Ухвала

від 03.06.2024 по справі 554/5683/17

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 03.06.2024Справа № 554/5683/17 Провадження № 4-с/554/55/2024

У Х В А Л А

03 червня 2024 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Сініцин Е.М., розглянувши матеріали скарги Міністерства внутрішніх справ України на дії органу примусового виконання,

В С Т А Н О В И В:

До Октябрського районного суду м. Полтави звернувся скаржник ОСОБА_1 , яка представляє інтереси Міністерства внутрішніх справ України зі скаргою на дії органу примусового виконання.

Дослідивши матеріали скарги виявлено, що скаргу слід залишити без руху з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 449 ЦПК України, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 року № 24-152/0/4-13, якщо оскаржуються дії чи рішення з чітко визначеним строком оскарження, наприклад, з моменту одержання певної копії постанови державного виконавця, або зі скарги вбачається, коли заявник дізнався про порушення свого права, і при цьому скарга подана з пропущенням встановленого строку та відсутнє клопотання про поновлення цього строку, суддя, на думку ВССУ, має право залишити скаргу без розгляду на стадії відкриття провадження у справі. Це повністю відповідає положенням статей 11, 72 ЦПК щодо диспозитивності цивільного судочинства. При цьому заявнику роз`яснюється його право на подання клопотання про поновлення пропущеного строку. Якщо зі скарги чітко не вбачається, чи пропущений строк звернення до суду, то суд має два варіанти процесуальних дій: залишити скаргу без руху та запропонувати заявнику усунути недолік скарги й зазначити з посиланням на відповідні докази дату, коли йому стало відомо про порушення свого права чи свободи. Суд у судовому розгляді може з`ясувати зазначене питання з відповідним рішенням: залишити скаргу без розгляду у зв`язку з пропущенням строку на оскарження та відсутність клопотання про його поновлення або розглянути скаргу по суті, якщо буде встановлено, що строк не пропущено.

Зі змісту скарги не вбачається, які саме права скаржника були порушені, або які дії чи бездіяльність державного виконавця призвели до їх порушення, не зазначено про наслідки порушеного права та збитки, у разі їх виникнення.

Крім того, зі змісту скарги не вбачається за можливе встановити, коли скаржник дізнався або міг дізнатись про порушене право, відтак суд позбавлений можливості визначити дотримання скаржником вимог ст. 449 ЦПК України.

З урахуванням викладеного та з метою забезпечення права скаржника на ефективний судовий захист, суддя вважає, що скаргу слід залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення вказаного недоліку скарги.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 260, 448, 449 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

Скаргу Міністерства внутрішніх справ України на дії органу примусового виконання залишити без руху.

Запропонувати скаржнику усунути зазначені в ухвалі недоліки у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення скарги без руху.

Повідомити скаржника,що вразі неусунення недоліківскарги устрок,встановлений судом,скарга будевважатися неподаноюі будеповернута скаржнику.

Копію ухвали направити скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Е.М. Сініцин.