Ухвала

від 22.05.2024 по справі 307/3036/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

22 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 307/3036/19

Провадження № 61-2188ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Крата В. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури (далі - скаржник)

на додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 січня 2024 року

за заявою ОСОБА_1 (далі - заявниця) про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (далі - позивач) до заявниці, ОСОБА_2 (далі - відповідачка) про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки та

в с т а н о в и в:

1. У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив стягнути із заявниці та відповідачки 343 441,99 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за використання земельної ділянки з 1 жовтня 2016 року до 30 квітня 2019 року включно.

2. 28 вересня 2022 року Тячівський районний суд Закарпатської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. Мотивував так: заявниця та відповідачка з 6 квітня 2016 року до 14 травня 2019 року включно були співвласницями фруктосховища; позивач вважав, що з моменту виникнення у них права власності на вказане нерухоме майно площею 8 261,3 кв. м виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на земельну ділянку із кадастровим номером 2124455300:04:001:0440 площею 2,1022 га та з цільовим призначенням для розміщення й експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної й іншої промисловості; однак позивач не надав докази того, кому належала ця ділянка до її реєстрації за ним 23 квітня 2019 року, а також докази того, що заявниця та відповідачка у 2016 - 2019 роках користувалися тією ділянкою; відсутні будь-які докази того, що заявниця та відповідачка набули майно (земельну ділянку) без достатніх правових підстав, а також те, які доходи вони отримали чи могли отримати від цього майна.

3. 11 грудня 2023 року Закарпатський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції скасував, а провадження у справі закрив. Мотивував тим, що заявлені вимоги треба розглядати за правилами господарського, а не цивільного судочинства.

4. 11 січня 2024 року Закарпатський апеляційний суд прийняв додаткову постанову, згідно з якою стягнув із Тячівської окружної прокуратури в особі Закарпатської обласної прокуратури на користь заявниці 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції. Мотивував наявністю підстав для часткового задоволення відповідної заяви, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

5. 9 лютого 2024 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить, зокрема, скасувати додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 січня 2024 року та відмовити у задоволенні заяви.

6. 5 березня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали. Скаржник мав: вказати дату отримання копії постанови суду апеляційної інстанції та надати докази на підтвердження цього, якщо такі докази у нього є; подати до суду копії усіх доданих до касаційної скарги матеріалів, які він не надав раніше, відповідно до кількості учасників справи.

7. 15 березня 2024 року скаржник подав до Верховного Суду заяву, згідно з якою усунув недоліки касаційної скарги. Обгрунтував останню так:

- суд апеляційної інстанції застосував приписи статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року у справі № 522/4956/17 (провадження № 61-4497св22), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 308/9100/19 (провадження № 61-6095св20), не застосував припис частини п`ятої статті 142 ЦПК України та не врахував відповідні висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18 (провадження № 14-443цс19), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 грудня 2022 року у справі № 344/13838/21 (провадження № 61-9786св22), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 (провадження № 61-10254св20), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2023 року у справі № 947/28028/19 (провадження № 61-12455св22);

- Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача, та звертала увагу, що сам по собі факт закриття провадження у справі не означає наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачеві (див. постанову від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18 (провадження № 14-443цс19), а також ухвали від 7 липня 2020 року у справі № 906/961/17 (провадження № 12-121гс19) і від 8 липня 2020 року у справі № 810/3711/18 (провадження № 11-865апп19));

- закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції. Тому немає підстав для покладення на позивача на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України витрат відповідача на професійну правничу допомогу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18 (провадження № 14-443цс19));

- для стягнення на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК Україниздійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, він має довести, які саме необґрунтовані дії вчинив позивач під час розгляду справи, у чому вони полягали, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та заявив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи мав недобросовісний позивач на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини, і чим це підтверджується (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 грудня 2022 року у справі № 344/13838/21 (провадження № 61-9786св22));

- суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові не зазначив, що прокурор або Буштинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області діяли необґрунтовано та/або зловживали процесуальними правами. Це виключає можливість стягнення витрат на професійну правничу допомогу у разі закриття провадження у справі.

8. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

9. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Скаржник подав касаційну скаргу у передбачений законом строк (повне судове рішення складене 11 січня 2024 року) та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження.

10. Скаржник просить зупинити виконання додаткової постанови Закарпатського апеляційного суду від 11 січня 2024 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін та запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі. Обґрунтував так: спірне питання стосується стягнення коштів; прокуратура отримує фінансування з Державного бюджету України, а його можна використовувати лише на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями. Колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскарженої додаткової постанови слід відмовити.

10.1. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії (абзац другий частини восьмої статті 394 ЦПК України).

10.2. Суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала (частини перша та друга статті 436 ЦПК України).

10.3. За змістом наведених приписів у клопотанні про зупинення виконання або дії оскарженого судового рішення має бути обґрунтування необхідності такого зупинення. Проте скаржник таке обґрунтування не навів. Тому у задоволенні клопотання слід відмовити. Ця відмова не позбавляє скаржника можливості ще раз звернутися до суду з аналогічним клопотанням за належного обґрунтування (наявністю виданого виконавчого листа, відкритого виконавчого провадження, неплатоспроможності стягувача, внаслідок якої буде ускладненим поворот виконання, тощо).

Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 січня 2024 року у провадженні за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом заступника керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки.

2. Витребувати із Тячівського районного суду Закарпатської області цивільну справу № 307/3036/19.

3. Відмовити у задоволенні клопотання заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури про зупинення виконання додаткової постанови Закарпатського апеляційного суду від 11 січня 2024 року.

4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков В. І. Крат