Постанова

від 23.05.2024 по справі 990/75/24

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 990/75/24

Провадження № 11-57сап24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Кривенди О. В.,

суддів Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М.,Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

розглянула у порядку письмового провадження скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 15 лютого 2024 року № 452/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 січня 2024 року № 42/2дп/15-24, і

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

1. 26 березня 2024 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від15 лютого 2024 року № 452/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 січня 2024 року № 42/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Бериславського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 (відряджена до Саратського районного суду Одеської області)» (далі - Спірне рішення).

2. Цим рішенням ВРП погодилася з висновками її Другої Дисциплінарної палати, згідно з якими в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), а саме: незазначення внаслідок недбалості у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення внаслідок грубої недбалості суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

3. ОСОБА_1 вважає рішення ВРП та її Другої Дисциплінарної палати протиправними, необґрунтованими і такими, що не містять посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, якими відповідач обґрунтував викладені в оскаржуваному рішенні висновки.

4. Просить скасувати Спірне рішення.

5. Прохання мотивує доводами, аналогічними тим, що висловлені в скарзі до ВРП, за наслідками розгляду якої прийняте Спірне рішення.

6. Зокрема, на думку скаржниці, в її діях відсутній склад дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, проте ВРП залишила поза увагою її доводи щодо відсутності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності та не навела у своєму рішенні достатніх мотивів у частині відхилення її аргументів. ВРП, погодившись з висновками своєї Другої Дисциплінарної палати, порушила принцип презумпції невинуватості, не врахувала строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та вдалася до оцінки рішень суду. Також вважає, що застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців суперечить принципу пропорційності.

7. Посилається скаржниця також на те, що при постановленні 15 червня 2018 року за результатами розгляду клопотання про арешт майна нею ( ОСОБА_1 ) як слідчим суддею досліджено матеріали клопотання, з яких вбачалася наявність обґрунтованої підозри, що підтверджувалося, зокрема: договором купівлі-продажу від 10 жовтня 2017 року (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Зерноком Агроюг» з ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 ; рішенням загальних зборів ТОВ «Зерноком Агроюг» від 10 жовтня 2017 року про прийняття до складу засновників товариства ОСОБА_3 ; довідкою ГУ Держгеокадастру у Херсонській області зі звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподілення їх за власниками земель від 08 грудня 2017 року, у якій зазначено, що ТОВ «Зерноком Агроюг» на території Ольгівської сільської ради станом на 01 грудня 2017 року згідно з договором оренди використовує земельну ділянку загальною площею 120,8759 га, у тому числі ріллі 120,8759 га; актом № 3 витрат насіння і садивного матеріалу за жовтень 2017 року, складеним ТОВ «Зерноком Агроюг», згідно з яким цим товариством було засіяно озиму пшеницю.

8. Також зазначає, що ТОВ «Зерноком Херсон Агро» 30 січня 2018 року звернулося до голови Бериславської районної державної адміністрації (далі - Бериславська РДА) з клопотанням про розірвання з 31 січня 2018 року договору оренди та передачу в суборенду ТОВ «Зерноком Агроюг» на умовах, визначених договором оренди землі, укладеного між Бериславською РДА та ТОВ «Зерноком Херсон Агро», зареєстрованому у Державному реєстрі прав на нерухоме майно від 08 листопада 2016 року № 17503534 у зв`язку з реорганізацією підприємства. 05 березня 2018 року Бериславська РДА винесла розпорядження № 97, яким задовольнила лист ТОВ «Зерноком Херсон Агро» від 30 січня 2018 року про надання згоди на припинення договору оренди землі шляхом розірвання. До 06 лютого 2018 року директором ТОВ «Зернгоком Агроюг» був ОСОБА_2 .

9. Посилається скаржниця також на те, що згідно з договором оренди земельної ділянки від 25 квітня 2018 року Бериславська РДА надала в оренду ТОВ «Зерноком Агроюг» земельні ділянки № 1 (кадастровий номер 652068500:03:001:0112) площею 60,6124 га та № 2 (кадастровий номер 652068500:03:001:0113) площею 60,2635 га (далі - земельні ділянки № 1 та № 2 відповідно)в контурі № 15 для ведення товарного сільського господарського виробництва із земель резервного фонду (невитребувані паї) Ольгівської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

10. Також зазначила, що ТОВ «Зерноком Херсон Агро» стверджувало, що ними засіяно спірні земельні ділянки ярою пшеницею, тоді як клопотання слідчого заявлено щодо накладення арешту на зерно озимої пшениці.

11. Отже, як зазначає скаржниця, вона як слідчий суддя вважала, що у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України), у цьому кримінальному провадженні існує обґрунтована підозра у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення директором ТОВ «Зерноком Херсон Агро» ОСОБА_2 , який є колишнім директором ТОВ «Зерноком Агроюг».

12. Посилається скаржниця також і на те, що з огляду на досліджені в судовому засіданні документи, зокрема акт, складений 12 червня 2018 року робочою групою відділу агропромислового розвитку (далі - АПР) Бериславської РДА, було проведено обстеження посівів сільськогосподарської культури на земельних ділянках № 1 та № 2 і виявлено, що посів проведено єдиним масивом, при візуальному огляді встановлено, що рослини однорідні за висотою, розвитком, строком дозрівання, та зроблено висновок, що на цьому полі посів має ознаки озимої пшениці. Відповідно до висновку Інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук України стан посіву на вказаних земельних ділянках однозначно має вигляд осінньої сівби, тобто озимої пшениці. А тому вона вважала, що ТОВ «Зерноком Агроюг», маючи земельні ділянки в оренді загальною площею 120,8759 га, засіяло їх озимою пшеницею, тобто є власником посівів.

13. Щодо накладення арешту на дві земельні ділянки № 1 та № 2 загальною площею 120,8759 га скаржниця зазначила, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 25 квітня 2018 року Бериславська РДА надала в оренду ТОВ «Зерноком Агроюг» земельні ділянки № 1 та № 2. Саме ці дві земельні ділянки визначені речовим доказом, а тому арешт накладено на дві земельні ділянки.

14. Щодо ненадання в ухвалі від 15 червня 2018 року оцінки ухвалі слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області від 06 червня 2018 року у справі № 647/1364/18 ОСОБА_1 зазначила, що в цій ухвалі зазначено про доступ до посівів пшениці ярої, в межах іншого кримінального провадження № 12018230090000473 від 19 травня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 190 КК України, згідно з якою ТОВ «Зерноком Херсон Агро» є володільцем, а не власником ярої пшениці, що також підтверджує факт відсутності права власності у ТОВ «Зерноком Херсон Агро» на посів озимої пшениці, на яку накладено арешт та яка є об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною першою статті 190 КК України.

15. Йдеться у скарзі й про те, що ухвала від 15 червня 2018 року належним чином мотивована. Під час розгляду клопотання вона (суддя ОСОБА_1) не мала на меті вчинити будь-які незаконні дії або такі дії, які суперечили б нормам КПК України, моральним принципам чи нормам етики, а також дії, які могли бути наслідком недбалого ставлення до розгляду цієї конкретної справи.

16. Що стосується факту незбереження арештованого майна та стягнення з Державного бюджету України у справі № 923/1009/20 на користь ТОВ «Зерноком Херсон Агро» 2 105 074,30 грн шкоди, то зазначене не є наслідком винесеної слідчим суддею ухвали про накладення арешту на майно, як зазначає ВРП. Факт незбереження речового доказу в ході досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні є наслідком неналежного ставлення до збереження майна особи, якій передано таке майно на відповідальне збереження, та правоохоронного органу.

17. Визнання судом апеляційної інстанції її позиції помилковою свідчить про допущення судової помилки, проте не вказує на наявність у її діях умислу або грубої (очевидної) недбалості, а отже і на наявність складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

18. Крім того, скаржниця посилається на те, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження. Проте із часу винесення ухвали суду 15 червня 2018 року про накладення арешту на речовий доказ до моменту притягнення до дисциплінарної відповідальності 10 січня 2024 року минуло 2036 днів. Відповідно до наданих нею ВРП матеріалів у вказаний період вона 267 днів перебувала у відпустці, у стані тимчасової непрацездатності не перебувала. Отже, з моменту вчинення дисциплінарного проступку до моменту прийняття Другою Дисциплінарною палатою ВРП рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності минуло 1769 днів, що більше за тривалість трьох років (1096 днів). Також зазначає, що строк розгляду дисциплінарної справи не був продовжений з дня її відкриття, що свідчить про порушення строків розгляду.

19. Просить скасувати рішення ВРП від15 лютого 2024 року № 452/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 січня 2024 року № 42/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Бериславського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 (відряджена до Саратського районного суду Одеської області)».

Позиція ВРП

20. У відзиві на скаргу ВРП зазначає про відсутність підстав, передбачених статтею 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ), за яких рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути скасоване. Оскаржуване рішення в достатній мірі відповідає критерію обґрунтованості. ВРП правильно кваліфікувала дії судді ОСОБА_1 , а доводи скаржниці про відсутність підстав притягнення її до відповідальності є безпідставними та не заслуговують на увагу.

21. Посилається на те, що доводи скаржниці щодо порушення її прав під час прийняття Спірного рішення є необґрунтованими, оскільки ВРП діяла в межах повноважень, вчинила всі дії для об`єктивного встановлення всіх обставин справи та жодним чином не порушила норми Закону № 1798-VІІІ.

22. Зазначає, що під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна суддя ОСОБА_1 не вчинила дій щодо перевірки його на відповідність вимогам статті 171 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), у тому числі відображення в ньому документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном. Суддя не звернула увагу на те, що матеріали, які долучив орган досудового розслідування до клопотання, не містять жодного доказу того, що ТОВ «Зерноком Агроюг» є власником засіяного зерна на земельних ділянках № 1 і № 2, та на те, що слідчий не надав документів, які б підтверджували оброблення земельних ділянок, сплату земельного податку цим товариством.

23. Також зазначає, що суддя ОСОБА_1 наклала арешт на посіви та врожай 2018 року сільськогосподарської культури (озимої пшениці) на земельних ділянках № 1 та № 2, не взявши до уваги, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 25 квітня 2018 року, укладеного між Бериславською РДА та ТОВ «Зерноком Агроюг», в оренду цьому товариству передано лише земельну ділянку № 1. Суддя також не звернула уваги на те, що з долученого до клопотання акта № 3 витрат насіння і садивного матеріалу за жовтень 2017 року, яке використало ТОВ «Зерноком Агроюг», не вбачається, що зерно озимої пшениці було засіяно саме на земельній ділянці № 1.

24. Слідчий суддя ОСОБА_1, накладаючи арешт на майно, зазначене в ухвалі від 15 червня 2018 року у справі № 647/1518/18, не врахувала, що орган досудового розслідування, у розумінні статті 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, зокрема щодо необхідності збереження речового доказу. Слідчий суддя також не звернула уваги на те, що у своєму клопотанні орган досудового розслідування не надав оцінки правовим підставам арешту майна, достатності доказів необхідності збереження речового доказу (врожаю 2018 року з посівів сільськогосподарської культури озимої пшениці), наслідкам арешту майна для інших осіб. Водночас слідчий суддя ОСОБА_1 не оцінила належним чином відповідно до статті 94 КПК України надані органом досудового розслідування докази з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення рішення.

25. Про зазначені порушення вимог процесуального законодавства вказав і Апеляційний суд Херсонської області в ухвалі від 23 червня 2018 року.

26. Крім того, зі змісту клопотання про арешт майна від 14 червня 2018 року вбачається, що між ТОВ «Зерноком Херсон Агро» та ТОВ «Зерноком Агроюг» існує господарський спір про право власності на посіви озимої пшениці на земельних ділянках № 1 та № 2.

27. Посилається ВРП також і на те, що до вказаного клопотання орган досудового розслідування долучив ухвалу слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області Кириленко М. О. від 06 червня 2018 року у справі № 647/1364/18, якою надано дозвіл представнику ТОВ «Зерноком Херсон Агро» на тимчасовий доступ до посіву пшениці ярої, що розташована на земельних ділянках № 1 та № 2, скіс, вилучення та подальше передання посівів пшениці на відповідальне зберігання на склади ТОВ «Зерноком Херсон Агро». Строк дії вказаної ухвали встановлений до 05 липня 2018 року.

28. Проте слідчий суддя ОСОБА_1 у постановленій 15 червня 2018 року ухвалі жодної оцінки обставинам, зазначеним в ухвалі від 06 червня 2018 року, не надала. Порушивши вимоги статті 372 КПК України, не навела мотивів, чому не взяла до уваги ухвалу слідчого судді від 06 червня 2018 року.

29. Посилається ВРП і на те, що для стороннього обізнаного спостерігача зрозуміло, що не може бути одночасно постановлено два взаємовиключних судових рішення суду одного й того самого рівня про надання дозволу суб`єктам господарювання, які перебувають у конфлікті, для збору вражаю пшениці і щодо якого між цими суб`єктами існує спір.

