Ухвала

від 03.06.2024 по справі 341/1482/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 341/1482/22

Провадження № 22-з/4808/49/24

Головуючий у 1 інстанції Островська Н.І.

Суддя-доповідач Бойчук

У Х В А Л А

03 червня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «СТИЛЬ», треті особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Івано-Франківського районного нотаріального округу Данилюк О. О., про стягнення коштів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду від 06 лютого 2024 року під головуванням судді Островської Н. І. у м. Галич,

в с т а н о в и в :

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 травня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Галицького районного суду від 06 лютого 2024 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення коштів змінено. Викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення суду залишено без змін.

Представник ОСОБА_1 адвокат Манченко О.В. через систему «Електронний суд» подала заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Заява обґрунтована тим, що у відзиві на апеляційну скаргу представником ОСОБА_1 було заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу. При цьому було зазначено, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у апеляційній інстанції становить 5000 грн та вказано, що остаточний розрахунок та усі необхідні, достатні та належні докази витрат на правничу допомогу буде надано адвокатом по завершенню справи.

Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 5 500 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції представником ОСОБА_1 адвокатом Манченко О.В. додано:

1) копія витягу з договору №377-22 від 13.12.2022р. про надання правничої допомоги ОСОБА_1 ;

2) розрахунок вартості послуг адвоката до договору №377-22 від 13.12.2022 про надання правничої допомоги ОСОБА_1 станом на 22.05.2024;

3) копія акту наданих адвокатом послуг №2 від 22.05.2024 до договору №377-22 від 13.12.2022 про надання правничої допомоги ОСОБА_1 ;

4) рахунок на оплату послуг адвоката за договором №377-22 від 13.12.2022.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 травня 2024 року заяву призначено до розгляду без виклику учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції свої міркування або заперечення стосовно заяви про стягнення на користь третьої особи судових витрат.

Представник ОСОБА_2 адвокат Лотоцька Н.В. подала заперечення на заяву і вказала, що рахунок на оплату № 00721 від 22.05.2024 є неналежним доказом, оскільки не підтверджує сплату ОСОБА_1 адвокату 5 500 грн. Підтвердженням оплати має бути належним чином оформлена платіжна квитанція банку.

Наданий заявником ордер підписаний керівником на виконання договору про надання правової допомоги № 377-22 від 13.12.2022, а згідно долученого до заяви витягу від 01.11.2023 з договору про надання правничої допомоги № 377-22 від 13.12.2022 - дата про укладення договору 10.02.2023. Тому останній не є належним чином оформленим документом, який підтверджує надання правничої допомоги, оскільки зазначена дата договору не відповідає даті, зазначеній у ордері.

Враховуючи, що заявник не підтвердив здійснення ним оплати на суму 5 500 грн згідно рахунку АО «Перша колегія адвокатів України», просила відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні у справі докази щодо понесення судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення з таких підстав.

Згідно ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2019 року в справі № 464/944/17 (провадження № 61-4050св19) зроблено висновок по застосуванню ст. 270 ЦПК України і зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у ч. 1 ст. 270 ЦПК України підстав.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 14 роз`яснено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Згідно ст. 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно частини першої статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Колегія суддів зауважує, що вказівка у ч. 8 ст. 141 ЦПК України, ч. 1 ст. 246 ЦПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до ст. 270 ЦПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Відповідно до п.п. «в» п. 4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Розглядаючи по суті апеляційну скаргу у цій справі, апеляційний суд у постанові щодо питання про розподіл судових витрат (судового збору), понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, та щодо яких в матеріалах справи містилися докази їх понесення, зазначив, що судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, які полягають у сплаті судового збору, покладаються на апелянта.

Розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, не здійснювався, оскільки ОСОБА_1 та його представник не надали відповідних доказів понесення таких витрат (рахунки, детальний обсяг виконаних робіт (наданих послуг), їх необхідність, співмірність з урахуванням складності справи, обсягу виконаних робіт та ціни позову).

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції 03.05.2024 представник ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила стягнути з позивачки на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу, вказавши тільки на орієнтовний розмір цих витрати, а остаточний розрахунок та усі необхідні докази буде надано по завершенню справи.

Однак, представником ОСОБА_1 всупереч вимог ч.1 ст. 246 ЦПК України не вказано на наявність будь-яких поважних причин неможливості подання доказів про такі витрати до закінчення судових дебатів у справі.

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 161/7163/20 (провадження № 61-4004св21) зазначено, що для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Верховний Суд у постанові від 12 липня 2023 року у справі № 127/25480/21 (провадження № 61-8836св22), вказав, що для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 зазначено, що аналіз норм статті 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23) вказав, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Апеляційний суд вважає, що заявником не вчинено передбачених цивільно-процесуальним законом дій та не подано заяв, які вказують про фактичне понесення судових витрат на правову допомогу, неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин до закінчення судових дебатів.

Ураховуючи вищенаведене, підстав для ухвалення додаткового рішення немає, тому в задоволенні заяви необхідно відмовити.

Керуючись ст. 141, 260, 261, 270, 381, 382, 389-391 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Відмовити представнику ОСОБА_1 в ухваленні додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «СТИЛЬ», треті особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Івано-Франківського районного нотаріального округу Данилюк О. О. про стягнення коштів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду від 06 лютого 2024 року

Ухвала суду набирає законної сили з дня її підписання, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 03 червня 2024 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин