Окрема думка

від 23.05.2024 по справі 990/75/24

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

суддів М. В. Мазура, Ж. М. Єленіної, С. Ю. Мартєва,

до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2024 року

справа № 990/75/24

провадження № 11-57сап24

Історія справи та встановлені у ній обставини

1. Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі - Друга Дисциплінарна палата) від 10 січня 2024 року № 42/2дп/15-24 суддю Бериславського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 (відряджена до Саратського районного суду Одеської області) притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі також - Закон № 1402-VІІІ, Закон про судоустрій), та застосовано дисциплінарне стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

2. У своєму рішенні Друга Дисциплінарна палата дійшла переконання, що суддя ОСОБА_1 у справі № 647/1518/18 розглянула клопотання начальника СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області Хомича О. В. про накладення арешту на майно із порушенням норм процесуального права і не виконала обов`язку справедливо та безсторонньо розглядати й вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, а постановлена суддею 15 червня 2018 року ухвала у цій справі призвела до негативних наслідків - втрати врожаю 2018 року з посівів сільськогосподарської культури пшениці, власником якого є ТОВ «Зерноком Херсон Агро», а також стягнення з Державного бюджету України 2 105 074,30 грн шкоди.

3. Ураховуючи наведене Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку про те, що в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті Закону про судоустрій та застосувала до судді ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

4. За наслідком розгляду скарги судді ОСОБА_1 Вища рада правосуддя (далі - ВРП) рішенням від 15 лютого 2024 року № 452/0/15-24 залишила її без задоволення, а рішення Другої Дисциплінарної палати від 10 січня 2024 року № 42/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Бериславського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 (відряджена до Саратського районного суду Одеської області) - без змін (далі - Спірне рішення).

5. ВРП погодилася з висновками її Другої Дисциплінарної палати, згідно з якими в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Законом про судоустрій а саме: незазначення внаслідок недбалості у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення внаслідок грубої недбалості суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

6. Свої висновки ВРП, зокрема, мотивувала тим, що Друга Дисциплінарна палата правильно встановила і послалась у своєму рішенні на те, що:

- слідчий суддя ОСОБА_1, розглядаючи клопотання начальника СВ Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області Хомича О. В. про арешт майна, погоджене із прокурором (далі - клопотання про арешт майна), за відсутності обґрунтованої підозри щодо вчинення особами ТОВ «Зерноком Херсон Агро» кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, вимог ст. 132 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не дотримала;

- розглядаючи клопотання про арешт майна, суддя ОСОБА_1 не вчинила дій щодо перевірки на відповідність цього клопотання вимогам ст. 171 КПК, зокрема відображення в ньому документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

- матеріали, які орган досудового розслідування долучив до клопотання про арешт майна, не містять жодного доказу того, що ТОВ «Зерноком Агроюг» є власником засіяного зерна на земельній ділянці № 1 та земельній ділянці № 2;

- слідчий суддя ОСОБА_1 у постановленій 15 червня 2018 року за результатами розгляду клопотання про арешт майна ухвалі, порушивши вимоги ст. 372 КПК, не навела мотивів, чому не взяла до уваги ухвалу слідчого судді від 06 червня 2018 року (справа № 647/1364/18), якою надано дозвіл представнику ТОВ «Зерноком Херсон Агро» на тимчасовий доступ до речей і документів, а саме: посіву пшениці ярої, що розташована на земельних ділянках № 1 та № 2, із залученням уповноваженої особи Бериславського ВП ГУ НП в Херсонській області; скосу, вилучення та подальшим переданням посівів пшениці на відповідальне зберігання на складі ТОВ «Зерноком Херсон Агро». Строк дії вказаної ухвали встановлений до 05 липня 2018 року;

- слідчий суддя ОСОБА_1 не навела в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів заявника клопотання (органу досудового розслідування) щодо обґрунтованості накладення арешту на посіви та врожай 2018 року сільськогосподарської культури (озимої пшениці) на вказаних земельних ділянках через заборону відчуження, розпорядження та користування ними;

- висновки Апеляційного суду Херсонської області від 23 червня 2018 року про однобічність і необ`єктивність розгляду суддею клопотання про арешт майна, що стало підставою для скасування ухвали слідчого судді ОСОБА_1 від 15 червня 2018 року як незаконної та необґрунтованої;

- унаслідок втрати вилученого у ТОВ «Зерноком Херсон Агро» в межах кримінального провадження № 12018230090000569 майна (252 710 кг пшениці), на яке ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 від 15 червня 2018 року у справі № 647/1518/18 накладено арешт, вказаному товариству завдано 2 105 074,30 грн шкоди, яку постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30 червня 2021 року у справі № 923/1009/20 стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Зерноком Херсон Агро»;

- допущені суддею ОСОБА_1 порушення не мають характеру простої суддівської помилки, а свідчать про неналежне ставлення до службових обов`язків та охоплюються складом дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону про судоустрій (незазначення внаслідок недбалості в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення внаслідок грубої недбалості суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків), що є підставами для дисциплінарної відповідальності судді.