30. Крім цього, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30 червня 2021 року у справі № 923/1009/20, яку постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2023 року залишено без змін, з Державного бюджету України на користь ТОВ «Зерноком Херсон Агро» стягнуто 2 105 074,30 грн шкоди, завданої внаслідок втрати вилученого у цього товариства в межах кримінального провадження № 12018230090000569 майна - 252 710 кг урожаю пшениці, на який ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 15 червня 2018 року у справі № 647/1518/18 накладено арешт.

31. З огляду на порушення суддею ОСОБА_1 очевидних і зрозумілих за змістом вимог процесуального закону допущені суддею порушення не мають характеру простої суддівської помилки, а свідчать про неналежне ставлення до службових обов`язків та охоплюються складом дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ(незазначення внаслідок недбалості в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення внаслідок грубої недбалості суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

32. Ураховуючи зазначене, Спірне рішення містить посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

33. Зазначає, що доводи судді про те, що факт незбереження під час досудового розслідування у кримінальному провадженні речового доказу (зерна озимої пшениці) не є наслідком постановлення нею ухвали про накладення арешту на речові докази, а є наслідком неналежного ставлення до збереження майна особою, якій передано таке майно на відповідальне зберігання, не заслуговують на увагу, оскільки цими доводами, з урахуванням зазначених вище обставин, не спростовано відсутність у її діях складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

34. Посилається також на те, що оскільки суддя ОСОБА_1 вчинила дисциплінарний проступок 15 червня 2018 року, а 07 квітня 2020 року щодо неї розпочато дисциплінарне провадження, строк притягнення цієї судді до дисциплінарної відповідальності не сплив.

35. ВРП просить залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а Спірне рішення - без змін.

Рух скарги

36. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 21 березня 2024 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 15 лютого 2024 року № 452/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 10 січня 2024 року № 42/2дп/15-24.

37. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 28 березня 2024 року відкрила провадженняза скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 15 лютого 2024 року № 452/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 січня 2024 року № 42/2дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

38. Ухвалою від 29 квітня 2024 року суддя Великої Палати Верховного Суду призначив справу за цією скаргою до розгляду в порядку письмового провадження.

Встановлені обставини справи

39. ОСОБА_1 . Указом Президента України від 04 серпня 2003 року № 802/2003 призначена строком на п`ять років на посаду судді Бериславського районного суду Херсонської області. Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2009 року № 1406-VI обрана суддею Бериславського районного суду Херсонської області безстроково. Рішенням Голови Верховного Суду від 06 червня 2022 року № 197/0/149-22 відряджена до Саратського районного суду Одеської області для здійснення правосуддя з 07 червня 2022 року.

40. До ВРП 07 квітня 2020 року (вхідний № 295/0/13-20) надійшла дисциплінарна скарга ТОВ «Зерноком Херсон Агро» в особі адвоката Стельниковича О. І. на дії судді Бериславського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 під час розгляду справи № 647/1518/18 (провадження № І-кс/647/311/2018, № 1-кс/647/315/2018).

41. У дисциплінарній скарзі зазначено, що слідчий суддя ОСОБА_1 15 червня 2018 року у справі № 647/1518/18 (провадження № І-кс/647/311/2018) постановила ухвалу, якою задовольнила клопотання начальника СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області ОСОБА_4 про накладення арешту на посіви та врожай 2018 року сільськогосподарської культури озимої пшениці.

42. На переконання скаржника, суддя ОСОБА_1 істотно порушила норми процесуального права під час здійснення правосуддя в указаній справі, що призвело до порушення прав ТОВ «Зерноком Херсон Агро» та настання істотних негативних наслідків, які полягають у тому, що, зібравши врожай пшениці, ТОВ «Зерноком Агроюг» на підставі зазначеної ухвали відвезло його в невідомому напрямку, оскільки у цій ухвалі суддя ОСОБА_1 не зазначила конкретної адреси зберігання зібраного врожаю і орган досудового розслідування втратив речовий доказ у кримінальному провадженні.

43. У дисциплінарній скарзі також вказано, що ТОВ «Зерноком Херсон Агро», не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді ОСОБА_1, звернулося до Бериславського районного суду Херсонської області з клопотанням про скасування арешту майна. Ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 від 19 червня 2018 року в задоволенні цього клопотання відмовлено (справа № 647/1518/18, провадження № 1-кс/647/315/2018).

44. Скаржник також вказав, що судді ОСОБА_1 було достеменно відомо про наявність ухвали іншого слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області від 06 червня 2018 року, якою ТОВ «Зерноком Херсон Агро» надано дозвіл на вилучення, збирання врожаю пшениці та подальше його передання на зберігання цьому товариству (справа № 647/1364/18), та про наявність ухвали Господарського суду Херсонської області від 19 червня 2018 року, якою заборонено будь-яким юридичним особам, підприємцям та особам, за винятком ТОВ «Зерноком Херсон Агро», вчиняти будь-які дії щодо оброблення та збирання врожаю 2018 року пшениці ярої, засіяної на земельній ділянці загальною площею 120,8759 га, що розташована за адресою: Херсонська область, Бериславський район, Ольгівська сільська рада (справа № 923/558/18). Водночас суддя ОСОБА_1 постановила ухвалу про арешт цього самого зерна і надала дозвіл ТОВ «Зерноком Агроюг» його скосити та зберігати в себе.

45. Крім того, скаржник зазначив, що слідчий суддя ОСОБА_1 не звернула уваги на те, що ні ТОВ «Зерноком Агроюг», ні начальник СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області Хомич О. В. не надали доказів того, що вказане товариство є власником цих посівів і врожаю. До суду не було надано документів на підтвердження того, що ТОВ «Зерноком Агроюг» є орендарем земельної ділянки і що саме цьому товариству належить право на посіви та врожай. Також не було доведено, що ТОВ «Зерноком Агроюг» здійснювало витрати, зокрема, на придбання садивного матеріалу. Судді ОСОБА_1 було відомо, що згідно із частиною першою статті 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором, тому оскарження постановленої нею ухвали не зможе завадити рейдерам за участю ТОВ «Зерноком Агроюг» заволодіти майном ТОВ «Зерноком Херсон Агро» на суму 1 351 998 гривень. Під час розгляду справи представник ТОВ «Зерноком Херсон Агро» також надав слідчому судді ОСОБА_1 документи, які підтверджували, що законним орендарем земельної ділянки із 2016 року і до сьогодні (день написання дисциплінарної скарги) є саме ТОВ «Зерноком Херсон Агро».

46. З огляду на викладене скаржник просив притягнути суддю Бериславського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

47. Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 08 лютого 2021 року № 260/2дп/15-21 стосовно судді Бериславського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 відкрито дисциплінарну справу у зв`язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (незазначення в судовому рішенні, а саме в ухвалі від 15 червня 2018 року у справі № 647/1518/18, мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні вказаного судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

48. Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 10 січня 2024 року № 42/2дп/15-24 суддю Бериславського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 (відряджена до Саратського районного суду Одеської області) притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ,та застосовано дисциплінарне стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Короткий зміст рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП

49. За результатами розгляду дисциплінарної скарги щодо судді ОСОБА_1 Друга Дисциплінарна палата ВРП встановила таке.

50. З копій матеріалів справи № 647/1518/18 (провадження № І-кс/647/311/2018) убачається, що до Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області надійшла заява директора ТОВ «Зерноком Агроюг» ОСОБА_5 про намагання директора ТОВ «Зерноком Херсон Агро» ОСОБА_2 заволодіти в шахрайський спосіб посівами та врожаєм озимої пшениці, що належить ТОВ «Зерноком Агроюг».

51. За таким фактом 08 червня 2018 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12018230090000569 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною першою статті 190 КК України.

52. 13 червня 2018 року начальник СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області ОСОБА_4 в рамках зазначеного кримінального провадження звернувся до Бериславського районного суду Херсонської області з клопотанням, погодженим із прокурором, про накладення арешту на посіви та врожай 2018 року сільськогосподарської культури озимої пшениці на земельній ділянці № 1 та земельній ділянці № 2, що розташовані в контурі № 15 у межах території Ольгівської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

53. Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що згідно з показаннями потерпілого ОСОБА_5 з 06 лютого 2018 року він обіймає посаду директора ТОВ «Зерноком Агроюг», власником якого є ОСОБА_6 . До 06 лютого 2018 року на посаді директора вказаного товариства перебував ОСОБА_7 .

54. З 25 квітня 2018 року в оренді ТОВ «Зерноком Агроюг» перебуває земельна ділянка орієнтовною площею 60 га, що розташована в контурі № НОМЕР_1 на території Ольгівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, кадастровий номер 6520683500:03:001:0112 (земельна ділянка № НОМЕР_2 ), яка була засіяна озимою пшеницею тоді, коли директором вказаного товариства був ОСОБА_7 . Зважаючи на те, що вказане товариство обробляло зазначені посіви озимої пшениці, вони мали намір зібрати врожай.

55. 07 червня 2018 року через мережу «Інтернет» стало відомо, що існує рішення Бериславського районного суду Херсонської області, яким задоволено клопотання ТОВ «Зерноком Херсон Агро» та надано можливість зібрати цьому товариству вказаний урожай та зберігати його у своїх складських приміщеннях.

56. Отже, на думку ОСОБА_5 , ТОВ «Зерноком Херсон Агро» в особі директора ОСОБА_8 за допомогою підроблених офіційних документів щодо посіву на вказаній земельній ділянці пшениці намагалось у шахрайський спосіб заволодіти посівом та врожаєм пшениці, що належать ТОВ «Зерноком Агроюг».

57. Згідно з показаннями свідка ОСОБА_9 на прохання ОСОБА_8 - власника та директора ТОВ «Зерноком Агроюг», він допомагав йому з березня 2017 року в організації польових робіт. До його обов`язків належало також очищення зерна, протравлення, посів тощо. Посів проводили за допомогою транспортних засобів, що належали ТОВ «Зерноком Агроюг».

58. 10 жовтня 2017 року з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на користь ОСОБА_12 укладено договори купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «Зерноком Агроюг». Цього ж дня на загальних зборах ТОВ «Зерноком Агроюг» ухвалило рішення про прийняття до складу засновників ОСОБА_12 .

59. Згідно з актом № 3 витрат насіння і садивного матеріалу за жовтень 2017 року ТОВ «Зерноком Агроюг» було посаджено озиму пшеницю на земельній ділянці площею 120 га.

60. За умовами договору оренди земельної ділянки від 25 квітня 2018 року Бериславська РДА надала в оренду ТОВ «Зерноком Агроюг» земельну ділянку загальною площею 60,6124 га, зокрема «ріллі - 60,6124 га із них: кадастровий номер 6520685500:03:001:0112 в контурі № 15 ділянка № 1, 2; для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду (невитребувані паї) Ольгівської сільської ради, Бериславського району, Херсонської області».

61. Згідно з актом обстеження сільськогосподарських культур від 12 червня 2017 року робоча група АПР Бериславської РДА провела обстеження посівів сільськогосподарської культури в контурі № НОМЕР_1 на території Ольгівської сільської ради земельних ділянок № 1 та № 2 загальною площею 120,8759 га. За результатами такого обстеження встановлено, що на вказаних земельних ділянках проведено посів єдиним масивом, а під час візуального огляду виявлено, що рослини є однорідними за висотою, розвитком та строком дозрівання. Робоча група зробила висновок, що посів на цих земельних ділянках має ознаки озимої пшениці.

62. Постановою начальника СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області ОСОБА_4 від 12 червня 2018 року вказані посіви озимої пшениці визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018230090000569.

63. За таких обставин, оскільки, на думку органу досудового розслідування, існували передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для арешту вказаного вище майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, їх цілісності, а також недопущення їх знищення й відчуження начальник СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області ОСОБА_4 звернувся до Бериславського районного суду Херсонської області з клопотанням про накладення арешту на зазначене майно.

64. Це клопотання відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 15 червня 2018 року передано для розгляду судді Бериславського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 .

65. Ухвалою слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 від 15 червня 2018 року у справі № 647/1518/18 клопотання начальника СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно задоволено.

66. Цією ухвалою накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 12018230090000569, а саме на посіви та врожай 2018 року сільськогосподарської культури - озимої пшениці, що розташовані на земельних ділянках № 1 та № 2, шляхом заборони права відчуження, розпорядження та користування, зокрема заборони будь-яким фізичним особам, юридичним особам, фізичним особам - підприємцям псування, знищення, перетворення, косіння посівів та збирання врожаю. Посіви та врожай озимої пшениці на зазначених земельних ділянках передано на зберігання ТОВ «Зерноком Агроюг», а також доручено цьому товариству здійснити збір вказаного врожаю пшениці.

67. Задовольняючи клопотання про накладення арешту на зазначене вище майно, слідчий суддя ОСОБА_1, дослідивши долучені до клопотання матеріали, урахувавши наявність підстав, передбачених статтею 170 КПК України для накладення арешту на майно, з метою забезпечення кримінального провадження шляхом збереження речових доказів, попередження (унеможливлення) вчинення неправомірних дій із відчуження, дійшла висновку про задоволення клопотання слідчого, оскільки вони є предметом кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частиною першою статті 190 КК України.

68. Не погодившись із вказаною ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 від 15 червня 2018 року, представник ТОВ «Зерноком Херсон Агро» звернувся до Бериславського районного суду Херсонської області із клопотанням про скасування зазначеного арешту майна [справа № 617/1518/18 (провадження № І-кс/647/315/2018)].

69. Ухвалою слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 від 19 червня 2018 року в задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

70. Крім цього, директор ТОВ «Зерноком Херсон Агро» ОСОБА_7 , захисник Радінович В. І. звернулися до Апеляційного суду Херсонської області з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 від 15 червня 2018 року про накладення арешту на майно. В апеляційній скарзі особи, які її подали, серед іншого, звернули увагу на те, що 05 грудня 2017 року на автостоянці біля магазину «Європорт» вчинено крадіжку печатки ТОВ «Зерноком Херсон Агро», на підставі якої виготовлено підроблений офіційний документ, який використаний для розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, яку відповідно до договору оренди з 03 листопада 2016 року орендує ТОВ «Зерноком Херсон Агро».

71. За фактом викрадення печатки цього товариства 06 грудня 2017 року внесено відомості до ЄРДР за № 12018230020004501 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України.

72. 14 грудня 2017 року з метою уникнення шахрайських дій із викраденою печаткою ТОВ «Зерноком Херсон Агро» виготовило нову печатку.

73. Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 23 червня 2018 року скасовано ухвалу слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 від 15 червня 2018 року про накладення арешту на майно, постановлено нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання про арешт майна відмовлено.

74. Постановляючи вказану ухвалу, Апеляційний суд Херсонської області зазначив, що під час вирішення питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України повинен урахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

75. Відповідні дані мають міститися й у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

76. Однак зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий, який виніс клопотання про арешт майна, не дотримали.

77. Суд апеляційної інстанції зазначив, що, посилаючись у клопотанні на те, що директор ТОВ «Зерноком Херсон Агро» Олег Єрмоленко, використовуючи ухвалу Бериславського районного суду Херсонської області від 06 червня 2018 року, намагається у шахрайський спосіб заволодіти посівом та врожаєм озимої пшениці, що належить ТОВ «Зерноком Агроюг», слідчий та прокурор повинні були зібрати та надати слідчому судді достатні на цьому етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

78. Крім того, Апеляційний суд Херсонської області встановив, що слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог статті 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, у свою чергу, всупереч вимогам статті 94 КПК України, належним чином не оцінив цих доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

79. Зокрема, матеріали, додані до клопотання, не містять доказів того, що ТОВ «Зерноком Агроюг» є власником засіяного зерна на земельних ділянках № 1 та № 2, що саме це товариство обробляло вказані земельні ділянки і сплачувало земельний податок.

80. Слідчий суддя ОСОБА_1 не перевірила належним чином, чи постановляв Бериславський районний суд Херсонської області, в якому вона працює, ухвалу від 06 червня 2018 року у справі № 647/1364/18, якою задоволено клопотання представника ТОВ «Зерноком Херсон Агро», надано дозвіл представнику цього товариства Радіновичу В. І. на тимчасовий доступ до посіву пшениці ярої, що розташований на зазначених вище земельних ділянках, із залученням до такої процесуальної дії уповноваженої особи Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області, вилученням та скосом за рахунок ТОВ «Зерноком Херсон Агро», оглядом та подальшою передачею посівів пшениці на відповідальне зберігання на складі ТОВ «Зерноком Херсон Агро», що розташований за адресою: Херсонська область, Білозерський район, село Інгулець, вулиця Гагаріна, 2-А, до прийняття рішення у справі.

81. Суд апеляційної інстанції зазначив, що слідчий і прокурор не довели, що стосовно ТОВ «Зерноком Херсон Агро» існує обґрунтована підозра щодо вчинення його особами кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Також матеріали провадження не містять даних про те, що майбутнє зерно відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України, а слідчий у клопотанні про арешт майна не мотивував необхідності арешту врожаю та його кількості.

82. За вказаних обставин Апеляційний суд Херсонської області дійшов висновку про однобічність і необ`єктивність розгляду клопотання слідчого, а тому скасував ухвалу слідчого судді від 15 червня 2018 року про арешт майна як незаконну та необґрунтовану.

83. У поясненнях щодо доводів, викладених у дисциплінарній скарзі, суддя Бериславського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 зазначила, що, враховуючи наявні у матеріалах справи № 617/1518/18 докази, а також те, що майно може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження за частиною третьою статті 15, частиною першою статті 190 КК України, вона 15 червня 2018 року в цій справі постановила ухвалу про задоволення клопотання про арешт майна.

84. Суддя ОСОБА_1 вказала, що згідно з пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (тобто є речовим доказом).

85. Оскільки постановою слідчого від 12 червня 2018 року зазначені посіви сільськогосподарської культури пшениці озимої визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018230090000569, суддя з метою збереження речового доказу як об`єкта посягання у цьому кримінальному провадженні наклала арешт на вказане майно. Суддя також звернула увагу на те, що ТОВ «Зерноком Херсон Агро» не надало жодного доказу, що на день розгляду клопотання спірна земельна ділянка перебувала в його користуванні та посів зерна пшениці озимої проводився за рахунок цього товариства.

86. Суддя ОСОБА_1 зазначила, що клопотання про арешт майна розглянуто у присутності прокурора та слідчого, який звернувся з клопотанням, у встановлений КПК України строк. Під час його розгляду досліджено надані стороною на підставі статті 94 КПК України докази, відповідно до яких суд за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має попередньо визначеної сили. Копію ухвали слідчого судді негайно вручено учасникам розгляду клопотання та заінтересованим особам, про що свідчать розписки, що містяться в матеріалах справи.

87. Крім цього, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», згідно з якою усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, постановлену 15 червня 2018 року ухвалу своєчасно надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень.

88. На думку судді ОСОБА_1, істотного порушення норм процесуального права та умисного правопорушення під час здійснення правосуддя допущено не було.

89. За вказаних вище обставин суддя ОСОБА_1 вважає, що як слідчий суддя вчинила дії, які охоплюються процесуальними обов`язками під час розгляду клопотання про арешт. Крім того, злочинного наміру або навмисного порушення закону під час розгляду клопотання допущено не було.

90. Зважаючи на ці обставини, на переконання Другої Дисциплінарної палати ВРП, суддя ОСОБА_1 у справі № 647/1518/18 розглянула клопотання начальника СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області Хомича О. В. про накладення арешту на майно з порушенням норм процесуального права і не виконала обов`язку справедливо та безсторонньо розглядати й вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, а постановлена суддею 15 червня 2018 року ухвала у цій справі призвела до негативних наслідків - втрати врожаю 2018 року з посівів сільськогосподарської культури пшениці, власником якого є ТОВ «Зерноком Херсон Агро», а також стягнення з Державного бюджету України 2 105 074,30 грн шкоди.

91. Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про те, що в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, та застосувала до судді ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Короткий зміст рішення ВРП

92. ВРП за наслідками розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 10 січня 2024 року № 42/2дп/15-24 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Бериславського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 (відряджена до Саратського районного суду Одеської області)» залишила це рішення без змін.

93. При ухваленні Спірного рішення ВРП виходила з того, що:

- слідчий суддя ОСОБА_1, розглядаючи клопотання начальника СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області Хомича О. В. про арешт майна, погоджене з прокурором (далі - клопотання про арешт майна), за відсутності обґрунтованої підозри щодо вчинення особами ТОВ «Зерноком Херсон Агро» кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, вимог статті 132 КПК України не дотримала;

- розглядаючи клопотання про арешт майна, суддя ОСОБА_1 не вчинила дій щодо перевірки на відповідність цього клопотання вимогам статті 171 КПК України, зокрема відображення в ньому документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретних фактів і доказів, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

- матеріали, які орган досудового розслідування долучив до клопотання про арешт майна, не містять жодного доказу того, що ТОВ «Зерноком Агроюг» є власником засіяного зерна на земельних ділянках № 1 та № 2;

- слідчий суддя ОСОБА_1 у постановленій 15 червня 2018 року за результатами розгляду клопотання про арешт майна ухвалі, порушивши вимоги статті 372 КПК України, не навела мотивів, чому не взяла до уваги ухвалу слідчого судді від 06 червня 2018 року (справа № 647/1364/18), якою надано дозвіл представнику ТОВ «Зерноком Херсон Агро» на тимчасовий доступ до речей і документів, а саме: посіву пшениці ярої, що розташована на земельних ділянках № 1 та № 2, із залученням уповноваженої особи Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області; скосу, вилучення та подальшим переданням посівів пшениці на відповідальне зберігання на складі ТОВ «Зерноком Херсон Агро». Строк дії вказаної ухвали встановлений до 05 липня 2018 року;

- Друга Дисциплінарна палата ВРП у рішенні правильно зазначила, що, не оцінюючи правильності вирішення клопотання про арешт майна, слідчий суддя ОСОБА_1 не навела в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів заявника клопотання (органу досудового розслідування) щодо обґрунтованості накладення арешту на посіви та врожай 2018 року сільськогосподарської культури (озимої пшениці) на вказаних земельних ділянках через заборону відчуження, розпорядження та користування ними;

- Друга Дисциплінарна палата обґрунтовано послалася на висновки Апеляційного суду Херсонської області від 23 червня 2018 року про однобічність і необ`єктивність розгляду суддею клопотання про арешт майна, що стало підставою для скасування ухвали слідчого судді ОСОБА_1 від 15 червня 2018 року як незаконної та необґрунтованої;

- унаслідок втрати вилученого у ТОВ «Зерноком Херсон Агро» в межах кримінального провадження № 12018230090000569 майна (252 710 кг пшениці), на яке ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 від 15 червня 2018 року у справі № 647/1518/18 накладено арешт, вказаному товариству завдано 2 105 074,30 грн шкоди, яку постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30 червня 2021 року у справі № 923/1009/20 стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Зерноком Херсон Агро»;

- допущені суддею ОСОБА_1 порушення не мають характеру простої суддівської помилки, а свідчать про неналежне ставлення до службових обов`язків та охоплюються складом дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (незазначення внаслідок недбалості в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення внаслідок грубої недбалості суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків), що є підставами для дисциплінарної відповідальності судді.

94. Також щодо доводів судді ОСОБА_1 про те, що, на її думку, Друга Дисциплінарна палата ВРП на порушення частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ (у редакції, чинній на день постановления ухвали від 15 червня 2018 року) застосувала до неї дисциплінарне стягнення після закінчення передбаченого законом трирічного строку, ВРП зазначила таке.

95. Частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VІІІ у зазначеній суддею редакції встановлено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

96. Частиною першою статті 42 Закону № 1798-VІІІ (у редакції, чинній на день звернення ТОВ «Зерноком Херсон Агро» з дисциплінарною скаргою - 07 квітня 2020 року) дисциплінарне провадження розпочинається, серед іншого, після отримання відповідно до Закону № 1402-VІІІ скарги щодо дисциплінарного проступку судді.

97. Отже, за змістом положень частини першої статті 42 Закону № 1798-VІІІ дисциплінарне провадження щодо судді ОСОБА_1 розпочалось після отримання ВРП скарги щодо дисциплінарного проступку судді, тобто 07 квітня 2020 року.

98. За таких обставин відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ трирічний строк застосування до судді дисциплінарного стягнення припинився, зокрема, із дня здійснення відповідного дисциплінарного провадження, тобто з 07 квітня 2020 року.

99. Оскільки суддя ОСОБА_1 вчинила дисциплінарний проступок 15 червня 2018 року, а 07 квітня 2020 року щодо неї розпочато дисциплінарне провадження, строк притягнення цієї судді до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

100. ВРП також зазначила, що доводи судді ОСОБА_1 щодо незастосування принципу пропорційності та достатності під час визначення судді виду дисциплінарного стягнення спростовуються рішенням Другої Дисциплінарної палати від 10 січня 2024 року № 42/2дп/15-24, з якого вбачається, що дисциплінарний орган урахував обставини та характер дисциплінарних проступків судді, ступінь її вини, характеризуючи дані судді, відомості щодо кількості та якості розглянутих справ.

101. Крім цього, Дисциплінарна палата врахувала, що суддя ОСОБА_1 обіймає посаду судді понад 20 років, а тому була зобов`язана володіти достатньою кваліфікацією під час розгляду клопотання про арешт майна.

102. ВРП, урахувавши встановлені її Другою Дисциплінарною палатою обставини, погодилася з висновком про те, що застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців є правильним та пропорційним учиненим дисциплінарним проступкам і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VІІІ, статті 50 Закону № 1798-VІІІ.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

103. Велика Палата Верховного Суду ознайомилася з матеріалами дисциплінарного провадження та скарги, обговорила доводи скарги та заперечення відповідача й дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги судді ОСОБА_1 на Спірне рішення з огляду на таке.

104. На рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду (частина сьома статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України, далі - КАС України).

105. Можливість оскаржити Спірне рішення є важливим механізмом забезпечення суддівської незалежності зокрема та незалежності судової системи загалом. Велика Палата Верховного Суду забезпечує виконання гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції і є визначеним статтею 266 КАС України судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарги на рішення.

106. Відповідно до статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

107. Велика Палата Верховного Суду повно та всебічно перевіряє Спірне рішення, зокрема, на предмет його відповідності вимогам частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.

108. Згідно з матеріалами справи, суддя ОСОБА_1 належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію було оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП. Засідання ВРП 15 лютого 2024 року відбулося за участю судді ОСОБА_1 у режимі відеоконференції.

109. На підставі наявної у матеріалах справи копії Спірного рішення Велика Палата Верховного Суду також установила, що в засіданні ВРП 15 лютого 2024 року взяли участь 11 членів ВРП, які прийняли рішення та його підписали.

110. З огляду на наведене визначені пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстави для скасування Спірного рішення відсутні. Водночас Велика Палата Верховного Суду констатує, що скаржниця не заперечувала повноважності складу ВРП, яка ухвалила Спірне рішення, належності підписання останнього, а такожобізнаності з дисциплінарним провадженням, належності повідомлення про засідання ВРП і відповідно дотримання процесуальних гарантій у цьому провадженні.

111. Оцінюючи Спірне рішення в аспекті наявності в ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

112. Предметом оскарження до ВРП було рішення її Другої Дисциплінарної палати від 10 січня 2024 року про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

113. Відповідно до підпункту «б» пункту 1 та пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема з таких підстав:

- умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;

- умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

114. Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

115. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 червня 2021 року (провадження № 11-121сап21) зазначила, що, здійснюючи правосуддя, суддя повинен застосовувати закон та надавати оцінку обставинам судової справи так, щоб не порушувати довіру громадян до справедливого судового розгляду незалежним і безстороннім судом.

116. Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки).

117. Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року).

118. У зв`язку із цим питання помилок щодо фактів та права, яких начебто припустився суд, не належить до компетенції дисциплінарного органу доти, доки такі помилки не вчинені умисно або внаслідок недбалості та/чи не порушують прав та свобод, що захищаються Конвенцією.

119. Отже, оцінка правомірності ухваленого суддями рішення не належить до повноважень дисциплінарного органу і не є предметом розгляду ВРП.

120. Водночас важливим є спосіб, у який діяли судді під час розгляду справи при виконанні ними процесуальних обов`язків та повноважень.

121. Згідно з положеннями пункту 18 частини першої статті 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, .

122. Відповідно до частини першої статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

123. Згідно із частиною п`ятою статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

124. ЄСПЛ неодноразово у рішеннях зазначав, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ у справі «Осман проти Сполученого Королівства» (Osman v. the United Kingdom) від 28 жовтня 1998 року вказано, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».

125. Зазначену позицію містить також рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

126. Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

127. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (частина перша статті 41 Конституції України).

128. При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України повинен урахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

129. Відповідно до частини другої статті 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

130. Отже, як правильно зазначила ВРП, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

131. Згідно з пунктом 7 частини другої статті 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

132. Статтею 132 КПК України встановлено загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, які здійснюються на підставі ухвали слідчого судді або суду (за винятком випадків, передбачених цим Кодексом).

133. Зокрема, частиною третьою статті 132 КПК України встановлено, що клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

134. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина п`ята статті 132 КПК України).

135. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП, яка вказала у своєму рішенні, що слідчий суддя ОСОБА_1, розглядаючи клопотання про арешт майна, за відсутності обґрунтованої підозри щодо вчинення особами ТОВ «Зерноком Херсон Агро» кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, вимог статті 132 КПК України не дотримала.

136. На зазначену обставину вказав Апеляційний суд Херсонської області в ухвалі від 23 червня 2018 року (справа № 647/1518/18).

137. Частиною другою статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.

138. Зі змісту клопотання про накладення арешту на майно вбачається, що, звертаючись до суду із цим клопотанням, орган досудового розслідування обґрунтував підставу і мету накладення арешту на майно у виді врожаю 2018 року з посівів сільськогосподарської культури озимої пшениці на земельних ділянках № 1 та № 2 з метою збереження речового доказу.

139. За приписами частин другої, третьої статті 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів і в цьому випадку накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (містить ознаки речового доказу).

140. Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

141. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів (частина десята статті 170 КПК України).

142. Частиною одинадцятою статті 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

143. Згідно із частиною другою статті 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

144. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП про те, що, розглядаючи клопотання про арешт майна, суддя ОСОБА_1 не вчинила дій щодо перевірки на відповідність цього клопотання вимогам статті 171 КПК України, зокрема відображення в ньому документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретних фактів і доказів, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

145. ВРП та її Друга Дисциплінарна палата встановили, що матеріали, які орган досудового розслідування долучив до клопотання про арешт майна, не містять жодного доказу того, що ТОВ «Зерноком Агроюг» є власником засіяного зерна на земельних ділянках № 1 та № 2.

146. Згідно з договором оренди земельної ділянки від 25 квітня 2018 року, укладеним між Бериславською державною адміністрацією та ТОВ «Зерноком Агроюг», убачається, що в оренду цьому товариству передано лише земельну ділянку з кадастровим номером 652068500:03:001:0112 площею 60,6124 га (земельна ділянка № 1), але суддя ОСОБА_1 наклала арешт на посіви та врожай сільськогосподарської культури на земельних ділянках № 1 та № 2 з кадастровими номерами 652068500:03:001:0112 та 652068500:03:001:0113 загальною площею 120,8759 га.

147. ВРП обґрунтовано не взяла до уваги пояснення судді ОСОБА_1 про накладення арешту на посіви та врожай, які знаходилися на двох зазначених вище земельних ділянках загальною площею 120,8759 га у зв`язку з тим, що така вимога містилася у клопотанні про арешт майна, та через те, що земельна ділянка площею 120,8759 га з листопада 2016 року відповідно до розпорядження Бериславської РДА передана в оренду ТОВ «Зерноком Херсон Агро», а також у зв`язку з тим, що відповідно до довідки Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області вбачалося, що ТОВ «Зерноком Агроюг» на території Ольгівської сільської ради Бериславського району Херсонської області станом на 1 грудня 2017 року використовує згідно з договором оренди земельну ділянку площею 120,8759 га, оскільки не підтверджують того, що ТОВ «Зерноком Агроюг» орендувало, зокрема, земельну ділянку саме з кадастровим номером 652068500:03:001:0113 (земельна ділянка № 2).

148. Також ВРП та її Друга Дисциплінарна палата встановили, що начальник СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області Хомич О. В. до клопотання про арешт майна долучив ухвалу слідчого судді Бериславського районного суду Херсонської області від 06 червня 2018 року у справі № 647/1364/18, якою задоволено клопотання представника ТОВ «Зерноком Херсон Агро», подане в межах кримінального провадження № 12018230090000473, та надано дозвіл представнику ТОВ «Зерноком Херсон Агро» ОСОБА_13 на:

- тимчасовий доступ до посіву пшениці ярої, що розташована на земельних ділянках № 1 та № 2, із залученням уповноваженої особи Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області;

- скіс, вилучення та подальше передання посівів пшениці на відповідальне зберігання на складі ТОВ «Зерноком Херсон Агро».

Строк дії вказаної ухвали встановлений до 05 липня 2018 року.

149. Разом з тим слідчий суддя ОСОБА_1 у постановленій 15 червня 2018 року за результатами розгляду клопотання про арешт майна ухвалі, порушивши вимоги статті 372 КПК України, не навела мотивів, чому не взяла до уваги зазначену вище ухвалу слідчого судді від 06 червня 2018 року.

150. За вказаних вище обставин Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП, яка у Спірному рішенні зазначила, що, не оцінюючи правильності вирішення клопотання про арешт майна, слідчий суддя ОСОБА_1 не навела в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів заявника клопотання (органу досудового розслідування) щодо обґрунтованості накладення арешту на посіви та врожай 2018 року сільськогосподарської культури (озимої пшениці) на вказаних земельних ділянках через заборону відчуження, розпорядження та користування ними.

151. ВРП обґрунтовано зазначила про те, що згідно з положеннями частини четвертої статті 126 Конституції України суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

152. Частиною другою статті 106 Закону № 1402-VIII передбачено, що скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов`язків.

153. Керуючись зазначеними нормами, ВРП та її Друга Дисциплінарна палата:

- врахували висновки Апеляційного суду Херсонської області (ухвала від 23 червня 2018 року у справі № 647/1518/18) про однобічність і необ`єктивність розгляду суддею клопотання про арешт майна, що стало підставою для скасування ухвали слідчого судді ОСОБА_1 від 15 червня 2018 року як незаконної та необґрунтованої;

- встановили, що внаслідок втрати вилученого у ТОВ «Зерноком Херсон Агро» в межах кримінального провадження № 12018230090000569 майна (252 710 кг пшениці), на яке ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 від 15 червня 2018 року у справі № 647/1518/18 накладено арешт, вказаному товариству завдано 2 105 074,30 грн шкоди, яку постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30 червня 2021 року у справі № 923/1009/20 стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Зерноком Херсон Агро» (постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 січня 2023 року це судове рішення залишено без змін).

154. Пославшись на те, що суддя ОСОБА_1 не могла не усвідомлювати, що передання арештованого зерна одній із зацікавлених осіб не в процедурі вирішення спору, а в кримінальному провадженні створить ризики його втрати та призведе до загострення конфлікту, ВРП та її Друга Дисциплінарна палата дійшли правильного висновку про те, що допущені суддею ОСОБА_1 порушення не мають характеру простої суддівської помилки, а свідчать про неналежне ставлення до службових обов`язків та охоплюються складом дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (незазначення внаслідок недбалості в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення внаслідок грубої недбалості суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків), що є підставами для дисциплінарної відповідальності судді.

155. Доводи судді про те, що факт незбереження під час досудового розслідування у кримінальному провадженні речового доказу (зерна озимої пшениці) не є наслідком постановлення нею ухвали про накладення арешту на речові докази, а є наслідком неналежного ставлення до збереження майна особою, якій передано таке майно на відповідальне зберігання, не заслуговують на увагу, оскільки цими доводами, з урахуванням зазначених вище обставин, не спростовано наявність у її діях складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

156. Щодо доводів судді ОСОБА_1 про те, що, на її думку, Друга Дисциплінарна палата ВРП на порушення частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ(у редакції, чинній на день постановления ухвали від 15 червня 2018 року) застосувала до неї дисциплінарне стягнення після закінчення передбаченого законом трирічного строку, ВРП правильно зазначила таке.

157. Частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VІІІ встановлено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

158. Згідно із частиною першою статті 42 Закону № 1798-VIII (у редакції, чинній на день звернення ТОВ «Зерноком Херсон Агро» із дисциплінарною скаргою - 07 квітня 2020 року) дисциплінарне провадження розпочинається, серед іншого, після отримання відповідно до Закону № 1402-VIII скарги щодо дисциплінарного проступку судді.

159. Отже, за змістом положень частини першої статті 42 Закону № 1798-VIII дисциплінарне провадження щодо судді ОСОБА_1 розпочалось після отримання ВРП скарги щодо дисциплінарного проступку судді, тобто 07 квітня 2020 року.

160. Оскільки суддя ОСОБА_1 вчинила дисциплінарний проступок 15 червня 2018 року, а 07 квітня 2020 року щодо неї розпочато дисциплінарне провадження, ВРП правильно зазначила, що строк притягнення цієї судді до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

161. Доводи судді ОСОБА_1 щодо незастосування ВРП та її Дисциплінарної палати принципу пропорційності та достатності під час визначення судді виду дисциплінарного стягнення є безпідставними, оскільки, як видно з матеріалів дисциплінарної справи, ВРП та її Дисциплінарна палата врахували обставини та характер дисциплінарних проступків судді, ступінь її вини, характеризуючи дані судді, відомості щодо кількості та якості розглянутих справ. Врахували також і те, що суддя ОСОБА_1 обіймає посаду судді понад 20 років, а тому була зобов`язана володіти достатньою кваліфікацією під час розгляду клопотання про арешт майна.

162. Отже, висновок ВРП про застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців є правильним та пропорційним учиненим дисциплінарним проступкам і відповідає вимогам статті 109 Закону

№ 1402-VIII, статті 50 Закону № 1798-VIII.

163. Інші доводи та міркування, які містить скарга, не спростовують правильності висновків ВРП.

Висновки Великої Палати Верховного Суду

164. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.

165. Оскільки ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, пропорційно, а також з дотриманням строку протягом якого може бути застосовано дисциплінарне стягнення, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 про скасування рішення ВРП від 15 лютого 2024 року № 452/0/15-24, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 10 січня 2024 року № 42/2дп/15-24.

Керуючись статтями 266, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 15 лютого 2024 року № 452/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 січня 2024 року № 42/2дп/15-24, залишити без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 15 лютого 2024 року № 452/0/15-24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. В. Кривенда

Судді: О. Л. Булейко К. М. Пільков

І. А. Воробйова С. О. Погрібний

М. І. Гриців О. В. Ступак

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

І. В. Желєзний О. С. Ткачук

Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич

В. В. Король Є. А. Усенко

М. В. Мазур Н. В. Шевцова

С. Ю. Мартєв