215ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 і 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Тлумачення ст.ст.215-216ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Відповідно до ст.233ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Правочин, про визнання якого недійсним заявлені вимоги з підстав, передбачених ст. 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Підставами визнання правочину недійсним за ст.233ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Тобто для визнання правочину недійсним на підставі ч.1 ст.233ЦК України необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в ч. 1 ст.233ЦК України сполучника «і», за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов. Встановлена ст.233ЦК України підстава недійсності правочину є сукупністю цих двох елементів; відсутність хоча б одного з них є ознакою знаходження відповідних правовідносин за межами сфери регулювання ч.1 ст.233 ЦК України.

Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює.

Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину, та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на вкрай невигідних для себе умовах.

Необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з передбачених вище підстав, є доведення нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин.

Невигідні умови безпосередньо мають бути пов`язані з обставинами вчинення правочину. Тобто, внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість вирішити ту проблему (усунути тяжку обставину), яка змусила її це зробити.

Умови правочину повинні бути не просто невигідними, а вкрай невигідними. Тобто такі умови мають бути явно кабальними для особи.

Для доведення вкрай невигідних умов вчинення правочину особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Таким чином, визнання правочину недійсним на підставі приписів ст.233ЦК України пов`язане з доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин.

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі №712/4728/16-ц, від 07.11.2018 року у справі №216/6077/14-ц, від 05.05.2020 року у справі №462/3280/17, від 12.03.2021 року у справі №295/17488/15-ц, від 29.03.2021 року у справі №369/13272/18-ц, від 10.08.2021 року у справі №754/16129/17, від 23.11.2022 року у справі №522/6715/16, що свідчить про усталену судову практику щодо вирішення питання застосування правового механізму, передбаченого статтею 233 ЦК України.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог послався на те, що перед укладенням оспорюваного правочину він захворів на важку смертельну вірусну хворобу коронавірус COVID-19 у зв`язку із чим він потребував значних коштів на лікування, а також у нього була наявна заборгованість за кредитним договором, забезпеченим іпотекою житла, а відтак він уклав зазначений договір під впливом тяжкої обставини та на вкрай невігидних умовах для себе, по значно заниженій ціні.

Разом з тим, позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження зазначених доводів.

Так оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений між сторонами у справі 22.10.2020 року.

Із наданих суду копій медичних документів вбачається, що ОСОБА_1 дійсно у 2020 році двічі лікувався від захворювання на коронавірусну інфекцію COVID-19, однак вперше він проходив курс лікування від зазначеної хвороби у період з 10.08.2020 року по 28.08.2020 року, тобто ще до укладення оспорюваного правочину і лікування проходило амбулаторно, а вдруге позивач проходив курс лікування у період з 09.11.2020 року по 23.11.2020 року, тобто вже після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Суд зазначає, що надані позивачем аптечні чеки на придбання медикаментів не можуть бути взяті до уваги у якості належних доказів на підтвердження понесених ним витрат на лікування, оскільки не містять даних щодо особи платника.

При цьому позивачем не надано суду доказів, зокрема лікарських рецептів, довідок, виписок з історії хвороби, які б містили перелік призначених ОСОБА_1 у ході лікування від коронавірусної хвороби медичних препаратів та підтвердження того, що частину зазначених медикаментів останній змушений був купувати за власний кошт.

Окремо слід звернути увагу на те, що усі зазначені чеки датовані листопадом 2020 року, а будь-яких доказів щодо перебування позивача у важких фінансових обставинах у зв`язку із понесеними витратами на лікування станом на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.10.2020 року матеріали справи не містять.

Твердження позивача про наявність у нього станом на жовтень 2020 року значних боргів за кредитним договором також не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, оскільки рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 04.03.2021 року у справі №354/162/19 підтверджується, що виконавче провадження № 55133412 з примусового виконання виконавчого листа № 2/354/182/14, виданого Яремчанським міським судом 21.04.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №42-32/350 від 06.07.2007 року у сумі 69824,71 грн. закінчено ще 21.09.2018 року у зв`язку із повною сплатою боргу. Після чого у 2019 році позивач звернувся до суду із позовом до банку про припинення договору іпотеки.

Вищезазначене також спростовує наведені у позові доводи позивача про те, що коштами отриманими від продажу спірної земельної ділянки, він частково розрахувався із банком за отриманий у 2007 році споживчий кредит.

Як встановлено судом, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №354/918/19, виданого Яремчанським міським судом Івано-Франківської області 08.07.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь АТ «Альфа-Банк» три відсотки річних за період з 21.10.2016 року по 14.09.2018 року у розмірі 3453,20 грн. та інфляційних втрат за період з 21.10.2016 року по 14.09.2018 року у розмірі 13628,67 грн. було відкрите лише 02.11.2021 року.

При цьому сам факт перебування у провадженні суду зазначеного спору на момент укладення оспорюваного договору не може бути достатньою та належною підставою для твердження про те, що позивач змушений був укласти вказаний договір на невигідних для себе умовах.

Також позивачем не надано жодних доказів того, що відповідач був обізнаний про наявність у нього будь-яких боргових зобов`язань чи витрат на лікування та скористався зазначеними обставинами із вигодою для себе. А з наданих відповідачем розписок, факт достовірності яких позивачем не спростовано, підтверджується, що у період з 2014 по 2019 рік між позивачем та відповідачем проводились розрахунки у доларах США, на підставі досягнутих домовленостей про купівлю-продаж земельних ділянок, що також спростовує посилання позивача на те, що станом на 2020 рік він перебував у важкому фінансовому становищі.

Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження вартості спірної земельної ділянки на момент укладення договору купівлі-продажу від 22.10.2020 року, а надана позивачем нормативна грошова оцінка сформована станом на 01.01.2024 року.

При цьому, виходячи із положень ст.ст.3, 628, 632 ЦК України, ціна у договорі купівлі-продажу встановлюється за домовленістю сторін, а чинне цивільне законодавство не містить положень щодо заборони продажу земельних ділянок за ціною, нижчою від їх нормативної грошової оцінки.

Як встановлено судом, вартість майна на день правочину була визначена на підставі Звіту про експертну грошову оцінку від 17.10.2020 року, виконаного на замовлення позивача, відповідно до якого зазначена вартість відповідає ринковій ціні ділянки, про що вказано в оспорюваному договорі купівлі-продажу.

З аналізу договору купівлі-продажу від 22.10.2020 року слідує, що сторонами погоджені всі істотні умови, сторони підтверджують відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, їх волевиявлення є вільним і відповідає внутрішній волі, також стверджують, що умови договору відповідають реальній домовленості і договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення. Продавець також засвідчив, що договір не укладається під впливом тяжкої для нього обставини, а грошові кошти сплачені до укладення цього договору і на час його підписання сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків.

У пункті 13 договору вказано, що правові наслідки приховування реальної вартості земельної ділянки, а також наслідки укладеного правочину, в тому числі зміст статті 233 ЦК України нотаріусом сторонам роз`яснені та зрозумілі.

Позивачем також не підтверджено факту існування між ним та відповідачем будь-яких домовленостей щодо проведення додаткового розрахунку за спірну ділянку у майбутньому та не надано будь-яких доказів звернення до ОСОБА_2 після укладення оспорюваного договору із вимогою сплатити решту коштів у рахунок вартості придбаної ділянки площею 0,1553 га, а вказаний позов надійшов до суду лише у серпні 2023 року, тобто майже через три роки після укладення оспорюваного правочину.

Суд не приймає до уваги в якості належного доказу долучену представником відповідача розписку про позику коштів від 05.09.2021 року, оскільки вона не стосується предмету даного позову, а також перелік земельних робіт з 18 по 25.03.2019 року, який не містить підписів замовника та виконавця робіт, а також місця знаходження об"єкту будівництва.

Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою ст.76ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ч.ч. 1- 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.78 ЦПК України).

У частині першій ст.89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Із урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що надані позивачем на обґрунтування своїх вимог докази у їх сукупності, із врахуванням презумпції правомірності правочину, не доводять, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 22.10.2020 укладено ним під впливом тяжких обставин, за відсутності яких даний правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах та на вкрай невигідних для нього умовах, а його волевиявлення не відповідало внутрішній волі.

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу Питлюк В.І. про визнання недійсним договору купівлі-пролажу земельної ділянки від 22.10.2020 року, за реєстром №1002 слід відмовити за безпідставністю.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України у зв`язку із відмовою у позові понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі наведеного, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу Питлюка Василя Івановича про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання як ВПО: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа: приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу Питлюк Василь Іванович, місце знаходження: 78501, вул. Ст. Бандери, 8/1 м. Яремче Надвірнянський район Івано-Франківська область.

Повне судове рішення складено 30 травня 2024 року.

Головуючий суддя: Т.Л. Ваврійчук