7. Не погодившись із Спірним рішенням ВРП ОСОБА_1 подала на нього скаргу до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата), в якій, серед іншого зазначала, що в її діях відсутній склад дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону про судоустрій, проте ВРП залишила поза увагою її доводи щодо відсутності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності та не навела у своєму рішенні достатніх мотивів у частині відхилення її аргументів.

8. За наслідком розгляду цієї скарги Велика Палата Верховного Суду постановою від 23 травня 2024 року залишила її без задоволення, а Спірне рішення ВРП - без змін.

9. Велика Палата погодилась із наведеними мотивами ВРП і Другої Дисциплінарної палати, і вважала правильними їх висновки про те, що суддя ОСОБА_1 не могла не усвідомлювати, що передання арештованого зерна одній із зацікавлених осіб не в процедурі вирішення спору, а в кримінальному провадженні створить ризики його втрати та призведе до загострення конфлікту, і допущені суддею ОСОБА_1 порушення не мають характеру простої суддівської помилки, а свідчать про неналежне ставлення до службових обов`язків та охоплюються складом дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Законом про судоустрій (незазначення внаслідок недбалості в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення внаслідок грубої недбалості суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків), що є підставами для дисциплінарної відповідальності судді.

10. Також Велика Палата висновувала, що застосоване до судді ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців є правильним та пропорційним учиненим дисциплінарним проступкам і відповідає вимогам статті 109 Закону України про судоустрій, статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Мотиви окремої думки

11. Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

12. Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що приписи Конституції України, які гарантують незалежність та недоторканність суддів, пов`язані з принципом поділу державної влади й зумовлені потребою забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової гілки влади; передусім заборонено вплив на суддів у будь-який спосіб (див. рішення від 26 березня 2024 року № 3-р(ІІ)/2024, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004).

13. Однією з ключових гарантій незалежності суддів як носіїв незалежної судової влади є функціональний імунітет, який відображений у конституційному положенні про те, що «суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку» (ст. 126 Конституції України).

14. При цьому необхідними умовами ефективності зазначеної конституційної гарантії є не лише суворе дотримання процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, але й наявність якісного (передбачуваного) закону, який визначає матеріально-правові підстави дисциплінарної відповідальності. На це, зокрема, неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини у рішеннях проти України (див. mutatis mutandis рішення у справах «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine), 2013, заява № 21722/11, «Овчаренко та Колос проти України» (Ovcharenko and Kolos v. Ukraine), 2023, заяви № 27276/15 і № 33692/15 та інші).

15. Саме тому надзвичайно важливо, щоб практика Вищої ради правосуддя, як органу який накладає дисциплінарні стягнення на суддів, і особливо Великої Палати Верховного Суду, як єдиного судового органу, який уповноважений перевіряти законність і обґрунтованість рішень ВРП (і в такий спосіб не лише вирішувати окремо взяту справу, але й визначати загальний напрямок розвитку дисциплінарної практики), у таких справах відповідала високим стандартам права на справедливий суд, була чіткою, послідовною та передбачуваною.

16. Отже, як зазначалось вище, ВРП і Друга Дисциплінарна палата визнали суддю ОСОБА_1 винуватою у вчиненні дисциплінарних проступків і кваліфікували її дії за:

-підпунктом «б» пункту 1 частини 1 статті 106 Закону про судоустрій, що полягало у незазначенні внаслідок недбалості в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;

-пунктом 4 частини 1 статті 106 згаданого Закону, що полягало у допущення внаслідок грубої недбалості суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

17. За ці дисциплінарні проступки до судді ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

18. Велика Палата визнала наведені висновки ВРП і Другої Дисциплінарної палати обґрунтованими і правильними.

19. Автори цієї окремої думки поділяють позицію більшості суддів Великої Палати в частині висновків про правильність кваліфікації дій судді ОСОБА_1 за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону про судоустрій (порушення внаслідок грубої недбалості прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків). Так само ми вважаємо, що накладене на суддю дисциплінарне стягнення з урахуванням наведеної кваліфікації на конкретних обставин цієї справи в цілому є пропорційним вчиненому діянню.

20. Однак наше особливе занепокоєння викликає категоричний висновок ВРП, з яким погодилась Велика Палата, про вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини 1 статті 106 Закону про судоустрій (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору) за відсутності в постанові суду будь-якого аналізу складу цього дисциплінарного правопорушення. Це створює серйозну загрозу подальшого формування хибної та непередбачуваної практики застосування наведеної норми внаслідок її казуїстичного тлумачення від справи до справи, що може невиправдано розширити її буквальний зміст.

21. Ключова проблема тут полягає в тому, що законодавець очевидно мав намір обмежити коло судових рішень, незазначення мотивів у яких може в принципі тягнути дисциплінарну відповідальність за підпунктом «б» пункту 1 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Про це яскраво свідчить формулювання цієї норми, яка вказує, що дисциплінарним правопорушенням є не просто «незазначення в судовому рішенні мотивів його прийняття», а «незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору».

22. При цьому в проведеному ВРП узагальненні практики розгляду нею та її дисциплінарними органами у 2017-2021 роках дисциплінарних справ щодо суддів (https://hcj.gov.ua/sites/default/files/field/uzagalnennya_dysc.praktyky_ost.pdf.crdownload) констатується існування неоднозначної практики ВРП стосовно тлумачення слів «щодо суті спору». Так, в одних випадках ВРП дотримувалася вузького тлумачення, вважаючи, що не всі судові рішення стосуються «суті спору», а тому ненаведення мотивів у певних рішеннях не може тягнути відповідальність за підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону про судоустрій, а в інших - широкого, вважаючи, що ця норма може бути застосована не тільки до рішень по суті справи, але й до процесуальних ухвал.

23. На жаль, існуюча практика Великої Палати так само не дає загального розуміння стосовно того, як необхідно тлумачити та застосовувати цю норму.

24. Скажімо, у постанові від 07 травня 2020 року (провадження № 11-51сап20) Велика Палата не ставила під сумнів висновків ВРП і Дисциплінарної палати про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону про судоустрій за те, що в постановленій суддею ухвалі від 28 грудня 2017 року «відсутні мотиви, з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування заочного рішення, та не наведено доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною першою статті 288 ЦПК України, зокрема про подання заявником доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи».

25. Натомість, у постанові від 10 грудня 2020 року (провадження 11-247сап19) Велика Палата наголосила, що «за змістом наведеної норми Закону № 1402-VIII склад дисциплінарного проступку судді становить умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін саме щодо суті спору». У цій справі ВРП притягнула суддю до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «б» пункту 1 частини першої ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за те, що ухвалою від 31 січня 2018 року він поновив строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, задовольнив указану заяву, скасував заочне рішення від 12 грудня 2017 року та призначив справу до розгляду в загальному порядку. Однак Велика Палата не погодилася з рішенням ВРП і дійшла висновку, що «указаною ухвалою справа № 754/10780/16-ц не вирішувалась по суті спору, що виключає можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII».

26. У постанові від 09 вересня 2021 року (провадження № 11-21сап21), Велика Палата, оцінюючи висновки ВРП про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за незазначення в судовому рішенні у справі про адміністративні правопорушення мотивів відхилення аргументів «сторони обвинувачення», дійшла висновку, що кваліфікація дій судді за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону про судоустрій можлива і в тих випадках, коли у відповідному процесуальному кодексі поняття «сторона» та «суть спору» не застосовуються: «підстави дисциплінарної відповідальності судді, визначені у підпункті «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII («незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору»), стосуються судових рішень незалежно від того, за яким законом відбувається їхнє ухвалення, і чи є за цим законом у відповідному процесі поняття «сторона» та «суть спору»…».

27. У постанові від 23 вересня 2021 року (провадження № 11-90сап21) Велика Палата не розглянувши питання, чи стосується ухвала слідчого, яка була предметом оцінки в дисциплінарному провадженні, «суті спору», зосередилася на «особливостях» мотивування ухвал слідчих суддів, вказавши, що для ухвал слідчих суддів вимога «мотивованості» є не такою ж суворою, як для інших судових рішень. Так, Велика Палата зауважила, що «процесуальна вимога вмотивованості рішення по суті є проявом самої природи рішення як акта, що містить відповіді на правові питання, які виникли у справі, та визначає дії, які мають бути здійснені у зв`язку зі встановленими фактичними обставинами». Однак застосувати цю вимогу «до ухвал слідчого судді про надання дозволу на арешт майна положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення суду першої інстанції в кримінальному провадженні, можна лише з урахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду». Тому «вмотивованість ухвали слідчого судді про арешт тимчасово вилученого майна повинна бути в межах, які не розкривають таємницю досудового розслідування. Зокрема, в ній повинні бути наведені аргументи, що переконали суддю у задоволенні чи відхиленні такого клопотання».

28. Наведені указує на відсутність у практиці Великої Палати сталого підходу і чітких орієнтирів стосовно визначення того, за якими критеріями слід керуватися при кваліфікації дій судді за підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону про судоустрій.

29. Це свідчить про існування нагальної потреби сформулювати загальний підхід щодо застосування названої норми права, який відображатиме більш зрозумілу позицію Великої Палати, що створило б належні орієнтири для подальшого розвитку дисциплінарної практики ВРП та забезпечило б передбачуваність застосування названої норми.

30. На жаль, Велика Палата не зробила цього в даній справі та, більше того, дійшовши висновку про наявність у діях судді складу вказаного правопорушення у зв?язку з ненаведенням мотивів в ухвалі слідчого судді про арешт майна, вона не пояснила, чим ця справа відрізняється від попередніх.

31. Тому ризик непередбачуваного розвитку судової та дисциплінарної практики з цього питання залишається високим.

Судді: М. В. Мазур Ж. М. Єленіна С. Ю. Мартєв